CC BY
11
Ukrainian Journal of Ecology
Ukrainian Journal of Ecology, 2018, 8(1), 307-316 doi: 10.15421/2018_216
ORIGINAL ARTICLE UDC619:616.98:619:616.08:616.092.9
Experimental study of immunoprophylactic anti-pneumococcal medicine and its immunogenic properties
Ya.V. Kysera, Yu.G. Storchak, B.V. Gutyj
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine E-mail: bvh@ukr.net Sumbitted:23.12.2017. Accepted: 10.02.2018
In today's veterinary science and practice, the issue of creation and introduction into the production of diagnostic and preventive immunobiological remedies remains relevant. The prevention of factor bacterial diseases is one of the main tasks of veterinary medicine. Taking into account that sufficient immunobiological reactivity and resistance of an animal * s organism is provided by the optimal composition of vitamins, macro- and microelements, and insufficient vitamin, mineral, including micromineral nutrition causes in them a violation of the function of the immune system, reduces the resistance of the organism to infections, increases the incidence, emerged the issue of developing a new preventive and immunostimulant. It was established the specific composition of streptococci. Complex researches were carried out, which included the isolation of the most virulent pneumococci from the experimental material, taken in the animal farms of Lviv region in order to develop a preventive remedy "Pneumo-Pro" against pneumococcal infection. In 29% of cases there was S. pneumoniae, 21% - S. pyogenes, 17% - S. bovis, 12% - S. agalactiae and 21 % - other streptococci streptococci streptococci strains that did not respond to streptococcal serums and were not identified as S. pneumoniae. Investigation of the sensitivity of pneumococci to antibiotics has shown that isolates have been sensitive to enrofloxacin, ofloxacin. Resistance to vancomycin, cefalexin, streptomycin, amoxicillin, ampicillin, cefazolin, lincomycin and erythromycin has been established. A non-harmful and immunogenic prophylactic remedy against pathogens of pneumococcal infection was tested with laboratory animals. During the development of a prophylactic remedy, the determination of its harmlessness was investigated immunogenic properties with different ratios of components of the preventive agent "Pneumo-Pro". White mice were used in the studies. The created preventive remedy "Pneumo-Pro" in its composition contains two components: Streptococcus pneumoniae and alcoholic extract of propolis, which possesses anti-inflammatory and immunomodulatory properties. Experimental studies have shown that propolis, due to its anti-inflammatory and antioxidant properties, prevents of pneumonia. Clinical observations showed the harmlessness of the experimental samples of the remedy: no swelling and abscesses at the injection site, no increase in local temperature and body temperature, a deterioration in the general condition of laboratory animals. The expediency of the use of immunoprophylaxis, made from local isolates of an infectious agent in order to increase the resistance of animals. Key words: pneumococcal infection; Streptococcus pneumoniae; immunoprophylaxis; adjuvant; propolis
Po3po6Ka iMyHonpo^maKMMHoro npoTunHeBMOKOKOBoro 3aco6y Ta BM3HaMeHHA Moro iMyHoreHHix B/acrnBocreM Ha 6rnux Mimax
A.B. Kicepa, ^X. CropnaK, E.B. ryTMM
/IbBiBCbKuïï Ha^OHanbHMMyHiBepcurer BerepuiHapHo'i'MegiiiHi ra 6iorexHo/oriïï iMeHi C.3. r>Ku^Koro
By/i. neKapcbKa, 50, flbBiB-10, 79010
y cynacHiM BerepMHapHiM nay! ra npaKTi/ii^ aKrya/bHMM 3a/Mmaerbcn nMraHHA po3po6KM ra BnpoBa,qxei-ii-ifl y Bi/ipo6i-ii/ii4TBo fliamocTi/mi-ii/ix ra npo^i/aKrimMx iMyi-^io/orim-Mx 3aco6iB. ripo$i/aK™Ka ^aKropi-Mx 6aKrepia/bHMx 3axBop^BaHb -
одне i3 основних завдань ветеринарноУ медицини. Проведем комплекснi дослiдження, якi включали в себе iзоляцiю у скотарських господарствах Львiвськоí областi найбiльш вiрулентних пневмокоюв i3 дослiдного матерiалу з метою розробки профтактичного засобу «Пневмо-Про» проти пневмококовоУ Ыфекци. Проведено випробування на лабораторних тваринах нешюдливого та iмуногенного профiлактичного засобу проти збудника пневмококовоУ iнфекцií. Розроблений профiлактичний засiб «Пневмо-Про» у своему складi мiстить два компоненти: Streptococcus pneumoniae та спиртово-водний екстракт прополку, який володiе протизапальними та iмуномодулюючими властивостями. Доведена доцтьнкть застосування iмунопрофiлактичних засобiв, виготовлених з мкцевих iзолятiв збудника iнфекцií з метою пщвищення резистентностi тварин.
Ключов1 слова: пневмококова iнфекцiя; Streptococcus рпеитотае; iмунопрофiлактика; ад'ювант; прополiс
Серед ycix патологiй сiльськогосподарських тварин, обумовлених технолопею утримання та годiвлi, чiльне ммсце займають хвороби молодняку бактерiальноí етюлоги. В умовах промислового вирощування велико!' рогатоУ худоби найбiльший вiдсоток захворювань припадае на рiзнi респiраторнi та шлунково-кишковi захворювання. Фактори сучасноУ промисловоУ технологГ'' iстотно знижують стiйкiсть тварин до Ыфекцмних захворювань, особливо до тих, збудниками яких е умовно-патогенн бактери. Тому за останнi роки рiвень захворюваностi тварин з ураженням оргаыв дихання не знижуеться, а навпаки мае тенден^ю до зростання. Рестраторы захворювання велико' рогатоУ худоби е одыею з основних причин економiчних втрат у промисловому скотарствк Цi економiчнi збитки зумовленi пщвищеною смертнсiстю, зниженням приросту живоУ маси тварин, а також витратами на лкування тварин та профтактику захворювання.
Рестраторы захворювання рееструються в основному, в молодняку велико' рогато!' худоби 1 -6 мкячного вку. Патогенез рестраторних захворювань обумовлений взаемодiею стресiв, пов'язаних з навколишым середовищем, фiзiологiчним станом, асоцмованими iнфекцiями тощо. Найчастiше екзогенними факторами бронхопневмонп е пiдвищена волопсть повiтря в примiщеннi, сирi тдлоги i стiни, утримання без пщстилки на цементних пiдлогах, перетяги, надмiрне накопичення амiаку, сiрководню тощо. У ранньо-весняний перюд i восени, внаслщок нестiйкоí погоди та рiзкоУ змЫи температури повiтря протягом доби, захворюванкть значно зростае. Первиннi бронхопневмонп виникають при порушеннi санiтарно-гiгiенiчного режиму утримання, i в результатi зниження природноУ резистентностi молодого органiзму, зумовленоУ недостатньою або неповноцiнною годiвлею маточного поголiв'я. Обидвi групи факторiв дiють взаемопов'язано. Це означае, що низький iмунний стан приплоду пiдвищуе його чутливкть до змiн зовнiшнього середовища, а незадовтьний мiкроклiмат, у свою чергу, посилюе схильнiсть слабкого приплоду до захворювання оргаыв дихання (Konopatkin, 1992; Gutyj et al., 2016; Gutyj et al., 2017).
