CC BY
1
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (36), 2022
УДК 340.1 Степан Сливка
Нацюнального ушверситету "Львiвська полтехшка", Навчально-науковий шститут права, психологи та
1нновацшно1 освiти, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорп права та конституцiоналiзму
81ерап. 8. slyvka@lpnu.ua
РЕАЛ1ЗАЦ1Я ВИВЧЕННЯ КАНОН1ЧНОГО ПРАВА У МЕТААНТРОПОЛОГ1ЧНОМУ ВИМ1Р1
http://doi.org/10.23939/law2022.36.077
© Сливка С., 2022
Вважаемо, що все часлше дослiдники вдаються до метаантропологи (фшософськоТ антропологи). Якщо розглядати правов1 явища, то метаантропологiя наближае дослщ-ника до абсолютного розумiння права. Вщомо, що людське тiло е храмом душi й духу як "дарохранильниця" Святого Духа. У "дарохранильнищ,тобто у тiлi зберiгаються духовнi закони, як забезпечують життедiяльнiсть тiлесним законам, повсякденним потребам, що дослiджуе ордолопя.
Ордологiчна евристична пруденцiя канонiчно - правовоТ теори скерована для повсяк-денних життевих потреб: духовних i матерiальних. Змiст повсякденних духовних потреб зводиться до того, що людина хоча е духовною особою, але ТТ духовнiсть потребуе матерiаль-ноТ пiдтримки i дотримання свiтових закошв життя, випробуваних онтологiчною практикою. Зокрема, онтолопчна практика свiдчить, що добробут людський матерiальний здобу-ваеться добром,спокшним в1дношенням до вiдсутностi конче потрiбних речей, не намаган-ням придбати Тх за всяку цшу, бо можна, втратити наявне. Тобто людина не повинна зосереджуватись я на матерiальних благах, не прив'язувати себе до них, не породжувати у собi ненаситнiсть, прагнення мати надлишок, оскшьки виникае уява про матерiальну бщ-нiсть, борги, що прирiвнюються до трясовини, яка тягне захланного на дно назад. Збагачу-ватися матерiально потрiбно бiднiстю, що не завжди людина розумiе правильно. Бщшсть проявляеться у думках, ставленш до матерiальних речей, допомозi шшим, екологи своТх надлишкових статкiв. Тодi виникае природне явище потрiбностi, корисност людям, дбання про добробут шших, iнтеграцiя себе у свiт, активне ставлення до життя i т. д. Чим бшьше людина вщдае(шби стае бiднiшою), тим б1льше вона отримуе( стае багатшоТ для наступноТ вiддачi). У такий спосiб тшесш похотi не служать грiховi, блокуеться процес отворинесення, пристрастi до багатства i грошi та речi не мають мiрилом успiху життю у фiзичнiй площин1.
Вивчаючи канонiчне право, ми продовжуемо в собi смиреншсть як неоцiненний скарб, загоюемо емоцшш шрами й страхи. Будучи божественною природою,наша душа забезпечуе рiвновагу, баланс мiж душами, серцями всiх без винятку людей, всього, що створено у свт. Кожна притягуюча з любо'ю сила е космiчною подiею яку ми часто недооцiнюемо.
Ключовi слова: Канонiчне право, метаантропологiя, ордолопчний вим1р, екзистен-ц1йний вим1р, трансцендентальний вим1р, евристична пруденцiя, надприродн1 явища.
Постановка проблеми. Призначення пруденци саме й полягае у появi природного практичного розуму у процес розсудливост канонiчно-правових тверджень. Цiнними пруденцшними (розсудливими) сенсенцiями е метаантропологiчнi судження у правь
Аналiз дослщження проблеми. У статп використано виданий автором шдручник з каношч-ного права, досвщ роботи на педагогiчно-освiтянськiй нивi та енциклопедичш матерiали. Однак дослщження розглядувано! проблематики потребуе iнтенсивного продовження.
Мета статтi. Для педагопчно! дiяльностi у вивченi канонiчного права важливо, що визнати, що любляча людина створюе позитивну атмосферу. Адже любов пiдтримуеться такою надпри-родною силою як молитва, яка для душi е обов'язковою. Можлива запалюе й освiчуе душу, заспо-коюе людину, забезпечуе доланню всiх перешкод, фiзично й духовно оздоровлюе.
