CC BY
14
ний, що фактично не давав змоги зробити оцшку ефективностi програми з врахуванням комплексност i сумiжних витрат в шших галузях.
На наш погляд, оцшка ефективностi програми повинна здшснюватись по прибутку 11 заходiв, який передбачаеться отримати вiд них з врахуванням термшв 1х можливого використання до морального старшня i замши 1х нови-ми технiчними ршеннями, новими технологiями, новими видами продукци. Що стосуеться сумiжних витрат, то вони завжди будуть iснувати. Тому пи-тання зводиться до лопчного вибору яких-небудь прiоритетних напрямкiв у здшсненш iнвестицiйних програм, обмежених по колу галузей i заходiв, ви-ходячи з поточного моменту i близько! перспективи, без охоплення всього кола галузей i сумiжних витрат. До того ж, в умовах ринку величина перед-бачуваних обсяпв виробництва, витрат, що в нього вкладаються, отримува-ного ефекту мае iмовiрнiсний характер, хоча можливо i буде непрямо ре-гульованою через систему податюв, пiльг, санкцiй, кредш!в i т.д. Все це змь нить передбачувану картину взаемного впливу заходiв iнвестицiйних програм на сумiжнi галузi за 1х ланцюжками взаемозв,язкiв.
Порiвняти ж варiанти швестицшних програм вкрай складно, тому що питання тут вже йде не тшьки про прибуток, але i про якiснi змiни у вироб-ництвi, якi визначаються рiзними варiантами i тягнуть за собою рiзнi еконо-мiчнi наслiдки, якi шдрахувати i кiлькiсно визначити нам видаеться немож-ливим. Тут, окрiм прибутку, повинна дiяти логiка прiоритетно вибраних щ-лей i пiдходiв до 1х здiйснення. Пiдкреслимо ще раз, що цiльовi iнвестицiйнi програми не повинш бути глобальними i тривалими по 1х реалiзацil, оскiльки наслщки цих програм, як позитивнi, так i негативнi, не можуть бути швидко використанi i усуненi за допомогою як переходу до нових цшьових швестицшних програм, так i через ринок, через попит, пропозищю i вкладення при-ватних швестицш у тi напрямки, як диктуються ринком.
Якщо цiльовi комплексы програми передбачаеться здiйснювати на конкурснш основi рiзними органiзацiями в рiзних варiантах i термiнах, то тут можуть бути використаш коефiцiенти дисконтування, як враховують вплив ринку i факторiв часу на отримання прибутку iнвесторами вiд цих програм.
Лггература
1. Чистил1н Д. До питання стратеги економ1чного зростання Украши// Економша Украни. - 2003, № 2. - С. 52-57.
2. Гойко А.Ф. Методи оцшки ефективност швестицш на прюритетш напрями 1х ре-ад1зацГ1. - К.: В1ра-Р, 1999. - 320 с.
3. Методика определения эффективности капиталовложений. 4-е издание. - М.: Наука, 1990. - 48 с. _
УДК332.90-21я73 Ст. викл. А.В. 1вануса, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
ЕКОЛОГГЧШ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛВАЦП УПРАВЛШСЬКИХ Р1ШЕШЬ
Представлено та обгрунтовано доцшьшсть врахування еколопчних аспекпв в CTpyKTypi процесу розробки, прийняття та реалiзащi управлiнських ршень.
Науковий вкчшк, 2004, вип. 14.7
Senior teacher A.V. Ivanusa - USUFWT
Ecological aspects of system of forming and realization of administrative decisions
It is presented and expedience of consideration of ecological aspects is led to in the structure of development process, acceptance and realization of administrative decisions.
Одшею i3 найважливших сфер дiяльностi менеджерiв ycix структур-них тдроздшв оргашзаци е розроблення та реашзащя управлiнських ршень. Вiд ефективностi процесу пошуку та формування альтернативних варiантiв розв'язання управлшських проблем i3 врахуванням якнайбшьшо! кшькосп рiзнорiдних чинникiв залежить рiвень оптимальност прийнятого рiшення.
Аналiзуючи пiдходи рiзних авторiв до процесу розробки, прийняття та реалiзацil управлiнських рiшень [3-6], можна представити узагальнену схему його структури - своерiдну вихiдну модель (рис. 1), яка, залежно вщ склад-ностi управлшсько! проблеми, системи чинниюв зовнiшнього та внутршньо-го середовища, що обумовили li виникнення, ступеня новизни тощо, набувае бшьш конкретного для певно! ситуацii характеру.
