CC BY
1
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (35), 2022
УДК 340.12 Ольга Колич
Нащональний ушверситет "Львiвськa полтехшка", кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теори права та кoнституцioнaлiзму Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! oсвiти Olha.I.Kolych@lpnu.ua ORCID : 0000-0002-6772-4877 Researcher ID V-9745-2017 Biкторiя Олшник Нaцioнaльний унiвeрситeт "Львiвськa полтехшка", студентка спещальност 081 "Право" Навчально-наукового 1нституту права психологи та шновацшно! осв^и viktoriia.oliinyk.pv.2021@lpnu.ua
ЕВОЛЮЦ1Я Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО РОЗУМ1ННЯ ДЕРЖАВИ
http://doi.org/10.23939/law2022.35.081
© Колич О., Ол1йник В., 2022
Дослщжено зародження та розвиток фшософсько-правових концепцш держави. Зазначаеться, що, незважаючи на те, що сам термiн "держава" з'явився у першд Нового часу, фiлоcофcько-правовi концепцп онтолопТ даного утворення сягають Античносл, розвивалися, переосмислювалися та доповнювалися протягом тисячол^ь, i продовжу-ють модершзуватися та еволюцiонувати дотепер. Для першду Античноcтi, з Ti пануючим мiфологiчним cвiтоглядом та зародженням щеУ природного права, характерним було ви-дшення моральних начал для пояснення потреби об'еднання людей в оргашзовану спшьноту, обгрунтування щеУ iдеального правителя, акцент на принцип cправедливоcтi. Проаналiзовано мiркування найб1льш впливових миcлителiв Античноcтi щодо оптимально! форми правлшня. Так, Платон був прихильником аристократ, водночас вважав демократ^, теократiю та ол^архто пагубними для cуcпiльcтва. Аристотель розвинув вчення про людину, як про "пол^ичну тварину", i вважав щеальною формою державного управлiння полтю. Епоха Середньовiччя ознаменувалася новими фшософсько-правовими щеями розумiння держави. На змшу морального закону прийшов теоцентричний cвiтогляд. Бог - це едине i абсолютне буття, а все шше icнуе вiдповiдно до його воль Вщ-так, земна iерархiя вщображала iерархiю небесну, а всяка влада розумiлаcя як така, що походить вщ Бога. Панiвне становище займала християнська щеолопя.
В першд Вщродження на змiну теоценричному св^огляду приходить антропоцент-ричний. Центром фшософсько-правових надбудов стала людина, а тому i змiнилиcя концепщУ онтолопТ держави. Зазначаеться, що миcлителi РеформащУ та Просв^ництва продовжили традици Ренесансу, наповнюючи фшософське-правове розумiння держави новими категорiями. Акцентовано, що для перiоду Нового часу характерним е пере-осмислення ролi природного права. Воно очищуеться вщ богословських iдей та займае якчсно нове мicце в прав1 позитивному.
Ключовi слова: держава, философия права, еволющя держави, онтолопя держави,
природне право.
Постановка проблеми. Протягом багатьох тисячолт мислителi рiзних кра1н порушували проблематику фшософсько-правового розумiння держави. Кожна iсторична епоха вщома сво1ми представниками, якi розробляли ще1, погляд та концепцн, вщповщно до щеологп конкретного пер> оду, i якi стосувалися виникнення, розвитку, змюту та мети держави. Загалом, фiлососько-правовi концепцп залежали вiд политично!, економiчноl, сощально!, а також культурно! ситуацп певного суспiльства. Вiдомi випадки, коли вiдбувалося переосмислення та повернення до життя доктрин минулих чашв. Цей процес особливий за своею суттю, оскiльки трансформуе старе, надаючи йому нового дихання i пристосовуе до нових умов. Тож погляди на дану проблему мають юторичне та еволюцшне походження i ускладнюються разом зi змiною та ускладненням самого суспiльства, а також розвиваються пiд дiею iнколи протилежних течш. Що ж до еволюцiйного розвитку, то необ-хiдно подiлити погляди вчених вiдповiдно до iсторичних епох культурного розвитку людства, а саме: ще! Античностi, Середньовiччя, Вiдродження, Реформацп та Просвiтництва, Нового часу. Кожна з названих епох мае сво! особливоси, якi сформувалися пiд дiею рiзних чинникiв та щеологп. Грунтовне дослщження еволюцп фiлософсько-правових концепцiй держави залишаеться актуальним для подальшого розвитку юридично! науки та вдосконалення державо- та правотворен-ня в сучаснш Укра1ш.
