CC BY
90
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMeHi C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.15421/nvlvet8330 http://nvlvet.com.ua/
UDC 619:616.3:636.1
Equine gastric ulcer syndrome (EGUS). Prevalence, etiology, diagnostic
O. Stefanyk, L. Slivinska
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 05.02.2018 Received in revised form
06.03.2018 Accepted 12.03.2018
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine.
Tel.: +38-063-197-29-03 E-mail: ostapstefanyk@gmail.com
Stefanyk, O., & Slivinska, L. (2018). Equine gastric ulcer syndrome (EGUS). Prevalence, etiology, diagnostic. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(83), 156-161. doi: 10.15421/nvlvet8330
The analysis of scientific literature and different studies of recent years concerning diseases of the stomach in horses has been conducted in the article. The analysis of literature data indicates that the Equine gastric ulcer syndrome is a common disease especially among racehorses. This term is a condition in horses, characterized by ulcers in the terminal esophagus; proximal (squamous) stomach; distal (glandular) stomach; and proximal duodenum. The anatomy and physiology of the stomach, with particular reference to .secretion of acid and mucosal protective mechanisms, are reviewed as well as the differing theories relating to the aetiopathogenesis of gastric ulceration. The prevalence of the disease in racehorses has been reported from 60 to 90%. In general, horses that are in active training for racing tend to have a prevalence of around 90%, whereas horses for pleasure in full work have a reported prevalence of approximately 60%. The recent years data indicate the influence of microorganism Helicobacter genus on ulceration in equine stomach, a new specific species of H. Equorum was identified by the PCR assay in horse faeces, but the relationship between different species of Helicobacter and stomach ulcers remains controversial. Recently, nutritional and dietary management factors, the features of the anatomical structure of the stomach, dental problems, nonsteroidal anti-inflammatory drugs etc. have been identified to play an important role in gastric ulceration in horses. Clinical signs of EGUS are not always noticeable. Depending on the degree of damage, clinical signs in horses with EGUS include: acute and recurrent colic, poor body condition, partial anorexia, poor appetite, poor performance and attitude changes, diarrhea,, the disease is accompanied by weight loss, loss of appetite and decreased ability to work. This disease affects the physical condition of horses, slows the growth and development of foals. The introduction of new diagnostic tests and methods in veterinary practice, including gastroscopy, allows to diagnose ulcers on early stages, investigate and explore the causes of EGUS. The diagnosis requires a thorough treatment history, physical examination, and a minimum database. Identifying risk factors and clinical signs are also helpful in making a diagnosis. However, gastroscopy is the only definitive diagnosis for gastric ulcers currently available. in more detail. The article presents a 0-5 gastric ulcer scoring system to determine a lesion prevelence.
Key words: horses, gastrointestinal tract diseases, ulcer, gastroscopy, Helicobacter spp.
Синдром виразки шлунка у коней (EGUS). Поширешсть, етшлопя, дiагностика
О.В. Стефаник, Л.Г. ^iBrncbKa
Львiвський нацюнальний yuieepcumem ветеринарног медицини та бютехнологт iMeHi С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та
У cmammi проведено аналгз науковог лтератури тарезультати численних до^джень остантхpoKie щодо захворювань шлунка у коней. Дат cвiдчamь про те, що синдром виразки шлунка «EGUS» е поширеною хворобою, особливо серед верхових пopiд коней. Цей термт входить у групу захворювань, ят включають: ерозп та виразки дистального вiддiлy стравоходу, а також слизо-вих оболонок шлунка та проксимального вiддiлy дванадцятипалог кишки. Розглянуто анатомт i фiзioлoгiчнi функцп шлунка, зокрема, наведен дан щодо секрецп слизу та бжарбонату як захисних мeхaнiзмiв та вплив кислот на cлизoвi оболонки шлунка. Вiдмiчeнo високу поширетсть виразки шлунка у коней, що складае вiд 60 до 90% в зaлeжнocmi вiд ргзних emioлoгiчних фaкmopiв. У cmammi пpoaнaлiзoвaнi дан останнх ро^в щодо впливу мiкpoopгaнiзмiв роду Helicobacter на виникнення виразки шлунка. Методом
ПЛР був видтений новий специф1чний вид Helicobacter Equorum в фекал1ях коней, проте зв 'язок маж окремими видами Helicobacter i шлунковими виразками залишаеться дискустним. Зг1дно лтературних даних до екзогенних ульцерозних фактор1в вгдносяться: особливост1 анатом1чног будови шлунка, порушення год(вл(, недостатне подргбнення i пережовування грубих корм1в внасл1док хвороб зубгв i рота, стрес фактор, нестерогдш протизапальш засоби. КлШчт ознаки виразки шлунка не завжди наявт. Залежно в1д ступеня ураження виникае гострий, хрончний, рецидивуючий бть, д1арея, також хвороба супроводжуються втратою маси тта, зменшенням апетиту та зниженням працездатност1 Дане захворювання впливае на ф1зичну форму коней, уповтьнюе р1ст i розвиток молодняку. Впровадження нових д1агностичних тест1в та метод1в у ветеринарну практику, зокрема, гастроскопа дають змогу д1агностувати виразки на раншх етапах та бтьш детальнше дослЬджувати i вивчати фактори виникнення EGUS. Д1агностика виразки шлунка у коней базуеться на клт1чних та лабораторних методах досл1дження, зокрема, проведення уреаза тест(замтити на щось), визначення концентрацИ пепсиногену, тощо. В статт1 наведена ступенева система класифтацп виразки шлунка, розроблена консил1умом з питань EGUS.
