CC BY
46
А.М. Ткаченко
ЕКОНОМ1ЧН1 РОЗРАХУНКИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У КОНТРОЛ1НГУ 1НВЕСТИЦ1ЙНИХ ПРОЕКТ1В
Розв'язання проблем упровадження контролшгу сприяе тдвищенню якостi та ефективностi управлiння пщприемством. При цьому контролiнг розглядаеться i як пiдсистема управлiння, i як технолопя управлiння, орiентована на досягнення пщприемством сво'х цiлей. Саме з цих позицш i дослiджуеться роль та значення контролшгу в управлшш суб'екта господарювання.
1стотним внеском на початковому етат становлення i розвитку концепци контролiнгу як концепцп планування i контролю стали роботи зарубiжних авторiв: I. Ансоффа, П. Друкера, Р. Манна, Е. Майера, М.Х. Мескона, Й. Вебера, Д. Хана, А. Файоля, а також росшських учених: А.П. Альпна,
H.Г. Даншочкшо'', P.I. Трухаева та шших.
Серед дослщжень, присвячених
проблемам адаптаци мiжнародного досвщу управлiння та формування вичизняно'' школи управлiння, зокрема, слiд вiдзначити роботи: O.I. Амошi, В.М. Андрiенка, I.O. Бланка, 1.П. Булеева, В.В. Вгглшського, В.К. Галiцина,
В.Г. Герасимчука, В.М. Гейця,
B.I. Голiкова, М.Г. Гузя, В.Я. Заруби, Т.С. Клебаново'', К.Ф. Ковальчука,
I.I. Королькова, А.А. Мазараю, В.В. Мови, А.П. Наливайка, С.1. Наконечного, Ю.Г. Лисенка, В.В. Пастухово'', М.Д. Прокопенка, O.I. Пушкаря, 1.Л. Ре-шетшково'', В.Ф. Ситника, В.Т. Сусщенка, Л.О. Сухарево'', ОД. Шарапова, 1.М. Школи, В.В. Христиашвського, Н.М. Ушако-во'', М.Г. Чумаченка, O.I. Ястремського та шших.
Опублшоваш ними роботи стосуються окремих аспектiв
контролiнгу, але аналiз наукових праць, присвячених данiй проблемi в управлiннi пiдприeмницькою та маркетинговою дiяльнiстю, свiдчить, що оргашзацшно-методолопчш питання контролiнгу пiдприeмств дослiдженi недостатньо.
У зв'язку з цим питання розробки теоретико-методолопчних засад
контролшгу шформацшних систем пщприемств в умовах невизначеносп при трансформацiйних змiнах в економщ Украши е досить актуальними.
Пщготовка будь-якого виду дiяльностi починаеться з пщготовки пропозицп. У даному випадку розробка швестицшного проекту починаеться з розробки швестицшно'1' пропозицп, яка мютить попереднi технiко-економiчнi розрахунки.
Проведення попереднього техшко-економiчного обгрунтування проекту можна вважати одним iз найважливiших моментiв швестицшного проектування.
На цьому етат розробляеться ви-робнича програма пiдприемства, визначаються плановi завдання щодо реалiзацii продукцп тощо; враховуються вимоги
до технiчного боку оргашзаци виробництва, якi можуть вплинути певною мiрою на подальший вибiр альтернативних варiантiв при
iнвестицiйному проектуванн [3].
Однак фiнансовi можливостi тдприемства часто обмеженi, що е причиною конкуренци мiж
рiзноманiтними проектами. Тому вибiр iнвестицiйних проектiв мае вщображати бажаний напрям розвитку пiдприемства i враховувати:
© Ткаченко Алла Михайл1вна - доктор економ1чних наук, доцент. Державна 1нженерна академ1я, Запор1жжя.
ISSN 1562-109X
очшуваш економiчнi умови, в яких тдприемство працюватиме в
майбутньому;
перспективи для галузi або для ринку, на якому працюе пiдприeмство;
конкурентоспроможнiсть пщприемства.
