CC BY
16
СОЦЮЛОГ1Я
УДК 316.334.4
DOI 10.21564/2075-7190.43.187820
Глотов Борис Борисович, доктор фшософських наук, професор, професор кафедри права та европейсько! штеграци Дшпропетровського регионального шстатуту державного управлшня Нащонально! академп державного управлшня при Президентов! Украши, Украша e-mail: borisglotov2008@gmail.com ORCID Ш: 0000-0002-0383-9317
Козловець Микола Адамович, доктор фшософських наук, професор, професор кафедри фшософп та полггологп Житомирського державного ушверситету ¿меш 1вана Франка, Украша e-mail: Mykola.kozlovets@ukr.net ORCID ID: 0000-0002-5242-912Х
еВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВ1Д ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕТНОНАЦЮНАЛЫЮ1 СФЕРИ ТА ОСОБЛИВОСТ1 ЙОГО 1МПЛЕМЕНТАЦП В УКРА1Н1
Розглядаетъся ееропейсъкий doceid захисту прав нацюналъних меншин та його втиення в укратському законодавствi як nidcmaev для етнонагронального моделю-ваннярозеитку УкраТни. Шдкреслюетъся, що европегюъке право вгдмовляе етшчним, нацюналъним меншинам у npaei на самоеизначення; ефектпвне правове забезпечен-ня прав нацюналъних меншин можлнве лише за умовн, коли Тх статус надаеться лише громадянам держави, вякш вони проживаютъ; специф1чт права нацюналъних меншин (тобто права, вгдланнг eid прав быыиостг тишх громадян) - це ix права у тих сферах, де вони проявляютъ себе як особлива еттчна група (збереження iden-тичностт, традицт, моей, культурно! спадщини).
8
О Глотов Б. Б., Козловець М. А., 2019
Ключов1 слова: полтнчна нащя, национальна меншина, еттчна меншина, етно-нацюналъна сфера, етнополШнка.
Постановка проблема. Правов1 засади регулювання етнонащональною сферою визначають вплив оргашв державно! влади на чинну етнонащональ-ну модель взаемодп титульного украшського етносу та нащональних мен-шин. Об'ективним чинником етнонащонального моделювання розвитку Украши виступае украшська пол1тична нащя, потенцшна готовшсть яко! до державно-нащонального самовизначення обумовлюеться р1внем нащональ-но'11 регюнально! щентичносп, дослщження яких надзвичайно затребуваш в сучаснш наущ, яка починаеться з держави 1 визначае як вона впливае на пол1етшчне сусшльство.
Стутнь науковог розробки проблеми. У контексп дослщжувано! теми використовувалися фундаментальш пращ втшзняних та заруб1жних вчених, в яких обгрунтовуеться щея етшчного ядра нацп (Е. Смгг), яке становить «шдгрунтя» будь-яко! етнонащонально! модел1 держави; визначаються таю етнонащональш модели «паралельно! сегментацп» (Дж. Ротиильд), «клано-во1 демократ!!» (О. Кучеренко, О. Ллсничук), «перехрещено! атки», що трансформуеться в «моза!чну концепщю» (С. Еантшгтон), «загальносуспшь-но! демократ!'!» (А. Лейпхарт), «космопол1тична» модель демократ!'! (Д. Хелд), «расово! демократ!'!» (П. МанчЫ), а також пращ П. Ван ден Берга, О. Кар-тунова, О. Крюкова, О. Кучеренка, О. Майбороди, Ю. Римаренка, Л. Шкля-ра та ш. У наукових напрацюваннях А. Андреева, А. Ройса, Ю. Бромлея, М. Вебера, Г. Нод1я, К. Поппера, Е. См1та, Е. Яна та ш. проанал1зоваш основы етапи етнонащонального розвитку держав.
Формулювання щлей. Мета статп - проанал1зувати европейський досвщ правового регулювання етнонащонально! сфери та його втшення в украш-ському законодавста як шдставу для етнонащонального моделювання розвитку Украши.
Виклад основного материшу. Вщдаючи належне теоретичному ! практичному значению дослщжень в1тчизняних та заруб1жних вчених, слщ зазна-чити недостатшй р1вень розробленосп проблеми як европейського, так ! украшського досвщу правового регулювання етнонащональною сферою. Визначальним для £С постала у цьому контекст, як сер1я нарад з безпеки ! сшвроб1тництва в Сврош (НБСС з 1 ачня 1995 р. стала називатися Оргаш-защею з безпеки! сшвроб1тництва в Сврош (ОБСС), щ о розпочалася 1975 р. у Еельсшю ! стала всесв1тньо вщомою завдяки «Заключному Еельсшському Акту» [1] вщ 1 серпня 1975 р. Десятий принцип цього акта констатуе, що держави-учасники, на територп яких ¡снують нащональш меншини, будуть поважати право оаб, яи належать до цих меншин.
На Вщенськш зустр1ч1 НБСС (1989 р.) у заключному документ! права нащональних меншин конкретизовано [2]. Так, у ст. 19 звертаеться увага на обов'язок «створювати умови для шдтримки... щентичносп»; в ст. 31 шд-креслюеться р1вноправшсть меншосп з бшышстю при встановленш контакте «шляхом по'13док та шших комушкативних засоб1в»; у ст. 45 проголошу -еться «право на поширення шформацп та обмш нею рщною мовою»; ст. 59 визначае право на шклування про свою культуру та Г! розвиток, а також на збереження п культурно-юторичних матер1ал1в; ст. 69 визнае право на на-вчання в межах власноТ культури.
