CC BY
1919. Шестак В.С. Державний контроль в сучас-нш Украш (теоретико-npaBOBi питання) : автореферат дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Ха-ршв, 2002. 18 с.
20. Сасевич О.М. Судовий контроль за вико-нанням судових ршень в aдмiнiстрaтивному судо-чинствi: автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Львiв, 2014. 20 с.
21. Сушко Л.П. Оргaнiзaцiйно-прaвовi засади здiйснення судового контролю в Укрш'ш: автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 . Ки1в, 2009. 22 с.
22. Траспов Р.А. Судебный контроль над арбитражным (третейским) рассмотрением международных коммерческих споров: дис. . канд. юрид. наук : 12.00.03. Москва, 2003. 181 с.
23. Богдан Й.Г. Контроль компетентних судiв за ршеннями державних судiв. Проблеми альтернативного судочинства в Укра1ш мaтерiaли Пер-шого Львiвського мiжнaродного форуму. Львiв: ЛД1НТУ 1м. В.Чорновола, 2008. С. 152 - 170.
24. Попов М.А. Теоретические и практические проблемы российской модели регулирования деятельности третейских судов : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.15. Санкт-Петербург, 2002. 23 с.
25. Проект Закону Укра!ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Укра1ни (щодо вико-нання рiшень третейських судiв» реестр. №1399 ввд 22.01.2008 р., внесений народним депутатом О.В. Лавриновичем. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_17pf35 11=31454 (дата звернення: 25.07.2020).
26. Верба-Сидор О. Повноваження суду щодо видавання виконавчого листа за ршенням третей-ського суду. Проблеми альтернативного судочинства в Украш : мaтерiaли Третього Львiвського мiж-народного форуму. Львiв: ЛД1НТУ iм. В.Чорновола, 2010. С. 94 - 119.
27. Типовий закон ЮНС1ТРАЛ (Комюш ООН з права мiжнaродноl торгiвлi) про мiжнaродний ко-мерцшний aрбiтрaж ввд 21.06.1985 р. URL :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_879 (дата звернення: 25.07.2020).
28. Арбиражний регламент ЮНС1ТРАЛ, схва-лений резолющею Генерально! Асамбле! ООН вiл 15.12.1976 р. №31/98. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_059 (дата звернення: 25.07.2020).
29. Свропейська конвенщя про зовшшньотор-говельний aрбiтрaж вiд 21.04.1961 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_d08 (дата звернення: 25.07.2020).
30. Висновок Головного науково-експертного управлшня на проект Закону Укра!ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Укра!ни (щодо виконання ршень третейських судiв» реестр. №1399 ввд 22.01.2008 р., внесений народним депутатом О.В. Лавриновичем. URL : http://w1.c 1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 11=31454 (дата звернення: 25.07.2020).
31. Бут 1.О. Розгляд цивiльно-прaових спорiв третейськими судами в Украш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Одеса, 2016. 23 c.
32. Гражданский процессуальный закон Латвийской Республики от 14.10.1998 г. URL: http://www.pravo.lv/likumi/30_gpz.html (дата звер-нення: 25.07.2020).
33. Гражданское процессуальное уложение Германии: Вводный закон к Гражд. процессуальному уложенню : Перевод с немецкого / сост. И введ. В. Бергманн. Москва: Волтерс Клувер, 2006. 472с.
34. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / пер. с франц. В. Захватаев / предисловие: А. Довгерт, В. Зах- ватаев / отв. ред. А. Дов-герт. К., 2004. 544 с.
35. The Arbitration Act 1996 (of Great Britain). URL:
http://www.nadr.co.uk/articles/published/arbitration/A rbitrationAct1996.pdf (дата звернення: 25.07.2020).
ЕЛЕМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ К1БЕРБЕЗПЕКИ: СВРОПЕЙСЬКИЙ ПОГЛЯД
Карелт В.
