CC BY
19
УДК:615.619.838.0532.
Канюка О.1. д.в.н., професор, Гунчак В.М., д.в.н., професор, Данко Г.В. аспiрант, Александрюк О.Г. здобувач© Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
iм. С.З. Гжицького
ФАРМАКОК1НЕТИКА I Б1ОТРАНСФОРМАЦ1Я ФЛАВОЛ1ГОНОН1В РОЗТОРОПШ1 ПЛЯМИСТО1 (огляд л1тератури)
У статтi представлено поеiдомлення етчизняних i зарубiжних аеторiе про фармакоюнетику i бютрансформацт флаеолйоноте, зокрема «сшмарину» Розторопшi плямистог. 1х бiологiчну, антиоксидантну та гепатопротекторну дп е процесах окисного гомеостазу та перекисного окиснення лiпiдiе.
Ключовi слова: Розторопша плямиста, флаеолйонони, «сшмарин», гепатопротектори, антиоксиданти, окисний гомеостаз, перекисне окиснення лiпiдiе, гепатити.
Вступ. Актуальною проблемою сучасно! медицини е пошук 3a^6iB захисту оргашзму вщ несприятливих еколопчних чинниюв, якi при тривалому застосуваннi не мали б негативно! ди на гомеостаз, не впливали на саштарну якiсть тваринницько! продукци. Тому, в тепершнш час значна увага придшяеться речовинам природного походження та препаратам, що створенi на !х основа У цьому планi визначна роль належить фiтопрепаратам. Одним iз таких препараив, що iнтенсивно вивчаеться за останш роки, е Розторопша плямиста, яка за даними ряду дослщниюв проявляе високу терапевтичну ефектившсть при рiзниx патологiчниx станах органiзму i не проявляе побiчно! ДО! (1,2).
Розторопша плямиста Silybum mazianum (L) iз сiмейства складно-квiтковi - Compositae в Gвропi вiдома тд назвою Carduus mazianus. Це одно-, частше дворiчна рослина, що росте в дикому вид^ та культивуеться на лiкарськиx городах, зокрема в рiзниx областях Укра!ни.
Для лжування використовують в основному плоди. В них мктяться флаволiгонони, в найбшьших кiлькостяx в оболонцi насiння (до 7%), дуже мало !х у самому насшш (до 0,12%). Невелика кшьккть флаволiгононiв у коренi (3).
Основною дшчою речовиною Розторопшi плямисто! е флаволiгонон «сшмарин», що мютить 7 iндивiдуальниx сполук: сiлiбiн, дегщросшбш, сiлiдiанiн, сiлiкристин, стероiзотер сiлiбiну - iзосiлiбiн, а також рiзнi полiмернi продукти сiлiбiну (3).
Сiлiбiн складае 50-70 % та е найбiльш активною сполукою. Крiм флаволiгононiв у плодах Розторопшi плямисто! е iншi речовини - кемпферол, дигщрокемпферол, органiчнi кислоти, пркоти, смоли, жирна олiя, бiлковi, мшеральш та iншi речовини.
© Канюка О.1., Гунчак В.М., Данко Г.В., Александрюк О.Г., 2009 124
Флавол^онони, що мктяться в плодах Розторопшi плямисто!, вщносяться до класу флавоновдв, а т^ в свою чергу, належать до класу полiфенолiв. Флавоно!ди наявнi у вЫх вищих рослинах. Тварини не здатш !х синтезувати.
При введеннi всередину у шлунково-кишковому трактi "сшмарин" всмоктуеться в кiлькостi 24-47%. Максимальний рiвень його в кровi створюеться за 30-40 хвилин i утримуеться на цьому рiвнi 30-60 хвилин (4). За шшими даними (5), максимальний рiвень "сшмарину" в кровi настае за 4-6 годин тсля перорального введення розмелених плодiв Розторопшi плямисто!. Як стверджуе в лiтературi (3), рiзниця в бiодоступностi «сшмарину» зумовлена дозою препарату.
При повторному введенш всередину розмелених плодiв Розторопшi плямисто!, на другу добу рiвень «сшмарину» в кровi в 2 рази вищий, порiвняно з одноразовим прийомом (6).
Невелика кiлькiсть "сшмарину" звязуеться з бшками плазми кров1 У найбiльших кiлькостях вiн накопичуеться в печшщ i нирках. Концентращя "сiлiмарину" в жовчi в 100 разiв перевищуе концентрацiю в плазмi кровi. У цитоплазмi гепатоцитiв його концентращя в 100-200 разiв вища, нiж в ядрi клiтини. В шших органах (легенях, пiдшлунковiй залоз^ стiнцi кишечника) "сiлiмарин" виявляли у невеликих кшькостях i знаходиться вш протягом короткого часу (6).
