CC BY
18
УДК: 329.12
Г. М. Куц, кандидат фшософських наук, доцент
ЕТИКО-ПРАВОВА СПРЯМОВАН1СТЬ Л1БЕРАЛЬНО1 ПРОБЛЕМАТИКИ К1НЦЯ ХХ СТОР1ЧЧЯ
Центральными проблемами лiберального дискурсу ктцяХХсторiччя стали проб-леми рiвностi та справедливостi. Вiдповiдно домiнантних позицш набула етико-правова проблематика, окресливши прюритетш напрями подальшого розвитку по-лтичноЧ науки (сучасний утилШаризм, деонтологiчнi концепцп, комуттаризм, мультикультуралiзм тощо).
Ключовi слова: лiбералiзм, справедлив^ть, утилтаризм, деонтологи, комунта-ризм, мультикультуралiзм.
Актуальтсть розгляду основних напрямiв лiберального дискурсу кшця ХХ ст. зумовлена необхвдшстю виявлення, з одного боку, базових лiберальних щей, що справляють вплив на сучасний пол^ичний процес, окреслюючи тенденци розвитку лiбералiзму; а з другого, виявлення специфжи етико-правово! спрямованостi лiберального дискурсу детермiнуe визначення сценарий подальшого розвитку полггично1 науки в цшому. Експлжацп зазначено! проблематики присвячено пращ багатьох теоретиюв (Р. Брандт, Р. Гудш, А. Г'юiрт, Р. Дворкш, А. Донаган, В. Кимлiчка, А. Макiнтайр, Т. Нагель, Дж. Ролз, М. Дж. Сендел, Дж. Смарт, Ч. Тейлор, М. Уолцер та ш.).
Отже, метою статп стало виявлення основоположних напрямiв лiбераль-ного дискурсу кiнця ХХ ст. Завдання публтацп полягае у визначенш специ-фiки базових напрямiв лiберального дискурсу кiнця ХХ ст. у контекст ви-свiтлення !х крiзь призму етико-правово! проблематики.
У другш половинi ХХ ст. спостерiгаються змши в етичнiй проблематищ лiберального дискурсу, акценти змiщуються на проблеми рiвностi та справед-ливостi. З одного боку, актуалiзацil етично! проблематики не в останню чергу сприяли ще! утилiтаризму (С. Бентам, Дж. Ст. Мiлль), як в Х1Х ст. спровоку-вали становления соцiального лiбералiзму. З другого боку, зосередженiсть на проблематищ справедливостi пов'язана насамперед з такою рисою сучасного лiбералiзму, як принцип нейтральности Цей принцип залежно вщ ситуаци може набувати рiзного змiсту, але так чи шакше передбачае певне вадсторонення в ощнках тлумачення уявлень стосовно того, чим е поняття «добро» для кожного iндивiда. Така позицiя щодо розумiния нейтральностi означала, що держава мае на себе покладати лише суто шструментальну роль, забезпечуючи громадянам право додержуватись рiзних уявлень про добро та стилi життя.
1де! утилiтаризму, певним чином трансформувавшись у ХХ ст., активно стали використовуватися представниками двох конкуруючих напрямiв: © Куц Г. М., 2010 125
утилггариспв та деонтолопв (теоретики права). Основне розходження мiж ними полягало у розумшш взаемодп мгж правом та благом. Для утилггариспв благо мало прюритет над правом, тодi як деонтологи вважали, що право мае прюритет над благом. Для деонтолопв, як зазначав М. Сендел, «право е пер-винним стосовно блага не лише в тому сени, що його вимоги мають прюри-тетне виконання, а й у тому, що вони виводяться незалежно вiд iнших прин-цитв» [6].
Сучасний утилiтаризм — це насамперед етична концепщя, в контексп яко! значущiсть пе1 чи шшо! ситуаци оцiнюеться з позицiй и корисносп (Р. Брандт, Р. Гудш, Дж. Смарт та iн.) [3]. Проблеми виникають при зютавнос-п теорп з дiйсним життевим досвщом, де не береться до уваги корисшсть (наприклад, стан любовi чи турбота про когось). Тому для деонтолопв дже-релами етично! ютинносп е найчастiше здоровий глузд та моральна традищя.