Аналiз дослiдження проблеми. Дана проблема мае тисячол^ню iсторiю розвитку, починаю-чи вiд вчень Платона i до роздумiв сучасних фiлософiв. З настанням кожно! наступно! епохи ще! набували нового якiсного значення та конкретних рис юторично! доби. Одшею з характерних особливостей е те, що фшософи не лише створювали новi ще1, але водночас аналiзували старi i давали !м свою оцiнку. Окрiм праць А. Августина, Аристотеля, Дж. Локка, Н. Маюавел^ В. Оккама та шших мислителiв, якi здiйснили свiй внесок у формування фiлософсько-правових концепцiй держави, необхдно видiлити пращ сучасних дослщниюв, зокрема Т. Андрусяка, А. Кормича, Д. Ковальова, П. Пилипишина, В. Романова, В. Семенова, Ф. Шульженко та iнших.
Мета статт - здiйнити фiлософсько-правову характеристику еволюцп конпеппiй держави.
Виклад основного матерiалу. Першi держви виникли внослiдок розпаду первiснообщинного ладу та поступового станового подшу, вiдокремлення пануючо! верстви, яка зосереджувала владнi функцп, вiд решти населення. 1сторики датують заснування перших держав ГУ-ГП тис. до н. е. на берегах №лу, долинах Тигру та Свфрату, а шзшше - в Кита! та 1ндп. Сам термiн "держава" з'явився у перюд Нового часу, спочатку в 1спанп та Францп, дещо шзшше - в Н1меччиш. Проте, незважаю-чи на доволi новiтне термшолопчне оформлення, фiлософсько-правовi концепцп онтологп держави мають доволi давню iсторiю.
В епоху Античносп розумiння держави базувалося на вихiднiй концепцп трактування людини -досконалого фiзичного i духовного щеалу. Притаманний для даного перюду мiфологiчний св™-гляд характеризувався олюдненням богiв та надiленням !х людськими рисами. Найбшьш вагомий вплив на розвиток подальшо! фшософи права здшснили прапi Платона та Аристотеля, яю були основоположниками базових вчень про право та державу.
Платон у сво!х працях створив вчення про щеальну державу та природне право, окрему увагу придшяв принципу справедливость Дану концепщю розвивав його учень Аристотель, але вони мали низку розбiжностей у поглядах на деяю фiлософсько-перавовi категорп. З огляду на це, виник крилатий виоив: "Платон - друг, але ютина дорожче". Дана фраза iлюструе розбiжнiсть i про-тиборство iдей. Для того, щоб порiвняти змiст 1хшх поглядiв, потрiбно вибрати декiлька критерпв, водночас зауважимо, що в даному випадку допiльно говорити про рiзнi погляди на одну й ту ж ка-тегогрiю.