Контролiнг iнвестицiйних проектiв характеризуеться низкою особливостей, яю дозволяють видiлити його серед шших рiзновидiв контролiнгу:
контролшг iнвестицiйних проектiв орiентований на досягнення не оперативно:!, а стратепчно'1 мети пщприемства, тобто по суп е стратепчним контролiнгом;
контролiнг оперативно! дiяльностi здiйснюеться за центрами
вiдповiдальностi, а контролшг швестицшних проектiв - за проектами.
Контролшг швестицш пов'язаний з матричною органiзацiйною структурою: до кожного з проекпв зазвичай залучена велика кшькють центрiв
вiдповiдальностi, i контролер повинен забезпечити 1'х узгоджену взаемодш в процесi досягнення поставлено! мети.
Унаслщок тривалих термiнiв здiйснення швестицшних проекпв, система контролiнгу iнвестицiй мае бути орiентована на далеку перспективу.
Система контролшгу iнвестицiй мае бути гнучкою, адаптованою до змiн умов внутршнього та зовнiшнього середовища протягом усього термшу iснування iнвестицiйного проекту.
Контролшг швестицш повинен охоплювати досить рiзноманiтнi аспекти проекту, оскiльки щ проекти зазвичай е комплексними. Слщ пiдкреслити особливий характер iнвестицiйного проекту: будучи матерiалiзованим, вiн володiе потенцшною здатнiстю генерувати бiльше коштiв, шж у нього вкладено, однак це можливо лише на базi
певно! оргашзацшно'1 структури пiдприемства.
Це обумовлюе подвiйний характер фшансово'1 оцiнки ефективносп iнвестицiй у реальнi активи:
необхщнють використання
загальноприйнятих методiв оцiнки ефективносп вкладень у проект (з урахуванням фактору часу, тобто штегрально'1 оцiнки первинних вкладень, експлуатацiйних витрат i вiддачi вiд них протягом усього життевого циклу проекту). Тим самим оцшюються потенцiйнi здiбностi проекту,
покриваються всi витрати, яю необхiднi для його устшно'1 реалiзацii та експлуатаци;
вимоги облiку факту юнування господарюючого пiдприемства як юридично'1 особи, що знаходить вiдображення, зокрема, в необхщносп розробки прогнозних стандартних форм бухгалтерсько'1 звiтностi, в яких видно мiру вiдповiдностi мiж прийнятими пiдприемством, яке реалiзуе проект, фшансовими зобов'язаннями та можливостями 1'х забезпечення в процесi функцiонування [5].
Успiшна дiяльнiсть великих промислових пщприемств, iнвестицiйних компанiй, фондiв та шших фшансових суб'ектiв, якi здiйснюють активну швестицшну полiтику, залежить вiд того, як оргашзовано контролiнг i вiдбiр iнвестицiйних проектiв. На цьому етат контролiнгу пiд час прийняття ршення про фiнансування припускаеться найбiльше помилок, яю згодом призводять до втрат вкладених кош^в.
Насамперед перед керiвництвом пiдприемства виникае питання вибору критерив ефективностi проектiв. Серед економiстiв поширена думка, що у процесi прийняття ршень методи, якi грунтуються на складних математичних обчисленнях, дають змогу обрати
абсолютно оптимальний варiант. Але насправдi це не безапеляцшно. Адже навiть тод^ коли спецiалiсти в оцiнцi швестицшно'1 дiяльностi широко використовують математичнi методи, здшснюючи глибокий фiнансовий аналiз, швестици не можуть бути обчисленi лише кшькюними величинами тому, що це надзвичайно складний процес. Якюний характер багатьох факторiв, що мають певне значення для проекту, ютотно обмежуе можливiсть
використання суто математичних методiв i посилюе роль людини в прийнятп рiшень.