Утилiтаристiв, як виступали за розширення повноважень держави, об-винувачували у вiдходi вiд лiберальних принципiв. 1стинними лiбералами позицiонували себе теоретики права (деонтологи). I утилитариста, i деонтологи, переймаючись проблемою обгрунтування засад, на яких мае базуватися полiтика (зокрема, функцiонування полгтачних iнституцiй), давали рiзнi вщ-повад на поставленi питання. Деонтологи, використовуючи правовi докази, виходили ще з канпвського розумiння людсько! сутностi, певним чином ^но-руючи моральнi якост iндивiда, яких вiн набувае в суспшьстга пщ час соща-лiзацil (А. Г'юiрт, А. Донаган, Дж. Ролз та ш.) [3]. Як зазначав М. Дж. Сендел, деонтолопчний лiбералiзм — це передумм «теорiя про справедливiсть та про прюритет справедливой! над iншими етичними i полiтичними щеалами» [6]. Для утилггариспв поняття справедливостi корелюе з поняттям корисносп. «Згiдно з утилiтаризмом принципи справедливости як i всi iншi моральш принципи, набувають свого характеру i колориту завдяки однiй мет — щастю» [6]. Вельми важливим для них став пошук рiвноваги мiж соцiальною забез-печенiстю, яка передбачае розширення повноважень держави, та свободою шдивща задля його захисту вщ держави. Упм, утилiтаризм ненадшний, оскшьки базуеться на бажаннях та нахилах шдивща. Але бажання вщмшш у рiзних людей, тому принципи, засноваш на бажаннях, мають вельми вщ-носний характер.
Однiею з найбiльш вщомих деонтологiчних концепцiй стала теорiя Дж. Ролза, завдяки якш 1970—1980-т роки означилися вщродженням штере-су до л1берально! проблематики у полгтичному контекстi. Дж. Ролз, надаючи домшантного статусу категорп справедливостi, аргументуе, що розподiл благ у суспшьстга — основна мета «теорп справедливости». Задля досягнення ще1 мети вш використовуе алгоритм, що включае два принципи справедливости Перший — принцип «найбшьшо1 рiвноl свободи», другий — принцип справедливой складаеться з принципу «(чесно1) рiвностi можливостей» та принципу «рiзницi» або диференщацп [5, с. 182]. 126
Б^ш докладно цi принципи експлжуються таким чином. Згщно з першим принципом справедливости «кожна особа повинна мати рiвне право на щонай-ширшу сукупну систему рiвних основних свобод, яка була б сумюною з по-дiбною системою свободи для вмх» [5, с. 414], тобто першим принципом (1) постулюеться ргвнгстъ свобод для вмх шдивдав. У другому принципi (2) справедливом! йдеться все про впорядкування сощальних та економiчних нерiвностей таким чином, аби вони були спрямоваш «а) i на найбiльшу ко -ристь для найменш прившейованих вщповщно до принципу справедливих заощаджень, б) i прив'язанi до посад та позицш, вщкритих для всiх за умов чесно! рiвностi можливостей» [5, с. 414]. Вщповщно принцип (2 а) (принцип диференцгаци) означае, що у справедливому сусшльстга у зв'язку з необхщ-нiстю згладжування нерiвностей вигоду можуть одержати навiть т люди, яю не здатнi добитися устху в певнiй дiяльностi чи накопичити яюсь заощаджен-ня. Принципом (2 б) (принцип участ1 або ргвностг можливостей) надаеться рiвне право рiзним iндивiдам з рiзним сощальним статусом одержати рiвний доступ до посад.
Слщ зазначити, що щ принципи шдлягають виконанню лише в чiтко ре-гламентованiй послiдовностi: спочатку мае виконуватися перший принцип (1) (ргвностг свобод), потiм — принцип (2 б) (принцип участ1 або ргвностг можливостей), i останшм мае виконуватися принцип (2 а) (принцип диференцгаци). Сам Дж. Роулз називае порядок розмщення принцитв справедливости лекси-кографiчним за аналопею зi словниками, де перша буква алфавиту мае абсо-лютний прюритет у розташуваннi при порiвняннi и з буквами, що розмiщенi у алфавт пiзнiше [5, с. 415]. Вщповщно використання лексикографiчного порядку стосовно принцитв справедливой означае, що кожен наступний принцип не виконуватиметься, якщо не пiдлягаe виконанню попереднiй. Тобто, в першу чергу мають забезпечуватися рiвнi свободи (в полiтичнiй, економiчнiй тощо площинi). Лише при виконанш цiel умови вступае в дто принцип рiвних можливостей, який передбачае доступ iндивiдiв до посад. Шсля виконання двох зазначених принципiв вступае в дгю принцип диферен-щацп, тобто розподiлу благ у сусшльстш, коли видiляються ресурси на користь малозабезпечених верств населення.