Платон виклав сутшсть сво!х думок у творi "Держава". Вчений вважав, що державою повинш керувати обдарованi i високоморальш люди, здатнi по-фiлософськи осмислити i вирiшити проблему. Визначальним принципом онтологп держави мислитель вважав справедливють. Керуючись справедливiстю, держава вирiшуe найбшьш важливi завдання, якi стоять перед суспшьством: захист людей, забезпечення !х матерiальними, соцiально-економiчними цiнностями та благами, створення умов для !х творчого та культурного розвитку [8, с. 120]. Умовно подшив усе населення на групи: мудрещ, во!ни, селяни та ремюники. Аналiзуючи вищенаведену класифшащю суспiльного ладу, фiлософ найкращою формою державного управлшня вважав аристократiю, тобто правлшня найкращих. Демократiю, теократiю, олшархда мислитель вiдкидав, оскiльки вважав пагубними для сусшльства. В державi повинш керувати високоморальш люди, як е професiоналами свое! справи. Проте не до кшця зрозумiлим е бачення мислителем принципу !х обирання та надшення повнова-женнями. Своею чергою, Арiстотель пiддав критицi працi свого вчителя i висунув власнi теорп. Вiн вважав державу продуктом природного розвитку. При цьому вказував, що людина за своею природою е ютотою пол^ичною i тшьки в державi завершуеться ця генеза пол^ично! природи людини [9, с. 102]. В трактат "Пол^ика" мислитель стверджуе, що щеальна держава це та, в якш пануе справедливють, i яка допомагае громадянам досягти суспшьного блага. Найбiльш ефективною формою державного управлшня вважав полтю, тобто керування "середшх" людей. Вiдповiдно до поглядiв Арiстотеля, полiтiя вбирае найкращi здобутки олшархп та демократ. Загалом, ще! Платона i Арютотеля заклали фундамент розвитку держави як пол^ично! шституцп.
В епоху Середньовiччя християнська iнтерпретацiя природного права вщбилася на уявленнi про сутнiсть ще! держави. На мiсце загального морального закону, що його проповщувала фь лософiя стошв, християнство джерелом морального закону ставить премудрють i волю Божу. Згiдно з цим концептом, природне право розглядаеться як вщображення Божо! справедливостi вщ-повiдно до задуму Творця.
У середнi вши праву, що залежить вiд людсько! волi (волевстановленому), протиставляються незмiннi встановлення Божого i природного права. Найвщомший християнський мислитель, один iз видатних "батьюв церкви" - Аврелiй Августин (основш трактати - "Сповщь" i "Про град божий") розвинув iдею релшйно! фшософп - шзнання Бога i Божо! любовi. Бог - це едине, абсолютне буття, все шше iснуе лише завдяки Божш волi. В усiй природi нiчого не може вiдбутися без впливу надприродних сил.
У згодi з еллiнiстичною фiлософiею Августин роздумував про мету i змiст людського життя, що полягае у щасп, що досягаеться в Бозi. Головна теза вчення - первиннiсть вiри над розумом. Найвище авторитетне джерело вiри - церква як едина непогршна, остання iнстанцiя всяко! ютини.
1дею нерiвностi Августин вiдстоював як вiчний i незмiнний принцип громадського життя. Не-рiвнiсть е стороною iерархiчно! структури суспiльного органiзму, створеного Богом. Земна iерархiя -вщображення iерархi! небесно!, "монархом" яко! е Бог. Намагаючись запобэти звертанню народних мас до еретичних вчень, Августин посилався i на християнську щею рiвностi всiх людей перед Богом - ус люди походять вщ одного пращура.
Августин висунув думку про еднють людсько! i Божо! iсторi!, що течуть у протилежних, але взаемно нероздiльних сферах. Змютом !х е бiй двох царств (мют) - Божого i земного. Дуалiзм Бога i природи переноситься, таким чином, i на суспшьний розвиток. Божий град представляе меншу час-тину людства. Це т1, хто своею морально-релiгiйною поведшкою заслужили у Бога порятунок i ми-лосердя. У земному град^ навпаки, залишаються самолюбнi, жадiбнi его!сти, люди, що забувають про Бога. Божий град постшно пiдсилюеться в суспшьно-юторичному розвитку, особливо пiсля приходу 1суса. Головна передумова приналежностi до граду Божого - смиреннють i покiрнiсть перед Богом i церквою. Земний правопорядок свiтських держав шддаеться впливовi злих, демонiчних сил. Щоб зберегти людей вiд цього впливу, необхщно соцiальне життя освятити щеями вищо! Божо! справедливостi.
