CC BY
0
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (35), 2022
УДК 340.1
Степан Сливка
Нащональний ушверситет "Львiвська полтехшка", доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорп права та конституцiоналiзму Навчально-наукового шституту права, психологи та
шновацшно! освiти tfp2014@i.ua
ЕВРИСТИКА КАНОН1ЧНОГО ПРАВА: ПРОБЛЕМИ ДУХОВНО! ПЕДАГОГ1КИ
http://doi.org/10.23939/law2022.35.095
© Сливка С., 2022
У каношчно-правовш наущ як галузi фiлософil права, спещального вступу до не'' актуальшсть починаеться з онтологiчного витлумачення проблем проникливого споглядання метафiзичного богослiв'я. Щ проблеми виникають у практичному житл, потiм заново починаються на лекцшних заняттях, продовжуються на семiнарських заняттях i не закiнчуються у практичному житть Контроль за якiстю виршення цих проблем здiйснюють вибран1 науки, зокрема духовна педагогжа. Педагогiчну дiяльнiсть духовного контролю очолюе Церква. Проникливе споглядання метафiзичного богослов'я випливае iз Священного Писання i Священного Передання. Це передаш, онтологiчнi джерела богосшв'я взагалi i канонiчного права зокрема. 1деться про теорiю канонiчного права, яку часто сприймають рiзноманiтно.
1з тексту трактують в1дпов1дно до iснуючих в1роспов1дань. Насправдi теорiя кано-шчного права повинна бути единою так, як единою повинна бути земна Церква. 1деться також про едине розумшня правопорушення у прав1, бо часто з приводу цього виникають дискуй!'. Очевидно, що проблема кнуе у людиш, и морально-правовш ментальностi, яка формуеться за допомогою духовно!' педагогжи.
Основний змiст системного мислення у каношчному прав1 зводиться до нескоре-ностi онтологiчного духу у створенш едино!', помкно'' Церкви на земль Але кожна рел^ гiя, кожна конфесiя вважае, що !'хш методологiчнi засади в единш Церквi будуть основ-ними, ведучими, визначальними. Системне мислення у цьому випадку передбачае еднiсть частин, утворення цшого, гештальту. Але увага придшяеться не кожнiй окремiй частиш, а саме взаемодil мiж ними, зв'язку, едность Тому у такому мисленш iснуе примат цшого над частинами, визнання суворо'' iерархiчностi, полiсистемностi i т. д. Таю засади системного мислення не дають можливост глибоко вникнути у теорто каношч-ного права i сама каношчна система стае замкнутою, що не веде до прогресу, до природ-но'' синергетичностi у вiрi.
Ключовi слова: евристика, канонiчне право, духовна педагогжа, системне мислення, проблемне мислення, проникливе споглядання, знання, тзнання, творчкть.
Постановка проблеми. Приступаючи до висвiтлення проблем духовно! педагопки у правовому вихованнi, починати потрiбно з того, що каношчне право потребуе проникливого споглядання,
здогадування, передчуття навколишнього св^у. Це, фактично, використання дiалектичного закону: вщ живого споглядання до абстрактного мислення. За допомогою цього закону дослщник може ви-явити метафiзичнi (екзистенцiальнi й трансцендентальнi) парадигми каношчного права, якi необ-хiднi духовнш педагогiцi. В цьому полягае основний змют канонiчноl евристики, де шновацшш процеси мають природно-надприродне обмеження.
Аналiз дослiдження проблеми. Зв'язок духовно! педагопки з канонiчним правом цiкавить багатьох дослщниюв, але висвiтлення цього зв'язку вщбуваеться невпевнено. Для цього юнують такi причини: згубний вплив ате!зму; не розумiння науки богослiв'я i нехтування цiею наукою; боязнь вникати у канонiчно-правовi проблеми з метою можливого порушення метафiзичних догм та ш. Але у статтi використано виданий автором тдручник iз каношчного права, досвщ роботи на педагопчно-осв^янськш нивi та енциклопедичнi матерiали. Однак дослщження розглядувано! проблематики потребуе штенсивного продовження.
Мета статтi. Розглядуваною темою автор намагаеться запровадити зв'язок каношчного права з педагопкою для майбутшх осв^шх програм. Така потреба обгрунтована незадовiльною кримшо-генною ситуацiею, значним правопорушенням серед молодi.