Виклад основного матерiалу. Ордологячний вимiр евристичног пруденцИ каношчносп людини полягае також у 11 ставлення до життя, яка людина свщомо чи несвiдомо сама змшюе. Так склалося, що людина будуе свое життя для продовження його в раю.Тобто у повсякденному житп треба мати райський настрш, робити свiдомi зусилля, пам'ятати куди прямуемо, не блудити, звикати до тшесних обмежень, не боятися життя, а бачити тшьки сонячний бш життя. Виходить так, що видиме е тим-часовим, рацiональним,а невидиме - постiйним, вiчним, хоча й iррацiональним. Тому у земному житп на побутовому рiвнi не треба очшувати вiд життя надто багато, бо не завжди все вдаеться зробити. Позитивне ставлення до ордолопчного життя е онтолопчною вимогою,але ця вимога не повинна бути завишеною з перебiльшеною до себе увагою,оскшьки людина - образ Божий i в повсякденному життi це потрiбно вшляко пiдтверджувати.
Священне Писання постшно наголошуе, щоб ми у земному житп не ходили за вимогами ть ла,а благали, щоб у тш поселилася Христова сила, тодi людина знайде справжне свое призначення в життi. Життя часто ставить перешкоди для того, щоб ми ставали мудршими, дотримувалися онтологiчних вимог i не вiдволiкалися вiд тшесних труднощв, оскiльки саме вони роблять нас сильш-шими, озброюють проти зла. Звичайно, для цього треба триматися людей, яю йдуть в одному онто-логiчному напрямi, бо труднощi виникають несподiвано i у них постшно зростае усвщомлення життя, у них життева сила i безмежний потенцiал добра. Разом з добрими людьми ми маемо силу вистояти у життевих перипепях i повиннi пам'ятати, що у трудному житп завжди е вихщ з становища, хоча б один шанс. Навт помилки наштовхують нас на праведну дорогу. Чим бшьше людина помиляеться в житп тим бшьше дiзнаеться, вчиться на помилках. Життевi розбiжностi у повсякденному житп е звичним явищем. Вихщ iз цих розбiжностей мiститься у законах природи, нашому ставлены до життя. Сприймати випадковостi як причинно - наслiдковi закономiрностi - це позитивна повнота природи, а не дрiбницi. Адже життя складаеться iз дрiбниць, якi визначають: чи людина вщдае себе служiнню добру, правд^ чи нi? Тому вiльна та людина, яка у дрiбницях володiе собою, адже це золотi мил, секунди, якi можуть безцiнно пролетгги i залишити не зовсiм онтолопчний слiд.
Кожний камiнь, пiд яким ми зазирнули,може стати надiйним для наступного вщкриття [4, с. 437]. Тобто людина отримуе велике iз малого не задумуючись про це. Просто не проходить мимо дрiбниць, а повсякденно дбае про служшня Богу у терпеливому i завзятому шклуванню про буття свiту. Адже все створене Богом, потребуе уваги й вщповщно! реатзацл. Людська буденнiсть, земне iснування мае можливiсть очищувати душу шляхом знаходження себе, осмисленого дiяння не шкодуючи сво!х зусиль, не лшуючись. Бо лiнощами ми руйнуемо земний, тшесний людський дiм завчасно i не створюемо передумов для будiвництва нерукотворного небесного дому до якого запрошуються гiднi люди, яю створювали на землi свш рай.
Якщо перейматися тим, чого ми не маемо (негативний бш мислення), можемо не розглядати те, що насправдi маемо (позитивний бш) [4, с. 428]. 1деться про те, що потрiбно прагнути в ордо ло-гiчному вимiрi досягати необхщного, а впорядковувати, онтологiзувати сво! статки, де, можливо, вже е те, чого ми шукаемо. Ця ситуащя подiбна на екологiю буденного життя, очищення набутого з метою змщнення буття, вiдкладаючи захламнiсть та рiзнi спокуси. Тим самим ми доводимо, що спокуса такому вщносяться до життя, бо вони спонукають до вибору мiж добром i злом,а до тiлесних мудрувань багатством, яю ведуть до передчасно! смерть Адже тшо не повинно служити ^хов^
рiзним пристрастям, неонтолопчним звичкам. Тобто повсякденш надбання повиннi впливати на евристичну пруденцiйнiсть, яка щодня впливае на людську репутацiю(загальну думку), де грош^ багатство вiдносяться на другий план. Це практичне повчання е будiвничим власного життя.