Пневмококовi Ыфекци - це група широко поширених антропозоонозних хвороб, що викликаються Streptococcus pneumoniae та супроводжуються запальними процесами у легенях, появою артрилв. Проявляеться при гострому переб^у септицемiею, при пщгострому i хронiчному - переважним ураженням рестраторних органiв, селезiнки, органiв шлунково-кишкового тракту, суглобiв. У дорослих маток проявляеться ендометритами i маститами. Пневмокок вщомий як основний збудник пневмонУ з 80-х рр. XIX стол^тя. Присвячен йому дослiдження вiдiграли важливу роль у формуванн сучасних уявлень про гуморальний iмунiтет. Ще наприкiнцi XIX стол^тя було встановлено, що крол^ iмунiзованi iнактивованими пневмококами, не хворать пневмококовою iнфекцiею. Сироватка iмунiзованих кролiв i сироватка людей, якi перенесли пневмококову пневмоню теж володiли захисними властивостями. З'ясувалося, що захист Streptococcus pneumoniae вщ фагоцитозу здiйснюе його капсула. У 20-х роках 20-го стол^тя були вщкрит антитiла до капсульних полiсахаридiв, що полегшують фагоцитоз. ДомЫуючим фактором у розвитку пневмококовоУ iнфекцiУ е низька резистентнiсть оргаызму. Вiрулентнiсть мiкроорганiзмiв важлива у розвитку захворювання, але чтьна роль належить здатносп органiзму протистояти Ум. Тому, першорядне завдання у профiлактицi пневмококозу та Ыших хвороб, що викликаються умовно-патогенними мкрооргаызмами, полягае у пщвищены захисних сил органiзму (Kostomahin, 2009).
Присвоена пневмококам у 1926 р. назва Diplococcuspneumoniae воображала його морфолопчний стан в забарвлених за Грамом препаратах мокротиння. У 1974 р. його перейменували в Streptococcus pneumoniae, з'ясувалося, що в рщких середовищах вЫ утворюе ланцюжки. Streptococcus pneumoniae взноситься до родини Streptococcaceae, роду Streptococcus. У препаратах iз свiжого матерiалу розмщуеться парами, зовышы кiнцi загостренi, можуть зус^чатись у виглядi коротких ланцюжкiв. В органiзмi збудник утворюе капсулу, грампозитивний, каталазовщ'емний. Вимогливий до поживних середовищ, росте на кров'яному сироватковому МПА з глюкозою, на яких утворюе дрiбнi прозорi колони. Бiохiмiчнi властивосп добре вираженi - зброджуе глюкозу, сахарозу, мальтозу, маыт з утворенням кислоти без газу (Kozlov, 2010).
Пневмококи поширен у природк Вони часто виявляються на слизових оболонках верхых дихальних шляхiв, як етф^на мiкрофлора, а при зниженн резистентностi органiзму вони викликають захворювання в зимово-весняний перюд, при масових розтелах корiв. Streptococcus pneumoniae прикртлюеться до еттел^ слизовоУ носоглотки завдяки взаемодп своУх адгезинiв з рецепторами епiтелiальних клiтин, що мiстять дисахарид Ы-ацетилглюкозамЫ-(бета1 -3)-галактозу. Звiдти вiн проникае в бронхюли i альвеоли (шляхом вдихання або астраци), при порушены захисних механiзмiв призводить до розвитку пневмони. На поверхнi активованих цитоюнами альвеолоцитiв експресуються рецептори до фактору активацп тромбоцитiв. З цими рецепторами i зв'язуеться фосфорилхолiн С-полiсахариду пневмокоюв. Пневмококи, проникнувши у тi анатомiчнi дiлянки, де Ух в нормi не бувае, запускають класичний i альтернативний
шляхи активаци комплементу i стимулюють утворення цитоюыв, притягуючи нейтрофiли. Проте, вГд фагоцитозу пневмококи захищае полiсахаридна капсула. За вщсутносп антитiл до капсульних антигенГв альвеолярнi макрофаги не здатн захоплювати i знищувати пневмококи. Одним з найважливГших вроджених механiчних механiзмiв захисту органiзму вiд пневмококiв е нейтрофтьы гранулоцити, якi вiдповiдають за фагоцитозта екзоцитоз (Narayana et al., 2013; Yipp, 2013; Kruger et al., 2015; Bachhaus et al., 2016; Moorthy et al., 2016). Розроблений метод фаготипування за Хемптоном, який дозволяе визначити частоту опсонофагоцитозу та покращувати процес знищення патогену, зокрема, капсульних пневмокоюв (Itakura and McCarty, 2013; Parker et al., 2014; Nel et al., 2016). ЕфективнГсть фагоцитозу знижуеться при дефщил Т- i В-клГтинного iмунiтету у зв'язку з недостатнктю опсонЫових антикапсульних антитГл i нездатнктю викликати лiзис та аглютинацiю бактерiй. Пневмококова ¡нфекцГя розвиваеться у тварин з розвинутим прип-мченням фактора В. Нейтрофiльнi фагоцитози пневмокоюв е ключовим елементом захисту макрооргаызму. Лiтературнi данi вказують на те, що пневмолiзин iнгiбуе швидюсть фагоцитозу нейтрофiлами. Пневмолiзин iнгiбуе осадження комплементу на поверхн пневмококiв i призводить до зниження фагоциту (Ramos-Sevillano et al., 2015). Ряд дослщниюв стверджують, що пневмолiзин необхГдний для утворення пневмококком бiоплiвки. 1снуе думка, що формування бiоплiвки, викликаноУ пневмолiзином, вiдбуваеться з метою запобГгання захоплення пневмококiв нейтрофiлами (Shak et al., 2013).
Ризик формування бактерiемií при пневмококовм iнфекцií в основному залежить вГд наявностi антитiл до типоспецифiчних полiсахаридiв. За вiдсутностi типоспецифiчних антитiл елiмiнацiя пневмококiв здiйснюеться ретикулоендотелiальною системою, зокрема, макрофагами селезiнки i меншою мiрою - печiнки. Патогеннкть пневмококiв обумовлена не тiльки Ух стмюстю до фагоцитозу, але i тим, що вони викликають запальну реакцю Деяк компоненти пневмококiв безпосередньо спричиняють шюдливу дiю на тканини. 1нкапсульоваы пневмококи не захоплюються i не знищуються фагоцитами нi in vivo, нi in vitro за вщсутносп комплементу й антитiл до капсульних антигенГв. Неiнкапсульованi пневмококи майже нколи не бувають збудниками захворювань у тварини (за винятком кон'юнктивГту). Пневмококи, котрi позбулися капсули в результат мутаци, в експериментах на лабораторних тваринах завжди авiрулентнi (Dzyublyk, 2010).