Отже, в цшому концепц1я Дж. Ролза пом'якшуе радикальш iнтенцil лiбе-ралiзму, гарантуючи рiвномiрний та справедливий розподiл благ у сустльствг Утiм, ця концепщя пiддавалася критицi з рiзних сторш. У цiлому критика концепцil Дж. Ролза виокремила новi тенденцil розвитку полггично1 науки, зокрема певним чином сприяла розвитку теорiй комунiтаризму та мульти-культуралiзму.
З комунiтаризмом, який у 1980—1990-х роках позицюнував себе як противник лiбералiзму, пов'язаш насамперед iмена А. Макштайра, М. Дж. Сен-дела, Ч. Тейлора, М. Уолцера та ш. Основна лiнiя протистояння була пов'язана з розумшням колективiстськоl природи iндивiда. На думку комунiтаристiв,
лiберали недоощнювали сшльш колективш щнносп, що пов'язують людей мiж собою, спонукаючи !х до об'еднання у певш спiльноти. Лiбералiзм кри-тикувався за шдиферентшсть у пiдходах до розумшня сутностi iндивiда, яка, на думку комуштариспв, обумовлена лiберальною аполооею атомiзо-ваного iндивiда, штучно вдарваного вiд свого соцiального оточення. Отже, у цшому «комунiтаризм виникае як реакщя на процес унiверсалiзацil лiбе-ральних цiнностей i розпочинаеться з критики лiберальноl концепцп шди-вiдуалiзму» [4].
Разом з тим деяю дослiдники, що вiдстоювали позици тбератв (Р. Двор-кш, Т. Нагель, В. Кимлiчка та iн.) зазначають, що комунiтаризм хибно крити-куе лiбералiзм за iндиферентнiсть. Тим б^ше, що комунiтаристський примат добра над справедливою видаеться нiсенiтницею, оскшьки кожна людина бажае рiзного добра, а не якогось ушверсалъного.
Дискусiя мгж комунiтаристами та лiбералами призвела до розумшня того, що причини суперечностей закладено фшософським конфлiктом: з одного боку, розбiжностями у розумiннi колективiзму (комунiтаристи) та iндивiдуа-лiзму (лгберали), а з другого — розб1жностями у розумiннi контекстуалiзму (комунiтаристи) та унiверсалiзму (лiберали). У цiлому в результат синтезу обох пiдходiв ( лiберального, i комунiтаристського) з'являеться так званий лiберальний комунiтаризм, який став основою для появи концепцп американ-ського мультикулътуралiзму.
Крiм того, що для мулътикультуралiзму набула прiоритетностi проблематика культурного розмайтя, вiн прагнув оптимально поеднати лiберальну абстрактну концепцию iндивiда iз комунiтаристською соцiалъною концепщею особистостi. Врештi, в рамках самого мультикультуралгзму виокремилися двi основоположнi теорп: концепщя мультикультурного громадянства (В. Ким-лiчка) та концепцiя толерантностi (М. Уолцер). Теорiя мулътикультуралiзму набула широкое' популярностi в Канадi. Вона займала антагошстичш позицil стосовно 1де1 «плавильного котла», яка, будучи популярною в США, перед-бачала поступове «злиття» всiх громадян в едину культуру. Разом з тим не тшьки на американському континентi спостерiгався науковий штерес до проблем мультикультуралгзму. 1де1 мультикультуралiзму, зокрема проблематика культурно1 iдентичностi, активно обговорювалися i в Сврот з огляду на И етшчне та культурне розма1ття.
Таким чином, вм цi дискусil призвели до того, що у сучасному лiбералiз-мi концепц1я iндивiдуалiзму була доповнена, з одного боку, теорiею груп iн-тересiв, а з другого — концепщею комуттаризму.