Особлива роль у регламентацп правового статусу нащональних меншин належить Копенгагенськш нарад1 НБСС (1990 р.) з людського вим1ру. У при-йнятому на шй заключному документ! проблемам меншин вщведено окремий IV роздш (ст. 30-40). Ст. 31 констатуе, що особи, яю належать до нащональних меншин, мають право повшстю 1 ефективно здшснювати сво! права людини 1 основш свободи без будь-яко! дискримшацп 1 в умовах р1вносп перед законом [3]. Тобто правами волод1е не якась абстрактна сукупшсть людей, а конкретш особи, яи добровшьно вважають себе представниками цих сшльнот, 1 права щ не мютять шчого такого, що виходило б за межч за-гально визнаних прав людини.
Права цих оаб охоплюють культурну, релшйну 1 мовну сфери. Зокрема, вщповщно до ст. 32, вони мають право: 1) вшьно користуватися своею рщною мовою; 2) створювати сво! власш осв1тш, культурш 1 релшйш установи, оргашзацп чи асощацп на основ! добровшьно! фшансово! та шшо! допомоги, а також державно! шдтримки; 3) сповщувати свою релтю; 4) встановлювати та шдтримувати безперешкодш контакта м1ж собою у межах свое! краши, а також через кордони з громадянами шших держав, з якими вони мають сшльне етшчне чи нащональне походження, культурну спадщину чи релшй-ш в1рування; 5) поширювати шформащю, мати доступ до не! \ обмшюватися шформащею рщною мовою; 6) створювати ! шдтримувати оргашзацп чи асощацп в межах свое! краши, брати участь у д1яльносп м1жнародних неуря-дових оргашзащй.
Вперше у в цьому документ! поставлено питания про пол1тичш права нащональних меншин. Так, ст. 35 констатуе, що держави-учасники вщм1чають зусилля, здшснеш з метою захисту \ створення умов для заохочення етшчно!, мовно! \ релшйно! самобутносп певних нащональних меншин шляхом створення як одного з можливих засоб1в для досягнення цих щлей зпдно з пол1-тикою защкавлено! держави, належних мюцевих чи автономних оргашв управлшня, що вщповщають конкретним ¡сторичним \ територ1альним умо-вам таких меншин.
Як бачимо, держави-учасники не «заохочують» зусилля, а лише «вщм1ча-ють». При цьому ст. 37 попереджае про неправом1ршсть трактування цих положень як права здшснювати будь-як1 дп, що суперечать положениям укладених м1жиародних зобов'язань 1 на що особливо треба заакцентувати -це врахування принципу територ1альноТ цшсносп держав. Кордони держав, яи склалися теля ДругоТ св1товоТ вшни 1 дониш являються визначальним принципом збереження миру у Сврош. Наприклад, це прямо стосуеться те-ритор1ально'1 цшсносп Украши з анекаею Криму Роаею у 2014 р.
3 1949 р. (з першого року свого юнування) кер1вш органи Ради Свропи розпочали вщпрацьовування р1зномаштних аспект!в, пов'язаних ¡з захистом нащональних меншин. Наслщком ще! роботи стало прийняття ряду документе визначальних у цш сферг Так, у червш 1992 р. Ком1тет мшстр1в Ради Свропи прийняв «Свропейську харт1ю репональних мов або мов меншин» [4]. Цей документ був вщкритий для шдписання й приеднання держав-члешв Ради Свропи 5 листопада 1992 р. 1 набув загально! чииносп 1 березня 1998 р. шсля приеднання до нього п'ято! краши вщповщно до вимог ст. 19 Хартп. За станом на 1 вересня 1998 р. Хартию шдписали 18 краш (Ъ 40 члешв РС), серед них Укра'ша (Страсбург, 02.05.1996 р.), а ратифкували - всього 7 (Хорват1я, Фшлящця, Угорщина, Л1хтенштейн, Гол ланд ¡я, Норвепя, Швейцар1я). У трав-ш 2003 р. Харт1ю ратифкувала Верховна Рада Украши.
Головна мета Хартп - культурна. Цей документ спрямований на захист 1 розвиток европейських репональних мов або мов меншин, яю перебувають шд загрозою зникнення. Важливо звернути увагу на ряд особлив их моменпв, що характеры для цього м1жнародного документа. По-перше, д1я Хартп не поширюеться на неевропейсыа мови, мову м1гранпв (у тому чиаш й европей-щв), окрем1 д1алекти офшшних мов; по-друге, предметом регулюваиия Хартп е мова, встановлення п статусу, заход ¡в захисту та заохочування вживания й використання мови, а не захист прав людини або людей - носив ще!' мови; по-трете, до принципових особливостей Хартп треба зарахувати й те, що в нш не розглядаються вщносини м1ж державними мовами та репональними мо-вами або мовами меншин як конкуренты або антагошстичш.
