CC BY
3
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Льeiecька полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (36), 2022
УДК 340.12 Ольга Колич
Нацюнальний ушверситет "Львiвськa полтехшка", кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теори права та кoнституцioнaлiзму Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! oсвiти Olha.I.Kolych@lpnu.ua ORCID: 0000-0002-6772-4877;
Researcher ID V-9745-2017 Дiана Розум
Нацюнальний ушверситет "Львiвськa полтехшка", студентка спещальност 081 "Право" Навчально-наукового 1нституту права психологи та шновацшно! осв^и diana.rozum.pv.2021@lpnu.ua
ГЕНЕЗА ПРИНЦИПУ Р1ВНОСТ1 У ПРАВ1: Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
http://doi.org/10.23939/law2022.36.057
© Колич О., Розум Д., 2022
Стаття присвячена аналiзу генези принципу pieHOCTi у прав1 та фшософсько-правових iдеях. Констатовано, що доcлiджувана категоpiя зародилася в пеpiод Античноcтi та розвиваеться дотепер. Рiвнicть означае однакове становище людей у сусшльствь Ця категоpiя мае акciологiчний характер, i формувалася еволюц1йно, разом з розвитком концепцш держави i права. Одними iз перших поняття piвноcтi сформували тфагоршщ, якi розглядали право як piвну мipу нормування неpiвних вщносин та неpiвних оciб. Представники щет течи вважали, що неpiвнicть походить вщ закошв, а не вщ природи. Зазначаеться, що видатний мислитель Античност - Платон - взагалi не був прихильни-ком абсолютно! piвноcтi; акцентував на пеpшочеpговiй необхщност дотримання принципу cпpаведливоcтi, вщповщност та належноcтi. Частково щет Платона пщтримував Аристотель.
В епоху Сеpедньовiччя iдея piвноcтi розвивалася в контекст природного права, основою cвiтогляду був теоцентризм, i пpовiдну роль в^щгравала pелiгiйна iдеологiя, вiдповiдно до якот уci люди piвнi перед Богом.
Особливо актуальною проблематика piвноcтi постае в епоху Вщродження, коли в ^mpi фiлоcофcького cвiтогляду постае людина. 1дет гуманicтiв стосувалися обгрунту-вання прав людини, можливостей розвитку особистостц заперечння тиранп та станов-лення принципу piвноcтi вciх iндивiдiв. Укратнськ миcлителi цього пеpiоду також активно розвивали концепщю piвноcтi та незалежностк особистот, релшгшнот та нащональнот.
В першд Нового часу piвнicть стала одшею iз базових фiлоcофicько-пpавових кате-гоpiй. Загальноприйнятою стала концепцiя забезпечення р1вних можливостей та
обов'язку держави забезпечувати рiвнiсть уах члешв сусшства. Сучасне розумiння по-няття рiвностi базуеться на концепцн природного права, i його трактування сильно вщ-рiзняeться вiд розумiння людини, як ноая природних прав, в епоху антифеодально'! ре-волюцп.
Ключовi слова: рiвнiсть, философия права, генеза рiвностi, природне право, прин-ципи права.
Постановка проблеми. Принцип рiвностi сьогоднi е одним iз найважливiших досягнень людства та головним символом розвитку правово1 держави. Зародження ще1 концепцн сягае давтх часiв, де вона виникла та розпочала свш еволюцiйний шлях розвитку з метою забезпечення найкращих умов життя для кожного зi збереженням сощально1 рiвноваги, свободи та пдносп. Поняття рiвностi сьогоднi е винятково важливим питанням, оскшьки розвиток суспшьства окрес-люе новi потреби та можливосп, а також поглиблюе уявлення людей про сферу прав особистост та 1хнш статус у суспшьства
Аналiз дослiдження проблеми. Питання сутност рiвностi у правi, генез принципу рiвностi було розглянуте у дослщженнях вчених: М. Абисова, С. Бондар, Н. Бокало, О. Дашковсько!, Г. Журавльова, О. Колич, М. Крочук, В. Левкулича, Р. Луцкого, В. Нерсесянца, Г. Петришина, С. Погребняка, С. Сливки, П. Сорокша, Ю. Турянського, А. Чемодурова.