Оцiнюючи проект, керiвники компанiй вирiшують питання, чи вщповщае вiн метi i завданням компани, наскiльки великий ризик утрати вкладених кош^в. У цьому вони не завжди можуть дшти згоди, оскшьки кожний з них мае власне уявлення про прибуток, ризик, строки впровадження проекту та вiдповiднiсть його мет i завданням компани, а часто i про й можливосп. Це пов'язано з тим, що багато компанш не мають стратепчних планiв, а тi, що складають таю плани, обирають описову декларативнють, а не чггко сформульовану мету, виражену в конкретних показниках, яю мають бути досягнул компанiею в майбутньому, вимiрянi та проконтрольованi. Це нерщко створюе конфлiктнi ситуацй, оскшьки в умовах високого рiвня шфляцй необхiдно рацiонально розподiляти ресурси мiж короткостроковими, високоприбутковими проектами, якi сприяють вщновленню обiгових коштiв, та швестищями у довгостроковi проекти, котрi у вщдаленш перспективi забезпечать високi стабшьш доходи [1].
У системi факторiв
макроекономiчного рiвня, якi здiйснюють вплив на обсяги швестицш, значне мюце посiдае рiвень шфляцй та очшуваш тенденцй й розвитку. Вочевидь, чим
вищий рiвень шфляцй, тим нижчий рiвень iнвестицiй, оскiльки майбутнiй прибуток вщ iнвестицiйних коштiв знецiнюеться, що знижуе стимули до нарощування обсяпв iнвестицiй. Особливо це характерно для довгострокового iнвестування.
Вплив шфляци можна обчислити за допомогою коригування, зважаючи на шдекс шфляци або майбутш надходження, або на коефщент дисконтування.
Найбiльш коректною, але i бiльш трудомiсткою е методика, що передбачае коригування вах факторiв (обсяг виручки, змшш витрати), що впливають на грошовi потоки проектiв, яю порiвнюються. При цьому коригування може здшснюватись iз використанням рiзних шдекав, оскiльки iндекси цiн на продукщю пiдприемства та сировина, що ними споживаеться, можуть суттево вiдрiзнятися вiд iндексу iнфляцii.
Створення нормального
iнвестицiйного ^мату е одним iз прiоритетних i в той же час найбiльш складних економiчних завдань кожно'1 держави. При цьому дуже велике значення мае аналiз iнвестицiйноi привабливостi. Пщ iнвестицiйною привабливiстю пiдприемства розумiеться доцшьнють вкладання в нього вiльних кош^в. Вона аналiзуеться зовнiшнiми суб'ектами з метою вибору найкращого варiанта вкладання вшьних коштiв. Але кожний господарюючий суб'ект повинен виявити сво'1 можливосп для залучення зовнiшнiх iнвестицiй. Тому оцшка iнвестицiйноi привабливостi
здiйснюеться в зовшшньому та внутрiшньому фiнансовому аналiзi. Для цього використовуеться певна система показникiв, яка вiдбивае структуру активiв пiдприемства, джерела 1'х формування, лшвщнють i фiнансову стiйкiсть, якють прибутку, прибутковiсть та обiговiсть катталу. Дослiджуеться
ршень кожного показника, його динамiка за три - п'ять роюв [2].
Ми згодн з думкою П.П. Недова та О.В. Жельнша [4], що з позици системного пщходу модель швестицшно!
привабливостi можна подати чотирма групами факторiв, 1х взаемодiя та взаемний вплив поданi на рисунку 1.
Рисунок 1. Структурно-лог1чна модель твестицтног привабливостг тдприемства
Ощнюючи швестицшну
привабливють пiдприемства, необхiдно обчислити та детально проаналiзувати економiчнi шдикатори, якi всебiчно розкривають усi гран виробничо-фшансово1 дiяльностi. При цьому перш за все слщ проаналiзувати структуру джерел формування активiв (власн джерела, позичковi джерела).
Отримана шформацшна база дозволяе всебiчно оцiнити швестицшну привабливють тдприемства на даному етат його розвитку.
