CC BY
40
М1КРОБ1ОЛОГ1Я
УДК 616.24-002-66-02-032
1Декун Т. Ю., 1Соколова I. €., 2Ювко А. В., 2Братусь О. В., 1BiHHiKOB А. I.
ЕТЮЛОГНШ ОСОБЛИВОСТ1 НЕГОСП1ТАЛЬНО1"
ПНЕВМОНИ У ХВОРИХ Р1ЗНИХ В1КОВИХ ГРУП
1Днiпропетровський нацiональний унiверситет iM. Олеся Гончара (м. Днгпро) 2Дгагностичний центр ТОВ «Аптеки медичноГ академГГ» (м. Днiпро)
love sweet95@mail.ru
Робота виконувалась на 6a3i лабораторiI Дiа-гностичного центру ТОВ «Аптеки медично! академiI» та кафедрi мiкробiологiI, вiрусологiI та бiотехнологiI Днiпропетровського нацiонального уыверситету iM. О. Гончара, № державно! реестраци - 0115U002385.
Вступ. Пневмони - це група рiзних за етюлоп-ею, патогенезом i морфолопею гострих локальних iнфекцiйно-запальних захворювань, як характери-зуються вогнищевим ураженням рестраторних вщ-дiлiв (альвеол, бронхiол) легень з внутршньоальве-олярною ексудацiею, пщтвердженою при фiзичному та рентгенологiчному дослщженнк Можуть супро-воджуватись рiзним ступенем проявiв хвороби та загально! штоксикаци [11]. Пневмонiя залишаеться однiею з найбтыш розповсюджених та небезпечних для життя Ыфекцмних захворювань i становить важ-ливу медико-соцiальну проблему, що зумовлюеться досить високими показниками смертности складно-щами у встановленнi достовiрно! етюлоги, призна-ченнi коректного л^вання, значними економiчними витратами внаслiдок цього захворювання [10].
Одним iз найбтыш розповсюджених захворювань оргаыв дихання нижых дихальних шляхiв е не-госпiтальна пневмонiя (НП), яка визначаеться як н фекцiйно-запальний процес в легенях, набутий поза л^вальним закладом [6]. В Укра!ы НП займае про-вiдне мiсце в структурi захворюваностi серед хвороб оргаыв нижнiх дихальних шляхiв [5].
В число актуальних збудникiв негостталь-но! пневмони входять Klebsiella pneumoniae i Staphylococcus aureus, а також атиповi збудники -Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae та Chlamydophila pneumoniae. Окрему пози^ю серед останых займае Haemophilus parainfluenzae, що виявляеться у значнм ктькост випадкiв поряд з н шими збудниками. Його етiологiчну роль у розвитку негосттально! пневмони ще доведеться визначити. Вiруснi Ыфекци е причиною 5-15% вЫх негоспталь-них пневмонй Важку НП можуть викликати рестра-торнi вiруси, найбiльш часто вiруси грипу, коронав^ руси, риносинцитальний вiрус, метапневмовiрус та бокавiрус людини [1].
Актуальнiсть вивчення негоспггально! пневмони обумовлена високою захворюванютю та смертню-тю вiд ще! хвороби, показники яких в Укра!ы станом на 2006 р. складали 384,3 i 11,7 випадкiв на 100 тис.
населення, а на 2011 р. захворюванють вже досягла 494,3 на 100 тис. [9].
Незважаючи на значний прогрес в дiагностицi та л^ваны НП, летальнють внаслщок цього захворювання збтышуеться, що обумовлено частотою розвитку ускладнень, випадками тяжкого переб^ запального процесу, преморбщним iмунним статусом, а також змЫенням патогенностi мiкроорганiзмiв та формуванням антибютикорезистентност [6].
Метою роботи було виявлення етюлопчних осо-бливостей негосттально! пневмони у хворих рiзних вкових категорiй.