У значноУ частини тварин присутн антитiла до бГлку PspA i Гнших компонентiв пневмокока, наприклад до пневмолiзину, якГ також беруть участь в неспецифiчному захисп органiзму вГд пневмококовоУ iнфекцií. Проте, у здорових тварин Ig G-антитiл до 6ГльшостГ типоспецифiчних антигенГв, як правило, немае. Вони з'являються в результат носiйства, активiзацií збудника хвороби або ¡муИзацп. У першМ тижнГ носiйства захист вГд ¡нфекцп здiйснюеться неспецифiчними механiзмами. Надалi починають синтезуватися антитта до капсульних полГсахаридних антигенГв, що забезпечують специфГчний захист. Якщо ж у тварин проявляеться неспроможнГсть неспецифГчного механГзму захисту, вони можуть захворгти пневмонГею до того, як почнуть синтезуватися типоспецифГчнГ антитта. Пневмококи не передаються вГд телят до доросло! ВРХ навГть в умовах лсного контакту, що свгдчить про наявнГсть ефективного ГмунологГчного бар'еру у дорослих тварин. У телят з недостатнГстю гуморального ГмунГтету ризик пневмококово'1' ¡нфекци зберГгаеться протягом усього перюду носГйства. При порушеннях фагоцитарно'1' функцй' нейтрофГлГв i макрофагГв або синтезу Ig G ризик пневмококово'1' ¡нфекцп зростае. СхильнГсть дорослоí худоби до пневмонм обумовлена старГнням iмунноí системи, зокрема, зниженням синтезу ¡муноглобулГнГв, а також хронГчними захворюваннями i виснаженням (Vorobyev, 2012). У системГ заходГв боротьби з пневмококовою ¡нфещею великоí рогатоí худоби широке застосування отримали ¡мунопрофГлактика i рвы хГмГотерапевтичнГ засоби. У 1940-1950 рр. завдяки успГхам хГмютерапп, зокрема широкому впровадженню в клЫнну практику ветеринар^ пенГцилГну, склалося враження про зниження ролГ пневмококовоí ¡нфекци. Проте, на даний час очевидна недооцГнка адаптацмних i еволюцГйних можливостей даного мГкроорганвму. Проблема л^ар^^ стГйкостГ мГкроорганГзмГв та пов'язане з цим зниження терапевтичноí ефективносп антибактерГальних лГкарських засобГв вимагають пошуку нових лГкарських та ¡мунопрофГлактичних засобГв, або 1х комбГнацГй, що володГють вираженою антимГкробною дГею, в тому числГ на резистентнГ штами мГкроорганГзмГв. Так, за даними цГлого ряду дослГдникГв (Muzyka, 2013; Vasin, 2014; Muzyka, 2014), невиправдане широке застосування препаралв на основГ гентамщину, хлорамфенГколу, тетрациклГну у ветеринарнГй практицГ призвело до рГзкого зниження 1х ефективностГ при бактерГальних ГнфекцГях у людей за рахунок розвитку перехресноí резистентност у мГкроорганГзмГв (Muzyka, 2015).
ЕфективнГсть вакцин залежить вГд видового i серотипового складу, який не завжди вГдповГдае штамам, якГ видтяються в перГод захворювання. НеобхГдно зазначити, що ГмуннГ реакци органвму тварин е специфГчними до кожного ¡з серотипГв збудника ¡нфекцГГ. На сьогоднГшнм день у гуманнГй медицин для ¡мунопрофГлактики ¡нфекцГйних захворювань бактерiальноí етюлоги застосовують кон'югованГ вакцини, зокрема проти Neisseria meningitidis та Streptococcus pneumoniae (Le Doare and Heath, 2013; Pichichero, 2013).
Вакцини для ветеринарно1 медицини не потребують вкрай ретельного очищення i можуть вводитися разом з бГлком поживного середовища, не викликаючи при цьому побнних реакцГй. У порГвнянн з ¡нактивованими або ослабленими живими вакцинами субодиничнГ вакцини, що складаються з консервативних бГлкГв, е бГльш безпечними та бГльш незалежними вГд серотипу (He Y et al., 2014). Проте слабка ¡муногеннГсть е основним обмеженням розвитку субодинично1 вакцини. Таким чином, використання ад'юванлв у вакцинах е надзвичайно необхГдним i важливим. Ад'юванти являють собою групу структурно гетерогенних сполук, якГ можуть посилювати ¡мунну вГдповГдь вакцини та модулювати внутрГшню ¡муногеннГсть антигену, тим самим пГдвищуючи захисний ¡мунГтет вГд захворювань (Tafalla et al., 2013). Таю вакцини в якост ад'юванта мГстять солГ алюмГнГю, масла та прополГс (Zheng et al., 2012; Vinay et al., 2014).
Головна дiя ад'юванлв - це утримання антигену в мкц його введення, утворення так званого «депо». Тому, подальше поступове звГльнення антигену з такого «депо» призводить до вторинноУ ¡мунноУ вiдповiдi пicля первинного стимулювання, обумовленого раыше звiльненою частиною антигену.
ТермЫ «ад'ювант» часто використовуеться як синоым поняття «¡муномодулятор», хоча наcправдi iмуноcтимулятори -це, як правило, однокомпоненты речовини, що володiють власними iмуноcтимулюючими або iмуномодулюючими властивостями, а АД-комбЫаци або АД-системи можуть складатися з декГлькох рiзних речовин з рiзними функцiями та активнicтю.
Крiм мЫерально-сольових i масляних ад'ювантiв застосовуються ад'юванти з природних cубcтратiв: проcтi i cкладнi бiлки, глГкопротеУни, пептиди, полкахариди, нуклеУновГ кислоти, iнтерлейкiни та ¡н. Вони не створюють в органiзмi так зване «депо» антигенiв, але при введены Ух в оргаызм рiзними методами такi ад'юванти стимулюють антитiлоутворення i пiдвищують активнicть лiмфоцитiв. Такi сполуки називають ще ад'ювантами прямоУ дм. Серед таких речовин одне з провГдних мГсць займае прополк - природний Гмуностимулятор (Zaeemzadeh, 2010).
Препарати, якГ застосовуються для ¡мунокорекцп, мають рГзну природу i механiзм дм, Ух об'еднуе одна основна властивкть - здатысть вiдновлювати порушенi ГмунологГчнГ параметри. Розвиток молекулярноУ ¡мунологп дозволив створити принципово новий клас бюлопчних препаратiв - ¡муномодуляторГв, як здатнi впливати на ¡мунореактивысть органiзму тварин. 1муномодулюючими засобами е препарати хЫчно!' або бюлопчноУ природи, як здаты модулювати (стимулювати або пригычувати) реакцп ¡муытету внаслГдок впливу на ¡мунокомпетенты клГтини та процеси УхньоУ мГграцп або взаемодГю таких клГтин i Ухых продукта (лГмфоюни, моноюни, антитГла та ¡н.) з вГцповщними мГшенями (Bozrova, 2014).
