CC BY
87ЮРИДИЧЕСКИЕ ЗАПИСКИ. 2013. № 3.
ОСНОВАТЕЛИ МИРОВОЙ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКОЙ МЫСЛИ
УДК 343.982
Комаха В.О.*
ФАВОРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ - ОДИН ІЗ ФУНДАТОРІВ І ПЕРШИХ КЕРІВНИКІВ КИЇВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ (до 100-річчя з дня заснування КНДІСЕ - 1914-2014)
Комаха В.А. Фаворский Василий Иванович - один из основателей и первых руководителей Киевского научно-исследовательского института судебных экспертиз (к столетию со дня основания КНИИСЭ - 1914-2014). - Статья.
Основной идеей статьи является освещение научно-практической деятельности одного из основателей и первых руководителей Киевского научно-исследовательского института судебных экспертиз - Фаворского Василия Ивановича.
Ключевые слова: Фаворский Василий Иванович; один из основателей Киевского НИИСЭ; один из первых руководителей Киевского НИИСЭ.
Komakha V.O. Favorsky Vasyl Ivanovich is one of the founders and the first head of Kyiv Research Institute of Forensic Expertise (to the centenary of KRIFE foundation - 1914-2014). - Article.
The main idea of the article is to highlight scientific and practical activities of Favorsky Vasyl Ivanovich -one of the founders and the first head of Kyiv Research Institute of Forensic Expertise
Keywords: Favorsky Vasyl Ivanovich, one of the founders of Kyiv Research Institute of Forensic Expertise (Kyiv RIFE), one of the first heads of Kyiv Research Institute of Forensic Expertise (Kyiv RIFE).
Комаха В.О. Фаворський Василь Іванович - один із фундаторів і перших керівників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (до 100-річчя з дня заснування КНДІСЕ - 1914-2014). - Стаття.
Основною ідеєю статті є висвітлення науково-практичної діяльності одного із фундаторів і перших керівників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Фаворського Василя Івановича.
Ключові слова: Фаворський Василь Іванович; один із фундаторів Київського НДІСЕ; один із перших керівників Київського НДІСЕ.
Василь Іванович Фаворський відноситься до плеяди українських радянських діячів в галузі науково-дослідної фотографії, який працював на посаді приват-доцента і професора Київського університету Святого Володимира, був членом Академії наук СРСР, а також займав посади помічника керівника і
завідувача відділом судово-фотографічних досліджень (1914-1917 рр.) Кабінету науково-судової експертизи при прокурорі Київської судової палати; керівника Київського обласного Кабінету науково-судової експертизи (1918-1923 рр.); директора Київського інституту науково-судової експертизи (1925-1934 рр.), народився
* Комаха Владимир Александрович - кандидат юридических наук, доцент кафедры криминалистики, г. Одесса, Украина.
18(30) березня 1880 р. в Москві, в родині лікаря і вчительки.
В середині 90-х рр. ХІХ ст. родина Фа-ворського переїхала до Києва. На той час Василь Іванович закінчив гімназію і в 1898 р. після успішної здачі вступних іспитів був зарахований на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира.
В 1903 р. після закінчення навчання в університеті з дипломом першого ступеня і на підставі рішення піклувальника Київського навчального округу від 21 березня 1904 р. він був залишений на кафедрі ботаніки для підготовки до професорського звання. На той час В. І. Фаворський вже розпочав педагогічну діяльність, працюючи вчителем у 2-й гімназії м. Києва, де викладав природознавство, географію, хімію і фізику. Однак весною 1907 р. він залишив гімназію і розпочав працювати в Київському політехнічному інституті, де проводив переважно практичні заняття з морфології та систематики рослин.
В 1910 р. Василь Іванович здав екзамени на вчений ступінь магістра ботаніки і після захисту магістерської дисертації за рішення піклувальника Київського навчального округу від 6 червня 1911 р. розпочав читати курс лекцій з ботаніки, загальної біології, а згодом і «наукової фотографії» в Київському університеті Святого Володимира на посаді приват-доцента.
