CC BY
0PHILOLOGY
ЕМОТИВНО-ОЩНШ ВИМ1РИ ОН1МНОГО ПРОСТОРУ В МОВОТВОРЧОСТ1 ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА
Коновал 1нна 1вашвна
Аспирантка кафедри украгнськог мови НДУ ¡м. Миколи Гоголя, Украгна, м. №жин DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/30042020/7034
ARTICLE INFO
Received: 11 February 2020 Accepted: 08 April 2020 Published: 30 April 2020
KEYWORDS
onomastics, onyms,
onomastic space,
artistic and linguistic onomatology, Alexander Dovzhenko' s idiolect.
ABSTRACT
The article deals with theoretical problems of onomastics. The study was aimed to consider the development of linguistic science in diachrony. The difference between artistic and linguistic onomastics has been identified. The status of the onyms in the context of the artistic works has been determined. The part of the study was devoted to clarifying the tangential relations of onomastics with related disciplines. Theoretical and practical achievements in the field of onymia were analyzed. An attempt to structure the classification and description of all components of the onomatology filling in Alexander Dovzhenkos idiolect was made. It was revealed that the most used group of onyms are toponyms and anthroponyms with emotional and evaluative meanings.
Citation: Коновал I. I. (2020) Emotyvno-Otsinni Vymiry Onimnoho Prostoru v Movotvorchosti Oleksandra Dovzhenka World Science. 4(56), Vol.3. doi: 10.31435/rsglobal_ws/30042020/7034
Copyright: © 2020 Коновал I. I. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Науковою передумовою виникнення художньо! ономастики е лтературне досягнення того чи шшого письменника, на базi творчост якого здшснюеться аналiз та систематизащя власних назв. Ошм мае статус художнього прийому в контекст художнього тексту й несе конкретне функщональне навантаження.
В античнш лiтературi власш назви виконували не лише роль номшатива, а й виражального засобу, що вказуе на вагому рису характеру номшованого об'екта. Изшше сформувались iнтраmнгвiстичm передумови розвитку лггературно! ономастики. У другш половинi XX столптя було апробовано ряд важливих щей, яю лягли в основу ново! л^вютично! дисциплiни. До них можна вiднести уявлення про системнiсть мови та знаковий характер власно! назви, виокремлення в нiй плану вираження та плану змiсту. Пiд час визначення функцiоналу онiма в текст важливу роль вiдiграло розмежування мови й мовлення, бо тiльки в мовнш комуткацп власний номiнатив реашзуе рiзноманiтний семантичний потенцiал.
Актуальнiсть дослщження пов'язана з розвитком напрямкiв вивченням мови художньо! лтератури як специфiчного й iндивiдуального феномена. Необхiднiсть науково! працi визначаеться потребою детального вивчення ономастиконiв укра!нських авторiв для з'ясування лшгвютичних компонентiв письменницького iдiостилю та висв^лення проблеми функцiонування всiе! сукупност онiмiв та !х систематизацiя в мовотворчосп Олександра Довженка. Процес систематизаци власних назв в iдiолектi письменника рашше не проводився.
Об'ектом вивчення служить ономастична система в щюлекп Олександра Довженка.
Предметом дослiдження е iмена вигаданих та реальних юторичних персонажiв, етнонiми та географiчнi назви, згадуваш в мовотворчостi Олександра Довженка.
Результати дослщження. Термш «ономастика» мае грецьке походження, що в перекладi означае «мистецтво давати iмена». Iсторiя ономастики як лшгвютично! науки розпочалась в 1930 рощ. У цей час у Францн був проведений I мiжнародний ономастичний конгрес [6, с. 347]. Витоки в^чизняно! ономастики знаходять у пращ О. Востокова «Задача любителям этимологии», присвяченш дослщженню топонiмiв. Мовознавець вивчав назви рiчок та озер, звертав увагу на заюнчення гiдронiмiв, якi за його версiею були ключем до встановлення найменувань проживаючих народiв вздовж берегiв то! чи шшо! водойми. Простежував зв'язки етнонiмiв та гiдронiмiв на морфемному рiвнi [2].
Дослiджувану науку не можна вважати виключно лiнгвiстичною. Для пояснення етимологн власних назв необхiдно зважати на тюний звязок з дiалектологiею, фольклором, iсторiею, археологiею та географiею. У лiнгвiстичному контекстi ономастика пов'язана з лексиколопею, семантикою та етимолопею.
