CC BY
128. Ackroyd P. London : The Biography / P. Ackroyd. - New York : Anchor,
2003. - 848 p.
9. Allingham Ph. V. Theatres in Victorian London [Електронний ресурс] / Ph. V. Allingham // The Victorian Web, 2007. - Режим доступу : www. victorianweb. org/mt/theaters/pva234. html.
10. Ciocia S. 'Queer and Verdant' : The Textual Politics of Sarah Waters's Neo-Victorian Novels [Електронний ресурс] / S. Ciocia // Literary London. - 2007. -V. 5. - I. 2. - P. 1-25. - Режим доступу : www.literarylondon.org.
11. Disraeli B. London is a Modern Babylon [Електронний ресурс] / B. Disraeli // A Modern Babylon. The Life and Times of an Expat in London. -Режим доступу :www. londonmodernbabylon.com.
12. Disraeli B. Tancred / B. Disraeli. - Whitefish : Kessinger Publishing,
2004. - 421 p.
13. Pöthke J. Victorian Theatre [Електронний ресурс] / J. Pöthke, J. Melchior. - Режим доступу : www.uni-giessen.de/~ga1070/ps05_week7b.pdf.
14. Powell K. The Cambridge Companion to Victorian and Edwardian Theatre / K Powell. - Cambridge : Cambridge University Press, 2004. - 288 р.
15. Walkowitz J.R. City of Dreadful Delight. Narratives of Sexual Danger in Late-Victorian London. - London: Virago, 1992. - 368 p.
16. Waters S. Tipping the Velvet / S. Waters. - London : Virago Press, 1999. - 472 p.
УДК811.111 + 809.7 + 820.89
С.О. Сушко (Краматорськ),
старший викладач кафедри шоземно! фшологл Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економжо-гумаштарний шститут"
Фшолопчний вимпр роману В. Гесса «The Tunnel»: чин-ники впливу, лексична неосяжшсть, дискурсивна палпра
«Gass's book will be hated, which is a lot to say for a book these days. There will be the usual grumbling about morality in fiction. <...> His credo is that there is freedom and safety in sentences, and language replaces the
life. He' s playing the one note he knows». Gary Percesepe, The Antioch Review
«Here is a novel that I truly gnashed over and cursed my way through. <...> It is a vast bog of uneven surface and unmeasured depth in which lie embedded, fully preserved, perceptions, memories, breathtaking cadenzas of longing, and stunning detailings with the precision of a Nabokov».
Sven Birkerts, Atlantic Monthly
© Сушко С. О.
Рубiжний роман сучасного американського письменника Вшьяма Гесса «The Tunnel» (1995) визнано етапним твором англомовно! лгтерату-ри. В американськш лiтературi вiн залишаеться неперевершеним в аспектах його лжвостил^ичних параметрiв, нових наративно-описових форм, смшивосп художнього вiдгворення дискурав альтернативно! ютори, тшес-ностi таспотворено! ментальност!
Характерними е епiграфи, як1 ми вибрали з велико! низки професш-них вщгушв на лiтературну подш - публiкацiю роману «The Tunnel». Спшьним для обох е захоплення фахiвцiв лiтератури лiнгвiстичним вимь ром твору, а також визнання ефекту шоку вiд його складностi та ревiзi!' норм дозволеного/недозволеного в лггератург Gary Percesepe: «Книгу Гесса будуть ненавидiти i це вже багато значить для книги у нашi дш. Буде звичне невдоволення стосовно моральносп художньо! лiтератури. <...> Його кредо визначае те, що в реченнях iснуе свобода й надшшсть, а життя замiнюеться мовою. Вш грае одну ноту, яку знае». Sven Birkerts: «Ось роман, в який я вгризався зубами, який читав i осягав з лайкою про себе. Це широка трясина з нерiвною поверхнею та немiряною глибиною, на якш лежать, цшковито зберiгшись, уявлення, спогади, перехоплююче подих словесне оформления невимовлених прагнень, а також вражаюча точнiсть деталiзацi!, як у Набокова».
