Економетричні методи прогнозування науково-технічного прогресу та світового розвитку Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК330.[341.1+4]:338.27 Проф. О.Б. Жихор1, д-р екон. наук;

доц. РА. Коваль2, канд. наук з держ. упр.

ЕКОНОМЕТРИЧН1 МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХН1ЧНОГО ПРОГРЕСУ ТА СВ1ТОВОГО РОЗВИТКУ

Здшснено аналiз провiдного напряму економетричних метсдав прогнозування розвитку промисловостi (науково-технiчного прогресу, св!тового розвитку) - фак-торних моделей, яга охоплюють виробничi функци та моделi мiжгалузевого балансу. Рекомендовано в практищ прогнозування розвитку промисловосп використовувати комплекснi методи, якi поеднують формалiзовану визначенiсть економетричних ме-тодiв i гнучкi логiчнi схеми (сценари) розвитку, що притаманнi експертним методам.

Ключовi слова: прогнозування розвитку промисловосп, техшчний прогрес, економетричнi методи, експертш методи, комплекснi методи, виробничi функци, мо-делi мiжгалузевого балансу.

Вступ. В умовах сьогодення головною проблемою сучасно! економ1ки е забезпечення економ1чного зростання, тобто не простого кшьюсного збшьшен-ня валового внутршнього продукту, а передушм зростання кшькосп високо-яюсно! продукцп та послуг на особу населення. Досвщ екожмчних реформ в Укра!ш переконливо дов1в, що потр1бна послщовна державна промислова поль тика, спрямована на концентращю та ефективне використання екожмчних ре-суршв для зростання i розвитку промисловосп. Здшснення промислово! полгги-ки неможливе без передбачення впливу тих чи шших заход1в держави на досяг-нення цшей тако! политики. Одним !з головних об'екпв прогнозування е показ-ник обсягу виробництва продукцп промисловосп. Методичш тдходи до визна-чення майбутшх обсяпв виробництва продукцп промисловосп р!зномаштш: економетричш, експертш, комплексна До економетричних метод1в належать методи статистичного оброблення шформаци про динам1ку показниюв обсяпв виробництва продукцп промисловосп та чинниюв, як !! обумовлюють. До ком-плексних метод1в належать таю методи, як е синтезом як статистичних, так i експертних метод!в.

Прогнозували обсяги виробництва промисловосп, науково-технiчний прогрес та свiтовий розвиток так! видатш вченi, як: Г.Д. Краюхин, Ю.Д. Львов, А.Д. Коробкин (дослiджували вiдтворювальнi моделi в умовах нейтрального НТП та збалансованого стацюнарного зростання !з заданим темпом тощо), Кобб i Дуглас (вперше розробили виробничу функцю), Тинберген (проводив емт-ричш дослiдження виробничих функцш), Калдор (розробив модифiкований ва-рiант функци техшчного прогресу), Ерроу (висунув гшотезу про те, ще катта-ловкладення визначають темп технiчного прогресу), Берглас (запропонував ri-потезу про обумовлешсть техшчного прогресу кумулятивними катталовкла-деннями, але експериментами не дов!в !!), Шесински (розвивав ще! Ерроу), Оп-пенлендер (розробив модель ощнювання техшчного прогресу), Форестер (дос-лщжував спрощену модель динам!ки свггу), Солоу (розробив функщю науково-техшчного прогресу), Фельдман (дослщжував модел! економ!чного зростання), Леонтьев (розробив динам!чну модель, яка розглядае катталовкладення як фактор суспшьного виробництва, а також як джерело його зростання) [1-6].

1 Харювський шстигут банювсько! справи Утверситету банювсько! справи НБУ;

2 Харювський репональний ш-т Нащонально! академй' державного управлшня при Президентов! Украши

Метою роботи е анатз основних практичних робгг iз прогнозування об-сягiв виробництва та науково-техшчного прогресу за останш 40 роюв, а також обгрунтування застосування комплексних методiв дослiдження прогнозування шновацшного розвитку промисловостi.

