CC BY
14MEDICAL SCIENCES
УДК 616. 63:616.995:078-08
ECHINOCOCCOSIS: APPROACHES TO TREATMENT
Bodnya K.I
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Ministry of Health of Ukraine
Velieva T.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Ministry of Health of Ukraine
Bodnya I.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Ministry of Health of Ukraine ЕШЗОТОЛОГШ ТА ПРИРОДА ОСЕРЕДК1В ЕХ1НОКОКОЗУ, П1ДХОДИ ДО Л1КУВАННЯ
Бодня K.I.
Харювсъка медична академiя тслядипломног освти МОЗ Украши
Велieва Т. Алi кизи
Харювсъка медична академiя пiслядипломноi освти МОЗ Украши
Бодня 1.П.
Харювсъка медична академiя пiслядипломноi освти МОЗ Украши
Abstract
The paper presents the results of the study of the current situation in echinococcosis in the world and in Ukraine, the characteristic of the main pathogens of this invasion is given, modern methods of diagnostics are studied and presents modern approaches to treatment. Анотащя
В робот представлеш результати вивчення сучасно! ситуаци з ехшококозу в свт i в Украхт, дана характеристика основних збуднишв ще! швазп, вивчеш сучасш методи дiагностики та представлеш сучасш пщходи до л^вання.
Keywords: cystic echinococcosis, epizootology, diagnosis, treatment. Kлючовi слова: цистний ехшококоз, епiзоотолiя, дiагностика, л^вання.
Ех1нококоз - зоонозна шваз1я, бюгельмштоз, який характеризуеться тяжким, хрошчним перебь гом, тяжкими ускладненнями, пол1морф1змом кль тчних прояв1в, зумовлених особливостями локадазацп, розм1рами та швидк1стю зростання личинки ехшо-кока, ступенем травмуючот ди паразита на оточу-юч1 органи та тканини. Кшьшсть хворих з щею па-толопею постшно зростае, поширешсть и колива-еться в ендем1чних репошв в1д 0,4 до 7,3% (ВОЗ, 1996). Частота рецидив1в захворювання становить, за даними р1зних автор1в, в1д 2,0 до 25,2%.
Актуальшсть проблеми пояснюеться вщносно високою поширешстю, шзньою д1агностикою та зб1льшенням частоти ускладнених форм ехшоко-козу [1, 11, 23].
В УкраМ щор1чно рееструеться понад 100 випадшв ех1нококозу у людей. За даними до-слвджень [7, 11] основне джерело ехшококозу в Украгш - собаки. Збшьшуе ризик заражения в1д-сутшсть планово! дегельмштизацп собак.
Завдяки роботам цшого ряду вичизняних 1 за-руб1жних вчених детально вивчеш питання, що сто-суються епщемюлогп, патогенезу та патоморфоло-ги паразита [2, 3, 5, 10]. Розвиток ехшокока в1дбу-ваеться з1 змшою двох хазятв: остаточного (дефшггивного) 1 пром1жного.
Остаточним хазя1ном Е. granulosus е м'ясощш сiмейства Canidae (собака, вовк, шакал та ш., в тон-к1й кишцi яких паразитуе статевозрiла форма гель-мiнта.
Промiжним хазя1ном Е. granulosus е травощш та все!дш тварини, в органах та тканинах яких ро-звиваються личинковi форми паразита.
Данi лггерагури свщчать, що епiзоотична ситуащя iз цистного гтдатидозу сшьськогосподарських тварин в крашах СНД залишаеться неблагополучною. У захщних i центральних зонах Украши основним промжним хазя-!ном Е. granulosus е свит, фертильтсть ларвоцист у яких становить 71,4-78,6%. У Бшоруси i на захода Украши велика рогата худоба i вшщ не заражаються на ехшокок, або заражаються спорадично, у них виявляють тшьки стерильш або заIиблi ларвоцисти. Подiбну зако-номiрнiсть спостериали науковцi в Бшоруси, на захода Украши [12], захщних i центральних районах Украши [16, 17], в Польщi [20]. Значне поширення цистного гтдатидозу у свиней (в тому чист i в комплексах закритого типу) при слабкш штенсивносп швази говорить про мо-жливе !х зараження m при безпосередньому контакт1 з дефшпивними хазяявами паразита, а в результат! поширення швазшного початку в зовшшньому середовищ1. Експериментальними дослщженнями Ю.Г. Артеменко i Л.1. Чикунова (1984) на УкраМ було пщтверджгно шва-зування свиней через зернофураж, обсменшня собаками на токах i зерноскладах пщ час збирання та зберь гання врожаю [12].