Об'ект i методи дослгдження. Група спосте-реження та аналiзу складалася з 273 хворих на не-госпiтальну пневмонiю рiзного ступеня тяжкосД якi перебували на амбулаторному лкуваны у медичних закладах м. Днтропетровськ. Мiкробiологiчне до-слiдження проводилося на базi лаборатори Дiагнос-тичного центру ТОВ «Аптеки медично! академи». Вк пацiентiв коливався вiд 1 мюяця до 89 рокiв, серед-нiй вiк хворих - 43 роки, з них переважали жЫки -55,24% (151 оЫб), чоловки склали 44,76% (122 осiб). В робот були використанi мiкроскопiчнi, бак-терiологiчнi та аналiтичнi методи дослщження. Слiд вiдмiтити, що бiльшiсть атипових збудниюв сероло-гiчними методами фксуються недостатньо надiйно, тому, мiкробiологiчнi методи дослщження i досi за-лишаються достатньо затребуваними [4].
Забiр матерiалу проводився згiдно затвердже-них методик [12]. Доставка зразюв в лабораторт здiйснювалася протягом 1,5-2 годин з моменту забору матерiалу з дотриманням загальноприйнятих правил транспортування. Мазок мокротиння, по-фарбований за Грамом, вважали Ыформативним за наявностi не менше 25 лейкоцитiв та не бтыше 10 епiтелiальних клiтин у полi зору.
На першому етап iдентифiкацi! засiв мокротиння здмснювали кiлькiсним методом на кров'яний та шоколадний агари для видтення епщемюлопчно значущих мiкроорганiзмiв, таких як Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis.
Для виявлення умовно-патогенно! мiкрофлори, що включае Staphylococcus aureus i Enterobacter spp., заЫв проводили вiдповiдно на середовища ЖСА (жовточно-сольовий агар) та Ендо, для вид^ лення дрiжджеподiбних та плiснявих грибiв застосо-
вували середовище Сабуро. 3aciB на ц середовища здiйснювали традицiйними методами (методом сек-торних засiвiв, об'емним методом з розведенням матерiалу та Ы.) для одержання iзольованих колонм, якi використовували для отримання чистих культур, 1х диференцiацiI та подальшо! iдентифiкацiI [12].
Для iдентифiкацiI H. influenzae кгмычний матерг ал розЫвали на чашки Петрi з шоколадним агаром, на поверхнi якого розмщували комерцiйнi паперовi диски з бацитрацином (10 ОД). Даний антибютик за-стосовуеться для пригнiчення контамiнуючоI мiкро-флори. Природно стiйкi до бацитрацину гемофтьы палички ростуть навколо диска [10].
Остаточна щентифка^я S. pneumoniae проводилась стандартними фенотиповими методами, осно-вним з яких е визначення чутливост до оптохЫу, що селективно пригнiчуе рiст пневмокока на вщмшу вiд iнших зеленящих стрептокоюв. Зона затримки росту навколо диску > 16 мм (диск дiаметром 10 мм) свщ-чить про наявнють S. pneumoniae, зона затримки < 16 мм вимагае пщтвердження дослщжувано! культу-ри на приналежнють до S. pneumoniae в тест лiзису в присутностi солей жовчних кислот [11]. Статистич-ну обробку отриманих даних здiйснювали за допо-могою програми Microsoft Office Excel.
Результати дослщження та 'Гх обговорення. Одним з головних завдань дослщження було вста-новлення етiологiчноI структури збудникiв негоспг тально! пневмонiI. 1дентифкащя мiкроорганiзмiв, видiлених з клiнiчного матерiалу хворих, та аналiз частоти !х виявлення дозволив визначити домiнуючi мiкроорганiзми, що викликали ураження легень.
У ходi проведеного дослiдження умовно-патогены мiкроорганiзми вдалося виявити лише у 34% кгмычних зразкiв мокротиння (у 93 iз 273 обстежених оЫб). Проведений аналiз даних показав (табл. 1), що основними збудниками НП у оЫб, що проходили обстеження в Дiагностичному центрi (ТОВ Аптеки медично! академiI), були Haemophilus influenzae та H. parainfluenzae, частота виявлення яких склала вщповщно 47,32% (44 iз 93) та 33% (31 iз 93 iзолятiв). Як видно з таблиц 1, iз мокротиння оЫб з пщозрою на негоспiтальну пневмонiю дещо в меншмй кiлькостi виявлялись штами S. pneumoniae i M. catarrhalis -вщповщно у 10,75% хворих (10 iз 93 iзолятiв) i 8,60% (8 iз 93 iзолятiв), тому !х можна вважати менш етю-логiчно значущими збудниками.
