CC BY
47
3. Водний Кодекс Украши. [Електронний ресурс]. - Доступный з http://zakon4.ra-da.gov.ua/laws/show/213/95-вр.
4. Кулшч П.Ф. Правовий режим земель водного фонду / П.Ф. Кулшч // Земельне право Украши. - 2008. - № 5-6. - С. 19-30.
5. Носж В.В. Два кодекси мо'1 / В.В. Носж // Вюник прокуратури. - 2001. - № 1 (7). - С. 32-36.
6. М1рошниченко А.М. Науково-практичний коментар Земельного кодексу Украши / А.М. М1рошниченко, P.I. Марусенко. - К. : Вид-во "Правова едшсть", 2009. - 169 с. - С. 422-423.
7. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В.1. Семчика. - Вид. 3-те, [перероб. та доп.]. -К. : Вид. дм "1н Юре", 2007. - 754 с.
8. Потапчук 1.М. Прибережна смуга мор]в як елемент правово'1 охорони мор]в в УкраЫ / 1.М. Потапчук // В1сник Кшвського нащонального ушверситету ]м. Тараса Шевченка. - Сер.: Юридичш науки. - К. : Вид-во КНУ 1м. Тараса Шевченка. - 2005. - № 65-66. - С. 100-102.
9. Статистичний зб. Закарпатсько'1 облай! [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.uz.ukrstat.gov.ua/catalog/catalog-2012.pdf.
10. Чорноус О. Правовий режим водоохоронних зон / О. Чорноус // Юридичний журнал. -2008. - № 7-8. - С. 102-106.
Пересоляк В.Ю., Малахова С. О. Особенности установления прибрежных защитных полос малых рек и ручьев в населенных пунктах (на примере Закарпатской области)
Рассмотрены особенности и порядок установления прибрежных защитных полос малых рек и ручьев в населенных пунктах Закарпатской области на основе градостроительной документации. Предложено на основе градостроительной документации устанавливать прибрежные защитные полосы в административно-территориальном образовании - село, что позволит повысить управление земельными ресурсами органами местного самоуправления.
Ключевые слова: прибрежная защитная полоса, градостроительная документация, административно-территориальное образование - село.
Peresoljak V. Yu., Malakhova S.O. Features of establishment of off-shore defences zonal of the small rivers and brooks are in settlements (on the example of the Zakarpattia region)
Features and order of establishment of off - shore defences zonal of the small rivers and brooks are considered in the settlements of the Transcarpathian area on the basis of town -planning documentation. It offers on the basis of town - planning documentation to set off - shore defences zonal in administratively territorial education - sat down, what a management will allow to promote by the landed resources by the organs of local self - government.
Keywords: are off - shore defence zonal, town - planning documentation, administratively territory.
УДК 631.[417.1+433.3] Наук. ствроб. I.B. Шум -
1нститут агроекологи i природокористування НААН, м. Кшв;
наук. ствроб. Т.Ю. Бедертчек, канд. с.-г. наук -Нащональний ботатчний сад iM. М.М. Гришка НАН Украти, м. Кшв
ЕКОЛОГ1ЧНА ЯК1СТЬ ГРУНТУ: КРИТЕРН ОЦ1НЮВАННЯ
Проаналiзовано сучасш шдходи до оцшювання якост грунту. Розглянуто основш ц критери, серед яких: кислотшсть, питома електропровщшсть, BMicT лабшьно! оргашчно! речовини. Останнш показник пропонуемо визначати за вмютом легкоокиснюваних орга-шчних сполук, як окиснюються нейтральним розчином перманганату калвд. Також обгрунтовано доцшьшсть визначення стабшьност та еколопчно! емност оргашчно! речовини грунту за сшввщношенням оптично! щшьност екстракпв оргашчних сполук у водних розчинах NaOH i NaF.
Ключовг слова: кислотшсть, питома електропровiднiсть, лабiльна оргашчна речо-вина грунту, екологiчна емшсть грунту.
Вступ. За даними В. А. Ковди [8], щороку у свт He3BopoTHi втрати орних грунтов становлять 6-7 млн га. В Укрш'ш щорiчнi втрати гумусу сягають 0,5 т/га рДллД [10]. Цi дан свiдчать про значнi темпи деградацц грунтов i потребують засто-сування сучасних методв дослiджень для шдикацц порушень на pаннiх стадиях та пошуку шляхДв протидй' впливу негативного чинника чи pемедiацií порушених компонентов. Проте грунт е надто складним об'ектом дослiдження, щоб можна бу-ло дослiдити у комплексi всД його властивостi. Тому, для проведення експрес-дДаг-ностики стану грунту використовують певний обмежений пеpелiк показникДв, mi е основними iндикатоpами його еколопчно! якостi або, як кажуть американськД дос-лiдники, "здоров'я грунту" [13].