У свиней ехшококом найчасгше вражасться печшка (84,6-100%), значно рвдше - легет i шш! ор-гани. Переважну локалзащю ларвоцисг у свиней в печшщ вщзначали в захщних регюнах Н.К. Слепньов (1974, 1979) га шш1 дослщники [16, 17].
У Молдави провщну роль в ейзоогологи ехшоко-козу граюгь в!вщ i велика рогага худоба, ексгенсив-тсгь швази у яких сгановигь 63,6% i 26,4%, а фергиль-тсгь ларвоцисг у дорослих гварин 83,1 i 9,1% вщповщно. Приблизно гака ж каргина спосгерпасться в твденних областях Украгни (Аргеменко Ю.Г., Ясг-руб В.Б., 1987), що збтаегься з повщомленнями Н.А. Мунгяна (1969), Д.К. Ерхан, 1.З. Касгровца (1988), Л.Ф. Бондар (1992) i ш. [12, 16, 17].
Под1бна законом!ртсгь спосгер!гаегься в Авс-градЦ, де у овецъ реесгруюгъ до 90% фергилъних ларвоцисг (Kumaratilake LM, Thompson RCA, 1982), а у велико! рогато! худоби знаходягь менше 1% фергилъних ларвоцисг при ексгенсивносп швази в окремих районах до 52,2% (BaldockF. C. etal., 1985) [26, 28].
Вивченням гермшв розвигку Е. granulosus в оргатзм! собак до сгагево! зршосп займалися ба-гаго дослщнишв, проге, в лиерагур! немае едино! думки про гермши досягнення сгадп !маго у собак. Суперечливюгь огриманих даних багаго дослщни-к1в пов'язуюгъ з кл1магично-географ1чними особли-восгями репону, вжом, сгаггю, породою i вгодова-тсгю собак, умовами !х годування, видом пром1ж-ного хазя!на, в1д якого огримат прогосколекси для заражения, i шшими факторами. На важливюгь спе-циф!чносп хазя!на вказували в сво!х робогах R.C.A. Thompson (1975), W.A. Tscherner (1978), J.D. Smyth (1982) [19, 23, 24].
Термши пре1магшального розвигку Е. granulosus в р1зних зонах кра!н СНД гакож вияви-лися неоднаковими. Так, на Укра!т вони склали 6497 дтв, 1938), в Бшорусп - 41-54 дня [16, 17].
Ведомостей про приживдюванiсгъ Е. granulosus у собак в лперагур! небагаго, i вони ча-сго суперечлив1. Слд зазначиги, що в захщних регюнах для зараження собак зазвичай викорисгову-вали прогосколекси з ларвоцисг свиней, в твденних i схщних - в1д овецъ [22].
Спроби дослщнишв знайги задежнiсгъ числа цесгод, що прижилися в кишечнику собак, в1д шль-косп заданих !м прогосколекав не дали переконли-вих резульгапв.
Таким чином, лиерагурт дат свщчагь про ге, що гермши пре1магшального розвигку Е. granulosus i приживлюватсгь прогосколекав у собак у р1зних географ1чних зонах можугъ коливагися в широких межах i залежагь в1д безл1ч1 факгор1в, у гому числ1, i в1д шгаму паразига.
У кра!нах СНД чггко виражет етзооголопчт особливосл шгам1в Е. granulosus в синангропних осередках. На заход! Свропи (Бшоруая, захвдш i ценгральш регюни Укра!ни) головну роль в етзоотологи ехшококозу грае свинячий шгам, на твдт -(Молдав!я, твдент, регюни Укра!ни) акгивно фу-нкцюнуюгь овечий i свинячий шгами i дещо сла-бше - бичачий шгам Е. granulosus.
Термши пре1магшальних розвигку Е. granulosus залежагь в1д шгаму паразига i складаюгь у собак, заражених овечим шгамом, - 48,3±2,4 дтв, свинячим - 58,8±2,2, бичачим - 50,2±2,1. Найвища приживлюваиiсгъ у собак виявлена у прогосколекав овечого i бичачого шгам1в - 12,2% i 12,4% в1д-повщно i найнижча у свинячого шгама - 8,6% [6, 9, 14].
Людина як пром1жний хазя!н ехшокока в передач! швази учасг! не бере га е еколопчним i етде-мюлопчним глухим кугом [4].
Джерелом !нваз!!' для людини е заражен! дома-шн! (собака, !нод! шшка) га дик1 (вовк, лисиця, пе-сець га !н.) м^ясоадт гварини, що забруднююгь на-вколишне середовище сво!ми екскременгами, що м!сгягь яйця ех!нокока [8, 21]. Шляхи передач! ш-ваз!! -харчовий, водний, конгакгний. Факгорами передач! е брудт руки, вживання немигих яг!д, вода з природних водойм, забруднена фекал!ями заражених гварин.