доктор юридичних наук, науковий ствробтник науково-досл1дного в1дд1лу проблем педагог1ки у вшськовт сфер! науково-досл1дного управлтня вшськово-гумаштарних досл1джень науково-досл1дного центру Вшськового шституту Кшвського нацюнального утверситету ¡м. Тараса Шевченка
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6271-2447
Хом'яков Д.
кандидат юридичних наук, Начальник науково-досл1дно'1 лабораторИ проблем права военной сфери Вшськового тституту Кшвського нацюнального утверситету ¡мет Тараса Шевченка
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8232-6316
ELEMENTS OF CYBERSECURITY: A EUROPEAN PERSPECTIVE
Karelin V.,
Doctor of Legal Sciences, researcher of the research department ofproblems ofpedagogy in the military sphere of the Research Department Military Institute of Taras Shevchenko National University ofKyiv, Kyiv,
Ukraine Khomyakov D.
Candidate of Legal Sciences, Head of the Research Laboratory of Military Law Problems of the Research Department Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Питання шбербезпеки е надзвичайно актуальними у наш час. Ще бшьш щкавими щ питання е у аспект забезпечення колективно1 безпеки. Адже, сама структура та принципи функщонування шберпро-стору вказують на доцшьшсть вимагають виршення питань загроз у к1берпростор1 не для окремо1 дер-жави, а для певно1 сшльностг £вропейський Союз е чудовим прикладом взаемоди та оргашзацп шберза-хисту та шбероборони, як на нормативному так i на практичному р1вн1 для сво1х крат- члешв.
ABSTRACT
Cybersecurity issues are extremely relevant today. These issues are even more interesting in terms of ensuring collective security. After all, the very structure and principles of functioning of cyberspace indicate the expediency of requiring the solution of issues of threats in cyberspace not for an individual state, but for a certain community. The European Union is an excellent example of the interaction and organization of cyber security and cyber defense, both at the regulatory and practical level for its member states.
Ключовi слова: шбербезпека, шберзахист, шбероборона, £вропейський Союз,колективна безпека.
Keywords: cybersecurity, cyber defense, cyber defense, European Union, collective security.
Останш два десятилптя охарактеризован щдвищеним штересом держав до забезпечення безпеки шберпростору. Розвиток шформацшних тех-нологш та ïx потужний потенщал вщкрили новi можливосп у обмш даними та iнформацieю, та за-початкували нову еру iнформацiйниx ввдносин. Але, в той же час, деяш аспекти використання ш-формащйно-телекомушкащйних теxнологiй (1КТ) та користування шберпростором, викликають пiдвищене занепокоення, оскiльки можуть бути ви-користанi у злочинних щлях. Отже, з активним ви-користанням кiберпростору, держави почали заду-муватися i про захист своïx 1КТ. Активним поштов-хом до збшьшення уваги до викликiв, яш виникають у кiберпросторi стали атаки на Естошю у 2007 рощ, у 2008 рощ на Грузш та застосування вiрусу STUXNET у 2010 рощ. Цими шбератакйми було продемонстровано який потужний руйнiвний потенщал мае шберпроспр. Кiбератаки, можуть мати важк наслiдки у реальному свт, а пiдготовка та здiйснення шбератак вимагае залученя меншох кiлькостi сил та засобiв, а визначення виконавщв кiбератаки, на сьогоднiшнiй день, е досить склад-ним завданням.
Дана стаття присвячена вивченню досвiду £в-ропейського союзу у сферi забезпечення шбербез-пеки та здiйснення кiберзаxисту своïx ресурав. У статтi здiйснено аналiз основних нормативно- пра-вових актiв, яш регулюють рiзнi аспекти здiйснення порушень у кiберпросторi.
