CC BY
21
емин м1ж споживачем, виробником i державою за до-помогою формування еколопчно! культури та задово-лення потреб споживач1в за рахунок забезпечення ви-робниками бшьш високих споживчих, еколопчних та етичних щнностей товару, що призводить до максимь зацп суспшьно! вигоди i дозволяе пщвищити яюсть життя сучасного суспшьства.
Ключовою ф1гурою еколопчного маркетингу за-лишаеться споживач. I в рамках поняття еколопчного маркетингу необхщно розглядати процес донесення шформацп про еколопчш товари до споживач1в як щ-леспрямовану освггню д1яльшсть не тшьки з боку ком-панш-виробниюв, а й суспшьства в цшому для формування еколопчно! свщомоси та вщповщно! культури поведшки. Ринок еколопчно! продукцп мае ви-сокий потенщал розвитку, дозволяе компашям-ви-робникам закршити сво! позищ! в новш нш1 з1 зрос-таючою емшстю, а споживачам отримати можливють мати альтернативу вибору. Зростання попиту на еколопчно чиси товари створюе сприятлив1 можливосп в досягненш виршення проблем зайнятоси та залу-чення швестицш, не кажучи вже про досить значну економ1ю матер1ал1в та енергп.
Список використаних джерел
1. Sustainability Trends and New Shopper Insights [Electronic resource]. — Available at: www.deloitte.com/ .../US_CP_ GMADeloitteGreenShopperStudy_2013.pdf.
2. Consumers willing to spend more green to go «green», On-line sights by Burst Media [Electronic resource]. — 2010. — January. — Available at: http://www.greenmarketing.com/ files / 2010_01_01.pdf.
3. The Organic Trade Association's 2010 Organic Industry Survey [Electronic resource]. — Available at: www.ota.com.
4. За даними дослщжень Nielsen дв1 третини св1-тових споживач1в защкавлеш в покупщ еколопчних товар1в [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. finmarket.ru вщ 27.I0.2008.
5. Луюна А. Еколопчний фактор в споживчому сприйнятл / А. Лукша // Маркетинг. — 2010. — № 3 (112). — C. 46-58.
6. Majlath M. Challenges in Marketing: Reasons for the Existence of Green Marketing / M. Majlath // Proceedings Papers of Business Sciences: Symposium for Young Researchers (FIKUSZ). — 2008. — P. 1З7-147.
7. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ор1ентований на ринок: пров. з англ. / Ж.-Ж. Ламбен; за ред. B^. Ко-лчанова. — СПб.: Питер, 2004. — 800 с.
8. Голубков 6. П. Сучасш тенденщ! розвитку маркетингу / 6. П. Голубков // Маркетинг в Росп i за кордоном. — 2000. — № 4. — С. З-7.
9. Kilbourne W.E. Review and critical assessment of research on marketing and the environment / W.E. Kilbourne, S.C. Beckmann // Journal of Marketing Management. — 1998. — № 14. — P. 51З-5З2.
10. Peattie K. Towards Sustainability (200I) The Third Age of Green Marketing // The Marketing Review. — 2001 / 2. — P. I46.
11. Polonsky M. An introduction to Green Marketing [Electronic resource] / M. Polonsky // Electronic Green Journal. — I994. — Vol. I, Issue 2. — Available at: http://egj.lib.uidaho.edu/ egj02 //.
12. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент / Ф. Ко-тлер, К.Л. Келлер. — 12-е вид. — СПб.: Питер, 2008. — 816 с.
13. Еколопчний маркетинг / Т.В. Гусева, I.I. Кре-тов, А. 6. Хачатуров та ш. // Маркетинг в Росп i за кордоном. — 2000. — № 4. — C. 47.
14. Лщук А. А. Алгоритм формування страте пч-них фактор1в сталого розвитку тдприемницьких структур з використанням сценарного тдходу [Електронний ресурс] / А.А. Лщук // Проблеми сучасно! еконо-мжи. — 2007. — № 4 (24). — Режим доступу: http: // www.m-economy.ru/number.php3? bnumber = 24/.
15. Назаров М.М. Масова комушкащя в сучас-ному свт: методолопя анал1зу та практика дослщжень / М.М. Назаров. — М.: Инфра-М, 2002. — 256 с.