Правопорядок на землi сама людина встановити не здатна. II створив Бог шсля ^хопадшня перших людей, аби уберегти наступи поколшня вщ загибелi в безодш зла i незлiченних злочишв. Пiдстава правопорядку - це страх Божий. Бог, погрожуючи людиш покаранням, тим самим допома-гае !й утриматися на краю безоднi зла.
Дещо iншi погляди висловлював Вшьям Оккам, прихильник iдей природного права, францис-канець. Незважаючи на теолопчш погляди того часу, рiзко критикував посягання папи на свiтську владу. У своему полiтичному трактатi '^алог" засуджуе верховенство влади папи, iерархiю церкви, деспотичний моральний i духовний диктат католицизму. Основш ще! Оккама: повна незалежшсть короля вiд папи, верховенство iмператора стосовно папського престолу, влада папи залежить вiд собору вiруючих, собор обирае i змщае пап [6].
Таким чином, фiлософсько-правовi ще! Середньовiччя мали теократичне спрямування. Хрис-тиянське вчення повшстю видозмiнило середньовiчне право, яке взяло за основу таю принципи: теоцентризм (единобожжя, моноте!зм), креапiонiзм, антропоцентризм, гумашзм, персоналiзм, рiв-ностi та справедливости вiдповiдальностi та свободи волi [7, с. 274].
Перюд Вiдродження характеризуеться переощнкою релiгiйно-полiтичних пiнностей, якi юну-вали в попередню добу. Центром фшософсько-правових надбудов стала людина, тому св^огляд Ре-несансу iменують антропоцентричним. Одним iз найвiдомiших фiлософiв доби Вщродження був Нiколло Макiавеллi. У працях "Держава" та "Мiркування на першу декаду Тита Лiвiя" Макiавеллi розглядае державу як полiтичний стан суспшьства: ставлення владних та шдвладних, наявнiсть вщ-повiдно влаштовано!, оргашзовано! пол^ично! влади, установ, законiв. Макiавеллi називае полiтику "досвщченою наукою", яка роз'яснюе минуле, керуе сьогоденням i здатна прогнозувати майбутне [10, с. 38]. Макiавеллi - один iз небагатьох дiячiв епохи Вiдродження, що порушив питання про роль особистосп iмператора. Вiн вважав, виходячи з реалш сучасно! йому Ггалп, що страждала вiд феодально! роздробленостi, що краще сильний, нехай i позбавлений докору сумлшня, государ на чолi едино! кра!ни, нiж ворогуючi дрiбнi правителi. Наполегливо пропонував iдею про загальний вiйськовий обов'язок - у трактат "Про вiйськове мистецтво" Макiавеллi закликав до переходу вiд наймано! армп до збройних сил, сформованих з громадян-добровольпiв. I наводив на користь цього багато iсторичних прикладiв.
Макiавеллi виступав за республiканське правлшня, але пiдтримав одноосiбну владу государя, доблесного i великодушного. У "Ч^р^ван^х" Макiавеллi видiляе 6 видiв державного правлшня -3 хорошi i 3 поганi. Так, до перших вш вiдносить монархiю, аристократiю та демократ^, а до других - тирашю, олiгархiю та анарию. Але з часом пi добрi форми правлiння перетворюються на по-ганi. Немае нiчого постiйного як у природ^ i у суспшьствь Розвиваючись, держави досягають до-сконалосп, а потiм починаеться занепад. При появi нових умов держава знову може розвиватися оновленою структурою з кращою формою правлшня, за аналопею з Римською республшою, яка використовувала у своему управлшш змiшанi форми правлшня. На пiдставi аналiзу юторп людства ним було сформульовано i принципи державного управлiння, якi дозволяють утримувати владу та робити новi завоювання. Причому, пi принципи пол^ики, як виявилося, не мали шчого спiльного iз моральним принципами. Пол^ична мораль Макiавеллi належить до надзвичайних ситуапiй, якi по-требують особливих заходiв, що неминуче виникають у житп будь-яко! держави. Проголошенi !м жорсткi принципи поведiнки государя, цшком протилежнi християнськiй моралi, були необхщш для об'еднання IталiI, протягом довгих рокiв розчленовано! безлiччю ворогуючих держав. Ряд науковщв, виправдовуючи позипiI мислителя, вщзначали, що мiж полiтикою та мораллю е прiрва, i тому не можна звинувачувати Макiавеллi у "проповщуванш" антиморально! полiтики. Макiавеллi написав "Государя" у перюд надзвичайно! ситуаци для IталiI, в умовах крайньо! потреби об'еднання. Макiавеллi зневажав плебс, мюью низи та церковний клир Ватикану. Симпатизував прошарку заможних та активних городян. Розробляючи канони пол^ично! поведшки особистостi, вiн щеал> зував i ставив за приклад етику та закони дохристиянського Риму. Вш критикував осiб, якi, на його думку, машпулювали Святим Писанням i використовували його у сво!х пiлях, що доводить наступне
вираження його ще!: "Саме через такого роду виховання i таке помилкове тлумачення нашо! релiгi! на свiтi не залишилося тако! ж кiлькостi республш, яка було в давнину, i наслiдком цього е те, що в народi не помiтно тепер тако! ж любовi до свободи, якою була на той час" [5, с. 205].