Трьома найважливДшими показниками, якi використовують для експрес-дд-агностики стану грунту, е його кислотшсть (рН), електропровДдшсть та вмiст ла-бшьно! оргатчно! речовини [6]. КрДм того, для оцДнки екологiчноí якосто грунту дощльно також використовувати такий показник як екологДчна емнiсть чи екопро-текторна здатшсть, який розраховують за L. Hargitai [23].
Кислотнiсть. За даними продовольчо! та сiльськогосподаpськоí оpганiзацií ООН (ФАО), лише 1/10 всДх грушов планети характеризуються сприятливими кис-лотно-основними умовами для вирощування основних сДльськогосподарських культур [17]. При цьому, бДльше, нДж тpетинi грунтов свДту властивД рДзнД форми "кислотного стресу", пов'язаш Дз змДнами властивих природним грунтам актуально!' та обмшно! кислотностей [14].
Подкислення педосфери е одшею Дз глобальних екологiчних проблем. Щоп-равда, бДльшДсть вчених схиляеться до думки, що вона е природного, а не антропогенного походження. Зокрема, M.J. Mitchell et al. [32] зазначають, що навiть нез-начнi змДни у природних бiогеохiмiчних циклах мають значно сильнДший вплив на кислотно-основну piвновагу грунтов i поверхневих вод, нДж кислотт опади.
Проте, остантм часом темпи шдкислення педосфери, як i бiосфеpи в зага-лом, зросли. Оск1льки достовДрний зв'язок мДж кислотшстю опадав та змДнами рН рДзних компонент довкДлля вдаеться встановити нечасто, доцДльно порДвняти кислотно-основн властивостi грунтов за рДзного антропогенного навантаження. Для прикладу, розглянемо грунти агемеробно! екосистеми - закарпатського букового пралДсу, як1 не зазнавали жодного антропогенного впливу. За даними A. Zlatnik [40], кислотшсть приповерхневого шару грунту 0-10 см у буроземах пралДсДв була у даапазот 4,5-4,8 одиниць, а в межах окремих парцел сягала 3,4 одинищ рН. K.W.T. Goulding i L. Blake [21] дослiджували змДни кислотностД грунтов на сДяних луках Ротамстедсько! дослДдао1 станцй' (ВеликобританДя). УнД-кальнДсть проведених дослДджень полягае в тому, що проаналДзовано дан!, почина-ючи з 1856 р. - з моменту створення стащонару в Ротамстедд. З'ясовано, що дов-готривале застосування засобДв удобрения на прикладД сульфату амонДю в дозах 48 i 144 кг N-га"1 призводить до збДльшення кислотностД водно! витяжки. ПорДвня-но Дз контролем (варДант без удобрення) спостерДгаемо такД змДни: у 1876 р. -4,4 проти 5,3; у 1923 р. - 3,8 проти 4,8; у 1959 р. - 3,6 проти 4,0; 1973 р. - 3,7 проти 4,1; у 1975 р. - 3,3 проти 3,6 одиниць рН. КрДм наведеного висновку, з цих даних
можна зробити ще один - прослiдковуeться поступове шдкислення не лише дос-лщного, але i контрольного варiанта.
Головним джерелом йон1в Пдрогену, якi й спричиняють кислу реакцда се-редовища, е рослини. У процесi життeдiяльностi вони обмiнюють 'х на еквшален-тнi кiлькостi йон1в бiофiльних елеменпв: Са2+ на 2Н+, К+ на Н+ тощо. Так виглядае катюнний тип живлення рослин. Вiн властивий бiльшостi дерев. Натомiсть, трав'янi рослини характеризуются змiшаним - катiонно-анiонним типом живлення. Крш Н+, вони активно видшяють у середовище ОН- та НСО3-. Цей механiзм Грунтуеться на необхiдностi пiдтримання певного електричного потенциалу на мембранах клiтин корешв, що забезпечуватиме 'х захист ввд електричного пошко-дження [6]. Описаний феномен мае назву "трофiчне шдкислення" - змщення кис-лотно-основно'' ршноваги Грунту в бiк кисло! реакцп i е критерiем iнтегральноí ощнки стану Грунту. Саме тому кшьккна оцiнка активно!' (рН водно!' витяжки) та обмiнноí (рН сольово'' витяжки) кислотност! Грунту е необхвдною умовою для з'ясування едафiчного комфорту та еколопчно'' якосп Грунту загалом.
