CC BY
52
УДК 616-002.77-036-08-036.8:615.276 ОО!: 10.22141/2224-0713.8.94.2017.120703
Головач 1.Ю.
КлНчна л^карня «феофаня» Державного управлiння справами, м. КИв, Укра'на
Ефектившсть та дощльшсть застосування напроксену при рiзних клшчних ситуащях
Резюме. В оглядовт статтi подано докази клтчно'г' ефективностi напроксену в лкувант пацieнтiв ревматологiчного профлю. Сучасна концепщя рацонального й безпечного застосування нестерогдних протизапальних препаратiв (НПЗП) передбачае досягнення максимально! ефективностiразом з макси-мальним зниженням ризику ускладнень, насамперед 1з боку серцево-судинног та гастроттестинальног систем. За даними ^шчних доЫджень, середуах НПЗП найменшийризик кардоваскулярнихускладнень вiдзначенийу напроксену. Напроксен належить до групи неселективних НПЗП, активно використовуеться в ^шчний практиц вже понад 40ро^в та завоював довiру лiкарiв як надшний анальгетик та проти-запальний зааб. Терапевтичний потенщал напроксену доведений прир1зних клтчних ситуащях — вiд го-стрих епiзодiв болю та запалення i до хрошчного больового синдрому в ревматологiчнш практищ. У статтi наведет та проанал1зовашрандом1зоваш ^шчш випробування, що тдкреслюють клтчну ефективтсть та безпеку при застосуванш напроксену при гострому подагричному артрит^ гострих травмах, остео-артритi, ревматогдному артритi та спондилоартритах.
Ключовi слова: нестероiднi протизапальн препарати; хрошчний больовий синдром; безпека; ефективтсть; напроксен
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ПРАКТИКУЮЧОМУ НЕВРОЛОГУ /TO PRACTICING NEUROLOGIST/
Нестерощш протизапальш препарати (НПЗП) — основний шструмент, що використовуеться в реаль-шй кшшчнш практику для кушрування гострого болю й контролю основних симптомiв при хрошчних захво-рюваннях суглобiв i хребта [3]. Аж до кшця минулого столггтя несприятливi реакцп з боку шлунково-киш-кового тракту вважалися основною проблемою, що обмежуе застосування НПЗП. Поява нового класу НПЗП — селективних iнгiбiторiв циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) — дозволила значною мiрою знизити И гостроту та змютити увагу на iншi аспекти безпечного застосування цих засобiв. Величезний штерес до цього класу медикаменпв став потужним стимулом для проведення масштабних дослщжень з вивчення дiевостi й безпеки нових лтв. Анал1з отриманого при цьому клМчного матерiалу довiв, що застосування селективних iнгiбiторiв ЦОГ-2 асоцшеться зi значним збшьшенням частоти серцево-судинних захворю-вань [5]. Сучасна концепщя безпечного використання
НПЗП спрямована на максимальне зниження ризику ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, сер-цево-судинно! системи та нирок.
За даними клМчних випробувань i популяцшних дослiджень, серед усiх НПЗП найменший ризик кардюваскулярних катастроф характерний для напроксену [1, 34]. Цей препарат належить до неселективних НПЗП, широко використовуеться в клМчнш практи-щ понад 40 роыв i завоював довiру лiкарiв усього свiту як надiйний анальгетик i потужний протизапальний засiб. Терапевтичний потенщал напроксену перевiре-ний при найрiзноманiтнiших захворюваннях i патоло-пчних станах — вiд гострих ввддв болю до хронiчного больового синдрому.
Велика кшьшсть рандомiзованих клiнiчних до-слiджень (РКД), що проводилися iз середини 70-х рр. минулого столптя, довела дiевiсть напроксену в ушх клiнiчних ситуацiях, у яких доцшьно застосовувати НПЗП: вiд мiгренi до хiрурriчноl болю. Так, напроксен
© <^жнародний неврологiчний журнал», 2017 © «International Neurological Journal», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцй: Головач 1рина Юрй'вна, доктор медичних наук, професор, зав. вщдтенням ревматологй' та внутршньо''' патологи, Кл^чна лiкарня «Феофаыя» Державного управлiння справами, вул. Академ^а Заболотного, 21, м. Ки'в, 03680, Укра'на; e-mail: golovachirina@gmail.com For correspondence: Iryna Golovach, MD, PhD, Professor, Head of the Department of rheumatology and internal pathology, Clinical Hospital"Feofaniya" of the Agency of State Affairs, Academic Zabolotny st., 21, Kyiv, 03680, Ukraine, e-mail: golovachirina@gmail.com
успiшно пройшов порiвняння з асшрином, шдоме-тацином, пiроксикамом та шшими неселективни-ми НПЗП. При цьому вш не поступався препаратам контролю або ж перевершував !х за ефективнютю i за-галом мав ютотно кращу переносимiсть [6, 7]. Сьогод-нi напроксен найчастiше використовуеться як препарат порiвняння при випробуванш «фармацевтичних новинок», при цьому переваги напроксену залиша-ються незмшними [3].