У жовтш 1993 р. у Вщш була проведена конференщя глав держав 1 уря-д1в - члешв Ради Свропи. Структурно Рамкова Конвенщя складаеться з пре-амбули 1 п'яти роздшв.
Головна 11 мета полягае в тому, щоб забезпечити в державах-членах та шших державах, як1 можуть стати учасниками цього документа, ефективний захист нащональних меншин та прав 1 свобод оаб, яи належать до цих меншин. Зокрема, р1шуче захищати иацюнальш меншини, яю проживають в межах 1х територш; не тшьки поважати етшчну, культуриу, мовну, релшйну самобутшсть кожно! людини, яка належить до нащонально! меншини, а й
створювати вщповщш умови для виявлення, збереження та розвитку ще! самобутносп; домагатись створення кшмату териимосп та д1алогу для того щоб культурне розма!ття стало джерелом та чинником не розколу, а збага-чення кожного сусшльства; розвнватн не тшьки сшвпрацю Mi ж державами, а й транскордонне сшвробпництво Mi ж мюцевими та репональними владами.
Роздш II (ст. 4-19) мютить иерелш спещальних принцишв, зокрема, яю гарантують особам, що належать до нащональних меншин, право piBHOcri перед законом, право на р1вний правовий захист, на заборону будь-яко! дис-кримшаци на шдстав1 належносп до нащонально! меншини.
Ст. 5 (параграфи 1-2) забезпечуе гарант особам, як-i належать до нащональних меншин, у сфер1 духовно-культурного розвитку та збереження !хньо! щентичносп. У параграф! 1 ui ei статп перераховаш чотири суттев1 елементи щентичносп нац1онально'1 меншини: рел1пя, мова, традицп та культурна спадщина. У параграф! 2 держави беруть на себе зобов 'язання утримуватись вщ полтжи та практики асим1ляцй oci6, яю належать до нащональних меншин, проти ixHboi вол1. У ст. 7, 8 та 9 держави-учасники РамковоТ Конвенцй гарантують забезпечення прав oci6, як1 належать до нащонально! меншини, натаю фундаментальш свободи, як: свобода мирнихзбор1в, свобода асощащй, свобода виявлення погляд1в i свобода думки, coBicTi та релтТ,
Ст. 10, 11 та 14 присвячеш мовшй иол1тищ. Вони мають велике значения з огляду на те, що використання рщно! мови представниками нащонально! меншини е основним засобом вияву !хньо! щентичносп, збереження ними самобутносп. Зпдно з параграфом 1 ст. 10 за кожною особою, яка нал ежить до нащонально! меншини, визнаеться право на вшьне i безперешкодне використання мови свое! меншини, приватно та публ1чно, в усшй i письмовш фор Mi. У ст. 14 (параграф 1) держави зобов'язуються визнати за кожною особою, яка належить до нащонально! меншини, право вивчати мову свое! меншини. Цей параграф, пщкреслюеться у Коментар1, не мае на уваз1 позитивних дш, особливо фшансових, з боку держави. Параграф 2 ще! статп стосуеться навчання рщно! мови i рщною мовою меншини.
Роздш III (ст. 20-23) дае штериретащю положень, пов'язаних з реал1защ-ею Рамково! Конвенцн. Ст. 20, ирим1ром, ироголошуе, що будь-яка особа, приналежна до нащонально! меншини, мае поважати нащональне законодав-ство та права шших oci6, зокрема тих, як1 становлять бшышсть населена або належать до шших нащональних меншин.
Отже, Рамкова Конвенщя в юторичному контексп стала першим юридич-но обов'язковим багатостороншм м1жнародним документом, присвяченим безпосередньо захисту нащональних меншин у Bcix сферах суспшьного жит-тя. У зм1сп Конвенцн вщсутне визначення терм1на «нащональна меншина» через п обставини, про яю зазначалося i на piBHi ООН. Рамкова Конвенщя не
визнае колективних прав нащональних меншин, п положения стосуються лише захисту оаб, яи належать лише до нащональних меншин 1 реал1зують сво'1 права шдивщуально чи разом з шшими. Цим держави-учаснищ Ради Свропи шдтвердили шдхщ, реал1зований в ¡нших м1жнародних документах. I нарепт, в Рамковш Конвенцй закладений принцип, зпдно з яким уа п положения запроваджуються виключно через нащональне законодавство кож-но'1 держави та п державну тхштику.
Практика европейських держав свщчить про те, що встановлення форм реал1зацп прав шоетшчного населения у кожшй з них залежить вщ особ-ливостей правово! системи, форми державного правлшня, державного та адмшютративного устрою, ¡сторичних традищй тощо. 1мплементащя прав нащональних меншин вщбуваеться у формах регюнально! автономп, нащо-нально-культурно! автономп, нащонального самоврядування, учасп в робо-т1 оргашв державно! влади 1 мюцевого самоврядування.
Св1товий досвщ показав, що за певних конкретних умов т1е! чи шшо! кра!ни оптимальним вар1антом для усшшно! реал1зацп прав нащональних меншин на державному р1вш е переду а м надання автономп етшчним мен-шинам у нацюнально-кулыурнш сфер1, державна допомога розвитку культур, д1яльносп нащональних громадських об'еднань [5, с. 463-464].