Слiд вiдмiтити, що означенi вище збудники, виявлялись у хворих на пневмоыю як у виглядi монош-
Таблиця 1.
Загальна частота виявлення збудниюв пневмонГГ
Збудник Кшькють видтених iзолятiв
Абсолютна кшькють Вщносна частота, %
S. pneumoniae 10 10,75
H. influenzae 44 47,32
H. parainfluenzae 31 33,33
M. catarrhalis 8 8,60
Усього 93 100
фекцiй, так i у dcr^i змiшаних мiкробних асоцiацiй. На тепершнм час характерною особливiстю негос-пiтальних пневмонiй е наявнiсть великого числа ви-падкiв, спричинених мкстчнфекщями, що розвива-ються на xni зниженого iмунiтету i характеризуються бтышою стiйкiстю до засобiв традицiйноI антибюти-котерапiI.
У таблицi 2 наведен данi щодо частоти розпо-всюдження моно- та мiкст-iнфекцiй у хворих на пнев-монiю. Встановлено, що H. influenzae був збудником моноЫфекцм у 44,09% хворих, H. parainfluenzae
Таблиця 2.
Частота виявлення моно- та м1кст-шфекцш при позалшарнянш пневмонГГ
36yAHUKU aöo i'x acouiauii Частота виявлення
Кшькють кзоля^в Вщносна частота,%
H. influenzae 41 44,09
H. parainfluenzae 28 31,18
S. pneumoniae 6 6,45
M. catarrhalis 4 4,30
S. pneumoniae + H. influenzae 2 2,15
S. pneumoniae + M. catarrhalis 2 2,15
S. pneumoniae + H. parainfluenzae 2 2,15
H. influenzae + M. catarrhalis 5 4,30
H. influenzae + S. pneumoniae + M. catarrhalis 3 3,23
Bcboro 93 100
- у 31,18%. Рщше збудниками пневмонм були S. pneumoniae (6,45% випадюв) i M. catarrhalis (4,30%). Треба вщмггити, що серед збудниюв моноiнфекцiй домiнують H. influenzae i H. parainfluenzae, що були лщерами i за загальною кiлькiстю видтених iзолятiв.
Слiд зазначити високу частоту змшаного Ыфку-вання хворих на пневмоню. Як видно з таблиц 2, асо^ацм бактерiй найчастiше були представлен по-еднанням грампозитивних i грамнегативних збудни-кiв i спостеркалися у 7,53% пацiентiв. Так, комбшаци з двох мiкроорганiзмiв, а саме S. pneumoniae з H. influenzae, M. catarrhalis або H. parainfluenzae хворих на пневмоню були виявлен у рiвнiй юлькост - по 2,15%. У 3,23% па^ентв видтеы одразу 3 збудники
- H. influenzae, S. pneumoniae i M. catarrhalis.
В етюлопчнм структурi збудниюв негосттально! пневмонiI у даному доогмджены переважали такi, що викликали моношфекци - 86,02%. АсоцiацiI з двох мiкроорганiзмiв виявленi у 10,75%, а варiанти з трьох iнфекцiйних агентв склали 3,23%.
При аналiзi лтературних даних [7,11] звертае на себе увагу дещо iнший розподiл домшуючих збуд-никiв негоспiтальноI пневмонiI залежно вщ регiону. Одним iз найбтыш типових збудникiв негоспiтальноI пневмонiI за даними доотджень бiльшостi росм-
ських та американських вчених, була S. pneumoniae, що спричиняла захворювання у 30-50% па^ентв, а H. influenzae була збудником пневмони у 5-18% до-рослих, частше у кур^в i хворих на хроычний об-структивний бронхiт. M. catarrhalis була вiдмiчена як менш актуальний збудник НП (1-2% хворих), але мае певне етюлопчне значення, як правило, у хворих iз супроводжуючим обструктивним бронхiтом.
У даному дослщжены вивчали не тiльки етюло-пчну структуру збудникiв НП, але й залежнють час-тоти ровитку хвороби вщ мiкробного навантаження збудника шляхом визначення юлькост колоыеутво-рюючих одиниць на 1 мл мокротиння (КУО/мл). Дан представлен у таблиц 3.
