CC BY
163ЮРИДИЧЕСКИЕ ЗАПИСКИ. 2014. № 2.
ОСНОВАТЕЛИ МИРОВОЙ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКОЙ МЫСЛИ
УДК 343 982
В.О. Комаха* БУРИНСЬКИЙ ЄВГЕН ФЕДОРОВИЧ -«БАТЬКО» СУДОВОЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ФОТОГРАФІЇ
Комаха В.А. Буринский Евгений Федорович - «отец» судебной научно-исследовательской фотографії. - Статья
Основной идеей статьи является освещение научно-практической деятельности основателя научно-исследовательской фотографии и создателя первой в мире частной судебной научноисследовательской фотографической лаборатории Буринского Евгения Федоровича .
Ключевые слова: Буринский Евгений Федорович; «отец» судебной научно-исследовательской фотографии; создатель первой в мире частной судебной научно-исследовательской фотографической лаборатории
Komakha V.A Burinsky Eugene Fedorovich - «father» of the judicial scientific research photography. - Article
The main idea of the article is to highlight the scientific and practical activities of the creator of the scientific research photo and the founder of the first in the world private judicial research photographic laboratory of Burinsky Eugene Fedorovich .
Keywords: Burinsky Eugene Fedorovich; «father» of the judicial scientific research photography; founder the world's first private forensic scientific research photographic laboratory.
Комаха В.О. Буринський Євген Федорович - «батько» судової науково-дослідної фотографії. - Стаття .
Основною ідеєю статті є висвітлення науково-практичної діяльності фундатора науково-дослідної фотографії і творця першої у світі приватної судової науково-дослідної фотографічної лабораторії Буринського Євгена Федоровича .
Ключові слова: Буринський Євген Федорович; «батько» судової науково-дослідної фотографії; творець першої у світі приватної судової науково-дослідної фотографічної лабораторії.
Один із піонерів російської криміналістики, «батько» судової науково-дослідної фотографії, творець першої в світі приватної судово-експертної фотографічної установи в Росії, Євген Федорович Бу-ринський народився 6(18) лютого 1849 р . в Рязані . Дитячі роки він провів у Нижньому Новгороді . Середню освіту почав здобувати в Нижньому Новгороді, а згодом був переведений в 2-й Московський кадетський корпус, який пізніше було реорганізовано в 2-у Московську військову гімназію . Після
закінчення гімназії в 1874 р . батько Євгена Федоровича влаштував його на навчання в Петербурзьке військове училище, але через два роки він покинув навчання у військовому училищі. З цього часу для Є .Ф. Буринського розпочалося самостійне, нерідко, дуже важке життя. Він працював на будівництві Брестсько-Граєвської та Оренбурзької залізниць, потім він переходить на роботу в технічне відділення Ради головного товариства російських залізниць . Згодом працює в Державній (тоді
* Комаха Володимир Олександрович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики, Одеса, Україна .
Імператорській) публічній бібліотеці На початку 80-х рр . від відкрив цинкографію в Петербурзі на розі Невського і Літєйного проспектів, в якій у якості помічників працювали його молодші брати і сестра Цинкографія проіснувала до 1884 р
Поворот в долі і науковій діяльності Є Ф Буринського відбувся, як це нерідко буває, завдяки випадковому збігу обставин На Лейпцигській книжковій ярмарці, куди з’їжджалися колекціонери багатьох країн, стали появлятися підроблені рукописи
Підробка стародавніх документів і книг на той час була дуже розвинена на Заході За стародавні книги і рукописи любителі платили величезні гроші, і тому фальсифікатори намагалися заробити на цьому дармові і величезні суми Один із описаних прикладів того часу свідчить про це Декілька років тому назад, пишеться в цьому прикладі, ієрусалимський антиквар Шапіра Монсей Вільгельм (Shapira Moses Wilhelm) [1830, Кам’янець-Подільський -9(21). 03. 1884, Роттердамі] покарав британський музей на дуже велику суму підробленими халдейськими рукописами, і музею ще пощастило, що підробку було виявлено на самому початку, а то Шапіра нажив би на своєму обдуренні мільйонне багатство
Недивно, що колекціонери не жалкували коштів, щоб урятуватися від обдурень, які дорого коштують, і наслідком цих витрат був блискучий розвиток фотографії і мікрофотографії, яка тепер перетворилася на ціле вчення, що складає важливу галузь фотографічного мистецтва Після досліджень рукописів слідувало дослідження документів, які пред’являлися в суді і оголошувалися підробленими .