Людина створена для успiху. Для цього ордолопчнна евристична пруденцiя канонiчно - правовое' теорп скеровуеться на таю важливi закони життя: 1) для розсудливосп важливими е спошб, мiсце i час [4, с. 437]; 2)потрiбно говорити доречно або мудро мовчати [4, с. 222]; у випадку складност виконання цих законiв слiд вдаватися до природного закону вщчуття спiльностi: хвилi пов^ря, створенi iншими птахами, якi летять ключем, допомагають один одному, мшяючись мiсцями [4, с. 554]. Все буде гаразд в ордолопчному вимiрi, якщо вважати буденне життя видимо! любов'ю.
Видиму любов забезпечуе екзистенщя людини, яка наповнена потужною творчою силою. З любовi випливають екзистенщали , а потiм моралi. Таемш екзистенцiали як моральнi норми гармо-нiзують поди у складнiй ситуаци. Вони дають душi повноту природи, забезпечують внутрiшне зщ-лення та вщповщний душевний спокiй. 1з такою педагопчною установкою здiйснюеться екзистен-ц^альна евристична пруденщя каношчно - правовог теорИ.
У Всесвт немае бшьшо! сили, яка е чимось бшьшим вщ почуття, нiж любов i нiякi вчення не можуть перевершити 11. Любов мае виринати з середини нас спонтанно. Ця сила не кориться жоднш iншiй, внутршнш чи зовнiшнiй. Любов i примус - речi не сумiснi, але, хоч 11 i не можна змусити вщчувати, 11 можна пробудити самолюбов'ю. Справжня любов, нездоланна i не заперечна, i вона рухаеться далi, набираеться сили i шириться, аж поки не змiнить кожного, кого торкнеться [4, с. 94]. Тому вивчення каношчного права неможливе без любовi до ще! науки. Потрiбний прояв душi, який шхто не може оцiнити, але утворюеться едшсть розуму i тiла та склеюються умовно рiзнi явища i поди, появляються нiби цiлющий бальзам, шшш людинi цього зрозумiти не вдаеться. Любов не мiстить у собi недолiкiв i не сприймае злого, не потребуе матерiального, а дае гармошю, забезпечуе успiх земного життя. Потрiбно лише цей скарб знайти у собь
Евристичнi пруденци канонiчного права в екзистенцгальному вимгрг повинш мати мету - бути за все вдячними. Адже невiдомi для нас надприродш можливостi душi утворюють такi закони вдяч-ност та подяки, якi змiнюють серце, душевний стан i людина стае бшьш наближеною до онто-лопчность Почуття вдячностi непомiтно надае творчо! сили, енерги, оскiльки випливае iз Божого благословення. Тiльки добрi люди можуть розум^и, що за тобою тим, з якими реалiзовуються земний життедiяльний процес.
Добрий розум забезпечуе людиш панування на землi, душевну могутнiсть i впевненiсть у ра-достi життя. Тодi людина стае багатою i вона може сама допомагати шшим i прощати. Прощення -це душевний прояв, життездатний сенс, могутня сила. Звiдси й випливае така чеснота, як мужшсть вкладати в життя душевш швестици, що е головною природною властивютю людини.
У канонiчно - правовш теорп ведуче мiсце займае трансцендентальна евристична пруденщя, яку потрiбно розглядати, розвивати духовно - педагопчними засобами. Тим самим буде утверджу-ватися духовна освта, яка вiдрiзняеться вщ розумовог осв1ти.
Розумова освгта поширена у практичному життi. I 11 органiзовуе держава шляхом навчання у дошкшьних, шкiльних i вищих навчальних закладах. Межою розумово! освiти е дати знання учням, студентам, слухачам та шшим категорiям осiб. Ця осв^а сприяе ордологiчнiй ерудицп, обiзнаностi, а також розвивае напрями екзистенцшносп в галузi освiти, розвивае мислення, розум. Така осв^а е необхщною, але не достатньою.
