CC BY
275. Inoculum size in shigellosis and implications for expected mode of transmission / H.L. Dupont, M.M. Levine, R.B. Hornick, S.B. Formal // J. Infect. Dis. 1989;159:1126-1128. doi: 10.1093/infdis/159.6.1126. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar].
6. Socio-economic factors of bacillary dysentery based on spatial correlation analysis in Guangxi Province, China / C. Nie, H. Li, L. Yang [et all.] // PLoS ONE. 2014;9:e102020. doi: 10.1371/journal.pone.0102020.
7. Risk areas and neighborhood-level risk factors for Shigella dysenteriae, 1 and Shigella
flexneri / M. Emch, M. Ali, M. Yunus // Health Place. 2008; 14:96-105. doi:
8.1016/j.healthplace.2007.05.004.
9. Воротынцева Н.В. Острые кишечные инфекции у детей / Н.В. Воротынцева, Л.Н. Мазанкова // М.: Медицина, 2001. - 480 с. [Vorotyntseva N.V. Acute intestinal infections in children / N.V. Vorotyntseva, L.N. Mazankova // M.: Medicine, 2001.-- 480 p.]
10. A review of the public health management of shigellosis in Australia in the era of culture-independent diagnostic testing / AY Tai, M Easton, J Encena [et all.] // Aust N Z J Public Health. 2016 Dec;40(6):588-591.
11. Spatial-temporal analysis of social-economic factors of bacillary dysentery in Beijing-Tianjin-Tangshan, China /Y.Y. Li, C.D. Xu, G.X. Xiao, G.X. Luo // J. Geo-Inf. Sci. 2016;18:1615-1623. [Google Scholar]
12. Laboratory-Based Prospective Surveillance for Community Outbreaks of Shigella spp. in Argentina / Maria R. Vinas, , Ezequiel Tuduri, Alicia Galar [et al.] //PLoS Negl Trop Dis. 2013 Dec; 7(12): e2521.Published online 2013. Dec12. doi: 10.1371 /journal.pntd.0002521)
13. https ://ukrstat. org/uk/operativ/operativ2019/ds/kn/kn_u/kn0919_u. html
Робота надійшла в редакцію 12.12.2019 року.
Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування
УДК 616.98:579.834]-022.9-036.22
DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.3608255
О. А. Мельник, М. І. Голубятников, С. І. Доан, А. В. Кузьмінов, Л. І. Фоміна-Макарусь
ЕПІЗООТИЧНА СИТУАЦІЯ З ЛЕПТОСПІРОЗУ ТА СПІЛЬНІ ЕТІОЛОГІЧНІ РИСИ У ЛЮДИНИ І ТВАРИН У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД
Одеський національний медичний університет; Київський медичний університет; Одеська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
Summary. Melnik O. A., Golubyatnikov N. I., Doan S. I., Kuzminov A. V., Fomina-Makarus L. I. EPIZOOTIC SITUATION OF LEPTOSPIROSIS AND GENERAL ETHYOLOGIC CHARACTERISTICS OF HUMANS AND ANIMALS IN THE INTERMIXED PERIODE.- Odessa National Medical University; Kiev Medical University; Odessa Regional State Laboratory of State Ukrainian Service for Food Stuff Safety and Customers Protection; e-mail: kozishkurt.n@smail.com: The article presents the results of the study of the epizootic situation of leptospirosis and the etiological structure of pathogens isolated from humans and different animals in the Odessa region. During 2009-2018, 78056 of cattle and 82799 of pigs were studied for leptospirosis. The share of positively reacting animals was 2.79% among cattle and 0.59% among pigs. Antibodies to several serogroups of leptospira were found in 74.90% of positive cattle and 56.22% of positive pigs. The etiology of cattle leptospirosis was represented by serogroups: L.Sejroe - 83,64%, L.Hebdomadis - 56,10%, L.Tarassovi - 45,52%,
© Мельник О. А., Голубятников М. І., Доан С. І., Кузьмінов А. В., Фоміна-Макарусь Л. І.
L.Icterohaemorrhagiae - 4,56%. The etiology of pig leptospirosis was represented by serogroups: L.Tarassovi - 60.94%, L.Icterohaemorrhagiae - 56.22%, L.Australis - 47.00%, L.Hebdomadis -56.10%, L.Pomona - 7.30%, L.Grippotyphosa - 4.29%. In 77.36% of people, the disease was caused by L. Icterohaemorrhagiae. Rodents caught in natural foci where the patients were infected and in the objects of epidrisks in 2007-2018 were found to have only L. Icterohaemorrhagiae.
Key words: leptospirosis, epizootic situation, antileptospirosis antibodies, etiostucture.