Електропроввдшсть. Наступним високошформативним !ндикатором стану едафотопу е величина питомо'' електропровщност! Вона е штегральним показни-ком ! ткно корелюе !з багатьма властивостями Грунту, що ктотно впливають на його родючкть та екосистемн функцц [1, 2]. Питома електропровщнкть ткно пов'язана з вологктю, сумою обм!нних основ, текстурою, кшькктю та якктю ор-гатчно'' речовини Грунту та багатьма !ншими властивостями Грунту [22]. Оскшьки електропровщнкть мшерал!в та прських порщ е незначною, 'х цшком можна вщ-нести до даелектриюв [3, 4]. Тому основними нолями зарядв у Грунт! е йони (зок-рема ! протони) та, частково, електрони ! Грунтов! коло'ди.
Сшьськогопосдарське використання Грунтав призводить до порушення стввщношення процес1в 1ммобшзацц ! мшерал!зацп ОРГ. Тому необхвдно кон-тролювати йонний статус Грунту, адже посилена мшерал!зац1я оргатчних сполук спричиняе додаткове надходження у Грунтове середовище мшеральних речовин у йоншй форм! (Н+, МЫ4+, ЫС03", Ы03", Н2Р04", НР042", Р043-, ОН-, ЫС03" тощо). Вод-ночас, анал!зуючи електропровщнкть водно-Грунтових суспензш, потр!бно також брати до уваги той факт, що оргашчна речовина Грунту складаеться з велико'' кшь-кост! макромолекулярних структур, що мктять як ароматичш, так ! ал!фатичт (ациктчт й алщикмчш) функщональт групи. Тому ОРГ е потужним джерелом не лише йошв (зокрема, прототв), але й електрошв [1, 4].
За даними З. Гамкала [3], у Грунтах агроценоз1в: старойяних травостанв ! польових авозмш прослщковуеться достов!рний прямий зв'язок м!ж величиною пи-томо'' електропровщносп та розм!ром лабшьного пулу оргатчно'' речовини Грунту.
Важливкть питомо'' електропровщносп для ощнки еколопчно'' якост! Грунту е значною. Прикладом може бути створення карт електропровщносп, на основ! яких розробляють норми поливу, внесення мшеральних та органчних добрив ! навиъ пестицидов [34]. Варто зазначити, що кнують як польов!, так ! лабораторт методи визначення питомо'' електропровщносп Грунту. Перш! передбачають використання спещального навкного обладнання, що дае змогу проводили визначення цього по-казника безпосередньо в пол! з прив'язкою до конкретно'' точки, адже пристро'' об-ладнат ОР8-приймачами ! побудова карти електропровщносп виконуеться в режи-ш реального часу. Проте отримана шформаще е головно характеристикою вологосп
Грунту. Натомкть проведення лабораторних кондуктометричних дослiджень перед-бачае приготування водно-Грунтових суспензiй. За цих умов повнiстю йвелюеться фактор вологост i стае можливим ощнити, власне, йонний статус Грунту.
Варто зазначити, що сiлъсъкогосподарсъке виробництво пов'язане i3 змь ною структурно-функцiоналъноí цшсносп системи грунт - рослина. За таких умов "можлива низхiдна мкрацЫ атотв бюфтьних елементiв та водорозчинних метало-оргатчних комплекЫв у позакореневу зону, що е екологiчно небажаним, осюльки сприятиме евтрофжацп природних вод. Саме вимiрювання електропро-вiдностi Грунтових суспензт за профтем Грунту... дасть змогу простежити за трансформуванням архтектонжи його йонного статусу i особливостями формму-вання набутог якостi Грунту" [4, с. 85].
Вмкт лабшьно! оргашчно! речовини. Оргашчна речовина Грунту е висо-кодинамiчним гетерогенним комплексом оргашчних сполук, що перебувають на рiзних стадшх гумiфiкацií. Наймолодшi з них ще не зазнали глибоко1 трансформа-цií i представленi рiзноманiтними сахаридами, полiсахаридами, амiнокислотами, ферментами тощо - тобто тими сполуками, що мктяться у склад органiчноí речовини Грунту, але власне " гумусом" 1х назвати не можна. Сукупнкть цих сполук ут-ворюе лабшьний пул органiчноí речовини Грунту i виступае його енергопластич-ним буфером [5], який вiдiграе провiдну роль у циклах бюфшьних елементш i, на-самперед, Карбону й Нирогену [11].
Пошук нових та вдосконалення iснуючих способш оцiнки вмiсту лабшьних фракций органiчно[í речовини Грунту е одним iз прiоритетних напрямiв розвитку сшьськогосподарсько!' екологл та екологiчного Грунтознавства [38; 29; 19; 20]. Саме лабшьш фракцй' е найближчим джерелом бiофiлъних елементш та енергл для рослин та мiкроорганiзмiв. Кр1м того, всi лабiлънi сполуки е легкоокиснюваними, тому iнтенсивно мiнералiзуютъся та поповнюють атмосферний резервуар Карбону у вигляда парникових газш - СО2 та СО.