До ослаблених або вбитих антигеыв (вфуав або бактерм), вакцини мктять дуже невелику ктьюсть ¡нших ¡нгредгёнлв - наповнювачГв або середовищ. Деяк допомГжы речовини додаються до вакцини з певною метою. До них вщносяться: консерванти, щоб запобГгти забрудненню (наприклад, тюмерсал); ад'юванти, що допомагають стимулювати сильнее ¡мунну вщповщь (наприклад, солГ алюмГыю); стабГлГзатори, щоб зберегти вакцину потужну пщ час транспортування та зберГгання (наприклад, цукри або желатин); залишковГ слГди ктькосп матерев, як використовувались пщ час виробничого процесу та видалялися (яечний бток, рвы культуры середовища, формальдепд тощо); антибютики, що використовуються для профГлактики забруднення бактерГями (наприклад, неомщин) (Grabenstein, 2013). У таблиц 1 перелнено вс компоненти, крГм антигеыв, що вказаы на упаковц для кожноУ ¡з коменрцмних протипневмококових вакцин, як застосовуються у гуманый та ветеринарый практичый медициы.
Таблиця 1. Компонентний склад вакцин проти пневмококовоУ ¡нфекци, як застосовують у гуманый та ветеринарнм медициы
Назва вакцини Вмкт
Pneumococcal (PCV13 - соевий пептонний бульйон, казамЫокислоти та середовище на основГ екстракту Prevnar 13) дрГжджГв, бГлок-носм CRM197, полГсорбат 80, сукцинатний буфер, фосфат алюмГыю
Pneumococcal (PPSV-23 - ^
Фенол
Pneumovax)
СС1Т (Вакцина проти . . .
пдроокис алюм1н1ю, формал1н
кокових 1нфекц1й)
В.А. Есепенок розробив дектька ¡нактивованих вакцин i запропонував Ух для ветеринарноУ практики: проти стрептококозу i пастерельозу нутрм, проти стрептококозу нутрм, проти стрептококозу великоУ рогата худоби. Особливий ¡нтерес представляе вакцина проти стрептококозу великоУ рогатоУ худоби, яка мГстить антиген - штам S. zooepidemicus, який найчаспше видтяеться i викликае захворювання у птахГв. Розроблена вакцина випробовувалася у виробничих умовах в Роси. На думку автора, застосування даного бюпрепарату дозволяе оздоровити господарства, в яких рееструеться збудник стрептококозу ¡з штамом S. zooepidemicus (Esepenok, 2002).
Науковц 1ЕКВМ, м. Харюв, розробили асоцмовану вакцину проти стрептококових i стафГлококових ¡нфещй тварин «Вакцина СС1Т», призначену для профГлактики стрептококових, ентерококових i стафГлококових захворювань тварин. Дана вакцина була використана нами в якосп прототипу ыд час розробки ¡мунопрофтактичного засобу «Пневмо-Про». До складу вакцини СС1Т входять екзотоксини виробничих штамГв збудниюв ¡нфекци: Streptococcus рneumoniae, Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis, Staphylococcus аureus. В якосп ад'юванта та ¡нактивуючоУ речовини використано пдроксид алюмГыю та формальдепд. НедолГками даного ¡мунобюлопчного препарату е недоступысть на вгтчизняному ринку, технолопчна складысть виготовлення i використання ад'юванта пдроокису алюмГыю (Ushkalov, 2004).
Токсичысть алюмГыю для бюлопчних систем добре вГдома, а специфГчы впливи алюмГыю на нервову систему широко документоваы. Встановлено, що фосфат алюмГыю, основна складова ад'юванта Хольта, при введены ¡нтрацеребрально викликае у кролГв дегенерацГю та пстолопчы змми в нейронах за типом нейрофГбрилярних клубочюв. Пкля введення сполук алюмГыю тварини також страждали вГд судом. Брак ¡нформацп щодо нейротоксичност сполук алюмГыю пояснюеться тим, що вщповщно до чинних норматива, оцЫка фармакоюнетичних властивостей вакцин не е
обов'язковою (Sanofi, 2010)_
Ukrainian Journal of Ecology, 8( 1), 2018
Для конструювання Ыактивованих вакцин та Ух максимальноУ ефективносл вкрай важливим етапом поряд з висо^муногенним iзолятом е п^р ад'юванту, що володiв би найбтьшою сорбуючою дiею та iмуностимулюючим ефектом. Такими д'ювантами можуть слугувати 3% гель гiдроксиду алюмiнiю (ГОА), кремнква емульсiя чи мiнеральна олiя у сiмiшi з аеросилом. Тому при розробц будь-яких iмунопрофiлактичних препаралв необхiдним етапом е пiдбiр найбтьш ефективного за iмуностимулюючою дiею ад'юванту (Guljanych et al., 2016).
Велика ктьккть наукових дослiджень присвячена вивченню антимкробних та ад'ювантних властивостей прополку. Прополк — унiверсальна бактерицидна речовина, завдяки вмкту в ньому дектькох десяткiв бiологiчно активних сполук, що волод^ть антибактерiальними властивостями. За ступенем активност вiн перевищуе антибiотики, впливаючи навггь на антибiотикорезистентнi мiкроорганiзми. Спиртовi витяжки прополiсу мають бiльше виражену бактерицидну активнкть порiвняно з нативним прополiсом. Воднi екстракти бiльш активы порiвняно зi спиртовими. Антибактерiальнi речовини водних екстракпв термостiйкi. Прополiс е натуральним продуктом, що демонструе iмуномодулюючу, протизапальну, антимкробну, протипухлинну, антиоксидантну, противiрусну, антипаразитарну та антидiабетичну активнiсть (El Sayed and Ahmad, 2012), завдяки яюй прополiс розглядаеться як потенцмний ад'ювант у ветеринарних вакцинах. Експериментальн дослiдження показали, що прополк завдяки його протизапальним i антиоксидантним властивостям попереджае розвиток пневмони. Не дивлячись на наявнкть антибактерiальних властивостей, тривале застосування прополку не приводить до дисбактерюзу. Встановлено, що 4 %-ий спиртово-водний екстракт пропол^ (Levkyvskaja, 2015; Levkivs'ka and Levkivskij, 2015) пiдвищуе загальну резистентнiсть та iмунологiчну реактивнiсть органiзму, пiдтверджена його антимкробна i протизапальна дiя. Прополк в якостi ад'юванта при вну^черевному введеннi стимулюе адаптивну iмунну вщповщь i посилюе iмунологiчну пам'ять (Tafalla et al., 2013). Використання спиртово-водного екстракту прополку в якосп ад'юванта забезпечуе протимкробний терапевтичний ефект, актива^ю специфiчних та неспецифiчних факторiв iмунiтету. Завдяки дiючим речовинам прополку досягаеться протизапальна дiя, стимуляцiя регенеративних процеав в органiзмi тварин. До складу прополку входить велика ктьккть оргаычних сполук i мiнеральних речовин. Протимкробну активнiсть проявляють органiчнi кислоти, таю як: фiрулова, корична, кофейна та бензойна. 1муностимулюючий ефект екстракту проявляеться завдяки в^амЫам, мiкроелементам, бюлопчно активним речовинам (Gutyj et al., 2017).
Встановлено позитивний вплив прополку на iмуногенез. Рядом дослщниюв доведем iмуностимулюючi властивостi прополiсу при введены з сальмонельозним антигеном у формi масляного екстракту i вазелЫ-ланолЫовоУ сум^, доведено пiдвищення рiвня лiзоциму, бактерицидноУ та комплементарноУ активностi сироватки кров^ фагоцитарноУ активностi лейкоцитiв, загального бтка, бета- i гамма фракцiй при застосуванн спиртовоУ емульаУ i полiетiленглiколевого розчину прополiсу на кролях i телятах (El Sayed and Ahmad, 2012).