А. С. Мохненко
д-р екон. наук м. Херсон
СИСТЕМА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛ1НСЬКИХ Р1ШЕНЬ НА ПЩПРИеМСТВ! В УМОВАХ ЕКОНОМ1ЧНО1 КРИЗИ
Постановка проблеми. В тепершнш час у розви-нутих крашах спостер^аеться значне скорочення суб-сидування сшьськогосподарського сектора, унаслщок зростаючо! глобалiзацi! i повязано! з нею лiбералiза-щею ринюв. У зв'язку з цим уряди багатьох розвину-тих кра!н починають широко використовувати i роз-вивати iнструменти i стратеги регулювання агропро-мислового виробництва, що базуються на ринкових механiзмах i вiдповiдають положенням ВТО. Ця проблематика стае важливою i в Укра!ш, у мiру поглиб-лення 11 штеграцп у свiтовий просир i, зокрема, у зв'язку з вступом у ВТО.
У середньостроковш перспективi в Украш пла-нуеться створення системи по забезпеченню безпеки продовольчих товарiв, модернiзацiя системи контролю
якосп й оцiнки ризиюв безпеки харчово! продукцп, розвиток фiнансовоl i страхово! iнфраструктури, ди-версифiкованiсть виробництв, побудова репональних кластерiв, полiпшення iнформацiйно-маркетингового i консультацiйного забезпечення суб'ектiв агропро-мислового комплексу.
У цьому зв'язку, ринкова орiентацiя аграрного сектора все бшьше вимагае вщ господарських керiвни-юв умiння бачити перспективи, приймати ефективнi стратегiчнi управлшсью рiшення в сформованих ризи-кованих умовах господарювання, заснованих на системному пiдходi, аналiзi зовнiшнiх i внутршшх факто-рiв, що прямо або опосередковано впливають на дiя-льшсть пiдприемства. I тому, iстотно зростае роль концептуальних i практично значимих розробок iз
62
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
проблем прийняття управлшських ршень з урахуван-ням факторiв ризику i невизначеностi, що використо-вують iнформацiйнi технологи.
Стан вивчення проблеми. У iснуючих економжо-математичних моделях не знайшли комплексного ви-рiшення питання узгодження програм розвитку тд-приемств чотирьох сфер (пщсистем) АПК (пiдсистема виробниюв сшьгосппродукцп, пщсистема регулю-вання ринюв, банювська тдсистема, пiдсистема агро-сервiсу), також м1ж виробничими пiдсистемами (сшь-госпкооперативи з рiзними формами власностi, особист господарства працiвникiв кооперативiв, пiдсобнi господарства промислових тдприемств, господарства).
Нами велика увага придшяеться питанням дже-рел (причин) виникнення ризиюв у вщтворювальному процесi з урахуванням к зародження в зовнiшнiй сто-совно агросектору й у його внутршнш структурах.
Серед дослiдникiв немае едино! думки щодо ви-значення ризику. На сьогодш немае однозначного ро-зумiння сутностi ризику, невизначеностi, втрати (ви-грашу). Категорiя ризику виявляеться за допомогою ще одного поняття, що характеризуе неоднозначнiсть протiкання виробничо-фшансових процесiв, а саме наявностi умов невизначеность
Ризик — це невизначешсть наслiдкiв, яка впливае на результати прийнятих управлшських ршень, що може привести як до втрат, так i до виграшiв.
Результати дослджень. На основi анапiзу факторiв ризику в сферi управлiння агроекономiчними проце-сами нами пропонуеться концептуальна схема форму-вання прийняття управлшських ршень (ПУР) в агро-сферi з урахуванням ризику, що враховуе специф^ i характер взаемодп пiдсистеми ПУР по ризиках з ш-шими (зовншшми i внутрiшнiми) пiдсистемами АПК.
Нами визначено, що при прийнятп управлшських ршень варто видшяти узагальнену послiдовнiсть дослiдження зi зниження господарського ризику, у двох напрямках: запоб^ання появi можливих ризиюв i зниження впливу ризику на результати виробничо-фшансово! дiяльностi.
Разом з тим, розглядаючи пiдходи по зниженню ризику конкретних товаровиробниюв, цшком право-мiрно виробити загальну концепцiю по зниженню ризику в аграрному виробнищта.