Ключовi слова: кот, хвороби шлунково-кишкового тракту, синдром виразки шлунка, гастроскотя, Helicobacter spp.
Вступ
Кот е одним з вщцв тварин що вперше одомашнен людьми. Вони служать передуам робочою силою при виконант рiзних робгг, як найшвидший 3aci6 для подолання значних вщстаней, доставки вантаж1в, перевезення людей, оргашзацп спортивно-масових заходiв, тощо (Slivinska et al., 2013).
Останшми роками конярство штенсивно розвива-еться в Укра!ш, з'явилось багато приватних племш-них господарств та конюшень. В тепершнш час воно набуло статусу найбшьш престижно! галузi i вщграе значну роль не тшьки в економщ кра!ни, а також в сощальному житп людей.
Для тдтримання надежного здоров'я кош потре-бують збалансований рацiон та правильт умови утримання. Особливу увагу варто придiдяти фiзичним навантаженням шд час тренувань та роботi в упряж1. Важдивим аспектом для пвдтримання здорового коня е профiлактика захворювань, яка вкдючае дегшьмен-тизацiю, вакцинацш та регулярну чистку зубiв.
Довготривалють життя, робочi якостi коня та доб-робут тварини можуть бути значно знижет через хвороби, яш виникають внаслвдок рiзних етiологiчних чиннишв, що призводять до матерiадьних збитшв для власникiв.
Серед хвороб у конярств^ бiльший вiдсоток при-падае на незаразнi (74-77%) (Zhanchipova, 2010). Окреме мюце займають хвороби шлунково-кишкового тракту в коней, зокрема, синдром виразки шлунка, що скдадае вiд 25 до 51% у лошат та вщ 60 до 90% - у дорослих коней (Rabuffo et al., 2002, 2009; Dionne et al., 2002; Kurdeko, 2016).
Синдром виразки шлунка у коней (EGUS - Equine gastric ulcer syndrome) е складним багатофакторним захворюванням, симптоми якого залежать вiд актив-носп i мiсцезнаходження ульцерацп (Rabuffo et al., 2002). Цей термш входить у групу захворювань, якi включають: ерози та виразки дистадьного ввддшу стравоходу, а також залозисто! та незалозисто! слизово! оболонки шлунка та проксимального ввддшу два-надцятипадо! кишки (Andrews et al, 1999; Nieto, 2014).
Сприяють виникненню виразок, анатомiчнi особ-ливостi будови шлунка. У коня вш однокамерний, стравохвдно - кишкового типу, ввдносно невеликих розмiрiв. Шдунок подiлений на: кардiальну дiдянку, дно або скдепiння та тшо, пiлоричну - на ворота шлунка та пшоричний канал. Пстолопчно видiляють три зони: дно шлунка, кардiальний та пiлоричний вщдши.
За функцiональними ознаками шлунок подметься на двi частини: бiльшу (фундальну), яка вистелина задо-зистою слизовою оболонкою, з рiзко кислою реакщею секрету, що видiляе захисний слиз та бжарбонат, хлоридну кислоту (HCL), пепсин i пепсиноген, необ-хвдт для нормального процесу травления; каудальну -вистелину незалозистою сквамозною слизовою обо-лонкою, iз лужною реакщею секрету, що утворюе слиз та ендокринш речовини - гастрон, гастрин (Ross et. al., 1981; Cambell-Thompson and Merritt, 1990; Mazurkevych et. al., 2012; Slivinska et al., 2013).
Секреторна функцiя визначаеться шльшстю шлун-кового соку, його кислотшстю (загальна кислотнiсть, зв'язана та вшьна хлоридна кислота) i ферментатив-ною актившстю (Levchenko et al., 2012). У коней про-дукування шлункового соку вiдбуваеться постiйно. Секрецiя шлункового соку - це кшьшсть HCL, видь лено! в шлунку за одиницю часу. Кислотнiсть шлунка визначае pH вмiстимого в ньому i регулюеться секре-цiею слинних, шлункових, жовчних i пiдшлункових залоз.