Для досягнення визначено! мети використано систему загальнонаукових i спецiальних методiв дослiдження. Дедуктивний метод - для визначення координат дослдження розвитку промисловостi як складно! економжо-сощально! системи. 1ндуктивну лопку застосовували пiд час аналiзу факторних моделей (моделей мiжгалузевого балансу та виробничих функцiй) обсягу виробництва та науково-техшчного прогресу. Системно-структурний аналiз - для обгрунтування використання комплексних метсдав у прогнозуванш iнновацiйного розвитку промисловосл.

I. Факторн1 модел1 прогнозування розвитку промисловост1 (науко-во-техшчного прогресу, св1тового розвитку). Економетричнi методи об'едну-ють сукупнiсть методiв оброблення динамiчних рядiв показника обсягу виробництва продукцп промисловостi за принципом виявлення математичних зако-номiрностей розвитку та рiвня впливу чинниюв на об'ект прогнозування з метою отримання прогнозних моделей. Економетричш методи подшяють на три пiдгрупи залежно вiд характеру шформацп та принципу 11 оброблення: екстра-поляци; регресп i кореляцп та факторнi модел^

Екстраполяцiйнi прогнози не передбачають змши тенденцш, а також будь-яю коливання обсяпв виробництва, на початку ретроспективного перюду мають такий самий вплив на обсяг виробництва в майбутньому, як i амплiтуднi коливання обсяпв виробництва наприкiнцi цього перiоду.

Умовою застосування методiв регресп i кореляцй е обумовленiсть динамь ки обсягу виробництва продукцп промисловосп впливом саме таких чинниюв, як безпосередньо чи опосередковано пов'язаш з дослiджуваним показником. За допомогою регресивно-кореляцiйного аналiзу дослщжуемо вплив таких факто-рiв, як: обсяг основного капталу, обсяг оборотного капталу, кшьюсть пращвни-юв, продуктивнють пращ, фондовщдач^ матерiаломiсткостi продукцп та ш. Одним iз провщних напрямiв економетричних методiв е дослщження факторних моделей, як включають виробничi функцп та моделi мiжгалузевого балансу.

Розглянемо факторнi моделi прогнозування розвитку промисловосп.

1. Концепц1я стац1онарного зростання в умовах нейтрального на-уково-техшчного прогресу (у рамках вщтворювальних моделей) [2, с. 85]:

де: и (У') - цшьова функщя корисностц Е1 - одинична матриця; А1 - матри-ця питомих витрат продукцп галузей першо! групи на одиницю продукцп пе! ж групи; А2 - матриця питомих витрат продукцп першо! групи на одиницю продукцп друго! групи; а - норма компенсацшних вкладень; ФХ,Ф2 - вектор

[[ - А - аФх - Ф1е1 ]Х' - [А2 + аФ2 + Ф2е2]У' = 0; ю%Х' +а'Ь'2У' <ю'§.

(1)

питомо! фондомюткосп j -1 продукцп; е1;е2 - дiагональнi матрицi I та II груп; е1 = еЕ1, е2 =eE2, е = р-1, е - темп приросту виробництва; Xt,Y' -pi4Hi обсяги виробництва галузей I та II груп; С - вектор-рядок вартiсних ставок пращ; Yt - оптимальна структура сукупного фонду споживання сус-пiльства; Xt - вектор засобiв виробництва, який забезпечуе задане стацюнар-не зростання; L - вектор витрат пращ; a>tLtk - вектор-рядок вартюних витрат працi за одиницю продукцп галузей к -о! групи (к = 1,2); тг§ - обсяг суспшь-но необхщних сукупних витрат працi у вартiсному вимiрюваннi.

2. Взаемна в1дтворювальна модель (описуе умови збалансованого ста-цiонарного зростання з темпом р) [2, с. 88]:

юЦ X + aL2Y ^ max;

[[ - A1 - аФ1 - Ф1е1 ]X - [A2 + аФ2 + Ф2е2]Y = 0; Y = Y.

(2)

3. Концепщя збалансованого економ1чного зростання п1д впливом нер1вном1рного науково-техн1чного прогресу загального типу [2, с. 117, 119, 121]:

U (Y W max;

v ' xt Y

[E1 - A1t - аф - Ф\е1 ]Xt -[A2 + аФ2 + Ф2е2]Yt = 0;

(3)

atLlXt + atLt2Yt <Cl'.