Одним iз найперспектившших способш оцiнки вмiсту лабшьних (легко-окиснюваних) сполук у Грунтi е хемодеструкщя з використанням як окисника пер-манганату калiю. Використання традицшних методш хемодеструкцй' пов'язане iз застосуванням дорогих i небезпечних для здоров'я людей та довшлля реактивш, серед яких: дихромат калда, сульфатна кислота, хлорати i перхлорати. Натомiстъ, перманганат калда позбавлений цих недолiкiв. Як зазначають P.W. Moody et al. [33], "дружнкть до довкшля" та низька токсичшсть для людини сприяють широкому використанню цього хгшчного агента у лабораторнiй практицi.
Перманганат калда - це сшь, яка складаеться з iонiв K+ i MnO4-. Ii' водний розчин характеризуемся iнтенсивним фiолетовим забарвленням. Якщо його випа-рити - утворюються дабш призматичнi темно-фiолетовi кристали з вираженим металевим блиском [18; 7]. Варто зазначити, що окиснювальна здатнiстъ перман-ганату калда (його водного розчину) iстотно залежить вiд кислотно-основних умов i визначаеться рН реакндйно! сумт! За даними G.H. Blair [15], залежно вiд рН, KMnO4 окиснюе рiзнi сполуки, оскiлъки вiдновлюетъся до сполук Мангану рiзного ступеню окиснення: до Mn2+ у кислому, МпО2 - в нейтральному i слабко-лужному i до Mn042- - у сильнолужному середовищi.
G. Stanford [35] ощнив iнформативнiстъ перманганатного окиснення для видшення, власне, лабiлъноi оргатчно! речовини i дайшов висновку про те, що
слiд використовувати лише нейтральний або слабколужний розчин. На його думку, тдкислення реакщйно!' сумiшi призводить до того, що перманганат калiю по-чинае окиснювати не лише лабiльнi сполуки, але й iншi - стабшьт компоненти, таш як лiгнiн, лкноцелюлоза тощо. W. Loginow et al. [30] також дiйшли подабних висновюв. Вони встановили, що водний розчин KMnO4 за нейтрально!' реакцií зда-тен окислювати прост! вуглеводи, амши, амiноцукри та амiнокислоти, а також ш-шi органiчнi сполуки, як! мктять пдроксильт або карбонiльнi групи.
Вщповщно до сучасних уявлень про залежнкть окиснювально!' деструкцц перманганату калда вщ ступеня кислотност!, вважають, що за нейтрально!' реакцц середовища, у розчин! мктиться тшьки MnO2, який, власне, i призводить до фор-мування насиченого темно-фюлетового кольору [7].
У агроеколопчних дослщженнях традищйно використовують 0,333 M KMnO4. Дощльнкть саме тако!' концентращ'' була теоретично обгрунтована та практично доведена G.H. Blair et al. [15; 16]. На шдсташ численних дослщжень якост! оргашчно!' речовини грунтав Австрали, вони дайшли висновку, що така концентрация окисника забезпечуе максимальну шформативнкть. Натомкть, деят ав-тори вважають за необхщне ктотно - на порядок ii зменшити. Так, R.D.B. Lefroy et al. [28] дшшли висновку, що використання 0,033 M KMnO4 е бшьш дощльним, адже зростае шформативнкть отриманих значень в контекст! ощнки функщональ-них пул1в Карбону у склад! оргатчно!' речовини грунту.
Також варто зазначити, що деят вчеш критично ощнюють перспективу використання перманганату калда для видшення суто лабшьних оргатчних сполук. Так, A. Tirol-Padre i J.K. Ladha [37] звертають увагу, що школи до 27 % вщ валового вмкту Карбону може бути окиснено нейтральним водним розчином перманганату калда. Цей факт, на 'хню думку, св!дчить про низьку селективнкть методу -вони висловлюють сумшви, що вщносний вмкт лабшьних оргашчних речовин у грунтов може бути таким значним. Проте, як показують дослщження З.Г. Гамкала [6], - величина лабшьного пулу ОРГ може сягати 50 % ввд валового вмкту Сорг, тому аргументи згаданих автор1в нам видаються непереконливими.
У наших роботах ми використовуемо методику ощнки вмкту легкоокис-нюваних оргатчних речовин, запропоновану R.W. Weil et al. [39]. Вона передба-чае застосування 0,02 M KMnO4 в 0,1 M CaCl2. Процитоват автори називають от-риманий показник "х!мчно активний Карбон". Вони вважають, що зменшення концентрацц окисника забезпечило ктотне покращення селективносп хемодес-труктивного фракщонування ОРГ. Важлививою перевагою цього методу е також проведення дослщжень в розчин! хлориду кальцда Вщомо, що бшьшкть грунто-вих колодав несуть негативний заряд. З огляду на це, йони Кальцда !'х ефективно зв'язують i забезпечують ефективне освилення розчину впродовж 5-10 хв. Отри-маний надосадовий (супернатантний) розчин через такий короткий пром!жок часу вже стае придатним для спектрофотометричних дослщжень. Цю методику широко використовують у сучасних агроеколопчних дослщженнях у провщних кра'нах свиу, серед яких США, Японя та Австралк [31].