В 2001 р. £вропейською комiсiею було представлено перший документ тд назвою «Мережева та iнформацiйна безпека: европейський полгтачний щдхзд» (Network and Information Security: Proposal for A European Policy Approach), в якому окреслено европейський пвдхщ до проблеми iнформацiйноï безпеки. У докуменп використовуеться термiн «мережева та шформацшна безпека», який трактуеться як здатнiсть мережi або iнформацiйноï системи чи-нити отр випадковим подiям або зловмисним дгям, якi становлять загрозу доступностi, автентичносп, цiлiсностi та конфiденцiйностi даних, що зберiга-ються або передаються, а також послуг, що нада-ються через цi мережi i системи. [1, 31-32]
У цьому ж документi, у роздш «Мережева та iнформацiйна безпека: Пропозицiя европейського полiтичного тдходу» зазначено, що шформащйне середовище значно змiнилося, а саме:
Мережi в основному е приватною властстю. Послуги зв'язку пропонуються на конкурентнiй основ^ як частина ринково! пропозицii. Однак багато ктенпв залишаються у неввданш про ступiнь ри-зикiв для безпеки, яш вони несуть тд час пвдклю-чення до мережа, i тому вони приймають сво! рiшення в ситуацii' оторимання неповно! тфор-мацii.
Мережi та шформацшш системи конвергу-ються. Вони стають все бiльше взаeмопов'язанi мiж собою, пропонуючи однаковi безшовнi та пер-соналiзованi послуги i деяким стушнь спiльного використання тiei ж шфраструктури. Стали кiнцевi термiнали (ПК, моб№ш телефони тощо) активний елемент в архiтектурi мережi i може бути щдклю-чений до рiзних мереж.
Мережi е мiжнародними. Значна частина сьогодшшньо! комунiкацii е транскордонною або здiйснюе транзит через треп краши (iнодi, не по-ввдомляючи про це кiнцевого користувача), тому будь-яке ршення зменшення ризикiв безпеки мае враховувати це. Бшьш1сть мереж побудован за до-помогою комерцiйноi продукцiя вiд мiжнародних постачальникiв. Продукта з забезпечення безпеки повинш бути сушсш за мiжнародними стандарти. [2]
Тобто, у цьому докуменп окреслено основш проблемнi питання, якi е базовими у забезпечення безпеки у шберпросторг По-перше, те, що мереж дшсно не контролюються державами, i у такому випадку необхiдно вибудовувати систему державно - приватного партнерства, яка забезпечить ефек-тивне використання та захист мереж. Другим важ-ливим аспектом е те, що у кiберпросторi кордони держав е розмитими, i ми можемо говорити лише про розташування обладнання, чи ip - адресу користувача. У такому випадку важко прослщкувати послвдовтсть здiйснення операцiй у кiберпросторi, оскшьки технiчнi можливостi дозволяють здiйснювати рiзноманiтнi дii у кiберпросторi вико-ристовуючи сервери - посередники, якi тери-торiально можуть знаходитися у шшш частинi свiту. Та третiм аспектом е те, що використання протоколiв безпеки мае бути однаковим для вах крат, для забезпечення належного рiвня безпеки iнформацiйно- телекомунiкацiйних систем. Але, як вбачаться iз полггики таких кран як Росiя та Китай, досягнути таких домовленостей буде вкрай тяжко.
Але, кра!ни £вропейського Союзу змогли виробити спiльнi стандарти захисту сво!х мереж.
Також необхвдно звернути увагу га документ, який е мiжнародним, але який ратифiкувало бшь-шiсть кра!н £вропейського Союзу - це Конвенця про кiберзлочиннiсть. Укра!на ратифiкувала цей документ у 2005 рощ. Отже, метою ще! Конвенцп е: «забезпечення сшльно! кримшально! политики, спрямовано! на захист суспiльства вщ шберзлочин-ностi, мiж iншим, шляхом створення вiдповiдного законодавства i налагодження м1жнародного спiвробiтництва; Усвiдомлюючи глибок1 змши, спричиненi переходом на цифровi технологи, кон-вергенцiею i глобалiзацiею комп'ютерних мереж, яка продовжуеться; Стурбованi ризиком того, що комп'ютернi мереж1 та електронна iнформацiя може також використовуватися для здшснення кри-мiнальних правопорушень, i того, що докази, пов'я-занi з такими правопорушеннями, можуть зберта-тися i передаватися такими мережами; Визнаючи необхiднiсть спiвробiтництва мгж Державами i при-ватними пвдприемствами для боротьби з шберзло-чиншстю i необхiднiсть захисту законних штереав у ходi використання i розвитку iнформацiйних тех-нологiй; Вважаючи, що ефективна боротьба з шберзлочиннютю вимагае бiльшого, швидкого i ефективно функцюнуючого мiжнародного спiвробiтництва у кримiнальних питаннях». [3]
Цей документ окреслив саме питання здiйснення спiвпрацi у переслвдування кримшаль-них порушень, як1 здшснюються к кiберпросторi, що знову ж таки пов'язано з тим, що кордони шбер-простору е достатньо умовними.