Мета статт - дослiдити генезис принципу рiвностi у права та надати його фшософського-правову характеристику.
Виклад основного матерiалу. Рiвнiсть - це поняття, яке позначае однакове становище людей у суспшьства Розумшня ще1 категорн варiювалося у рiзнi iсторичнi епохи. Рiвнiсть - це цшшсть, яка формувалася еволюцшно. Цiнностями вважаються конкретнi соцiальнi визначення об'ектiв навколишнього свiту, якi розкривають !хне позитивне чи негативне значення для людини i суспшьства та втручаються в явища суспiльного життя та природи. Цiнностями можуть бути також певш явища суспшьно1 свщомосп, що виражають цi iнтереси в щеальнш вiд природи формi [13, с. 69].
З чашв Античносп поступово почало зароджуватись поняття прав людини, що вщображаеться у фшософськш думцi мислителiв того перiоду. 1деал грецького "золотого вшу" пов'язаний з iм'ям Гесiода (VIII ст. до н. е.), який на тлi недосконалих суспiльних вiдносин описуе бажане суспшьство для задоволення потреб народу. Гесюд створюе образ послiдовного идеального суспiльного ладу. Зауважимо, що проблема рiвностi мiж людьми, як вираження суспiльного щеалу, е особливо важливою, проте не можливо И дослщжувати без звернення до таких категорш, як справедливiсть, закон, свобода, щеальна форма правлiння тощо. Тому доречно слщкувати за розвитком поняття рiвностi у контекстi взаемозв'язку з еволющею зазначених понять. Пiфагорiйцi одними з перших почали роз-вивати теоретичне поняття рiвностi, яке було важливим для розумшня ролi права, як рiвноl мiри нормування нерiвних вiдносин i нерiвних осiб. Але таю ще1 поширювалися далеко не на всiх людей. В античнш фiлософськiй традицн iдея рiвностi розвивалася в контекстi проблеми природи й закону як двох протилежних начал. Нерiвнiсть людей походить iз людських законiв, а не з природи. "За природою, - каже софют Антифон, - ми вс у вшх вiдношеннях е рiвними, до того ж (однаково) i варвари, i еллiни, у всiх людей потреби вщ природи однаковГ' [8, с. 2]. Варто також вщзначити внесок видатного мислителя античносп Платона (427-347 рр. до н. е.). Цей фшософ не е прихиль-ником абсолютное' рiвностi. Нерiвнiсть людей е головним принципом його уявлень про щеальну державу. Тож, розмiрковуючи про багатих i бiдних, мислитель зауважуе, що суспшьш вiдносини в державi схожi на поеднання дво! кра1н: одна складаеться з бщних, а друга - з багатих. Вш вони жи-вуть разом, замишляючи рiзну пiдступнiсть один проти одного. Наци будуються на взаемнш повазi та спiльних iнтересах, яю знаходять свое вiдображення у служшт iдеям. За Платоном, кожна лю-
дина по-своему служить ще! справедливости свободи i щастя [8, с. 4] Важливо, щоб люди шдкоря-лися законам справедливост та дотримувалися принципiв "вщповщносп" та "надежного процесу". Так, раби не можуть мати такий самий сощальний статус, як !хш господарi, а правопорушники - як поряднi люди. За Платоном - це принцип послщовносп, який мае бути основою справедливосп. Ц ще! тдтримував Аристотель. Вiн подiляв справедливiсть на два види - справедливiсть, що зрiв-нюе, i справедливiсть, що розподшяе [8, с. 5]. Аристотель не тдтримував владу бiдних, знедоле-них, а також багатих. Щоб уникнути суспiльно шкiдливих причин, вш запропонував поставити на чолi держави "середнш клас" i назвати цю форму правлiння "полтею". Середнiй клас найкращий, тому що за умовами життя його представники найбiльш охоче дотримуються рацiонадьних прин-ципiв. Суспшьство середнього прошарку бiльш ефективне в управлшш, забезпечуе соцiальну рiв-новагу. У певному сенс теорiя Аристотеля е еклектичною моделлю "розумного его!зму", що пом'якшуе протирiччя мiж двома протилежностями. Протилежно! думки були сто!ки. Вони вважа-ли, всi люди створен рiвними, а чеснота не е вродженою якiстю, тому що завдяки навчанню та практичнiй дiяльностi кожен може стати доброчесною люд иною.
