CC BY
33
УДК330.34.001 Ст. викл. П.В. Скотний, канд. екон. наук -
Дрогобицький ДПУ м. 1вана Франка
ЕКОНОМ1ЧНЕ ЗНАНИЯ В ПАРАДИГМ1 ЕМП1РИЧНОГО I ТЕОРЕТИЧНОГО Р1ВН1В П1ЗНАННЯ
Дослiджено проблему еконс^чного знання в структурi наукового шзнання. Проаналiзовано емпiричний i теоретичний рiвнi економiчного пiзнання та !х взаемозв'язок. Розглянуто атрибутивнiсть емпiричного знання вщносно теоретичного, онтологiчну основу якого утворюе свiт iдеальних об'eктiв. Пщкреслено, що емш-ричне та теоретичне знання не виводиться одне з одного, а кожне займае свое мюце в побудовi системи економiчного знання.
Ключовг слова: економiчне знання, наука, об'ективш закони, емпiричний i теоретичний рiвнi, логiчна операщя, структура.
Постановка проблеми. Процес диференщацп наукового знання на його структурш компоненти вщповщно до того чи шшого способу лопчно-рацюнального осмислення природно! 1 сощально! дшсност мае вщносно не-давню юторто. Як гносеолопчно специф1чний феномен, наука, хоча виникла в епоху античносп, остаточно сформувалася в Новий час через появу експе-риментально-математичного природознавства. Саме в цей перюд виникае система емтричних 1 теоретичних, фундаментальних 1 прикладних, дисцип-лшарних 1 доктринальних, формальних 1 змютовних, описових 1 пояснюваль-них, яюсних 1 кшьюсних тзнавальних стратегш мислення 1 д1яльносп, спря-мованих на розкриття об'ективних закошв. Разом з тим проблематизуеться гетерогенне значення науки: переосмислюються мшлив1 результати тзнання, ставиться тд сумшв р1внозначнють семантичних 1 техшчних досягнень, юто-рична 1 змютовна несумюнють суб'екпв д1яльносп тощо. Вс1 щ особливосп, обумовлеш становленням науки як д1яльност1, виокремили в 11 корпус еконо-м1ку, виявлену в економ1чному знанш.
Мета досл1дження полягае в анал1з1 економ1чного знання в контексп методолопчних парадигм емтричного та теоретичного р1вшв тзнання в умо-вах суперечливого розвитку економ1чно! теорп в сучасних умовах, а також у розробщ рекомендацш щодо вдосконалення економжо-теоретичного знання.
Основна частина. Становлення економ1чного знання невщдшьне вщ процесу формування економ1чно! науки, котра "пов'язана з накопиченням та визначенням способ1в застосування системних знань, необхщних людит в про-цес1 створення та використання нею матер1альних основ свого добробуту" [2, с. 19]. Економ1чна наука, вивчаючи створення 1 використання людиною матер1аль-них основ свого добробуту, може трактуватися 1 як вщповщним чином визначе-на система знань, що належать до необхщних чинниюв розвитку особистостг
Економ1чна наука постае сьогодш перед нами як цшюне багатогранне соцюкультурне явище, а економ1чне знання - одна з його складових: сукуп-шсть нагромаджених 1 теоретично систематизованих уявлень про господарсь-ку реальнють, тобто результат економ1чного тзнання. Цей аспект - система накопиченого економ1чного знання - був юторично першим природним контекстом анал1зу економ1чно! науки. З нею зютавляли перешчш, звичайш уяв-лення (думки), теолопчш побудови, метаф1зичш конструкцп. Але, вибудову-
ючи обширна свiтогляднi системи, економiчному знанню в той перюд не завжди выводилась провiдна роль.