Про розвиток науки на сучасному еташ свiдчить укладання словникiв ономастично! термшологн. У цiй сферi працювали росiйськi та украшсью лiнгвiсти: Н. Подольська, С. Поспелов, О. Суперанська, О. Трубачов, Ю. Федосюк, I. Железняк, З. Рикова, I. Тршняк, Ю. Кругляк, В. Горпинич, М. Янко, В. Лучик.
Украшська ономастика реатзована у виглядi монографiй, статей, дисертацшних дослiджень, словникiв та конференщй.
Результати аналiзу ошмн художнього тексту частково висвплеш в працях Л. Белея, О. Карпенко, Г. Лукаша, Л. Масенко, Т. Немировсько! та ш. Повноцiнне вивчення лiтературного ошмного простору можливе лише за умови анатзу його компонентiв у межах щлого тексту як едино! системи (а не розгляду окремих, на вибiр, власних назв). Особливою мiрою ця теза стосуеться поезн, де ошми, на вiдмiну вiд прози й драматурги, переважно позасюжетнi.
Дослщники бiльшою мiрою акцентували увагу на висв^ленш функцiй апелятивно! лексики. Поза розглядом залишився онiмний компонент щюстилю та структурування номiнативного лексикону в загальну систему.
О. Карпенко розмежовуе лшгвютичш онiми й лiтературно-художнi власш назви. Лексеми першого типу е одиницею мови, iншi належать до предмету мовлення. Наприклад, гiдронiм Дшпро на мовному рiвнi означае одну з найдовших европейських рiчок, а в контекст прозового чи поетичного мовлення письменникiв символiзуе велич i красу укра1нсько1 природи [5].
Пращ Л. Белея, М. Мельника та В. Калшкша е одними з перших у галузi украшсько! лтературно!.
Письменницька трансформацiя онiмiв представлена у великш кiлькостi можливих варiантiв. Л. Белей таю новоутворення сшввщносить з первинними лтературно-художшми антропонiмами i тлумачить !х як «авторськi неологiзми, бiльшою чи меншою мiрою орiентованi на загальнонащональний антропонiмiчний узус» [2, с. 32]. Проте в щй груш дощльно розрiзняти два принципово вщмшш явища: 1) утворення справдi нового ошма, оказiоналiзму для позначення об'екта, що рашше онiма не мав (чи мислився узагальнено); 2) повна або часткова замша одного, вже юнуючого ошма на шший Цю групу лексем можна назвати ошмними авторськими трансформащями. Похiднi новоутворень визначити можна з контексту або штуггивно за наявносп прозоро! семантики чи авторських коментарiв [2, с. 34].
До методiв когнiтивного дослiдження онiмiв вiдносять: 1) аналiз мовленневих акпв за схемою вiд концепту до лексеми; 2) здшснення соцiолiнгвiстичних експерименпв для отримання асоцiативних реакцiй на онiмiчнi каталiзатори; 3) самоспостереження дослщника, спроба проникнути у внутрiшне ядро ментального лексикону, щоб зясувати функщональний потенцiал власних назв [4, с. 76].
Ошми-концепти безпосередньо можна визначити в контекстуальному оточенш Поза контекстом вони не юнують.
Онiмний прос^р як загальноономастичний термiн вперше витлумачений у працi О. Суперансько! «Общая теория имени собственного» [9], а згодом уточнений i доповнений цим же автором та Н. Подольською в колективнш монографн «Теория и методика ономастических исследований» [11]. Мовознавщ термш «ошмний проспр» дефiнують як «суму власних назв, яю використовують у мовi певного народу для найменування реальних, гiпотетичних i фантастичних об'ектiв» [11, с. 9] або як «оргашзовану структуру, яка включае
ошми певного класу» [7, с. 94]. У «Словнику украшсько! ономастично! термшологн» зазначено, що ошмний проспр «включае ошми конкретних моделей i типiв» [8, с. 136].
В. Супрун поняття тлумачить як впорядковану iерархiзовану сукупшсть власних назв з наявнiстю системно-структурних вщношень i зв'язкiв [10, с. 12], тобто в основу сформульованого вченим поняття покладено розумшня загальнолшгвютичного трактування поля як способу оргашзацн будь-якого лiнгвального явища.