Однiею з гострих ситуацш, у яких з успiхом за-стосовуеться напроксен, е гострий напад пода-гри. Витоки вивчення його дiевостi беруть початок у 70-х роках минулого столггтя, коли напроксен був найбшьш затребуваним препаратом у лшуванш гострих i хрошчних больових й запальних синдромiв [13, 35]. Так, застосування напроксену у висхщних навантажувальних дозах (стартова доза 750 мг, поим по 250 мг кожш 8 год упродовж 72 год) при гостро-му нападi подагри дозволило досягти усшху в 75 % пащенпв [35].
Створення нових молекул дещо обмежило його використання при гострих нападах подагри, однак ушкальний фармаколопчний профiль, високий сту-пiнь безпеки при кардюваскулярних недугах, що не-рiдко супроводжують подагру, швидкiсть настання ефекту дозволяють рекомендувати напроксен для купiрування гострих нападiв подагричного артриту. Зазвичай напроксен призначають у дозi 1,25—1,5 г на добу впродовж перших 2—3 дшв з наступним поступо-вим зниженням дози [33].
Саме гострий подагричний напад е найкращою моделлю для оцшки протизапального ефекту НПЗП, оскшьки його розвиток визначаеться гострою за-пальною реакцiею, викликаною реакщею макрофа-гiв i моноцитiв на вщкладення кристалiв моноурату натрiю. Напроксен проявляе потужну протизапаль-ну актившсть. Це продемонстровано в дослiдженнi
Н.1. 1аш8еш зi спiвавт. (2008) [18], у якому порiв-нювали дш напроксену 1000 мг/день i предшзолону 35 мг/добу у 120 хворих iз гострим подагричним артритом. Ефект НПЗП i глюкокортико'1ду суттево не розрiзнявся: через 90 год сумарна вираженють болю зменшилася на 46,0 i 44,7 % вщповщно (рис. 1).
Сьогоднi створений та апробований комбшований препарат для лшування подагри, що мiстить комбь нацш напроксену й колхiцину [21], вш широко використовуеться на американському континента При цьому напроксен за фармакокшетичними характеристиками являе собою субстанцш з тривалим вившь-ненням дшчо! речовини (упродовж 12 год), а колхь цин — субстанцш, що швидко вивiльнюеться. Таке поеднання забезпечуе потужний постiйний i тривалий протизапальний ефект.
У сучасних рекомендащях саме напроксен у низь-ких дозах (250 мг двiчi на день) рекомендуеться як препарат першо! лшп (як i колхiцин) для тривало! (близько 6 мiс.) профшактики рецидивiв подагричного артриту на тлi уратзнижуючо! терапи [20].
Швидшсть настання ефекту та вираженiсть зне-болюючо! дп дозволили з усшхом застосовувати напроксен i в лшуванш спортивних травм. Порiвняння з ошощними препаратами продемонструвало переваги напроксену як швидкодшчого анальгетика. Так, при вивченш порiвняльноl ефективностi напроксену та комбшацп ошощного препарату декспро-поксифену в поеднаннi з парацетамолом у 184 оаб зi спортивними травмами було встановлено, що на 7-му добу лкування напроксен продемонстрував не тть-ки кращий результат за знеболюванням, але й меншу частоту побiчних небажаних ефектав [28]. У недавньо-му дослщженш М. Fathi i спiвавт. [15] порiвнювався ефект невелико! дози напроксену (250 мг) i ошощного анальгетика оксикодону (5 мг) у 150 хворих iз гострою травмою м'яких тканин. За дiевiстю в зниженш болю
80
Початково Через 1 piK Через 2,5 року
■ Еторикоксиб ■ Напроксен
Рисунок 1. Пор1вняння ефективност напроксену Рисунок2. Динам1ка больового ндексу ШОМЛС та преднзолонудля зняття гострого нападу у пац1ент1в з остеоартритом при 138-тижневому
подагри [18] спостереженн та л'1куванн'1
напроксен не поступався ошощам: так, виражешсть болю зменшилася з 6,21 ± 0,90 бала i 6,0 ± 1,0 бала вiдповiдно за 10-бальною вiзуальною аналоговою шкалою до 4,5 ± 1,4 бала й 4,4 ± 1,2 бала через 30 хв, а поим до 2,5 ± 1,3 бала i 2,6 ± 1,3 бала через 1 год. При цьому переносимють напроксену була ютотно кращою.