За нишшшх реальних умов, що склалися в Укра!ш, оптимальним вар1ан-том усшшного розвитку та реал1зацп прав шоетшчного населена також став шлях надання автономп нащональним меншинам у нащонально-культурних питаниях.
Вщтак, м1жнародне право категорично вщмовляе меншинам у прав1 на самовизначення; ефективне конститущйно-правове забезпечення прав нащональних меншин можливе лише за умови, коли !х статус надаеться лише громадянам держави, в якш вони проживають; специф1чш права нащональних меншин (тобто права, вщмшш вщ прав бшыпосп шших громадян) - це !х права у тих сферах, де вони проявляють себе як особлива етшчна група (збе-реження ¡дентичносп, традищй, мови, культурно! спадщини).
Подальша лопка дослщження присвячена анал1зу законодавчо! бази ре-гулювання процеав в етнонащональшй сфер1 украшського сусшльства.
У Зверненш Верховно! Ради Украши до парламенте \ народ ¡в св1ту, при-йнятого Верховною Радою Украши 5 грудня 1991 р., також повщомлялось про здшснення вшов1чних мрп та прагнення одного з найчисленшших на-род1в Свропи вщродити свою неодноразово руйновану державшсть, гаран-тувались вам народам, нащональним групам, громадянам, що проживають на!! територп, р1вш пол1тичш, громадянсью, економ1чш, сощальш та куль-турш права, свобода релшйних переконань [6].
Вщповщно до Декларацп прав нащональностей Укршни, прийнято! Верховною Радою Украши 1 листопада 1991 р., яка фактично зафшсувала по-л1етшчний склад населения кршни, держава гарантувала титульному етносу i нащональним меншинам piBHi пол1тичш, економ1чш, сощальш та культур-ш права, право обиратись до оргашв державно! влади на р1вних умовах, право на нацюнально-адмшютративш одинищ у мюцях традицшного роз-селення i на вшьне користування нащональними мовами у bcîx сферах гро-мадського життя. KpiM того, в етшчно зм1шаних репонах мова бшыпосп населения могла функщонувати на одному piBHi з державною мовою. Держава гарантувала кожнш нащональносп вшьне виявлення самобутносп, право на осв1ту, на асощацп, на вшьш контакта з юторичною батьювщиною тощо [7].
Серед перелшу закошв Укршни щодо захисту прав нащональних меншин зазначено наступш: «Про мови в Украшськш PCP» [8], «Про звернення гро-мадян» [9], «Про м1сцеве самоврядування в Укршш» [10], «Про судоустрш Укршни», «Про юнематограф1ю» [11], «Про нащональш меншини в Укршш» [12], «Про засади державно! мовно! полтжи» [13].
На початку кв1тня 2013 р. Верховною радою Укршни був зареестрований законопроект шд № 2601 «Про внесения змш до Крим1нального кодексу Укршни» представниками ВО «Свобода», який зобов'язуе полтшв, держав-них службовщв, сустльних д1яч1в i представниюв 3MI обов'язково спшку-ватися виключно укршнською мовою. Порушникам загрожуе в1д трьох до семи роив позбавлення волг
Базовим правовим документом в етнопол1тичшй сфер! Укршнсько! дер-жави став Закон «Про нащональш меншини в Укршш» [12]. Вш, фактично, визначив основоположш принципи етнонащонально! пол1тики в Укра!ш: нерозрившсть прав людини i прав нащональносп, р1вшсть пол1тичних, со-щальних економ1чних i культурних прав i свобод громадян республши неза-лежно в1д !х нащонального (етшчного) походження, в тому числ1 права на державний захист, едшсть прав oci6, що належать до нащональних меншин, з !х громадянськими обов'язками, правову заборону i судове покарання будь-якого прямого i непрямого обмеження прав i свобод за нащональною ознакою.
У стата 3 закону вперше в укршнському законодавста даеться визначен-ня терм1ну «нащональна меншина». Так, до нащональних меншин належать групи громадян Укршни, яю не е укршнцями за нащональшстю, виявляють почуття нащонального самоусв1домлення та спшьносп Mi ж собою.
Статп 9 та 14 гарантують пол1тичш та шил права громадян, як1 належать до нащональних меншин. Зокрема, у статп 9 вказано: громадяни Укршни, яю належать до нащональних меншин, мають право вщповщно обиратися або призначатися на р1вних засадах на будь-яю посади до оргашв законодавчо!,
виконавчо'!, судовоТ влади, мюцевого 1 регионального самоврядування, в арми, на ищириемствах, в установах 1 оргашзащях.
Правове забезпечення державно! етноиолпики стосовно захисту нащо-нальних меншин у нашш держав! знайшло свое закршлення 1 в Конституци Украши [14]. У преамбул! зазначаеться, що Верховна Рада Украши приймае Конститущю вщ ¡меш укрш'нського народу. Формулювання «украшський народ» е основоположною категор1ею конституцшного права Укрш'нн, що тлумачиться як сукупшсть громадян Укрш'нн вах нащональностей. Грома-дяннн Укрш'нн незалежно вщ його нащональносп являеться суб'ектом кон-ститущ иного права кршни, \ як зазначено у пункп 3 частини 1 ст. 92 Конституций питания регламентацп прав коршних народ ¡в \ нащональних меншин гп для гае визначенню виключно законами Украши, що позбавляе можливосп свавшля будь-яко! плки влади або иосадово! особи.