Це викликало зацікавленість Є.Ф. Бу-ринського до засобів і способів виявлення підробок. Переглянув літературу з фотографії на чотирьох мовах за останніх 50 років, Є.Ф. Буринський не знайшов ні однієї праці, яка б допомогла йому вирішити це завдання Разом з тим він знайшов окремі
статті, в яких описувались випадки, коли на фотознімках незалежно від волі фотографа, виявлялись невидимі в оригіналі деталі Так, наприклад, на можливість використання фотографії з метою відтворення обезбарвлених письмових знаків вперше вказував в 1849 р французький археолог, колекціонер рукописів і дагеротипіст (фотограф), барон Гро Жан-Батіст Луї' (Jean-Baptiste Louis Gros) [8(19) .02.1793, Kanton Іври-Сур-Сеїнє-Ouest -17(29).08. 1870, Парижі], який на той час був французьким послом в Афінах, який підчас перегляду фотографічних копій помітив, що на одному із фотознімків стародавніх грецьких манускриптів виступили такі дрібниці письма, які неможливо було бачити простим зоровим сприйняттям, і зацікавившись цим, зробив спробу знову отримати з того самого манускрипта новий фотознімок Однак це йому не вдалося: наступні фотографування дали тільки те, що і без фотографії було видно на документі
Інший випадок описував доктор технічних наук, професор хімії Університету Тулузи Фабр Чарльз (Fabre Charles) [18511933] у своїй «Фотографічній енциклопедії» [10, с. 308], в якому згадується про роботу ліонського експерта-хіміка і фотографа Феррана в 1884 р . по справі про підробку в експедиційних книгах паризького поштамту На одній із сторінок цієї книги цифри були навмисне залиті чорнилом, для того щоб приховати розтрату грошей; суд запропонував Феррану зробити спробу за допомогою фотографії виявити цифри, які були закриті плямою Підчас проведення огляду було встановлено, що цифри були написані чорним чорнилом, а пляма була зроблена фіолетовим . При таких умовах у Феррана не було великих труднощів виконати доручення: фіолетові промені значно актинічніші, отже, на негативі пляма не повинна була залишити прозорий слід, тоді як чорні цифри вийшли прозорими В той час фотографічна експертиза, яка була проведена Ферраном, наробила багато шуму,
як перемога фотографії над підробкою і фотознімки плями були опубліковані майже у всіх ілюстрованих журналах.
Є Ф Буринський поставив перед собою мету відкрити закономірності цих процесів і розробити метод, який би дозволяв виявляти невидиме незалежно від капризу випадку, а у відповідності з метою дослідження На виконання цього завдання і розробку методів кольоророзподілу і кольоророзрізнення ним було затрачено 15 років .
І нарешті, Євген Федорович у 1889 р. створює першу в світовій практиці приватну судово-фотографічну науково-дослідну лабораторію в будинку Петербурзького окружного суду, де 11(23) вересня цього самого року ним була проведена одна із перших в Росії і перша в Петербурзькому окружному суді судово-фотографічна експертиза Не дивлячись на те, що судово-фотографічна лабораторія Є.Ф.Буринського проіснувала всього три роки - до 11(23) вересня 1892 р., його науково-дослідна діяльність в цій лабораторії залишила значущий слід в історії становлення вітчизняної криміналістики і зробила неоцінимий внесок у розвиток такої її галузі як судова науково-дослідна фотографія, засновником якої справедливо визнається Євген Федорович Буринський А досягнення, зроблені ним в галузі науково-дослідної фотографії, Російською Академією наук в 1898 р . були порівняні з досягненнями, пов’язаними з відкриттям мікроскопа [7].