Реферат. Мельник О. А., Голубятников Н. И., Доан С. И., Кузьминов А. В., Фомина -Макарусь Л. И. ЭПИЗООТИЧЕСКАЯ СИТУАЦИЯ ПО ЛЕПТОСПИРОЗУ И ОБЩИЕ ЭТИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ У ЧЕЛОВЕКА И ЖИВОТНЫХ В СОВРЕМЕННЫЙ ПЕРИОД. В статье приведены результаты изучения эпизоотической ситуации по лептоспирозу и этиологической структуры возбудителей, выделенных от людей и различных видов животных на территории Одесской области. В течение 2009-2018 гг. на лептоспироз было исследовано 78056 голов крупного рогатого скота (КРС) и 82799 голов свиней. Доля положительно реагирующих животных составляла 2,79% среди КРС и 0,59% среди свиней. Антитела к нескольким серогруппам лептоспир были обнаружены у 74,90% положительного КРС и в 56,22% положительных свиней. Этиоструктура лептоспироза КРС была представлена серогруппами: L.Sejroe - 83,64%, L.Hebdomadis -56,10%, L.Tarassovi - 45,52%, L.Icterohaemorrhagiae - 4,56%. Этиоструктура лептоспироза свиней была представлена серогруппами: L.Tarassovi - 60,94%, L.Icterohaemorrhagiae -56,22%, L.Australis - 47,00%, L.Hebdomadis - 56,10%, L.Pomona - 7,30 %, L. Grippotyphosa -4,29%. У людей в 77,36% случаев заболевание было вызвано L. Icterohaemorrhagiae. У грызунов, отловленных в природных очагах, где заразились больные и на объектах эпидриска за 2007-2018 гг. выявлено было только L. Icterohaemorrhagiae.
Ключевые слова: лептоспироз, эпизоотическая ситуация, противолептоспирозные антитела, этиоструктура.
Реферат. Мельник О. А., Голубятников М. І., Доан С. І., Кузьмінов А. В., Фоміна-Макарусь Л. І. ЕПІЗООТИЧНА СИТУАЦІЯ З ЛЕПТОСПІРОЗУ ТА СПІЛЬНІ ЕТІОЛОГІЧНІ РИСИ У ЛЮДИНИ І ТВАРИН У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД. В статті наведені результати вивчення епізоотичної ситуації з лептоспірозу та етіологічної структури збудників, виділених від людей і різних видів тварин на території Одеської області. Протягом 2009-2018 рр. на лептоспіроз було досліджено 78056 голів великої рогатої худоби та 82799 голів свиней. Частка позитивно реагуючих тварин становила 2,79% серед ВРХ та 0,59% серед свиней. Одночасно до декількох серогруп лептоспір антитіла були виявлені у 74,90% позитивної великої рогатої худоби (ВРХ) та у 56,22% позитивних свиней. Етіоструктура лептоспірозу ВРХ була представлена серогрупами: L.Sejroe - 83,64%, L.Hebdomadis -56,10%, L.Tarassovi - 45,52%, L.Icterohaemorrhagiae - 4,56%. Етіоструктура лептоспірозу свиней була представлена серогрупами: L.Tarassovi - 60,94%, L.Icterohaemorrhagiae -56,22%, L.Australis - 47,00%, L.Hebdomadis - 56,10%, L.Pomona - 7,30%, L. Grippotyphosa -4,29%. У людей в 77,36% випадків захворювання було викликане L. Icterohaemorrhagiae. У гризунів, відловлених в природних осередках, де інфікувались хворі та на об'єктах епідризику за 2007-2018 рр. виявляли лише L. Icterohaemorrhagiae.
Ключові слова: лептоспіроз, епізоотична ситуація, протилептоспірозні антитіла, етіоструктура.
Вступ. Лептоспіроз відноситься до числа найбільш широко поширених зоонозних інфекцій та займає важливе місце в інфекційній патології людини і тварин, завдаючи значних соціально-економічних збитків [1, 2]. Для України характерна нестійка епідемічна ситуація з активацією природних та антропургічних осередків [3]. В процесі еволюції лептоспіри різних сероварів пристосувалися до паразитування на тваринах певного виду або видів, однак одні й ті ж види тварин можуть бути інфіковані декількома сероварами [4]. Умовно, види тварин, поширення серед яких певного серовару лептоспір ширше, ніж у інших господарів, називають домінуючим, або первинним резервуарним хазяїном [5, 6]. У зв’язку з тим, що кількість відомих сероварів постійно збільшується, існує загроза ураження людини і тварин раніше невідомими сероварами. Тому для успішної боротьби з лептоспірозом необхідно постійно проводити
моніторинг етіологічної структури. Багатьма спеціалістами відмічена варіабельність клінічних ознак у тварин: починаючи від типової іктерогемоглобінурії великої рогатої худоби, абортів, атипових маститів у свиноматок і корів та закінчуючи, в більшості випадків, безсимптомним лептоспіроносійством [7].