Таким чином, перед нами була поставлена мета розробити iмунопрофiлактичний протипневмококовий зааб з використанням 4%-го спиртово-водного екстракту пропол^ в якосп одного iз складникiв i визначити його нешкiдливiсть та iмуногеннi властивостi на бiлих мишах..
Матер1али i методи досл1джень
Дослiдження проводились в умовах ПАФ «Бтий Спк» Сокальського арйону ЛьвiвськоУ областi, на базi кафедри епiзоотологiУ Львiвського нацюнального унiверситету ветеринарноУ медицини та бютехнолопй iменi С.З. Гжицького. Для проведення бактерюлопчних дослiджень вiдбирали ексудат iз носових ходiв телят з кл^чними проявами респiраторних захворювань, а для порiвняння дослiджували ексудат iз носових ходiв здорових телят; iз статевих оргаыв корiв, хворих на пкляродовий ендометрит. Бактерiологiчнi дослiдження з метою видтення культур Streptococcus pneumoniae, визначення концентрацп бактерiальних клiтин, проведення бюпроби на лабораторних тваринах, визначення патогенносл видiлених та iдентифiкованих штамiв мiкроорганiзмiв виконували за методикою Висоцького А. Е. iз спiвавторами (Vysockyj et al., 2002; Levchenko et al., 2004). Бактерiальну завись дослщжуваних культур кожноУ окремо вводили лабораторним тваринам у дозах 5*108 КУО/0,5 см3. Спостереження за тваринами проводили впродовж 14 дiб. Культури вважали патогенними, якщо впродовж 14 дiб була зареестрована загибель тварин. Концентра^ю живих мiкроорганiзмiв у дозах для зараження визначали методом титрування на щтьних поживних середовищах i виражали в колонкутворюючих одиницях (КУО). Для виготовлення профтактичного засобу проти пневмококовоУ Ыфекци були вiдiбранi етiологiчно-значимi культури пневмокоюв, якi володiли вираженими антигенними та iмуногенними властивостями.
Методика приготування протипневмококового профтактичного препарату «Пневмо-Про», до складу якого входить два компоненти: Streptococcus pneumoniaе i 4 % спиртово-водний екстракт прополку. Чисту культуру отримували, використовуючи бюпробу на бтих мишах. Для постановки бюпроби 18-20-годинн бульйонн культури вводили внутршньочеревно в дозi 0,5 см3 бтим мишам масою 14-16 г та спостеркали упродовж 14 дiб. Культуру вважали патогенною в разi загибелi iнфiкованих лабораторних тварин i наступним видiленням iз плевральноУ рiдини або кровi серця культури з властивостями, характерними для вихщноУ культури.
В якосп основного компонента була використана культура Streptococcus pneumoniae iз найбтьш патогенними властивостями. 1нактива^ю Streptococcus pneumoniae проводили фiзичним методом на водянм банi при температурi у 70 оС упродовж 60 хв. Концентра^ю iнокуляту визначали за допомогою денситометра DEN-1. 1нтерпрета^ю результалв (у виглядi одиниць Мак-Фарланда) здмснювали у вiдповiднi числовi значення концентрацм бактерiальних суспензiй та Ух оптичну щтьнкть при Л у 550 нм. Для отримання 4 %-ого спиротово-водного екстракту прополку до 25 г подрiбненого прополку додавали 75 мл абсолютного спирту. Отриману сум^ настоювали 5-7 дыв у закритому посудГ
Ukrainian Journal of Ecology, 8( 1), 2018
перюдично струшували, а noTiM фiльтрували через фтьтрувальний nanip. Спиртовий екстракт розводили у п^гртй дистильoвaнiй вoдi у стввщношены 1:6, ретельно змiшуючи. Зразки препарату були дослужен на предмет вщсутносп кoнтaмiнaцií бaктеpiaльнoí i грибковоУ мiкpoфлopи згiднo з ДСТУ 4483.
У процес розробки пpoфiлaктичнoгo засобу, визначення його нешюдливосп було дослужено iмунoгеннi влaстивoстi при piзних о"лввщношеннях кoмпoнентiв пpoфiлaктичнoгo засобу «Пневмо-Про». У дослщженнях використовували бiлих мишей. Для цього сформували одну контрольну i по три дослщних групи тварин для кожного iз спiввiднoшень компоненлв пpoфiлaктичнoгo засобу «Пневмо-Про» по 10 гoлiв у кoжнiй гpупi. Тваринам 1-i дoслiднoí групи вводили профтактичний зaсiб iз кoнцентpaцieю iнoкуляту у 2*109 КУО, 2-i дoслiднoí групи - iз кoнцентpaцieю у 4*109 КУО, 3-i дoслiднoí групи - у 6*109 КУО у дoзi 0,3 см3 дворазово з Ытервалом у 14 дiб. Кoнтpoльнiй гpупi тварин вводили фiзioлoгiчний розчин у дoзi 0,3 см3 дворазово з Ытервалом у 14 дiб. За лабораторними тваринами проводили спостереження за зммами загального стану, наявнктю реактивних змiн у мiсцi введення препарату протягом 21 доби. Пкля повторного введення препарату дослщних тварин заражали польовим штамом Streptococcus pneumoniae у дoзi 0,5 см3. Препарат вважали нешюдливим у тому випадку, якщо упродовж усього пеpioду спостереження за дослщними тваринами усi б^ мишi залишились живими, а також не було наявних мкцевих й симптоматичних пpoявiв, якi могли бути спричинен пpoфiлaктичним засобом.
Результати та обговорення
За результатами бактерюлопчних дослщжень мaтеpiaлу, вiдiбpaнoгo у гoспoдapствi, були видтеы стрептококи (49,5 %), ентеробактер (16,5 %), кишкова паличка (14, 7 %), стафтококи (13,8 %), та 5,5 % протей (рис. 1).
60
50
40
% 30
20
10
0
Streptococcus Enterobacter Escherichia Staphylococcus Proteus Рис. 1. Мкрооргаызми, видтеы при бактерюлопчних дослщженнях
Встановлено видовий склад стрептокоюв. У 29 % випадюв видтяються S. pneumoniae, 21 % - S. pyogenes, 17 % - S. bovis, 12 % - S. agalactiaе та 21 % - ЫшМ види стрептокоюв з групи viridans streptococci, як не реагують зi стрептококовими сироватками та не щентифковаы як S. pneumoniae (рис. 2).