Основними складовими дано! концепцп, е:
1) ощнка виробничого потенцiалу агропщпри-емств, що здатний успiшно реалiзувати намiчений проект;
2) визначення щлей (задач), яю необхiдно досяг-ти (виршити) у ходi реалiзацi! проекту;
3) виявлення факторiв ризику;
4) визначення критерпв вибору i системи показ-ниюв оцiнки зниження ризику;
5) розробка i вибiр альтернативи оцiнки зни-ження ризику;
6) розробка концепщ! аналiзу зниження ризику з позицш обраних критерпв, показниюв i альтернатив;
7) практична реалiзацiя намiченого проекту з ура-хуванням ризику.
В умовах ринкового господарства план тдприем-ства повинен враховувати елементи ризику i невизна-ченостi. По-перше, як багатоварiантнiсть умов господарського року, що можуть здшснюватися в перспективному, плановому перюд^ по-друге, необхщшсть адаптацп до змшних умов господарювання вимагають
використання визначено! юлькосп додаткових трудо-вих i фiнансових ресурсiв i !х розподшу для вирiшення таких задач, що могли б згладити рiзкi перепади пщ-сумюв дiяльностi. Тому важливою задачею е виявлення тих загальних аспектiв управлiння ризиком, що могли б допомогти сшьським товаровиробникам роз-робити власнi стратеги управлшня ризиком.
1нвестування в умовах ринкових перетворень е одним з основних елеменив економiчноl полiтики, спрямовано! на вiдродження аграрного виробництва. Вщ створення сприятливих умов для швестс^в i пiд-приемств, що е споживачами швестицшного капiталу, залежить пожвавлення загального рiвня активностi iн-вестицшного процесу.
Прийняття управлiнських рiшень на пщприемстта з приводу iнвестування залежить вщ рiзних факторiв: виду швестицш; вартостi iнвестицiйного проекту; к1-лькоси iнвестицiйних проектiв; обмеженостi фiнансо-вих ресурав; ризику, пов'язаного з ухваленням управ-лiнського рiшення.
В умовах ринково! економiки можливостей для швестування навiть дрiбних суб'ектiв агробiзнесу до-сить багато. Однак будь-яке пщприемство мае обме-женi вiльнi фiнансовi ресурси, необхiднi для iнвесту-вання. Тому важливе питання оптимiзацi! швестицш-них проектiв, тобто оцiнки !х ефективностi i вибору найбiльш оптимальних.
Процес моделювання i формування прийняття управлшських ршень швестицшно! привабливостi проекпв на пiдприемствах в умовах ризику i невизна-ченостi передбачае виконання ряду етатв.
Перший етап. Ощнку виробничого потенцiалу пiдприемства, ми рекомендуемо виконувати по основних сферах прояву ризику: виробничш, фшансо-вш. Перший етап повинен визначити виробничий по-тенцiал, виявити слабк1 мюця в дiяльностi господарю-ючого суб'екта i визначити напрямки !х подолання, що здатш успiшно реалiзувати намiчений проект.
Другий етап. Визначення цМ управлiння ризи-ками по швестицшнш привабливостi проектiв, як1 не-обхщно досягти (вирiшити) у ходi реалiзацi! проекту. Грунтуючись на результатах аналiзу й оцiнки виробничого потенщалу пiдприемства, можна конкретизувати цiлi i задачi, як1 варто вирiшити шляхом розробки i реалiзацi! вiдповiдних заходiв для здiйснення даного проекту.
Третiй етап. Виявлення фактс^в ризику. Процедуру виявлення фактс^в ризику варто починати зi складання !х перелiку i характеристики. При цьому варто звернути увагу на:
— збiр i обробку iнформацi! зi сфер прояву ризи-к1в. Iнформацiйний блок системи прийняття ршень по управлшню ризиками, мютить у собi 6 блоюв iн-формацiйних поток1в ризиюв: природно-клiматичних, продуктових, квалiфiкацiйних (кадрових), територь альних, iнновацiйних i фiнансових.
— накопичення шформацп зi сфер прояву ризиюв. Вона необхщна для аналiзу й оцiнки факторiв ризику в результата взаемодп ринкового i державного ре-гулювання аграрних ринюв.