Ономастичнi системи е групами власних назв, яю мотивуються, визначаються та взаемно структуруються особливими ушфшованими конструкщями знання.
Мовотворчють Олександра Довженка з ономастичного погляду майже не вивчалась, проте контекстуальш власнi назви розширюють дослiдницьке поле. 1дюлект письменника е персонiфiкованим - це пояснюеться ч^ко вираженим антропоцентризмом. Персошфшащя простежуеться в онiмному пiдходi до найменування авторських текстiв та юносценарнв: «1ван», «М1чур1н», «Щорс», «Украгна в огм», «Зачарована Десна», «Аероград», «Антарктида», «Прощавай, Америко!», «Буковина, земля украгнська», «Тарас Бульба», «Битва за нашу Радянську Украгну».
Умовно ошмний проспр щюстилю Олександра Довженка можемо подшити на таю блоки, яю можуть перепттатися мiж собою: iсторiя та iсторична полiтика, наука, культура й мистецтво, естетика й кшматолопя. У кожному роздш е шдсистеми, якi стосуються iсторичних персоналiй, вигаданих персонажiв чи образiв-прототипiв, назв геолокацш та етносiв.
Розглянемо перший блок онiмiв, присвячений полiтицi та юторн ближнiх кра!н. Особливий акцент автор ставить на юторичну постать Птлера та полiтику його дiяльностi, напр.: А Птлер несе пустелю в умверситети, несе занепад у театри, в л1тературу, в мистецтво [3, с. 6]. Птлер будуе тюрми, будуе концентрацтт табори, будуе казарми з метою перетворити весь св1т у вимуштрувану шмецьку казарму [3, с. 6]. У контекст зображений метафоризований образ руйшвника, навколо якого сформований окремий етнос у виглядi метонiмiчного етношма нгмецька казарма.
Цша низка негативних вщгуюв, наршань, гшвних оклиюв адресуеться злодiянням радянського ворога. Але Довженко проводить паралель мiж мирною кра!ною Нiмеччиною, батькiвщиною талановитих персоналiй, та фашистською полiтикою, напр.: Загине Птлер. Загинуть разом з ним т1, хто принизив тмецький народ зв1риною бойнею перед людством. А Шмеччина житиме [3, с. 33]; Чи загине Шмеччина як держава, як народ тсля поразки? Не загине. Не може загинути великий тмецький народ - народ Кранаха, Дюрера, Бетховена, Вагнера, Гете, ШЫлера, Лейбнща, Канта, Гегеля, Гельмгольца [3, с. 33]. Явище паралелiзму свщчить про товариське ставлення до шмецького народу як окремого етносу зi св^овими культурними дiячами в сферi фшософп, лтератури, музики, науки, та критику й зневажання дн фашистського режиму, напр.: Не ототожнюйте гiтлеризм з шмецьким народом! [3, с. 34].
Ошмна паралель персоналш проходить на рiвнi мiфологем: Понтш Пшат, який шдписав смертельний вирок 1сусу Христу е прототипом Птлера, засновником тоталитарно! диктатури. У контексп риторичного заклику Довженко застосовуе Шевченювський неолопзм у формi дiеслова наказового способу бортеся, напр.: Отже, коли у Вас, оф1цере, е хоч крапля любов1 до свого народу, коли ви не Плат, що гордо умивае руки, а син народу, коли ви думаете про життя народу, а не про його загибель, бортеся проти Птлера! [3, с. 33]. Автор використовуе етношм фашист, який е найбшьш прибiчним до згадуваного антропошма, напр.: Минуть роки, зникнуть безсл1дно фашисти, залишиться саме тыьки слово «фашист», 7 буде воно найобразлив1шою лайкою, такою, як «кат» або «хам» [3, с. 35]. Асощативне порiвняння члешв нацистсько! партн з виконавцями смертно! кари та особами грубо! та рiзко! поведшки.