Визначальною, з точки зору напряму державно! полтжи стосовно нащональних меншин, е стаття 11, яка фшсуе ставлена Украши як держави до виршення проблем подальшого розвитку взаемин багатонащонального складу !"! населения. В шй конститущйно закршлено, що держава сприяе консо-лщацп та розвитков1 укршнсько! нацп, !"! ¡сторичноТ свщомосп, традищй \ культури, а також розвитков1 етшчноТ, культурно'!, мовно! та релшйно! са-мобутносп вах коршних народ1в ! нащональних меншин Украши. Тобто з'являеться вже тр1ада: украшська нащя, яка за визначенням зб1гаеться з ет-шчним змютом, коршш народи й нащональш меншини, що в сукуиносп \ е Укрш'нським народом.
Статтею 37 Конституци Украши забороняеться утворення й д1яльшсть иол1тичних партш ! громадських оргашзащй, ирограмш цш або дп яких, сирямоваш на пропаганду вшни, насильства, розиалювання м1жетшчно!, расово'!, релтйноТ ворожнеч1, иосягання на права \ свободи людини. Анало-пчш положения мютиться у статп 4 Закону Украши «Про об'еднання громадян» [15] та у статп 4 Закону Укршни «Про свободу совюп та релшйш ор-гашзацп» [16].
Приходимо до висновку, що система м1жнародно-иравових регулятор1в гаранпй та захисту прав нащональних меншин грунтуеться на таких за-гальновизнаних методолопчних шдходах: питания належносп особи до на-щонально! меншини е питаниям суто шдивщуального вибору, який не мае обмежуватися будь-якими додатковими критер1ями; права нащональних меншин, яю належать до !'х правового статусу, е шдивщуальними, а не ко-лективними правами; права нащональних меншин е невщ'емною частиною загально! системи прав людини, громадянських прав ! свобод у державах; права нащональних меншин е ютотно вщмшш вщ прав народ1в, у тому чис-л1 прав коршних народ1в.
Вщтак, 1Шжнародне право вщмовляе етшчним, нащональним меншинам у npaei на самовизначення; ефективне конституцшно-правове забезпечення прав нащональних меншин можливе лише за умови, коли ïx статус надаеться лише громадянам держави, в якш вони проживають; специф1чш права нащональних меншин (тобто права, вщмшш вщ прав бшыпосп ¡нших громадян) -це ïx права у тих сферах, де вони проявляють себе як особлива етшчна група (збереження щентичносп, традищй, мови, культурно!' спадщини).
Украша, як суб'ект м1жнародного права i р1вноправний учасник м1жна-родного сшлкування, ратифшувала переважну бшышсть конвенщй та угод у галуз1 захисту прав людини.
Важливою проблемою в законодавчому регулюванш етнонащонально'х сфери украшського сусшльства е безоглядне намагання вщповщати правовим стандартам GC. При цьому Украша не е членом сшвдружносп европейських краш i перспективи членства для не'1 досить примарш. Це створюе деяю ко-л1зп у в1тчизняному законодавчому пол1, яке стосуеться впровадження державно!' пол1тики i грунтуеться на розумшш проблем в етнонащональнш сфер1 укрш'нського сусгпльства, певних понять i категорш. Наприклад, термш «нащональна меншина» гармошйно функщонуе в рамках GC, бо ця оргаш-защя дшсно е союзом нащй, який ошкуеться правами не домшуючих етшчних спшьнот. Для Укршни цей термш неприйнятний з огляду на iï уштаршсть, суто етшчний характер становления держав носп та намагання побудувати едину украшську пол1тичну нащю.
Бшып прийнятним було б використання термш1в етшчш групи щодо укра'шщв та bcîx нетитульних етноав. Використання тер mi ну «коршний народ» або «автохтонний народ» теж може викликати суперечки щодо тих же кримських татар або каршмв, яю по cyri е «уламками» ¿нших бшыпих спшь-нот у минулому. Под1бне стосуеться функщонування мов. В крашах GC мовна пол1тика впроваджуеться в умовах, вщмшних вщ втшзняних: захистом користуються мови, як1 дшсно далек1 вщ домшування в крашах-членах. В Укрш'ш, навпаки, всшяко'1' шдтримки потребуе мова титульно!' наци i намагання шдвести полтжу GC в цьому питанш до реалш сьогодення тшьки шддасть ще бшышй дискримшацп укрш'нську мову.
Отже, просте кошювання досвщу та законодавства кршн GC в нащональ-ному питанш не е прийнятним шляхом для впровадження етнонацюнальноТ пол1тики в Укрш'ш, яка мае cboï вщмшш особливостг Втшзняна законодав-ча база в цьому вщношенш потребуе суттево'1 модершзацп на ochobî поед-нання вол1 й сшльного бачення майбутнього представниками р1зних груп пол1тико-управлшських ел1т кршни.