Рис. 1. Склад i nocnidoerncmb emanie процесу прийняття та peaMi3a^i'
управлшських ршень
Кожен iз етатв процесу виршення управлшсько! проблеми пов'яза-ний iз впливом низки факторiв рiзного характеру, що обумовлюе поеднання певних складових елементiв в тому чи шшому управлiнському рiшеннi. У су-часних лiтературних джерелах, зокрема у [1], представлено та обгрунтовано низку таких елеменпв: економiчну, сощальну, органiзацiйну, правову, психо-логiчну та педагопчну складовi. Вони, безумовно, мають вагоме значення i в свош сукупностi формують напрямок впливу управлшських ршень на подо-лання наслщюв проблемно! ситуаци. Однак, на наш погляд, серед представ-лених вище складових елементiв управлiнських рiшень вщсутнш ще один важливий компонент - еколопчний. Адже на сучасному еташ розвитку ви-робничих систем близько 70 % управлiнських проблем, як пов,язанi з технологiею
виробництва, матерiальними ресурсами, поширенням та утилiзацiею продукций розташуванням виробництв, !х взаемодiею iз навколишнiм середовищем тощо мають еколого-економiчний характер. У сучасних умовах принцип ста-лого розвитку набувае все бшьш об'ективного змiсту та е незамшним елемен-том стратеги розвитку будь-яко! оргашзаци. Саме тому, на наш погляд, необ-хщним i вагомим компонентом бiльшостi управлшських рiшень, який обов'язково необхiдно всебiчно аналiзувати та враховувати, е еколопчна складова.
Розглядаючи структуру процесу прийняття та реалiзацil управлшсь-ких ршень (рис. 1) в контекстi виршення проблем еколого-економiчного характеру (а таких бшьшють в сучаснiй економiчнiй системi), проаналiзуемо мож-ливi еколопчш аспекти кожного iз етапiв цього процесу. Для цього представи-мо 1х у формi коротких запитань (рис. 2). Саме вони, на наш погляд, у свош су-купносп описують сутнiсть еколопчно! складово!', яка обов'язково поеднуеться з економiчними аспектами, набуваючи еколого-економiчного змiсту.
Рис. 2. Сутшсть екологiчних аспектiв процесу прийняття управлшськихршень
Аналiз ситуаци обумовлюе визначення загального характеру пробле-ми та можливих причин (зокрема еколого-економiчних) И виникнення. 1ден-тифшащя проблеми забезпечуе вiдбiр тих еколого-економiчних та iнших чин-
Науковий вкник, 2004, вип. 14.7
ниюв, якi 11 породжують. На даному етат важливо проаналiзувати i виявити якомога бшьшу кiлькiсть ключових факторiв та встановити рiвень новизни проблемно! ситуацй.
Важливим етапом розробки управлiнських рiшень е встановлення об-межень та критерйв вибору. Як вщомо, економiчнi та екологiчнi складовi проблеми мають протилежний змiст. Адже те, що випдно з економiчно! точки зору, як правило, суперечить еколопчним принципам, i навпаки. Саме тому надзвичайно! ваги набувае процес встановлення компромюних еколого-еконо-мiчних обмежень та оптимальних еколого-економiчних критерив вибору.
Усвщомивши сутнiсть еколого-економiчно! проблеми, необхiдно ви-робити альтернативнi варiанти 11 виршення. При цьому запропонованi аль-тернативи повинш максимально враховувати висунутi еколого-економiчнi критери та обмеження, а також сприяти найменшим еколого-економiчним втратам при досягненш найбiльш прийнятного загального результату.
Наступним етапом е поступове вщсдавання неприйнятних альтернатив та вибiр единого оптимального шляху розв'язання проблеми iз досягнен-ням найкращого еколого-економiчного результату та можливiстю практично! реалiзацi!. Оскiльки вибiр, як правило, здшснюеться на основi низки критерi!в, вш завжди мае характер компромiсу. К^м цього, аналiзуючи можливi варiан-ти ршення, керiвник фактично керуеться прогнозними оцшками порiвнюва-них величин, а вони завжди iмовiрнiснi. Тому дуже важливо враховувати фактор ризику, тобто визначати iмовiрнiсть реалiзацi! кожно! альтернативи. Вра-хування фактора ризику призводить до перегляду самого поняття найкращого ршення: це не той варiант, який максимiзуе або мiнiмiзуе певний показник, а той, який забезпечуе його реалiзацiю iз високим рiвнем iмовiрностi.
Вибiр найкращо! альтернативи неодмшно супроводжуеться !! узгод-женням iз усiма сторонами - спещалютами, виконавцями тощо. Адже прий-няття ключових управлшських рiшень в оргашзаци - це колективний, а не ш-дивiдуальний процес. I надзвичайно! ваги набувае усвiдомлення значення да-ного рiшення для покращення еколого-економiчно! ситуацi! не просто окре-мими пращвниками, а органiзацiею в цшому.