Якщо врахувати вираз:

hФ1tXt + hФ2tYt = atФ1tXt + Ф/ AX + atФ2tXtYt + Ф2' AY,

де: h - дiагональна матриця норм валових капiтальних вкладень на ренова-щю, зрушення та прирiст; AX - зрушення (структурна перебудова), AX = e1iXt; AY - зрушення (структурна перебудова), AY = e'2Yt, який вираху-вано в темпах приросту поточного споживання; t - перюд вщтворення, то вiдтворювальна модель режиму збалансованого зростання може бути представлена у виглядг

U (Ytmax;

X' ,Y'

At - at01-

■[ EE'

(o'L

Якщо врахувати вираз

■01te1t]Xt -[At + at0t, + Ф'2е'2 |Y' = 0;

(4)

сo%Xt + atLt2Yt <CLt.

AM1 (AY) = e1t (AY )X' ; AM 2(AY) = e2t (AY )Y' , де: AM1, AM2 - зрушення структури потужностей у двох шдроздшах; AY -змша структури кiнцевого споживання; AX - зрушення виробництва в I-й

грут; е1 (ДУ) - темпи приросту потужностей, яю вирахувано залежно вщ дь ючого рiвня потужностi без резервiв (тобто вiд обсягу виробництва). Тодi концептуальна вiдтворювальна модель може бути представлена у виглядг

ДУ ^ ор';

■ [^ - Л1' - а'Ф1' - Ф1'е1' (ДУ)] X' -[ Л2' + а'Ф2' + Ф2'е2' (ДУ)] У' = 0; (5) а>1\Хг + (оЬ'2Уг <юЬ.

де: а' - норми компенсацп виробничих фондiв; е/,е2 - темпи приросту потужностей у кожному шдроздш.

4. Функщя техн1чного прогресу Калдора [3, с. 63]: Модифжований варiант:

Р- = / 1±

де: р( / р( - темпи зростання продуктивност працi робгшиюв на введених в дiю нових установках; & / - зростання валових капiталовкладень у розра-хунку на одного зайнятого. У модифжованому варiантi постулюеться залеж-шсть мiж темпом зростання продуктивностi пращ робгшиюв на введених у дто нових установках (р( / р() i зростанням валових катталовкладень у роз-рахунку на одного зайнятого (& /) [3, с. 63].

5. Модель Ерроу - "Модель навчання в процеш виробництва" [3, с. 66]:

О

х =| у(0^0,

о

де: О - рашше здiйсненi валовi капiталовкладення; О'... О - засоби виробництва; х - випуск продукци; у(О) - виробничi потужностi основних засобiв виробництва з порядковим номером О .

о

Ь =$А(О^О,

о'

де: Ь - загальна чисельнiсть зайнятих; Л(О) - зайняп на основних засобах виробництва з порядковим номером О. Експериментальним шляхом встанов-лено, що Я(О) = ЬО, де Ь > 0;1 > п > 0. Коефщент Ь характеризуе уклш криво! навчання.

6. Гтотеза Бергласа - "технiчний прогрес обумовлено кумулятивними капiталовкладеннями " [3, с. 68]:

у = а1с + а2и + а3и 2 + а4 ^ I,

де: у - виробнича функщя; а - коефщент навчання; с - логарифм значения катталу в розрахунку на одного занятого; и - логарифм значення чисельносп зайнятих; ^I - логарифм значення кумулятивного обсягу катталовкладень.

7. ШссиисчК перев1рив г1потезу Ерроу [3, с. 68-69]:

Отриманi за допомогою СЕ8-функцп оцiнки вказують на позитивний ко-ефiцiент навчання а ; його значення знаходяться у межах 0,57 i 0,03. Темп тех-тчного прогресу, зв'язаного з часовим трендом, як правило, малий та часто ста-тистично незначний.