При порушенш рiвноваги м1ж факторами агресп слизово! оболонки шлунка (хлоридна кислота, пепсин, жовчт та органiчнi кислоти) i факторами захисту слизово! (бшарбонат, слиз) можуть виникати виразки (Robinson, 2007; Nado and Frenk, 2007). Простаглан-дин Е2 забезпечуе секрецш слизисто-бiкарбонатного шару на залозистiй слизовш оболонцi шлунка та збь льшуе притiк кровi до не!. Зменшення синтезу проста-гландинiв призводить до пригшчення факторiв захисту (Robinson, 2007). Нестеро!дш протизапальнi препа-рати (НПЗП) можуть запускати механiзм останшх, пригнiчуючи цикдооксигеназу та синтез простаглан-динiв Е2.
Бiльшiсть виразок розташоваш на незадозистiй слизовiй уздовж margo-plicatus (Macallister et al., 1997; Sandin, 2003; Contreras et al., 2007; Bell, 2007). Вони часто локалiзуються в дмнщ saccus caecus та вздовж незалозисто! дшянки мало! та велико! кривизни шлунка (Sadin et al., 2003, Bell et al., 2007). Дослвдження в Новш Зеландп пвдтверджують поширенiсть ульцерацп на цих дiлянках, аде бшьш вираженi виразки, як зазначають автори, спостерпадись в межах мадо! кривизни шлунка в порiвняннi з шшими краями незалозисто! слизово! оболонки (Murray and Eichorn, 1996; Sandin et al., 2003). Менш поширеш виразки залозис-то! слизово! та ураження дванадцятипало! кишки були виявленi серед дорослих коней (Sandin et al., 2003; Bell et al., 2007).
Таким чином анал1зуючи лтгературш джерела (Ross et al., 1981; Cambell-Thompson and Menitt, 1990; Andrews and Nadeau, 1999; Robinson, 2007) хочемо вадмиити, що у 80% коней виразки зустр1чаються на д1лянках слизово! з ввдсуттм захисним бар'ером, що реагують на подразнення кислотами потовщенням кератинового шару, який забезпечуе незначний захист вщ кислот i пепсину.
Проводять регулярний огляд ротово! порожнини, на наявшсть виразок, стороннiх предмепв, набрякiв. При оглядi зубно! аркади звертають увагу на наявшсть трiщин, зношення через надлишковi нарости на зубах, дiастем або щшин м1ж зубами. Наявнiсть змiн приводить до патологи прикусу зубно! аркади i нее-фективному пережовуванню корму, болем в ротовш порожнинi та викликае розлади травно! системи коней (Robinson, 2007; Reese and Andrews, 2009).
Фiзiологiчною особливiстю шлунка коней е безпе-рервне видiлення хлоридно! кислоти, навiть без наяв-ностi кормових мас в ньому (Andrews and Nadeau, 1999; Sandin et al., 2003; Allen, 2003). Дослщження вчених вказали, що виразки можуть виникати при голодуванш коней протягом 48 годин (Sandin et al., 2003). За результатами дослщжень синдром виразки шлунка дiагностували в груш коней iз зменшеним апетитом - 94,8%, у 48.6% - iз збереженим апетитом (Murray, 1997; Bezdekova et al., 2008).
При пасовищному утриманнi у коней ввдбуваеться неперервна секреция слини за рахунок постiйного прийому корму. Слина це буфер, який захищае ввд надмiрно! кислотностi шлунка. У коней, при активному тренуванш без пасовищного утримання, е меншi затрати часу на по!дання готових кормiв, що впливае на важливий мехашзм слиновидiлення (Sandin et al., 2003, Videla and Andrews, 2009). Тому поширешсть виразок у коней при щоденному випаа спостерпаеть-ся значно рщше нгж тiльки при стшловому утриманнi (Murray and Eichorn, 1996; Sandin et al., 2003).
Вагому роль у виникненш виразки шлунка у коней мае дiета, яка впливае на секрецш шлункового соку (Buchanan and Andrews, 2003) Зокрема, згодовування ■ильки сiна i гранул, концентрованих кормiв з високим вмiстом цукру сприяе пвдвищенню концентрацй' гаст-рину в сироватцi кровi.
Стрес тд час тренувань чи транспортуваннi коней запускае механiзм надлишково! секрецii ендогенних кортикостеро!дiв, котрi пригнiчують синтез простаг-ландинiв, що приводить до руйнування факторiв за-хисту слизових оболонок шлунка (Robinson, 2007). Було встановлено, що у верхових порвд коней, яш поддавались активному фiзичному навантаженню тд час тренувань, поширенiсть дано! патологи становила 80% (Smyth et al., 1989).
Дослщження останнiх рок1в вказують, що гастри-ти, ерозй' та виразки шлунка виникають пiд впливом бакт^альних чинникiв, а саме Helicobacter. Це спра-левиднi паличкоподiбнi грамнегативт бактерй, як1 iнфiкують рiзнi дшянки шлунка i дванадцятипало! кишки.