Перша фотографічна експертиза документів в м . Петербурзі була проведена в кінці Х1Х ст. Є.Ф. Буринським, автором виданого в 1903 р. твору «Судова експертиза документів, проведення її і користування нею» [4]. Завданням цієї експертизи було виявлення підпису, навмисно залитого чорнилом з метою приховування фальсифікації Є Ф Буринський за допомогою фотографії не тільки виявив підпис, але й безсумнівно встановив факт фальсифікації
Вперше судово-фотографічне дослідження документів у Петербурзькому окружному суді було використано 11 (23) вересня 1889 р. по справі Юнгерца і Рокосовського, які звинувачувалися в складанні підробленого повідомлення про внесення у товарну касу Миколаївської залізниці накладної плати 9000 карбованців і в отриманні цієї суми по зазначеному підробленому повідомленню у м. Козлові [8].
Предметом дослідження для експерта-фотографа в цьому процесі повинні були служити: по-перше, підпис касира Миколаївської залізниці Бернгарда на зазначеному вище повідомленні; по-друге, дублікат накладної Козловсько-Воронезької залізниці на вантаж з макаронами, на якому підпис одержувача вантажу виявився старанно закритим великою чорнильною плямою
Питання про оригінальність чи підробленість підпису Бернгарда було блискуче розв'язане несподіваним для самого фотографа чином
У будинку окружного суду було виділено тимчасове приміщення для фотографічних робіт і лабораторії, куди завчасно були доставлені всі необхідні апарати і матеріали . Хоча у відведеному для робіт приміщенні було достатньо денного світла від вікна, але з метою обережності було вирішено ним не користуватися, щоб запобігти шкідливого впливу одностороннього світла. Тому оригінали освітлювалися з обох сторін двома чотирьохстрічковими магнієвими лампами
Сам процес фотографування проводився «мокрим» способом, з йодованим колодіоном і вмістом невеликої кількості бромистої солі Мокрому способу віддавалася перевага у фотографічній експертизі тому, що шар колодіону в ньому був тонше, чим шар желатину сухих платівок, а отже і зображення на ньому було більш різке; крім того, прозорі місця на негативах сухих платівок могли бути далеко не такі чисті, як на колодіоновому склі .
Експерту було надано судом: 1) повідомлення про отримання 9000 крб. із запідозреним підписом Бернгарда; 2) подібне повідомлення про інший платіж з безсумнівним підписом Бернгарда; 3) безсумнівні підписи Бернгарда, взяті із паперів попереднього слідства, 4) декілька експериментальних підписів, зроблених Бернгардом в присутності суду За винятком останніх, всі інші підписи були написані фіолетовим аніліновим чорнилом
Так як експерта не було попереджено про те, що йому доведеться мати справу з фіолетовими чорнилом і він не підготував відповідного матеріалу, то перший негатив не дав бажаного зображення підпису, але вдалося виявити дещо інше Так як шар з йодованим колодіоном, навіть слабко бро-мованим, дуже чутливий до фіолетового і синього кольорів спектру, а із збільшенням кількості бромистих солей ці кольори діють на сенсибілізовану платівку так, як і білий колір, тому на першому негативі (з великим збільшенням) було отримано відбиток чорного друкованого тексту накладної, зеленого візерунку паперу (ассюре), але самий текст і підпис фіолетового кольору дали тільки слабкий, ледве помітний слід, недостатній для друкування . Уважний розгляд негативу показав, що прозорі місця, які відповідають штрихам запідозреного підпису на повідомленні в 9000 руб , були не скрізь однаково прозорі, а порівняння їх з оригіналом виявило, що завуальовані штрихи відповідали фіолетовим буквам При цьому все-таки вийшли ще й інші, зовсім прозорі (такі, які відповідали за законами оптики чорному кольору) лінії, але звідки вони з’явилися спочатку, визначити було неможливо