Одночасно він викладав на вищих жіночих курсах як програмні, так і спеціальні дисципліни: цитологію і генетику, морфологію, систематику вищих рослин та наукову фотографію. Крім того, рішенням Міністерства торгівлі і промисловості від 14 жовтня 1912 р. Василя Івановича було призначено викладачем хімії в Київському приватному семикласному комерційному училищі М.І. Хорошилової без залишення посади приват-доцента університету.
Перші наукові праці В.І. Фаворського були присвячені проблемам природничих наук.
Однак він проявив себе і став відомим фахівцем в галузі судової науково-дослідної фотографії. Його перші праці, які були опубліковані в журналі «Вестник фотографии», викликали зацікавленість не тільки фотографів аматорів, але й професіоналів [12; 13].
Серед опублікованих праць необхідно назвати статті, які були присвячені питанням використання науково-дослідної фотографії в процесі дослідження документів [9 - 14].
Працюючи помічником керівника Кабінету науково-судової експертизи при прокурорі Київської судової палати В.І. Фа-ворський почав використовувати нові методи дослідження документів.
Так, наприклад, в одній із кримінальних справ при проведенні дослідження підпису, який був витравлений завдяки використанню нових прийомів він був відновлений: документ, що досліджувався, був підданий дії чистих ультрафіолетових променів, під впливом яких всі складові його частини випромінювали люмінесценцію, при цьому папір, видалений відбиток штемпеля і витравлений підпис випромінювали світло різних кольорів. Підпис легко читався навіть неозброєним оком. Проведена фотозйомка в ультрафіолетових променях дала настільки чіткі зображення знищених деталей на документі, що стало можливим провести вивчення деталей почерку знищеного підпису [4, 328-329].
Запровадив В.І. Фаворський й інші методи дослідження документів. Так, наприклад, для ілюстрації кольорових відмінностей він, крім звичайних фотознімків на пластинках Автохром, використовував спосіб трьохкольорового друку. В результаті отримувалося якісне зображення. Для ілюстрації двох скопійованих підписів і порівняння відбитків печаток він запропонував двохкольоровий друк: по способу склеювання забарвлених плівок і по способу пінатипії. Фотознімки відбитків печаток і підписів, що порівнювалися, ви-
готовлялися в двох кольорах: червоному та зеленому. При накладанні частини, які співпадали, ставали чорними, а все, що не співпадало, було спочатку помітним на суміщеному відбитку [4, 329].
В липні 1915 р. В.І. Фаворський приймав участь в роботі Першого вітчизняного з’їзду криміналістів, який проходив у Петрограді і на якому він зробив доповідь «Про дослідження документів» [2]. В зазначеній доповіді вперше у вітчизняній судово-експертній практиці було приділено увагу використанню дослідження документів неруйнівними методами із застосуванням ультрафіолетових променів і властивістю «свечения вытравленного текста Киевский Кабинет пользовался, как способом прочтения невидимой (уничтоженной) надписи» [8, 363].
Напевно, першим вченим у світі, хто звернув увагу на криміналістичне значення невидимих променів був американський фізик, професор університету у Балтиморі Вуд Роберт Вільямс (Robert Williams Wood) [2(14).05.1868 р., Конкорд - 11.08.1955 р., Амітівіллі, штат Нью-Йорк]. В 1906 р. він написав і опублікував працю про метод фотографування документів у відображених ультрафіолетових променях. Виявилося, що ці промені володіють властивостями, дуже цінними для криміналістичних досліджень і вони були спеціально розраховані на виявлення підробки документів шляхом травлення, підчистки тощо.
Значну зацікавленість викликало повідомлення В.І. Фаворського про нові способи відтворення забрудненого тексту методами підсилення деталей рельєфу косо спрямованим освітленням, збільшенням контрастності та підсиленням кольорових відмінностей шляхом використання модифікованих методів кольорової фотографії. На думку В.І. Фаворського, названі способи давали такі самі результати в справі відновлення забруднених текстів, які не можна було досягти будь-якими іншими способами [5, 82].