Екологiчна eMHicTb грунту. Стале використання агроекосистем е немож-ливим без забезпечення бездефщитного балансу оргатчно!' речовини грунту. Але, насамперед, варто знайти надшш критерц ощнювання стану цього бюкосного ri-ла, на основ! яких можна було б приймати вмотивоваш управлшсьт ртення. Так,
О.1. Пилипенко та iн. [9] пропонують використовувати з щею метою показник "су-марне iнтегральне грунтопокращення", який розраховують за бальним принципом, беручи до уваги рiзнi фiзичнi, х1м!чн та фiзико-хiмiчнi властивостi грунту. Проте под!6н пiдходи пов'язанi iз значними неточностями, спричиненими похибками кожного з методов визначення. Також проведення розрахунку для товщ грунту по-тужшстю 100 см йвелюе стратифiкацiю грунту на генетичн горизонти.
Цих недолшв позбавлений сучасний тдхвд до ощнки якостi органiчноi ре-човини грунту, запропонований видатним угорським хiмiком Ь. Hargitai [23]. Вiн базуеться на визначенш коефiцieнта стабiльностi органiчноi речовини грунту - К, що розраховуеться за сшввщношенням екстинкщй органiчних речовин, розчинних у водних розчинах i №ОН. Встановлено, що найменшi значення К характернi для детриту i змiнюються вiд 0,001 до 0,01. Натомiсть, зi зростанням ступеня гумь фiкацii, значення коефiцiента стабшьносп органiчноi речовини грунту рiзко збшь-шуються та можуть сягати 10 в гумусових горизонтах цiлинних чорноземгв [24; 25]. Стабiльнiсть органiчноi речовини грунту е важливим параметром, який прямо чи опосередковано впливае на широкий спектр еколопчних функцiй грунту. Це, зокрема його здатностi утримувати воду (гiдрофiльнiсть) та iммобiлiзовувати (зв'язувати) рiзноманiтнi ксенобiотики, тобто його еколопчна або екопротекторна роль. Цьому питанню надають особливо!' уваги, оскшьки формування рiзних орга-но-мiнеральних комплексiв е основою грунтоутворення i функщонування педос-фери, основним механiзмом забезпечення 11 екологiчного комфорту.
Мобiльнiсть мiкроелементiв i ксенобiотикiв у агроекосистемах лiмiтуеться здатшстю грунту зв'язувати токсичнi для бюлопчних систем елементи та сполуки. Зокрема, РЬ, Ni, Сё та ^ е органофiльними елементами та здатш утворювати стiйкi комплекси з гумусовими речовинами.
Ризики нагромадження та мiграцii токсикантiв у межах екосистеми характеризуются екологiчною емнiстю грунту, як штегральним показником, що вклю-чае кшьшсш (валовий вмiст Карбону оргашчних сполук, потужнiсть дослщжува-ного шару чи горизонту) та яккш (шдекс стабiльностi) параметри органiчноi речо-вини грунту.
Ь. 82аЬо i К. T6th-Suranyi [36] проаналiзували змiни значення загальноi екологiчноi емносп залежно вiд ступеня еродованосп територц для бiльшостi грунтов Угорщини. На основi 1х досвiду були зроблеш численнi карти ерозiйноi та екологiчноi небезпеки, якi широко застосовують для прийняття управлiнських рь шень. Крiм цього, тдхвд Ь. Нащ^ використовують в Чехи [26], Лтга [27] та ш-ших крашах бвропи.
Крiм загальноi, важливим iндикатором стану грунту е його специальна еко-логiчна емнiсть. За даними Ь. Hargitai [24], встановлено залежшсть коефiцiента якосп органiчноi речовини грунту (К) та стввщношення С: N збiльшення якостi (вмiсту ароматичних компонентiв) органiчноi речовини грунту супроводжуеться зменшенням спiввiдношення Карбону до Нгтрогену.
Значення екологiчноi емностi грунту дае змогу об'ективно ощнити стан цього бюкосного тиа для формування екологiчно безпечних агроекосистем. Ми вперше в УкраЫ [12] апробували цей показник для ощнки впливу полезахисних лкових смуг на грунт в умовах Центрального Правобережного Лкостепу.