На фош рiзко негативно! оцшки Гiтлерiвсько! полгшки яскраво вирiзняеться прихильне ставлення митця до братнiх народiв, напр.: Як билися славш батири-казахи за сестру свою Украгну, про це проствають народм акини Казахстану [3, с. 34]. Уживання яюсного прикметника в препозицн щодо означуваного етношма прикладки шдкреслюе геро!чнi подвиги народу. Батир Урсулай Джалгосбаев сам знищив у цьому бою двадцять фашист1в [3, с. 35]. А як в1дзначився казахський народний вчитель Джаксигалiев, як билися поранений колгоспник Джума Палiев, Канесов, Андiяев, скыьки вони поклали гтлер1вц1в! [3, с. 35]. Довженко вщзначае статус та нетиповi для укра!нського лексикону iмена та прiзвища казахських геро!в.
Особливе ставлення автор виявляе до Радянського Союзу як единого цшого, напр.: Хай живе Радянська Захiдна Украгна в ам 'г народ1в прекрасного i гордого великого Радянського Союзу! [3, с. 7]. Образнють висловлення тдсилюеться риторичними побажаннями у формi складено! конструкцп наказового способу i градащйними ад'ективами. Якi належать до розряду якюних. Робтничий клас Роси та Укрални тд кер1вництвом Комушстичног парти пришс украгнському народу визволення [3, с. 9]; Украгнський народ Захiдноi Укрални за допомогою украгнського народу Радянськог Укрални, за допомогою великого ростського народу 7 тд кер1вництвом Комушстичног парти об'еднав укралнськл землi [3, с. 8]; Украгнсью селяни, украгнськ низи вимагали в1д свогх старшин приеднання Укрални до Роси, тому що ¡сторичш шляхи й ¡сторичш цм ростського та украгнського народiв, як народiв единокровних, завжди були й будуть единими [3, с. 9]. Стилютичний прийом художнього паралелiзму шдкреслюються братш зв'язки сусщшх кра!н; у контексп вжип юторичш етношми.
Цшнють народу О. Довженко вбачае в трьох головних юторичних основах -макротопошм Радянський Союз та двох макроетнонiмiв: Радянська влада 7 Комушстична парт1я, напр.: Радянський Союз, Радянська влада i Комушстична партiя виховали народ на основ/ - я вважаю, що це прекрасншим принципом, — на соцгалгстичшй основ7 великог поваги до тших нацгй, глибоког поваги до Шшого народу [3, с. 11]. Товариш1 громадяни великого Радянського Союзу, б1йтесь нащонального розбрату, бо в1н, цей нащональний розбрат, затуманюе наш розум, затуманюе нашу душу, затуманюе нашу голову [3, с. 11]. Позитивна ощнка макротопошма тдсилюеться емотивним якюним прикметником.
Градащя ощнних об'ективаторiв з позитивним вщтшком значення виражена в наступних прикладах: Хай живе великий, прекрасний украгнський народ Захiдноí Укрални, що злився в едину &м 'ю з уам радянським народом! [3, с. 12]; Хай живе i процвтае велика Комушстична партiя, яка дала нам життя! [с. 11]; Хай живе i процвтае наш брат -росшський народ! [3, с. 12]. Пщсилення ощнного ставлення здшснено побажальними лексичними структурами, вираженими часткою у сполученш з дiесловом для утворення анаттично! форми наказового способу.