Як видно з таблиц 3, найбiльша кiлькiсть вияв-лених випадюв пневмони спостерiгалася при шфку-ванн H. influenzae, S. pneumoniae та M. catarrhalis за концентраци бактерм > 106 КУО/мл i > 108 КУО/мл. Що стосуеться H. parainfluenzae, який традицмно вважаеться менш етюлопчно значущим, то пiд впли-вом даного збудника хвороба розвивалася у па^ен-
Таблиця 3.
Вгдносна кглькгсть (%) хворих з ргзним ступенем мгкробного навантаження
Мкрооргашзм (n) Ктькють (%) хворих з рiзними концентрашями мiкроорганiзмiв у мокротинш
<104 КУО/мл >106 КУО/мл >108 КУО/мл
H. influenzae (n = 103) 27,18+0,02 39,80+0,04 33,00+0,03
S. pneumoniae (n = 52) 23,07+1,02 34,61+0,08 42,30+0,05
M. catarrhalis (n = 19) 15,78+0,0 52,63+1,07 31,57+0,09
H. parainfluenzae (n = 65) 64,61+0,01 27,69+1,04 7,69+1,06
тiв вже при титрах < 104 КУО/мл. Ураховуючи те, що показник частоти виявлення H. parainfluenzae най-вищм у малих титрах (табл. 3), можна зробити ви-сновок про низьку Ыф^ючу дозу даного мкроорга-ызму, у зв'язку з чим вш може викликати пневмонiю навiть при невисокому мiкробному навантаженнi, як у формi моноiнфекцi!, так i в комбшаци з iншими збудниками. Тому його щентифка^я при захворю-ваннях дихальних шляхiв мае значну дiагностичну цiннiсть.
Важливим етапом клiнiчного дослщження став аналiз етiологiчних особливостей пневмони у хворих рiзного вiку (рис. 1).
Нами було проаналiзовано стввщношення збуд-никiв НП у пащетчв рiзного вiку, для чого !х розподг лили на 6 груп: 1-а (0-7 рокiв), 2-а (8-13), 3-я (14-19), 4-а (20-35), 5-а (36-60), 6-а (61-90 рокiв).
Як видно на рисунку 1, у дтей 1-о! вiково! групи основними збудниками НП е S. pneumoniae, H. influenzae iH. parainfluenzae, як видтяються вщ хво-
Рис. 1. Частота видГлення збудникгв негоспгтальноГ пневмонГГ у пацгентгв ргзних вгкових груп.
рих приблизно з однаковою частотою - вiдповiдно 4,08, 4,76 i 4,34%.
У дiтей 2-! групи (8-13 р.) на перший план як збудник пневмонм виходить M. catarrhalis (12,5%). Частота виявлення S. pneumoniae залишаеться на тому ж рiвнi, що i в перший груп дггей. Ктькють пнев-монiй, викликаних H. influenzae, зменшуеться удвiчi (2,38%), а H. parainfluenzae не видтялась зовсiм. У 3-! групi пацiентiв (14-19 р.) лщером серед збудникiв пневмонiй також е M. catarrhalis (12,5%).
За даними вчених Бторуського державного ме-дичного уыверситету [2], кiлькiснi спiввiдношення збудниюв негоспiтально! пневмон^ дещо вiдрiзня-ються. Так, у дтей вiд 6 мюя^в до 6 рокiв 70-88% випадюв пневмонiй пов'язанi зi S. pneumoniae, а у дггей, вком бтьше 6 рокiв, пневмококовi пневмони становлять 35-40% випадкiв. Таку розбiжнiсть ре-зультатiв можна пояснити специфкою регiональних мiкробних пейзажiв збудникiв, ступенем !х вiрулент-ностi, рiзною чутливютю до антибактерiальних пре-паратiв, особливостями iмунного статусу тощо.
Кривi, зображеы на рисунку 1, наочно демон-струють загальну тенденцiю до збтьшення частоти виявлення етiологiчно важливих мiкроорганiзмiв у дорослих людей (4-а, 5-а i 6-а групи), починаючи з 20 роюв, причому пiки захворюваност на пневмонiю пiд впливом вЫх дослiджуваних збудникiв вiдмiча-ються у вковм групi 36-60 рокiв.