З’явилося нове, несподіване завдання: відділити прозорі риси від напівпрозорих, а цього можна було досягти шляхом додавання до колодіону розчину якої-небудь бромистої солі і збільшенням експозиції Два припущення мали деяку вірогідність: або Бернгард писав не чистим аніліновим
чорнилом, а з домішками чорного, або він користувався пером, забрудненим у чорні чорнила. У тому і іншому випадках чорний домішок до анілінового чорнила повинен був дати осадок, який міг передатися прозорими лініями на негативі Наступний негатив однак показав, що і та, і інша здогадки були невірними, так як при абсолютному вилученні із негативу фіолетового кольору вийшов тонкий прозорий підпис «Бернгард» з розчерком, але не зовсім тотожній з видимим на оригіналі підписом, а з різними змінами: так, наприклад, друга частина букви «Б» на оригіналі виявилася довше першої частини, а на прозорому підпису вона була однакової з нею довжини; розчерк на оригіналі спускався вниз, а на прозорому підпису він був паралельний слову тощо У зв’язку з цим стало цілком ясно, що підпис, який проявився на негативі прозорими лініями, був нанесений на папір раніше і цілком незалежно від анілінового підпису Бернгарда будь-якою чорною речовиною, наприклад, олівцем тощо, причому зазначений підпис, по якому уже потім було наведено підпис Бернгарда чорнилом, старанно стертий
Після декількох дослідів, зроблених для того, щоб визначити з точністю термін експозиції, необхідний для того, щоб обидва підписи вийшли на одному негативі і ні один із них не затягнувся (завуалювався), пощастило добитися достатньо сильного негативу і зробити з нього відбиток, який дав одночасно і фіолетовий підпис, і чорний, який знаходився під ним . Ці підписи, як виявилося, дійсно далеко не співпадали і, таким чином, з повною достовірністю було доведено приготування до підробки за допомогою попереднього замальовування підпису олівцем Це виявилося особливо рельєфно при виготовленні негативу із збільшенням підпису в двадцять два рази .
Надалі порівняння почерків по збільшеним відбиткам не залишило ніякого сумніву в підробленості спірного підпису: всі особливості природного почерку Берн-
гарда, що залишалися стійкими у всіх безсумнівних його підписах, були явно порушені в підроблених, чого не можна було помітити без великого збільшення Друга частина судово-фотографічної експертизи полягала, як вище було зазначено, у відновленні залитого чорнилом підпису на дублікаті накладної Так як сліди підпису неможливо було розібрати навіть за допомогою сильної лупи, то залишалося тільки використати спосіб, який базувався на властивостях соляризації Цей спосіб дуже рідко давав зразу бажаний результат і потребував великої обережності в визначенні часу експозиції, а також у виборі платівок Завдяки великій досвідченості і увазі Є Ф Буринського, як експерта з цієї справи, йому вдалося після двох годин напруженої роботи добитися задовільного знімка залитого підпису, і хоча риси букв були не зовсім різкими й виразними, але залите чорнилом прізвище «Шольц» передалося досить чітко. Негатив вийшов достатньо сильний для того, щоб зробити відбитки на папері, які і були пред'явлені суду разом з оригінальним негативом, і після порівняння з почерком підсудного Юнгерца підпис «Шольц» виявився безсумнівно виконаний останнім Друге використання фотографічної експертизи у Петербурзькому окружному суді було зроблено 9(21) листопада 1889 р . по справі кондукторів Миколаївської залізниці Корольова, Ютіла та інших, які були звинувачені у підробці і збуті проїзних квитків від станції «Петербург» до станції «Бологоє» і назад Ця справа в травні 1889 р розглядалася у Петербурзькому окружному суді і закінчилась виправданням всіх підсудних. Виправдувальний вирок частково пояснювався тим, що експертиза признала, що квитки, визнані управлінням залізниці підробленими, друкувалися у тій самій друкарні, де друкувались справжні квитки Дуже може бути, що ці обставини і те значення, яке воно могло в дійсності мати, не було в достатній мірі роз'яснено