Порiвняння ефективностi нiмесулiду й напроксену також проведено в подвшному слiпому дослщженш, у якому взяли участь 660 пащенпв iз травматични-ми ушкодженнями м'яких тканин. Результати досль дження показали, що обидва препарати були дiевими в зниженнi iнтенсивностi болю, набряку й ступеня вираженост функцюнальних порушень через 7 днiв [11]. При цьому в бшьшосп пащенпв вiдзначено на-стання ремюп, що дозволило !м повернутися до занять спортом.
Напроксен не поступаеться сучасним i «модним» НПЗП у лiкуваннi хрошчного больового синдрому. Це було вiрогiдно продемонстровано при остеоар-тритi (ОА), що, власне, й характеризуеться хрошч-ним больовим синдромом, у масштабному досль дженш I. Reginster i спiвавт. [26]. У ньому взяли участь 997 хворих на ОА; упродовж 138 тижшв пащенти отримували еторикоксиб 60 мг/добу або напроксен 1000 мг/добу. Лкувальний потеншал обох НПЗП не вiдрiзнявся: так, больовий шдекс за WOMAC, який початково становив 67 мм у кожнш груш, через рш знизився до 29 i 28 мм, а наприкшш дослiдження — до 33 i 34 мм (рис. 2). Водночас у цьому дослiдженнi небезпечш кардiоваскулярнi поди виникали суттево рщше при застосуваннi напроксену: у 6 та 13 випадках вщповщно.
У 2010 рош в провiдному европейському ревма-тологiчному журналi були опублшоваш результати метааналiзу 7 рандомiзованих кшшчних дослiджень, у яких порiвнювався терапевтичний потеншал це-лекоксибу, еторикоксибу, напроксену та iбупрофену при ОА [22]. Було продемонстровано, що целекоксиб, еторикоксиб та напроксен забезпечували значуще та приблизно однакове покращання: зменшення ви-раженост болю щонайменше на 50 % вщзначалося в 40—50 % пашенпв. Водночас показано, що ш три препарати перевищували за дiевiстю iбупрофен у мак-симальнiй терапевтичнiй дозi (2400 мг/добу). Анало-гiчнi результати були також отримаш при метаанал1з1 8 РКД (п = 5942), що опублшований в 2016 рош [32]. Цей метааналiз об'еднав порiвняльнi дослiдження целекоксибу, еторикоксибу, напроксену та плацебо в пацiентiв з ОА. Сумарно за лшувальним ефектом вш три НПЗП iстотно не розрiзнялися, але значно пере-вершували плацебо. Так, число вщмш препаратiв через неефектившсть на тлi активного лшування було в 3—5 разiв менше, нiж при використаннi плацебо.
Напроксен як ушверсальний анальгетик з добрим профшем безпеки нерiдко використовувався як препарат порiвняння. Так, у мультицентровому рандо-мiзованому подвшному слшому контрольованому клiнiчному дослiдженнi вивчалася ефективнiсть ш-
месулщу порiвняно з напроксеном у пащенпв з ОА кульшового та/або колiнного суглоба [16]. Тривалють дослiдження становила 6 мю. (2 тижнi терапп препаратами + 5,5 мiс. прийому на вимогу). Шмесулщ застосовували в дозi 100 мг (2 рази на добу), напроксен — 500 мг (2 рази на добу). Ефектившсть застосу-вання препарапв оцшювали за змiнами вираженос-тi болю при рус й ступеня ранково1 скутостi. Пiсля 2 тижнiв застосування вщзначено порiвнянне зменшення болю при рухах в обох групах (шмесулщ — на 41,5 %, напроксен — на 40,5 % вщповщно). При цьому зменшення вираженост болю було статистично вiро-пдним для обох груп вже через 1 тиждень застосування препарапв. Аналопчш результати отриманi й щодо ступеня ранково1 скутостi. Порiвнянна ефектившсть застосування препарапв вщзначалася й через 5,5 мю. Вiдмiнностi в переносимостi обох препаратiв не були статистично вiрогiдними.