Проте одночасно з цим вщбувалося осмислення специфiки економiч-но! науки й економiчного знання в контекст уявлень про економiчну науку як специфiчну дiяльшсть, оскшьки економiчне знання виокремлювалося iз сукупност iнших уявлень про реальнiсть насамперед за способами його одержання - достатньо чико фжсованим, вiдтворюваним i контрольованим. Зокрема завдяки створенню подвшно! бухгалтера в кiнцi XV ст. Лукою Пач-чолi. Дiяльнiснi критерп виокремлення економiчного знання аналiзували насамперед самi дослщники, для яких спiввимiрний аналiз специфiки науково-го результату в тзнавальнш дiяльностi тсля його досягнення був необхвд-ною умовою продуктивно! роботи. Власне, це i стало одним з головних фак-тiв виникнення економiчноl теорп, котра е систематизованим знанням про "стшю, повторюванi зв'язки в економiчних явищах i процесах, !х структурних характеристиках, закономiрностях функцiонування i тенденщях розвитку" [1, с. 14]. Як система знань економiчна теорiя слугуе для пояснення економiчних факпв, для кращого розумiння i передбачення сощально-господарських, по-лiтичних i геоекономiчних подш та процесiв.
Економiчна наука як специфiчна дiяльнiсть була осмислена дещо тз-нiше вiд економiчноl науки як системи знань. Це обумовлено низкою важли-вих обставин 11 формування. По-перше, в перiод бурхливого розвитку ринко-вих (капiталiстичних) вщносин (епоха Нового часу i Просвггництва) штен-сивнiсть iнтелектуальних зусиль вчених з осмислення специфжи ново! госпо-дарсько! реальности а в нш - якiсно ново!, на вщм^ вiд практики мерканти-лiзму, економiчноl дiяльностi, досягли такого рiвня, якого не знала вся попе-редня соцiоекономiчна наука. Це - мiркування В. Петтi, роздуми про свободу, власнють, грошi Дж. Локка i про людину в системi товарно-грошових вщ-носин Д. Юма, теорп вщкриття свiту капiталу в А. Смиа, вчення фiзiократiв тощо. По-друге, тiльки в цей час результати осмислення економiчноl науки як специфiчноl дiяльностi ставали надбанням ширшого iнтелектуального се-редовища. Тобто поряд з пiдвищенням iнтенсивностi аналiзу економiчноl науки як специфiчноl дiяльностi вiдзначалось зростання масштабiв суспiльного резонансу з приводу ще! дiяльностi. Виникае класична полiтична економiя як перша наукова школа в юторп економiчноl науки, котра прийшла на зм^ меркантилiзму в перiод стрiмкого проникнення мануфактурного катталу у сферу виробництва найбшьш розвинених европейських держав. По-трете, лише в цей час належну роль вдаграло зростання значущосп конкретно-емт-ричного знання, насамперед експериментальних даних, якi одержували першi аматори-дослщники в процесi аналiзу практики первюного нагромадження капiталу, специфiки розвитку тдприемництва i ринково! лiбералiзацil еконо-мiчноl полiтики, активiзацil сфери виробництва.
Подальше розширення масштабiв економiчних дослiджень, збшьшення кiлькостi членiв наукового спiвтовариства, яке займалося власне економiчною проблематикою, яюсш змiни форм його дiяльностi настшьки пiдняли авторитет економiчноl науки, що не помiчати та таорувати !! своерiднiсть як системи
знания, специфiчноl теоретично! дiяльностi i сощально! значущосп ставало неможливим. Як наукове знання загалом, так i економiчне знання постае у цьому аспектi переважно результатом дiяльностi рацiонального ступеня тз-нання (мислення), оскiльки, як правило, подане у формi понятiйного дискурсу.
Характеризуючи процес становлення економiчного знання, зазначимо атрибутившсть емпiричного пiзнання до рацюнального мислення. "Емтрич-не-теоретичне" - це протилежност рiзних видiв рацюнального знання. Самi по собi емтричш данi, якими б численними i адаптивно-iстотними вони не були, у суворому смислi ще не е науковим знанням, поки не одержать певно-го мисленневого оброблення i не постануть в символiчнiй або понятшнш мовнiй формi. Необхiдно враховувати, що наукове знання - здебшьшого результат дiяльностi "об'ектно! свщомосп", а не рефлексивно!. Вiдносно емт-ричного пiзнання це достатньо очевидно, оскшьки воно е результатом взаемоди свiдомостi з об'ектами, якi сприймаються через досвiд. Але таким само "об'ектним (iдеально об'ектним) е i теоретичний рiвень пiзнання. Межi емтричного пiзнання повнiстю детермiнованi операцiональними можливос-тями тако! форми рацiонального тзнання, як розсудок" [3, с. 62]. Дiяльнiсть останнього полягае в застосуванш до матерiалу, який надае господарсько-економiчна практика, рiзних логiчних операцш: абстрагування, аналiзу, синтезу, порiвняння, щдукци, висунення гiпотез емпiричних закошв, дедуктивне виведення з них наслщюв, !х перевiрка, обгрунтування тощо.