12% * Str. pyogenes; 1 21%
■ Str. pneumoniae — Str. pyogenes - Str. bovis -Str. agalatiae ■ viridans streptococci PMC. 2. BMflOBMM CK^afl i30.flb0BaHI/IX CTpenTOKOKiB
При nociBi дослщного матерiалу на поживы середовища та при подальшiй мкроскопи культур MiKpoopraHi3MiB були виявленi та вобран для подальших бактерioлoгiчних дослщжень культури капсульних пневмoкoкiв 106, 107, 108. При дослужены Streptococcus pneumoniae ркт на спе^альних поживних середовищах cпocтерiгавcя у Bcix трьох дocлiджуваних культурах. Рoзмiр кoлoнiй становив 1,5 (культура 106), 1,2 (культура 107) та 1,4 мм (культура 108). Розмщення мiкрooрганiзмiв попарне, у МПБ - короткими ланцюжками, вони не рухливi та не утворюють спор. Фарбуються за Грамом позитивно (стрептококи зафарбован у синм кoлiр). Рoзмiр кoлoнiй у штамах варiюe вiд 1,2 до 1,5 мм. На кров'яному МПА з додаванням 1 % глюкози спостеркався ркт i3 вираженими плоскими колоыями блакитного кольору та утворенням чггкоУ зони a-гемoлiзу. Такий тип часткового гемoлiзу еритрoцитiв пiд впливом гемoлiзину здатнi викликати пневмококи. При пociвi на кров'яний агар бактерiя продукуе перекис водню, який окислюе гемoглoбiн до зеленого метгемoглoбiну - утворюеться зона частнового a-гемoлiзу еритроци^в.
На сироватковому МПБ культура 106 викликала рiвнoмiрне пoмутнiння, а у культурi 107 cпocтерiгалocь рiвнoмiрне помутнЫня iз утворенням незначного осаду. Культура 108 характеризувалася утворенням незначного осаду. Бioхiмiчними дослщженнями культур 106, 107, 108 встановлено розщеплення глюкози, мальтози та лактози. Розщеплення арабiнoзи не спостеркалось у жодного iз iзoлятiв, вiдмiчалocь розщеплення iнулiну. Проведеними дослщженнями бioлoгiчних властивостей на бiлих мишах (таблиця 2) встановлено, що культура 107 мае бтьш виражену патогенну д^ на oрганiзм пiддocлiдних лабораторних тварин, викликавши Ух загибель протягом 12 годин. Культури 106 та 108 волод^ть невисокою патoгеннicтю, викликавши загибель тварин за 16 год (у концентрацп 6,8х104 КУО) та за 36 годин iз концентра^ею 1,0 х 106 КУО вщповщно.
Таблиця 2. Бioлoгiчнi властивосп культур Streptococcus pneumoniaе
Показники культури Streptococcus pneumoniae
106 107 108
LD50 6,8х104 КУО 1,0х104 КУО 1,0х106 КУО
ТермЫ загибелi бiлих мишей, год. 16 12 36
Чутливicть видтених культур до антибактерiальних препаратiв визначали дискодифузмним методом iз стандартними розчинами антибютиюв визначеноУ кoнцентрацiУ (таблиця 3).
Таблиця 3. Чутливкть культур Streptococcuspneumoniaе до антибактерiальних препаратiв
Назва препарату 106 107 108
Затримка росту, мм
Енрофлоксацин 35 35 35 25 24 26 24 23 23
Фурадоызол 19 19 20 17 18 18 20 20 20
Ванкомщин 17 18 17 - - - 17 18 18
Рифампщин 24 22 23 22 21 21 24 25 24
Пoлiмiкcин В 13 12 14 18 19 19 12 11 12
Канамщин 24 23 23 16 15 16 22 22 22
Цефалексин 14-20 16-21 15-18 - - - - - -
ДоксициклЫ 19 20 20 16 17 17 - - -
Офлоксацин 25-28 25-27 24-26 14 13 13 20 22 21
Гентамiцин 24 25 24 16 15 17 22 21 21
Стрептомщин 16 16 17 - - - - - -
Амoкcициклiн 18 17 18 - - - 14 15 14
Ампiцилiн 14-18 13-18 14-17 - - - 12 12 13
Цефазoлiн 17 17 18 - - - - - -
Лiнкoмiцин 12 11 11 - - - 15 15 16
Еритромщин 22 22 23 20 22 20 - - -
Дослщження чутливocтi культур 106, 107 та 108 Streptococcus pneumoniaе засвщчили, що вс культури чутливi до енрофлоксацину, висока чутливкть у культури 106 до офлоксацину. Культура 107 резистентна до ванкомщину, цефалексину, стрептомщину, амоксициклЫу, ампiцилiну, цефазoлiну та лiнкoмiцину, 108 резистентна до цефалексину, доксициклЫу, стрептомщину, цефазолму та еритрoмiцину.
Результати дослщжень iмунoгенних властивостей прoфiлактичнoгo засобу «Пневмо-Про» на бiлих мишах (таблиця 4) при рiзних cпiввiднoшеннях - Streptococcus рneumoniae / 4 % спиртово-водний екстракт прополку (90/10, 80/20, 70/30, 60/40, 50/50, 40/60, 30/70, 20/80, 10/90 %) засвщчили, що концентра^я Ыактивованого збудника у 4*109 КУО при стввщношены Streptococcus pneumoniae 70 % i 4 % спиртово-водний екстракт прополку 30 % забезпечуе 100 % захист бтих мишей пкля зараження Ух летальними дозами польового штаму збудника, а також не було зареестровано випадюв захворювань тварин та запальних реакцм у мicцi введення препарату. У контрольна груп пicля зараження
польовим штамом збудника тварини загинули на 3-7 добу пкля зараження. Одержав результати дослщжень свiдчать, що дворазове введення профтактичного препарату «Пневмо-Про» у бтих мишей при спiввiдношеннi - 70 % Streptococcus рneumoniae i 30 % 4 % спиртово-водного екстракту прополку стимулюе забезпечення формування несприйнятливост оргаызму до зараження Ух летальними дозами збудника пневмококовоУ Ыфекцп.
Таблиця 4. lмуногеннi властивостi профiлактичного засобу «Пневмо-Про» на бтих мишах
Стввщношення Streptococcus рneumoniael 4 % спиртово-водний екстракт пропол^
Кiлькiсть
тварин у
грут
Концентрацiя iнактивованого збудника у препарат
при введеннi тваринам дослiдних груп, КУО
Заражено
голiв польовим штамом S. pneumoniae
Загинуло тварин
%
захисту
10 № 1 - 2*109 10 6 40
90110 10 № 2 - 4*109 10 6 40
10 № 3 - 6*109 10 5 50
10 № 1 - 2*109 10 5 50
80l20 10 № 2 - 4*109 10 3 70
10 № 3 - 6*109 10 2 80
10 № 1 - 2*109 10 1 90
70l30 10 № 2 - 4*109 10 0 100
10 № 3 - 6*109 10 0 100
10 № 1 - 2*109 10 2 80
60l40 10 № 2 - 4*109 10 2 80
10 № 3 - 6*109 10 2 80
10 № 1 - 2*109 10 4 60
50l50 10 № 2 - 4*109 10 4 60
10 № 3 - 6*109 10 4 60
10 № 1 - 2*109 10 7 30
40l60 10 № 2 - 4*109 10 5 50
10 № 3 - 6*109 10 4 60
10 № 1 - 2*109 10 7 30
30l70 10 № 2 - 4*109 10 7 30
10 № 3 - 6*109 10 6 40
10 № 1 - 2*109 10 8 20
20l80 10 № 2 - 4*109 10 7 30
10 № 3 - 6*109 10 7 30
10 № 1 - 2*109 10 9 10
10190 10 № 2 - 4*109 10 9 10
10 № 3 - 6*109 10 8 20
Контрольна група 10 фiзiологiчний розчин 10 10 0
Висновки
Циркулююча мiкрофлора приватноУ агрофiрми «Бтий Спк» Сокальського району ЛьвiвськоУ обласп мiстила такий видовий склад: стрептококи (49,5 %), ентеробактер (16,5 %), кишкова паличка (14, 7 %), стафiлококи (13,8 %), та 5,5 % протей.