Виклад основного матерiалу. Теорiя означае "споглядання". Ниш про це майже забули. Як чисте споглядання розумiв Аристотеля. II смисл полягае аш у вченш, аш в системi, анi в шшому поясненнi чи обгрунтуваннi. II смисл - це проникливе самоспоглядання як чисте розумiння, як тонке, оскшьки воно в результатi розширеного огляду й особливостi бачить бшьше, нiж на!вне розгляду-вання. Оскшьки також у нш перебувае природна тенденцiя до системи, втiм, тшьки тенденцiя, II не треба попереджати про небезпеку впасти, подiбно кшечному мисленню, в систему [2, с. 31]. Тобто, щоб висвiтлити проникливе споглядання, треба вникнути у сутшсть фiлософського мислення.
В онтологп видшяють два типи фiлософського мислення - II системне мислення г проблемне мислення [2, с. 30]. Пщ системою (вщ гр. - поеднання, утворення) розумiють сукупнiсть визначених елеменпв, мiж якими iснуе закономiрний зв'язок чи взаемодiя. Системи можуть утворювати окремi тiла, явища, процеси, що вступають мiж собою у взаемодда, обмiнюються енергiею або речовиною, виконують спшьш функцп тощо; окремi думки, науковi положення, абстрактнi об'екти, мiж якими встановленi спiввiдношення, взаемозалежнi, шдпорядкування, послiдовностi, вивiдностi тощо. Для об'екпв, якi характеризуються як система, найважлившими рисами е внутрiшня роз'яснюванiсть та функцюнальна цiлiснiсть [4, с. 583]. Ми розглядаемо систему каношчного права, яка володiе пере-лiченими характеристиками та властивостями.
Каношчне право розчленовано на рiзнi релк-п, конфесiI, яю мають спiльнi та вiдмiннi особли-востi, пiдтримують один одного i не пiдтримують (в окремих випадках), мають своI структурнi еле-менти, прямують переважно до одноI мети i т. д. На основi таких спiльних та вiдмiнних понять, наукових положень iснуе функцiональна цшсшсть, яка продукуе вiдповiдне системне мислення у каношчному правi.
Отже, у вивчеш канонiчного права треба спочатку глибоко шзнати, дослiдити частини, зокре-ма причини виникнення рiзних релтй, конфесiй, Iхнiй змiст, а по^м пiзнавати цiле - едину Церкву. Однак у цьому процеш зароджуеться проблемне мислення.
Проблема (вщ гр. - задача, утруднення) - клас завдань, що потребують практичного виршен-ня в нестандартних умовах чи евристична ситуащя, яка пов'язана з недозначимютю, можливiстю альтернативних рiшень. Коли знання виявляеться несумiсним саме iз собою, проблема набувае форми антиномш i парадоксiв. Вирiшення науковоI проблеми не просто розширюе сферу знання, а й поглиблюе його розумшня [4, с. 524]. Тобто у наущ, зокрема каношчному прав^ часто виникають
Евристика канотчного права: проблеми духовног педагоггки
особливi питання, яю потребують поглибленоI уваги, додаткових знань. Ц питання створюють проблеми, якi виршуються розширенням i деталiзацiею науковоI шформаци, якi за допомогою он-тологiчного мислення сприяють прийняттю оригiнальноI думки. Така ситуащя сприяе зародженню проблемного мислення.
Проблемне мислення залишаеться в особливш опозици до системного мислення, але саме тяжiе до того, аби стати системним. Це мислення проходить три фази: феноменолопю, апоретику, теорш [2, с. 31].
Фаза феноменологи проблемного мислення у каношчному правi зводиться до джерела вiри. Людина повинна усвщомити те, чому II тягне до вiри. Адже вона - образ Божий, i дивний (феноме-нологiчний) атрактер притягуе II до подоби Божо^ Головне феноменологiчному проблемному мис-ленню не вщкинути онтологiчних засад, а зрозум^и онтологiчну сутнiсть появи людини на свщ сприймати свiт крiзь призму каношчного права, дiю природних i надприродних законiв - через чут-тя, почуття, а не через штелектуальш затруднення.
Однак людина, володдачи розумом, свобiдною волею, так чи шакше вдаеться до спроб ште-лектуального вирiшеня проблем у каношчному правi i часто бере участь у суперечливих мiркуван-нях. Таю мiркування здебiльшого неминуче призводять до безвихщного становища, якi утворюють апорп.