30 грудня 1919 р. В.І. Фаворського було призначено завідувачем Київського КНСЕ замість С.М. Потапова, який незадовго до цього переїхав працювати до м. Одеси (Потапов Сергій Михайлович [17(29).09.1873 р., с. Ляхово Смоленської губ. - 11.11.1957 р., Москва] - російський вчений-криміналіст, доктор юридичних наук (1949 р., без захисту дисертації), професор (1938 р.), один із основоположників вітчизняної криміналістики, ініціатор створення теорії криміналістичної ідентифікації. З 1 січня 1914 р. до осені 1919 р. працював на посаді першого керівника Кабінету науково-судової експертизи при прокурорі Київської судової палати, а потім самовільно припинив роботу і залишив Київ) [3, с. 144].
Про те, у яких умовах доводилося працювати співробітникам Київського КНСЕ, свідчить доповідна записка В.І. Фаворсь-кого від 5 березня 1923 р., яку він надіслав українському радянському політичному і державному діячу, юристу, Київському губернському прокурору Михайлу Васильовичу Михайлику [7(19).10.1889 р., Олександрівськ Луганської області -10.03.1937 р., Київ], який в 1936 р. був заарештований як учасник «троцькістської контрреволюційної організації» і 10 березня 1937 р. був засуджений до розстрілу
У названій записці Василь Іванович, зокрема зазначав, що співробітники кабінету з червня 1922 р. не отримують заробітної плати і за відсутності реактивів та хімічного посуду змушені користуватися обладнанням інших державних установ, а інколи навіть проводити дослідження у себе дома. Багато приладів у кабінеті не працюють у результаті того, що під час тимчасової окупації м. Києва у травні-червні 1920 р. польські солдати позабирали найцінніші деталі. Зазначав керівник Київського КНСЕ і про потребу у проведенні ремонту у приміщеннях КНСЕ, які перебували в аварійному стані, бо не ремонтувалися майже 10 років, тобто з моменту відкриття установи [15, с. 51]. Він
наполегливо просив губернського прокурора «...про клопотання до НКЮ щодо затвердження в посадах особистого складу кабінету і надання необхідних кредитів на потреби кабінету і на оплату заробітної плати його співробітників» [15, с. 49].
Називаючи проблеми, які заважають нормальному функціонуванню кабінету, В.І. Фаворський також зазначав, що на той час в жодному із навчальних закладів колишнього Радянського Союзу не було кафедри криміналістики, тому переважна більшість працівників суду та слідства були зовсім не знайомі з методами судової експертизи, не вміли працювати з речовими доказами, які підлягають дослідженню, не вміли правильно поставити запитання судовим експертам та «... обнаруживает полное незнание, что можно ожидать от исследования» [15, с. 52].
У зв'язку з викладеним вище він пропонував:
• ввести у всіх вищих юридичних навчальних закладах навчальний курс криміналістики;
• для підготовки експертів-криміналістів залучити до роботи у кабінетах випускників вищих юридичних навчальних закладів;
• відкрити при кабінетах короткострокові курси для працівників суду і слідства, тобто зберегти наукову і педагогічну діяльність кабінетів [15, с. 53].
1 квітня 1923 р. губернський прокурор Михайло Васильович Михайлик надіслав українському радянському політичному і державному діячу, активному прибічнику політики українізації Української РСР в 20-30 рр. ХХ ст. кандидату в члени ЦК партії, академіку АН УРСР (29.06.1929 р.), наркому освіти УРСР (19271933 рр.), наркому юстиції та прокурору республіки Миколі Олексійовичу Скрипнику [25.01(6.02).1872 р., с. Ясиновата Бахмутсь-кого повіту Катеринославської губ. (тепер м. Ясиновата Донецької обл.) - 7.07,1933 р., Харків] доповідну записку про стан і потреби Київського КНСЕ, в якій просив затвердити на посаді завідувача кабінетом
В.І. Фаворського. Характеризуючи останнього, губернський прокурор зазначав, що той своїми знаннями і досвідом повністю відповідає цій посаді, у минулому доклав багато зусиль «... по отстаиванию и сохранению имущества Киевского кабинета от полного разгрома и расхищения деникинскими и польскими войсками» [15, с. 48].