8. Модель Оппеилеидера для оцшки техшчиого прогресу (концепцiя шдукованого капiталовкладеннями технiчного прогресу) [3, с. 76-78]:

Макроекономiчна виробнича функцiя:

У, = yExp (Х- §Х),_. 1 Ь[*(сК )Г(1-а) eut, ^Х )11=0 )

де: г = 1,2,3,... г = 0,1,2,... При цьому

- = — ,0<Х< 1, 0< с < 1, Ь 1 - а

де: У - знову створена вартють; Ь - трудовi ресурси; К - основний каттал; I - валовi виробничi капiталовкладення; с - шдекс завантаження викорис-тання основного катталу; а - еластичнють випуску по працi; Ь - еластич-нiсть випуску по катталу; а - частка заробггао! плати; р - частка прибутку; X - частка капiталовкладень, якi iндукують технiчний прогрес, в загальному обсязi валових капiталовкладень; г - коефщент вiддачi вiд масштабу; X -коефщент ефективностi iндукованого капiталовкладеннями техтчного прогресу (визначаеться за допомогою регресшного аналiзу); и - випадкова змш-на; е - основа натурального логарифма; у - "масштабований" коефiцiент, значення якого залежать вщ вибору одиницi вимiрювання змiнних моделг

Фрон установив, провiвши ряд експериментав, що варто вщдавати перевагу логарифмiчному запису виробничо! функцп: X '-1

1п У( = 1пу + —— X (XI)'-, + г [а 1п Ц + (1 - а) 1п(сК), ] + и(. (XI )1 г=0

Тут ощнювальними параметрами е у,1 i г . Для У, х, IЬ, с i К необ-хщно мати часовi ряди даних.

9. Дииам1чш модел1 розвитку Св1ту (за Форрестером-Кушерсом) [1, с. 271-272].

Сiм рiвнянь динамiки свiтового розвитку, рiвняння за населенням, кат-таловкладеннями, забрудненням навколишнього середовища, природними ресурсами, капiталовкладеннями в сшьське господарство, матерiальними рiвнями життя, споживанням 1ж1

10. Метод групового обчислеиия аргумеит1в (МГОА) [1, с. 276]. Багаторядний селекцiйний алгоритм МГОА використовуе лшшт час-

тковi описи виду: у = а0 + а1 xi + а2х^, завдяки чому едине з рiвнянь, яке селек-

туеться на останньому рядi, також набувае лшшного вигляду.

11. Об'ективна модель свггу - метод синтезу управлшня з оптимiза-цieю прогнозу для тншних систем при малому чи^ регулюючих впливiв (або метод оптимiзащl за допомогою повного перебору вершин гшеркубу можливих впливiв) [1, с. 283].

Рiвняння синтезуються при кожному поступленш нових точок штерпо-ляцп. Якщо поступаючи новi точки не змшюють рiвняння значно, необхщно по-рiвнювати мiж собою лише дев'ять варiантiв управлiння. Рiвняння синтезуються при кожному поступленш нових точок штерполяцп. Якщо поступаючи новi точки не змiнюють рiвняння значно, необхщно порiвнювати мiж собою лише дев'ять варiантiв управлiння.

12. В1д'емно-б1ном1альне розподшення як модель 1нновац1йного прогресу (абстрактний кумулятивний ймовiрнiсний процес, який вщображае реальний iнновацiйний процес) [5, с. 68]:

P(n)=[1+m Т Г,

^ R ) Г(п)Г^ -1) I,ш + R) де: Р(п) - ймовiрностi появи нововведень; ш - середне; R - показник а +1.

13. Модел1 розвитку технологи:

1дУ( = а(1 -Л) + в (1 - Л) 1дХ( + Л1дУ(-1, 1дУ( = а2(1 -Л) + в2 (1 - Л)1д^ + Л1дУ(-1.

де: X - набутий досвiд практичного характеру; 2 - масштаб; У - характеристика ^ра технологи); Л - коефщент нерiвноваги, 0 < Л < 1.

14. Функщя Кобба-Дугласа [6, с. 182]:

V = Льакв,

де: V - обсяг виробництва у вартюному виразi (у порiвняльних цiнах); Ь -витрати пращ; К - обсяг основних фондiв у вартюному виразi (у порiвняль-них цiнах); а i в - невiдомi параметри, як визначаються у процесi розра-хункiв; Л - коефiцiент пропорцшносп, величина якого залежить вiд розмiру К, Ь i V.

15. Специф1чна форма р1вняння - представлення ролi науково-техшч-ного прогресу в екожмчному зростаннi [6, с. 189]:

V = Лв"'ЬаКв, де и - вплив науково-техшчного прогресу.