Процес боротьби проти монопольного становища католицько! церкви знайшов свое вщобра-ження i у фiлософсько-правових поглядах на державу. На противагу церковнш владi виникае нова течiя - протестантизм, щейним засновником якого був Мартiн Лютер, який, проте, не вiдвiв мюця у сво!х працях фiлософiським щеям щодо ролi та сутностi держави. Також необхщно звернути увагу на концепцн Жана Бодена. Вчення мислителя викладено переважно у працi "Шють книг про респу-блiку", а тд республiкою автор мав на увазi державу загалом.
Жан Боден визначае державу як управлшня спшьним у множинностi сiмей, яке здшснюеть-ся суверенною державою на основi права. Осередком держави е ам'я (домогосподарство). За сво!м статусом глава шм'! е праобразом i вщображенням державно! влади. Держава виникае в результат угоди, !! мета полягае в тому, щоб, гарантуючи мир у стльнот й захищаючи !! вщ зовнiшнього нападу, тклуватися про iстинне щастя iндивiдiв. Ж. Боден першим у Сврош сформулював свтьку концепцiю суверенiтету, визначив його як неподшьну, постiйну i абсолютну владу щодо створення i втшення в життя основних законiв, життево необхвдних для нормального функцiонування держави [11, с. 157].
Для перюду Нового часу е характерним переосмислення ролi природного права. Воно очищу -еться вiд богословських iдей, та займае яюсно нове мiсце в правi позитивному. Найяскравiше погляди ще! доби представляють Гуго Гроцш та Томас Гоббс.
Розвиток людства, втрата первюно! простоти, прагнення до спшкування, розум спонукали людей укласти договiр про державотворення. Так була створена теорiя "договiрного походження держави" на противагу феодальнш концепцi! боговстановленост влади i держави. З цього часу вс полiтико-правовi вчення i теорi! до кiнця XVIII ст. використовували цю доктрину. Державу Гуго Гроцш визначав як союз вшьних людей, створений заради дотримання права i загально! користг Ознаки держави таю: 1. Верховна влада. 2. Право видавати закони. 3. Правосуддя. 4. Призначення посадових осiб. 5. Збiр податкiв. 6. Питання вшни i миру. 7. Укладання мiжнародних договорiв i т. iн. Носи верховно! влади представляють державу не тшьки в мiжнародних зв'язках, а й у вщно-синах iз власним народом. Пiд час державотворення народ м^ обрати будь-яку форму правлшня, тому що договори, вщповщно до природного права, повиннi виконуватися. Гуго Гроцш вважав правом> рною будь-яку юнуючу форму правлiння. Заперечував категорично право тдданих опиратись хоча б i несправедливим розпорядженням влади. Гуго Гроцш засуджував загарбницью вшни. Вважав, що той, хто розпочав вшну, повинен нести вщповщальшсть. Якщо ж вшна почалася, то вона повинна вестися заради укладення миру i шдкорятися принципам природного права. Одним iз принципiв мiжнародного права вш назвав непорушнiсть договорiв мiж державами [4, с. 202]
Гоббс - один iз основоположникiв "договiрно!" теорi! походження держави. Мислитель вид> ляе всього три форми державного правлшня: демократда, аристократiю i монархда. Демократiю вiн не одобряе тому, наприклад, що "селянам недоступна мудрють" i за демократi! виникають партн, що веде до громадянсько! вшни. Аристократя краща за демократiю. Найкращою формою держави фшософ вважав монархда, оскшьки вона бiльше за вшх iнших вiдповiдае iдеалу абсолютно! та нероздшено! влади.