В епоху Середньовiччя iдея рiвностi розвивадася в контекстi природного права (особливо ре-лiгiйного). Провiдну роль у цей перюд вiдiгравада християнська релтя, вiдповiдно до щеологп яко! люди були визнанi рiвними перед Богом, але не мiж собою. На думку Фоми Аквшського, люди рiвнi у сво!й вiрi перед Богом, але вони не можуть бути рiвними у суспшьстта, а досконашсть Всесвiту вимагае, щоб у речах була наявна нерiвнiсть. Августин Аврелш обгрунтував iдею розмежування божественних i людських законiв, що стало в майбутньому вагомим аргументом при обгрунтуванш щей прав людини, в основi яких, зокрема, лежить i принцип рiвностi [5, с. 42]. Оскшьки правовий порядок на землi керуеться грiшними людьми, вiн повинен бути пронизаний етичними щеалами любов^ доброти та служiння добру, як проповщуе церква.
Фома Аквiнський сформулював вчення про iерархiю законiв, зпдно з якою iснують вiчнi, природш, людськi (позитивнi) i божественнi закони. Метою права е досягнення "миру мiж люди-ною i чеснотами". Цi висновки Аквiнського е важливими для подадьшо! розробки нашого дослщ-ницького питання, оскiльки дають розумшня унiкадьних правових цiнностей у суспшьствь
Сполучним мостом мiж Середньовiччям i Вiдродженням був М. Падуанський, який розвинув щею гуманiзму, цiнiсть людини як особистост [1, с. 43]. Фшософ вважав, що тiльки народ може приймати закони. Пiзнiше ще! гуманiстiв, зокрема, К. Садутатi та Л. Брунi, якi виступади за повний розвиток особистосп та заперечували тиранiю, сформувади розумiння окремих аспекпв статусу людини. Л. Брунi ч^ко звертаеться до тако! проблеми: сощальна гармонiя вимагае пiдпорядкування iндивiдуадьних штерешв суспiльним. Вiн захищав iдеади республши та громадянських свобод, зокрема, право голосу та право бути обраним, рiвнiсть перед законом i справедливють, як морадьний кодекс. Водночас, саме прогресившсть ще! рiвностi протистояла сваволi феодального ладу. У XV ст. розвивалася полiтична iдеологiя раннього гумашзму. На думку Джованнi Пшо Мiрандоли, Бог створив людину, поставив И в центрi всесвiту, утвердив И статус як особистосп, вщповщадьно! за власний вибiр. Коли людина усвщомлюе, що вона творець свого життя i долi, вона стае несюнчен-ним господарем природи.
У цей перiод в Укра!ш також активно розвивадася концепщя рiвностi. 1дея свободи совiстi спонукала укра!нських мислителiв обгрунтувати право жити повноцшним життям. В умовах польсько! експансп релiгiйна незадежнiсть була нсно пов'язана з незалежнiстю майже в ушх сферах суспiльного життя, а отже, iз захистом природних прав кожного. Лiдери братського руху визна-вади право людини на моральну свободу та вiдстоювали щею релтшно! толерантностi й рiвностi для вшх. Подiбну думку висловив Мелетш Смотрицький. 1дея рiвностi людей була абсолютно новою концепщею для розумшня загально! рiвностi в правовш системi того часу. На думку бшьшосн сучасних дослiдникiв, iдея конфесшно! рiвностi в свiдомостi укра!нських аристокранв i козакiв того часу ототожнювалася з iдеею нацюнадьно! рiвностi, а боротьба православно! вiри була одночасно
боротьбою проти примусово1 асимшяцп, вiдстоювала нацiональну самобутшсть i рiвнiсть укра!нсь-кого та польсько-католицького населення. Розвиваючи щею сощально! рiвностi, украшсью полемь сти сформували концепцiю рiвних прав чоловiкiв i жiнок, тобто на всiх повинен поширюватися единий закон, не залежно вщ матерiальних ресурсiв, розумових здiбностей, освiти тощо. Розвиваючи щею сощально! рiвностi, мислителi висловлювали сво! погляди на церкву, як на коалщю вiльних людей. Тому, на думку I. Вишенського, православнiй цер^ необхщно повернутися до iдеалiв, прита-манних ранньохристиянськiй спiльнотi: Церква мае бути союзом вiруючих, рiвних у правах i перед Богом, незалежно вщ соцiального походження. 1стиним пастирем може бути лише та особа, яка досягла висот моральносп та духовность Ним може бути будь-яка освiчена людина: вщповщно до принципу рiвностi ушх перед Богом. Миряни повиннi мати право вiдмовлятися вщ священикiв, якi не виконали сподiвань пастви, та обирати епископiв. Шляхом досягнення iдеального суспiльства I. Вишенський вважав не кровопролитну боротьбу, а молитву та дотримання норм духовного права. Так, дотримуючись евангельських заповщей, йдучи шляхом християнського подвигу, борючись iз власними пристрастями, виконуючи духовну працю, можна здобути незалежшсть та духовну свободу [6, с. 6].