16. Емп1ричне визначення науково-техшчного прогресу (формула Тинбергена) [6, с. 193]:

У0 = Луауа2 ваз'и 0,

де и = а3.

17. Формула визначення автономного впливу науково-техшчного прогресу на р1ст продуктивное^ прац1 (функщя Р. Солоу) [6, с. 194]:

К VКV )]-[ ):лс)]+°к:г) К к к к Г

де: Л - науково-технiчний прогрес; Л() = и ; í - перiод;

18. Перша радянська модель екоиом1чиого зростаиия

Г. А. Фельдмана [6, с. 203-205]. Основш рiвняння моделi:

модель

I = !0ЕхрI ^г I, С = С0 + ■

V (1 -г)

У

V

-Ус +10

V,

Г

Ехр \ г

1

1

У

Ехр\ г

1

де: X - частка катталовкладень, яка направляеться на розвиток галузей, що виробляють засоби виробництва; I - рiчний розмiр капiтальних вкладень, що дорiвнюе, за пропозищею Фельдмана, величинi нацiонального доходу, створено! в I тдроздш; Ц - валовi капiтальнi вкладення в галузях, що виробляють засоби виробництва; ^ - валовi капiтальнi вкладення в галузях II тдроз-дiлу; I1 + ^ = I - сума каттальних вкладень в обох пiдроздiлах, що дорiвнюе загальним капiталовкладенням у народне господарство; У1 i У2 - вщповщш коефiцiенти капiталовкладень I i II пiдроздiлiв суспiльного виробництва, що дорiвнюють за сво!ми значеннями коефщентам гранично! корисностi катта-лу; С - нацюнальний доход, створений у галузях, що виробляють предмети споживання; У - загальний обсяг нацюнального доходу.

19. Дииам1чиа модель В. Леонтьева [6, с. 218-220]: • закрита динам1чна модель м1жгалузевого балансу:

--Ах

• вщкрита динам1чна модель м1жгалузевого балансу:

А Т^Лх

х = Ах + Б— + /, Л

де: Б - матриця коефщенпв капiталовкладень; А - матриця коефщенпв прямих затрат; / - незалежна змшна.

20. Сиитетичиий показиик визиачеиия техшчного р1вия [4, с. 202]:

А + В + С + Д 4 ,

де: А - кшьюсть патенпв; В - продаж технологш; С - додана вартють; Д -експорт наукомютких продуктiв та виробiв.

21. Формула здатиост1 до техшчного розвитку [4, с. 203]:

Е + ^ + g

3 ,

де: Е - показник техшчного рiвня; ^ - квадратний коршь добутку витрат на НДР i чисельностi науково-дослiдного персоналу; g - половина суми техно-логiчного експорту й закордонних тдприемницьких iнiцiатив.

Останнi два синтетичнi показники придатнi лише для того, щоб дати найбiльш загальне представлення про пропорцн спiввiдношень; фактичний рь вень техшчного розвитку, iмовiрно, найкраще вщображае оцiнка самих керiвни-кiв тдприемства.

Виробн^ функцп у широкому розумiннi охоплюють моделювання за-лежностей, як юнують мiж показниками виробництва, такими як обсяг продук-цп, собiвартiсть одиницi продукцп, величини основного та оборотного катталу, фондомiсткiсть, кiлькiсть працiвникiв, продуктивнiсть пращ та ш. У вужчому розумшш виробничою функцiею вважають залежнiсть обсягу виробництва продукцп вiд витрат економiчних ресурсiв.

Факторнi моделi економiчного зростання (однофакторнi та багатофак-торш) - це динамiчнi варiанти виробничих функцiй, як характеризують динамь ку виробництва залежно вiд динамiки виробничих фактс^в (використовуваних виробничих ресурсiв).

II. Анал1з факторних моделей прогнозування розвитку промисло-вост1. Проведемо аналiз основних практичних робiт iз прогнозування обсяпв виробництва та прогнозування науково-технiчного прогресу.