Державу Гоббс розглядае як результат договору мiж людьми. Вш притримувався принципу первинно! рiвностi людей. Люди створенi Творцем рiвними в фiзичному та штелектуальному вiд-ношеннi, у них рiвнi можливостi та одинаковi, нiчим не обмежеш "права на все", зокрема свобода волг Окремi громадяни добровшьно обмежували сво! права i свободу в держав^ завдання яко! - за-безпечення свiту та безпеки. Гоббс не стверджуе, що вш держави виникли шляхом укладення договору. Для досягнення верховно! влади е, на його думку, два шляхи - фiзична сила (завоювання та шдкорення) i добровшьне визнання. Перший вид держави вш iменуе заснованим на придбаннi, а другий - заснованим на встановленш, або пол^ичною державою. Гоббс пiдтримуе принцип право-
вого ro3HrnBi3My i визначальну роль держави у правотворенш. В питаннях про форму держави Гоббс тдтримував монархiю [2, с. 355].
Епоха прихильниюв природного права е вiдображенням антифеодального, антиабсолютистсь-кого настрою освiчено! частини населення. Мислителi метою сyспiльства вважали людське щастя, побудоване на принципах розуму. Найбшьш вiдомими представниками Просвiтництва були Вольтер та Шарль Монтеск'е.
Держава, за Вольтером, виникае не за божественною волею, а внаслщок договору мiж самими людьми. I! первюна форма - респyблiка, яку очолюе вождь, що поступово зосереджуе владу в сво!х руках i стае королем. Монархiя усувае республшанський yстрiй i утверджуеться як "найдосконал> ша форма держави". 1дей народоправства Вольтер не сприймав. Навпаки, вш був переконаний, що голота не мае багато розмiрковyвати, а пол^ичну владу слщ зосереджувати в руках меншост - по-л^ично! та економiчно! елiти. Лише наприкiнцi життя Вольтер почав схилятися до "просв^итель-сько! респyблiки" як iдеалy держави. У трiадi "держава - людина - сyспiльство" на верхiвкy вш ставив освiченого самодержця, що уособлюе державу, пiдпорядковyеться конституцп, дбае про тд-даних, !хню освiтy, добробут, влаштування добропристойного i впорядкованого суспшьства [1, с. 154].
Головною темою вшх полiтико-правових теорiй Монтеск'е i основною цiннiстю, що вщстою-еться в них, е полiтична свобода. До ряду необхщних умов для забезпечення ще! свободи ставлять-ся належна органiзацiя i справедливi закони державного ладу. У пошуках "духу закошв", тобто за-кономiрного i справедливого в законах, Монтеск'е наголошував на рацюналютичних уявленнях про природу речей, розумнш природi людини, i прагнув збагнути логiкy мiнливих юторично позитив-них законiв, якi породжують !х причини та фактори.