З часу свого виходу «The Tunnel» залишаеться об'ектом лгтературоз-навчого аналiзу, iнтересу й гостро! дискусi! з боку широкого читацького загалу. Дослiдницьку проблематику роману утворюють так аспекти, як заперечення об'ективно! iсторi!, об'ективно! iсторично! ощнки, альтерна-тивне висвiтления теми Голокосту, фашизму, iсторично! пам'ятi й ввдповь дальностi, безпораднiсть людини перед злом i навiть схильнiсть до нього, моральна та iнтелекгуальна збоченiсть протаготста твору, мiра вадиовщ-ностi авторських поглядiв поглядам протагонiста-оповiдача. «The Tunnel» машфестуе подальший розвиток лгтератури й литературно! технiки, викли-кае полярш читацьк1 й критичнi оцiнки, спонукае до роздумiв про функцi! та роль лгтератури, мiру дозволеного й недозволеного у лгтератург У ро-манi знаходимо пряму та iмплiцитну полемiку з гуманiстичним iдеалом людини та мистецтва, заперечення ютори як науки. У нашш першш статт про роман «The Tunnel», присвяченш аспектам постгуманiзму в ньому, ми вбачаемо ознаки дихотомi! у ромаш - дихотомi! змiсту i форми. Це системне протирiччя заслуговуе подальшого аналiзу
При цьому одностайне схвалення й найвищу оцiнку отримуе фшоло-пчний шар роману. Вiн охоплюе лiнгвiстичний вимiр та вимiр литературно! творчостi. До першого належать ушкальна за обсягом лексична парадигма, нова структура оргашзацп дискурсу «плину свiдомостi», пануюча у романi стихiя описовостi. До другого - тема лгтератури, неосяжного фонду литературно! класики, тема литературно! працi й особистосп письменника, чинники впливГв.
«The Tunnel» - це роман-контрапункт, причому у дуже цiкавому, но-ваторському спiввiдношеннi: протилежними, конфлГктуючими компонентами е лшгвютичний, текстовий вишр роману - уиiкальна парадигма мов-них та дискурсивних чинник1в - i тематично-змiстовий, концептуальний
план роману. Принципова, на наш погляд, HecyMicHicrb визначальних кате-горiй твору - змюту i форми - обумовлюе велику складнiсть його сприй-няття й визначення литературно! ваги.
Освiченого носiя мови, фахiвця, фшолога заворожуе майстерно вплетена у дискурс «плину сввдомосп» лексична стихiя. Протагонiст-оповiдач (а з ним i автор)цiлковито занурений у безмежний Океан ^в - повсякден-них, зi сфери сленгу, книжкового регiстру, семантично переосмислених, нових словоформ, синонiмiчних груп. В аспектi лексичного вимiру твору простежуеться системна риса творчого методу В. Гесса - пошук найбшь-шого увиразнення за рахунок нанизування лексем i образiв, метафор i повторiв. Автор актуалiзуе маловживанi лексеми (з перифери ввдповщно-го лексико-семантичного поля), висвiтлюе 1х специфiчну семантику, яка найбшьш влучно вiдтворюе авторське бачення предмету зображення. Велика гамма приклада iлюструе цю рису методу й стилю Гесса. Розглянемо стисло окремi з них - опис пилово! бурi й навалу сарани. £ певна символ-ira у тому, що ц1 описи е фрагментами фшпшки пiд назвою «We Have Not Lived the Right Life», з натяком на те, що одне й друге природне лихо е шбито покаранням людському роду за його ipi™. Оповiдач змальовуе пи-лову бурю з уах можливих сторiн - структуру та фактуру пилу, його все-проникаючу та руйнiвну здатшсть, вплив пилового мороку на характер мешканщв середньоамериканських штат1в. Вiн навгть ставить питання, чому фiлософи не включили пил до основних стихш. « The dust then. It slid through crevices no ant could crawl through, sifting under doors to wedge them shut. It appeared like a sudden hush on polished tables, threw gloom in mirrors, begrimed the beds and grayed the linen, clung to drapes and curtains, filmed milk, sandedflour and sugar, and coated all uncoveredfood with its special form of granular dismay. On the other hand, the sky on hot dustless days would leap with light, nails would wink in their boards, pales blaze like beacons, and the glass of the several stores would shout the sun at you, empty your head through your ears with whistling sunshine.» [1, c.99].