На сучасному етапi сустльного розвитку питання правово1 рiвностi набуло особливо1 актуальность Як регулятор людсько1 поведiнки, закон визначае i параметри ще! рiвностi. З правового погляду, рiвнiсть передбачае рiвнi можливостi (права i свободи) та обов'язки для вшх. Крiм того, розвиток ще! рiвностi також тiсно пов'язаний з розумшням природи людини. Тому слушною е думка С. Раб> новича, що рiвнiсть людей потрiбно розглядати через призму природи людини, у поеднанш з при-родним правом та правами людини [3, с. 419].
Нова ера в Сврош - це епоха буржуазних революцш, подальшого розвитку капiталiзму на основi промислових i полiтичних змiн. Основою ще! щеологи е вiра в здатшсть людського розуму розумiти закони, що ддать у свiтi, а також змшювати всю систему суспшьних вiдносин. Фшософсько-правова думка почала зосереджуватися на питанш особистостi як громадянина, та характеру И взаемовщносин з державою. Мислит^ Просвiтництва проголосили гаслом справедливого суспшьства свободу, рiвнiсть та братерство. Аналiзуючи розвиток ще! юридично1 рiвностi в епоху буржуазно1 революцн, варто зазначити, що шд рiвнiстю почали розумiти в основному рiвнiсть можливостей (формальну рiвнiсть). У Новий час свобода починае набувати нормативного характеру, i розумiеться мислителями як "свщома необхщнють".
Англiйський фшософ Т. Гоббс розмiрковував про рiвнiсть як про фундаментальну характеристику шдивща, стверджуючи, що люди вщ природи е рiвними: "Питання про те, хто е кращою людиною, не мае мюця в природному сташ, де вс люди е рiвними. 1снуюча у даний час нерiвнiсть була введена цивiльними законами". Наслщком розумово1 та фiзичноl рiвностi людей, за Т. Гобб-сом, е "вшна всiх проти вшх", кiнець яко! може бути покладений силою договору [1, с. 2]. Розвиток посилання на свободу, запропонованого Т. Гоббсом у теорн природного права, належить Джону Локку, який штерпретував рiвнiсть як рiвнi права на свободу та здшснення юрисдикцн над iншими. На думку фшософа, головна мета суспiльного договору - створення единого центру влади та пов-новажень для регулювання вщносин мiж людьми. Полiтичне суспiльство мае за мету забезпечити тдтримку основних прав людини, до яких належать права на життя, свободу та власшсть. Тема взаемних прав та обов'язюв особи та держави знаменуе початок ново! глави пол^ичного дискурсу у фшософп Просвiтництва.
На думку Ж.-Ж. Руссо, завданням правового устрою мае стати прагнення до рiвностi: "Якщо ми задаемося питанням: у чому саме полягае найвище благо, яке мае бути метою будь-яко! системи законодавства, то побачимо, що воно зводиться до двох головних понять: свободи i рiвностi. До свободи, бо всяка особиста залежшсть людини забирае сили у держави; до рiвностi, тому що без не! немае свободи... Кажуть, що рiвнiсть — химера, яка не може юнувати на практищ. Але якщо порок неминучий, чи означае це, що з ним не слщ боротися?" [1,с. 3].