У 2004 рощ на пiдставi Regulation (EC) No 460/2004 of the European Parliament and of the Council of 10 March 2004 було засновано Агентство £вропейського Союзу з питань мережево! та шформацшно! безпеки (дал1 - Агентство). У вiдповiдностi до цього документу на Агентство по-кладено функци з сприяння високому рiвню безпеки мереж1 та шформацп в межах Спiвтовариства та розвивати культуру мережево! та шформацшно! безпеки на користь громадян, споживачiв, бiзнесу та органiзацiй державного сектору в £вропейсь-кому Союзi, таким чином сприяючи до безпе-ребшного функцiонування внутрiшнього ринку. Також у цьому документi зазначено, що: «Про-блеми з мережевою та шформацшною безпекою -глобальнi проблеми. Необхвдна тiсна спiвпраця на глобальному рiвнi для вдосконалення стандартiв безпеки, вдосконалення шформацп та сприяння спшьному глобальному шдходу до питань мережево! та шформацшно! безпеки, сприяючи тим самим розвитку культури мережево! та шформацшно! безпеки. Ефективна ствпраця з трепми кра!нами та свгтовою спiльнотою стала завданням i на европей-ському рiвнi. З щею метою Агентство мае сприяти зусиллям Спiвтовариства щодо спiвпрацi з трепми кра!нами та, де це доречно, з мiжнародними ор-ганiзацiями».[4]
У травш 2007 роцi £вропейською Комiсiею представлено документ «На шляху до загально! полiтики в сферi боротьби з шберзлочиннютю», в
якому «кiберзлочиннiсть» визначаеться як кри-мiнальнi дп, скоеш з використанням електронних комунiкацiйних мереж та шформацшних систем або проти таких мереж та систем. Це поняття вклю-чае три категори злочинiв: 1) традицiйнi форми зло-чину (шахрайство та тдробки в електронних ко-мунiкацiйних мережах та шформацшних системах); 2) публжащя протизаконного контенту в електронних медiа (дитяча порнографiя, матерiали iз закликами до расово! ненавистi i т.п.); 3) специ-фiчнi злочини в електронних мережах (атаки на ш-формацшш системи, хакерство тощо).[5,39]
Стратегiя к1бербезпеки £С 2013 року стала першим всеохоплюючим документом £С у данiй сферi. Документ охоплюе усi аспекти шберпро-стору: внутршнш ринок, правосуддя, внутрiшню та зовшшню полiтику. Разом iз Стратегiею була ро-зроблена та прийнята законодавча пропозищя про посилення безпеки шформацшних систем £С. Прiоритетами мiжнародно! полгтики £С у к1бер-просторi, як !х визначае Стратегiя, е:
- Свобода та вщкрилсть: стратегiя визначае принципи користування основоположними правами людини та громадянина у шберпросторц
- Застосування законодавства £С у к1берпро-сторi у тш самiй мiрi, як i у фiзичному свт. Вiдповiдальнiсть за безпеку к1берпростору лежить на усьому глобальному суспiльствi: ввд пересiчних громадян до держав;
- Розвиток потенцiалу шбербезпеки через спiвробiтництво з м1жнародними партнерами та ор-ганiзацiями, приватним сектором та громадянським суспiльством.[6]