присяжним, що привело їх до помилкового рішення; але як би то не було, всі підсудні по цій справі, як зазначалося вище, були виправдані За протестом прокурора і за скаргою цивільного позивача справа перейшла в Сенат, який і скасував рішення присяжних засідателів за не прочитання на суді відомостей про фальшиві квитки
При повторному розгляді справи, для вирішення питання про нещасливі квитки, був запрошений експерт-фотограф Є. Ф. Буринський, який і довів, як дважди два, що підроблені квитки друкувалися не в друкарні, а виготовлені ручним способом за допомогою вальців і тонкої пластинки [8] Так розпочалася практична діяльність першої вітчизняної судово-експертної фотографічної лабораторії, яку заснував Є Ф Буринський за свої кошти як приватну судово-експертну установу Вона працювала всього три роки - з 11(23) вересня 1889 р. по 11(23) вересня 1892 р Під фотолабораторію була пристосована одна із кімнат на третьому поверсі, у приміщенні, відведеному для судових слідчих в будинку судових установ Санкт-Петербурзького окружного суду біля Літєйного моста. Подібна лабораторія не могла існувати дуже довго, тому що незабезпеченість організатора, недостатнє устаткування лабораторії, приватний її характер, відсутність певних правил і, нарешті, мала кількість справ, які поступали на дослідження, кожен день підкреслювали нестійкість і нежиттєздатність цієї установи .
Це усвідомлював і сам Є.Ф. Бурин-ський, який пояснив занепад своєї лабораторії тим, що «власник лабораторії нерідко відмовляв суду в користуванні інструментами, що належали йому, якщо суд не згоджувався сплачувати йому наперед ним самим визначену платню за дослідження»
Необхідно зазначити, що протягом першого року діяльності означеної фотолабораторії з 11(23) вересня 1889 р. по 11(23) вересня 1890 р . лабораторією було
виконано всього 78 окремих досліджень, головним чином, за вимогами судово-слідчих працівників Петербурзького суду Ці дослідження розподілялися за сво-
єю метою таким чином:
З метою порівняння почерків 29
З метою випробування чорнила та паперу 9
З метою відновлення витравленого
письма...................................6
З метою відновлення вискобленого письма 4
З метою відновлення забрудненого письма 2
З метою порівняння терміну
написання...............................15
З метою визначення способу нанесення на папір 7
Невизначеного завдання (загальне дослідження) 6
В с ь о г о.............................78
Але з початку 1891 р. лабораторія змушена була відмовитися від виконання багатьох доручень судових слідчих з інших міст, тому що їх кількість набагато перевищувала спроможності лабораторії Досить сказати, що до 1(13) липня 1891 р. у 13-й слідчій дільниці знаходилося 1254 документи, надісланих із різних міст для судово-фотографічного дослідження [3]
Однак Євген Федорович Буринський став широко відомим і його наукові заслуги були визнані тільки після того, як йому вдалося відновити тексти стародавніх палімпсестів, які були знайдені під час ремонтних робіт в Кремлі в 1843 р Євген Федорович був залучений до цих робіт вже після того, як виявилися безрезультатними зусилля видатних вчених в галузі археології і хімії, зокрема, російського історика і археографа, академіка Петербурзької академії наук (1847), члена Академії наук і головного редактора археографічної комісії, Бередни-кова Якова Івановича [7(18) .10.1793, Санкт-Петербурзі - 28.09(10.10). 1854, там само], російського хіміка, академіка Петер-бурзької Академії наук (1834), Германа Івановича
Гесса (Germain Henri Hess) [2б.07(7.08) .1802, Женеві - 30 11(12 12) 1850, Санкт-Петербурзі] та російського фізико-хіміка, академіка Петербурзької АН (188б), Бекетова Миколи Миколайовича [1(13).01.1827, Алфер’ївка (тепер Нова Бекетівка) Пензенської губ -3. 11(13 . 12) . 1911, Санкт-Петербурзі] .