У наведенш цитат! велике художне увиразнення досягаеться за рахунок актуалiзацil неочiкуваних сполучень лексем, метафоризаци та персон-iфiкацil, протиставлення сонячного дня пиловому мороку - ц засоби вид-шено нами натвжирним шрифтом.
Наступний фрагмент з описом навалу сарани е бшьшим за обсягом й, ввдповвдно, б№ш iлюстративним стосовно вичерпносп лексичного та сти-лютичного увиразнення предмету зображення.
Образно-стилютичну, дискурсивну палитру роману визначае велика низка традицтйних та нетрадищйних форм художньо! мови, властивих рiзним напрямкам i творчим манерам. CTKii3auii у ромаш «The Tunnel» утво-рюють його важливу фiлологiчну домiнангу. Ознаки вiкторiанського роману Х1Хст. i навiть стилю С. Рiчардсона (ХУШст.) вiдчутнi, наприклад, на початку наступного уривку:
«The particular pleasure a day like that gave me, the freedom of all concern I felt, and the lightness of spirit which followed, the sense that my life lay wholly inside me where I hoped it would redouble itself and resound like music in a church; that it could not, in such sacred circumstances, be harmed
or hampered; that the hours ahead of me were mine the way my breath was, and consequently had to be sweet andfulfilling beyond any other's» [1, c. 65].
Як бачимо, початок цього речення вщтворюе типовий для класично-го роману синтаксичний паралелiзм, помноження складних та тдрядних речень як синтаксичну градацiю, затримку рематично! частини речення за рахунок розгалужено! групи пiдмета. Але далi це речення трансфор-муеться у модершстську прозу з домшантою»плину свщомосп». Для про-тагошста^нтелектуала Вiльяма Колераз його лiтературною обдарованiстю рефлексiя е модусом iснування, тому модернiстськi форми фшсаци ним сво!х вражень, думок е адекватними для вiдтворення його асощативного мислення. Надвелию речення, на сторшку i бiльше, речення е системною складовою тексту роману. Так речення формують лiнгвiстичну домiнан-ту роману, яку ми визначаемо як м е г а с и н т а к с и с.
Чого бшьше - вад чи переваг у такш формi? Яка мiра !! художньо! й психологично! адекватносп? Розглянемо детальнiше мегаречення, початок якого щойно процитований.
Надскладне речення е продуктом реконструкци образно-концептуально! форми думки в словесний ряд. Специфжа процесу мислення - це сплав образiв, концеппв, фонових знань, емоцшно-психолопчних характеристик сприйняття предмету думки. Вщтворити у словi цей сплав якнай-повнiше, якомога вiрогiднiше завжди було неодмiнним атрибутом лгтера-тури. Бiльшого <ампульсу руху» ця функщя вiдтворення мислення набу-вае, як вщомо, у модернiзмi та постмодернiзмi (В. Вулф, Дж. Джойс, Г. Стайн, В. Фолкнер, Т. Шнчон та iн.).
Мегасинтаксис В. Гесса вщштовхуеться ввд складного синтаксису його лгтературних попередник1в i продовжуе, розвивае форми надфразово! едностi. Речення на сторшку i бiльше е системною складовою мовно! орган-iзацi! тексту роману «The Tunnel». Речення, початок якого щойно проци-товано, мае ва ознаки супрасинтаксично! органiзацi! (або надфразово! едносп). Це, перш за все, низка паралельних синтаксичних структур у гру-пах пiдмету та присудку. У групi пiдмету таких структур чотири. Але цi структури - лише iнтродукцiя, своервдний каркас, для розгортання думки, тема речення в аспекп його актуального членування; цей каркас усклад-нюеться за рахунок низки уточнень однiе! з паралельних структур шдмету Четверте тдметкове пiдрядне речення (the sense that my life lay wholly inside me) доповнюеться низкою сво!х тдрядних, яких ми нараховуемо 15 (i як1 ми умовно роздiлили тильдою):
«... where I hoped ~ it would redouble itself and resound ~ like music in a church, ~ that it could not, in such sacred circumstances, be harmed or hampered, ~ that the hours ahead of me were mine ~ the way my breath was, ~ and consequently had to be sweet andfulfilling beyond any others; ~ and that my companions (my walk, my malt, my movie, my paperback book) had been thoroughy tested and could be counted on absolutely, ~ inasmuch as I needed them - needed them mightily—since I opened the world and went in naked ~ when I took my stroll, watched my screen, entered O. Henry or the of Cellini (# 42); ~ and because my friends would not fail me anymore ~ than Virgil would have forsaken Dante ~ (why should they? those chunks of chocolate had no
better mouth), ~ I could pass through thefurnace and come away unscathed;
~ life could be lived through the inside out ~ as it ought to be, and savored, witnessed, even saved, ~ no matter what otherwise it was:... » [1, c. 65].