1. Концепц1я стац1онарного зростання в умовах нейтрального на-уково-техн1чного прогресу (у рамках вщгворювальних моделей) [2, с. 85]. Оп-тимальне ршення моделi (1) - У*,X* забезпечуе, з одного боку, максимальну суспшьну користь сукупного фонду споживання, а з шшо! - вартiсне рiвняння сумарних витрат працi суспiльно необхiдним, тобто (а'Ь^Х* +®'Ь'2У' = .

Вщтворювальна модель описуе умови збалансованого стацiонарного зростання, вона е в певному розумiннi "стоп кадром" будь-якого перiоду стащ-онарно1 траектори.

2. Взаемна в1дтворювальна модель (описуе умови збалансованого ста-цiонарного зростання з темпом р) [2, с. 88]. Модель (2) е задачею мiнiмiзацil за-гально1 вартостi виробництва оптимального складу сукупного фонду споживання у кожному перюд^

3. Концепщя збалансованого економ1чного зростання пiд впливом нерiвномiрного науково-технiчного прогресу загального типу [2, с. 117, 119, 121]. Моделi (3,4) вщображають два основних аспекти динамiчноl збалансова-ностi економ^ (на короткостроковий перiод): можливiсть подальшого стацi-онарного зростання при незмшносп вiдтворювальних умов та можливостi зба-лансовано1 перебудови виробництва у кожному перiодi при змiнi в1дтворюваль-них умов в наступному перiодi.

4. Функщя техн1чного прогресу Калдора [3, с. 63]. Калдор розробив концепщю функцil технiчного прогресу як альтернативу макроекожмчно! ви-робничо1 функцil, яка, за його визначенням, "е суперечною та штучною". На думку Калдора, техшчний прогрес, не пiддаеться кшьюсно! оцiнцi. Поява тех-нiчних нововведень та 1х освоення роздiленi визначеним промiжком часу. Фун-кцiя техшчного прогресу, на вiдмiну вiд макроекожмчно! виробничо1 функцil, враховуе цей часовий лаг [3, с. 64]. Калдор звернув увагу на iндукований техшчний прогрес i вказав на проблему взаемозв'язку мiж процесом нагромаджен-ня та технiчним прогресом. Однак до депер не вiдомi спроби ощнок на базi фун-кцп технiчного прогресу [3, с. 65].

5. Модель Ерроу - "Модель навчання в процеш виробництва" [3, с. 66]. "Ппотеза навчання в процеа виробництва", також як i функщя техшчного прог-

ресу, виходить з того положения, що катталовкладення визначають темп техшчного прогресу.

6. Гшотеза Бергласа - "техшчний прогрес обумовлено кумулятивними капiталовкладеннями " [3, с. 68]. Експериментами Бергласу не вдалося показа-ти, що будь-яю технологiчнi зрушення визначаються катталовкладеннями.

7. Шссинск1 перев1рив г1потезу Ерроу [3, с. 68-69]. "Економжа навчан-ня" чинить iстотний вплив на зростання продуктивност працi в промисловостг Необхщно вiдмовитися вiд спрощеноï концепци залежного вiд часу технiчного прогресу та шукати для нього пояснюючи чинники.

8. Модель Оппенлендера для оцшки техшчного прогресу (концепщя iндукованого капiталовкладеннями техшчного прогресу) [3, с. 76-78]. Оцшка техшчного прогресу проводилася для обробноï промисловосп ФРН. Внаслiдок дослiджень отримаш оцiннi значення коефiцieнтiв масштабу виробництва й темшв iндукованого капiталовкладеннями техшчного прогресу в середньому за перюд 1958-1977 р. У середньому за двадцягилггнш перiод було таке значне вщхилення вiд одиницi, тобто настшьки значне збiльшення або зменшення еко-номiï, зумовленоï ростом масштабу виробництва.

9. Динам1чш модел1 розвитку Свггу (по Форрестеру-Куiперсу) [1, с. 271-272]. Дж. Форестер дослщжував спрощену модель динамжи Свiту до 2100 р. У моделi використовувалась обмежена кшьюсть змшних усереднених для багатьох краш. Використання статистичних даних, автор вважае непотрiб-ним. Статистичнi данi використовуються для масштабування кривих в однш точцi яка вiдповiдае даним 1970 р. В шших точках кривi зображенi вiдповiдно апрiорним припущенням автора. Припущення такого роду поданi у вжлад сис-теми з двадцяти нелiнiйних рiвнянь.