Через півроку згідно з наказом НКЮ УСРР від 29 жовтня 1923 р. № 271 «... тов. Фаворский В.И. назначается Заведующим Киевским Областным Кабинетом Научносудебной Экспертизы с 1/ІХ с.г. Основание: распоряжение Зам. Нарком юстиции» [15, с. 14].
Перебуваючи на посаді помічника, а згодом керівника Кабінету науково-судової експертизи, В.І. Фаворський продовжував займатися педагогічною діяльністю. Восени 1918 р. він обіймав посаду приват-доцента на кафедрі ботаніки в Київському університеті, викладаючи курси наукової фотографії та загальної біології. Після реформування вищої школи у 1920 р. викладав у Київському інституті народної освіти (до 1924 р.). Одночасно завідував лабораторією наукової та технічної фотографії у Київському політехнічному інституті і читав лекції з відповідного курсу (1921-1923 рр.).
В 1923-1924 навчальному році він читав курс наукових засад фотографії студентам Київського фотографічного технікуму, а з грудня 1928 р. викладав той самий курс у фото-кіновідділі Київського художнього інституту, обіймаючи посаду позаштатного професора першої категорії.
Після реорганізації у 1930 р. відділу у Державний інститут кінематографії продовжував викладати наукову і технічну фотографію та кольорознавство. У 1934 р. йому було присвоєно вчене звання професора.
Адміністративна і педагогічна діяльність забирали у В.І. Фаворського багато часу на посаді керівника КІНСЕ. Проте Василь Іванович не залишав науково-
дослідної роботи, продовжував цікавитися новинками криміналістичної техніки, а також науковими розробками як вітчизняних, так і зарубіжних вчених.
В кінці 20-х років ХХ ст. В.І. Фаворський разом з Миколою Олександровичем Петровим [6(18).09.1875 р., Єлець Орловської губ. -9.04.1940 р., Київ], який працював на посаді завідувача відділенням фотографічних досліджень Київського Кабінету НСЕ (1923-1925 рр.), а потім завідувача відділом фотографічних досліджень Київського ІНСЕ (1926-1934 рр.), завершив цикл робіт із судової фотографії. Вченими було удосконалено метод озобромного посилення контрастів, який дозволяв читати вицвілі, витравлені, стерті та інші невидимі написи. Зазначений метод був запропонований в 1905 р. ірландським архітектором Сэром Томасом Дін Менлі (Thomas Manly Deane) [8(20).06.1851 р., Ferney House , Blackrock, Cork (Ферні, графство Корк, Ірландія) -3.02.1933 р., Північний Уельс] і розроблений головним чином Петровим М.О., який дав йому саме різноманітне застосування для цілей художньої фотографії. Але особливо цінне застосування озоброму було здійснено професором Фаворським В.І., який запропонував використовувати його для покращення негативів, що знайшло широке використання в практиці судово-експертного дослідження документів. За допомогою озобромного методу ледь помітні деталі, на які в негативі був тільки натяк, за допомогою способу Фаворського можливо було чітко виділити. Результати цих досліджень були опубліковані в статті «Озобром у позитивному процесі» [14].
На початку 30-х років ХХ ст. в Україні, як і на інших теренах колишнього Радянського Союзу, розпочався процес масових репресій. Органи НКВС фальсифікували справи проти «ворогів народу», фігурантами яких було багато науковців.
На етапі політичного наступу, направленого проти дискредитації досвідчених фахівців - працівників судово-експертних
установ України, приниження, образи і знеславлення торкнулися працівників Київського ІНСЕ. 4 січня 1934 р. в газеті «Вісті ВУЦВК, рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів» була опублікована стаття «Діла і дні» професора Фаворського» [1].
До речі сказати, професор Фаворский В.І. на той час уже був відомим криміналістом, з 1920 р. він працював завідуючим у Київському кабінеті НСЕ, а потім був першим директором Київського ІНСЕ, в зазначений термін, коли була опублікована стаття, він працював заступником директора Київського ІНСЕ.