У 1875 рощ група шмецьких вчених виявила ст-ралевидну бактерш в слизовш оболонцi шлунка лю-дини (Hammond et al., 1986). Бага^я не росла на
вщомих у той час поживних середовищах i це випад-кове ввдкриття було зрештою забуте (Hammond et al., 1986). У 1893 рот гталшський дослщник Giulio Bizzozero описав схожу сшралевидну бактерш, що живе в кислому вшсп шлунка у собак (Hammond et al., 1986; Blaser, 2005).
У 1899 рощ польський професор V. Jaworski з Ягеллонського ушверситету в Краковi (Bizzozero, 1893) дослщжуючи осад з промивних вод шлунка людини, виявив деяку к1льк1сть бактерш характерно! стралевидно! форми. Вiн першим назвав виявлену ним бактерш Vibrio Rugula i припустив можливу етюлопчну роль цього мiкроорганiзму в етюлогп захворювань шлунка (Hammond et al., 1986; Bizzozero, 1893).
Helicobacter Pilory вдруге була вiдкрита в 1979 ро-цi австралiйським патологоанатомом Warren J.R. По-чинаючи з 1981 року, провiв подальшi дослвдження разом з Marshall B.J. (Konturek, 2003). 1м вдалось ви-дiлити i iзолювати Helicobacter з проб слизово! оболо-нки шлунка людини i культивувати на штучних поживних середовищах (Marshall and Warren, 1984).
Медичне наукове ствтовариство повiльно i неохоче визнавало етiологiчну роль ще! бактерй' в роз-витку виразково! хвороби шлунка i дванадцятипало! кишки. До недавнього часу було поширене переко-нання, що жоден мiкроорганiзм нездатний вижити протягом тривалого часу в кислому середовищi шлу-нка.
Одним з найпереконливших експериментiв у ви-ргшент причини захворювання був поставлений Marshall B.J., який навмисне випив вмют чашки Пет^ з культурою бактерй H. Pylori. В нього розвинувся гастрит. Так були виконанi постулати Коха i через 10 дтв пiсля спровокованого зараження, виявились ознаки гастриту i наявнiсть H. Pylori на слизовш обо-лонцi шлунка (Marshall and Warren, 1984; Hammond et al., 1986).
Helicobacter pylori е основною причиною виник-нення виразок шлунка у людей. Можливють шф^-вання Helicobacter в коней за виразки шлунка досль джував (Scott et al., 2001; Belli et al., 2003) дослщжу-вали виявлений фермент уреазу шлунка коня з вираз-кою, що вказувало на наявнiсть Helicobacter. Hepbur, 2004 вдалося виявити Helicobacter - специфiчну ДНК у коней здорових та з незначним ураженням шлунка, уреазний тест (Campylobacter - like organism test) був позитивним у семи з п'ятнадцяти дослвджуваних тва-рин (Bezdekova, 2009). Зокрема, дослвджена Helicobacter специфiчна ДНК була iзольована iз зало-зисто! слизово! оболонки шлунка семи коней, в тому числi, двох iз сквамозною ерозiею i одного - з ерозiею залозистого еттелш. Результати дослiджень вказують, що Helicobacter spp., е одтею iз причин виник-нення EGUS (Murray, 1997; Robinson, 2007).
Останшм часом, методом ПЛР, був видiлений но-вий вид Helicobacter Equorum у фекалiях двох клiнiч-но здорових коней (Moyaert et al., 2007). ДНК H. Equorum було виявлено у фекалгях двох iз семи (28%) лошат молодших 1-мюячного вшу та у 40 iз 59 (67,8%) 1-6-мюячного вiку (Moyaert et al., 2009). При дослщжент 20 чистокровних коней у Венесуеллi за
допомогою ПЛР-анал1зу було виявлено Helicobacter -специф1чну ДНК. Helicobacter - специф1чна ДНК була виявлена у 2 i3 7 коней, у 3 з 5 коней з гастритом, у 5 з 6 коней з обома ураженнями та в 1 з 2 коней i3 здоровою слизовою (Nado and Frenk, 2007).
Тишзащя видiв Helicobacter у коней можлива з допомогою методу ПЛР, iмунофлюоресценцü (confocal microscopy), виявлення антитiл у сироватцi кровi до Helicobacter spp., а також шентифшащею типових гiстологiчних змiн шлунка (Murray, 2005). Helicobacter здатна ушкально колошзувати шлунок через дiю цитоплазматично! уреази. Позитивний уреа-за-тест був проведений рядом авторiв (Belli, 2003; Hepbur, 2004) у коней з виразкою шлунка.
Тест базуеться на принцит: сечовина, яка е в шлунку, шд впливом ферменту уреази, що виднеться мiкроорганiзмами роду Helicobacter, розпадаеться з видiленням юшв амонгю. Це значно збiльшуе pH шлунка, що можна оцiнити за допомогою кольорово-го iндикатора (Niankovskyi et al., 2001).