Мета дослідженння: вивчити епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу та етіологічну структуру збудників, виділених від людей і різних видів тварин на території Одеської області протягом 2009-2018 рр.
Матеріали і методи: річні звіти Одеської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини за 2009-2018 рр., річні статистичні звіти ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» за 2009-2017 рр.; карти епізоотолого-епідеміологічного обстеження осередку зоонозного захворювання (ф-391/о).
За указаний період у реакції мікроаглютинаци (РМА) досліджено 78056 сироваток крові великої рогатої худоби (ВРХ) і 82799 сироваток крові свиней. Кількість досліджень виконувалась згідно плану, розподіленого по районам в залежності від наявного поголів’я. Аналіз епізоотичної ситуації щодо лептоспірозу ВРХ і свиней проведено у всіх 26 районах Одеської області. Сироватки крові тварин, відібрані у 2009-2018 рр., досліджували за допомогою РМА за загальноприйнятою методикою на наявність антитіл до 8 серологічних груп лептоспір: L.Icterohaemorrhagiae, L.Grippotyphosa, L.Sejroe, L.Hebdomadis, L.Tarassovi, L.Australis (bratislava), L.Pomona, L. Canicola.
Результати дослідження. Нами проаналізовані результати серологічних досліджень, проведених протягом 2009-2018 рр. На лептоспіроз було досліджено 78056 голів великої рогатої худоби, 2175 із яких виявились позитивно реагуючими (2,79%) (табл.1).
Таблиця 1
Результати серологічних досліджень великої рогатої худоби на лептоспіроз
Рік По області Окремо по районах, де виявлені позитивні результати
Ширяїв- ський Кілійський Тарутин- ський Болград- ський Б.-Дністровський
1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3
2009 14990 680 4,54 1612 166 10,30 1026 514 50,10 200 0 0,00 646 0 0,00 1133 0 0,00
2010 12077 413 3,42 734 135 18,39 954 278 29,14 452 0 0,00 420 0 0,00 432 0 0,00
2011 9646 371 3,85 605 93 15,37 901 275 30,52 451 3 0,67 439 0 0,00 524 0 0,00
2012 8978 330 3,68 600 42 7,00 913 194 21,25 469 0 0,00 441 0 0,00 1000 94 9,40
2013 7646 132 1,73 600 36 6,00 552 62 11,23 250 0 0,00 439 0 0,00 629 34 5,41
2014 6406 108 1,69 750 74 9,87 226 0 0,00 150 0 0,00 479 34 7,10 399 0 0,00
2015 5243 78 1,49 600 64 10,67 190 0 0,00 150 0 0,00 450 14 3,11 206 0 0,00
2016 4985 32 0,64 605 32 5,29 180 0 0,00 150 0 0,00 403 0 0,00 175 0 0,00
2017 4439 31 0,70 500 31 6,20 102 0 0,00 150 0 0,00 400 0 0,00 150 0 0,00
2018 3646 0 0,00 0 0 0,00 72 0 0,00 75 0 0,00 400 0 0,00 351 0 0,00
Су- ма 78056 2175 2,79 6606 673 10,19 5116 1323 25,86 2497 3 0,12 4517 48 1,06 4999 128 2,56
Примітка:
1- кількість досліджених голів ВРХ
2- кількість позитивних знахідок
3- % позитивних результатів
Відсоток позитивних результатів коливався в межах від 0,0% (2018 р.) до 4,54% (2009 р.). Отримані дані значно відрізняються від раніше отриманих та представлених іншими авторами. Так, за даними групи авторів [7], у попередні 2004-2008 роки кількість позитивних зразків сироваток складала 7,31% та коливались від 2,34% (2006 р.) до 11,71% (2004 р.), що свідчить про більшу зараженість ВРХ у попередні роки та частіший контакт з контамінованими об'єктами. При вивченні кількості позитивних реакцій серед ВРХ за 2004-2018 рр. відмічена чітка тенденція до зниження рівня серопревалентності з середнім темпом спаду 17,09% щорічно (Рис.1).
Рис. 1. Питома вага тварин, позитивно реагуючих на лептоспіроз
На сучасному етапі для лептоспірозу характерно зниження інтенсивності епізоотичного процесу на території Одеської області про що свідчить зменшення кількість районів та господарств, в яких виявлені серопозитивні тварини. Так у 2005 р. лептоспіроз реєструвався у 20 районах (89 господарств), а в 2008 р. лише у 5-ти, а саме: Арцизському, Ізмаїльському, Кілійському, Савранському та Ширяївському [7]. Результати вивчення епізоотичної ситуації щодо лептоспірозу ВРХ в районах Одеської області з 2009-2018 рр. наведено на рис.2.