Сощалъний лiбералiзм наприкiнцi ХХ ст. почав утрачати провщш позицil через згортання соцiалъних програм багатьма кра1нами Заходу, яке було спро-воковане зниженням темпiв економiчного зростання. Разом з тим саме напри-кiнцi ХХ ст. значний вплив на подальшi тенденцп розвитку лiберального дискурсу справив розпад соцiалiстичноl системи. 128
Шсля розпаду СРСР активiзувалися дослщження, пов'язанi з проблематикою демократизацп та лiбералiзацiï задля окреслення шляхов державотво-рення краш колишнього соцiалiстичного табору. В масивi тогочасних концеп-цш, присвячених виявленню тенденцiй лiбералiзму в майбутньому, можна, на наш погляд, видiлити такi домiнантнi прогностичш сценарiï: «ошишстич-ний» (Ф. Фукуяма), «песимютичний» (I. Валлерстайн), «плюралютичний» (Дж. Грей) та ш.
Одразу тсля руйнаци Радянського Союзу набула популярносп концепцiя Ф. Фукуями, який запропонував «оптимiстичний» сценарiй розвитку лiбера-лiзму. На його думку, в майбутньому для лiбералiзму вже не юнуе альтернатив розвитку [7], осюльки остання альтернатива — соцiалiзм — зникла разом з розпадом СРСР. «Песимютичний» сценарiй розвитку лiбералiзму презентовано I. Валлерстайном [1], на думку якого i становления, i трiумф лiберальноï iдеологiï вже в минулому. Майбутне ж характеризуватиметься зростаючою нестабшьшстю та невизначенiстю. Концепцiю «агонального лiбералiзму» (вщ грецьк. агон — змагання) запропонував Дж. Грей, вважаючи, що лiбера-лiзму слiд спуститися з висот домiнуючоï' суспiльно-полiтичноï' доктрини [2]. Лiбералiзм мае боротися за власне мiсце шд сонцем поряд з шшими сустльно-полiтичними практиками, тобто маеться на увазi «плюралiстичний» сценарш розвитку.
Фiнансово-економiчна криза, що припала на кшець першого десятилiття XXI ст., оголила проблеми лiбералiзму в його економiчному вимiрi. Критищ лiбералiзму, яка активiзувалася у зв'язку з щею кризою, тддаеться весь кор -пус лiберальних iдей, незважаючи на те, що саме досягнення лiбералiзму у сферi iндивiдуальних та полггичних свобод детермiнували становлення оптимального политичного устрою захщних краш, що став взiрцем для iнших членiв свгговш спiльноти. Не будемо окремо зупинятися на причинах сучасноï фiнансово-економiчноï' кризи, яка, на наш погляд, спровокована неолiбераль-ними страте^ми в економщ. Зазначимо лише, що неолiбералiзм сво!м ви-никиениям дiйсно завдячуе лiберальному дискурсу, але на практицi вш дис-танцiювався вщ iдей класичного лiбералiзму настiльки, що став нести загро-зу лiберальнiй демократ. Неолiбералiзм призвiв до небаченого зростання впливовосп корпоративних груп, вiдтiснивши на задшй план iндивiда («героя» лiбералiзму) з його власними проблемами та свободами. Тим самим неолiбе-рали створюють загрозу для демократ, осюльки не здатш сприймати прав-лiния за принципом бшьшосп, натомiсть вони готовi вщдати владу певнiй групi експерпв чи елiтi суспiльства.
Для лiбералiзму криза означае насамперед необхiднiсть вистояти тд гострим прицiлом критики, яка переважно необгрунтовано спрямована на роз-вiнчування ще1 ринку (що шбито застарiла) та захоплення щеею протекцю-нiзму. Насправдi, вiдмова вщ ринку — це фактично вщмова вщ конкуренци,
яка стимулюе шновацп. А саме шновацп здатш вивести iз кризи. Тому ждабна критика — це шлях в шкуди [10, с. 8—9]. Свгт, звичайно, не буде вже таким, яким вш був до кризи. На нас оч^ють змши в галузi енергозберiгаючих технологiй, у сферi еколопчно1 полiтики. Але це не означае, що слщ вщмов-лятися вщ ще1 ринку. Ринок необхiдно збер^ати. Ринок — це не догма, це всього лиш шструмент економiчного поступу.