Бiологiчна дiя флаволiгононiв на оргашзм тварин досить рiзноманiтна, але найбiльш важлива антиоксидантна. Стосовно мехашзму антиоксидантно! дi! флаволiгонiнiв серед науковщв однозначно! думки нема. Бiльшiсть дослщниюв вважае, що "сiлiмарин" нейтралiзуе вшьш радикали i гальмуе пероксидацiю лшвдв. За рахунок наявностi в структурi активного водню «сiлiмарин» взаемодiе iз вiльними радикалами (похiднi кисню, яю здатнi до активного окиснення бюлопчних субстратiв). При цьому утворюеться вщновлений кисневий та семiхiноновий радикали. В останнього дуже малий енергетичний потенщал i вiн не здатний активно окиснювати субстрат, а тому процес пероксидаци гальмуеться (7). Деякi автори вважають, що антиоксидантнi властивостi зумовлеш не тiльки за рахунок активного водню, але й залежить вщ кiлькостi гiдроксильних груп та !х положення (8).
Антиоксидантна дiя «сшмарину» проявляеться на вах ланках «окисного гомеостазу», а особливо iнтенсивно протжае в гепатоцитах (9). Вiн на 50% знижуе штенсившсть перекисного окиснення лшдав в мiкросомах (10) та зменшуе рiвень продукцi! МДА спричиненого Fe - аскорбатом (11), та на 85 % зменшуе вмкт мжросомальних лiпоперекисiв у печiнцi (12). В еритроцититах флавол^онони Розторопшi плямисто! зменшують рiвень окиснення на 25% (13), та вщновлюють резерв тканинних лшщо- i водорозчинних антиоксидантiв (9). При цьому дослщники стверджують, що антиоксидантну дiю проявляе лише сшбш, а сiлiкристiн i сiлiданiн дшть як прооксиданти (14).
Отже, «сшмарин» пiдтримуе резерв антиоксидантно! системи та сприяе вщновленню !! ресурсiв. Насамперед це стосуеться вмкту вiдновленого глутатюну та пов'язаних з ним ферментних систем. Вш пiдвищуе рiвень штрацелюлярних тiолових груп (15).
125
Антиоксидантш властивост флавол^оношв придають !м високу гепатопротекторну дш. Поряд з цим вони пролонгують дiю адреналiну шляхом гальмування його окиснення, пригшчують активнiсть гiалуронiдази та катехол - О -метилтрансферази. Вони тдсилюють судинозвужувальну дiю катехоламiнiв, нормалiзують проникнiсть стiнки судин, покращують трофжу тканин, пригнiчують обмiн рiдини на рiвнi мжроциркуляци i затримують розвиток набряку та в кшцевому результат дiють протизапально. У випадках пошкодження тканин, флаволiгонони проявляють регенеративну дш. Вони впливають на транспортнi АТФ-ази, фосфодiестеразу, циклiчнi нуклеотиди, циклооксигеназу, лшоксигеназу тощо. Пiдвищують рiвень кальцiю i знижують вмiст холестеролу в кровi та аскорбiново! кислоти в наднирниках (16).
Бiотрансформацiя «сшмарину» вiдбуваeться у печшщ. При цьому утворюються парш сполуки з глюкуроновою кислотою i фосфосульфатами. При глюкуронизаци сiлiбiну глюконштрансферазою утворюються Р-глюкуронощи iз замiненими у фенолi О - групами в положеннях С-12, С-7, С-5 (17) i сiлiбiн перетворюеться у 20-Р-глюкуронат. Пiсля кон'югаци 80% цiе! сполуки видшяеться з жовчю в кишечник, де 40 % видшеного конюгованого "сшмарину" реабсорбуеться i надходить у печшку, а потiм в кров. Решта препарату розщеплюеться мiкрофлорою кишечника.
З жовчю виводиться 80 % сшбону, з сечею - 5 %. Максимальне видшення з жовчю вщбуваеться в першi 2 години. Шсля перорального введення перiод напiввиведення «сшмарину» складае 57-127 хвилин для вшьного та 4594 хвилини для конюгованого (18). За 24-48 годин виводиться 90 % «сшмарину», що свщчить про вщсутшсть кумулятивних властивостей.
Флавол^онони не проявляють мю^во! подразнювально! та сенсибiлiзуючо! дiй. Вони не токсичш навiть в дозi, що в 10 раз бшьша за терапевтичну.