Проте 04iKyBaHa рематична частина оформлюеться не дieслiвною формою як початком групи присудку, а самостiйними речениями, як1, в свою чергу, також мають складну структуру, таким чином, що група присудку значно перевищуе групу пiдметy - 25 речень у сукупносп голов-них та тдрядних.
Процитований уривок е характерним для певного сегменту литературно! техшки В. Гесса у романi (письменника визнають найкращим стиль стом в сучаснш американськ1й лiтератyрi). Це сегмент експериментально-го письма - за синтаксичною та емотивною структурами, метафоричним рядом, алюзiями. Двi алюзп ми видiлили напiвжирним шрифтом. Перша актyалiзyе ведому американську юнос^чку 1961 р. «Go Naked in the World», друга - вщому цитату з Книги пророка Данила (Старий Заыт). Ця цитата е широковживаною як в загальному дискурс англшсько! мови, так i в англо-мовному художньому дискyрсi, зокрема.
Якщо гiпотетично розбити це мегаречення (яке набагато бшьше про-цитовано! частини) на коротшi самостiйнi речення, а попм порiвияти от-риману надфразову еднiсть з реченням Гесса, то слщ визнати, що супра-синтаксис дозволяе краще розбудувати образ-концепт «ЧИТАННЯ» як найвищо! iителектyально-емоцiйно! насолоди i, водночас, спiвставити ди-тячi враження та холодний рацiональний аналiз розчаровано! доросло! людини. Але навiть протиставляючи свiй теперiшнiй тверезий аналiз ко-лишньому захопленню читанням у дитинсга, оповiдач (протагонiст i автор) досягае висот художнього увиразнення, коли метафоризуе процес читання та очiкyвання стану повного злиття з уявним свiтом книги, уподь бнюючи цей процес короткому, але хвилюючому ввдчуттю еднання з по-вiтряною кулькою, що трiпоче на нитщ в наших руках, з !i нестiйкою прозо-рою сферою-оболонкою: « ... I know how Rilke, who also understood the importance ofponds and blue days, who had felt the tug of a balloon at its string, the ever-so-sweet ice melting slowly in the mouth, would have agreed about the way the balloon brings that terror and its relief together in one fragile sphere of lightness ... » [1, c.65].
Помгтною рисою творчого методу В. Гесса у ромаш е дiалектичне поеднання полярних думок, ощнок, поглядав «героя». Антиноми й антите-зи характерш для способу мислення Колера. Вони е суттевими компонентами зм^ового та стилiстичного вимiрiв твору. З одного боку Колер фжсуе повну вiдсyтнiсть колишнього емоцiйного захвату ввд книг та процесу чи-тання: «these youthful feelings, these exhilarations are really gone for good, and cannot even be represented now; for now I know too much». З шшого -вш не може утриматися ввд того, щоб з висоти свого позбавленого iлюзiй досвщу ще раз не спробувати ввдчути захоплення тими сторiнками прочи-таних книг, красу яких вiн ввдчув ще в дитинствг
«A Saturday afternoon in November was approaching the time of twilight, and the vast tract of unenclosed wild known as Egdon Heath embrowned itself moment by moment. Overhead the hollow stretch of whitish
cloud shutting out the sky was as a tent which had the whole heath for its floor» [1, с. 66].