Напрями майбутнiх перетворень будуть покликанi розв'язати проблеми, притаманнi для бшьшосп кра1н свiту: дефiцит енергетичних ресурмв, вплив клiматичних змiн, домiнування iнформацiйного ресурсу тощо. Важливосп набувае еколопчна проблематика, зокрема теорiя сталого розвитку, яка тiсно корелюе з щеями лiбералiзму. Крiм того, у майбутньому задля полгтично! та економiчноl стабiльностi суспiлъства мусять мiгрувати до стльноти знань, оскшьки освiта — це перепустка у майбутне.
У цшому розмiрковування стосовно того, що лiбералiзм перебувае у кри-зi i йому пора зiйти зi свгтово1 щеолопчно1 арени, передчаснi [9, с. 14]. 1снують фундаментальнi ще1 лiбералiзму (свобода совiстi, свобода думки, свобода вiросповiдання тощо), якi вже стали надбанням всього полттичного дискурсу. Вщповщно буде недоречним вiдкинути щ досягнення лiбералiзму, 1'х, навпа-ки, необхщно адаптувати до ново1 полгтично1 реальностi. Тим бiльше, що свобода, демокрапя, соцiальна ринкова економiка i конкуренцiя е основою процвiтання сучасних захщних суспiлъств. Як влучно зазначае Д. Шварцман-тель, «у певному сенсi дивно говорити про кризу лiбералiзму в той самий момент, коли лiберальнi 1де1 у всьому свiтi, без сумнiву, перетворились на структуру политичного i соцiального життя» [8, с. 115].
Висновки. У другш половинi ХХ ст. спостер^аються змiни в етичнiй проблематицi лгберального дискурсу, акценти змiщуються на проблеми рiвно-стi та справедливостi. Актуалiзацil етично1 проблематики не в останню чергу сприяли iдеl утилiтаризму. Певним чином трансформувавшись, вони активно стали використовуватися представниками двох конкуруючих напрямiв: ути-лiтаристiв та деонтологiв (теоретики права), основне розходження м1ж якими полягало у розумiннi взаемодil мiж правом та благом. Для утилгтариспв благо мало прiоритет над правом, тодi як деонтологи вважали, що право мае прюритет над благом.
Одшею з найбшьш вщомих деонтологiчних теорiй стала лiберальна кон -цепщя неоконтрактуалiзму Дж. Ролза, якою було презентовано процедури розподшу справедливостi та благ у сустльстга. Критика ц1е1 концепцil виокре-мила новi тенденцil розвитку полiтичноl науки, зокрема, певним чином спри-яла розвитку теорш комунiтаризму та мультикультуралiзму. Дискусiя мiж комунiтаристами та лiбералами призвела до розумiння того, що причини суперечностей закладено фiлософським конфлжтом: з одного боку, розбiж-ностями у розумшш колективiзму (комунiтаристи) та iндивiдуалiзму (лiбера-130
ли), а з другого — розбiжностями у розумшш контекстуалiзму (комуштарис-ти) та унiверсалiзму (лiберали).
Наприкшщ ХХ ст. у масивi концепцш, присвячених виявленню тенденцiй лiбералiзму у майбутньому, можна видiлити такi домшантш прогностичш сценарiï: «оптимютичний» (Ф. Фукуяма), «песимютичний» (I. Валлерстайн), «плюралютичний» (Дж. Грей) та ш. Фiнансово-економiчна криза, що припала на кшець першого десятилитя XXI ст., оголила проблеми лiбералiзму в його економiчному вимiрi. Утiм, iснують фундаментальнi ще1 лiбералiзму (свобода совiстi, свобода думки, свобода вiросповiдання тощо), як! вже стали надбанням всього полiтичного дискурсу. Вщповщно буде недоречним вщ-кинути цi досягнення лiбералiзму, ïx, навпаки, необхщно адаптувати до ново! политично! реальностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Валлерстайн, И. После либерализма [Текст] / И. Валлерстайн ; пер. с англ. ; под. ред. Б. Ю. Кагарлицкого. — М. : Едиториал УРСС, 2003. — 256 с.
2. Грей, Дж. Поминки по Просвещению. Политика и культура на закате современности [Текст] / Д. Грей ; пер. с англ. Л. Е. Переяславцевой, Е. Рудницкой, М. С. Фетисова и др. ; под общ. ред. Г. В. Каменской. — М. : Праксис, 2003. — 368 с.