Виняткове значення автор надае вщомим юторичним постатям, яю зробили певний внесок у розвиток свггово! культури та мистецтва. В щолекп Олександра Довженка неодноразово згадувався антропошм Ленш з вщпнком шанування та возвеличення : Робтничий клас вийшов на св1тову арену 7 взяв у бувшт царськш Роси владу в свог руки тд кер1вництвом великого вождя народ1в - гешального Лента [3, с. 9]. Використано юторичний антропошм у поеднант з емотивно-ощнним якюним прикметником у значенш позитивного ставлення та топошм з емотивним вербашзатором юторичного титулу кра!ни. Ярадгв 7 пишався, дивлячись, як красиво ви внесли свогм братам свою быьшовицьку г1дшсть, 7 розум, 7 осв1ту, 7 слова великого вчителя - Лента [3, с. 14]. Ад'ективно-субстантивна сполука виконуе роль паралелiзму до юторичного антропошма. Тут наш шановний професор Студинський намалював намалював нам прекрасну картину Радянськог Украгни i всього Радянського Союзу [3, с. 9]. Вцщляемо емотивний вербашзатор позитивного ставлення у формi якюного прикметника в поеднаннi з номшованим антропонiмом за прiзвищем та званням. Усяка зовншня пристойшсть мае свою внутршню моральну основу,- писав Гете [3, с. 14]; Живуть в народнт душ1 велит шена Наливайка, Богдана Хмельницького, Богуна, Кривоноса, Трясила, Кармалюка 7 кличуть до бою за свободу, за життя Украгни, за славу [3, с. 22]. У контексп автор позитивно вщгукуеться про вщомих укра!нських вшськових i державних дiячiв, полководщв, отамашв, ватажив селянського руху. Це заповгв нам ясний гешй слав янства, наш поет, художник i борець Тарас Шевченко [3, с. 22]. О. Довженко ном^е образ-прототип на iм'я, прiзвище, сощальний статус з додаванням емотивних вербалiзаторiв власного ставлення до митця. Виринають з сивизни стол1ть 7 проходять гордою ходою перед нашими вогнами славн прадiди - Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, i Богдан, i славний Морозенко, i козаки Швачка та Голота - 7 кличуть до бою за Батьювщину. I Щорс, 7 богунц [3, с. 24]. Численна кшькють номiнативiв iмен та прiзвищ козацьких повстанщв та !х пiдлеглих апелюе до вiдомих давшх подiй укра!нського народу. Тут наш шановний професор Студинський намалював намалював нам прекрасну картину Радянськог Украгни i всього Радянського Союзу [3, с. 9]. Емотивний вербалiзатор позитивного ставлення у формi якюного прикметника в поеднант з номшованим антропотмом за прiзвищем та званням.
Слщ вщзначити чуттево пiзнавальний концепт О. Довженка та його ставлення до прекрасного на piBm природних ресурав та людсько! дiяльностi в сферi бущвництва, напр.: У Каховц мене глибоко вразило видовище перетворення природи. Каховка - одне з наших чудових нових Micm [3, с. 177]. Виражене естетичне задоволення вщ масштабних новобудов. На положистому горб1, зв1дки розкриваються широт панорами на степи, на далек села, на старий Зелений Кут, серед вирубаних уже плавтв, на pi4KU Шдтльну, Скарбну i Чортомлик i на всю величезну чашу майбутнього моря [3, с. 181]. Пдрошми мають давне походження i рiзнy етимолопю, наприклад, Скарбна - це субстантивований прикметник. За легендою XVIII CTmiiri вздовж узбережжя рiчки були заховаш вс монети запорiзькоï казни, звiдки й шшла назва: скарб - Скарбна. З язичницьким культом пов'язане демонолопчне походження пдрошма Чортомлик. Ойконiм Зелений Кут виражений синтаксично нероздiльною ад'ективно-субстантивною словосполукою. Ми будуватимемо греблi на Печорi, Вичегдi та тших твтчних рiчках, щоб дати Волзi додатково приблизно 45-55 кубiчних кiлометрiв води [3, с. 321]. Акцент ставиться на цшеспрямоване бущвництво в цшях розyмноï економи природного пдроресурсу. У свт час, в 90-х роках минулого столття, ще Докучаев, творець науки грунтознавства, говорив, що на Свропу насуваеться з Середньог Азй пустеля через Нижню Волгу, через Швденну Украгну, МолдавЮ, на Угорщину тощо [3, с. 321]. Контекст не передбачае висвплення певноï хyдожньоï цш. Згадка реально юнуючого антропошма та перелш рiзновидових топонiмiв свщчить про обiзнанiсть Олександра Довженка в сферi клiматологiï. Зазначений факт доводять наступи приклади: Треба сказати, що в Берiнговiй протоц протягом твтора мiсяця на рт, починаючи з серпня, iснуе течiя з твдня на твтч [3, с. 323]; А тим часом Петропавловськ розташований на географiчнiй широтi Москви. Ттьки на клгмат впливають як течИ, так i полюс холоду, який мiститься не на Швтчному полюа, а на ктька тисяч кiлометрiв на твденний схiд, приблизно в район Верхоянська. Охотське море перестане бути генератором льодiв, наш Далекий Схiд одразу потеплiе [3, с. 323]. Широкий перелш макротопонiмiв, серед яких е ойкошми та пдрошми, емоцшно нейтральний.