Одним з механiзмiв знеболювального ефекту напроксену е вплив на центральну нервову систему, що переконливо доведено в дослщженш М. Gimenez iз спiвавт. [17]. Вивчався вплив напроксену на реакцш на больову стимуляцш в пацiентiв з ОА колшних суглобiв за допомогою функцюнально1 магштно-ре-зонансно1 томографп в подвшному слшому плацебо-контрольованому дослщженш. Дослiдники виявили скорочення перiоду активацп мозку при застосуваннi напроксену порiвняно з вiдсутнiстю лiкування в рiз-них дiлянках кортикального та шдкоркового шарiв мозку, вiдповiдальних за реакцш болю (р < 0,001). Порiвняно з плацебо напроксен викликав ослаблен-ня активацií мигдалини (р = 0,001). Отже, напроксен ефективно зменшуе больовi реакцп головного мозку, пов'язаш з рiзними регiонами, i це ослаблення пов'язане iз суб'ективними змшами болю.
Порiвняльна ефективнiсть НПЗП та ошощних анальгетиыв у зменшенш болю при ОА колiнного суглоба шдсумована в систематичному огляд^ опубль кованому в 2016 рош [31]. Були проанал1зоваш РКД за перюд з 1982 по 2015 рш, у яких використовували целекоксиб, диклофенак, напроксен, пiроксикам, трамадол та сильнодiючi ошощи (гiдроморфон, окси-кодон). Результати засвщчили, що НПЗП та ошощи приблизно однаково полегшують бшь при ОА, що може допомогти при виборi рацiональноí протибольо-во! терапп та уникнути численних побiчних ефектiв ошощв.
У 2014 рощ був уперше опублшований, а в 2016 рош — був оновлений алгоритм з менеджменту остеоартриту колшного суглоба, розроблений та запропонований бвропейським товариством з кль шчних i економiчних аспектiв остеопорозу та остеоартриту (Е8СЕО) [9, 10]. Згщно з цим алгоритмом, застосування пероральних НПЗП рекомендуеться на 2-му крош за умови недостатнього ефекту парацетамолу, повшьнодшчих симптом-модифiкуючих пре-паратiв та локальних форм НПЗП. Вибiр НПЗП ре-комендуеться базувати на ощнщ чинникiв ризику та безпеки препарапв: за наявностi кардюваскулярного
ризику перевагу слiд надавати напроксену. При цьому також рекомендуеться уникати високих доз диклофе-наку й iбупрофену та ЦОГ-2 селективних НПЗП.
Ще одне дослiдження вказало на переваги напроксену при ОА завдяки високому потеншалу кардювас-кулярно'1' безпеки [25]. Серед неселективних НПЗП iбупрофен i напроксен виявляються кращими за ди-клофенак, з яким пов'язаний досить високий серце-во-судинний ризик. Було подано рекомендацш: напроксен може бути препаратом вибору в пащенпв iз високим ризиком серцево-судинних ускладнень через менший ризик розвитку кардюваскулярних подiй.
Протягом останнього десятирiччя напроксен слу-гуе препаратом активного контролю в численних ви-пробуваннях нових молекул НПЗП та порiвняльних дослщженнях. Так, сучасна доказова база ефектив-ностi напроксену поповнилася результатами масш-табних рандомiзованих клшчних дослiджень VIGOR, TARGET, SUCCESS-1 [3]. У цих трьох дослщжен-нях 13 177 хворих отримували напроксен упродовж 3—12 мю. I в ушх цих роботах напроксен не поступався за знеболюючим ефектом новим препаратам, забез-печуючи iстотне й вiрогiдне зниження рiвня болю та покращання функцiональноï активностi [8, 14, 30].
Отже, напроксен е препаратом вибору для трива-лого лшування хрошчного больового синдрому при ОА, що вiдрiзняються за локалiзацiею, насамперед з огляду на низький ризик виникнення кардюваску-лярних ускладнень [1].