«There lay the cat asleep on the bare gravel of the path, as if beds, rugs and carpets were unendurable. The leaves of the hollyhocks hung like half-closed umbrellas. A small apple-tree,of the sort calledRatheripe, grew inside the gate, the only one which thrived in the garden ...» [1, с. 67].
Обидва уривки - з роману Т. Гардi «The Return of the Native», шосто-го роману письменника. Проте цього захоплення bíh вже не ввдчувае, коли перечитуе щ сторшки у дорослому вщ, але все ж таки здатний сприйняти !х стриману красу (bombastless beauty).
Взагат у фрагмент роману, присвяченому книгам, яю прочитав Вшьям Фредерiк Колер, виникае очевидна дилема: хто бiльше увиразнений у сво!х уподобаннях та критицi - протагошст чи автор? На рiвнi тексту це прота-гонiст, як i всюди в ромаш. Але на рiвнi декодування, або перекодування тексту помiтною стае фiгура автора - як ноая певних власних уподобань, так i виразника модертстсько! критики класики. Адже характеристицi роману Т. Хардi присвячено майже ди сторiнки i ця характеристика, як i вибiр цито-ваних уривюв, е надто фаховими, щоб щлком сприйняти !х, як мотивацiю ввдмови Колера вiд лiтератури на перевагу ^орп. Виявляеться, що Колер навгть в дитинсга вдаував недовiру до рвдшсних iмен роману Хард1 (these silly artificial names were repellent even to my eager and injudicious ear). Також ще в дитинста вш був у змозi сприйняти невiдповiднiсть реальностi, штучнiсть малюнку на обкладинц1 книги. Проте, що е прикметним для роману, сам оповщач далi буде неодноразово, й, очевидно, пiдсвiдомо iмiтувати, «привласнювати» стиль класично! прози.
До лгтературних впливiв на технiку письма В. Гесса можна вiднести прийом вставних кторш-новел (як, наприклад, у «Дон Юхотг» Сервантеса). Такою новелою, або «iсторiею-в-романi», е роздал «The Sunday Drive». Це дшсно вставна iсторiя, бо вона е фрагментом фшптки «Mad Meg», яка присвячена зовсiм iншiй темi - спогадам Колера про свого штелектуаль-ного кумира, шмецького професора юторп ... За своею техшкою «The Sunday Drive» нагадуе штерлюдш з елементами iмпресiонiстичного письма. Iмпресiонiстичним е, зокрема, зображення трьох комор та сприйняття !х оповiдачем як модусу, символу свого внутршнього буття: «Wrapped in loops of fine wire, they rise beside it like the gigantic stumps ofsome prehistoric tree, and their shapes, as well as the patterns of the stains which have descended their sides, and the lines of the which have climbed them, delight the eye the way good monumental sculpture does-by the force of its immediate mass and the caress of its eventual texture. There they store all that darkness which a day like this has defeated, and retain it for release at another time» [1, c. 231].
Дискурс описовост е визначною художньою домшантою роману. Вш утворюе очевидну противагу загальному наративу роману, який розбудо-вуеться на темi мiзантропiчного розчарування Колером у власному житп, ютори, традищйних амейних щнностях. Саме у дискура описовосп маемо можлив^ь розрiзняти дискурс протагонiста й авторський дискурс. Саме в цьому дискура оповщач-автор «привласнюе» стиль класично! прози.
У дискурсивнш crpyKTypi роздiлу «The Sunday Drive» дискурс описо-Bocri охоплюе бiльшy частину тексту i в окремих супрасегментах збтаеться з наративом. Початок pоздiлy розбудовуеться у повтй вщповвдносп з лтера-турним каноном описовосп: неквапливiсть, увага до детали увиразнення де-талi через тропи, фиури мови. Поетичнiсть, квiтчастiсть мови е атрибутом стилю письменника у цьому фpагментi (як i в багатьох iнших): «We would choose when we could, one of those fine fall days when the sky is such a deep and cloudless blue it descends straight to earth like a curtain to the stage, and you can almost see the leaves beginning to turn, as if hastened by the light» [1, c. 219].