Апорiя (вiд гр. - безвихщне становище, непорозумiння) - це форма вираження суперечностi мiж спостереженням явищ та к мисленевою рефлексiею. Зазначеш суперечностi фiгурують у виглядi несумюност висновкiв, якi випливають iз чуттевого досвiду, iз тими, що е продуктами теоретичного аналiзу свого досвщу [4, с. 34]. Апоретика як наука твердить, що суперечносп у мiркуваннi можна перебороти. Головне, щоб не приймати поспiшних i поверхневих рiшень. Адже iснують об'ективш причини у свiтових явищах i поняттях, про якi треба знати i ретельно анатзува-ти з межею недопущення парадоксiв. Для цього юнуе теорiя споглядання.
Канонiчно-правова теорiя споглядання бiльше тяжiе до емшричного занурення пiзнання в ньому, численнють i теоретичнiсть е протилежними процесами, проте в канонiчному правi юнуе шша демаркацiя. Переборка досвiдом замшюеться думками святих апостолiв, визнаних пророюв, святих отцiв, Вселенських соборiв. Потрiбно, щоб емпiричнiсть вiдповiдала цим твердженням.
У каношчно-правовш науцi актуальнiсть починаеться з онтологiчного витлумачення проблем проникливого споглядання як цiлiсного осягнення метафiзичного богослiв'я. Людина лише приймае на вiру ту чи iншу метафiзичну теорiю споглядання, що е початковою теорiею. Навiть помiтним абстрактним мисленням ми не можемо дшти абсолютное' iстинностi. Пояснення такого стану мю-титься у надприродному, iррацiональному вимiрi. Загалом проблемне мислення i системне мислення можуть доповнювати один одного, якщо дотримуватися метафiзичноI методологи, на якш сфор-моване каношчне право. Узагальненням цих процесiв займаеться проникливе споглядання.
Для глибшого розумшня проникливого споглядання каношчного права необхщно використо-вувати вiдповiднi iнновацiйнi технологи, яю допустимi у богослiв'я. Видаеться, що такою iннова-цiйною технолопею е евристична пруденцiя у трьох вимiрах: ордологiчному, екзистенцiальному i трансцендентальному.
Евристика (вщ гр. - знаходжу) - це: 1) у Давнш Греци спецiальний метод навчання за допомогою навщних питань або шляхом колективного вирiшення проблем; 2) сукупшсть логiчних прийомiв i методичних правил теоретичного дослщження та розшукування ютини; 3) продуктивне творче мислення; спещальний роздiл науки про мислення [1, с. 282]. Основним завданням евристики е створення моделей пошуку нового виршення завдань. Це комплексна галузь знань, що об'еднуе ряд роздшв фшософи, психолог^, кiбернетики, лiнгвiстики, теорк iнформацiI та iн. Центральне мюце в нiй посiдае психологiя творчого мислення, яка дослщжуе механiзми розв'язання рiзних проблемних ситуацiй [4, с. 183]. Евристика е мистецтвом винаходу, керiвництвом до того, як методичним шля-
хом знаходити нове; як принцип навчання багаторазового представлення у сучаснш педагопщ [5, с. 522]. Для каношчного права не вс властивост евристики е дiевими, оскшьки йдеться лише про пiзнання утвореного, а не творення нового у каношстищ.
Розумiння евристики повинно випливати iз таких понять, як "образ Божий", "подоба Божа", "знання", "шзнання", "творчють". Поставимо собi питання: що може бути евристичного у образi Божiм? Адже вся "евристика" вже закладена у людинi в момент створення 11, бо вона - образ Божий. Даш йде евристична онтологiчна дiя - жити для Бога. Кожна людина розумiе цю тезу по-своему, але це розумшня зводиться до того, що образ Божий повинен набувати подоби Божо!, земно! святостi. Цьому допомагають такi основнi евристичнi елементи: знання, тзнання, творчгсть.
Знання - це володшня досвщом i розумiнням, яю е правильними i в суб'ективному, i в об'ективному вiдношеннях i на основi яких можна побудувати судження i висновки, якi видаються достатньо надiйними, для того, щоб розглядати як значення [5, с. 165]. Знати каношчне право озна-чае набути вiдомостей iз Священного Писання, Священного Передання, праць святих отщв, рiшень Вселенських Соборiв та ш. Щоб набути тако! шформацп, треба час, досвiд i умшого наставника -Церкву. Тут немае мюця для вiльнодумства, але е засвоення онтолопчних догм, якi не мюять аль-тернативи.