Не дивлячись на те, що Є .Ф. Буринсько-го справедливо визнають основоположником судової науково-дослідної фотографії
і, напевно, слід визнати, що він провів першу судово-фотографічну експертизу у вітчизняній практиці, але використання ним подібного науково-технічного досягнення було вперше зроблено не в межах всієї Російської Імперії, а тільки у м . Петербурзі. Причиною такої думки може бути приклад із судової практики, який був описаний у періодичній юридичній літературі ще в 1885 р про проведення у Тифліському окружному суді відомим російським вче-ним-хіміком, членом-кореспондентом Петербурзької АН (з 187б) Генріхом Васильо-виче Струве [10(22).07. 1822, Дерпті (Тарту) - 28.03(10.04).1908], який працював з 18б9 р . експертом з хімії в м . Тифлісі і 22 грудня 1883 (3 січня 1884) р ним була проведена судово-фотографічна експертиза [б; 9], тобто майже за шість років до того, як Є . Ф. Буринсь-кий провів свою першу судово-фотографічну експертизу 11 (23) вересня 1889 р . з відомої справи, в якій звинувачувалися в складанні підробленого повідомлення про внесення у товарну касу м. Санкт-Петербурга накладної плати в сумі 9000 карбованців і в отриманні зазначеної суми у м . Козлові.
В 1911 р . на спеціальному засіданні V-го відділу (Фотографічного) Російського технічного товариства, яке було присвячене 30-річному ювілею наукової діяльності Є Ф Буринського, російський вчений в галузі судової експертизи Олександр Олександрович Захар’їн [18б8, Нижній Новгород -1923] зробив доповідь «Про фотографічну діяльність Є Ф Буринського», а у вітальній адресі від імені V-го відділу Російського технічного товариства зазначалося:
«Глубокоуважаемый Евгений Федорович. Около 25 лет тому назад Вами было сделано изобретение, по отзыву Академии наук, давшее науке новый способ изучения природы, столь же могущественный, как микроскоп . Изобретение это, названное Вами цветоделительным процессом, относится к области фотографии, и вполне естественно тогда же обратило на себя внимание 5 Отдела Русского технического общества Вскоре способ Ваш нашел себе применение в разнообразнейших отраслях человеческого знания и, преимущественно, в деле судебной экспертизы документов Ваша деятельность в этой последней области первое время протекала почти вся на глазах 5 Отдела, так как большинством своих работ Вы делились с Отделом Об этих работах и Вами, и другими лицами много раз делались доклады. Поэтому 5 Отдел лучше всех других Обществ и учреждений осведомлен как о сущности Вашего процесса, так и о тех неоценимых услугах, которые он оказал и продолжает оказывать науке и правосудию . Это изобретение одно уже дает Вам бесспорное право на одно из первых мест в ряду людей, двигавших и развивавших дело светописи . Принимая во внимание насту-пающее тридцатилетие с того времени, когда Вы, поставив себе целью заставить фотографию служить целям цветоделения, впервые приступили к занятию ею, 5 Отдел считает своим приятным долгом отметить блестящие, достигнутые Вами результаты и, с благодарностью, вспоминая Ваши доклады, желает Вам еще многих лет здоровья на пользу фотографии» [7]
Разом з цим, в знак визнання важливості відкриття Є.Ф. Буринського, Академія Наук нагородила його премією імені М.В . Ломоносова [4, XXII].
Помер Євген Федорович Буринський 18(31) березня 1912 р . в Санкт-Петербурзі.
В одному із некрологів підкреслювалось, що родоначальником науково-дослідної фотографії справедливо було
визнано російського винахідника Євгена Федоровича Буринського, який вказав на нові шляхи фотографії, шляхи слушні, та ще не протоптані, а бажаючих іти цими шляхами було так мало, що він з гіркотою усвідомлював, що коло його учнів і послідовників буде невелике, що майже нікому буде передати заповіти для подальшого вивчення і розвитку фотографії в цьому напрямку [1].