Висновки. Система фiлософсько-правових поглядiв на державу налiчyе тисячолiтню iсторiю. Починаючи вщ Античностi, мислителi намагалися дати пояснення даному феномену, вивести базовi закономiрностi онтологп держави, розмiрковyвали про щеальну та найбiльш оптимальну !! форму. Кожна епоха розвитку фшософсько-правових щей характеризуеться певною панiвною iдеологiею, в межах яко! розвивалися основнi концепцп. Так, мислителi Античностi вiдштовхyвалися вщ тракту-вання людини як духовного та фiзичного iдеалy, принципу справедливости iдей природного права, розмiрковyвали про щеальну форму державно! влади. На змшу епосi Античностi прийшло Серед-ньовiччя, з притаманним для нього теоцентричним св^оглядом, розyмiнням Бога як центру св™-будови та трактуванням людини як ютоти, основною цшлю життя яко! е пошук божо! благодатi. Перiод Вiдродження докорiнно змшив вихiднi позицп середньовiчно! фiлософi!, хоч i не заперечу-вав християнсько! iдеологi!. Для дано! епохи вихщною iдеею був антропоцентризм, тобто центром фшософських роздyмiв стала людина. Вщповщно, концепцп держави базувалися на даному вихщ-ному принципу. Епохи реформацп, Просвiтництва, Нового часу розвинули ренесансш iнтенцi!, значною мiрою розширили !х у дyсi того чи шшого типу праворозyмiння: позитивiстського або позитивно-правового. Вщтак, сyчаснi розвиненi держави орiентyються на антропоцентричнi принципи гyманiзмy, справедливости верховенства права, законностi, необхiдностi забезпечення природних прав людини тощо, що свщчить про високий рiвень вдосконалення ренесансних iдей, !х вдосконалення i еволюцiю упродовж наступних iсторичних перiодiв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вольтер. (1988). Фшософсьш твори / В1дп. ред. Кузнецов В. Н., пер. Кочеткова А. 752 с.
2. Гоббс Т. (2000). Лев1афан, або Суть, будова i повноваження держави церковно! та цившьно!. Ки!в : Дух i лггера. 601 с.
3. Ковальов Д. В. (2020). Вплив фшософп Аврел1я Августина на сучасшсть. 11 с. URL : https://shron1.chtyvo.org.ua/Kovalov_Denys/Vplyv_filosofii_Avreliia_Avhustyna_na_suchasnist.pdf?.
4. Кормич А. I. (2015). 1стор1я вчень про державу i право : навч. поаб. Ки!в : Алерта. 416 с.
5. Макiавеллi Н. (2021). Державець. Харшв : Фолiо. 604 с.
6. Оккам У. (2001-2002). CiM вибраних диспупв. Антолопя середньов1чно1 думки: у 2-х т. Т. 2: Хрестомапя. Навчально-наукове видання / за ред. С. С. Неретша, Л. В. Бурлакг 760 с.
7. Пилипишин П. (2020). Фшософсько-правов1 принципи Середньов1ччя як фундамент християнського 1ндив1дуал1зму. Шдприемництво, господарство i право. № 7. С. 270-275.
8. Платон. (2000). Держава / пер. з давньогр. Д. Коваль. К. : Основи. 355 с.
9. Романов В. £. (2001). Вступ до анатзу державно! полггаки : навч. поаб. Ки!в : Основи. 238 с.
10. Семенов В. (2018). Мислител1 епохи Вщродження про природу та роль конфлжту // Iсторiя зарубiжноl конфлттологп. Т. I. 538 с.
11. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. (1999). 1сторгя полгтичних i правових вчень. К. : Юршком 1нтер, 1999. 304 с.
REFERENCES
1. Volter. (1988). Filosofski tvory. [Philosophical Works] / vidp. red. Kuznyetsov V. N., pereklad Kochetkova A.
752 s.
2. Hobbs, T. (2000). Leviafan, abo Sut, budova i povnovazhennya derzhavy tserkovnoyi ta tsyvilnoyi. [Leviathan, or the Essence, Structure and Powers of the Ecclesiastical and Civil State]. Kyyiv : Dukh i litera. 601 s.
3. Kovalov, D. V. (2020). Vplyv filosofiyi Avreliya Avhustyna na suchasnist. [The Influence of the Philosophy of Aurelius Augustine on Modernity]. 11 s. URL : https://shron1.chtyvo.org.ua/Kovalov_Denys/Vplyv_filosofii_Avreliia_ Avhustyna_na_suchasnist.pdf?.