Аналiз лггературних даних вказуе що особливостi анатомiчноi будови шлунка, порушення годiвлi i утримання, недостатне подрiбнення i пережовування грубих кормiв внаслщок хвороб зубiв i рота, застосу-вання НПЗП, стрес фактори, слщ вiднести до екзоген-них ульцерозних факторiв (Murray et al., 1996; Sandin, 1999; Luthersson et al., 2009; Kurdeko, 2016). Описаний мшрооргашзм роду Helicobacter можливо е одшею з причин виникнення EGUS (Murray, 1997; Scott et al., 2001; Belli et al., 2003; Hepburn, 2004; Robinson, 2007; Moyaert et al., 2009), проте зв'язок мiж окремими видами Helicobacter i шлунковими виразками у коней залишаеться дискусiйним.
Клiнiчнi ознаки виразки не завжди вираженi. За-лежно вiд ступеня ураження може бути гострий, хро-нiчний, рецидивуючий бшь, дiарея, якi супроводжу-ються втратою маси тiла, зменшенням апетиту та зниженням працездатностi (Murray et al., 1989; Dukti et al., 2006). Синдром виразки шлунка впливае на фiзичну форму коней, упов№нюе ргст i розвиток молодняку. Характерним е лейкоцитоз, збшьшення ШОЕ, при наявносп кровотечi - зниження рiвня ге-моглобiну, кiлькостi еритроцитiв, а також характерна гiпоальбумiнемiя.
Таблиця 1
Ступенева система класифiкацii виразки шлунка, розроблена консилiумом з питань «EGUS» (Macallister et al., 1997)
Ступiнь 0 Еттелш незмшений, слизова без гшереми, без гiперкератозу.
Ступiнь 1 Еттелш незмшений, наявнi дiлянки гше-ремп або гшеркератозу.
Ступiнь 2 Наявш дрiбнi маленыа або мультифокаль-m ураження.
Ступiнь 3 Наявнi велию, поодинокi чи мультифока-льнi ураження або велию дiлянки поверх-невих уражень.
Ступiнь 4 Наявнi велию глибокi виразки.
У бiльшостi коней слизова оболонка набрякла, з жовтим вщпнком, на язику сiрий нали' (Kurdeko, 2016). При дiагностицi виразки шлунка, проводять кдiнiчне та лабораторне дослщження кровi, вмютимо-го шлунка, аде найбшьш шформативним методом е гастроскотя. При и виконаннi вщбираються бiоптати для постановки дiагнозу та диференщацп рiзних типiв iнфiльтрацi! слизово! оболонки шлунка.
Впровадження у ветеринарну практику гастроско-пи дадо змогу дiагностувати виразкову хворобу шлунка як у дорослих коней (до 90%), так i в лошат (2550%) (Levchenko et al., 2012). Для проведення цiе! процедури потрiбен ендоскоп довжиною не менше 2 м, який дае змогу оцшити стан незалозисто! слизово! оболонки шлунка та margo plicatus або 2,5-3 м, для вiзуалiзацi! пшорично! та проксимально! частини дванадцятипало! кишки в бшьшосп дорослих коней (Andrews and Nadeau, 1999; Murray et al., 2001; Andrews et al., 2002). Ддагноз тдтверджуеться на ос-новi проведено! гастроскопi! (Kubiak et al., 2010).
Використання ступенево! системи оцшки при ви-разцi шлунка дозволяе порiвнювати гастроскопiчнi данi та мотторити перебiг хвороби (Macallister et al, 1997; Andrews and Nadeau, 1999).
Для дiагностики хвороб шлунка особливе значен-ня мають показники вiльно! хлоридно! кислоти i пере-травна здатнiсть (ферментативна активнiсть) шлунк-вого вмiсту. Слщ зазначити, що змша кислотностi шлункового вмiсту не завжди е наслшком захворю-вання шлунка, а може бути результатом рефлекторного впливу за ураження печшки, кишечнику, нирок, легень та шших оргашв. Тому постановка дiагнозу при виразщ шлунка на пiдставi лише дослвджень шлункового соку не буде обгрунтованим, а лiкування буде не ефективним (Levchenko et al., 2012).
За даними (Kurdeko, 2016) iз лабораторних методiв дiагностики виразки шлунка найбшьш шформативним е визначення рiвня пепсину, який продукуеться залозами слизово! оболонки. Автором встановлено, що чим вищий його рiвень в кров^ тим пiдвищена iмовiрнiсть наявностi виразки на слизовш оболонцi шлунка, при цьому кiлькiсть лейкоцитiв у кровi коней е вищою на 6,3%, а сегменто-ядерних нейтрофiлiв на 8,3%, в порiвняннi iз здоровими тваринами.
Пепсиноген продукуеться залозами слизово! обо-донки дна шлунка. Характерною особливютю пепси-ногену е те, що пщ дiею соляно! кислоти, при pH (1,52,0) вiн трансформуеться в пепсин. Пепсиноген мае здатшсть проникати в кров, що е важливо для оцiнки стану слизово! оболонки шлунка (Kurdeko, 2016).