Проблема безпечного застосування НПЗП у паш-енпв ревматологiчного профтю е нарiжним каменем клiнiчноï фармакологи' та ревматологи'. Тому значну защкавлешсть викликали результати нещодавно опу-блтэваного РКД PRECISION (PRospective Evaluation of Celecoxib Integrated Safety versus Ibuprofen Or Naproxen) — проспективно!' оцшки комплексно!' безпеки целекоксибу порiвняно з напроксеном та iбу-профеном [23], що претендуе на останне слово щодо порiвняльноï серцево-судинно! безпеки НПЗП [4]. Результати дослщження засвiдчують, що целекок-сиб не поступаеться iбупрофену та напроксену за кардiоваскулярною безпекою. Однак у дослiдження були залучеш здебiльшого пацiенти з ОА та низьким серцево-судинним ризиком — показник кардюваскулярних подш не перевищував 1 % на рш. Привертае також увагу, що, зпдно з протоколом дослщження, добова доза целекоксибу становила 100 мг 2 рази на добу, напроксену — 375 мг двiчi на добу, iбупрофе-ну — 600 мг тричi на добу. Пiд час подальших вiзитiв лiкарi могли шдвищувати дозу препаратiв у пашен-пв iз ревмато'1'дним артритом (РА): целекоксибу — до 200 мг 2 рази на добу, напроксену — до 500 мг 2 рази на добу, iбупрофену — до 800 мг 3 рази на добу. У пащ-енпв з ОА дозволялося збтьшувати дозу напроксену та iбупрофену, але не целекоксибу. У результат серед-ш добовi дози целекоксибу, напроксену й iбупрофену становили 209 ± 37 мг, 852 ± 103 мг i 2045 ± 246 мг вщповщно. Отже, у даному протоколi спочатку була обрана найбшьш безпечна доза лише для целекокси-
бу, але не для препарапв nopiBH«HH3, i бiльш висо-ка частота розвитку небажаних лшарських реакцiй на rai терапи напроксеном i iбупрофеном, можливо, пов'язана з тим, що ш препарати призначали в бiльш високих дозах [2]. Нарешп, протягом дослщження 69 % пацieнтiв припинили прийом дослщжуваного препарату, а 27 % вибули з-тд спостереження (follow-up), що не дозволяе повною мiрою оцiнити безпеку препаратiв [24]. На завершення слiд зазначити, що дослщження PRECISION не змогло повною мiрою вiдповiсти на питання, наскiльки безпечш коксиби порiвняно з традицiйними НПЗП у пащенпв з високим ризиком розвитку ускладнень з боку серцево-су-динно'1 системи, i дане питання вимагае додаткового вивчення.
Напроксен добре зарекомендував себе при трива-лому лкуванш таких тяжких ревматичних захворю-вань, як РА i група спондилоартрипв. Вiдносно аны-лозивного спондилпу (АС) це пiдтверджуe найсвiжi-ший Кокранiвський метааналiз, у якому оцшюеться використання рiзних НПЗП i плацебо за результатами 31 РКД (п = 4356). Зпдно з отриманими даними, ус НПЗП (включаючи напроксен) були ефективнiшi за плацебо, при цьому терапевтичний потенщал рiз-них НПЗП iстотно (статистично значущо) не вирiз-нявся [19].
Як вщомо, при АС НПЗП вщграють роль не просто анальгетика, але й найважлившого патогенетич-ного засобу, здатного сповшьнити необоротну дефор-мацiю хребта [3]. У цьому плаш е цiкавими результати недавнього дослщження INFAST, у якому 156 хворих на АС протягом 6 мю. отримували напроксен у дозi 1000 мг/добу в комбшацн з шпбггором фактора некрозу пухлини а iнфлiксимабом або як монотерапш. Хоча комбiнована терапiя була значно ефектившшою за монотерапiю, напроксен сам по собi забезпечував досить високий результат: так, часткова ремiсiя АС за критерiями ASAS була досягнута в 61,9 i 35,3 % хворих [27].
При лшуванш РА напроксен усшшно витримав порiвняння з ушма неселективними НПЗП та кокси-бами. Пiдтвердженням цього стали результати РКД, у якому 891 хворий на РА впродовж 12 тижшв щодня отримував 1000 мг напроксену, 90 мг еторикоксибу або плацебо [12]. Ефектившсть обох НПЗП виявила-ся однаковою: число пащенпв, яы вiдповiли на лшу-вання за критерieм ACR20, становило 58 i 59 % (41 % у груш плацебо). При цьому еторикоксиб частше ви-кликав небажанi реакцп (1'х загальне число становило 23,2 %), у той час як у груш напроксену небажаш реакцп вiдзначенi в 19,3 % випадыв, а в групi плацебо — у 15,4 %.