Основна властивiсть методу динамiчного моделювання - суб'ективнiсть. Метод не придатний для вщкриття дiйсноï структури об'екту.

10. Метод Групового Обчислення Аргумент1в (МГОА) [1, с. 276].

Селекцшш рiвняння залишаються оптимальними (за критерем балансу)

якщо при Ty < 40 роюв. Iншi рiвняння задовольняють баланс i за бшьших попе-

реджень прогнозу (до Ty < 80 роюв).

11. Об'ективна модель св1ту - метод синтезу управлшня з оптимiза-щею прогнозу для лiнiйних систем при малому чи^ регулюючих впливiв (або метод оптимiзацiï за допомогою повного перебору вершин гшеркубу можливих впливiв) [1, с. 283]. Прямi методи моделювання за недовгими послщовностями даних дають змогу отримати об'ективну модель свпу, яка синтезуеться ЕОМ без суб'ективних припущень людини.

12. Вщ'емно-бшом1альне розпод1лення як модель шновацшного прогресу (абстрактний кумулятивний ймовiрнiсний процес, який вщображае реальний iнновацiйний процес) [5, с. 68]. Запропонована модель мехашзму, яка е основою шновацшжя дiяльностi в технологiï, базуеться на двох простих ймо-вiрнiсних схемах: шновацп е результатом кумулятивного процесу навчання; прогрес, який досягнуто для рiзноманiтних видiв технiки, матерiалiзуегься з не-однаковою швидкiстю.

13. Модел1 розвитку технологи [5, с. 68]. Довгостроковий розвиток технологи визначаеться набутим досвщом практичного характеру та масштабом пе1 бшьш широко1 системи, в якш вiдбуваеться розвиток ща технологи. Визна-чальним чинником техшчного прогресу е навчання у сектор^ який виробляе, а не використовуе каттал. Сукупнi (валовi) капiталовкладення е ютотним чинником iнновацiйного процесу.

14. Функщя Кобба-Дугласа [6, с. 182]. Незважаючи на недол1ки й умовносп, практична прийнятнiсть розрахунюв на основi виробничих функцiй пщтверджуеться зразковим збшом 1хшх результатiв.

15. Специф1чна форма р1вняння - представлення ролi науково-техшч-ного прогресу в економ1чному зростаннi [6, с. 189]. Незважаючи на недолжи й умовностi, практична прийнятшсть розрахунюв на основi виробничих функцш пщтверджуеться зразковим збiгом !хшх результатiв.

16. Емп1ричне визначення науково-техтчного прогресу (формула Тинбергена) [6, с. 193]. Аналiзуючи динамiчнi ряди показниюв розвитку чо-тирьох капiталiстичних кра1н за 1870-1914 р., Тинберген зробив висновок, що середньорiчний прирiст виробництва за рахунок науково-технiчного прогресу за розглянутий перiод становив у Имеччиш - 1,5 %, у Великобритани - 0,3 %, у Франци - 1,1 %, у США - 1,1 %.

17. Формула визначення автономного впливу науково-техн1чного прогресу на р1ст продуктивност1 прац1 (функщя Р. Солоу) [6, с. 194]. Р. Солоу виконав розрахунки для США на основi динамiчних ряд1в за 1909-1949 р. i зробив такий висновок: за дослщжуваний перiод валова продукцiя на душу населения подво1лася. 87,5 % даного приросту можна вважати результатом впливу науково-техшчного прогресу, а 12,5 % - результатом росту нагромадження капиталу.

18. Перша радянська модель економ1чного зростання - модель Г.А. Фельдмана [6, с. 203-205]. Фельдман виконав конкретш розрахунки, i склав два варiанти плану розвитку економжи СРСР на 1927-1932 р.

19. Динам1чна модель В. Леонтьева [6, с. 218-220]. Головною особли-вютю динам1чно1 моделi Леонтьева е те, що каштальш вкладення розглядають-ся не тiльки, як результуючий фактор суспшьного виробництва, але i як джере-ло його зростання.