У 2016 рощ було видано ще один документ Directive on security of network and information systems (the NIS Directive)- Директива £вропейсь-кого Парламенту i Ради (£С) 2016/1148 вщ 6 липня 2016 року про заходи для високого спшьного рiвня безпеки мережевих та шформацшних систем на те-риторп Союзу. У цьому докуменп зазначаеться: «Спираючись на значний прогрес у рамках £вро-пейського форуму держав-членiв у сприянш обго-воренням та обмшам належними практиками в полiтицi, у тому числ1 розробки принципiв для ев-ропейського спiвробiтництва з питань шбер-кризи, необхiдно створити Групу сшвпращ, що складати-меться з представнишв держав-членiв, Комiсi! та £вропейського агентства з питань мережево! та ш-формацшно! безпеки («ENISA»), для шдтримки та сприяння стратегiчнiй спiвпрацi мiж державами-членами щодо безпеки мережевих та шформацшних систем. Для того, щоб така група була дiевою та iнклюзивною, суттево, щоб ва держави-члени мали мiнiмальнi можливосп та стратегiю, що забез-печуе високий рiвень безпеки мережевих та шформацшних систем на !хнш територп. Крiм того, необхiдно застосовувати вимоги до безпеки та по-ввдомлення до операторiв основних послуг та нада-вачiв цифрових послуг щоби просувати культуру управлiння ризиками та забезпечити звиування про найсерйознiшi iнциденти».[7] Крiм того, ця Директива встановлюе загальнi принципи
функцюнування шбербезпекових алгоритмш у рiз-них секторах, та встановлюе вимоги до операторiв послуг. Документ визначае: «Як результат процесу визначення, держави-члени повинн ухвалювати нацiональнi шструменти щоби встановити, до яких суб'екпв застосовуються зобов'язання щодо без-пеки мережевих та iнформацiйних систем. Цього результату можна досягти за допомогою ухвалення списку, що мiстить перелiк вах операторiв основ-них послуг, або за допомогою ухвалення нацюналь-них шструменпв, що включають об'ективнi шль-кгсно вимiрюванi критерii такi, як результатившсть оператора або кiлькiсть користувачiв, що дае мож-ливiсть встановити, до яких суб'екпв застосовуються зобов'язання щодо безпеки мережевих та ш-формацшних систем. Нацiональнi шструменти, яш вже iснують або ухвалеш у контекстi цiеi Дирек-тиви, повинш включати всi правовi шструменти, адмшстративш iнструменти та полiтики, що дозво-ляють визначення операторiв основних послуг зпдно з цiею Директивою».
Таким чином здшснюеться унiфiкацiя шдходiв щодо визначення операторiв основних послуг, що дозволяе привести надання послуг до единих стан-дарпв, що полегшить здшснення заходiв з забезпе-чення шберзахисту. Такий пiдхiд з унiфiкацii' е дшсно правильним та дiевим в умовах того, що необхщно забезпечити стльт дii у великiй кшь-костi рiзних держав, для оперативного реагування на випадки кiберпорушень.
Говорячи про забезпечення кiбербезпеки £в-ропейського Союзу не можна оминути увагою створення в Естонii Об'еднаного центру передових технологш з кiбероборони НАТО. Хоча цей Об'ед-наний центр е структурою НАТО, в той же час направлений на забезпечення колективноi безпеки i держав, що вхадять до Свропейського Союзу.
Ршення про створення Центру було прийнято 14 травня 2008. В цей день Естонiя, Нiмеччина, 1тал!я, Латвiя, Литва, Словенiя та 1спашя пiдписали Меморандум про порозумiння. 28 жовтня 2008 Пiвнiчноатлантична рада надала Об'еднаному центу акредитацiю при НАТО та статус Мiжнарод-но1' вiйськовоi органiзацii. Першим заходом, прове-деним Центром, стали естонсько-шведсьш шбер-навчання 9 грудня 2008. Як зазначив представник Центру, такi навчання е першим кроком у лшп сшвпращ при пiдготовцi нових спецiалiстiв з шбер-захисту.[8]
Також, у 2017 рош У столицi Фшляндп Гель-сiнкi вiдкрили Свропейський центр з протидп гiбридним загрозам, створений 12 кранами £С i НАТО.