Напроксен також не поступався за ефектившс-тю целекоксибу в пашенпв iз РА, що шдтверджено в 12-тижневому слiпому плацебо-контрольованому дослщженш L.S. Simon i спiвавт. [29]. За 12 тижшв ль кування в групах целекоксибу й напроксену було вщ-значено покращання за приблизно однаковим числом параметрiв (за 5 параметрами в груш, що одержувала
целекоксиб по 200 мг/добу, за 7 — у групах, що отри-мували целекоксиб по 400 i 800 мг/добу, i за 4 — у гру-ni напроксену 1000 мг/добу).
Отже, у численних рандомiзованих клшчних до-слщженнях продемонстровано високу протибольову й протизапальну ефективнiсть напроксену, що дозво-ляе рекомендувати його при рiзних клшчних сценарь ях — вiд гострого болю, що потребуе короткочасного прийому, i до ситуацш, що вимагають тривалого за-стосування НПЗП. Напроксен проявив високу клшч-ну дiевiсть при подагрi, остеоартритi, ревматоидному артрип, анкiлозивному спондилiтi. Напроксен усшш-но пройшов порiвняння з традицiйними неселектив-ними та високоселективними НПЗП (коксибами). При цьому вш не поступався препаратам порiвнян-ня, а деколи перевищував i'x за ефективнiстю та мав кращу переносимiсть. Напроксен мае весь необхщний спектр терапевтичноi активност в поеднаннi з най-бшьш високим серед НПЗП профiлем кардюваску-лярноi безпеки. Таке вдале поеднання робить його щеальним засобом для тривалого контролю основних симптомiв хрошчних ревматичних захворювань.
Конфлiкт ÍHTepecÍB. Не заявлений.
Список лггератури
1. Головач 1.Ю. Кардоваскулярна безпека як важливий кри-терт вибору нестерогдних протизапальних препаратiв//Мiж-народний неврологiчний журнал. — 2017. — № 6(92). — 68-74.
2. Довгань В.Е. Результаты исследования PRECISION: удалось ли ответить на вопрос, насколько безопасны коксибы в сравнении с «традиционными» нестероидными противовоспалительными препаратами у пациентов с высоким риском развития сердечно-сосудистых осложнений?// Современная ревматология. — 2017. — 11(3). — 129-131.
3. Каратеев А.Е. Напроксен: универсальный анальгетик с минимальным риском кардиоваскулярных ослонений // Современная ревматология. — 2016. — 2. — 70-77.
4. Муравьев Ю.В. Почему исследование комплексной безопасности целекоксиба при артритах, названное PRECISION, является последним по счету, а не по значимости?// Научно-практическая ревматология. — 2017. — 55(3). — 324-326.
5. Олюнин Ю.А. Применение нестероидных противовоспалительных препаратов у больных с высоким кардиоваскуляр-ным риском // Научно-практическая ревматология. — 2017. — 55(3). — 321-323.
6. Aeidler H. Clinical results of a multicentral double-blind examination of naproxen compared to indomethacin in chronic rheumatoid arthritis, ankylosing spondylitis, and osteoarthrosis // Arzneimittelforschung. — 1975. — 25(2A). — 315-318.
7. Blechman W., Willkens R., Boncaldo G. et al. Naproxen in osteoarthrosis. Double-blind crossover trial//Ann. Rheum. Dis. — 1978. — 37(1). — 80-84.
8. Bombardier C., Laine L., Reicin A., et al. Comparison of Upper Gastrointestinal Toxicity of Rofecoxib and Naproxen in Patients with Rheumatoid Arthritis // N. Engl. J. Med. — 2000. — 343(21). — 1520-1528.
9. Bruyere O., Cooper C., Pelletier J.P. et al. An algorithm recommendation for the management of knee osteoarthritis in Europe
and internationally: A report from a task force of the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis and Osteoarthritis (ESCEO) // Semin. Arthritis Rheum. — 2014. — 44. — 253-263.
10. Bruyère O., Cooper C., Pelletier J.-P. et al. A consensus statement on the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis and Osteoarthritis (ESCEO) algorithm for the management of knee osteoarthritis — From evidence-based medicine to the real-life setting// Semin. Arthritis Rheum. — 2016. — 45(4). — S3-S11.
11. Calligaris A., Scaricabarozzi I., Vecchiet L. A multicentre double-blind investigation comparing nimesulide and naproxen in the treatment of minor sport injuries // Drugs. — 1993. — 46(1). — 187-190.
