CC BY
15УДК 821. 133. 1 - 3 де Бовуар. 09
Криворучко С. К.,
кандидат фтолопчних наук, доцент, доцент кафедри ютори зарубiжноT лп"ератури та класичнот фтологп Харшського нацiонального унiверситету i менi В. Н. Каразша
Екзистенцiалiстськi аспекти на поетикальному рiвнi роману Сiмони де Бовуар «Сила обставин»
Дослiдження спадщини французькоТ письменницi Сiмони де Бовуар (1908-1968) порушуе проблему iнтерпретацiT екзистенци -своeрiдного буття в юнуванш - як художнього образу почуття, що переходить у типолопю сучасного роману, де оповщальш шстанцп фокусуються навколо вiдчуття буття головного героя, яке пщкреслюеться змiщенням акцентiв iз зовнiшньоT' (мало дiT) у внутршню (напружена динамiка у психологiT персонажiв) репрезентацiю художнього простору.
Аналiз мистецтва С. де Бовуар сприятиме перекодуванню творчост письменницi, заповнить прогалину у вивченн лiтературного екзистенцiалiзму ХХ ст. та допоможе краще зрозумп"и цей мистецький феномен, в якому гармоншно перетинаються лiтература й фiлософiя.
У дослщженнях Велiковського С. [2], ЗоншоТ' Л. [3], eвнiноT е. [5], ПолторацькоT Н. [7] [8] простежуеться iнтерес до проблематики творiв письменниц „Мандарини", „Дуже легка смерть", де виявляеться перетин бiографiчних подiй авторки iз творчим вимислом у текстах. Мотив суму, страху смерт штерпретуеться в етичному проблемному полi, таким чином, залишаеться вiдкритою проблема естетичноT поетики, що розкриваеться на рiвнi екзистенцiалiстських творчих засобiв, якi утворюють систему певного типу творення. Отже, слщ зосередити увагу навколо екзистен^алютських аспектiв роману „Сила обставин", щоб краще зрозумгги суть творчостi С. де Бовуар, зокрема, та феномен литературного екзистенцiалiзму 2-1 пол. ХХ ст. взагалк
Суб'ективнiсть твору „Сила обставин" 1963 р. пщкреслюеться св^оглядним екзистен^алютським умонастроем С. де Бовуар. Незважаючи на те, що цей настрш, на перший погляд, здаеться емоцшним, вирiшальну роль в якому грае вщчуття, вiн мае певну конструкцю, на формування яо вплинув штелект. Отже, лiтературний екзистенцiалiзм - це перетин „розуму" i почуття, суть якого простежуеться навпъ в етимологп термiну умонастрiй. Якщо звести
це до матерiального (бюлопчного) рiвню, то почуття - це рефлекс (безумовний рефлекс), а штелект - саморефлекс (умовний рефлекс), отже почуття природне, а штелект культурний (цив^зацшний). Таким чином, штелект пригшчуе почуття, але в л^ературному екзистенциалiзмi завдяки почуттю в iнтелектi пiдсилюються та надаються iншiй штерпретацп певнi речi, i особистiсть виходить на наступну сходинку сприйняття всесв^у. Умовна конструкцiя л^ературного екзистенцiалiзму складаеться iз певних аспек^в.
С. де Бовуар у роман „Сила обставин" зображуе власне життя як пристрасть, яка утворюеться навколо творчого процессу письменницк Творчий процес постае загальною пристрастю, яка у випадку письменниц е плинною, тому що тдживлюеться наполегливою працею та штелектуальним осмисленням, i обмежуеться и бiологiчним життям. Однак, вiд загально' пристрастi вiдводяться вектори, якi можна вважати тимчасовими, осктьки вони мають початок i завершення та тривають недовго, але збагачують i прикрашають життя геро'шн^мони, отже мають естетичну функцю Цi вектори-пристрастi - кохання до чоловшв, яке пщживлюеться лише почуттями, проте впливае на творчють, оскiльки завдяки естетичнiй функци емоцшно збагачуе П. У романi „Сила обставин" письменниця констатуе та аналiзуе стосунки iз Б. Вiаном, Ланзманном, Н. Олгреном. У цьому аспект геро'ня-Симона представлена як тiло, яке мае потреби. Ж.-П. Сартр знаходиться окремо, осктьки коханцями вони були у 30-х рр., а в ромаш зображуються поди з 1945 р., таким чином, письменниця розкривае штелектуальне спткування iз Ж.-П. Сартром, на вщмшу вщ iнших чоловтв.