20. Синтетичний показник визначення техшчного р1вня [4, с. 202]; Формула здатносп до техшчного розвитку [4, с. 203]. Ц синтетичш показники придатнi лише для того, щоб дати найбiльш загальне представлення про про-порци сшввщношень; фактичний рiвень технiчного розвитку, iмовiрно, найкра-ще вiдображае оцiнка самих керiвникiв пщприемства.

Розглянемо переваги та недол1ки виробничих функцш. Перевагою виробничих функцш е те, що вони пов'язують економ1чш фактори у взаемоди. Не-должами виробничих функцш е: не врахування вах фактор1в, яю впливають на об'ект прогнозування; ва фактори мають однакову форму зв'язку (однакову тен-денщю змш); прогнози економ1чного зростання не пов'язаш з обмеженнями, яю випливають з необхщносп збереження (або вщновлення) р1вноважного стану в економщ.

Висновки. Поняття виробничих функцiй вживають переважно у практи-цi прогнозування як для розрахунюв обсягiв виробництва окремих галузей, так i для визначення валового внутршнього продукту економiки кра1ни загалом, 11 окремих секгорiв (передовсiм виробничого сектору та мiжгалузевих виробничих комплекшв).

У практицi прогнозування розвитку промисловосп доцiльно використо-вувати комплексш методи, якi поеднують формалiзовану визначешсть еконо-метричних методiв i гнучю логiчнi схеми (сценарн) розвитку, що притаманш експертним методам. На основi комплексних методiв можна моделювати та прогнозувати розвиток складних об'ектiв, до яких належить промисловiсть.

Порiвняння рiзноманiтних методологiй прогнозування розвитку промисловосп, наведених у роботi, дае змогу продовжити подальшi дослiдження, метою яких е створення науково обгрунтованого прогнозу iнновацiйного розвитку промисловостi регюну.

Л1тература

1. Ивахненко А.Г. Долгосрочное прогнозирование и управление сложными системами / А.Г. Ивахненко. - К. : Вид-во "Техника", 1975. - 321 с.

2. Моделирование научно-технического прогресса в машиностроении / Г.Д. Краюхин, Ю.Д. Львов, А.Д. Коробкин и др. / под общ. ред. Г.Д. Краюхина. - Л. : Изд-во "Машиностроение". Ленингр. отд.-ние, 1987. - 272 с.

3. Оппенлендер К.-Г. Технический прогресс: воздействие, оценки, результаты : сокр. пер. с нем. К.-Г. Оппенлендер. - М. : Изд-во "Экономика", 1981. - 176 с.

4. Санто Б. Инновация как средство экономического развития : пер. с венг. Б. Санто / Общ. ред. и вступ. ст. Б.В. Сазонова. - М. : Изд-во "Прогресс", 1990. - 296 с.

5. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки : пер. с англ. / Д. Сахал / под ред. и вступ. ст. А.А. Рывкина. - М. : Изд-во "Финансы и статистика", 1985. - 366 с.

6. Хоош Янош. Факторы экономического роста : пер. с венг. Янош Хоош. - М. : Изд-во "Экономика", 1974. - 223 с.

Жихор О.Б., Коваль РА. Эконометрические методы прогнозирования научно-технического прогресса и мирового развития

Проведен анализ ведущего направления эконометрических методов прогнозирования развития промышленности научно-технического прогресса, мирового развития) - факторных моделей, которые включают производственные функции и модели межотраслевого баланса. Рекомендовано в практике прогнозирования развития промышленности использовать комплексные методы, которые сочетают формализованную определенность эконометрических методов и гибкие логические схемы (сценарии) развития, которые присущие экспертным методам.

Ключевые слова: прогнозирование развития промышленности, технический прогресс, эконометрические методы, экспертные методы, комплексные методы, производственные функции, модели межотраслевого баланса.

Zhykhor O.B., Koval' R.A. Econometric methods of forecasting for scientific-technical progress and world development

The analysis of the leading econometric forecasting methods in industrial development (science and technology, international development) - factor models, which include production functions and input-output model. Recommended practice in forecasting industrial development using integrated methods that combine formalized certainty econometric methods and flexible logic (scripts) of inherent expert methods.

Keywords: Forecasting industrial development, technological advances, econometric methods, expert methods, complex methods of production functions, input-output model.