1з описаних у цьому дослщжент показниыв еколопчно! якосп Грунту широкого застосування на теренах колишнього СРСР набув лише один - кислотнкть Грунту. Решта показниыв (електропров!дшсть, вмкт лабшьно! оргатчно! речови-ни, еколопчна емнкть Грунту) або не вивчаються взагал!, або представлена пооди-нокими роботами. Ширше застосування цих показниыв дасть змогу детальшше ощнити яккть ("здоров'я") Грунту та приймати ефектившш! управлшсьт ртення у сшьськогосподарському та лкогосподарському виробництвах. Висновки:
1. Грунт е надто складним об'ектом дослвдження, щоб можна було дослiдити у комплекс всi його властивостi. Для проведення експрес-дiагностики стану Грунту використовують певний обмежений перелiк показникiв, яы е основ-ними iндикаторами його еколопчно! якостi або, як кажуть американськ1 дос-лiдники, "здоров'я Грунту". До них входять кислотшсть, питома електропро-вiднiсть та вмiст лабтьно! оргашчно! речовини.
2. Змiщення кислотно-основно! рiвноваги Грунту в бiк кисло!' реакцп призво-дить до формування такого природного феномену як "трофiчне шдкислен-ня". Тому к1льк1сна оцшка активно! (рН водно! витяжки) та обмшно! (рН сольово! витяжки) кислотност Грунту е необхiдною умовою для з'ясування едафiчного комфорту та еколопчно! якостi Грунту загалом.
3. Визначення електропровщноста водно-Грунтових суспензiй дае змогу оцши-ти власне йонний статус Грунту. Отримана шформащя дае шдставу робити попереднi висновки про засолешсть, кислотнiсть, окисно-вiдновний потенщ-ал Грунту тощо. Оск1льки кондуктометрiя е прямим методом визначення, не-визначеностi отриманих результапв дослiдження зводяться до мЫмуму.
4. Вмiст лабiльно! органiчно! речовини Грунту е важливим iндикатором його якост i прямо пов'язаний з широким спектром функцш, що визначають агро-номiчну та екологiчну якост Грунту. Використання як окисника нейтрального розчину перманганату калш дае змогу проводити кшьысну оцiнку вмкту лабiльних (легкоокиснюваних) сполук у Грунтг
5. Стабiльнiсть та екологiчна емшсть органiчно! речовини Грунту визначаються сшввщношенням алiфатичних та ароматичних компонентiв у складi оргашч-но! речовини Грунту. Зi збiльшенням гумусованостi i, вщповщно, ароматич-ностi органiчно! речовини Грунту, зростае !"! стабшьшсть та здатшсть зв'язу-вати макро- та мшроелементи, зокрема i органофiльнi важк1 метали.
Лггература
1. Бедернiчек Т.Ю. Електропровiднiсть, як експрес-гндикатор йонно! активности едафотопу лiсових екосистем / Т.Ю. Бедернчек, С.Л. Копш, Т.В. Партика, З.Г. Гамкало // Бiологiчнi системи. - 2009. - № 1.1. - С. 85-89.
2. Бедершчек Т.Ю. Кшьюсш змши органопрофшю та йонно! активности едафотопу внаслщок усунення субедифжатора / Т.Ю. Бедернiчек, Т.В. Партика, З.Г. Гамкало // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Львш : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2009. - Вип. 19.9. -С. 28-36.
3. Гамкало З.Г. Електропровщшсть як критерий оцiнки йонно! активностi грунту пасовищ при рiзному минеральному удобреннi травостанш / З.Г. Гамкало // Вюник Львшського нацiонального университету ш. 1вана Франка. - Львш : Вид. центр ЛНУ ш. 1вана Франка. - 2000. -Вип. 27. - С. 147-151.
4. Гамкало З.Г. Питома електропровщшсть водних суспензш грунту як експрес-критерш грунтово! дiагностики / З.Г. Гамкало, Т.Ю. Бедернчек, Т.В. Партика, Ю.П. Партем // Бюлопчш системи. - 2012. - № 4(1). - С. 16-19.
5. Гамкало З.Г. Роль активно! фази оргашчно! речовини грунту як енергопластичного буфера у регулюванш едафiчного комфорту / З.Г. Гамкало // Вюннк Харкгвського нацiонального аграрного ушверситету ím. В.В. Докучаева. - Сер.: Грунтознавство. - Харюв : Вид-во ХНАУ ím. ВВ. Докучаева. - 2006. - № 7. - С. 65-71.
6. Гамкало З.Г. Еколопчна яюсть грунту : навч. посiбн. - Львгв : Вид. центр ЛНУ ím. 1вана Франка, 2009. - 412 с.
7. Калюкова Е.Н. Свойства металлов и их соединений : учебн. пособ. / Е.Н. Калюкова -Ульяновск : Изд-во УЛГТУ, 2009. - 156 с.