Мислителi Просв^ництва розвивали концепщю рiвностi, поеднуючи елементи утотчно! тра-дицп з положениями теорп природного права. Боротьба за рiвнiсть, започаткована Французькою революцiею, була пол^ичним розвитком Просвiтництва i поглибленням егалгарних прагнень. Результатами революцп е популяризащя та впровадження концепцп рiвностi в правове поле, И пол^и-зацiя, поява концепцп "цивiльного" егалгаризму.
Великий внесок у розвиток дослщжувано! проблеми зробив 1мману1л Кант. Фшософ вважае, що законодавча влада мае виражати спшьну волю народу, яка забезпечить свободу, рiвнiсть i неза-лежнiсть для всiх громадян кра!ни. З ще! ще! випливае, що кожен член спшьноти повинен мати можливють досягти в нiй того, чого вш здатний досягти завдяки сво!м талантам i особистим якостям.
Сучасне розумшня поняття рiвностi базуеться на концепцп природного права, i його тракту-вання сильно вiдрiзняеться вiд розумiння людини як ношя природних прав в епоху антифеодально! революцп. Отже, всупереч вченню минулого, фiлософiя права ХХ столiття розглядала людину не як iзольовану особистють, а як учасника рiзноманiтних сощальних вiдносин. 1дея рiвностi мае велике значення в системi основних принцишв права. Закрiплюючи цей принцип у законодавств^ держава забезпечуе рiвний статус ушм членам суспiльства. Питання рiвностi в законi залишаеться актуаль-ним, оскшьки люди все бiльше дослщжують проблеми, пов'язанi з !хнiми правами, обов'язками, сощальним статусом тощо. Тому завжди актуально розумiти природу ще! рiвностi, оскiльки вона стосуеться найбажашшо! гарантi! для кожного - рiвностi прав.
Будь-яке явище мае основу, особливосп, певнi ознаки та рамки. Усе це обумовлено вихщни-ми засадами розумшня конкретно! категорп. Право, як загальносощальне явище, також грунтуеться на певних фундаментальних засадах, тобто принципах, що впливають на його сутшсть. О. Ф. Скакун зазначив: "принципи права - об'ективно властивi праву вщправш начала, незаперечш вимоги (позитивнi зобов'язання), якi ставляться до учасниюв суспiльних вiдносин iз метою гармонiчного поеднання iндивiдуальних, групових i громадських iнтересiв. 1ншими словами, це своерщна система координат, у рамках яко! розвиваеться право, i одночасно вектор, який визначае напрямок його розвитку" [18, с. 2].
1дея рiвностi е фундаментальною для юнування демократично! правово! держави, оскшьки забезпечуе гщне становище кожного громадянина в суспiльствi, незалежно вщ суб'ективних особ-ливостей особистостi. Важливим чинником реалiзацi! кожно! з правових засад е !х законодавче закршлення.
Рiвнiсть перед законом закрiплено у ч. 1 ст. 24 Конституцп Укра!ни: "Громадяни мають рiвнi конституцшш права i свободи та е рiвними перед законом". Ця стаття стосуеться лише громадян Укра!ни. Але ст. 21 Основного Закону проголошуе "уш люди е вiльнi i рiвнi у сво!й гiдностi та правах", а у ст. 26 Основного Закону Укра!ни встановлено, що шоземщ та особи без громадянства, що перебувають в Укра!ш на законних пiдставах, користуються тими самими правами i свободами, а також несуть таю самi обов'язки, як i громадяни Укра!ни, за винятками, встановленими Конститу-цiею, законами чи мiжнародними договорами Укра!ни. Отже, можна зробити висновок, що в Укршш перед законом рiвнi не лише громадяни, а й шоземщ та особи без громадянства, за винятками, встановленими Конститущею, законами чи мiжнародними договорами Укра!ни.
Зазначений тдхщ вщповщае ст. 7 Загально! декларацi! прав людини, яка проголошуе, що уа люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якого розрiзнення, на рiвний правовий захист. Стаття 26 Мiжнародного пакту про громадянсью i полiтичнi права закршлюе, що всi люди е рiвни-ми перед законом i мають право без будь-яко! дискримшацп на рiвний захист. Так встановлюеться формальна рiвнiсть незалежно вiд стат^ раси, нацiональностi, мови, походження тощо.