У спогадах сучасників Є.Ф. Буринсько-го, малюють його як прогресивного вченого і громадського діяча. Особливу цінність мають спогади російського радянського письменника і журналіста, члена Союзу письменників і Союзу журналістів СРСР Миколи Костянтиновича Вержбицького [6(18).12.1889, Петербурзі - 1973], який протягом трьох років працював у Є Ф Бу-ринського на посаді лаборанта
В перший день його приходу в лабораторію, Є Ф Буринський постарався прищепити своєму молодому помічнику основні правила наукової роботи . Зазначені правила, згадував М К Вержбицький, мали наступний зміст: «Будь-які речі необхідно ставити на те місце, яке відведене для них Працювати необхідно не поспішаючи, віддаючи собі повний звіт у своїх вчинках, і наполегливо добиватися бажаних результатів, не зважаючи на те, що для цього треба буде повторяти досліди багато разів Ніколи не втрачати присутність духу Пильно спостерігати за всім, що відбувається, і бути послідовним»
Згадуючи про цю розмову автор від себе додає: «хімік із мене не вийшов, але я багато разів потім був впевнений, що ці дорогоцінні правила можуть принести користь людині будь-якої професії»
На підставі багаторічних особистих спостережень і намагань намалювати духовний образ Є.Ф. Буринського, М .К . Верж-бицький зробив наступний його портрет: «Буринський всією своєю суттю, органічно, беззастережно і безкомпромісно з ненавистю відносився до будь-якого насилля,
схильності до особистого збагачення, неправдивого марнославства, лицемірства балакуна і чванливого властолюбства Він був далекий від обивательського фрондерства, з ненавистю відносився до пліток, а будь-яке легковажне «критиканство» зневажливо називав «дулею в кишені» Уникав людей, які привикли не обговорювати, а судачити» [5, с. 92-104].
Список літератури
1. Бернацкий В. Евгений Федорович Бу-ринский: Некролог // Вестник фотографии .- 1912,- № 4,- С. 135.
2. Буринский Е . Ответ на вопрос: какой экспертизе верить - фотографической или графической . // Юридическая газета. -СПб, 1897. - № 32,- С .2.
3 Буринский Е Ф Очерк деятельности С -Петербургской судебно-фотографической лаборатории // Фотографический ежегодник П М Дементьева - СПб, 1893 -С 91-97
4 Буринский Е Ф Судебная экспертиза документов, производство ее и пользование ею - СПб , 1903 - 352 с
5. Вержбицкий Н.К . Записки старого журналиста - М : Советский писатель, 1961,- 248 с.
6 . По поводу судебной экспертизы по делу г. г. Тер-Шмованова, Тер-Микиртычьянца и др ., обвиняемых в подлоге // Юридическое обозрение . - Тифлис, 1885,- № 222,- С .811-813.
7 . Поздравительный адрес в честь 30-летия научной деятельности Е. Ф. Буринского (1911 г. ) // Российский государственный исторический архив. - Фонд 90 . - Опись 1. -Дело 452. - Л . 46 .
8 . Применение фотографической экспертизы при исследовании подложности документов: Юридическая хроника // Журнал гражданского и уголовного права - СПб , 1890. - Кн. 10 . - С. 124-131.
9 Тифлисский окружной суд: Судебная хроника //Юридическое обозрение - Тифлис, 1885. - № 217 . - С . 650-667; - № 218 . -С 679-702; - № 219 . - С 723-736; - № 220. -С. 765-768; - № 221 . - С. 789-793; - № 222. -С . 817-826; - № 223. - С. 847-857; - № 224. -С. 875-889.
10. Fabre Charles (1851-1933), Traits encydopеdique de photographie. Tome 4: Agrandissements - applications de la photographie. - Paris: Gauthier-Villars, 1890. -413р
и и и