Економiчне знання мае досить складну структуру. Первюним, вихад-ним елементом економiчного знання на емпiричному рiвнi е одиничш вис-ловлювання, так зваш протокольнi речення, якi являють собою дискурсивне оформлення результатiв одиничних спостережень (фжсащя точного мiсця i часу спостереження). Другим елементом емтричного рiвня е факти, тобто ш-дуктивш узагальнення протоколiв, виступаючи твердженнями статистичного або ушверсального характеру. Вони фжсують наявнiсть певних властивостей i вщношень дослщжувано! предметно! галузi та !х кiлькiсну визначенiсть. Третiм елементом емтричного рiвня економiчного знання е емтричш еконо-мiчнi закони (функцiональнi, структурт, причиннi, динамiчнi, статистичнi тощо). Науковi закони фiксують особливого виду вщношення мiж подiями, станами або властивостями [3, с. 64]. Передушм таких, для яких характерною е постштсть.
Найбшьш загальним видом емпiричного економiчного знання е так званi феноменолопчт теорil, якi являють собою лопчно органiзовану мно-жину, систему емтричних законiв. За характером свого походження i за сво-!ми можливостями обгрунтування феноменологiчнi теорil залишаються гшо-тетичним, передумовним знанням. До такого типу знання можна вщнести те-орiю фiзiократiв, концепцiю "економiчноl гармот!" Ф. Бастiа, марксистське вчення про соцiально-економiчний добробут всього людства. I це пов'язано з тим, що загальт знання обгрунтовуються за допомогою окремих знань (ш-дукцiя), i тому не мають доказово! лопчно! сили. Саме тому, наприклад, марксизм намагався подолати iндуктивiзм '^алектичним методом", який став
умовою досягнення нового суспшьства, "реального ryMaHi3My" нового знання, звшьненого вiд "метафiзики".
Економiчне знання на емпiричномy piBm е категорiальною структури-зацieю господарсь^ реальностi, репрезентуе ïï в тому чи шшому аспектi i з рiзною мiрою повноти. На емтричному рiвнi економiчне знання - це абстракщя вiдносно свiтy господарськоï реальности Прикладом можуть бути досягнення економiчного знання класичною полiтичною економiею, яю Грун-тувались на "продуктовш онтологп, для якоï характернi: а) передумова природного (нормального, збалансованого) стану; б) виокремлення найважливь ших структурних iнварiантiв, якi описують такий стан (затрати-результати, продукт-доходи, збереження-iнвестицiï i т.д.); в) акцент на ресурсних (мате-рiальних) факторах розподiльчих вiдносин i економiчного зростання" [1, с. 51]. Вщмшнють мiж рiзними одиницями економiчного знання на емтрично-му рiвнi мають скорiше кiлькiсний, нiж яюсний характер. Вони вiдрiзняються лише рiвнем загальностi уявлення одного i того ж змюту (знання про госпо-дарську реальнiсть, яка спостерiгаеться). Вщмшнють же емпiричного еконо-мiчного знання вщ теоретичного мае вже яюсний характер, осюльки цi рiвнi знання належать до ютотно рiзних тишв реальностi (рiзним видам онтологiй).