4. Kormych, A. I. (2015). Istoriya vchen pro derzhavu i pravo. [History of Teachings About the State and Law] : navch. posibnyk. Kyyiv : Alerta. 416 s.
5. Makiavelli, N. (2021). Derzhavets. [The Ruler]. Kharkiv : Folio. 604 s.
6. Okkam U. (2001-2002). Sim vybranykh dysputiv. [Seven Selected Debates]. Antolohiya serednovichnoyi dumky: 2kh t. T. 2. Khrestomatiya. Navchalno-naukove vydannya / za red. S. S. Neretina, L. V. Burlaki. 760 s.
7. Pylypyshyn, P. (2020). Filosofsko-pravovi pryntsypy Serednovichchya yak fundament khrystyyanskoho indyvidualizmu. [Philosophical and Legal Principles of the Middle Ages as the Foundation of Christian Individualism]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo ipravo. No. 7. S. 270-275.
8. Platon. (2000). [State]. Derzhava / per. z davnohr. D. Koval. K. : Osnovy. 355 s.
9. Romanov, V. Ye. (2001). Vstup do analizu derzhavnoyi polityky. [Introduction to the Analysis of State Policy] : navch. posib. Kyyiv : Osnovy. 238 s.
10. Semenov, V. (2018). Myslyteli epokhy Vidrodzhennya pro pryrodu ta rol konfliktu. [Renaissance Thinkers on the Nature and Role of Conflict]. Istoriya zarubizhnoyi konfliktolohiyi. T. I. 538 s.
11. Shulzhenko, F. P., Andrusyak T. H. (1999). Istoriya politychnykh i pravovykh vchen. [History of Political and Legal Teachings]. K. : Yurinkom Inter, 1999. 304 s.
Дата надходження: 12.08.2022р.
Olha Kolych
Lviv Polytechnic National University, Associate Professor of Theory of Law and Constitutionalism
Ph. D., Assoc. Prof.
Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education
Olha.I.Kolych@lpnu.ua ORCID : 0000-0002-6772-4877 Researcher ID V-9745-2017 Viktoriya Oliynyk Lviv Polytechnic National University,
student
Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education
viktoriia.oliinyk.pv.2021@lpnu.ua
EVOLUTION OF THE PHILOSOPHICAL AND LEGAL UNDERSTANDING OF THE STATE
The article examines the origin and development of the philosophical and legal concepts of the state. It is noted that despite the fact that the term "state" itself appeared in the New Age, the philosophical and legal concepts of the ontology of this entity date back to Antiquity, were developed,
reinterpreted and supplemented over thousands of years, and continue to be modernized and evolved until now. The period of Antiquity, with its prevailing mythological worldview and the emergence of the idea of natural law, was characterized by the selection of moral principles to explain the need to unite people into an organized community, the justification of the idea of an ideal ruler, and an emphasis on the principle of justice. The reasoning of the most influential thinkers of Antiquity regarding the optimal form of government is analyzed. Yes, Plato was a supporter of aristocracy, while at the same time he considered democracy, theocracy and oligarchy to be harmful to society. Aristotle developed the doctrine of man as a "political animal" and considered politics to be the ideal form of government. The Middle Ages were marked by new philosophical and legal ideas of understanding the state. The moral law was replaced by a theocentric worldview. God is the only and absolute being, and everything else exists according to his will. Therefore, the earthly hierarchy reflected the heavenly hierarchy, and all power was understood as coming from God. The dominant position was occupied by Christian ideology.
During the Renaissance, the theocentric worldview was replaced by an anthropocentric one. Man has become the center of philosophical and legal superstructures, and that is why the concepts of the ontology of the state have changed. It is noted that the thinkers of the Reformation and Enlightenment continued the traditions of the Renaissance, filling the philosophical and legal understanding of the state with new categories. It is emphasized that the modern period is characterized by a rethinking of the role of natural law. It is cleansed of theological ideas, and occupies a qualitatively new place in positive law.
Key words: state, philosophy of law, state evolution, state ontology, natural law.