У столиц Фшляндп Гельсiнкi вiдкрили Свро-пейський центр з протидii пбридним загрозам, створений 12 кранами £С i НАТО.
Метою центру е не пряме вщдзеркалення атак, а дослщницька робота. Центр також оргашзовува-тиме спiльнi навчання i покращуватиме способи об-мiну iнформацiею. У дгяльносп центру беруть участь 12 кран: Фiнляндiя, Швецiя, Норвегiя, США, Франщя, Нiмеччина, Велика Британiя, !спашя, Польща, Естонiя, Латвiя i Литва.
На даний момент в Гельсшш працюе ciM до-cлiдникiв та шших cпiвробiтникiв. Краши повиннi в найближчому майбутньому вiдправити у фшську столицю сво1х cпiвробiтникiв. Центр з пбридних загроз також TicHO сшвпрацюе з Евросоюзом i НАТО. Пбридну небезпеку становлять не тiльки держави, але i, наприклад, терориcтичнi та злочинш органiзацii. «Роciя — одна з головних краш, за якою ми спостертаемо. В якоcтi приклащв можна навести анекciю Криму, подii в Схiднiй Украiнi i шбе-ратаки проти Демократично! партп США. Роciя е одним з головних дiячiв, але не единим», — заявив заступник генерального секретаря НАТО Арндт Фрейтаг фон Лоршгхофен згадав лише одну державу. [9]
Таким чином ми можемо побачити, що полггика £вропейського Союзу та система нормативно- правових акпв, виданих Европейським Парламентом та Европейською комiciею cпрямованi на забезпечення шбербезпеки та кiбероборони кран-членiв. Ще на початку 2000- х рошв в Европейсь-кому cоюзi були видiленi оcновнi проблемш питания, якi пов'язанi з використанням кiберпроcтору та визначнi основоположш напрями вирiшення цих питань. Подальше нормативно - правове регулю-вання логiчно продовжило та вдосконалили регу-лювання питань кiбербезпеки. Крiм того, ^м зо-бов'язань для кра!н членiв Европейським Союзом було створено спешальний орган, який займаеться питаннями забезпечення кiбербезпеки iнформацiй-них та мережевих систем - Европейського агентства з питань мережево! та iнформацiйноi безпеки. Крiм того, такi краши Европи як Еcтонiя та Фiнляндiя, за сприяння НАТО, на територи Евро-пейського Союзу створили спешальш пiдроздiли для забезпечення колективно! безпеки у шберпро-cторi. Отже, ми можемо зробити висновок, що полггика Европейського Союзу е послщовною, по-ступовою та спрямованою на забезпечення шбербезпеки держав - члешв Европейського Союзу.
Лггература
1. Войшховський А. Кiбербезпека як важлива складова системи захисту нацiональноi безпеки ев-ропейських краш Журнал cхiдноевропейcького права. - 2018. N° 53 URL: http://univd.edu.ua/science-issue/issue/3019
2. Network and information security: proposal for a european policy approach: adopted by the European Commission on 6 June 2001.European Union. вебсайт Европейсько1 комки URL:https://eurlex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?u ri=celex%3A52001DC0298
3. Конвенщя про шберзлочиншсть: мiжнарод-ний документ ввд 23.11.2001. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/994_575#Text
4. Regulation (EC) No 460/2004 of the European Parliament and of the Council of 10 March 2004 establishing the European Network and Information Security Agency (Text with EEA relevance)Official Journal L 077 , 13/03/2004 P. 0001 - 0011 URL:https://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ .do?uri=CELEX:32004R0460:EN:HTML
5. Запорожець О. Полггика £вропейського Союзу в сферi шформацшно! безпеки. Актуальш про-блеми м1жнародних вiдносин. Випуск 87 (Частина II), 2009 URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/apmv/article/view File/1195/1139
6. 1нформацшна довщка, шдготовлена £вро-пейським iнформацiйно-дослiдницьким центром на запит народного депутата Украши. Законодавство та стратеги у сферi кiбербезпеки кра1н £вропейсь-кого Союзу США, Канади та 1нших. URL: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28 982.pdf
7. Директива £вропейського Парламенту i Ради (£С) 2016/1148 ввд 6 липня 2016 року про заходи для високого стльного рiвня безпеки мереже-вих та шформацшних систем на територй' Союзу URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_013-16#Text
8.Вiкiпедiя. Вшьна енциклопед1я. веб- сайт https://clck.ru/Q9knN
9. Коршовська Н. У Фшляндп ввдкрили £вро-пейський центр для протидп «пбриднш» вiйнi. Веб-сайт Hromadske. URL: https://hromadske.ua/posts/u-finliandii-vidkryly-yervopeiskyi-tsentr-tsentr-dlia-protydii-hibrydnii-viini
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАН1ЗАЩЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 НАЦЮНАЛЬНО! ПОЛЩП УКРА1НИ
Шило €.П.