Виразки шлунка у коней часто залишаються не дь агностованими лiкарями ветеринарно! медицини, оскiльки кдiнiчнi ознаки хвороби не виражеш i не тишчш, а високоiнформативнi методи дiагностики вимагають наявностi обладнання або проведення затратних скдадних лабораторних аналiзiв (Kurdeko, 2016).
Основш методи за виразки шлунка е спрямоваш на загоювання дефектiв за рахунок зменшення кислотно-стi шлункового соку, збшьшення секреци внутрiшнiх захисних механiзмiв, зменшення больового синдрому.
Висновки
Анал1зуючи лггературш джерела хочемо ввдмгги-ти, що в Украйн недостатньо дослцркень щодо рол м1крооргашзм1в роду Helicobacter у виникненш виразки шлунка в коней. Дане питання на сьогодшшнш день е актуальним i потребуе подальших дослщжень щодо вдосконалення методiв ранньой дiагностики, оскiльки дозволить проводити ефективне л^вання серед верхових порiд коней.
References
Slivinska, L.H., Drachuk, A.O., Demydiuk, S.K., Lychuk, M.H., & Shcherbatyi, A.R. (2013). Navchalno-metodychnyi posibnyk Koliky u konei, (etiolohiia, diahnostyka, likuvannia, profilaktyka (in Ukrainian). Zhanchipova, B.B. (2010). Izmeneniia sekretorno-motornoi funktcii zheludka loshadi pri ostrom razshirenii. Avtoreferat dissertacii na soiskanie uchenoj stepeni kandidata veterinarnyh nauk 06.02.01 - diagnostika boleznej i terapija zhivotnyh, patologija, onkologija i morfologija zhivotnyh. g.Barnaul (in Russian).
Rabuffo, T.S., Hackett, E.S., Grenager, N., Boston, R., & Orsini J.A. (2009). Prevalence of Gastric Ulcerations in Horses with Colic. Acvsd. 540 Journal of Equine Veterinary Science. 29 (6), 540-546. doi: 10.1016/j.jevs.2009.05.005. Rabuffo, T.S., Orsini, J.A., Sullivan, E., Engiles, J., Norman T., & Boston R. (2002). Association between age or sex and prevalence of gastric ulceration in Standardbred racehorses in training. Journal of the American Veterinary Medical Association. 221, 1156-1159. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/ 12387386.
Dionne, R.M., Vrins, A.A., & Doucet, M.Y. (2003). Gastric ulcers in Standardbred racehorses: prevalence, lesion description, and risk factors. Journal of Veterinary Internal Medicine. 17(2), 218-222. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12683624. Kurdeko, A.P. (2016). Sovershenstvovanie diagnostiki i lecheniia iazvennoi bolezni zheludka loshadei. Naukovii visnik veterinarnoi meditcini. 2, 51-56 (in Belarus). Nieto, J. (2014). Gastrointestinal diseases of athletic horses. Equine Sports Medicine and Surgery (Second Edition). 999-1009. doi: 10.1016/B978-0-7020-4771-8.00047-8.
Andrews F.M,. Bernard W., & Cohen H. (1999). Recommendations for the diagnosis and treatment of equine gastric ulcer syndrom (EGUS). Eq. Vet. Edu. 11(5), 262-272. doi: 10.1111/j.2042-3292.1999.tb00961.x. Mazurkevych, A.I., Karpovskyi, V.I., Kambur, M.D., Trokoz, V.O., Stepchenko, L.M., Bublyk, V.M., & Holovach, P.I. (2012). Fiziolohiia Tvaryn. Vinnytsia: Nova Knyha (in Ukrainian). Ross, I.N., Bahari, H.M., & Turneberg, L.A. (1981). The ph gradient across mucus adherent to rat fundic mucosa in vivo and the effect of potential damaging agents. Gastroenterology. 81(4), 713-718. https://www.ncbi.nlm. nih. gov/pubmed/7262515.
Cambell-Thompson, M.L, & Merritt, A.M. (1990). Basal and pentagastrin-stimulated gastric secretion in young horses. Am. J. Phys. 259(6), 1259-1266. doi: 10.1152/ajpregu.1990.259.6.R1259.
Levchenko, V.I., Kondrakhin, I.P., Vlizlo, V.V., Holovakha, V.I, Sudakov, M.O., Melnyk, Y.L., & Chumachenko, V.Iu. (2012). Vnutrishni khvoroby tvaryn. Pidruchnyk (in Ukrainian).
Robinson, E. (2007). Bolezni loshadei, sovremennie metody lecheniia. Akvarium (in Russian).
Nado, D., & Frenk, M. (2007). Endrius. Sindrom iazvy zheludka (in Russian).