Далi оповщач використовуе прийом своерщного «наведення моспв» м1ж двома розведеними у чаС Смейними по!здками на автомобш за м^о - коли вш був дитиною i тепер, коли вш вже сам батько двох дгтей. Вiн чередуе цi описи-спогади без жодного переходу мiж ними (начебто, на-вмисне повертаючи до життя вiдомий у лiтеpатypi принцип «хронолопч-но! несyмiсностi»). Таких чергувань у текстi pоздiлy - чотирнадцять.
Дискурс описовостi у даному фрагмент iнтегpyе багато чиннишв фiлологiчного вимipy роману, зокрема:
- pельефнiсть зображення пpедметно-матеpiального ряду
(My father was devoted to the Sunday drive: late afternoon excursions to check the progress of spring, the building of a road, the extent offlooding or wind damage, the color of the leaves across the state line in Pennsylvania; and so we knew the territory and had driven down many a narrow, deeply rutted road past more than one neglected grove of russet pears or apple trees ...)
- стилютичну довершешсть високо! прози: ритм, збалансоваш речения, книжкова лексика та ш.
(Provided the weather was fair, I planned to be impulsive and suggest an expedition. By keeping my counsel, and waiting until the last minute, I would avoid the anxious anticipation s of the children, their possible disappointments, their inevitable nervous nagging. ... sighting the sky as if I was going to shoot it, I determined the precise degree of its fidelity: the true blue of its ulterior blueness, the whiteness of its inner wind.)
- образно-метафоричне увиразнення об'екту художнього зображення
(In this part ofthe country autumn is the only season one can celebrate; and
it is not simply that the land becomes violet and mauve and pink and gold, as if sunsets were its new cash crop and sprang freely from the earth;,,, This time of year rain falls through a dry sky, while in the summer the wet air wets it, so the raindrops come down coated like pellets of moist dust.)
- ститзаци зразюв класично! прози
- експериментальне пост/модертстське письмо: нашарування хронототв, топоав
(Although at home, they are lost, alone, alive. They send a shiver through me. . These barns have been abandoned, but they have been abandoned to beauty. They are no longer barns, they are themselves. A leftover light is burning. The barns ... they have been left alone to breathe. I see I am standing three times in three times - mine, the weeds - now.);
сприйняття piзнопланових подш як одномоментних, включення фрагментов «плину сввдомосп»
(I was humming hit tunes in the backseat and watching the roadside go by dreamily as it was watching me when I heardfrom my father half an inarticulate outcry and my head was slammed into the watching window, almost immediately all of me wasjerked back as though Martha was yanking one of the kids from the edge of an embankment...)
Сво1м полiфонiзмом та високими лиературними перевагами «The Sunday Drive» привертае увагу дослвднишв роману. Пол Малшевсю (Paul Maliszewski), американський письменник i критик, стверджуе, що цей фрагмент роману iлюструе самосвщомють, обважену роздумами про час i пам'ять. Вш переконливо доводить, що бiльш вщдалена по1здка у недiлю за мюто, коли протагонiст роману ще був дитиною, е крапкою вiдлiку, модел-лю, за якою розбудовуеться шзшша у часi по1здка, коли за кермом вже дорослий Колер. «As readers, we are left to connect the two experiences. The distant past explains the recent past» [3, c. 147].
Форми екстраполяци тзтшо1 по1здки на ту, що ввдбулася на багато роюв ранiше, 1х дедалi бiльше переплетшня (навiть в межах абзацу) дають тдста-ви критику квалiфiкувати «The Sunday Drive» як цшу низку наративних мож-ливостей (the whole range of narrative possibilities). Малшевсю вважае, що Гесс ввдповвдае енергшним «Hi» на можливiсть поеднання реалютичного зоб-раження з деталiзованим вщтворенням сввдомосп; одна й друга мета е несум-iсними. Критик ставить питання: «Is it possible to write purely realistically and be concerned with close depictions of consciousness?» I ввдразу ввдповвдае на ньо-го: «I don't have an answer». Але вш впевнений, що автор роману надав би негативну ввдповвдь: «The answer Gass comes up with is emphatically No; the two goals are at odds with each other» [3, c.153].