Ехтококова кисга зросгае апозигивно, здав-люючи навколишн! гканини. В м!ру зросгання з росгково! зони всередину м!хура вщокремлююгься вгоринт доч!рн! пухирц!. Навколо кисги угво-рюегься щ!льна сполучногкаиинна ф!брозна капсула.
Шсля розриву або перфорац!! магеринсько! кисги зародков! елеменги продовжуюгь розвивагися з угворенням вгоринних ехшококових кисг в про-св!г! магеринсько! або за !! межами (екзогент або ендогенн! ех!нококов! кисги). 1нод! при порушенн! ц!л!сносг! сг!нки кисги тд впливом ех!нококковой р!дини розвиваюгься алерпчт реакц!! р!зного сгу-пеня вираженосг! аж до анаф!лакгичного шоку [15, 18].
Перш! ознаки ехшококозу можугь з'явигися через к1лька рошв i нав!гь десягил!гь тсля зара-ження.
Ехтокок у людини часг!ше локал!зуегься в пе-ч!нц! ог 45% до 85% [11, 27]. При ехшококоз! печь нки хворий скаржигься на гиснення i б!ль в правому тдребер'! або надчеревнш д!лянщ, !нод! жов-гяницю. Печшка зб!льшена i м'яка або гверда, в залежноси в!д локал!зац!!' кисги i гривалосг! хво-роби.
Визначиги кисгу пальпагорно вдаегься неча-сго, що залежигь в!д !! розгашування. Видшяюгь чогири вар!анги локал!зац!! кисги в печшщ: пе-редню, низхвдну, висх!дну i ценгральну [29]. При передньо! локал!зац!!' кисга пальпуегься в етга-сградънiй д!лянц! га правому тдребер'!, у другому вар!аш1 - в черевнш порожнит п!д печшкою. У грегьому вар!аш1 кисга недосгупна пальпацп, оск1льки розгашована пiддiафрагмадъно. При цен-гральному розгашувант кисга знаходигься внугр!шньопеч!нково i гакож недосгупна пальпацп.
Ехшококоз печ!нки не мае сгрого специф!чних кттчних i лаборагорних ознак. Однак кл!н!ко-ла-борагорн! мегоди дослщження дозволяюгь угоч-ниги сгад!ю розвигку паразига, виникнення усклад-нень, а гакож визначиги функцюнальний сган печшки i орган!зму в ц!лому [1, 7, 25].
Ехшококоз призводить до алерпчно! перебу-дови оргашзму. Лабораторно це проявляеться еози-нофшею в периферично! кров1, що за р1зними да-ними зустр1чаеться в 18-83% випадк1в. Досить постшним при ехшококоз1 е прискорення ШОЕ. За даними р1зних автор1в змша цього показника спо-стертаеться у 52-83% хворих. У випадках розвитку ускладнених форм ехшококозу, спостер1гаеться зб1льшення шлькосп лейкоципв периферично! кров1 в 27-48% випадшв [1, 7, 11, 15, 18].
При ехшококоз1 бюхгшчт показники роботи печшки тривалий час залишаються без змш, що по-яснюеться !! значними функцюнальними резервами. Ппоальбумшем1я, гшергамаглобулшем1я,
Таблиця 1
Ознаки захворювання, як1 виявляються за шструментальними 1 серолопчними методами обстеження хво-
рих на ехинококкоз
збшьшення рТвня бшрубТну, холестерину, лужно! фосфатази, зниження протромбшу, змши вуглевод-ного обмТну, що зустрiчаються при ехшококоз^ вказують на розвиток печiнково! недостатносл. Щ змши неспецифТчш i виявляються при шших захво-рюваннях, що супроводжуються ураженнями печшки.
Диагностика ехшококозу грунтуеться на даних ешдемюлопчного анамнезу, ктшчнш картиш i результатах комплексного обстеження (шструмен-тальш методи дослТдження - рентгенолопчш, ультразвуков^ радюТзотопш, а також серолопчш) (табл. 1).