Рис. 2. Показники інфікованості лептоспірозом ВРХ в Одеській області
Протягом 2009-2018 рр. циркуляція лептоспір серед ВРХ була виявлена на території 5 районів: Кілійського (60,86% від загальної кількості позитивних), Ширяївського (30,91%), Б-Дністровського (5,89%), Болградського (2,21%) та Тарутинського (0,14%). Серопозитивність в окремих господарствах коливалась в межах 5,80-100%. Антитіла щорічно виявляли у Кілійському районі до 2013 р., та в Ширяївському до 2017 р. У 2018 році на території області в крові ВРХ сецифічних антитіл в діагностичному титрі не виявлено.
При дослідженні етіоструктури лептоспірозу ВРХ виявлені антитіла до чотирьох серогруп: L.Sejroe, L.Hebdomadis, L.Tarassovi, L.Icterohaemorrhagiae. Провідна роль належить першим трьом (табл. 2).
Таблиця 2
Етіологічна структура лептоспірозу ВРХ в Одеській області за 2009-2018 рр.
Серотипи лептоспір, до яких виявлені антитіла в діагностичному титрі, %
Рік L.Icterohaemorrhagiae L.Tarassovi L.Hebdomadis L.Sejroe L.Sejroe + L.Hebdomadis L.Sejroe + L. Tarassovi L.Icterohaemorrhagiae+ L.Sejroe + L.Tarassovi L.Sejroe + L.Tarassovi+ L.Hebdomadis L.Tarassovi+ L.Hebdomadis Всього
2009 0 16 26 61 226 269 0 82 0 680
2010 0 7 3 1 324 13 0 60 5 413
2011 4 0 0 0 80 128 78 39 42 371
2012 14 31 92 88 39 17 0 49 0 330
2013 3 19 18 24 38 26 0 4 0 132
2014 0 0 11 51 0 23 0 0 23 108
2015 0 0 6 29 20 0 0 12 11 78
2016 0 5 0 13 0 10 0 0 4 32
2017 0 10 4 10 0 5 0 0 2 31
2018 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Всього 21 88 160 277 727 491 78 246 87 2175
% 0,97 4,05 7,36 12,74 33,43 22,57 3,59 11,31 4,00 100,00
% з врах. Змішаних 4,56 45,52 56,10 83,64 Всього змішаних 74,90%
Відмічено зменшення частки тварин, у яких виявлені антитіла до різних сероварів лептоспір з 90,71% у 2004-2008 рр. до 74,90% у 2009-2018 рр. Найчастіше антитіла виявлялись до поєднань L.Sejroe + L.Hebdomadis - 33,43% та L.Sejroe + L. Tarassovi -22,57%, а в 11,31% - одночасно до трьох із названих серогруп. L.Sejroe є основою етіологічного спектру лептоспірозу ВРХ у 83,64% випадків (у 12,74% - самостійно та в 70,90% поєднується з іншими серогрупами). Наступний за частотою збудник -L.Hebdomadis, який виявляється у 56,10% випадків (7,36% - самостійно та в 48,74% у поєднаннях). L.Tarassovi зустрічається у 45,52% знахідок і лише в 4,05% самостійно. L.Icterohaemorrhagiae, у порівнянні з 2004-2008 рр, стала відігравати другорядну роль в етіоструктурі лептоспірозу ВРХ та її частка зменшилась з 9,87% до 4,56%. Починаючи з 2014 р. антитіла до цього збудника не виявлялись.
Протягом 2009-2018 рр. на лептоспіроз було досліджено 82799 голів свиней та виявлено 466 позитивно реагуючих тварин (0,56%). Суттєвих відмінностей щодо кількості позитивних результатів серологічних досліджень відносно попередніх 2004-2008 рр. не відбулося - 0,41% позитивних [7] проти 0,56% за 2009-2018 рр. Спостерігається тенденція до стабільності даного явища з середній темпом спаду 0,22% щорічно (рис.1, табл.3).
Щодо територіального поширення, відмічено зменшення кількості районів, де виявляли серопозитивних на лептоспіроз свиней: у 2004-2008 рр антитіла були виявлені у тварин, що вирощувалися у господарствах 10 районів [7], а у 2009-2018 рр. тільки у господарствах 5 районів (рис. 3).