Цший спектр емоцш викликають згадуваш автором культурш митщ, науковщ та власш образи-персонага, напр.: Яненавиджу фашизм i зневажаю його хоча б тому, що вт служить цтям роз 'еднання людства, а не цтям його об 'еднання, - так говорив великий пролетарський письменник О.М. Горький [3, с. 6]. У препозици щодо складеного з iнiцiалiв та прiзвища антропошма фнуруе авторський коментар позитивно оцшного значення. Ейзенштейн живе в свтовому кiномистецтвi «Броненосцем «ПотьомкЫ», що притс свого часу славу ростському радянському юномистецтву [3, с. 321]. Зашб художнього пералелiзмy проводить аналопю мiж рiвноцiнно знаменитим кшорежисером i його кшошедевром.
О. Довженко у виступах та лекщях дае оцшку власним образам-персонажам, напр.: Або ось Савка Троян. Здоровий чолов'яга, молодий, щирий, хоробрий [3, с. 298]. В антропонiмi спостернаемо демiнyтивний суфшс -к-, який створюе конотащю прихильносн. Аугментативна номшащя чолов 'яга в розмовному контекст втрачае первинну семантику згрубшосн й вживаеться в тому ж значенш, що й твiрна лексема чоловiк - людина, особа чоловiчоï сmаmi. На переднш план винесеш лише позитивш риси характеру. Або вiзьмемо Боженка. Я знав, що вт був чоловт запальний, полум'яний револющонер, з високим благородним горшням, кигвський столяр, чоловт добрий, натвписьменний [3, с. 298]. Вербалiзаторами емотивно-оцшного ставлення до персонажа служать еттети в формi яюсних прикметниюв та узгоджуваних ад'ективно-субстантивних сполук. Образ рiдко створюеться на основi якогось поодинокого враження. Так були створен образи Чичикова, Плюштна, Хлестакова, Чацького [3, с. 397]. У контексп згадуються геро1' комеди «Ревiзор», ешчно1' поеми в прозi «Мертвi душЬ> М. Гоголя та комеди О. Грибоедова.
Висновки. Отже, специфша онiмiчного асощативного поля Олександра Довженка мае структурний характер. Аналiз онiмiв можливий лише в контексп. Бшьшою мiрою автор зосереджувався на використанш антропонiм з додатковою препозицiйною та постпозицiйною емотивною оцiнкою. До цiеï групи вщносимо iмена, прiзвища та прiзвиська юторичних постатей, культурних дiячiв, наyковцiв, селянських повстанцiв, хyдожнiх образiв-персонажiв. Авторський антропоцентризм мае бшьш виразний характер у контексп емоцiйного поля. Позитивно та негативно оцшш коментарi додаються до топонiмiв та етнонiмiв, якi фнурували в рамках важливих iсторичних подш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Белей Л. Нова украшська лггературно-художня антропошмш: Проблеми теорп та юторп. Ужгород, 2002. 175 с.
2. Востоков А. Задача любителям этимологии // Санкт-Петербургский Вестник. СПб.: 1812. Т. I. № 2.
3. Довженко О. Твори в п'яти томах / упор. Ю. Солнцева. Т.4. К.: Дншро. 1984. 352 с.
4. Карпенко О. Когштивна ономастика як новий напрямок вивчення власних назв // Восточноукраинский лингвистический сборник. Донецк: Юго-Восток, 2006. Вып. 10. С. 72-82.
5. Карпенко О. Ошм у ментальному лексикош: асощативний метод визначення наявносп чи вщсутносп // Мова. Одеса: Астропринт, 2005. № 10. С. 120-124.
6. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл.ред. В. Ярцева. М.: Сов.энциклопедия, 1990. 685 с.
7. Подольская Н. Словарь русской ономастической терминологии. 2-е изд. М.: Наука, 1988. 192 с.
8. Словник украшсько!' ономастично!' термшологп [Текст] / Уклад. Д. Бучко, Н. Ткачова. Харшв: Ранок - НТ, 2012. 256 с.
9. Суперанская А. Общая теория имени собственного [Текст] / Отв. ред. А. Реформатский. Изд. 3-е, М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. 368 с.
10. Супрун В. Ономастическое поле русского языка и его художественно-эстетический потенциал: Монография [Текст] / Волгоград: Перемена, 2000. 172 с.
11. Теория и методика ономастических исследований [Текст] / Отв. ред. А. Непокупный. М.: Наука, 1986. 256 с.