Був проведений ретроспективний аналiз частоти видтення збудникiв пневмон^ за 4 роки (перюд вересень 2013 по вересень 2016). Крив^ зображенi на рисунку 2, демонструють певы вщмшност щодо частоти видiлення дослiджуваних збудниюв негоспi-тально! пневмон^ у перюд 2013-2016 рр. Так, протя-гом чотирьох означених роюв у найбтыхмй юлькос-тi видiлялись H. influenzae та S. pneumoniae, проте домшуючим збудником була гемофтьна паличка за виключенням 2015 р., коли на перше мюце вийшов S. pneumoniae. M. catarrhalis щорiчно виявлялась у незначнм кiлькостi, i частота випадюв пневмон^, ви-кликано! цим збудником, варивала у межах 6-8%.
Щодо H. parainfluenzae, то протягом 2013-2016 рр. спостертаеться тенден^я до зростання вщнос-но! кiлькостi цього збудника в етюлопчнм структурi негоспiтально! пневмони.
Етiологiчне розподiлення збудникiв НП докорш-но змiнюeться у 2016 роцк Так, лiдируючими MiKpo-opганiзмами стають H. influenzae i H. parainfluenzae. Роль пневмокока, як збудника пневмонп, у 2016 р. значно знизилась, в той час як частота видшення M. catarrhalis суттево зросла.
Висновки
1. При обстеженш 273 па^ен^в з пiдoзpoю на негосттальну пневмoнiю у 93 були видшеш бакте-piальнi iнфекцiйнi агенти: Haemophilus influenzae (47,31%), H. parainfluenzae (33,33%), S. pneumoniae (10,75%), Moraxella catarrhalis (8,60%). Для бшь-шост випадюв НП були хаpактеpнi мoнoiнфекцií (86,02%). Асощацп з двох i трьох Ыфекцмних агентiв виявленi вiдпoвiднo у 10,75 i 3,23% хворих.
2. Етюлопчно значущi збудники H. influenzae, S. pneumoniae та M. catarrhalis у хворих виявля-лись у високих титрах > 106 i > 108 КУО/мл, а H. parainfluenzae - у низьких титрах < 104 КУО/мл, з чого можна зробити висновок про низьку шф^ючу дозу даного мiкpoopганiзму.
3. У хворих piзних вiкoвих категорм домшуючи-ми iнфекцiйними агентами були: у 1-й та 4-й групах - H. influenzae, у 2-й i 3-й - M. catarrhalis, а у 5-й i 6-й групах - H. parainfluenzae. У оаб середнього (36-60 р.) та похилого в^ (61-90 р.) частота виявлення вах патогешв була найвищою (40,93 i 24,58% вщповщ-но), у оаб молодого (20-35 р.) та юного (14-19 р.)
Рис. 2. Динамка видшення збудниюв негосттальноТ пневмонГГ.
вiку цей показник склав 19,51 i 6,75%, у 1-й груп (0-7 р.) та 2-й (8-13 р.) вш був найнижчим - 3,29 i 4,74%.
4. Ретроспективний аналiз динамiки видiлення збудниюв пневмoнií протягом 2013-2016 рр. показав, що дoмiнуючим патогеном був H. influenzae. Розподшення збудникiв НП в етюлопчшй стpуктуpi захворювання протягом 2016 року докоршно змЫи-лося. H. influenzae i H. parainfluenzae стають лщера-ми серед збудниюв, в той час як роль S. pneumoniae у 2016 р. значно знизилась.
Перспективи подальших дослщжень. Отрима-нi данi свiдчать про необхщнють вивчення poлi значи-мих та атипових патогешв у розвитку захворювання. У зв'язку з ваpiабельнiстю дoмiнуючих збудникiв не-гoспiтальнoí пневмонп необхщно здiйснювати постй ний мошторинг íх розповсюдження i визначати чутли-вiсть до антибактеpiальних пpепаpатiв.
Л^ература
1. Артюхов И.П. Основные принципы организации оказания медицинской помощи при тяжелой пневмонии: алгоритмы диагностики / И.П. Артюхов, И.В. Демко, Е.Е. Корчагин [и др.]. — Под редакцией А.Г. Чучалина (Пособие для врачей). -М.: Российское респираторное общество, 2016. - 40 с.