Процес вирiшення проблеми не закшчуеться тiльки вибором альтернативи. Для отримання реального еколого-економiчного ефекту прийняте рь шення необхiдно реалiзувати - визначити комплекс робгг та ресурЫв, а також розподiлити !х за перюдами часу i вiдповiдними виконавцями. Навггь пiсля того, як управлшське рiшення повнiстю реалiзоване, необхiдно ще перевiри-ти його ефективнiсть, тобто доцшьшсть у данш ситуацi!. На цьому етат проводиться визначення фактичних результата реалiзацi! рiшення i !х порiвнян-ня iз бажаними (запланованими). Таким чином визначаеться стушнь покращення еколого-економiчно! ситуацi!, якому сприяло розроблене, прийняте та реалiзоване управлшське ршення.
Представлене вище теоретичне обгрунтування екологiчних аспектiв управлiнських ршень у компромiсному поеднаннi iз економiчними параметрами, що обумовлюе формування едино! еколого-економiчно! складово!, доводить !! вагомiсть у процесi впровадження принципу сталого розвитку в систему менеджменту оргашзацш.
Л1тература
1. Економ1чна енциклопедiя: У трьох томах. Т 1-3/ Редкол.: ... С.В. Мочерний (вщп. ред.) та ш. - К.: Вид. центр "Академiя", 2002. - 364 с.
2. 1вануса А.В. Моделi i методи прийняття рiшень в аналiзi та аудип: Конспект лек-ц1й. - Львiв: УкрДЛТУ, 2004. - 158 с.
3. К1гель В.Р. Методи i моделi пiдтримки прийняття ршень у ринковiй економiцi: Монографiя. - К.: ЦУЛ, 2003. - 202 с.
4. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учеб. - М.: Дело, 2000. - 392 с.
5. Сопшьник О.В. Технология прийняття управлшських ршень: Навч. поаб. - Д.: РВВ ДНУ, 2002. - 108 с.
6. Чуйкин А.М. Разработка управленческих решений: Учеб. пособ. - Калининград: КГУ. - 2000. - 150 с.
УДК 331.5:339.13 Асист О.1. Ыяш1 - Львiвськa КА
СИСТЕМА ФАКТОР1В, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦ1 ТОРГ1ВЛ1
Дослщжено ринок пращ торпвл1 з точки зору його багатофакторносп. Розгля-нуть систему фактор1в, яю впливають на функцюнування ринку пращ сфери торпв-л1. В основу запропоновано! класифшацп фактор1в функцюнування ринку пращ тор-гiвлi покладено р1вень "хнього вщтворення.
Assist. O.I. Ilyash - Commercial Academy of Lviv System of factors which determine the functioning of trade labour market
The article explores trade labour market in the light of its multiple-factor nature. The system of factors, which influences the formation of labour market in the sphere of trade, is researched. The level of factor renewal is taken as the basis in the suggested classification of factors of trade labour market functioning.
Фактор - це "умова, рушшна сила, причина" [1] функцюнування ринку пращ сфери торпвл^ яка визначае його характер або окремi риси. В основу запропоновано!' класифжаци факторiв функцюнування сфери торгiвлi покладено рiвень 1'хнього вщтворення, залежно вщ якого вони подшяються на макроекономiчнi, мiкроекономiчнi та шдивщуальш.
Основним показником результат економiчноi дiяльностi на макро-рiвнi е валовий внутрiшнiй продукт (ВВП), який, як вщомо, характеризуе су-купну ринкову вартють кiнцевого продукту (товарiв та послуг), вироблених за певний перюд часу в краiнi. 1снуе пряма залежнiсть мiж динамiкою ВВП з рядом економiчних показникiв: так, спад ВВП веде до спаду економiчноi активности рiвня зайнятосл, реальних доходiв населення, i навпаки - зростання ВВП спричиняе збшьшення кшькосп робочих мiсць завдяки шдвищенню рiвня економiчноi активностi, зростання життевого рiвня населення.
Пiсля гли6око1' економiчноi кризи, яка тривала десять роюв (19901999), у IV кв. 1999 р. статистикою зафжсовано реальне зростання (2,6 %) ВВП. Визначена Посланням Президента Украши до Верховно: Ради Украши "Стратегiя економiчного та сощального розвитку на 2000-2004 pp." (2000 p.),
1 Науковий кер1вник: проф. В.С. Марцин, д-р екон. наук