Об'ективна реальнють пол1етшзму в Укрш'ш зумовлюе потребу критично-конструктивного застосування в Укрш'ш р1зномаштних пщход1в до управлш-
ня м1жетшчними вщиосииами, завдяки яким европейсью держави з урахуван-ням р1зномаштних i вщмшних CBoix конституцшних систем досягли позитивних результат! в. Зокрема, це: консультативш й директивш органи, в яких представлеш нащональш меншини безпосередньо в галузях осв1ти, культури та релш!; виборш органи та асамблеТ у справах нащональних мен-шин; Micueßi та автономш органи уиравлшня, а також автономи на територь альшй основ!, в тому чист юнування консультативних, законодавчих i ви-конавчих оргашв, що обираються на основ! вшьних i перюдичних вибор1в; самоврядування нащональних меншин у тих аспектах, яю стосуються и само-бутносп за умов, коли автоном1я на територ1альн1й основ! вщсутня; двосто-ронш або багатосторонш угоди та mini домовленосп щодо нащональних меншин; надання особам, як1 належать до нащональних меншин, доступу до вщиовщних в ид ¡в i piBHiB навчання рщною мовою; створення державних до-сл1дницьких установ з метою удосконалення законодавства й поширення iH-формаци щодо ix недискрим1нащ1; иоспйних зм1шаних ко Mi ein з метою шд-тримання д1алогу Mi ж в1диов1дними ирикордонними районами. Застосування зазначених ушверсальних и1дход1в у поеднанш 3i сиециф1кою етнонац1ональ-ного моделювання розвитку державотворення повинно сприяти гармошзацп взаемовщносин украшського титульного етносу i нац1ональних меншин.
Висновки. На шдстав1 досл1дження нормативно-иравових засад чинно! етнонацюнальноТ модел1 державотворення - титульного етносу i нащональних меншин - ириходимо до висновку, що yci громадяни Украши користуються захистом держави на р1вних шдставах. При забезиеченш прав oci6, як1 належать до нащональних меншин, держава виходить з того, що вони е не-вщ'емною частиною загальновизнаних прав людини. Пропонуеться для за-безпечення реал!заци положень Конституци Украши та в!дирацювання мехашзм1в реал!защ! названих вище нормативних акпв ирийняття щлого пакету закон1в, як1 б врегулювали не т1льки питания статусу нащональних меншин, але й украТнськоТ нащ! як титульно!, зокрема, преамбули, статей 10, 11 та 12 Конституци Украши, яи на сьогодш реал1зоваш в законодавчих актах Украши лише фрагментарно. Для цього слщ вир1шити питания щодо систематизацй i кодиф!кащ! законодавства Украши.
Л1ТЕРАТУРА
1. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (Хельсинки, 1 августа 1975 года). URL: www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 994_055 (дата звернення: 15.09.2019).
2. Итоговый документ Венской встречи 1986 года представителей государств -участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, состоявшейся
на основе положений Заключительного акта, относящихся к дальнейшим шагам после совещания. URL: https://www.osce.org/m/mc/40885?download=true (дата обращения: 15.09.2019).
3. Документ Копенгагенсько1 наради з питань людського виупру НБСС. Права людини в У крат: 1нформацшно-аналп\ бюлетень Украшсько-Американського Бюро захисту прав людини. Вип. 21. Права меншин. Кшв: Полииздат, 1998. С.235-253.
4. Свропсйська хартчя регюнальних мов або мов меншин Страсбург, 5 листопада 1992 року. URL: www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_014 (дата звернення: 15.09.2019).
5. Псштолопчний енщклопедичний словник /уклад. [Л. М. Герасша, В.Л. Погр1бна, 1.0. Полщук та îh.]; за ред. М. П. Требша. Харюв: Право, 2015. 816 с.
6. Звернення Верховно! Ради Украши до парламент! в i народ ¡в евт : прийиято Верховною Радою Украши 05 грудня 1991 р. URL: www.zakonl.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1927-12 (датазвернення: 15.09.2019).
7. Декларащя прав нацюнальностей Украши: [прийнята Верховною Радою Украши 1 листопада 1991 р.]. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 1771-12 (дата звернення: 15.09.2019).
8. Про мови в Украшськш PCP : Закон УРСР в1д 28 жовтня 1989 р. № 8312-XI. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8312-11 (дата звернення: 15.09.2019).
9. Про звернення громадян: Закон Украши вщ 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96-%E2%F0 (дата звернення: 15.09.2019).
10. Про мюцеве самоврядування в Укршш: Закон Украши вщ 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=280%2F97-%E2%F0 (дата звернення: 15.09.2019).
11. Про кшематографпо : Закон Украши вщ 13 ачня 1998 р. № 9/98-ВР. URL: www. zakon 1 .rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi ?nreg=9%2F98-%E2%F0 (дата звернення: 15.09.2019).
12. Про нацюнальш меншини в Украпп : Закон Украши вщ 25 червня 1992 р. № 2494-XII. URL: http://zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2494-12 (дата звернення: 15.09.2019).
13. Про засади державно! mobhoï пол^ики : Закон Укра1ни в1д 3 лип. 2012 р. № 5029-VI. URL: www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/(дата звернення: 15.09.2019).
14. Конститущя Укра1ни : прийнята на п'ятш ceciï Верховно! Ради Укра1ни 28 черв. 1996 р. Кшв: Фемша, 1996. 64 с.
15. Про об'еднання громадян: Закон Украши вщ 16 червня 1992 р. № 2460-XII. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2460-12 (дата звернення: 15.09.2019).