Пiзнання - це процес переживання, аналiзу i узагальнення вже iснуючого воно, як правило, здшснюеться через об'ективацiю - подш свiту на частини, об'екти, оскшьки шзнавати буття зразу загалом неможливо - така специфiка нашого мислення. 1стинне пiзнання нiколи не зациклюеться на окремих об'ектах як абстракщях буття поза !хнiм зв'язком [3, с. 277, 278]. Изнання найбшьше пов'язано з евристикою, оскiльки мае мюце вiдкриття для себе чогось нового або забутого старого. У шзнант можуть бути евристичнi здогадування, що потребують подальших конкретних дослщжень. Але у пiзнаннi вiдкриття не належать будь-якш людинi. Це результат дiяння творшия Всесвiту, а людина лише емоцшно виявляе закономiрнi процеси, явища, якi е потрiбними для !! життедiяльностi, але вона не здогадувалася про !х iснування. У каношчному правi таких явищ багато, оскшьки в них мютиться природна ютина, яку людина постiйно шукае. Процес пiзнання притаманний людинi протягом всього життя, що потребуе постшного заглиблення. Навiть один i той самий текст iз Священного Писання людина евристично поглиблюе i знаходить там для себе нове, що сприяе щ-кавим висновкам.
Творчють - це дiяльнiсть, в якш здiйснюеться поява принципово новою у людськш культурi. Творчiсть в житп особистостi - це завжди розвиток процесу i результатiв попередньо! творчосп. Це означае, що творчiсть завжди перебувае у шзнанш як свое! фундаментально! передумови [3, с. 277]. Людиш як Божому образовi притаманне евристичне мислення, мета, вона володiе природними задатками, творчими здiбностями, талантом, даром, мае схильностi до пошуку, задуму, новаторства, iнновацiй тощо. Така обдарованють, генiальнi iде! мають евристичш здатностi для осяяння сво!х результатiв, оригiнальностi, неповторностi, унiкальностi й обгрунтування. Однак зауважимо, що людина не може творити шчого онтолопчного, буттевого, а творить тiльки деонтолопчне, яке на-зивають культурою, здобутки яко! продиктованi практичними життевими потребами.
Виконання професiйних, соцiальних, побутових обов'язюв забов'язують людину проявляти фантазiю, розвивати уяву, тобто не виконувати мехашчно сво! онтологiчнi обов'язки. Адже цивш-зацiйнi процеси штовхають людину на пошук нових цiнностей, нiби примушуючи !! на евристичну дiяльнiсть на всесторонню творчють.
Каношчне право мае вщношення як до духовно!, так i до фiзично! дiяльностi людини. Але онтолопчна спрямованiсть духовностi забезпечуе й онтолопчну фiзичну дiю, що тдкреслюе наявнiсть трансцендентальностi та екзистенщальносп прiоритетiв над ордологiчними, а також цшюшсть Всесвiту у багатовимiрному простора Тому людина iнтенсивно бажае формувати свш спосiб життя у гармоншному свiтi. Цьому бажанню заважають злi сили, якi провокують людину пе-
Евристика канотчного права: проблеми духовноi педагоггки
ретворювати цившзацшний CBiT за сво!ми законами, нехтуючи при цьому природними законами, особливо природною методолопею у творчiй дiяльностi.
Таким чином, людина вимушена долати кордони мiж двома свiтами: духовним i матерiаль-ним. До духовного свiту запрошують сили добра, а до матерiального спонукають сили зла, ставлячи вщповщш пастки, тенета. Тому людина потребуе допомоги, щоб розiбратися у сво!х обов'язках творчо! дiяльностi. А сутшсть вибору зводиться до того, що творчiсть людини повинна здшснюва-тися в межах норм каношчного права, тодi з'явиться мiсце для евристики.