Як бачимо, аналiз Пола Малшевсш е, безумовно, комплексним - ча-сових координат, умовностей художнього дискурсу (This was years ago ...), сигналiв- референпв тексту. Дискусiйним, на нашу думку, залишаеть-ся питання про можливе поеднання реалiстичного письма з модершстсь-кою формою вiдтворення рефлексуючо1 свщомосп. Неможливо запере-чувати, що дискурс «плину свiдомостi» у сучаснiй лгтерату^ (i лiтературi XX ст.) е не лише засобом i формою словесного увиразнення збентежено! свiдомостi, але i продуктивною формою письма, що дозволяе художньо вiрогiдно зображувати реальт жигтевi та матерiальнi обставини, конфлш-ти, ситуацii, подii тощо. Ми не менше дiзнаемося, наприклад, про те, хто такий Стiвен Дедалус у романi Джойса «Улiс», чим хто вш такий, але мо-лодший, у романi «Портрет художника замолоду». Сприйняття протагош-стом-оповiдачем Вшьямом Колером трьох комор як проекцп свое1 свщо-мостi виписане у формах модершстського письма. Але модершстське сприйняття й зображення у В. Гесса (як i в модершспв-класишв) органiчно поеднуе з психолопчним зображенням фiксацiю м а т е р i а л ь н и х ознак i обставин, розвиваючи при цьому зображувальний потенцiал дискурсу «плину свiдомостi».
У якосп висновюв нашого дослiдження фшолопчного вимiру роману «The Tunnel» вкажемо наступне. Роман визначае помiтне розмежування його те-матично-змiстовоi частини й форм оргатзаци тексту, засобiв художнього увиразнення тем, iдей, концеппв. Лiнгвiстичнi чинники та дискурсивт форми
роману утворюють нову художню якють литературного твору, яка поширюе форми й засоби описовосп й наративу, увиразнення характер!в. Розглянуто так чинники й аспекти фшолопчного вимiру роману я к лексична вичерпнiстъ, окремi лгтературт впливи, стилiзацiï, дискурс описовосп, дискурсивний по-тенцiал «плину свщомосп». Розпочато аналiз прiоритетноï у романi теми книги, читання, лiтературноï творчосп. Подальше дослвдження цих сегменпв фшолопчного вимру твору е, безумовно, перспективним. Воно дозволить при-близити роман В. Гесса i його творчий спадок взаrалi до укранського читача, збагатить лiтературознавчу палiтру дослвдника.
Чекають свого дослiдження й шш! фшолопчш аспекти роману, лшгвютичш та лгтературознавчг полюем!я, контекстуальна семантиза-щя лексем, емотивний вим!р твору, дискурси перел!ку повтор!в, вар!а-тивних визначень абстрактних понять та конкретних об'екпв i явищ. Безумовно перспективними й продуктивними будуть так1 сегменти анал!зу роману як неолопзми, алгтеращя, метафоризащя, штертекстуально-алю-зивний шар роману, нарешп, компаративш дослщження творчого методу й лiтературноï техшки В. Гесса.
Список використаноТ лiтератури
1. Gass William H. The Tunnel / William H. Gass. - Dalkey Archive Press Secondprinting, 2007. - 652 p.
2. Hix H. L. The Tunnel : A Topical Overview [Електронний ресурс] / H. L. Hix - Режим доступу : http://www.dalkeyarchive.com/resources/ download.cfm?GCOI=156...
3. »Like» Into The Tunnel. Readings of Gass's novel / P. Maliszewski. -[Edited by Steven G.]. - Kellmanand Irwin Malin. - Newark : University of Delaware Press, 1998. - P. 136-164 p.
УДК 821.161.1 821.163.41
С.Ю. Толоконникова (Борисоглебск),
кандидат филологических наук, доцент кафедры литературы
и методики ее преподавания Борисоглебского государственного педагогического института
Культурный универсализм в литературе последней трети 20 - начала 21 веков
Проблема отражения межкультурных связей в современной литературе одна из интереснейших и актуальнейших. Она и является центральной в данной статье. Целью нашей работы является сопоставительное исследование особенностей культурного универсализма в европейской и русской литературе на примере творчества М. Павича и Л. Улицкой.
© Толоконникова С. Ю.