Свiдомий вибiр С. де Бовуар розкриваеться у створенн нею л^ературних шедеврiв та вiдмови вiд загальноприйнятого сусптьством шлюбу (окрiм Ж.-П. Сартра вона ще молодою могла вийти замiж за будь-кого з прихильнимв, яких письменниц нiколи не бракувало, пюля 40-ка рр. 'й неодноразово освщчувався Н. Олгрен, якому вона дектька разiв вiдмовляла). Свiдомий вибiр С. де Бовуар у „Силi обставин" створюе атмосферу тиску вибору, який простежуеться у важкостi творчого процесу, складност спiлкування iз Ж.-П. Сартром, та пригшченш вiд самотностк Таким чином, письменниця пiдкреслюе прикладом власного життя проблемнють будь-якого вибору, осктьки зосередженють на певному варiантi призводить до позбавлення свободи особистостк Отже, не зважаючи на прагнення особистосп до свободи, яке пщкреслюеться певними вчинками С. де Бовуар, вона констатуе, що все рiвно людина не може бути втьною.
Власним обов'язком С. де Бовуар вважае тзнати себе, саме це е виршальним у виборi письменницею жанру мемуарiв „Сили обставин", де вона намагаеться проаналiзувати i зрозумiти юторичний ход подiй i свое мюце. Рiшучий вчинок письменницi е ïï iтелектуальним вибором, який вiдбуваеться протягом усього життя. До ршучого вчинку вщноситься вибiр iнтелектуалiзму, як свтогляду „меншин", що вiдбиваеться в окремих дiях: захист арабiв. lнтелектуальнiсть у С. де Бовуар виявляеться со^альною категорiею. Саме рiшучий вчинок пщводить до со^ально'|' спрямованостi, що простежуеться у „Силi обставин", коли письменниця намагаеться зобразити суспiльство та його окремих впливових представнимв, що переводять фтософське споглядання С. де Бовуар у шзнання соцiуму. Таким чином, вщбуваеться злиття iндивiдуалiзму 3i сптьнютю. „Меншиннють" приводить до маргiнольностi на рiвнях мистецтва, полiтики, соцiуму.
Смуток, тривога i пригнiченiсть геро'Гы простежуеться у ïï ставленнi до власного вку, боязнi старостi, iнодi у складност спiлкування з iншими людьми, коли виникае нерозумшня мiж спорщненими душами. Боязнь старостi передвiщае страх смерти але не власноТ, а смерт „шшого". С. де Бовуар дуже боялася смерт Ж.-П. Сартра. Ц страхи вiдкривають екзистенцiю втоми.
Мемуарнють „Сили обставин" пiдводить до усвщомлення iсторiï, де виявляеться залежнють особистостi вiд iсторiï як ушверсальнють: „Намагаючись примирити iсторiю i мораль, екзистенцiалiзм дозволяв ш вижити у переходнш ситуацiï, не вiдрiкаючись вщ абсолюту, дозволяв протистояти жаху i абсурду, зберегаючи при цьому людську гiднiсть, дозволяв зберегти iндивiдуальнiсть" [1, с. 36].
Але слщ звернути увагу, як С. де Бовуар штерпретуе сприйняття i ставлення до екзистенцiалiзму у суспiльствi. Письменниця в^^чае, що про екзистенцiалiзм чули, говорили, отже, вш „вiтав" у пов^рк але бiльшiсть не була ознайомлена iз фiлософською лiтературою, таким чином, шчого не знала, не розумта, i саме тому - боялася, вважаючи його занепадним i руйывним. Говорили, навiть про „злочини екзистенцiалiзму", пiд якими розумiлося особистюне спiлкування бiлих з iншими расами. Тут необхщно простежити еволюцiю. Поняття „ушкальностГ кожноТ людини - е провщним постулатом екзистенцiалiзму. На меж1 ХХ-ХХ1 ст. слово „унiкальнiсть" вживаеться майже в кожному рекламному ролку i на сьогоднi е досить „затертим", так що його використовувати вже „mauvais tone". (Однак, домогосподарок робить „ушкальними" не усвщомлення i вщчуття кожно'1' митi буття, що е квштесен^ею лiтературного екзистенцiалiзму
сер. ХХ ст., а використання миючих засобiв). До реч^ скорiше за все, коли застосовують для натовпу „ушкальнють", рекламники навiть не здогадуються, що це поняття бере витоки в екзистенцiалiзмi, якого ця сама „бтьшють" боялася у сер. ХХ ст. Таким чином, вирван з контексту штелектуально-ел^арш риси екзистенцiалiзму з часом опошлилися засобами ЗМ1 та стали „попсою".