На вщм^ вiд емпiричного, теоретичне економiчне знання е результатом дiяльностi рацiональноï свiдомостi (розуму). На противагу вiд розсудку дiяльнiсть розуму спрямована всередину свiдомостi, а саме на iманентне роз-гортання свого власного змюту, а зовим не на контакт iз зовнiшнiм свiтом. Сутнють дiяльностi розуму може бути визначена як вшьна когнiтивна твор-чють, самодостатня "в собi i для себе" [5, с. 67-76]. Основними лопчними операщями теоретичного мислення е iдеалiзацiя та iнтелектyальна дiяльнiсть ("штелектуальна iнтyïцiя" - Р. Декарт). ïх метою i результатом е творення (конструювання) особливого типу предмепв - так званих "щеальних об'ектiв". Свгг iдеальних об'ектiв й утворюе онтолопчну основу теоретичного рiвня знання на вщм^ вiд емпiричного знання. Це повною мiрою стосуеться i теоретичного рiвня економiчноï свiдомостi, котра i обгрунтовуе, стае основою економiчноï теорiï. Адже "система теоретичних (економiчних) знань не може розглядатися лише як "вщображення" реальноï економiки, ïï своерщна "надбудова". У дiйсностi економiчна теорiя претендуе на те, що вона реалiзyе себе не просто як "вщбиток" сyспiльноï практики, ïï "стенографiчний запис", а як безпосередня складова цiеï практики, системна ланка економiчноï реаль-ностi" [2, с. 22], - зазначае А.С. Гальчинський. У цьому аспектi теоретичне економiчне знання е результатом саморозвитку, саморефлексп.
Якщо наука - це найвищою мiрою цiлеспрямована когнiтивна дiяль-нють, то наукова теорiя, зокрема й економiчна, е логiчно органiзованою мно-жиною висловлювань про конкретний клас iдеальних об'ектiв, ïх властивос-тях, вщношеннях, змiнах. Iдеальнi об'екти е вихщними постулатами еконо-мiчноï теорп (наприклад, "праця - джерело багатства", "фiрма максимiзyе прибуток", "очiкyвання екожмчних агентiв е рацiональними"), можуть мати '^зне походження: вiдображати повсякденний досвщ, запозичуватися з рель гiйних уявлень або фшософсь^ картини свiтy, нарешп, приймаеться умовно
(конвенцюнально) як зручне спрощення" [1, с. 15]. Проте елемент умовносп властивий навпъ самоочевидним iстинам i постулатам, тому i не iснуе абсолютно достовiрних теорiй, якi можуть претендувати на остаточну вiдповiдь.
Як правило, щеатзащя трактуеться як мисленневий перехщ вiд емт-ричних об'ектiв, яю спостерiгаються, до помежово логiчно можливим значен-ням !х iнтенсивностi. Для економiчноl теорп бiльш властивий шший спосiб конструювання iдеальних об'ектiв - включення !х гiпотетично або за визна-ченням для вирiшення теоретичних i логiчних проблем. Особливо тих частин економiчноl теорп, яка спираеться не лише на математичнi методи досль дження, а й на методи шституцюнального аналiзу i методолопчш дискурси сучасних iнтелектуальних парадигм мислення.
Насюльки потрiбно вводити в економiчну науку iдеальнi об'екти? Насюльки вони необхiднi для чiткого функцюнування i розвитку як економiчно-го знання, так i економiчноl теорп? Чи не можна обiйтися в економiчнiй на-уцi лише емтричним знанням, котре бiльше всього використовуеться на практицi? Вперше в найчгтюшш формi цi питання поставив i дав на них вщ-повда австрiйський вчений i фiлософ XIX ст. Е. Мах. Вт вважав, що головною метою наукових теорш повинна бути !х здатнють "економно репрезенту-вати" всю наявну емтричну iнформацiю про певну предметну галузь. У цьому аспектi нею виступае господарство, економiчна реальнiсть в множит сво!х проявiв. Способом реалiзацil ще! мети може бути побудова таких "ло-гiчних моделей емтрп, коли з вiдносно невеликого числа теоретичних допу-щень виводилось би максимально велике число наслщюв, яю емпiрично пе-ревiряються. Введення щеальних об'ектiв i е тiею цшою, яку мисленню доводиться платити за виконання вказано! вище мети" [3, с. 66]. Ця ситуащя пов'язана з тим, що в самш економiчнiй реальносп (як i у всiй загалом) ш-яких лопчних вiдносин мiж законами, властивостями об'еклв немае. Логiчнi вiдносини можуть юнувати лише в свiдомостi, а саме у сферi мислення мiж поняттями i судженнями. Логiчнi моделi реальностi, в цьому випадку еконо-мiчноl, потребують !! спрощення, схематизацп, iдеалiзацil, введення цiлого ряду понять, котрi часто мають не об'ективно-змютовний, а лише iнструмен-тальний характер, сприяючи при цьому створенню цшюних, логiчно органi-зованих теоретичних систем економiчного знання. Завдяки цьому, зокрема, ми маемо ту множину економiчних теорш, яю, репрезентуючи плюралiзм по-зицiй, демонструють систему економiчноl науки. У теоретичних системах емшрична шформащя зберiгаеться, транслюеться в культурi мислення, е до-сить зрозумiлою i засвоюеться у процесi навчання.