2. Бовбель И.Э. Диагностика, лечение и профилактика внебольничной пневмонии в амбулаторной практике педиатра / И.Э. Бовбель, В.Ю. Малюгин (Учеб.-метод. пособие). - Минск: БГМУ, 2016. - 27 с.
3. Богданович Т.М. Выделение, идентификация и определение чувствительности к антибиотикам Haemophilus influenzae / Т.М. Богданович, О.У. Стецюк, О.И. Кречикова [и др.]. // Под редакцией Л.С. Страчунского (Метод. рекомендации для микробиологов). - 2000. - Т. 2. - № 1. - С. 88-98.
4. Бруснигина Н.Ф. Этиологическая структура внебольничной пневмонии / Н.Ф. Бруснигина, В.Н. Мазепа, Л.П. Самохина // Медицинский альманах. - 2009. - № 2. - С. 118-121.
5. Дзюблик Я.О. Оптимiзацiя антимкробно'Т хiмiотерапií у хворих на негосттальну пневмоню вiрусно-бактерiальноí етю-логп / Я.О. Дзюблик, О.П. Слесаренко // Укр. пульмонол. журн. - 2013. - № 4. - С. 19-25.
6. Мавзютова Г.А. Клинические и микробиологические особенности внебольничной пневмонии / Г.А. Мавзютова, Р.М. Фазлыева, А.Р. Мавзютов [и др.] // Курский научно-практический вестник «Человек и его здоровье». - 2010. -№ 2. - С. 97-101.
7. Новиков Ю.К. Этиология, степень тяжести и лечение внебольничной пневмонии / Ю.К. Новиков // РМЖ. - 2006. - Т. 14, № 7. - С. 537-543.
8. Перцева Т.О. Ефективнють та необхщнють проведення етюлопчно'Т дiагностики у хворих на нфекцшш захворювання нижых дихальних шляхiв / Т.О. Перцева, Т.В. Юреева, О.О. Штепа // Проблеми екологп та медицини. - 2014. - Т. 18, № 1-2. - С. 17-25.
9. Перцева Т.О. Ретроспективний аналiз летальних випадюв тяжкоТ негосттальноТ' пневмонп: «маски тяжкоТ пневмонп» / Т.О. Перцева, Т.В. Юреева, К.О. Белослудцева // УкраТнський пульмонолопчний журнал. - 2013. - № 2. - С. 26-30.
10. Фещенко Ю.И. Национальные рекомендации по диагностике и лечению внебольничной пневмонии / Ю.И. Фещенко, А.Я. Дзюблик // Укр. пульмонолопчний журнал. - 2008. - № 3. - С. 59-62.
11. Чучалин А.Г. Внебольничная пневмония у взрослых: практические рекомендации по диагностике, лечению и профилактике / А.Г. Чучалин, А.И. Синопальников, Л.С. Страчунский [и др.] // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. - 2006. - Т. 8, № 1. - С. 54-86.
12. Ювко Е.В. Микробиологическое исследование отделяемого нижних дыхательных путей (Стандартная операционная процедура) / Е.В. Ювко, О.С. Будчаная. — Клинико-диагностическая лаборатория лечебно-диагностического центра медицинской академии г. Днепр, 2015. - С. 1-3.
УДК 616.24-002-66-02-032
ЕТ1ОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 НЕГОСП1ТАЛЬНО'|'ПНЕВМОНП У ХВОРИХ Р1ЗНИХ В1КОВИХ ГРУП
Декун Т. Ю., Соколова I. €., Ювко А. В., Братусь О. В., Вшшков А. I.
Резюме. У po6oTi представлен результати мiкробiологiчного дослiдження мокротиння 273 па^енпв, що мали пiдозру на негоспггальну пневмонiю, за перiод з Ычня по вересень 2016 року з метою виявлення етюлопчних факторiв захворювання в залежностi вiд в^. В результатi було встановлено, що домшуючими збудниками пневмонiI були Haemophilus influenzae i Haemophilus parainfluenzae (47,31 i 33,33%,), рiдше ви-дтялись Streptococcus pneumoniae i Moraxella catarrhalis (10,75 i 8,60%). У оЫб середнього (36-60 р.) та похилого в^ (61-90 р.) вщсоток уЫх виявлених патогенiв був найвищим (40,93 i 24,58% вiдповiдно), у оЫб молодого (20-35 р.) та юного (14-19 р.) вку вiн склав 19,51 i 6,75%, у молодших вiкових групах даний параметр був найнижчим - 4,74 (8-13 р.) i 3,29 (0-7 р.) %.