1з видiлених стрептокоюв у процентному спiввiдношеннi 29 % складали S. рпеитоп1ае, 21 % - S. рyogenes, 17 % - S. bovis, 12 % - S. agalactiaета 21 % - ЫшМ види стрептокоюв з групи viridans streptococci.
Концентра^я Ыактивованого збудника у 4*109 КУО при стввщношены Streptococcus pneumoniae 70% i 4 % спиртово-водний екстракт прополку 30% забезпечуе 100 % захист бтих мишей пкля зараження Ух летальними дозами польового штаму збудника.
References
Andrews, A.H. (2000). Calf pneumonia costs! Cattle pract., 8, 111-114.
Backhaus, E., Berg, S., Andersson, R. (2016). Epidemiology of invasive pneumococcal infections: manifestations, incidence and case fatality rate correlated to age, gender and risk factors. BMC Infect Dis, 16, 367.
Bozrova, S.V., Levitsky, V.A., Nedospasov, S.A., Drutskaya, M.S. (2014). Imiquimod: The biochemical mechanisms of immunomodulatory and anti-inflammatory activity. Biochemistry (Moscow) Supplement Series B: Biomedical Chemistry, 7(2), 136-145.
Burman, L.A. (1985). Invasive pneumococcal infections: Incidence, predisposing factors, and prognosis. Rev Infect Dis, 7, 133. Dzjublik, Ja.O. (2010). Pnevmokokova infekcija: stan problemi v sviti ta v Ukraini [Pneumococcal infection: problem in Ukraine and world]. Ukrains'kij himioterapevtichnij zhurnal, 1 -2 (23), 22-27 (in Ukrainian). El Sayed, H., Ahmad, T.A. (2012). The use of propolis as vaccine's adjuvant. Vaccine, 631, 31 -39.
Grabenstein, J.D. (2013). ImmunoFacts: Vaccines and Immunologic Drugs (38th revision). St Louis, MO: Wolters Kluwer Health. Guljanych, M.M., Nedosjekov, V.V., Godovs'kyj, O.V. (2016). Pidbir ad'juvantu dlja konstrujuvannja inaktyvovanoi' vakcyny proty infekcijnogo rynotrahei'tu velykoi' rogatoi' hudoby [Selection of adjuvants for the construction of insctivated vaccine against infectious bovine rhinotracheitis]. Veterynarna biotehnologija, 29, 93-99 (in Ukrainian).
Gutyj, B. V., Hufriy, D. F., Hunchak, V. M., Khariv, I. I., Levkivska, N. D., & Huberuk, V. O. (2016). The influence of metisevit and metifen on the intensity of lipid per oxidation in the blood of bulls on nitrate load. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 18, 3(70), 67-70 doi: http://dx.doi.org/10.15421 /nvlvet7015.
Gutyj, B., Grymak, Y., Drach, M., Bilyk, O., Matsjuk, O., Magrelo, N., Zmiya, M., Katsaraba, O. (2017). The impact of endogenous intoxication on biochemical indicators of blood of pregnant cows. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(3), 438-443. doi: 10.15421/021768.
Gutyj, B., Khariv, I., Binkevych, V., Binkevych, O., Levkivska, N., Levkivskyj, D., & Vavrysevich, Y. (2017). Research on acute and
chronic toxity of the experimental drug Amprolinsyl. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(1), 41 -45.
Gutyj, B., Martyshchuk, T., Bushueva, I., Semeniv, B., Parchenko, V., Kaplaushenko, A., Magrelo, N., Hirkovyy, A., Musiy, L., &
Murska, S. (2017). Morphological and biochemical indicators of blood of rats poisoned by carbon tetrachloride and subject to
action of liposomal preparation. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(2), 304-309. doi:10.15421 /021748.
Gutyj, B., Nazaruk, N., Levkivska, A., Shcherbatyj, A., Sobolev, A., Vavrysevych, J., Hachak, Y., Bilyk, O., Vishchur, V., Guta, Z. (2017).
The influence of nitrate and cadmium load on protein and nitric metabolism in young cattle. Ukrainian Journal of Ecology, 7(2),
9-13. doi: http://dx.doi.org/10.15421/2017 14.
He, Y., Wang, K.-Y., Xiao, D., Chen, D.-F., Huang, L., Liu, T., Wang, J., Geng, Y., Wang, E.-L., Yang, Q. (2014). A recombinant truncated surface immunogenic protein (tSip) plus adjuvant FIA confers active protection against Group B streptococcus infection in tilapia. Vaccine, 32, 7025-7032. doi: 10.1016/j.vaccine.2014.08.017.
Itakura, A., McCarty, O.J. (2013). Pivotal role for the mTOR pathway in the formation of neutrophil extracellular traps via regulation of autophagy. Am J Physiol Cell Physiol. 305, 348-354.
Kisera, Ja.V., Storchak, Ju.G. (2013). Vyvchennja mikrobiologichnyh vlastyvostej Streptococcus pneumoniae [Studying pathogenic properties of Streptococcus pneumoniae]. Naukovyj visnyk L'vivs'kogo nacional'nogo universytetu veterynarnoi' medycyny ta biotehnologij imeni S. Z. Gzhyc'kogo, 15, 3(57), 136-139 (in Ukrainian).
Konopatkin, A.A., Vladimirov, V.A., Masimov, N.A., Meshev, Je.M. (1992). Dinamika zabolevaemosti teljat smeshannymi respiratornymi infekcijami v uslovijah krupnogo otkormochnogo kompleksa. Problemy nauchnogo obespechenija povyshenija jeffektivnosti sel'skohozjajstvennogo proizvodstva: Tez. dokl. Kyrg. s.-h. in-ta im. K. I. Skrjabina - Beshkek, 11, 148-149. Kostomahin, N.M. (2009). Skotovodstvo. Lan'.
Kovalev, N., Krasochko, P., Nanosov, J. (2016). Biologicheskie preparaty dlja profilaktiki virusnyh zabolevanij zhivotnyh: razrabotka i proizvodstvo v Belarusi [Biologic preparations for the prevention of viral diseases of animals: development and production in Belarus]. Minsk (in Russian).
Kozlov, R.S. (2010). Pnevmokokki: uroki proshlogo - vzgljad v budushhee. Smolensk: MAKMAH.
Kruger, P., Saffarzadeh, M., Weber, A.N. (2015). Neutrophils: between host defence, immune modulation, and tissue injury. PLOS Pathog, 11, e1004651.
Le Doare, K., Heath, P. (2013). An overview of global GBS epidemiology, 31 (4), 7-12.