Шлях невiрного тлумачення розпочинаеться iз жовто''' преси 50-х рр. ХХ ст. С. де Бовуар зауважуе: „Газета „Правда" напала на екзистенцiалiзм iз смiховинною, але все ж таки засмучувальною лайкою. Гародi хоча й називав Сартра „могильником лп"ератури", проте зберiгав у сво'х нападах певнi звича', проте Канапа у статт „Екзистенцiалiзм - це не гумашзм" у непристойному тот називав нас фашистами i „ворогами людства» [1, с. 102]. Таким чином, у сприйнятт довктля екзистенцiалiзм був не тенден^ями мистецтва, а своерiдним ярликом, клше, незрозумiлость якого сприяла утворенню моди. Зпдно цiй модi невiдомi та незрозум^ явища називали екзистенцiалiзмом. Наприклад, Анна-Марiя Казалiс, яка, так само як i Б. Вiан, водночас належала до пiдвального свiту джазу та л^ератури Сен-Жермен-де-Пре, називала свою группу екзистен^алютами. У той же час екзистен^алютами називали молодь, яка вела богемний споаб життя мiж „Табу" i „Перголою".
Однак, у творчост С. де Бовуар звичайно простежуеться глибинне екзистенцiалiстське сприйняття. Ставлення письменниц до смертi вiдбуваеться у передчасному осмисленн незапобiжностi цього явища. Екзистенцшнють смертi, на погляд С. де Бовуар, полягае у и всеохопленостi. Про смерть слiд постшно думати, осмислювати и, тому що вона пронизуе життя i йде поруч (паралельно) з ним. Смерть - це не перехщ, на думку С. де Бовуар, осктьки вона повсякчасно з людиною, поруч, у и життi. Письменниця пояснюе: „Наша смерть у нас, але не так, як зернятко у плодк а як сенс нашого життя; вона у нас, але чужа, ворожа, огидна" [1, с. 320]. Самотнють загостюе осмислення смерт С. де Бовуар. Осмисленню передують хвороби письменниц та „шших", близьких С. де Бовуар людей - Ж.-П. Сартра та и матери „1954 року смерть стала зi мною нерозлучною, а вщниш вона мною заволодта" [1, с. 322].
Письменниця вщчувала екзистенцшний страх перед смертю. Екзистенцiйнiсть як вщчуття передбачае естетичне смакування. С. де Бовуар начебто смакувала власний страх смерти наповнюючи ним свое буття. Смерть вона бачила у старты жшок, як и оточували, та у власному старiннi. Письменницю вразили (викликали страх) змiни у обличчi Жозефiни Бейкер: „... згадуючи Жозефшу мое'' юностi, я
повторювала вiршi Арагона: „Що минуло? Життя..." Вона трималася героТчно, мимоволi викликаючи повагу, але менi тим бтьше здавалося непристойним дивитися на неТ. На ТТ обличчi я бачила зло, яке пщточувало i мое власне" [1; с. 333]. Смерть Б. Вiана вiдкрила письменниця що вона звиклася, отже, прийняла певний хщ подiй.