Ключовi слова: негоспiтальна пневмоыя, етiологiя, мокротиння, домiнуючi збудники, щентифка^я, мг кробнi асоцiацiI.
УДК 616.24-002-66-02-032
ЭТИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ НЕГОСПИТАЛЬНОЙ ПНЕВМОНИИ У БОЛЬНЫХ РАЗНЫХ ВОЗРАСТНЫХ ГРУПП
Декун Т. Ю., Соколова И. Е., Ювко А. В., Братусь Е. В., Винников А. И.
Резюме. В работе представлены результаты микробиологического исследования мокроты 273 пациентов, что имели подозрение на внебольничную пневмонию, за период с января по сентябрь 2016 года з целью выявления этиологических факторов заболевания в зависимости от возраста. В результате было установлено, что доминирующими возбудителями пневмонии были Haemophilus influenza и Haemophilus parainfluenzae (47,31 и 33,33%,), реже выделялись Streptococcus pneumoniae и Moraxella catarrhalis (10,75 и 8,60%). У пациентов среднего (36-60 лет) и преклонного возраста 61-90 лет) процент всех выявленных патогенов был наивысшим (40,93 и 24,58% соответственно), у пациентов молодого (20-35 лет) и юного (1419 лет) возраста он составил 19,51 и 6,75%, в младших возрастных группах данный параметр был самым низким - 4,74 (8-13 лет) и 3,29 (0-7 лет) %.
Ключевые слова: негоспитальная пневмония, этиология, доминирующие возбудители, идентификация, микробные ассоциации.
UDC 616.24-002-66-02-032
ETIOLOGICAL FEATURES OF COMMINITY ACQUIRED PNEUMONIA IN PATIENTS OF DIFFERENT AGES
Dekun T. Y., Sokolova I. E., Yvko A. V., Bratys E. V., Vinnikov A. I.
Abstract. A community-acquired pneumonia (CAP) is one of the most widespread and life-threatening infectious disease. A quantity of lung inflammation incidences in 2011 was 494.3 per 100 thousands of population. A certain progress in diagnostics and treatment of CAP was reached, despite this mortality is increasing, in consequence of complications and pathogenicity modification of microorganisms, formation of antibiotic resistance and also decreased immune status of population. Considering relevance of this problem, the aim of this work was identification of CAP pathogens from sputum of patients and also analysis of their etiologic structure in patients of different ages. The samples were grown in different media for cultivation - 5% sheep blood agar, chocolate agar, Sabouraud agar and EMB agar.
We have investigated the sputum samples of 273 patients with CAP who were treated during 2016 year at the laboratory of Diagnostic center of LLP Pharmacies of medical academy of Dnipro. The bacteria were isolated in 93 (34%) of 273 clinical samples, from which the leading microorganisms were Haemophilus influenzae (47.31%), H. parainfluenzae (33.33%,), S. pneumoniae (10.75%) and M. catarrhalis (8,60% of all isolates). The monoinfections (59.62%) in the etiological structure of CAP pathogens were dominate, the associations of two or three infectious agents were found according in 29.81% and 10.52% causes. The largest number of detected CAP were observed when the concentration of bacteria H. influenza, S. pneumoniae and M. catarrhalis were > 106 and > 108 CFU/ml (Colonies formation units per ml), while frequency of detection rate of H. parainfluenzae was highest in low titer < 104 CFU/ml. Frequency of definition of certain CAP pathogens widely varied in depends of year season. Thus, the maximum number of pneumonia caused by H. influenzae (38%) and H. parainfluenzae (27%) were detected in the spring, but the degree of S. pneumoniae detection was low (9%) at this period. In summer the number of identified pathogens decreased in all organisms, and the growth of infection began with arrival of autumn.
The presented data about etiological structure of community-acquired pneumonia can be used in clinical practice and underscores the needs of further study of the role of significant and atypical pathogens in development of community-acquired pneumonia.
Keywords: community-acquired pneumonia, etiological structure, pathogens, identification, detection rate.
Рецензент — проф. Лобань Г. А.
Стаття надшшла 23.03.2017 року