дисертант В1дд1лу проблем державного управлгння та адмШстративного права 1нституту дер-
жави i права ¡м. В.М. Корецького НАН Украши
м. Кшв, Украша
DIRECTIONS FOR IMPROVING THE ORGANIZATIONAL AND LEGAL SUPPORT OF THE
NATIONAL POLICE OF UKRAINE
Shylo Ye.
dissertator of the Department of state government and administrative law issues of the V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
АНОТАЦ1Я
В статт дослщжуються pi3Hi види управлшня системами полщп разом з усшшними прикладами ix реалiзацil в Япони, Чеськш Республщ та Швейцарii. Визначаються недолши i переваги централiзацii та децентралiзацii полiцii. На основi проведеного аналiзу автором пропонуються напрями удосконалення ор-ганiзацiйно-правового забезпечення дiяльностi Нацiональноi полщи Украши як центрального органу ви-конавчо! влади шляхом переходу до напiвцентралiзованоl системи управлiння полiцieю.
ABSTRACT
The article deals with different types of police systems management along with successful examples of their implementation in Japan, the Czech Republic and Switzerland. The disadvantages and advantages of centralization and decentralization of the police are identified. Based on the analysis, the author proposes directions for improving the organizational and legal support of the National Police of Ukraine as a central executive body by moving to a semi-centralized police management system.
Ключовi слова: Нацюнальна полщгя Украши, центральний орган виконавчо! влади, система полщп, оргашзацшно-правове забезпечення, функци i повноваження.
Keywords: National Police of Ukraine, central executive body, police system, organizational and legal support, powers and authority.
Постановка проблеми. Глобалiзацiя управ-лшських процеав у правоохороннш сфер^ високий рiвень злочинностi в Украш вимагае постiйного розвитку Нацюнально1' полiцii Украши як центрального органу виконавчо1' влади та застосування но-вих концептуальних пiдходiв до оргашзацшно--правового забезпечення його дгяльносл. Вiд результа-тивностi його роботи залежить публiчна безпека i порядок, захист прав та штереав людини. Тому метою удосконалення полщи е поетапне створення правоохоронного вiдомства свiтового зразка, в якому будуть оптимiзованi системи управлiння та прийняття рiшень, а завдання виконуватимуться ефективно. Ддевим способом досягнення тако1' мети е вивчення та обгрунтоване застосування свiтового досвiду побудови полщейських систем та пiдходiв
до управлшня ними. З огляду на це актуальним е дослiдження позитивного досвщу iнших краш та надання пропозицш щодо удосконалення оргашза-цiйно-правового забезпечення дiяльностi цього центрального органу виконавчо1' влади (надалi -ЦОВВ).
Аналiз останнiх досл1джень та публiкацiй.
Окремi аспекти розвитку органiзацiйно-правового забезпечення дiяльностi полiцii в Украiнi були предметом дослвдження багатьох вчених, зокрема: О.А. Банчука, 1.А. Горшенево1', Д.П. Калаянова, А.Т. Комзюка, М.Ф. Криштановича, Н.П. Матюхь но!, О.С. Проневича, О.Ю. Салманово1', В.В. Чумака, С.А. Шалгуново1', О.С. Юнiна та шших. Не-