Четвертий етап. Визначення критерпв вибору i системи показник1в ощнки зниження ризику. Вибiр критерiю i показник1в оцiнки ризику повинен здiй-снюватися виходячи з ц^лей i задач, сформульованих на вiдповiдному етат роботи. Оскшьки в економiцi пщприемницького типу головною метою е прибуток,
KprnepieM ефективноста тих чи шших заходiв, що зни-жують ризик, варто назвати забезпечення гарант ïï одержання.
П'ятий етап. Розробка i вибiр альтернативи оцш-ки зниження ризику. На практищ пiдприeмство не во-лодie (i не може володгги) такими запасами знань i часу, щоб сформулювати й оцшити кожну можливу альтернативу. Тому менеджери (консультацiйнi фiрми i центри) шукають прийнятний варiант, що дозволяе зняти проблему.
Шостий етап. Розробка концепцп аналiзу зниження ризику з позицш обраних критерпв, показниюв i альтернатив. Аналiз ризику — процес виявлення (щентифжацп) i оцiнки небезпек. Основний змют цieï процедури полягае в тому, що в результата проведе-ного аналiзу, слiд одержати перелш можливих варiан-тiв ршень конкретних проблем (досягнення поставлено! мети) з докладною характеристикою позитивних i негативних наслщюв кожного з них.
Сьомий етап. Практична реалiзацiя намiченого проекту з урахуванням можливого ризику. Шсля за-вершення етатв, пов'язаних з обГрунтуванням заходiв щодо зниження ризику, необхiдно продумати меха-нiзм к можливо'1 реалiзацiï.
Процес безпосереднього впливу на ризик нами представлений трьома основними способами — зни-женням, збереженням i передачею ризику.
Зниження ризику мае на увазi зменшення розмь рiв можливого збитку, iмовiрностi настання неспри-ятливих подш.
Збереження ризику на iснуючому рiвнi не завжди означае вiдмовлення вщ будь-яких дiй, спрямованих на компенсащю збитку, хоча така можливiсть перед-бачена. Пiдприeмство може створити спещальш ре-зервнi фонди (фонди самострахування або фонди ризику), з яких буде здiйснюватися компенсацiя збитюв при настаннi несприятливих ситуацiй.
До заходiв, здiйснюваних при збереженнi ризику, можуть бути також зараховаш: одержання кредита i позик для компенсаций збитюв i вiдновлення виробни-цтва, одержання державних дотацш та ш.
Заходи для передачi ризику означають передачу вщповщальноста за нього третам особам при збере-женнi юнуючого рiвня ризику. До них належать стра-хування, що маe на увазi передачу ризику страхово'1 компанИ за визначену плату, а також рiзного роду фь нансовi гарант, поручительства тощо.
Восьмий етап. Заключним етапом управлiння ризиком, e контроль i коректування результатiв реалiза-цп обрано'1 стратеги з урахуванням ново'1 iнформацiï. Контроль полягаe в одержаны iнформацiï вiд мене-джерiв про збитки, що вiдбулися, i вжита заходи по 1х мiнiмiзацiï. Вiн може виражатися у виявленш нових обставин, що змiнюють рiвень ризику, передачi цих даних страховш компанИ, спостереженнi за ефектив-шстю роботи систем забезпечення безпеки та ш. Крiм цього, повинен вщбуватися перегляд даних про ефек-тивтсть використовуваних заходiв для управлiння ри-зиками.
У рамках представленого нами аналiзу ризику можуть використовуватися системи економшо-матема-тичних моделей, алгоршмв i методичних пiдходiв, що дозволяють максимально об'ективно оцiнити змiннi умови i визначити рiвень iнвестицiйноï привабливоси пiдприeмства з урахуванням факторiв ризику i неви-значеностi.
Усi процедури i кроки пропоновано'1 нами методики побудоваш на послiдовностi 9 етатв виконання задач функцюнування тдприемства з урахуванням не-визначеностi i ризику економiчного середовища.
Крок 1. Розробляеться i реалiзуeться шформа-цшна система для пiдготовки вхiдноï шформацп. На основi статистичних даних формуеться прогноз вро-жайностi культур кожного господарства.
Для кожного господарства на основi оцшки об'ективних факторiв i параметрiв його дiяльностi встановлюються можливють, доцiльнiсть або недо-цiльнiсть вщповщного варiанта кластерного розвитку по випуску к1нцево1 продукцiï i наданню послуг, по поглибленню внутршньогалузевого подолу пращ i технолопчно1 (стадiйноï) спецiалiзацiï.