Висновок. "Сiлiмарин" - флаволiгонон з плодiв Розторопшi плямисто! проявляе антиоксидантну дш. Вiн гальмуе перекисне окиснення лшдав, дiе мембраностабiлiзуюче, активiзуе енергетичш процеси в мiтохондрiях гепатоцитiв, тдтримуе ресурси антиоксидантно! системи. Стимулюе регенеративш процеси в печiнцi. Завдяки цьому "сшмарин" е сильним гепатопротекторним засобом у разi штоксикаци ксенобiотиками та при рiзних соматичних захворюваннях. У бшьшост випадкiв плоди Розторопшi плямисто! застосовують при патологи печшки: гострих та хрошчних гепатитах рiзно! етюлоги, жировому гепатозi, цирозi, токсичних ураженнях печшки.
Л1тература.
1.Скакун Н.П., Олейник А.Н., Степанова Н.Ю. Растительные флавоноиды как гепатопротекторы и перспективы научных исследований в области создания лекарственных средств из растительного сырья: Тез.докл. (Москва, ноябрь, 1985 г.) - М.:1985, - С.180-181.
2. Блинов И.Л., Чехмакина О.В. Опыт клинического применения гепатопротекторного средства - легалон //Клиническое значение препарата легалон: Мат.симп. (Москва, 7 апреля, 1984 г.)-М.: Б.4.1981.-С.113-123.
3.Flavonolignan production from Silybum marianum transformed and untransformed root cultures /F.Alikaridis et al.//Fitoterapia - 2000.-№7.-Р.379-384.
126
4.Скакун Н.П., Шманько В.В., OxpiMOBm Л.М. Клиническая фармакология гепатопротекторов: Руководство.-Тернотль: Збруч.-1995.-270 с.
5.Pharmacokinetic study of iodine - labeled silibininus in rat./N. Skottova et al.// Farmacol.res.-2001.-№44.- Р. 247-253.
6.Скакун Н.П., Мосейчук И.П. Клиническая фармакология легальна //Врачебное дело - 1988. - № 5.С. 5-10.
7.Чекман 1.С. Клшжо-фармаколопчш властивостi
гепатопротекторного препарату гепабене//Сучасна гастроентерологiя i гематологш.-2000.-№1.-С.66-68.
8.DPPH (1,1 -diphenyl - 2 - piczylhydzazyl) zadical scavenging activiti of phlavonoid obtained from some medicinal plants /M.Okawa et al.//Bid.pham.bull.-2001.-№24.-Р.1202-1205.
9.Гепатозащитное действие силибинина при експериментальной интоксикации четирехлористым углеродом/А.И.Венгеровский и др. //Фармакология и токсикология - 1987.-Т.50, №5.-С.67-69.
10. Гордieнко А.Д. Вплив таблеток сшбону, одержаних за новою технолопею, на функцiональну активнiсть мжросом //Вiсник фармаци - 1997.-№1(15).-С.109-111.
11. Feher J., Lengyel G., Blazovics oxidative stress in the liver and biliary tract diseases /Scand J.Gastroenterol.-1984.-№228. - Р.38-46.
12. Rui Y.C. Advances in pharmacological studies of Silymarin.//Mem. Inst.Oswaldo.Czuz. -1991.-№86.-Р.79-85.
13. Effect of silibinin on oxidative damage of blood constituents/P.M.Filipe et al.//C.R.Seances.Soc. Biol.Fil.-1997.-№ 191.Р.821-835.
14. Skotova N., Krecman., Simanek V. Activites of Silymarin and its flavonolignans upon low density lipoprotein oxidizability in vitro//Phytother res.-1999.- №13.- Р.533-537.
15. Restoration of the cellular thiol status of peritoneal macrophages from CAPD patiets by the flavonoids silymarin/M.Tager et al//Free Radic Res.-2001.-№34.-P.137-151.
16. Magliulo E., Scevola D., Carosi G. Investigation on the action of Silybin on regenerating rat liver Effects on Kupffer's cell //Arzneimittel Forsch.-1979.- №29.-P.1024-1028.
17. Ленинджер А. Биохимия. Пер. с англ.-М.:Мир, 1974.-956 с.
18. Zhao J., Agarwal R. Tissue distribution of silybinin, the major active constituent of silymarin, in mice and its association with enhancement of phase II enzymesA implication in cancer chemoprevention//Carcinogenesis - 1999.- №20.-P.2101-2108.
Summary
Kanjuka O.I., Gunchak V.M., Danko G.V., Alexandruk O.G.
PHARMACOKINETICS AND BIOTRANSTORMATION OF PHLAVOLIGANONIES SILYBUM MAZIANUM
Silybutm marianm (Gaertner) contains phlavoligononies, specifically silimaryn that has an unoxidize actions and hepaprotection actions in the procrsses of oxidation homeostaz and the lipides oxidation.
Стаття надшшла до редакцИ' 23.03.2009
127