Результати серологічних досліджень свиней на лептоспіроз
рік Всього по області Окремо по тих районах, де виявлені позитивні результати
Ширяївський Кілійський Тарутинський Ренійський Ананьїв- ський
1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3
2009 12902 34 0,26 439 31 7,06 493 0 0,00 539 3 0,56 323 0 0,00 100 0 0,00
2010 9730 58 0,60 303 58 19,14 173 0 0,00 475 0 0,00 586 0 0,00 100 0 0,00
2011 11363 67 0,59 300 63 21,00 745 0 0,00 488 4 0,82 215 0 0,00 100 0 0,00
2012 13466 60 0,45 300 58 19,33 685 0 0,00 450 2 0,44 271 0 0,00 200 0 0,00
2013 9508 63 0,66 300 57 19,00 395 0 0,00 426 0 0,00 161 6 3,73 200 0 0,00
2014 7320 43 0,59 300 39 13,00 310 0 0,00 260 0 0,00 150 4 2,67 200 0 0,00
2015 6382 87 1,36 328 87 26,52 231 0 0,00 255 0 0,00 155 0 0,00 205 0 0,00
2016 4787 20 0,42 100 11 11,00 173 0 0,00 257 0 0,00 155 2 1,29 207 7 3,38
2017 4281 9 0,21 100 0 0,00 64 0 0,00 197 0 0,00 125 9 7,20 200 0 0,00
2018 3060 25 0,82 101 0 0,00 108 4 3,70 125 0 0,00 164 21 12,80 10 0 0,00
Всьо- го 82799 466 0,56 2571 404 15,71 3377 4 0,12 3472 9 0,26 2305 42 1,82 152 2 7 0,46
Примітка:
1- кількість досліджених голів свиней
2- кількість позитивних знахідок
3- % позитивних результатів
Рис. 3. Показники інфікованості лептоспірозом свиней в Одеській області
В досліджуваному періоді позитивно реагуючі тварини виявлялися в господарствах: Ширяївського (86,70% від загальної кількості позитивних), Ренійського (9,01%), Тарутинського (1,93%), Ананьївського (1,50%) та Кілійського (0,86%) районів. Відсоток позитивно реагуючих тварин у господарствах коливався від 4,44% до 100%, що свідчить про різний рівень інфікованості тварин лептоспірами. У Тарутинському районі, де відсоток був найнижчим - 4,44-8,57%, антитіла виявлялись тільки протягом 2009-2012 рр. У Ширяївському районі лептоспіроз виявлявся щорічно, включно до 2016 р., з високою часткою серопозитивних проб. З 2013 р. антитіла до лептоспір виявлялись і у тварин, що вирощуються на території Ренійського району.
Етіоструктура лептоспірозу свиней на території Одеської області представлена 5 серогрупами: L.Tarassovi, L.Icterohaemorrhagiae, L.Australis (bratislava), L.Grippotyphosa,
L.Pomona та 7 їх поєднаннями. Провідна роль належить першим трьом збудникам (табл. 4).
Етіологічна структура лептоспірозу свиней в Одеській області
у 2009-2018 р.р.
L. Icterohaemorrhagiae L. Grippotyphosa 03 Й О а о Рч ’> 0 т т 1 н L.Australis L.Icterohaemorrhagiae + L. Tarassovi+L .Pomona L. Tarassovi+ L.Australis L.Icterohaemorrhagiae + L.Tarassovi L.Icterohaemorrhagiae + L.Australis L.Icterohaemorrhagiae + L.Grippotyphosa L.Icterohaemorrhagiae + L.Australis + L.Tarassovi L. Icterohaemorrhagiae+ L.Australis+L. Grippotyphosa Всього
2009 2 0 0 2 0 0 16 3 0 0 11 0 34
2010 0 0 0 6 0 22 30 0 0 0 0 0 58
2011 0 0 0 0 5 7 3 10 4 12 26 0 67
2012 13 5 2 13 9 0 0 15 0 0 0 3 60
2013 7 0 3 13 11 0 8 0 0 0 21 0 63
2014 10 0 0 18 4 0 3 1 7 0 0 0 43
2015 28 0 0 10 8 0 18 0 23 0 0 0 87
2016 9 0 0 2 1 0 0 4 3 0 1 0 20
2017 4 0 0 3 0 0 0 2 0 0 0 0 9
2018 9 0 0 7 0 0 4 5 0 0 0 0 25
Всього 82 5 5 74 38 29 82 40 37 12 59 3 466
% 17,60 1,07 1,07 15,88 8,15 6,22 17,60 8,58 7,94 2,58 12,66 0,64 100,00
% з урах. Змішаних 56,22 4,29 7,30 60,94 47,00 Всього змішаних 56,22%
З представлених даних видно, що антитіла до декількох серогруп визначаються у більш, ніж у половині випадків. При порівнянні з результатами отриманими у 2004-2008 рр., коли антитіла до декількох серогруп виявлялись у 72,15% [7], можна говорити про зменшення частки серопревалентності змішаної етіології. Найчастіше антитіла виявлялись до комбінацій L.Tarassovi+ L.Australis -17,60% та L.Icterohaemorrhagiae + L.Australis + L.Tarassovi- 12,66%. У 60,94% випадків L. Tarassovi є основою етіологічного спектру лептоспірозу свиней, у 15,88% - самостійно та в 45,06% поєднується з іншими серогрупами. Наступний за частотою виявлення збудник - L.Icterohaemorrhagiae, який виявляється у 56,22% випадків (17,60% - самостійно та у 38,62% в поєднаннях). L.Australis (серовар bratislava) зустрічається у 47,00% знахідок - в 8,15% самостійно, а решта у поєднаннях. L.Pomona, у порівнянні з 2004-2008 рр., стала відігравати другорядну роль в етіоструктурі, її частка зменшилась з 77,25% до 7,30%. Починаючи з 2014 р. антитіла до серогруп L. Grippotyphosa та L.Pomona не виявлялись.