Есенщалютська iнтерпретацiя природи iдеальних об'ектiв i наукових теорiй стверджуе, що вони фжсують i описують об'ективний змют свiту, тодi як емпiричне знання мае справу лише з описом свиу явищ. Вщповщно до ще! точки зору, кожна економiчна теорiя репрезентуе сутнiсть тих економiчних процешв i подiй, якi iснують в дшсносп. Емпiричне економiчне знання, на основi якого вибудовуеться економiчна теорiя, е "прикладним економiчним знанням". Причому йдеться не про "первiсний "сирий" емпiричний (iндуктив-ний) матерiал, з яким безпосередньо працюе економiчна теорiя, а про певну
(вторинну за своïм визначенням) систему знань, що вже сформована на по-няттевому та сyтнiсномy рiвнях i "прикладаеться" до практики, використо-вуеться практиками" [2, с. 24]. Загалом же емтричне економiчне знання, як передумова прикладноï економiки, е основою, на якш сформованi фундаментальною економiчною теорiею узагальнення виступають в одному взаемозв'язку з практичною економiчною дiяльнiстю. У пiдсyмкy прикладна економiка е лише частиною "системи економiчного знання, але така частина, поза зв'язком з якою економiчна наука в бшьш вузькому смислi слова втрачае сенс свого юнування" [1, с. 18], - зазначае О.1. Ананын.
Якiснi вiдмiнностi мiж характеристиками емтричного i теоретичного рiвнiв економiчного знання показують, що мiж ними не може юнувати "ло-гiчного моста", тобто одне безпосередньо (чисто лопчно) не виводиться з ш-шого. Це означае не лише те, що економiчнi теорiï не можуть бути чисто лопчно виведен з емтричного господарського досв^ i не е лопчними (тдук-тивними) узагальненнями останнього, але i те, що з економiчних теорiй не можуть бути суто лопчно виведен наслщки, якi пiдлягають емпiричнiй пере-вiрцi. Економiчнi теорiï не виводяться лопчно з емтричного господарського знання, а надбудовуються над ним, конструюються мисленням для виконан-ня вщносно емтричного (прикладного) економiчного знання певних фун-кцiй. Це обумовлено тим, що емпiричнi (продyкованi прикладною економiч-ною наукою) знання "подаються для свого застосування на практищ як такi, що вже збагачен методологiею емпiричного аналiзy, акумулюють в собi ш-ститyцiйнi та статистичн вимiри, експериментальнi результати, вiдбивають специф^ соцiального, полiтичного та духовного середовища, конкретну обстановку, в якш реалiзyеться вiдповiдна практика" [2, с. 24]. Але потрiбно враховувати, що тд впливом прикладних (емпiричних) визначень перебувае й економiчна теорiя. З економiчних теорiй можуть бути "чисто" лопчно виведет лише теоретичн наслщки, котрi потiм, вже "поза лопчним шляхом, можуть бути щентифжоваш з певними емпiричними висловлюваннями i перевь ренi досвiдом" [3, с. 67], - робить висновок С. А. Лебедев.