Центральним показником ощнки фiнансового стану пiдприемства е його платоспроможнють (лiквiднiсть). Оцiнка платоспроможностi здшснюеться за даними балансу на основi характеристики лiквiдностi обiгових коштiв та вщображае здатнiсть пiдприемства своечасно погасити короткострокову заборгованють
(короткостроковi зобов'язання) сво'ми лiквiдними активами.
Остаточна оцiнка
платоспроможносп здiйснюеться за
п'ятьма показниками (коефщентами) лiквiдностi: коефiцiент абсолютно1 лiквiдностi, коефщент швидко1 (промiжноi, суворо1) лiквiдностi, коефщент загального покриття, коефiцiент платоспроможностi та коефщент чисто1 виручки.
Кожний iз перших трьох показникiв лiквiдностi дае картину фшансового стану пiдприемства, яка щкавить конкретного споживача аналогiчноi шформаци (пiдприемства-кредитори, банки, потенцiйнi та реальш iнвестори).
^ абс _
К + КФВ
П + п2 '
(1)
де К - кошти;
КФВ - короткостроковi фiнансовi вклади;
П] + П2 - поточна кредиторська заборгованiсть.
Згщно iз П(С)БО 2 у чисельнику знаходяться суми кош^в, якi готовi до платежу та розрахункiв негайно, а короткостроковi фiнансовi вкладення можуть бути швидко перетворенi на
грош^ у знаменнику - тдсумок роздшу IV пасиву балансу.
Цей коефщент е найбiльш жорстким критерiем платоспроможносп та лiквiдностi пiдприемства i показуе, яку частину короткостроково! заборгованостi воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично вважаеться достатшм, якщо значення цього показника вище 0,2 - 0,35. Це означае, що на 20 - 35% пщприемство може в даний момент погасити вс сво! короткостроковi борги.
Якщо на покриття короткостро-кових зобов'язань мобiлiзувати, окрiм коштв та короткострокових фiнансових вкладень, дебгторську заборгованiсть, то можна визначити коефщент швидко! (промiжноi, суворо!) лiквiдностi (Кшл). ГК + КФВ + ДБЗ
К =
шл
П + П 2
(2)
де ДБЗ - дебгшрська заборгованiсть.
Згiдно iз П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми коштв та !х еквiвалентiв, поточних фшансових iнвестицiй та дебгторсько!
заборгованосп, iнших оборотних активiв, в знаменнику - тдсумок роздшу IV пасиву балансу. Вш допомагае оцшити можливють погашення пiдприемством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного стану, тобто базуеться на лiквiдностi дебгторсько!
заборгованостi.
Мiнiмальне значення Кшл складае
70%.
Значення коефщента швидко! лжвщносп бiльш за все цiкавить банк, який кредитуе пщприемство.
Узагальненим показником
лжвщносп е коефщент загального покриття (Кп):
К + КФВ + ДБЗ + З
К =
де З - запаси.
П + П2
(3)
Згiдно зi П(С)БО 2 в чисельнику знаходиться пщсумок роздiлу II активу балансу, в знаменнику - пщсумок роздшу IV пасиву балансу.
Коефщент загального покриття забезпечуе можливють оцшки ризику швестування пщприемства потенцiйними та реальними швесторами, тобто показуе, наскiльки iнвестор застрахований вщ утрат на основi аналiзу покриття обiговими коштами короткострокових зобов'язань. !накше кажучи, скiльки грошових одиниць поточних активiв припадае на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Уважаеться, що чим бiльше значення Кп, тим бiльш надiйне становище пщприемства. Безпечне значення Кп дорiвнюе 2. Однак задовiльнi результати можуть бути отримаш i при значенш даного показника, що перевищуе 1, але обов'язково iз супутньою високою об^овютю коштiв пiдприемства. Тобто орiентовне значення показника може встановлювати i пiдприемство, виходячи з конкретних умов господарювання i залежно вiд щоденно!' потреби пiдприемства у вiльних грошових ресурсах.