Levchenko, V.I., Vlizlo, V.V., Kondrahin, I.P. (2004). Klinichna diagnostyka vnutrishnih hvorob tvaryn [Klinical diagnostic of animal internal deseases]. Bila Cerkva (in Ukrainian).
Levkivs'ka, N.D., Levkivs'kyj, D.M. (2015). Pokaznyky nespecyfichnoi' rezystentnosti organizmu teljat za likuvannja kataral'noi' bronhopnevmonii' [Indices of non-specific resistance of calves in the treatment of catarrhal bronchopneumonia]. Naukovyj visnyk LNUVM ta BT imeni S.Z. Gzhyc'kogo, 17, 1 (61), 87-94 (in Ukrainian).
Levkyvskaja, N.D. (2015). Pokazateli nespecyfycheskojrezystentnosty organyzma teljat pry lechenyy kataral'noj bronhopnevmonyy [Indices of non-specific resistance of calves in the treatment of catarrhal bronchopneumonia]. Mezhdunarodnyj nauchno-praktycheskyj zhurnal. RUP «Instytut eksperymental'noj veterynaryy ym. S.N. Vyshelesskogo», 39-46 (in Russian).
Moorthy, A.N., Rai, P., Jiao, H. (2016). Capsules of virulent pneumococcal serotypes enhance formation of neutrophil extracellular traps during in vivo pathogenesis of pneumonia. Oncotarget, 7, 19327-19340.
Muzyka, V.P. (2014). Ocinka nebezpeky rozvytku antybiotykorezystentnosti jak skladova analizu ryzyku dlja ljudyny [Assessment of the risk of development of antibiotic resistance as a component of risk analysis for humans]. Veterynarna medycyna: Mizhvidomchyj tematychnyj naukovyj zbirnyk, 99, 60-65 (in Ukrainian).
Muzyka, V.P., Stec'ko, T.I., Kupec'ka, O.V., Svjatoc'ka, L.O. (2013). Otrymannja antybiotykorezystentnyh shtamiv mikroorganizmiv [Receiving antibiotic resistant strains of microorganisms]. Metodychni vkazivky (in Ukrainian).
Muzyka, V.P., Stecko, T.I., Pashkovskaja, M.V. (2015). Antibiotikorezistentnost' v veterinarnoj medicine [Antibiotic resistance in veterinary medicine]. Materialy V Mezhdunarodnogo sjezda veterinarnyh farmakologov i toksikologov «Aktual'nye problemy i innovacii v sovremennoj veterinarnoj farmakologii i toksikologii». Vitebsk, 20-26 (in Russian).
Narayana Moorthy, A., Narasaraju, T., Rai, P. (2013). In vivo and in vitro studies on the roles of neutrophil extracellular traps during secondary pneumococcal pneumonia after primary pulmonary influenza infection. Front Immunol, 4, 56.
Nel, J.G., Theron, A.J., Durandt, C. (2016). Pneumolysin activates neutrophil extracellular trap formation. Clin Exp Immunol, 184, 358-367.
Panin, A.N., Esepenok, V.A., Gorbatova, H.S. (2002). Vakcina protiv streptokokkoza krupnogo rogatogo skota: Patent RF № 2179861.
Parker, H.A., Magon, N.J., Green, J.N. (2014). Analysis of neutrophil bactericidal activity. Methods Mol Biol. 1124, 291-306. Pichichero, M. (2013) Protein carriers of conjugate vaccines: characteristics, development, and clinical trials. Hum Vaccin Immunother, 9, 2505-2523.
Ramos-Sevillano, E., Urzainqui, A., Campuzano, S. (2015). Pleiotropic effects of cell wall amidase LytA on Streptococcus pneumoniae sensitivity to the host immune response. Infect Immun, 83, 591 -603.
Rasmussen, S., Watson, A., Kennedy, E., Broder, K., Jamieson, D. (2013). Vaccines and pregnancy: past, present, and future. Semin Fetal Neonatal Med, 19, 161-169.
Sanofi Pasteur MSD Limited. Revaxis: Summary of Product Characteristics. 2008. Available from: http://www.medicines.org.uk/emc/document.aspx7documentid =15259/ Accessed on 17.11.2010.
Shak, J.R., Ludewick, H.P., Howery, K.E. (2013). Novel role for the Streptococcus pneumoniae toxin pneumolysin in the assembly of biofilms. mBio, 4, e00655-13.
Tafalla, C., Bogwald, J., Dalmo, R.A. (2013). Adjuvants and immunostimulants in fish vaccines: Current knowledge and future perspectives. Fish Shellfish Immunol, 35, 1740-1750. doi: 10.1016/j.fsi.2013.02.029.
Ushkalov, V.O. (2004). Patent na korisnu model' № 41546 Ukraina, MPK7 A61K39/085. Sposib vigotovlennja vakcini proti streptokokovih ta/abo stafilokokovih infekcij u tvarin; I n-t eksperimental'noi i klinichnoi veterinarnoi medicini UAAN.- Bjul, 6, 6. Vasyn, A. (2014). Kompleksnoe reshenye problemy respyratornyh zabolevanyj teljat. Zhyvotnovodstvo Rossyy, 3, 31-32 (in Russian).
Vinay, T.-N., Park, C.-S., Kim, H.-Y., Jung, S.-J. (2013). Toxicity and dose determination of quillaja saponin, aluminum hydroxide and squalene in olive flounder (Paralichthys olivaceus) Vet. Immunol. Immunopathol, 158, 73-85. doi: 10.1016/j.vetimm.2013.03.007.
Vorob'ev, D.S., Semenova, I.B. (2012). Pnevmokokkovyj poverhnostnyj belok a i novye podhody k razrabotke pnevmokokkovyh vakcin. Zhurnal mikrobiologii, jepidemiologii i immunobiologii, 6, 107-113.
Vysockyj, A.Je., Baranovskaja, Z.N. (2002). Spravochnyk po bakteryologycheskym metodam yzyskanyj v veterynaryy [Reference book on bacterial researches in veterinary medicine]. Izdatel'stvo Ministerstva sel'skogo hozjajstva Respubliky Belarus' (in Russian).
Yipp, B.G., Kubes, P. (2013). NETosis: how vital is it? Blood, 122, 2784-2794.
Zaeemzadeh, N., Hemmati, A., Arzi, A., Jalali, M., Rashidi, I. (2011). Protective Effect of Caffeic Acid Phenethyl Ester (CAPE) on Amiodarone-Induced Pulmonary Fibrosisin Rat-Iran. J. Pharm. Res, 10(2), 321 -328.
Zheng, Z., Yingeng, W., Qingyin, W., Nannan, D., Meijie, L., Jiangbo, Q., Bin, L., Lan, W. (2012). Study on the immune enhancement of different immunoadjuvants used in the pentavalent vaccine for turbots. Fish Shellfish Immunol, 32, 391-395. doi: 10.1016/j.fsi.2011.11.014.
Citation:
Kysera, Ya.V., Storchak, Yu.G., Gutyj, B.V. (2018). Experimental study of immunoprophylactic anti-pneumococcal medicine and its immunogenic properties. Ukrainian Journal of Ecology, 8(1), 307-316. I Thk work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0. License