Contreras, M., Morales, A., Garci a-Amado, M.A., De Vera, M., Bermu, V., & Gueneau, P. (2007). Detection of Helicobacter-like DNA in the gastric mucosa of Thoroughbred horses. Letters in Applied Microbiology. 5(45), 553-557. doi: 10.1111/j.1472-765X.2007.02227.x.
Macallister, C.G., Andrews, F.M., Deegan. E., Ruoff. W., & Olovson. S.G. (1997). A scoring system for gastric ulcers in the horse. Equine Veterinary Journal. 29(6), 430-433. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/ 9413714.
Sandin, A., Skidell, J., Haggstrom, J., & Nilsson, G. (2003). Postmortem findings of gastric ulcers in Swedish horses older than age one year: A retrospective study of 3715 horses. Equine Veterinary Journal. 32(1), 36-42. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/ pubmed/10661383.
Bell, R.J., Mogg, T.D., & Kingston, J.K. (2007). Equine gastric ulcer syndrome in adult horses: A review. New Zealand Veterinary Journal. 1(55), 1-12. doi: 10.1080/00480169.2007.36728.
Murray, M.J., & Eichorn, E.S. (1996). Effects of intermittent feed deprivation, intermittent feed deprivation with ranitidine administration, and stall confi nement with ad libitum access to hay on gastric ulceration in horses. American Journal of Veterinary Research. 57(11), 1599-1603. https://www.ncbi.nlm. nih.gov/pubmed/8915437
Bell, R.J., Kingston, J.K., Mogg, T.D., & Perkins, N.R. (2007). The prevalence of gastric ulceration in racehorses in New Zealand. New Zealand Veterinary Journal 55(1). 13-18. doi: 10.1080/00480169.2007.36729.
Andrews, F.M., & Nadeau, J.A. (1999). Clinical syndromes of gastric ulceration in foals and mature horses. Equine Veterinary Journal. 39(S29), 30-33. doi: 10.1111/j.2042-3306.1999.tb05165.x.
Reese, R.E., & Andrews, F.M. (2009). Nutrition and Dietary Management of Equine Gastric Ulcer Syndrome. 25(1), 79-92. doi: 10.1016/j.cveq.2008.11.004.
Robinson, E. (2007). Bolezni loshadei, sovremennie metody lecheniia. Akvarium; 1008. Prisposobleniia dlia ispravleniia anomalii prikusa Tomas Dzh. Dzhonson; pod red. Entoni T. Bliksleigera. Grass Leik, Michigan (in Russian).
Allen, T. (2003). Incorporating Equine Dentistry Into Your Practice. Journal of Equine Veterinary Science. 5, 198.
Murray, M.J. (1997). Suppression of gastric acidity in horses. Journal of the American Veterinary Medical
Association. 11, 37-40. https://www.ncbi.nlm.nih. gov/pubmed/9215408.
Bezdekova, B., Jahn, P., & Vyskocil, M. (2008). Gastric ulceration, appetite, and feeding practices in standardbred racehorses in the Czech Republic. Acta Vet Brno. 77. 603-607. doi: 10.2754/avb200877040603.
Videla, R., & Andrews, F.M. (2009). New Perspectives in Equine Gastric Ulcer Syndrome. Vet. Clin. Equine. 25(2), 283-301. doi: 10.1016/j.cveq.2009.04.013.
Buchanan, B.R., & Andrews, F.M. (2003). Treatment and prevention of equine gastric ulcer syndrome. Veterinary Clinics of North America. Equine Practice. 19, 575-597. doi: 10.1016/j.cveq.2003.08.012.
Smyth, G.B., Young, D.W., & Hammond, L.S. (1989). Effects of diet and feeding on postprandial serum gastrin and insulin concentration in adult horses. Equine Veterinary Journal. 7, 56-59. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9118108.
Hammond, C.J, Mason, D.K, & Watkins, K.L. (1986). Gastric ulceration in mature thoroughbred horses. Equine Vet. J. 18(4), 284-287. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3758006.
Material z vikipedii, vilnoi entsyklopedii . Helicobacter Pylory: Istoriia vidkryttia, budova. Ostannie redahuvannia 8 hrud. 2016. https://uk.wikipedia.org /wiki/Helicobacter_pylori (in Ukrainian).
Blaser, M.J. (2005). An Endangered Species in the Stomach. Scientific American. 292(2), 38-45. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15715390.
Bizzozero, G. (1893). Ueber die schlauchförmigen Drüsen des Magendarmkanals und die Beziehungen ihres Epitheles zu dem Oberflächenepithel der Schleimhaut. Archiv für mikroskopische Anatomie. 42, 82-152.
Konturek, J.W. (2003). Discovery by Jaworski of Helicobacter pylori and its pathogenetic role in peptic ulcer, gastritis and gastric cancer. J. Physiol. Pharmacol. 54(3), 23-41. https://www.ncbi.nlm. nih.gov/pubmed/15075463.