Коефщент мае певнi вади. Якщо цей коефщент зависокий, то це може бути пов'язано з надлишковими виробничими запасами, надплановою завантаженютю готово!' продукцii на складах, невиправданим зростанням дебгшрсько'! заборгованостi, тобто з уповшьненням обiгу капiталу. Це може бути свщченням невмiлого управлiння, сигналом щодо коштв, якi бездiяльно осiли на грошових рахунках, не приносячи прибутюв.
Як правило, швидкий об^ запаав веде до зростання ефективностi управлшня пiдприемством. Але показник високо! лшвщносп матерiальних запасiв
може бути наслщком дуже низького 1'х рiвня або навiть часткового 1'х дефiциту.
В окремих випадках велию запаси можуть бути виправданi, наприклад в умовах високо' шфляцп. Але при цьому необхщно дуже обережно балансувати мiж збiльшенням матерiальних запаав та збiльшенням витрат на 1'х утримання, а також аналiзувати показники об^овосп коштiв.
Коефiцiент платоспроможностi (Кпл):
тг ВЗ
К» _ МП • (4)
де ВЗ - власш засоби пiдприемства;
МП - вартють майна пiдприемства.
Цей параметр показуе частку власних засобiв у складi майна тдприемства.
Високий коефщент
платоспроможностi еквiвалентний
невеликому ризику та гарним потенцшним можливостям, а низький означае великий стутнь ризику. МЫмально достатнiм рiвнем Кпл вважаеться 50%. Ризик кредиторiв у такому випадку зводиться до мЫмуму, тдприемство, продавши половину майна, яке сформоване за рахунок власних кош^в, може погасити сво' позиковi зобов'язання.
Коефщент чисто' виручки Пр Зал + АМ
К... _
(5)
В - ПДВ
де Прзал - прибуток, який залишився в розпорядженш тдприемства тсля сплати податкiв та штрафних санкцiй;
АМ - амортизацiйнi вщрахування;
В - виручка вiд реалiзацii продукцп, робiт, послуг;
ПДВ - податок на додану вартють.
Даний показник характеризуе питому вагу залишково' грошово' го^вки в загальнiй виручщ вiд реалiзацii продукцп, робiт, послуг.
Поряд iз параметром
"платоспроможностГ рiвень
швестицшно!' привабливостi
визначаеться величиною фшансово!' стiйкостi.
Фiнансова стiйкiсть - це такий стан фшансових ресурсiв, при якому тдприемство, вшьно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного 1'х використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельно'
дiяльностi, а також витрати на його розширення та оновлення.
Рiвень фшансово!' стшкосп характеризуеться значенням таких показникiв: коефiцiент боргiв, коефiцiент маневреносп власного капiталу, питома вага запаав в обiгових коштах, питома вага дебггорсько' заборгованостi в обiгових коштах, стабшьнють структури обiгових коштiв, коефщент
дострокового залучення позичкових коштiв, коефiцiент накопичення амортизаци, коефщент реально' вартостi основних засобiв у складi майна, коефiцiент кредитоспроможностi, тип фшансово'1 стiйкостi.
Коефiцiент боргiв
Кб _ —, (6)
бВК
де ПК - позичковi кошти тдприемства;
ВК - власш кошти тдприемства.
Цей коефщент характеризуе стутнь фшансово! незалежносп пiдприемства вiд позичкових кош^в пiдприемства. Вiн показуе, скшьки позикових коштiв пiдприемство залучило для виконання виробничо'' програми на одну гривню власних коштiв. Критичним значенням коефщента боргiв е одиниця, тобто перевищення суми заборгованостi над сумою власних кош^в, яка сигналiзуе про те, що фiнансова стiйкiсть тдприемства викликае сумшв.