8. Ковда, В.А. Почвенный покров, его улучшение, использование и охрана. / В.А. Ковда. -М. : Изд-во "Наука", 1981. - 182 с.
9. Пилипенко О.1. Вплив полезахисних люових смуг оптимально! конструкцГ! на властивостi грунту в умовах Центрального Правобережного Лiсостепу / О.1. Пилипенко, О.В. Соваков, Г.О. Гукасова // Лiсове господарство, люова, паперова i деревообробна промисловiстъ : мiжвiдомч. наук.-техн. зб. - Львiв : Вид-во НЛТУ Укра!ни. - 2006. - Вип. 31. - С. 13-18.
10. Шувар 1.А. Про родкгасть грунту треба дбати постшно / 1.А. Шувар // "Агробiзнес съогоднi". - 2011. - № 21-22. - С. 220-221. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/18-2010-06-11-12-53-00/733-2011-11-29-12-31-46.html.
11. Шульц Э. Характеристика разлагаемой части органического вещества почвы и ее трансформации при помощи экстракции горячей водой / Э. Шульц, М. Кершес // Почвоведение. -1998. - № 7. - С. 890-894.
12. Шум 1.В. Екопротекторна здатшсть грунту як критерш оцшки еколопчно! безпеки агроекосистем / 1.В. Шум, Т.Ю. Бедернiчек // Стратегш збалансованого розвитку агроекосистем Укра!ни : матер. Мiжнар. наук.-практ. конф. - К. : Вид-во 1н-ту агроекологГ! i природокористування НААН, 2013. - С. 181-182.
13. Acton D.F. The health of our soils. Towards sustainable agriculture in Canada / D.F. Acton, L.J. Gregorich // Agriculture and Agri - Food. - 1995. - 138 p.
14. Aniol A. Reakcja roslin na zakwaszenie gleby. Mat. Symp. int. "Przyrodnicze i antropogeniczne przyczyny oraz skutki zakwaszenie gleb", Lublin, 1993. - S. 73-80.
15. Blair G.J. Soil carbon fractions based on their degree of oxidation, and the development of a carbon management index for agricultural systems / G.J. Blair, R.D.B. Lefroy, L. Lise // Australian j. Agric. Res. - 1995. - Vol. 46. - Pp. 1459-1466.
16. Blair G. The development of the KMnO4 oxidation technique to determine labile carbon in soil and its use in a carbon management index / G. Blair, R. Lefroy, A. Whitbread, N. Blair, A. Conteh // Assessment methods for soil carbon. Lewis publishers, Boca Raton. - 2001. - Pp. 323-337.
17. Blum A. Plant breeding for stress environments / A. Blum / CRS Press, 1988. - 128 p.
18. Burriel F. Química analítica cualitativa / F. Burriel, F. Lucena, S. Arribas, Y. Hernándéz, J. Edit // Paraninfo. - 1985. - 1150 p.
19. Chen H.Y.H. Stand age, fire and clearcutting affect soil organic carbon and aggregation of mineral soils in boreal forests / H.Y.H. Chen, B.M. Shrestha // Soil Biology & Biochemistry. - 2012. -Vol. 50. - Pp. 149-157.
20. Fissore C. Reduced substrate supply limits the temperature response of soil organic carbon decomposition / C. Fissore, C.P. Giardina, R.K. Kolka // Soil Biology & Biochemistry - 2013. - Vol. 67. - Pp. 306-311.
21. Grisso R. Precision farming tools: Soil Electrical Conductivity / R. Grisso, M. Alley, D. Holshouser, W. Thomason // Virginia Cooperative Extension. - 2009. - Pp. 1-6.
22. Hargitai L. The role of organic matter content and humus quality in the maintenance of soil fertility and in environmental protection / L. Hargitai // Landscape Urban. Plann. - 1993. - Vol. 27. - Pp. 161-167.
23. Hargitai L. Biochmical transformation of humic substances during humification related to their environmental functions / L. Hargitai // Environment international. - 1994. - Vol. 20(1). - Pp. 43-48.
24. Hargitai L. Some aspects of the mobility and distribution of toxic heavy metals contaminants in soil profiles and river sediments / L. Hargital // Int. J. Environ. Anal. Chem. - 1995. - Vol. 59. - Pp. 317-325.
25. Jakusné Sári Sz. Relationships between humification and productivity in peat-based and peat-free growing media / Sz. Jakusné Sári, E. Forró // Hort. Sci. - 2008. - Vol. 35(2). - Pp. 45-49.
26. Klavins M. Approaches to estimating humification indicators for peat / M. Klavins, J. Sire, O. Purmalis, V. Melecis // Mires and Peat. - 2008. - Vol. 3. - Pp. 1-15.