12. Collantes E., Curtis S.P., Lee K.W. et al. A multinational randomized, controlled, clinical trial of etoricoxib in the treatment of rheumatoid arthritis // BMC Fam. Pract. — 2002. — 3. — 10.
13. Eyman E., Brzozowska-Jurkowska A.M., Werynska-Przy-bylska J., Kawenoki-Minc E. Effect of naproxen on gout attacks // Reumatologia. — 1980. — 18(1). — 1-4.
14. Farkouh M., Kirshner H., Harrington R. et al. Comparison of lumiracoxib with naproxen and ibuprofen in the Therapeutic Arthritis Research and Gastrointestinal Event Trial (TARGET), cardiovascular outcomes: randomized controlled trial // Lancet. — 2004. — 364(9435). — 675-684.
15. Fathi M., Zare M.A., Bahmani H.R., Zehtabchi S. Comparison of oral oxycodone and naproxen in soft tissue injury pain control: a double-blind randomized clinical trial// Am. J. Emerg. Med. — 2015. — 33(9). — 1205-1208.
16. Fioravanti A., Storri L., Di Martino S. et al. A randomized, double-blind, multicenter trial of nimesulide-beta-cyclodextrin versus naproxen in patients with osteoarthritis// Clin. Therapeutics. — 2002. — 24(4). — 504-519.
17. Gimenez M., Pujol J., Ali Z. et al. Naproxen effects on brain response to painful pressure stimulation in patients with knee osteoarthritis: a double-blind, randomized, placebo-controlled, single-dose study // J. Rheumatol. — 2014. — 41(11). — 22402248.
18. Janssens H.J., Janssen M., van de Lisdonk E.H. et al. Use of oral prednisolone or naproxen for the treatment of gout arthritis: a double-blind, randomised equivalence trial// Lancet. — 2008. — 371(9627). — 1854-1860.
19. Kroon F.P., van der Burg L.R., Ramiro S. et al. Nonsteroidal Antiinflammatory Drugs for Axial Spondylarthritis: A Cochrane Review// J. Rheumatol. — 2016. — 43(3). — 607-617.
20. Latourte A., Bardin T., Richette P. Prophylaxis for acute gout flares after initiation of urate-lowering therapy // Rheumatology (Oxford). — 2014. — 53(11). — 1920-1926.
21. Mehmood Y., Riaz H., Yousaf H. Formulation and in vitro evaluation of colchicines and naproxen sodium sustain release tablets in combination for treatment of gout // Pak. J. Pharm. Sci. — 2016. — 29(5). — 1579-1586.
22. Moore R.A., Moore O.A., Derry S. et al. Responder analysis for pain relief and numbers needed to treat in a meta-analysis of etoricoxib osteoarthritis trials: bridging a gap between clinical trials and clinical practice // Ann. Rheum. Dis. — 2010. — 69(2). — 374379.
23. Nissen S.E., Yeomans N.D., Solomon D.H. et al; PRECISION Trial Investigators. Cardiovascular Safety of
Celecoxib, Naproxen, or Ibuprofen for Arthritis // N. Engl. J. Med. — 2016 Dec 29. — 375(26). — 2519-2529.
24. Patrono C., Baigent C. Coxibs, Traditional NSAIDs, and Cardiovascular Safety PostPRECISION: What We Thought We Knew Then and What We Think We Know Now// Clin. Pharmacol. Ther. — 2017. — 102(2). — 238-245.
25. Pelletier J.P., Martel-Pelletier J., Rannou F., Cooper C. Efficacy and safety of oral NSAIDs and analgesics in the management of osteoarthritis: Evidence from real-life setting trials and surveys // Semin. Artritis Rheum. — 2016. — 45(4 Suppl.). — S22-27.
26. Reginster J., Malmstrom K., Mehta A. et al. Evaluation of the efficacy and safety of etoricoxib compared with naproxen in two, 138-week randomised studies of patients with osteoarthritis // Ann. Rheum. Dis. — 2007. — 66(7). — 945-951.
27. Sieper J., Lenaerts J., Wollenhaupt J. et al. Efficacy and safety of infliximab plus naproxen versus naproxen alone in patients with early, active axial spondyloarthritis: results from the doubleblind, placebo-controlled INFASTstudy, Part 1 // Ann. Rheum. Dis. — 2014. — 73(1). — 101-107.
28. Simmons R., Owen S., Abbott C. et al. Naproxen sodium and paracetamol/dextropropoxyphene in sports injuries — a multicentre comparative study //Br. J. Sports Med. — 1982. — 16(2). — 91-95.