16. Про свободу coeicTi та релпшш оргашзаци: Закон Украши вщ 23 кв1тня 1991 р. № 987-XII. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987-12 (дата звернення: 15.09.2019).
REFERENCES
1. Zakljuchiternyj akt Soveshhanija po bezopasnosti i sotrudnichestvu v Evrope (Hcl'sinki. 1 avgusta 1975 goda). URL: www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_055 [in Russian].
2. Itogovyj dokument Venskoj vstrechi 1986 godapredstavitelej gosudarstv - uchastnikov Soveshhanija po bezopasnosti i sotrudnichestvu v Evrope, sostojavshejsja na osnove polozhenij Zakljuchitcl'nogo akta, otnosjashhihsjak darnejshim shagam posle soveshhanija. URL: https://www.osce.org/ru/mc/40885?download=true [in Russian],
3. Dokument Kopenhahenskoi narady z pytan liudskoho vymiru NBSIe (1998). Prava liudyny v Ukraini: Informatsiino-analit. biuleten Ukrainsko-Amerykanskoho Biuro zakhystu prav liudyny. Issue 21. Prava menshyn. Kyiv: Polityzdat, 235-253 [in Ukrainian].
4. Yevropeiska khartiia rehionalnykh mov abo mov menshyn Strasburh, 5 lystopada 1992 roku. URL: www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_014 [in Ukrainian],
5. Trebin, M.P. (Ed.) (2015). Politolohichnyi entsiklopedychnyi slovnyk / uklad. [L.M. Herasina, V.L. Pohribna, 1.0. Polishchuk ta in.]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
6. Zvernennia Verkhovnoi Rady Ukrainy do parlamentiv i narodiv svitu : pryiniato Verk-hovnoiu Radoiu Ukrainy 05 hrudnia 1991 r. URL: www.zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=1927-12 [in Ukrainian],
7. Deklaratsiia prav natsionalnostei Ukrainy : [pryiniata Verkhovnoiu Radoiu Ukrainy 1 lystopada 1991 r.]. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 1771-12 [in Ukrainian],
8. Pro movy v Ukrainskii RSR: Zakon URSR vid 28 zhovtnia 1989 r. № 8312-XI. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8312-11 [in Ukrainian],
9. Pro zvernennia hromadian: Zakon Ukrainy vid 02 zhovtnia 1996 r. № 393/96-VR. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96-%E2%F0 [in Ukrainian].
10. Pro mistseve samovriaduvannia v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 21 travnia 1997 r. № 280/97-VR. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=280% 2F97-%E2%F0 [in Ukrainian],
11. Pro kinematohrafiiu : Zakon Ukrainy vid 13 sichnia 1998 r. № 9/98-VR. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=9%2F98-%E2%F0 [in Ukrainian].
12. Pro natsionalni menshyny v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 25 chervnia 1992 r. № 2494-XII. URL: http://zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2494-12 [in Ukrainian].
13. Pro zasady derzhavnoi movnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 3 lyp. 2012 r. №5029-VI. URL: www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ [in Ukrainian],
14. Konstytutsiia Ukrainy (1996): pryiniata na p'iatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy 28 cherv. 1996 r. Kyiv: Femina [in Ukrainian],
15. Pro ob'icdnannia hromadian: Zakon Ukrainy vid 16 chervnia 1992 r. № 2460-XII. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2460-12 [inUkrainian].
16. Pro svobodu sovisti ta relihiini orhanizatsii: Zakon Ukrainy vid 23 kvitnia 1991 r. № 987-XII. URL: www. zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987-12 [in Ukrainian].
Глотов Борис Борисович, доктор философских наук, профессор, профессор кафедры права и европейской интеграции Днепропетровского
регионального института государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, Украина
Козловец Николай Адамович, доктор философских наук, профессор, профессор кафедры философии и политологии Житомирского государственного университета имени Ивана Франко, Украина
ЕВРОПЕЙСКИЙ ОПЫТ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ЭТИОНАЦИОНАЛЬНОЙ СФЕРОЙ И ОСОБЕННОСТИ ЕГО ИМПЛЕМЕНТАЦИИ В УКРАИНЕ
Рассматривается европейский опыт защиты прав национальных меньшинств и его воплощение в украинском законодательстве как основание для этнонациональ-ного моделирования развития Украины. Подчеркивается, что европейское право отказывает этническим, национальным меньшинствам в праве на самоопределение; эффективное правовое обеспечение прав национальных меньшинств возможно лишь при условии, что их статус предоставляется только гражданам государства, в котором они проживают; специфические права национальных меньшинств (то есть права, отличные от прав большинства других граждан) - это их права в тех сферах, где они проявляют себя как особая этническая группа (сохранение идентичности, традиций, языка, культурного наследия).
Ключевые слова: политическая нация, национальное меньшинство, этническое меньшинство, этнонациональная сфера, этнополитика.
Hlotov Boris Borisovich, Doctor of Philosophical Sciences, Professor, Professor of the Department of Law and European Integration, Dnipropetrovsk regional institute of public administration of the National academy of public administration under the office of the President of Ukraine, Ukraine
Kozlovets Mykola Adamovich, Doctor of Philosophical Sciences, Professor, Professor of the Department of Philosophy and Political Science, Ivan Franko Zhytomyr State University, Ukraine.