Фiлософське осмислення екзистенцп смертi вiдступае, коли вщбуваеться зiткнення iз реалiями, якi пщсилюються соцiальною несправедливiстю. С. де Бовуар у „Силi обставин" розмiрковуе над смертю арабських дiтей, якi помирали на очах письменниця та вщчувае власну причетнiсть, сором i провину, тому що вона належить до французькоТ нацiТ, вважаючи себе скандалом. Екзистенцшна тривога охоплювала письменницю i пiд час сну. Глибинним сенсом смерти його суттю, С. де Бовуар вважала час, його небезпечну, але постшну i незмiнну плиннiсть. Смерть - це знак, або своерщний символ часу: „... таемнича, непщвладна сила була силою часу, обставин, вона спустошувала мое тто (жалюгiднi останки висохлоТ рукоятки), вона калiчила, погрожувала повним знищенням мого минулого, мого життя, усього, чим я була" [1, с. 419].
Ыч як своерщний символ сакрального i потойбiчного мимоволi для письменницю неусвiдомлено, стае тлом для загострення екзистен^ального страху смертк Саме через сон С. де Бовуар починае вщчувати незапобiжнiсть i неминучiсть смертi: „Смерть. невiдступно переслщуе мене у снi, я вщчуваю ТТ тiнь мiж свiтом i мною: вона вже наступае. Ось чого я не зумта передбачити: це починаеться рано i постшно гложе" [1, с. 490]. До смерт у фiлософському сенсi письменниця ставиться як до нещастя. Нещастя, у свою чергу, виявляеться абсолютом.
Власну ушкальнють С. де Бовуар вбачае в тому, що вона е представницею (спадкоемницею традицш) аристократичного к якоюсь мiрою, буржуазного клаав, якими письменниця була осоромлена. Ставлення до подш АлжирськоТ вiйни, у випадку С. де Бовуар, було не полiтичною пози^ею, а особистюною драмою, в якiй пiдсилювалася екзистен^я самотностi. Пiдсумовуючи власний шлях, письменниця приходить до екзистенцп розчарування, з яким слщ змиритися i продовжувати у ньому буття.
Роман С. де Бовуар „Сила обставин" е своерщним пщсумком лiтературного екзистенцiалiзму, який умовно завершуеться у 60-тi рр. ХХ ст., де вщбилися творчi засади цього умонастрою. „Сила обставин" начебто продовжуе екзистенщалютську iдеологiю французького Опору ДругоТ свтовоТ' вiйни, але в шших iсторичних умовах. С. де Бовуар у цш книзi намагаеться створити поетикальними
мотивами певний умонастрш, який е фiлософieю и життя. Письменниця успадковуе певн фiлософськi традицп, та намагаеться, осмислюючи, слiдувати iнтелектуальним цiнностям. Головними для не'' постають особистiснi та сощальш етичнi д1Т, з яких складаеться буття С. де Бовуар. Авторка, орiентуючись на штущш, займае активну життеву позицш, в якiй и приваблюють як окремий iндивiд, так i суспiльство в цiлому, не зважаючи на те, що С. де Бовуар йому протиставляеться.
Таким чином слщ вивести, що на поетикальному рiвнi роману „Сила обставин" виявляються екзистенцiалiстськi аспекти, що складають типологiю творчо'' системи. Серед екзистен^алютських аспектiв виокремлюеться розгортання мотивiв, ям формують умонастрiй: свiдомий вибiр, тиск вибору, проблема вибору - як вщсутнють свободи у людини, сенс життя - як пристрасть, обов'язок шзнати себе, ршучий вчинок - штелектуальний вибiр, соцiальна спрямованiсть, споглядання - тзнання соцiуму. Виявлення екзистен^алютських засад у романi „Сила обставин" вщкривае шлях до штерпретацп жанрово' своерiдностi, специфiки художнiх образiв, комуыкативних сегментiв.
Лiтература
1. Бовуар С. де Сила обстоятельств: Мемуары / С. де Бовуар; [пер. с франц. Н. Светидовой]. - М. : ИД Флюид, 2008. - 496 с.
2. Л^ературознавча енциклопедiя: у 2 т. / [автор-укладач Ю. I. Ковалiв]. - К. : Академiя, 2007.
3. Галич О. Теорiя лп"ератури / О. Галич, В. Назарець, е. Васильев. -К. : Либщь, 2001. - 488 с.
4. Червшська О. В. Рецептивна поетика. 1сторико-методолопчш та теоретичн засади / О. В. Червшська. - Чершвц : Рута, 2001. -56с.