3. Гусейнов, А. А. Новые споры вокруг старых нормативных программ [Текст] [Електронний ресурс] / А. А. Гусейнов. — Режим доступу : http://www.i-u.ru/biblio/ archive/guseynov_istorija/33.aspx
4. Красноголова, Ю. Дилема лiбералiзму та комуштаризму [Текст] [Електронний ресурс] / Ю. Красноголова // Вiче. — Режим доступу : http://www.viche.info/ journal/814/
5. Ролз, Дж. Теорiя справедливости [Текст] / Д. Ролз ; пер. з англ. О. Мокровольсь-кий. — К. : Вид-во Соломи Павличко «Основи», 2001. — 822 с.
6. Сэндел, М. Дж. Либерализм и пределы справедливости [Текст] [Електронний ресурс] / М. Дж. Сэндел. — Режим доступу : http://www.musa.narod.ru/sand.htm
7. Фукуяма, Ф. Конец истории и последний человек [Текст] / Ф. Фукуяма ; пер. с англ. М. Б. Левина. — М. : ООО «Издательство АСТ» : ЗАО ИПП «Ермак», 2004. — 588 с. — (Philosophy).
8. Шварцмантель, Д. Идеология и политика [Текст] / Д. Шварцмантель ; пер. с англ. Е. В. Пызиной. — X. : Изд-во Гуманитарный Центр, 2009. — 312 с.
9. Lessard, J. F. Le libéralisme et la crise: une idéologie aux assises encore bien solide [Text] [Електронний ресурс] / J. F. Lessard // Liberal Matters [Liberal Matters is a publication of Liberal International]. — September 2009 : The global economic crisis. — P. 14—15. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.liberal-international.org/contentFiles/files/LiberalMatters.pdf
10. Minoves-Triquell, J. What the Crisis Means for Liberalism [Text] / J. Minoves-Triquell // Liberal Matters [Liberal Matters is a publication of Liberal International]. — September 2009 : The global economic crisis. — P. 8—9. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.liberal-international.org/contentFiles/files/LiberalMatters.pdf
ЭТИКО-ПРАВОВАЯ НАПРАВЛЕННОСТЬ ЛИБЕРАЛЬНОЙ ПРОБЛЕМАТИКИ КОНЦА ХХ ВЕКА
Куц Г. М.
Центральными проблемами либерального дискурса конца ХХ ст. стали проблемы равенства и справедливости. Соответственно, на доминантные позиции выдвинулась этико-правовая проблематика, очертив приоритетные направления дальнейшего развития политической науки (современный утилитаризм, деонтологические концепции, коммунитаризм, мультикультурализм и др.).
Ключевые слова: либерализм, справедливость, утилитаризм, деонтологи, коммунитаризм, мультикультурализм.
ETHICAL AND LEGAL ORIENTATION OF LIBERAL ISSUES OF END OF XX CENTURY
Kuz G. M.
The central problems of liberal discourse of the late twentieth century were issues of equity and fairness. Accordingly, the ethical and legal issues popped the dominant position, outlining the priorities for further development ofpolitical science (modern utilitarianism, deontological concept, communitarianism, multiculturalism, etc.).
Key words: liberalism, justice, utilitarianism, deontology, communitarianism, multiculturalism.
УДК 321.7:316.752
Т. В. Панченко, кандидат полгтичних наук, доцент
ДЕТЕРМ1НАНТИ ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ СУБСИД1АРНО1
ДЕМОКРАТЫ
До^джено вiдnовiднiстьунiверсальних характеристик демократичноI полтич-ног культури субсидiарним полтичним вiдносинам, доктрин та щнностям субсиди арностi. Доведено, що громадянська активтсть, довiра та толеранттсть разом iз солiдарнiстю, що вимагае об'еднання зусиль суб'eктiв сощальних вiдносин для до-сягнення сптьних щлей, детермтують полтичну культуру субсидiарноl демократа.
Ключовi слова: демократична полтична культура, субсидiарнiсть, солiдар-тсть.
Актуальтсть проблеми. У попередшх публжащях автора, присвячених проблемам демократ, принципу субсидiарностi та утвердженню субсидiар-них вщносин [1—3], обгрунтовано концепт «субсидiарноl демократ» як форми демократ, що реалiзуеться на рiзних рiвнях полгтично1 взаемоди —
132
© Панченко Т. В., 2010