Коефiцiент маневреностi власного катталу (власних коштiв) ^ ВОК
К_
ВК
(7)
де ВОК - власш обiговi кошти;
ВК - власний каттал.
Ь фшансово! точки зору, чим вищий цей коефщент, тим краще. Вiн характеризуе стутнь мобшзаци власного капiталу, показуе, яка частина власного катталу знаходиться в об^у, тобто в тш формi, яка дае змогу вшьно маневрувати цими засобами. Високе значення коефiцiента частково послаблюе ризик володшня обладнанням, яке швидко старiе, пiдтверджуе фiнансову автономнiсть пiдприемства.
Показники питомо! ваги запасiв в об^ових коштах, питомо! ваги дебгтор-сько! заборгованостi в обiгових коштах е додатковою базою для прийняття ршення в процесi аналiзу коефщента маневреностi власного капiталу.
Стабiльнiсть структури об^ових коштiв
^ ВОК
ССОК — -
(8)
ОК
де ОК - об^овий капiтал.
Використовуеться для оцшки власних обiгових коштiв. Зростання цього показника е позитивною тенденщею.
Коефiцiент дострокового залучення позикових коштв
Кдзк —
У ДЗК
ДК
(9)
де ДЗК - достроково залучен кошти;
ДК - довгостроковий каттал.
Характеризуе структуру катталу. Зростання цього показника е негативною тенденщею, яка означае, що пщприемство починае все бшьше залежати вщ зовшштх iнвесторiв.
Коефiцiент накопичення
амортизацii
У АМ
К — ¿—I__(10)
нам ~ ПВОЗНА ' де АМ - сума амортизацГi основних засобiв i нематерiальних активiв;
ПВОЗНА - первiсна ix вартють.
Цей коефiцiент показуе
iнтенсивнiсть накопичення коштв для оновлення основного катталу. Його величина залежить вщ термшу експлуатацГ! основних засобiв: чим вш бiльший, тим вищий коефiцiент. При оцшювант накопичення амортизацГ! слiд визначити техтчний стан фондiв, який попршуеться в мiру подовження термiну експлуатаци. Необхiдно також установити, чи не е швидке зростання Кнам результатом прискорено! амортизацii.
Коефiцiент реально! вартостi основних засобiв у складi майна ЗВОФ
Крвоз =~МП~ ' _ (11)
де ЗВОФ - залишкова вартють основних фондiв;
МП - вартють майна пщприемства.
Крвоз вказуе на ефективнють використання основних засобiв пщприемства для господарсько! дiяльностi. Критична позначка для даного пщприемства складае 0,4...0,5. За зниження величини коефщента нижче заданого рiвня пiдприемство повинне знайти кошти для оновлення основних засобiв iз метою полiпшення свого виробничого потенщалу.
Коефiцiент кредитоспроможностi
КОР = , (12)
МП
де ВОБК - власт обiговi кошти пщприемства.
Визначення типу фшансово! стабшьносп е заключним етапом оцшки фшансово! стабшьносп пщприемства. Оцшюючи iнвестицiйну привабливють та перспективу розвитку пiдприемства, необхщно охарактеризувати його дiлову активнiсть, у результат чого можна визначити, наскшьки ефективно пщприемство використовуе кошти, яю воно мае [4].
Лггература
1. Бшуха М.Т. Аудит. - К.: Знання, 1998. - 574 с.
2. Закон Укра'ни "Про швестицшну дiяльнiсть" // Вщомосп Верховно' Ради Укра'1'ни. - 1991. - №47. - Ст. 646.
3. Маховикова Г.А., Кантор В.Е. Инвестиционный процесс на предприятии. - СПб.: Питер, 2001. -171 с.
4. Недов П.П., Желнин А.В. Экономический анализ капитальных инвестиций. - Харьков: Плеяда, 1998. -255 с.
5. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 352 с.
6. Олiфiров О.В. Контролшг шформацшно! системи тдприемства в умовах невизначеносп: Автореф. дис. ... д.е.н. - К., 2004.