Крок 2. Можливi варiанти кластерного розвитку i схеми спецiалiзацiï пiддаються глобальнш оцiнцi i вибору з урахуванням результата аналiзу попереднього етапу i загальнорегюнальних iнтересiв (потреб). Ует господарства групуються по характеру виробничо'1 дi-яльностi i продукцiï, що випускаеться (послуг, що на-даються). Вихщна сукупнiсть пiдприeмств розбива-еться на однорщш групи за допомогою методiв кластерного аналiзу по методу Уорда, а виробничий по-тенщал групи однорiдних пiдприeмств поеднуеться в типи.
Крок 3. Виршуеться багатокритерiальна оптимi-зацiйна задача. Тут ует параметри задачi роздiленi на випадковi величини, що випробують вплив випадко-вих факторiв i в результата вардакга i детермiнованi (визначенi). Врожайшсть с^льськогосподарських культур i цши реалiзацiï 1 ц продукцiï е випадковими величинами. Продуктивнiсть тварин i витрати грошових i трудових ресурсiв на 1 ц продукцп вважаеться нормативною, розрахованою на основi технологiчних карт. Обсяги виробничих ресуретв можна розглядати як детермшоваш.
Спочатку необхiдно робити аналiз ieрархiй критерпв використання iнвестицiй, що характеризують ефективнiсть, i альтернатив задачi для вибору най-б^льш прийнятного критерда. Потiм за допомогою експертних оцшок можна визначити ступiнь важливо-стi факторiв, що впливають на вибiр того чи iншого критерда. Далi можна розрахувати iмовiрностi ризику по швестицшнш привабливостi проектiв в агропро-мисловому виробництвi на основi думок експертiв i ранжирування значимости критерпв експертно'1 оцiн-ки. У пщсумку виходить взаемозв'язок рiвня ризику по швестицшнш привабливоста проектiв в агропромисло-вому виробництвi iз можливютю прийняття управлiн-ських рiшень по 1х мiнiмiзацiï.
Тут як локальш критер11 оптимiзацiï можуть ви-ступати показники: "максимум реалiзованоï продук-цИ", "максимум валово'1 продукцп", "максимум чистого доходу", 'ртвень рентабельностi".
Крок 4. На цьому крощ розглядаеться задача оп-тимiзацiï розпод^лу продажiв продукцп, здшснюеться вибiр множини варiантiв iз плану продаж1в з урахуванням ризику i невизначеноста, заснована на ще1 мiнiмi-зац11 середнього абсолютного вщхилення.
При цьому ставиться мета розробити процедуру узгодження оптимiзацiï й iмiтацiï при формуваннi за-купiвельноï цши, наприклад на зерно, що враховують економiчнi iнтереси держави i тдприемства. При ура-хуваннi прагнення власника знизити ризик неприй-нятних збитюв можливi рiшення, згiдно яким бажаний
64
В1СНИК EK0H0MI4H0Ï НАУКИ УКРАШИ ф
поетапний продаж вироблено1 продукцп (розподш об-сягу продаж1в, наприклад, зерна в часi в перюд до на-ступного врожаю). Далi на основi анапiзу сезонних особливостей динамiки цiн у минулi роки i з урахуван-ням оч^ваного рiвня шфляцп може бути зроблений прогноз цш по мюяцях року по можливих сценарiях. Вхщш технiко-економiчнi коефiцiенти i параметри моделi вводяться в модель екзогенно.
У результата виходять плани з продажу продукцп (зерна) протягом планового перюду при рiзних допу-щеннях щодо середнiх абсолютних вiдхилень вiд очь куваного загального виторгу (за винятком витрат по оплатi витрат сховища (елеватора).
Крок 5. Задача полягае в оцшщ ризику наслiдку обраного рiвня закутвельно1 цiни з погляду держави i з погляду сшьськогосподарського виробника.
Щоб формувати цiни на сшьськогосподарську продукцiю держава повинна прогнозувати рiвень ш-фляцп. Засобiв, отриманих пiдприемцями за вирощену i продану державi продукцiю, повинно вистачити на покриття витрат до наступного врожаю. Пропонована методика, заснована на зютавленш оч^ваного ефекту i ризику, не тшьки допускае, але i передбачае вибрати найбшьш прийнятний рiвень (варiант) закутвельно1 цiни для сшьськогосподарського виробника.