З метою визначення видових і етіологічних закономірностей існування збудника даної інфекції у природньому середовищі було проаналізовано результати серологічних досліджень поширеності антитіл серед 12 видів екзантропних тварин Північно-Західного Причорномор'я (Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.) (рис.4), що були наведені авторами [8].
Рис. 4. Етіоструктура лептоспірозу екзантропних тварин Північно-Західного
Причорномор'я
Антитіла до лептоспір були виявлені у 23,30% обстежених диких тварин. Високі рівні серопозитивності (від 50,00 до 100% від обстежених) були виявлені у: Лисиці звичайної - 83,33% (найчастіше - L.Canicola - 16,67% та змішані - 36,67%), Щура водяного
- 75,00% (L.Icterohaemorrhagiae - 66,67%), Миші польової - 58,33% (L.Pomona - 42,86%), Ондатри - 58,06% (L.Icterohaemorrhagiae - 50,00%).
Середні рівні (20,00-49,00%) були характерні для: Дикого кабана - 40,91% (домінували антитіла до L.Icterohaemorrhagiae - 44,44%), Щура сірого - 23,08% (L.Icterohaemorrhagiae - 66,67%), Полівки звичайної - 20,96% (L.Grippotyphosa - 57,9% та поєднані - 26,32%), Миші хатньої 20,56% (L.Bataviae - 47,73% та L.Hebdomadis - 34,09%). Низькі рівні були у: Косулі європейської - 17,24% (L.Grippotyphosa - 40%, L.Bataviae
- 40,00%), Миші лісової - 13,51% (L.Grippotyphosa - 60,00%), Зайця європейського -10,26% (L.Grippotyphosa - 37,50%, L.Icterohaemorrhagiae та змішані по 25,00%), Миші курганчикової - 8,59% (L.Sejroe - 72,73%). З даної етіострукрури видно, що для окремого виду ссавців характерна переважна належність антитіл до певної серогрупи лептоспір: L.Icterohaemorrhagiae - дикий кабан, ондатра, щур сірий, щур водяний; L. Grippotyphosa -косуля європейська, заєць європейський, полівка звичайна, миша лісова; L.Canicola- лисиця; L.Sejroe - миша курганчикова; L.Pomona - миша польова; L.Hebdomadis і L.Bataviae -миша хатня. Змішані антитіла зустрічались у 20,28% результатів досліджень [8].
Серед населення Одеської області етіологічна структура лептоспірозу була представлена п'ятьма серогрупами (L.Icterohaemorrhagiae, L.Canicola, L.Grippotyphosa, L.Hebdomadis, L.Sejroe) та їх поєднанням (рис. 5).
Рис. 5. Етіострукрура лептоспірозу серед населення Одеській області Примітка: дані за 2013 р. відсутні.
У 77,36% хворих захворювання було викликане L. Icterohaemorrhagiae, частка якої в
окремі роки коливалась в межах 40,00-100%. Інші серогрупи зустрічались досить рідко: L. Canicola - 9,43%, L. Hebdomadis - 3,77%, L. Grippotyphosa і L. Sejroe - по 1,89%. У 5,66% хворих при серологічному обстеженні виявляли антитіла до 2-х серогруп (L.Sejroe + L.Canicola та L. Sejroe + L. Icterohaemorrhagiae).
У гризунів, що мешкають в природних осередках, де інфікувались хворі, та на об'єктах епідризику в етіоструктурі домінувала L. Icterohaemorrhagiae (табл. 5).
Таблиця 5
Результати досліджень гризунів, відловлених в природних осередках, де інфікувались хворі та на об'єктах епідризику у 2007-2018 р.р.