27. Lefroy R.D.B. Changes in soil organic matter as measured by organic carbon fractions and 13C isotope abundance / R.D.B Lefroy, G.J. Blair, W.M. Strong // Plant Soil. - 1993. - Vol. 155 (156). - Pp. 399-402.
28. Leroy B.L.M. The quality of exogenous organic matter: Short-term influence on earthworm abundance / B.L.M. Leroy, A. Van den Bossche, S. De Neve, D. Reheul, M. Moens // European Journal of Soil Biology. - 2007. - Vol. 43. - Pp. 196-200.
29. Loginow W. Fractionation of organic carbon based on susceptibility to oxidation / W. Loginow, W. Wisniewski, S. Gonet, B. Ciescinska // Polish J. Soil Sci. - 1993. - Vol. 20. - Pp. 47-52.
30. Mirsky S.B. Evaluating soil management using particulate and chemically labile soil organic matter fractions / S.B. Mirsky, L.E. Lanyon, B.A. Needelman // Soil sci. Soc. Am. J. - 2008. - № 72. -Pp. 180-185.
31. Mitchell M.J. Nutrient cycling in Huntington Forest and Turkey lakes deciduous stands: Nitrogen and Sulfur / M.J. Mitchell // Can. J. For. Res. - 1992. - № 22. - Pp. 457-464.
32. Moody P.W. Soil organic carbon, permanganate fractions, and the chemical properties of acidic soils / P.W. Moody, S.A. Yo, R.L. Aitken // Australian j. Soil res. - 1997. - № 35. - Pp. 1301-1308.
33. Sarec O. Measuring of soil electrical conductivity for mapping of spatial variability of soil properties within a field / O. Sarec, P. Sarec, V. Prosek // Res. Agr. Eng. - 2002. - Vol. 48 (4). - Pp. 131-136.
34. Stanford G. Evaluation of ammonium release by alkalinepermanganate extraction as an index of soil nitrogen availability / G. Stanford // Soil sci. - 1978. - Vol. 126. - Pp. 244-253.
35. Szabo L. Application of environmental protection capacity (EPCG) value f soil in agricultural land use / L. Szabo, K. Toth-Suranyi // Landscape and Urban Planning. - 1993. - Vol. 27. - Vol. 169-174.
36. Tirol-Padre A. Assessing the reliability of permanganate-oxidizable carbon as an index of soil labile carbon / A. Tirol-Padre, J. Ladha // Soil sciencesociety of America journal. - 2004. - Vol. 68. - Pp. 969-978.
37. Von Lutzow M. SOM fractionation methods: relevance to functional pools and to stabilization mechanisms / M. von Lutzow, I. Kogel-Knabner, K. Ekschmitt, H. Flessa, G. Guggenberger, E. Matzner, B. Marschner // Soil Biol. Biochem. - 2007. - Vol. 39. - Pp. 2183-2207.
38. Weil R.W. Estimating active carbon for soil quality assessment: a simplified method for laboratory and field use / R.W. Weil, K.R. Islam, M. Stine, J.B. Gruver, S.E. Samson-Liebig // Am. J. Altern. Agric. - 2003. - Vol. 18. - Pp. 3-17.
39. Zlatnik A. et al. Prnzkum prirozenych lesu na Podkarpatske Rusi. Sbornik vyzkumnych ystavu zemedelskych CSR / A. Zlatnik, Brno, 1938. - 524 s.
Шум И.В., Бедерничек Т.Ю. Экологическое качество почвы: критерии оценки
Проанализированы современные подходы к оценке качества почвы. PaccMoipeHbi основные ее критерии, среди которых: кислотность, удельная электропроводность, содержание лабильного органического вещества. Последний показатель предлагается определять по содержанию легкоокисляемых органических соединений, которые окисляются нейтральным раствором перманганата калия. Также обоснована целесообразность определения стабильности и экологической емкости органического вещества почвы по соотношению оптической плотности экстрактов органических соединений в водных растворах NaOH и NaF.
Ключевые слова: кислотность, удельная электропроводность, лабильное органическое вещество почвы, экологическая емкость почвы.
Shum I. V., Bedernichek T. Yu. Soil environmental quality: criteria of evaluation
The modern approaches to evaluation of soil environmental quality were analyzed in this paper. The basic criteria for its quality, such as acidity, specific electrical conductivity, content of labile organic matter were described. The last parameter is proposed to be measured according to the content of organic compounds which are oxidized with a neutral solution of potassium permanganate. Also, it was proposed to determine the stability and environmental protection capacity of soil organic matter. The procedure is based on the measurement of optical densities' ratios in the extracts of organic compounds in aqueous solutions of NaOH and NaF.
Keywords: acidity, specific electrical conductivity, labile soil organic matter, environmental protection capacity of soil.