Теоретичний рiвень економiчного знання являе собою досить складну структуру, котра складаеться з рiзного ступеня складностi. Найбiльш загаль-ний ïï рiвень - це аксюми, принципи i найбiльш загальнi закони. "Економiчна теорiя, - зазначае А.С. Гальчинський, - реалiзyе себе i на осжга iншоï фун-кцп - фyнкцiï осягнення сyтностi економжи загалом, ïï визначальних явищ i процешв, обгрунтування поняттевого апарату i типологп соцiально-економiч-них систем, однопорядкових економiчних ситyацiй, вiдкриття системних еко-номiчних законiв. Йдеться, зрештою, про визначення закотв розвитку еконо-мiчних процесiв. Сyтнiсть економiчних процесiв, що тзнаеться на основi вщ-повщних законiв, являе собою феномен, що саморозвиваеться" [2, с. 22]. Це атрибутивна характеристика економiчноï теорiï. Для класичноï полiтичноï економiï таким, наприклад, е закон вартостi. В.С. Стьотн у своïх працях показав, що на другому рiвнi наyковоï теорiï окремi теоретичнi закони не виводяться чисто лопчно iз загальних. Вони отримуються у процеш осмислення резyльтатiв мисленневого експерименту над новими щеальними об'ектами,
яю сконсгруйоваш з iдеальних об'екпв вихщно! "теоретично! схеми" [4, с. 38-46]. Трегш piBeHb розвинено! eK0H0Mi4H0l Teopil складаегься з окремих, одиничних георегичних висловлювань, якi сгверджуюгь дещо певне про кон-крегнi в 4aci i просгорi сгани, власгивосп, вiдношення щеальних об'eкгiв. Одиничнi георегичнi гвердження дедуктивно виводягься i3 загальних i окремих георегичних закошв шляхом постановки деяких конкрегних величин на мюце перемшних.
Висновки. Постановка пигання про те, що бiльш прiоригегне в еконо-мiчнiй науцi - емтричне чи георегичне знання - е для серйозно! економiчноl науки "не серйозним". Адже "економiчна наука розглядае людину такою, якою вона посгае в повсякденному жиггi, а в буденному жиггi люди наперед не вираховують резульгаги кожно! свое! ди, або продиктовано! вищими спо-нуканнями, або низькими мотивами". Огже, кожне факгичне, емтричне еко-номiчне знання може буги викликане, породжене, "спровоковане" не гiльки новими чуггевими конкрегно-пракгичними, експерименгальними даними, але i новими георегичними щеями.
Л1тература
1. Ананьин О.И. Структура экономико-теоретического знания: методологический анализ / О.И. Ананьин. - М. : Изд-во "Наука", 2005. - 244 с.
2. Гальчинський А.С. Економ1чна методолопя. Лопка оновлення : курс лекцш / А.С. Гальчинський. - К. : Вид-во "АДЕФ-Укра!на", 2010. - 572 с.
3. Лебедев С.А. Уровни научного знания / С.А. Лебедев // Вопросы философии. - 2010. - № 1. - С. 59-71.
4. Сгепин В.С. Теоретическое знание / В.С. Сгепин. - М. : Изд-во "Наука", 2000. - 701 с.
5. Швырев В.С. Теоретическое и эмпирическое в научном познании / В.С. Швырев. - М. : Изд-во "Наука", 1978. - 278 с.
Скотный П.В. Экономическое знание в парадигме эмпирического и теоретического уровней познания
Исследована проблема экономического знания в структуре научного познания. Проанализированы эмпирический и теоретический уровни экономического познания и их взаимосвязь. Показана ангибугивносгь эмпирического знания по отношению к теоретическому, онтологическое основание которого создает мир идеальных объектов. Подчеркнуто, что эмпирическое и теоретическое знание не выводится одно из другого, а каждое занимает свое место в построении системы экономического знания.
Ключевые слова: экономическое знание, наука, объективные законы, эмпирический и теоретический уровни, логическая операция, структура.
Skotniy P.V. Economic knowledge in the paradigm of empiric and theoretical levels of cognition
The article examines the problem of economic knowledge in the structure of scientific knowledge. The empirical and theoretical levels of economic knowledge and their interconnection are analized.
Keywords: economic knowledge, science, objective laws, empirical and theoretical levels, logical operation, structure.