У XXI столiттi розумiния принципу рiвностi дещо змiнилося, оскiльки стало зрозумшо, що рiвнiсть можливостей призведе до неоднакових результатiв, яких можуть досягти рiзнi люди. Тому актуальною стае концепщя "чесного розподiлу". Суть ще! рiвностi результатiв тепер полягае в тому, що держава гарантуе таку рiвнiсть через справедливий розподш благ. Сьогодш рiвнiсть резуль-татiв означае гарантування кожному забезпечити однакове юнцеве положення в суспшьствь Це вi-
дображаеться у наданш квот, тльг, пенсiй та шших 3aco6iB забезпечення справедливого розподшу суспiльних благ.
Висновки. Пiдсумовуючи, варто зазначити, що визначення принципу рiвностi, як i його змют, змшювався та еволюцiонувaв протягом столiть. кторичш витоки принципу рiвностi сягають давшх чaсiв. Тaкi мислителi, як Платон, Аристотель, Аврелш заклали фундамент для формування основно! концепцп онтологп принципу рiвностi. Розумiння та тлумачення правових принципiв, зокрема рiвностi, можуть змшюватися в мiру розвитку суспiльствa. 1дея сощально! рiвностi е однiею з найважливших вихiдних точок еволюцп державно-правових, пол^ичних i соцiaльних вщ-носин. Реальна рiвнiсть громадян у суспшьсти можлива за умови забезпечення рiвних можливостей i результaтiв для вшх.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абисова М. А. (2014). Проблема р1вносп у сощально-фшософських вченнях XVI-XVIII ст. Вгсник Нацгонального авгацшного утверситету. Фшософ1я. Культуролопя. № 1. С. 32-36.
2. Боднар С. Б. (2005). Поняття р1вносп у фшософи права. Проблеми фшософи права. Т. III. № 1-2. С. 311-317.
3. Бокало Н. I. (2014). Формування i розвиток ще! р1вносп в прав1: фшософсько-правовий вим1р: дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спещальшстю 12.00.12 - фшософ1я права. Льв1в: Льв1вський державний ушверситет внутр1шшх справ. 205 с.
4. Дашковська О. (2009). Гендерна р1вшсть у систем! демократичних принцитв оргашзацй сустльства. Право Украши. № 12. С. 134-139.
5. Журавльова Г. С. (2016). Розумшня принципу р1вносп в перюд Середньов1ччя та Ренесансу. Науковий вгсник Ужгородського нацюнального утверситету. Сер1я: Право. Вип. 36(1). С. 50-54.
6. Колич О. I. (2015). Фшософсько-правов1 ще! сощально! р1вност1 у полем1чнш лгтератург Вгсник Нацгонального утверситету "Львгвська полтехтка". Сер1я: Юридичш науки. Льв1в: Вид-во Нац. ун-ту "Льв1вська полгтехшка". № 825. С. 258-264.
7. Крочук М. I. (2014). Фшософсько-правовий вим1р гендерно! р1вносл: дисертац1я на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук з1 спещальносп 12.00.12 - фшософ1я права. Льв1в: ЛьвДУВС. 199 с.
8. Левкулич В. В. (2004). Морально-етичний та правовий зм1ст категорй' "р1вшсть". Мультиверсум : Ф1лософський альманах. К.: Центр духовно! культури. № 39. URL: https://www.filosof.com.ua/ Jornel/M_39/Levkul_1.htm.
9. Луцький Р. (2014). Розвиток принципу р1вносп в сучасному позитивному правь К.: Юрид. думка. С. 94-115.
10. Нерсесянц В. С. (1998). Фшософ1я права. М. 651 с.
11. Петришин Г. Р. (2020).Укра!нська фшософсько-правова думка XVI-XVIII ст. про цшшсний вим1р права. Юридичний науковий електронний журнал : електронне наукове фахове видання юридичного факультету Запор1зького нацюнального утверситету. Запор1жжя: Запор1зький нацюнальний ушверситет. № 2. С. 501-504.
12. Погребняк С. П. (2009). Основоположт принципи права. Дисертащя на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Харшв. 240 с.
13. Проблеми правосв1домост1 особи : навч.поаб. С. С. Сливка, О. В. Грищук, Т. З. Герасим1в [та ш.] / за ред. О. М. Балинсько!. Льв1в: ЛьвДУВС, 2010. 508 с.