Рік Всього Виявлено позитивних Етіоструктура
відловлено та результатів
досліджено Абс. %
2007 647 12 1,85 L. Icterohaemorrhagiae
2009 1125 4 0,36 L. Icterohaemorrhagiae
2010 387 5 1,29 L. Icterohaemorrhagiae
2011 546 17 3,11 L. Icterohaemorrhagiae
2012 224 12 5,36 L. Icterohaemorrhagiae
2013 183 0 0,00 Антитіла не виявлені
2014 416 8 1,92 L. Icterohaemorrhagiae
2015 230 2 0,87 L. Icterohaemorrhagiae
2016 235 0 0,00 Антитіла не виявлені
2017 282 0 0,00 Антитіла не виявлені
2018 369 0 0,00 Антитіла не виявлені
Всього 4644 60 1,29
Таблиця 6
Взаємозв'язок етіології лептоспірозу людей, сільськогосподарських тварин та
мишоподібних гризунів
Збудники Щурі сірі, водяні, ондатра Миша хатня Полівка зичайна Свині ВРХ Люди
Основні L.Icterohaemor rhagiae L.Hebdomadis L.Bataviae L.Grippotypho sa L.Icterohaemor rhagiae L. Australis L. Tarassovi L.Sejroe L.Hebdomadis L. Tarassovi L.Icterohaemor rhagiae
Додаткові L.Grippotypho sa, L.Hebdomadis L.Sejroe L.Icterohaemor rhagiae L.Sejroe L.Grippotypho sa L.Pomona L. Icterohaemorrh agiae L. Canicola, L.Grippotypho sa L. Hebdomadis L. Sejroe
Як видно з табл. 6, сірі, водяні щурі та ондатра є носіями L. Icterohaemorrhagiae. На сучасному етапі цей серовар, як збудник лептоспірозу, входить в число основних у свиней та людей, тому можна стверджувати, що ці гризуни в природніх умовах можуть бути джерелом L. Icterohaemorrhagiae. Свиней можна розглядати у якості додаткового джерела для людини у випадку потрапляння залишків екскрементів на пошкоджені ділянки шкіри та
не пошкоджені слизові оболонки при догляді за ними. Однак, вказаний серовар рідко викликає захворювання у ВРХ, і гризуни лише в окремих випадках можуть слугувати для них джерелом.
Миша хатня є носієм L.Hebdomadis, тому може розглядатись, як джерело цього збудника для ВРХ, на що вказують результати серологічних досліджень обох видів.
Полівка звичайна є носієм L. Grippotyphosa. Однак, цей збудник рідко викликає захворювання на даному етапі, що підтверджується низькою частотою виявлення антитіл до цього збудника у людини та у свиней, тому полівка лише в окремих випадках може служити джерелом збудника.
Висновки
1. Спостерігається зниження інтенсивності епізоотичного процесу серед ВРХ з
середнім темпом спаду 17,9% щорічно. Позитивно реагуючих тварин виявляли у господарствах: Кілійського, Ширяївського, Б-Дністровського, Болградського та
Тарутинського районів, що вказує на нерівномірне поширення природних осередків, що виявлені на території Одеської області в умовах сьогодення. В період 2009-2018 рр. в області питома вага позитивно реагуючих тварин становила 2,79%. Змішана етіологія виявлена у 74,90%. Етіоструктура лептоспірозу ВРХ була представлена серогрупами: L.Sejroe - 83,64%, L.Hebdomadis - 56,10%, L.Tarassovi - 45,52%, L.Icterohaemorrhagiae -4,56%.
2. Спостерігається стабільність епізоотичного процесу серед свиней з середнім темпом спаду 0,22% щорічно. Позитивно реагуючі тварини виявлялися у господарствах Ширяївського, Ренійського, Тарутинського, Ананьївського та Кілійського районів. В період 2009-2018 рр. в області позитивно реагуючі свині становили 0,59%. Випадки змішаної етіології становили 56,22%. Етіоструктура лептоспірозу свиней була представлена серогрупами: L.Tarassovi - 60,94%, L.Icterohaemorrhagiae - 56,22%. L.Australis (bratislava) -47,00%, L.Hebdomadis - 56,10%, L.Pomona - 7,30%, L. Grippotyphosa - 4,29%.
3. Проявляється залежність «вид ссавців - серогрупа»: дикий кабан, ондатра, щур сірий, щур водяний - L.Icterohaemorrhagiae; косуля європейська, заяць європейський, полівка звичайна, миша лісова - L. Grippotyphosa; лисиця - L.Canicola; миша курганчикова - L.Sejroe; миша хатня - L.Hebdomadis і L.Bataviae.