Завершальним етапом формування особистост е духовна освта. Двi тисячi рокiв тому духов-нiй освiтi видiляли бiльше часу, ашж розумовому розвитку. Так було i двiстi рокiв тому. Бшьшють найдавнiших унiверситетiв засновували священники для тдготовки священникiв. Але за останш два столiття ми дуже розширили розумову освiту, що тепер на розумове вдосконалення витрачаемо у двадцять разiв бiльше часу, нiж на вдосконалення духовне. Не дивно, що наш св^ такий крихкий. Треба хоча б им годин на тиждень для дорослих i дтей присвятити духовному зростанню. Також люди мало часу присвячують духовнiй практищ. Стверджувати, що релiгiю не варто долучати до
ушверситетського навчання, бо 11 важко зрозум^и або точно вимiряти, - рiч сумнiвна, як i сказати, що любов не варто вивчати з пе! само! причини [4, с. 408]. Духовна освга скерована на формуван-ня онтологiчних почуттiв, яю дають можливiсть пiзнати трансцендентальнi, надприродш явища, серед яких е вiра, думка, мудреть. Кожна людина мае вшьний дух, трансцендентну природу для того, щоб набувати самостшного духовного розвитку.
Людський духовний розвиток нестабшьний. Ншому не вдаеться постшно пiднiматися вгору стежкою безперервного прогресу до абсолютно! досконалость Насправдi, якщо робити все правильно, ми рухаемося вгору поступово, але школи трохи вiдступаемо назад. Цi вщступи не такi важливi, якщо напрямок незмшний - вгору. Приплив змшюе вiдплив. Такий прогрес загалом влас-тивий усiй природi. Усвiдомлення тако! природно! циклiчностi може бути корисне для шдтримки спокою i рiвноваги у часи напружених подiй [4, с. 532]. Але вiра, думка, мрiя та увага повиннi бути стабшьними.
Зокрема, вiра забезпечуе устхи в життi. 1деться не стшьки про вiру у духовний прогрес, скшьки про вiру про те, що образ Божий онтолопчно повинен прямувати до подоби Божо!. Так створена людина, й шакше бути не може. Вщступи назад не приносять життевих успiхiв, оскiльки вщсутнш вектор духовного вдосконалення, духовного зростання. Фактично не появляеться або зникае почуття потреби життя на земль Людина е такою, яка е И вiра.
Думки - це онтолопчш барви, живописнiсть, яскравiсть душь Вони забезпечують духовне споглядання, виводять людину у безмежний проспр. Духовне мiркування часто завершуеться заду-мом. Таким задумом, передбаченням для кожно! людини повинна бути якiсть можливого позатшес-ного життя, виходячи iз стану виконання норм канонiчного права. Зосереджеш думки про майбутне, розмiрковування над ступiнню онтологiчного свого ордолопчного життя призводить до високо! правомiрноl поведiнки. Адже з думок, а також з почуття формуеться життевий менталiтет, що й пiдтверджуе загальновщомий висновок: краса думки творить красу душь Фактично думка у людини е одшею iз найбшьших сил, якою вона володiе.
Мрiя - це створюваний творчою уявою образ бажаного як можливого в майбутньому розвитку подш, звершень чи надбань. Мрiя пов'язана з проекщями людиною свого буття в майбутне, в можливий та бажаний зб^ сприятливих обставин, з уявою реалiзацiею життевих планiв, очiкувань i сподiвань. Мрiя - важлива категорiя духовного життя людини. Вона е своерщною формою вщ-творювання важливих для життя реальних i абстрактних можливостей, прихованих у майбутньому [5, с. 157]. У каношчному правi мри мають онтологiчне пiдrрунтя, дивовижш осяяння вони входять у промисел Божий, тобто реально здiйснюються при дотриманш норм духовностi. Кожна людина мрiе про щасливе позатiлесне життя, але не завжди правильно собi про це уявляе.
Уява е ширшим поняттям вiд мри. Але без мри уява буде не повною. Щоб уявити собi духовний св^ в каношчно - правовому простор^ треба принаймнi хопти бути у ньому, вiдчути екзистен-цiально. Тобто дверi до шзнавально! уяви вiдчиняються у мрiях душ^ зсередини. Хоча бувають окремi випадки, коли уява виникае без бажання мрiяти про уявлення, особливо коли йдеться про злi явища.
Вiдомо, що уява - це одна з важливших характеристик людсько! свiдомостi, що проявляеться в И здатносп вщтворювати дiйснiсть на екранi свiдомостi, в уявному просторi людського iнте-лектуально споглядання, вiльно оперувати образами уявно! дiйсностi, перетворювати !х [1, с. 222]. У каношчному правi перевага вщдаеться не iнтелектуальному спогляданню, а почуттевому сприй-няттю онтологiчних релтй, що мимовiльно, неочiкувано, може перетворитися у мудркть.