14. Руссо Ж.-Ж. (1969). Трактати. M.: Наука, 704 с.
15. Сорошн П. (1992). Людина. Цившзащя. Сустльство. М. 393 с.
16. Тьюринг А. (2008). Конституцшна Справедливють. Л1беральна теор1я верховенства права. Пер. з англ. Ростислава Сеяшва. К. "Киево-Могилянська академ1я". 386 с.
17. Турянський Ю. (2019). Становления та розвиток прав людини в античш часи. Вгсник Нацгональногоутверситету "Львгвська полтехтка". Сер1я: Юридичш науки. 2019. Вип. 23. С. 39-44.
18. Чемодурова А. (2020). Поняття та змют принципу права. Шдприемництво, господарство i право. Науково-дослщний шститут приватного права i шдприемництва Академп правових наук Укра1ни, ТОВ "Гарантия". 207 с.
REFERENCES
1. Abysova M. A. (2014). Problema rivnosti u sotsial'no-filosofs'kykh vchennyakh XVI-XVIII st. [The Problem of Equality in the Socio-Philosophical Teachings of the XVI-XVIII st]. VisnykNatsional'noho aviatsiynoho universytetu. Filosofiya. Kul'turolohiya. No. 1. S. 32-36.
2. Bodnar S. B. (2005). Ponyattya rivnosti u filosofiyi prava. [The Concept of Equality in the Philosophy of Law]. Problemy filosofiyi prava. T. III. No. 1-2. S. 311-317.
3. Bokalo N. I. (2014). Formuvannya i rozvytok ideyi rivnosti v pravi: filosofs'ko-pravovyy vymir [Formation and Development of the Idea of Equality in Law: Philosophical and Legal Dimension]: dysertatsiya na zdobuttya naukovoho stupenya kandydata yurydychnykh nauk za spetsial'nistyu 12.00.12 - filosofiya prava. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav. 205 s.
4. Dashkovs'ka O. (2009). Henderna rivnist' u systemi demokratychnykh pryntsypiv orhanizatsiyi suspil'stva. [Gender Equality in the System of Democratic Principles of Society Organization]. Pravo Ukrayiny. No. 12. S. 134-139.
5. Zhuravl'ova H. S. (2016). Rozuminnya pryntsypu rivnosti v period Seredn'ovichchya ta Renesansu. [Understanding the Principle of Equality in the Middle Ages and the Renaissance]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. Seriya: Pravo. Vyp. 36(1). S. 50-54.
6. Kolych O. I. (2015). Filosofs'ko-pravovi ideyi sotsial'noyi rivnosti u polemichniy literaturi. [Philosophical and Legal Ideas of Social Equality in Polemical Literature]. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Seriya: Yurydychni nauky. L'viv : Vyd-vo Nats. un-tu "L'viv. Politekhnika". No. 825. S. 258-264.
7. Krochuk M. I. (2014). Filosofs'ko-pravovyy vymir hendernoyi rivnosti [Philosophical and Legal Dimension of Gender Equality]: dysertatsiya na zdobuttya naukovoho stupenya kandydata yurydychnykh nauk zi spetsial'nosti 12.00.12 - filosofiya prava. L'viv: L'vDUVS. 199 s.
8. Levkulych V. V. (2004). Moral'no-etychnyy ta pravovyy zmist katehoriyi "rivnist'". [Moral, Ethical and Legal Content of the Category "Equality"]. Mul'tyversum : Filosofs'kyy al'manakh. Kyiv: Tsentr dukhovnoyi kul'tury. No. 39. URL: https://www.filosof.com.ua/Jornel/M_39/Levkul_1.htm.
9. Luts'kyy R. (2014). Rozvytok pryntsypu rivnosti v suchasnomu pozytyvnomu pravi. [Development of the Principle of Equality in Modern Positive Law]. K.: Yuryd. dumka. S. 94-115.
10. Nersesyants V. S. (1998). Filosofiya prava. [Philosophy of Law]. M. 651 s.
11. Petryshyn H. R. (2020).Ukrayins'ka filosofs'ko-pravova dumka KHVI-KHVIII st. pro tsinnisnyy vymir prava. [Ukrainian Philosophical and Legal Thought of the Sixteenth and Eighteenth Centuries. on the Value Dimension of Law]. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal: elektronne naukove fakhove vydannya yurydychnoho fakul'tetu Zaporiz'koho natsional'noho universytetu. Zaporizhzhya : Zaporiz'kyy natsional'nyy universytet. No. 2. S. 501-504.