29. Simon L.S., Weaver A.L., Graham D.Y. et al. Anti-inflammatory and upper gastrointestinal effects of celecoxib in rheumatoid
arthritis: a randomized controlled trial// JAMA. — 1999. — 282. — 1921-1928.
30. Singh G., Fort J., Goldstein J., et al. Celecoxib versus naproxen and diclofenac in osteoarthritis patients: SUCCESS-1 study//Am. J. Med. — 2006. — 119(3). — 255-266.
31. Smith S.R., Deshpsnde B.R., Collins J.E. et al. Comparative pain reduction of oral non-steroidal anti-inflammatory drugs and opioids for knee osteoarthritis: systematic analytic review // Osteo-arthritis Cartilage. — 2016. — 24(6). — 962-972.
32. Song G., Seo Y., Kim J. et al. Relative efficacy and tole-rability of etoricoxib, celecoxib, and naproxen in the treatment of osteoarthritis: A Bayesian network meta-analysis of randomized controlled trials based on patient withdrawal // J. Rheumatol. — 2016. — 75(5). — 508-516.
33. Sturge R.A., Scott J.T., Hailton E.B. et al. Multicentre trial of naproxen and phenylbutazone in acute gout // Ann. Rheum. Dis. — 1977. — 36(1). — 80-82.
34. Trelle S., Reichenbach S., Wandel S. et al. Cardiovascular safety of non-steroidal antiinflammatory drugs: network metaanalysis // BMJ. — 2011. — 342. — 7086.
35. Willkens R.F., Case J.B., Huix F.J. The treatment of acute gout with naproxen // J. Clin. Pharmacol. — 1975. — 15 (4 Pt. 2). — 363-366.
OTpuMaHO 30.10.2017 ■
Головач И.Ю.
Клиническая больница «Феофания» Государственного управления делами, г. Киев, Украина
Эффективность и целесообразность применения напроксена в различных клинических ситуациях
Резюме. В обзорной статье представлены доказательства клинической эффективности напроксена в лечении пациентов ревматологического профиля. Современная концепция рационального и безопасного применения нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) предполагает достижение максимальной эффективности вместе с максимальным снижением риска осложнений, прежде всего со стороны сердечно-сосудистой и желудочно-кишечной систем. По данным клинических исследований, среди всех НПВП наименьший риск кардиоваскулярных осложнений отмечен для напроксена. Напроксен относится к группе неселективных НПВП, активно используется в клинической практике уже более 40 лет и завоевал доверие врачей как
надежный анальгетик и противовоспалительный препарат. Терапевтический потенциал напроксена доказан при различных клинических ситуациях — от острых эпизодов боли и воспаления и до хронического болевого синдрома в ревматологической практике. В статье представлены и проанализированы рандомизированные клинические испытания, которые подчеркивают клиническую эффективность и безопасность напроксена при остром подагрическом артрите, острых травмах, остеоартрите, ревматоидном артрите и спондилоартрите.
Ключевые слова: нестероидные противовоспалительные препараты; хронический болевой синдром; безопасность; эффективность; напроксен
I.Yu. Golovach
Clinical Hospital "Feofaniya" of the Agency of State Affairs, Kyiv, Ukraine
Efficiency and expediency of using naproxen in various clinical situations
Abstract. The review article presents evidence of the clinical efficacy of naproxen in the treatment of rheumatological patients. The modern concept of the rational and safe use of non-steroidal antiinflammatory drugs (NSAIDs) involves achieving maximum efficiency together with the maximum reduction in the risk of complications, primarily from the cardiovascular and gastrointestinal systems. According to clinical studies, among all NSAIDs the lowest risk of cardiovascular complications is noted for naproxen. Naproxen belongs to the group of non-selective NSAIDs, has been actively used in clinical practice for more than 40 years and has won the
trust of doctors as a reliable analgesic and anti-inflammatory drug. The therapeutic potential of naproxen has been proven in various clinical situations — from acute episodes of pain and inflammation and to the treatment of chronic pain syndrome in rheumatological practice. The article presents and analyzes randomized clinical trials that emphasize the clinical efficacy and safety of naproxen in acute gouty arthritis, acute injuries, osteoarthritis, rheumatoid arthritis and spondyloarthritis.
Keywords: non-steroidal anti-inflammatory drugs; chronic pain syndrome; safety; efficacy; naproxen