Висновки. Отже, евристика каношчного права е неминучою у елементарнш морал^ екзистенцiалах i трансцендентностях. Цi норми не е раз i назавжди iснуючими, незмiнними чи застиглими на весь перюд юторп земного життя людини - вони шдивщуальш i розрахованi на творчiсть, новi результати. Звщси й душевнi, духовнi вщкриття, можливо i винаходи, iндивiдуальне виконання закошв добра, якi мiстяться у каношчному правi. В результатi тако! каношчно-правово! творчостi духовна й душевна сили перемагають зло. Без каношчно-правових, подвижницьких iнновацiй перемагати злi намiри неможливо. Фактично в цьому й полягае творча краса, мистецтво у каношчному прав^ виправдання Божо! надп на онтологiчне продовження свiту. Для цього треба утворювати новi духовно-моральш цiнностi. Таке новаторство потребуе концентрацш духовних сил, емоцiй, почуттiв, штелекту, уяви, фантази i т. д. Але, щоб творити нове, треба змшитися самому. Зокрема, каношчне право допомагае людиш онтологiчно аналiзувати свiт, бачити його гармо-шйшсть, таемничiсть, синергетичнiсть, а не жити звичними побутовими штампами. Треба бачити св^ завжди в новелах, вщнаходити прихованi закономiрностi, тобто твердо виконувати закон Божий, що означае жити для Бога. Такий тдхщ забезпечуватиме значне зниження ювшально! злочинностi.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Словник шшомовних сл1в / за ред. О. С. Мельничука. Ки!в : Головна редакщя УРЕ, 1985. 964 с.
2. Стружевський В. Онтолопя / пер з пол. К. Новжово!. Ки1в : Дух i Лиература, 1нститут рел1г1йних наук св. Тони Аквшського, 2014. 312 с.
3. Философская антропология : словарь / под ред. Н. Хамитова. Ки!в : КНТ, 2011. 472 с.
4. Фшософський енциклопедичний словник / за ред. В. I. Шинкарука. Ки!в : Абрис, 2002. 744 с.
5. Фшософський словарь: Основан Г. Шмидтом. 22-е, нове, переработ. изд. / под. ред. Г Шищкофора; общ. ред. В. А. Малинина. Москва : Республжа, 2003. 575 с.
REFERENCES
1. Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words] (1985). / za red. O. S. Melnychuka Kyiv : Holovna redaktsiia URE. 964 p.
2. Struzhevskyi, V. (2014). Ontolohiia [Ontology] / per z pol. K. Novikovoi. Kyiv : Dukh i Literatura, Instytut relihiinykh nauk sv. Tony Akvinskoho. 312 p.
3. Fylosofskaia antropolohiia [Philosophical anthropology] : slovar (2011) / pod riad. N. Khamytova. Kyiv : KNT, 472 s.
4. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary] (2002) / za riad. V. I. Shynkaruka. Kyiv : Abrys, 744 s.
5. Filosofskyi slovar [Philosophical dictionary] : Osnovan H. Shmydtom. (2003). 22-e, nove, pererabot. yzd. / pod. riad. H Shyshchkofora ; оbshch. riad. V. A. Malynyna. Moskva : Respublika. 575 s.
Дата надходження: 08.08.2022р.
Stepan Slyvka
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Theory and Philosophy of Law and
Constitutionalism Institute of Law, Psychology and Innovative Studies
tfp2014@i.ua
HEURISTICS OF CANON LAW: PROBLEMS OF SPIRITUAL PEDAGOGY
In canon law as a branch of philosophy of law, a special introduction to it, the relevance begins with the ontological interpretation of the problems of insightful contemplation of metaphysical theology. These problems arise in practical life, then begin again in lectures, continue in seminars and do not end in practical life. The quality of solving these problems is controlled by selected sciences, in particular spiritual pedagogy. The pedagogical activity of spiritual control is headed by the Church. Insight into metaphysical theology stems from Scripture and Sacred Tradition. These are traditions, ontological sources of theology in general and canon law in particular. This is a theory of canon law, which is often perceived in various ways.
From the text interpreting in accordance with existing religions. In fact, the theory of canon law must be as unique as the earthly Church. It is also about a common understanding of the offense in law, which is often debated. Obviously, the problem exists in man, his moral and legal mentality, which is formed through spiritual pedagogy.
The main content of systematic thinking in canon law is reduced to the indomitability of the ontological spirit in the creation of a single, local Church on earth. But every religion, every denomination believes that their methodological principles in a single Church will be the main, leading, determining. Systemic thinking, in this case involves the unity of parts, the formation of the whole, the gestalt. But the focus is not on each individual part, but on the interaction between them, the connection, the unity. Therefore, in such thinking there is a primacy of the whole over the parts, the recognition of strict hierarchy, polysystemicity, etc. Such principles of systemic thinking do not allow a deep insight into the theory of canon law and the canonical system itself becomes closed, which does not lead to progress, to the natural synergy in faith.
Key words: heuristics, canon law, spiritual pedagogy, systemic thinking, problem thinking, insightful contemplation, knowledge, cognition, creativity.