4. У людей у 77,36% випадків захворювання було викликане L. Icterohaemorrhagiae. У гризунів, відловлених в природних осередках, де інфікувались хворі та на об'єктах епідризику протягом 2007-2018 рр. виявляли лише L. Icterohaemorrhagiae.
5. Сірі щурі, водяні щурі та ондатра, які є носіями L. Icterohaemorrhagiae, можуть бути джерелом цього збудника для свиней та разом з ними - для людини. Миша хатня є носієм L.Hebdomadis, тому може бути джерелом цього збудника для ВРХ. Полівка звичайна, яка є носієм L. Grippotyphosa лише в окремих випадках може бути джерелом лептоспірозу.
Література
1. ВОЗ. Вода, санитария и гигиена. Болезни, связанные с водой: лептоспироз. Доступно на http://www.who.int/water_sanitation_health/diseases/leptospirosis/ru/
2. Антонік І.І. Сучасні аспекти лабораторної діагностики лептоспірозу (оглядова стаття) / І. І. Антонік, О. О. Кучерявенко, Г. В. Дяченко // Ветеринарна біотехнологія. - 2016. - Вип. 29. - С. 13-28.
3. Інформаційні матеріали щодо стану захворюваності на лептоспіроз в
Україні/ Публікації // МОЗ України. Доступно на
http://moz.gov.ua/ua/portal/info_leptospirozis_20150807.html
4. Гопко Н. В. Особливості етіологічної структури та регіональної захворюваності на лептоспіроз в Україні / Н. В. Гопко, В. І. Задорожна, С. В. Протас, М. Н. Гарас // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2016. - Вип. 45(2). - С. 60-66.
5. Schuljak B.F. LEPTOSPIROSIS / B.F. Schuljak // Российский ветеринарный журнал. Сельскохозяйственные животные. 2008. № 2. С. 7-10.
6. Относительный характер барьера специфической гостальности лептоспир в различных регионах / В.В. Сочнев, Л.В. Шилкина, О.В. Козыренко [и др.] // Популяционное здоровье животных и эмерджентные инфекции в современных условиях: Матер. Междунар. наун.-практ. конф. Волгоград. - 2013. - Ч.1. - С. 163-169
7. Епізоотична сутуація і клінічний перебіг лептоспірозу великої рогатої худоби і свиней в Одеській області./ В.Я. Атамась, С.І. Масленікова, О.С. Носуленко, Л.І. Фоміна. // Доступно на http://base.dnsgb.com.ua/files/joumal/Agramyj visnyk./Atamas,%20 Maslenikova.htm.
8. Этиологическая структура и основные источники возбудителя инфекции при лептоспирозах животных и человека в северо-западном Причерноморье/ И.В. Наконечный // Ученые Записки УО ВГАВМ, т. 48, вып. 1, 2012 г. C.43-48.
References:
1. WHO. Water, sanitation and hygiene. Water-related diseases: leptospirosis. Available on http://www.who.int/water_sanitation_health/diseases/leptospirosis/ru/
2. Antonik II Modern aspects of laboratory diagnostics of leptospirosis (review article) / II Antonik, OO Kucheryavenko, GV Dyachenko // Veterinary biotechnology. - 2016. - VIP. 29. P. 13-28.
3. Information materials on the status of leptospirosis in Ukraine / Publications // Ministry of Health of Ukraine. Available at http://moz.gov.ua/en/portal/info_leptospirozis_20150807.html
4. NV Hopko Features of etiological structure and regional incidence of leptospirosis in Ukraine / NV Hopko, VI Zadorozhnaya, SV Protas, MN Garas // Problems of military health care. - 2016. - VIP. 45 (2). - P. 60-66.
5. Schuljak B.F. LEPTOSPIROSIS / B.F. Schuljak // Russian Veterinary Journal. Farm animals. 2008. No. 2. S. 7-10.
6. The relative nature of the barrier of specific hostility to leptospira in various regions / V.V. Sochnev, L.V. Shilkina, O.V. Kozyrenko [et al.] // Population animal health and emergent infections in modern conditions: Mater. Int. naun.-prakt. conf. Volgograd. - 2013. - Part 1. - S. 163-169
7. Epizootic situation and clinical course of leptospirosis of cattle and pigs in the Odessa region. Atamas, SI Maslenikova, OS Nosulenko, L.I. Fomin. // Available at
8. The etiological structure and the main sources of the causative agent of infection in animals and humans leptospirosis in the northwestern Black Sea region / I.V. Nakonechny // Uchenye Zapiski UO VGAVM, vol. 48, no. 1, 2012 C. 43-48.
Робота надійшла в редакцію 12.12.2019 року. Рекомендована до друку на засіданні редакційної колегії після рецензування