EUROPEAN REGULATORY AND LEGISLATIVE PRINCIPLES OF THE STATE AND ADMINISTRATIVE CONTROL OF THE ETHNIC AND NATIONAL SPHERE AND THETR IMPLEMENTATION IN UKRAINIAN LEGISLATION
Problem setting. The legal framework for regulating the ethnic and national sphere determines the influence of state authorities on the current ethnic and national model of interaction between the titular Ukrainian ethnic group and national minorities. An objective factor in the ethnic and national modeling of Ukraine's development is the Ukrainian political nation, whose potential readiness for state-national self-determination is determined by the level of national and regional identity, whose research is extremely in demand in modern science, which begins with the state and determines how it affects polv-ethnic society.
Recent research and publications analysis. In the context of the topic under study, the fundamental works of domestic and foreign scholars were used to substantiate the idea of the ethnic core of the nation (A. D. Smith), which constitutes the 'foundation " of any ethnic and national model of the state; such ethno-national models are defined: "parallel segmentation" (J. Rothschild), "clan democracy" (O. Kucherenko, O. Lisnichuk), "crossed grid", which is transformed into "mosaic concept" (S. P. Huntington), "universal democracy" (A. Lijphart), the "cosmopolitan" model of democracy (D. Held), "racial democracy" (P. Mancim), as well as the works of P. Van den Berg, O. Kartunov, O. Krvu-kov, O. Kucherenko, O. Mavborody Y. Rimarenko, L. Shklyar and others. In the scientific works of A. Andreev, A. Rovce, Y. Bromley, M Weber, G. Nodi, K. P.opper, A. Smith, E. Jan, and others, main stages of ethnic and national development of states are analyzed.
Paper objective. The author of the article considers the European experience on protecting national minorities 'rights and possibility of its application in the Ukrainian legislation and sees it as a basis for the ethnic and national modeling of Ukraine development.
Paper main body. Author emphasizes that the European Legislation does not ensure the right to self-determination to ethnic and national minorities. Therefore, effective Constitutional and legal security for the national minorities is provided only in case of their getting the citizenship of the country they live in. Besides, their rights do not exceed the range of rights enjoying by all the citizens of the country they reside and the peculiarities of certain ethnic groups (their needs to preserve national identity, traditions, language, cultural heritage etc.) are not reflected in the legislation of the country of their residence.
As a subject of the International Law and the equal participant of international communication, Ukraine ratified the majority of conventions and agreements in the field of human rights protection.
The crucial issue of Ukrainian society in the legislative adjustment of ethnic and national sphere is its endeavor to respond to the European legal standards. To use the terms "ethnic groups " would be more adequate for both the genuine Ukrainians and the untitled ethnic groups. Application of the terms "native people " or "autochthonal people " could be disputable as for Tatars or Caraims, who are in fact the "pieces " of some other large
communities lived in the past. The same situation is in the issue of language functioning. The EU countries ' language policy is carried out in the conditions, which differ from the Ukrainian ones: non-dominant languages in the EU community enjoy protection rights. On the contraty, in Ukraine the language of the titled nation needs every possible support. In this respect, nowadays every attempt to approach the issue of peculiarity of language policy in Ukraine can be criticized by the EU community, which may cause Ukrainian language discrimination.
The re fore, just imitating both EU experience and EU legislation in the national issue is not acceptable for development of ethnic and national policy in Ukraine, where there are certain peculiarities.
Objective reality of polyethnizm existence in Ukraine as well as some specific national conditions require critical and constructive application of various approaches to interethnic relationships regulation in which EU countries have already been a success. And in Particular we mean consultative and authority bodies, where national minorities are represented, especially in education, cultural and religious organizations; legislative and executive bodies (formed in the result of free and equal elections); self-government of national minorities as for their authenticity in conditions when territorial autonomy is not provided; bi-lateral and multi-lateral agreements regarding national minorities; ensuring the right of national minorities representatives to be educated on different educational-levels in their native language; to create state research centers to improve legislation and spreading information as for their non-discrimination; creation of permanent boards to be in touch with the appropriate border-line areas. Application of all-round approaches mentioned above in conjunction with the peculiarities of ethnic and national modeling of state development must favor harmonization of relationships between the Ukrainian title ethnos and national minorities.
Conclusions of the research. The research on regulatory and juridical principles of the valid ethnic and national state building model (title ethnos and national minorities) gives grounds to conclude that all the citizens of Ukraine are equally protected by the state. As for the assuring the human rights of national minorities representatives, the state bases on the fact that this law is an integral part of the generally acknowledged Law on human rights. For the Constitution of Ukraine stipulations ' realization and establishing the procedures of implementation of the abovementioned regulatory Acts, the author proposes to adopt the set of laws, which would regulate not only the status of national minorities, but also the status of the Ukrainian nation as a title nation. In particular, we mean preambles to the Articles 10, 11, 12 of the Constitution of Ukraine, which are fragmen-tarily accomplished now in the legislative Acts. In order to achieve it, we need to systematize and make codification of the Ukrainian legislation.
Keywords: political nation, national minority, ethnic minority, ethnic and national sphere, ethnic politics.
fcoca