Крок 6. Необхщна оцiнка ризику втрати прибутку при зберiганнi продукцп з урахуванням мiнливостi цiн на ринку сшьськогосподарсько1 продукцп. З декшькох рiшень, вiдомих у теорп ^ор, вибираеться те, котре е прийнятним для конкретного випадку.
При цьому рядки матриц являють собою рiзнi варiанти, а стовпцi — можливi клiматичнi результати (несприятливi, середнi i сприятливi).
При цьому критерп можуть бути роздiленi на двi групи, що дозволяють оцшювати альтернативу залеж-но вщ рiвня визначеностi ситуацп: вибору альтерна-тиви в умовах ризику (критерш "Байеса-Лапласа"); ви-бiр альтернативи в умовах невизначеностi (критерш "Мшимакса", "Севiджа", "Гурвiца").
Для обережно1 стратеги характерне вiдмовлення вiд ризиюв. При такш стратеги одним з найчастше використовуваних методiв управлiння ризиками е страхування. Суть методу — створення власних стра-хових фондiв, призначених для покриття збитюв.
Крок 7. Схема розрахунку нормативiв будуеться виходячи з цшей вирiвнювання рентабельности що може варiюватися залежно вщ погодного i цiнового фактора.
Рiвень рентабельносп з урахуванням використо-вуваного страхового резерву в несприятливш ситуаци i з урахуванням вщрахувань у страховий фонд у серед-нiх i сприятливих ситуацiях.
Крок 8. Для цього можна використовувати iмiта-цшну модель фшансово1 дiяльностi пiдприемства.
Спочатку будуються моделi попиту i поведшки конкурента на основi розрахункових даних. За результатами аналiзу вихщно1 моделi визначаються величини попиту, ринкова цша i нормативнi коефiцiенти i !х по-еднання, при якому забезпечуеться можливiсть здш-снення простого (стабМзащя виробництва) i розши-реного (розвиток виробництва) вщтворення з урахуванням шфляцп. При цьому варто розрахувати ш-декси-дефлятори i диспаритет цш на сшьськогоспо-дарську продукщю.
Крок 9. Пропонуються можливi варiанти iнвести-цiйноl програми пiдприемства на основi формування бюджету капiталовкладень з використанням лшшного динамiчного програмування.
Для оптимiзацil iнвестицiйноl програми госпо-дарства на основi критерiю чисто1 дисконтовано1 вар-тостi вирiшуеться оптимiзацiйна задача. Враховуеться, що пщприемство не розглядае можливють залучення додаткових позикових джерел фiнансування, тобто задача полягае в найбшьш ефективному розподЫ власних засобiв серед iнвестицiйних об'екив:
Висновки та пропозицГ1. Здiйсненi ггеративш роз-рахунки по всiх iерархiчних ланках поряд з доказом можливосп i доцiльностi практичного використання пропоновано1 системи дозволяють запропонувати конкретнi параметри спецiалiзованого кластерного розвитку по швестицшнш привабливостi пiдприемств у розрiзi областей, зон i типiв окремих господарств на середньострокову перспективу. З урахуванням ана-лiзу, лише 46% пщприемств вiд загально1 кiлькостi до-слщжуваних сiльськогосподарських пiдприемств ма-ють високий ступiнь привабливостi для iнвестора в частит використання економiчного потенщалу. Таким чином, оцiнка в агропромисловому виробнищта з погляду рiвня ризику дозволяе створити реальне швес-тицiйно привабливе i конкурентне середовище для пiдприемства.
Список використаних джерел
1. Довбня С. Б. Новий пщхщ до оцшки економi-чно! ефективностi iнвестицiйних проектiв / С. Б. Довбня // Фшанси Украши. — 2007. — №7. — С. 62-70.
2. Гайдуцький А. П. 1нвестицшна конкуренто-спроможшсть аграрного сектора Укра1ни / А. П. Гайдуцький. — К.: Нора-Друк, 2004. — 156 с.
3. Наумов О. Б. Стратепя розвитку сировинно1 бази текстильно1 промисловоси / О. Б. Наумов. — Херсон: Олди-плюс, 2005. — 384 с.
4. Соколенко С.1. Кластери в глобальнш еконо-мiцi / С.1. Соколенко. — К.: Логос, 2004. — 848 с.