В цій статті зазначалося, якщо будете в Києві, ви обов'язково повинні познайомитися з музеєм Київського інституту НСЕ:
«Загляньте в музей, зверніться до вченого секретаря (він же завідувач музеєм) Волькевича, і він за своїм учителем Фа-ворським “доведе” вам, що основний чинник злочинів - це властиві різним групам злочинців різні групи крові. Ця теорія Фаворського - «наукова», його робота видана не тільки в Берліні в німецькому кримінологічному журналі, а й в Харкові юридичним виданням НКЮ (1927 р.). Роботу щодо вивчення груп крові, щоправда, довелося облишити, але теорія пропагувалася.
А сам професор Фаворський може розповісти вам і про те, як кілька років тому він зробив цікаве «наукове» обслідування про «літання» предметів в будинку на Лисій горі, і що предмети справді «літали», і професор пояснював це спіритичними особливостями району, тим більше, що Лиса гора здавна була місцем шабашу відьм, і не дивно, що й зараз деякі відьми, або, кажучи науковою мовою «духи», дають про себе знати.
Очевидно і цю цікаву роботу довелося залишити. Сповнені ідеями і думками професора Фаворського, ви можете поцікавитись, який же це міцний науковий склад, що опрацьовував, розвивав і пропагував великі ідеї свого «вчителя». Ви можете дізнатися,
що завідувач секцією фотографічних досліджень Петров - колишній коноза-водчик і миловар, після революції відчув потяг до «наукової» роботи. Уже знайомий вам Волькевич - колишній царський воєнний слідчий і член Одеського суду. Асистент біологічної секції Миклуха-Маклай -колишній поміщик. Секретар Інституту НСЕ Шевандина - дружина колишнього члена царського суду. Що наукові співробітники Станевич, Дацкевич, Флорова, Мажарьова -дочки попів і полковників.
Ви можливо почнете шкодувати, що раніше не заглянули до Інституту НСЕ. Вас можливо почне дивувати, як це Київський ІНСЕ, де робили висновки з політичних справ, міг випасти з поля зору органів НКЮ. Ви будете дивуватися: де була партійна організація Інституту НСЕ? Тоді можете дізнатися, що з 30 чоловік працівників Інституту НСЕ тільки один був член партії Головченко - директор інституту. Зацікавившись, ви можете дізнатися, що в секторі кадрів НКЮ були відомості про склад і соціальний стан працівників Київського Інституту НСЕ.
І треба було послати спеціального працівника НКЮ для обслідування діяльності Інституту НСЕ, щоб всі побачили, хто протягом багатьох років «керував» і працював в цьому Інституті НСЕ і проводив явно антирадянську і шкідницьку роботу.
Тільки притупленням партійної чуйності керівників НКЮ, а перед усім сектору кадрів і оргінстра можна було пояснити все це. Треба, нарешті очистити Інститут НСЕ від кубла шкідників, що засіли в ньому Треба вдарити і по «шляпах» з НКЮ», - на такій урочисто-ненависницькій ноті автор закінчував свою статтю.
В результаті цієї публікації Колегія НКЮ УСРР в січні 1934 р. провела обстеження діяльності Київського ІНСЕ і опублікувала постанову «Про обслідування Київського ІНСЕ та нотатку в газеті “Вісті” з 4.І.34р. “Діла й дні” професора Фаворсько-го”» [6].
Зокрема, в цій Постанові зазначалося, що Колегія НКЮ УСPP ухвалила:
1. Вважати, що нотатка, вміщена в газеті «Вісті» з 4.І.34 р. в основному правильно висвітлювала ненормальний стан в Інституті Н^ і відповідала матеріалам обслідування, проведеного за спеціальним дорученням прокурора Pеспубліки тов. Суховієм - прокурором для доручень.
2. Зняти з посади директора Інституту Н^ пана Головченка, який не забезпечив керівництво Інститутом Н^ та допустив надзвичайну засміченість Інституту НСБ ідеологічно і соціально чужими елементами.
3. Заступника директора - Фаворсь-кого, що запроваджував у своїх роботах чужу, не марксистську ідеологію - з роботи зняти.
4. Керівництво роботою всіма Інститутами Н^ (в містах Києві, Харкові та Одесі) доручити прокурору Найвищого суду.