Слово "мудрiсть" означае здатшсть осягати смисл явищ у !х взаемозв'язку. Людина набувае мудростi частково завдяки вродженим здатностям, частково iз досвiду, але завжди як дар Божий [2, с. 601]. Однак юнують рiзнi пiдходи та розумшня мудростi. Часто И ототожнюють з глибиною розуму, оскшьки людиш приходиться розв'язувати життевi задачi штелектуального характеру. Але ми дотримуватимемося тако! послщовностк вродженiсть, досвiд, дар, який зазначений у згаданш Бiблiйнiй енциклопедп.
Вродженють мудросп впливае з того, що людина, як образ Божий е результатом Божого творшня, а подоба Божа як очшування результату Божого промислу. Тому людина живе разом з розумом, але натхненна Богом для розумiв, поклиюв для тзнання таемницi свого тепершнього i майбутнього життя. Святий Дух щоразу спонукае людину до набуття людиною мудростi вищого порядку. Тобто, маючи природну здатнiсть до мудросп, Вищi духовнi сили намагаються людиш допомогти йти таким шляхом духовносп, який потребуе напружених, виважених роздумiв сприй-мати мудрiсть вищого порядку для набуття подоби Божо!. Дарунок Божий у виглядi мудростi людина повинна сприймати з вдячнютю.
Людський досвiд набуття мудростi завжди пов'язаний з помилками у житп. Тому мудрiсть хоча i знаходить людину через натхненнють Божу, але вона мае i практичну мету. У словнику бiб-лiйного богослов'я зазначено, що мудрють вчить дiяти обачливо i вмiло, щоб досягнути успiху в життi. До ще! мудростi причетнi роздуми про суть св^у i установлення принципiв морат, обач-ливiсть, стриманiсть у бажаннях, працелюбство, смирення, врiвноваженiсть, правдивiсть у словах тощо. Мудрий ч^ко усвщомлюе свiй екзистенцiальний стан i уважно дослщжуе свою долю, знае все потаемне у людському серщ: що для нього - радють, а що - горе. Але юнуе облудна мудрють: мудрють книжниюв, яю мiркують про все лише з кута зору людини i Закон Господнш перетворю-ють на брехню, зневажають Божим вченням [3, с. 446-447]. Тому духовну мудрiсть треба завжди онтолопчно спiввiдносити iз земними знаннями, з мщною вiрою, прагнути жити наповнено й осмислено. Мудра людина е завжди чеснотним скарбом, з яко! б'е джерело сили, правди, наснаги, справедливост та ш. Власне набуття чеснот демонструе шлях розвитку людсько! мудросп.
Зокрема, спочатку набувають прост моральнi норми в ордолопчному вимiрi, де за словами В. Петрушенка осмислюеться злагодженiсть людських прозрiнь iз станом i тенденщями руху свь тових засадничих процеив [1,с.135]. Моральнi ди людини стають прозршням для душi, де форму-ються екзистенцiали - вища мораль в почуттях. Своерiдне "шлiфування" вщбуваеться в трансцендентальному вимiрi, де екзистенщали набувають статусу трансценденталiй чеснот - найвищих мо-ральних норм в думках, мрiях, уявах, вiрi,що i е людською здобутою мудрютю, чеснотним скарбом. Мудрiсть як дар Божий супроводжуе людину як образ Божий все життя живе разом з розумом, входить краплинами у кожне людське онтолопчне прагнення.Для цього треба слухати мудрють свого серця, дотримуватися смиренносп i вмшня берегти себе для завтрашнього дня. Звичайно, дар Божий очшуе вщ людини певних моральних iнвестицiй, набуття онтолопчного досвiду. Тобто дар стае супутником всього земного життя людини.
Висновок. Педагопчна дiйснiсть евристичних пруденцiй у вивченш канонiчного права пов'язана iз спогляданням, евристичною ( пiзнавальною) творчютю, проблемним мисленням та iншими чинниками, яю мають до цього вщношення. Це е основний змiст евристичних пруденцш метаантрополог^ канонiчного права. Однак без духовно! осв^и, яка е точною наукою, обштися не-можливо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Петрушенко В. Л. Ф1лософський словник: термши, персонал!!, сентенц!!. Льв!в: "Мангол!я" 2006; 2011. 352 с.