Marshall, B.J., & Warren, J.R. (1984). Unidentified curved bacilli in the stomach patients with gastritis and peptic ulceration. Lancet 1, 8390, 1311-1315. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/6145023.
Scott, D.R., Marcus, E.A., Shirazi-Beechey, S.S.P., & Murray, M.J. (2001). Evidence of Helicobacter infection in the horse. In Proceedings of 101st General Meeting of the American Society for Microbiology. 20-24 May,Orlando, Florida, USA, 56.
Belli, C.B., Fernandes, W.R., & Silva, L.C. (2003). Positive urease test in adult horse with gastric ulcer-Helicobacter sp. Arquivos do Instituto Biologico, Instituto Biologico Avenida Conselheiro Rodrigues Alves. 70, 17-20.
Bezdekova, B., & Futas, J. (2009). Helicobacter species and gastric ulceration in horses: a clinical study. Veterinarni Medicina. 54(12), 577-582. http ://vri.cz/docs/vetmed/54-12-577.pdf
Hepburn, R.J. (2004). Investigation into the Presence of Helicobacter in the Equine Stomach by Urease Testing and Polymerase Chain Reaction and Further Investigation into the Application of the 13C-Urea
Blood Test to the Horse. 1-137. http://hdl.handle.net/10919/33587.
Moyaert, H., Decostere, A., Vandamme, P., Debruyne, L., Mas,t J., Baele, M., Ceelen, L., Ducatelle, R., & Haesebrouck, F. (2007). Helicobacter equorum sp. Nov., a urease-negative Helicobacter species isolated from horses faeces. Int J Syst Evol Microbiol. 57, 213-218. doi: 10.1099/ijs.0.64279-0.
Moyaert, H., Haesebrouck, F., Dewulf, J., Ducatelle, R., & Pasmans, F. (2009). Helicobacter equorum is highly prevalent in foals. Vet Microbiol. 133(1-2), 190-192. doi: 10.1016/j.vetmic.2008.06.004.
Murray, M.J. (2005). Equine gastric ulcer syndrome (EGUS). In: Proceedings of 1st Scientific Symposium of European College of Equine Internal Medicine, 2022 January. 82.
Niankovskyi, C.L., Ivakhenko, O.S. Tomkiv, Ya.M., Hudzan, N.F., & Ivantsiv, V.A. (2001). Try skladnyky zakhvoriuvan shlunkovo-kyshkovoho traktu u ditei: Refliuks - Helicobacter pylori. Lviv (in Ukrainian).
Luthersson, N., Nielsen, Hou K., Harris, P., & Parkin, T.D. (2009). Risk factors associated with equine gastric ulceration syndrome (EGUS) in 201 horses in Denmark. Equine Vet. J. 41(7), 625-630. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19927579.
Murray, M. J., Schusser, G. F., Pipers, F.S., & Gross, S.J. (1996). Factors associated with gastric lesions in thoroughbred racehorses. Equine Vet. J. 28(5), 368374. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/8894534.
Sandin, A. Skidell, J., Haggstrom, J., Girma, K., Nilsson, G. (1999). Post-mortem findings of gastric ulcers in Swedish horses up to 1 year of age: A retrospective study 1924-1996. Acta Vet. Scand. 40(2), 109-120. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10605127.
Dukti, S.A., Perkins, S., Murphy, J., Barr, B., Boston, R., Southwood, L.L., & Bernard, W. (2006). Prevalence of gastric squamous ulceration in horses with abdominal pain. Equine Vet. J. 38(4), 347-349. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16866203.
Murray, M.J., Grodinsky, C., Anderson, C.W., Radue, P.F., & Schmidt, G.R. (1989). Gastric ulcers in horses: a comparison of endoscopic findings in horses with and without clinical signs. Equine Vet. J. 7, 68-72. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9118110.
Kubiak, K., Jankowski, M., Spuzak, J., Niedzwiedz, A., Nicpon, J., Vlizlo, V., & Maksymovych, I. (2010). Etiopathogenesis and diagnosis of gastric ulcers in horses. Biologija tvarin. 12(2), 291-296. (in Ukrainian).
Murray, M.J., Nout, Y.S., & Ward, D.L. (2001). Endoscopic findings of the gastric antrum and pylorus in horses: 162 cases (1996-2000). Journal of Veterinary Internal Medicine. 15(4), 401-406 https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11467600.
Andrews, F.M., Reinemeyer, C.R., Mccracken, M.D., Blackford, J.T., Nadeau, J.A., Saabye, L., Sotell, M., & Saxton, A. (2002). Comparison of endoscopic, necropsy and histology scoring of equine gastric ulcers. Equine Vet. J. 34(5), 475-478. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12358050.
Macallister, C.G., Andrews, F.M., Deegan, E., Ruoff, W., & Olovson, S.G. (1997). A scoring system for equine gastric ulcers. Equine Vet. J. 29, 430-433.