5. Запропонувати прокурору Найвищого суду Бенедіктову Борису Наумовичу [17.02(2.03).1901 р., Камєнка, Молдавія -розстріляний 8.03.1937 р. у Москві, похований на Донському цвинтарі] на найближчому засіданні колегії зробити доповідь про підсумки обслідування цих Інститутів НСБ та про необхідні заходи щодо поліпшення їх роботи.
6. Доручити тов. Бенедіктову, в погодженні з Київським обкомом комуністичної партії, - висунути кандидатуру на посаду директора Київського Інституту Н^ та організувати перевірку всього особистого складу цього Інституту Н^.
В.І. Фаворський переїхав до м. Пушкіно Ленінградської обл., де мешкали його родичі.
Незабаром після цих негативних політичних подій, які склалися навколо діяльності Київського ІН^, один із фундаторів і перших керівників цього Інституту Н^ Василь Іванович Фаворсь-кий, 26 червня 1934 р., в 54-річному віці помирає і не виключно також, що до цього наслідку могла привести та напружена
політична обстановка, яка зароджувалася на той час в нашій державі.
Список літератури
1. Г-ат. М. «Діла і дні» професора Фа-ворського. // Вісті ВУЦВК. - 1934. - №4. -
С. 4.
2. Доклад помощника управляющего Кабинетом научно-судебной экспертизы при прокуроре Киевской судебной палаты В.И. Фаворского «Об исследовании документов» // Российский государственный исторический архив: - Фонд 1405. -Опись 532. - Дело 137. - Л. 362. - 365 об.
3. Комаха В. О. Становлення і розвиток судової експертизи та судово-експертних установ на півдні України: За матеріалами перших двох етапів становлення і розвитку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 1914 - 1941 рр.: Монографія. - Одеса: Юридична література, 2002. - 510 с.
4. Краткий очерк деятельности кабинетов научно-судебной экспертизы за 1914 год // Журнал Министерства юстиции. -1915. - № 6. - С. 303-345.
5. Крылов И.Ф. Были и легенды криминалистики / И.Ф. Крылов. - Л. : Издво ЛГУ, 1987. - 315 с.
6. Про обслідування Київського інституту науково-судової експертизи та нотатку в газеті “Вісті” від 4 січня 1934р. “Діла і дні” професора Фаворського”: Постанова колегії Народного комісаріату юстиції УСРР (січень 1934р.). // Бюлетень Народного комісаріату юстиції та найвищого суду УСРР. - 1934. - №1. - С.3.
7. Pоссийский государственный исторический архив. - Фонд 1405. - Опись 545. -Дело 13841.
8. Съезд при Министерстве юстиции управляющих Кабинетами научносудебной экспертизы при прокурорах Петроградской, Московской, Киевской и Одесской судебных палат: Журнал заседаний 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8 и 9 июля 1915 г. // Pоссийский государственный исторический архив: - Фонд 1405. - Опись 532. - Дело 137. -Л. 353-400.
9. Фаворский В. Завданьи и методы из-следующей фотографии: I. Исследование документов // Вестник фотографии. -1912. - № 8. - С. 238-253.
10. Фаворский В. Завданьи и методы изследующей фотографии: ІІ. Микрофотография // Вестник фотографии. - 1913. -№ 1. - С. 8-21.
11. Фаворский В.И. Методы прочтения стертых карандашных надписей //Архив криминологии и судебной медицины. -Харьков, 1926. - Т.1. - Кн.1. - С.52-60.
12. Фаворский В.И. Применение озо-брома к негативному процессу //Вестник фотографии. - М., 1909. - № 3. - С.67-73.
13. Фаворский В.И. Обнаружение и прочтение невидимых подписей с помощью озобромного процесса // Вестник фотографии. - М., 1909. - № 9. - С.201-210.
14. Фаворський В.І. Озобром у позитивному процесі // Фото соцбудівництву. -Харків, 1934. - № 3- 4. - С. 78-84.
15. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - Фонд 8. - Опис 1. - Справа 1309. -59 аркушів.
и и и