2. Ринекер Ф., Майер Г. Библейская Энциклопедия Брокгауза. Кременчуг: "Християнська зоря". 1999. 1120 с.
3. Словник б!блшного богослов'я / за ред. Мудрого Софрона. Льв!в: Мююнер, 1996. 936 с.
4. Темплтон Дж. М. Всесвиш закони життя. 200 в!чних духовних принцип!в / Джон Маркс Темплтон; пер з анг. Орислава Брисько. Льв!в: Видавництво "Апр!ор!", 2021. 600 с.
5. Укра!нська радянська енциклопед!я. Багатотомне видання. Т. 7. К.: Головна редакщя Укра!нсько! радянсько! енциклопед!!. 1982. 528 с.
REFERENCES
1. Petrushenko V. L. Filosofskyi slovnyk: terminy, personalii, sententsii. [Philosophical dictionary: terms, personalities, maxims]. Lviv: "Manholiia" (2006; 2011). 352 p.
2. Ryneker F, Maier H. Bybleiskaia Эntsyklopedyia Brokhauza. [Brockhaus Bible Encyclopedia]. Kremenchuh: "Khrystyianska zoria".(1999). 1120p.
3. Slovnyk bibliinoho bohoslov'ia [Dictionary of Biblical Theology] / za red. Mudroho Sofrona. Lviv : Misioner, (1996). 936 p.
4. Templton DZh. M. Vsesvitni zakony zhyttia. 200 vichnykh dukhovnykh pryntsypiv. [World laws of life. 200 eternal spiritual principles] / Dzhon Marks Templton; per z anh. Oryslava Brysko. Lviv: Vydavnytstvo "Apriori", (2021). 600 p.
5. Ukrainska radianska entsyklopediia. [Ukrainian Soviet Encyclopedia]. Bahatotomne vydannia. Tom 7. K.: Holovna redaktsiia Ukrainskoi radianskoi entsyklopedii. (1982). 528 p.
Дата надходження: 11.11.2022 р.
Stepan Slyvka
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Studies,
Doctor of Law, Professor Professor of the Department of Theory and Philosophy of Law and
Constitutionalism stepan.s.slyvka@lpnu.ua
IMPLEMENTATION OF THE STUDY OF CANON LAW IN THE METAANTHROPOLOGICAL DIMENSION
I believe that more and more researchers are resorting to metaanthropology (philosophical anthropology). If we consider legal phenomena, then metaanthropology brings the researcher closer to an absolute understanding of law. It is known that the human body is a temple of the soul and spirit as the "keeper" of the Holy Spirit. In the "gift box, that is, in the body, the spiritual laws are preserved, which ensure the vital activity of the bodily laws, the daily needs that the orthology investigates.
Ordological heuristic prudence of canonical - legal theory is directed to everyday life needs: spiritual and material. The content of everyday spiritual needs comes down to the fact that although a person is a spiritual person, but his spirituality needs material support and observance of world laws of life, tested by ontological practice. In particular, ontological practice shows that human material well-being is obtained by a good, calm attitude to the absence of much-needed things, not by trying to buy them at any cost, because it is possible to lose what is available. to them, not to generate insatiability, the desire to have a surplus, because there is an idea of material poverty, debts, equated to the swamp, which pulls the overwhelmed to the bottom back. It is necessary to get rich financially by poverty, which is not always understood correctly. Poverty is manifested in thoughts, attitudes toward material things, helping others, the ecology of their surplus wealth. Then there is a natural phenomenon of need, usefulness to people, care for the welfare of others, integration into the world, an active attitude to life, etc. The more a person gives (as if he becomes poorer), the more he receives (becomes richer for the next return). In this way, carnal lusts do not serve sin, the process of opening up, the passion for wealth is blocked, and money and things have no measure of success in life on the physical plane.
By studying canon law, we continue to humble ourselves as an invaluable treasure, healing emotional scars and fears. Being a divine nature, our soul provides balance, balance between the souls, the hearts of all people without exception, everything that is created in the world. Every force of attraction is a cosmic event that we often underestimate.
Key words: Canonical law, metaanthropology, ordological dimension, existential dimension, transcendental dimension, heuristic prudence, supernatural phenomena.