12. Pohrebnyak S. P. (2009). Osnovopolozhni pryntsypy prava. [Fundamental Principles of Law]. Dysertatsiya na zdobuttya naukovoho stupenya doktora yurydychnykh nauk. Kharkiv. 240 s.
13. Problemy pravosvidomosti osoby [Problems of Legal Awareness of the Person] : navch. posib. S. S. Slyvka, O. V. Hryshchuk, T. Z. Herasymiv [ta in.] / za red. O. M. Balyns'koyi. L'viv: L'vDUVS, 2010. 508 s.
14. Russo ZH.-ZH. (1969). Traktaty. [Treatises]. M.: Nauka. 704 s.
15. Sorokin P. (1992). Lyudyna. Tsyvilizatsiya. Suspil'stvo. [Man. Civilization. Society]. M. 393 s.
16. T'yurynh A. (2008). Konstytutsiyna Spravedlyvist'. Liberal'na teoriya verkhovenstva prava. [Constitutional Justice. Liberal Theory of the Rule of Law]. Pereklad z anhliys'koyi Rostyslava Seyakiva. K. "Kyyevo-Mohylyans'ka akademiya". 386 s.
17. Turyans'kyy YU. (2019). Stanovlennya ta rozvytok prav lyudyny v antychni chasy. [Formation and Development of Human Rights in Ancient Times.]. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Seriya: Yurydychni nauky. 2019. Vyp. 23. S. 39-44.
18. Chemodurova A. (2020). Ponyattya ta zmist pryntsypu prava. [The Concept and Content of the Principle of Law]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo ipravo. Naukovo-doslidnyy instytut pryvatnoho prava i pidpryyemnytstva Akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny, TOV "Harantiya" 207 s.
Дата надходження: 28.10.2022 р.
Olha Kolych
Lviv Polytechnic National University, Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education Associate Professor of Theory of Law and Constitutionalism
Ph. D., Assoc. Prof.
Olha.I.Kolych@lpnu.ua ORCID: 0000-0002-6772-4877;
Researcher ID V-9745-2017 Diana Rozum Lviv Polytechnic National University, Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education,
Student
diana.rozum.pv.2021@lpnu.ua
GENESIS OF THE PRINCIPLE OF EQUALITY IN LAW: PHILOSOPHICAL AND LEGAL CHARACTERISTICS
The article is devoted to the analysis of the genesis of the principle of equality in law and philosophical and legal ideas. It was established that the researched category was born in the period of Antiquity and is developing until now. Equality means the same position of people in society. This category has an axiological character and was formed evolutionarily, together with the development of the concepts of the state and law. The Pythagoreans were among the first to form the concept of equality, who considered law as an equal measure of the regulation of unequal relations and unequal persons. Representatives of this movement believed that inequality comes from laws, not from nature. It is noted that the outstanding thinker of Antiquity, Plato, was not at all a supporter of absolute equality; emphasized the primary need to observe the principle of justice, conformity and propriety. Plato's ideas were partly supported by Aristotle. It is noted that in the Middle Ages, the idea of equality developed in the context of natural law, theocentrism was the basis of the worldview, and religious ideology, according to which all people are equal before God, played a corresponding role. The issue of equality became especially relevant during the Renaissance, when man appeared at the center of the philosophical worldview. The ideas of humanists related to the justification of human rights, the possibilities of personal development, the denial of tyranny and the establishment of the principle of equality of all individuals. Ukrainian thinkers of this period also actively developed the concept of equality and independence: personal, religious and national. In the period of the New Age, equality becomes one of the basic philosophical and legal categories. The concept of ensuring equal opportunities and the duty of the state to ensure the equality of all members of society has become generally accepted. The modern understanding of the concept of equality is based on the concept of natural law, and its interpretation is very different from the understanding of man as a bearer of natural rights in the era of the anti-feudal revolution.
Key words: equality, philosophy of law, genesis of equality, natural law, principles of law.