Дослщження Ознаки захворювання якi виявляються у хворих на ехинокок- кози
рентгенографiя печшка: - округле утворення з щТльними, шодТ кальцифшованими вклю-ченнями - тддТафрагмальне розташування метацестоди - симптом бшьярдно! кул1 легенi: - округла тшь з чгткими контурами - при розтиш метацестоди - округла тшь з рТвнем рТдини - двоконтурш стшки-при вТдшаруванш х1тиново! оболонки
ультразвукове - ехонегативш утворення з чгткими контурами - можна визначити розмТри, топографш, наявшсть перегородок, дочТршх пухирщв
комп'ютерна томографiя i маг-нiттно-резонансна томографiя дозволяе виявити осередки ураження, !х розмТри, топографш i наявшсть ускладнень
серологiчнi Тмуноферментний анал1з (1ФА) за даними рТзних авторТв дозволяе встановити дТагноз ехшококозу у 61-98,6% хворих
Б1льшють автор1в, розглядаючи проблему д1агностики ехшококозу, вказують на необхщшсть комплексного подходу, оск1льки жоден з вщомих метод1в не волод1е абсолютною шформативтстю [1, 7, 15, 19, 23, 27].
Високий вщсоток рецидив1в захворювання (2,4-54%), велика шльшсть шсляоперацшних ускладнень (7,3-37,7%), тривалий шсляоперацш-ний л1жко-день (21,9-62) вказують на недостатню ефектившсть юнуючих метод1в л1кування [1, 28].
До останнього часу вважалося, що единий радика-льний метод лшування ехшококозу - мрурпчне втру-чання [1, 27].
М1хур видаляють разом з оболонками. При цьому прагнуть не допустити вторинного об-сiменiния вмютом м1хура операцшно! рани 1 черев-но! (плеврально!) порожнини. Для цього м1хури по можливосп видаляють цшком, не пошкоджуючи оболонки. Якщо це не вдаеться, р1дину обережно евакуюють, не допускаючи Г! потрапляння в рану, пот1м обробляють порожнину м1хура 1 видаляють м1хур.
Ефектившсть оперативного лшування в значнш м1р1 залежить в1д вибору гермщидного препарату для шграоперацшно! обробки пдатидних кист. Най-б1льш широке застосування в даний час мають 80-
100% гл1церин, 30% розчин хлориду натрш, 0,5-1% водний розчин гшохлориту натрш, також викорис-товуеться 70-95% етанол [15, 19]. Однак бшьшють фТзичних методТв антипаразитарно! обробки не мо-жуть гарантувати безпеку при робот на мапстраль-них судинно-секреторних елементах.
Однак нерТдко ризик оперативного втручання перевищуе очТкуваний л1кувальний результат, i тому в останш роки альтернативним варТантом лшування ехшококозу е використання мшьшвазив-них втручань (PAIR - puncture aspiration-injection-re-aspiration) [1] в поеднанш з антигельмштною те-рашею, що особливо актуально при множинному ехшококоз^ неоперабельних кистах i, в першу чергу, у людей з високими ризиками оперативного втручання.
Абсолютними показаниями до х1рурпчного лшування е велик! (понад 7,5 см) розмТри кист печшки, що мютять велику кшьшсть дочТршх кист; поодинош кисти печшки, розташоваш поверхнево i / або безпосередньо прилягають до жовчних шляхах або шших життево важливих оргашв, в зв'язку з ризиком розриву (спонтанного або при травмТ); нагниваючТ кисти печшки, а також кисти легешв, головного мозку, нирок, серця, к1сток. Проте опера-
ця являе собою фактор ризику, що визначаеться юль-кома причинами: станом хворого, локалзащею пара-зитарних осередюв, к1льк1стю попередщх операц1й. Летальтсть при першш, другш 1 третш мрурпчних операщях з приводу рецидивуючого перебиу ехшоко-козу печшки становить 2,6%, 6% 1 20% вщповщно [23].
Виб1р оптимально! тактики ведения хворого повинен бути 1ндив1дуальним 1 грунтуватися на анал1з1 ризик1в 1 переваг того чи шшого методу з урахуванням протипоказань [19].
Впровадження сучасних високотехнолопчних метод1в дослщження, б1льш широке застосування ультрасонограф1чних метод1в призвело до полшшення д1агностики ех1нококозу на раншх стад1ях швазп 1, як наслщок, б1льш широкого застосування консервативно! терапи та використання тактики «оч1кування 1 спостереження» [25].
Таким чином, для д1агностики ехшококозу печшки розроблено 1 використовуеться широкий спектр метод1в, жоден з яких не волод1е абсолютною чутливютю 1 специф1чшстю, що вимагае комплексного шдходу. Тим часом кожен метод мае сво! переваги 1 показання до використання. Кр1м того, деяш методики не володшть високою шформатив-нютю при ех1нококоз1 печшки 1 !х використання може бути обмежено. Таким чином, юнуе необ-хвдшсть розробки д1агностичного алгоритму, що дозволить встановити д1агноз 1 перюд життед1яль-носп паразита, також вибрати оптимальний споаб л1кування.
Застосування розробленого лжувально-дагностич-ного алгоритму при ехшококоа печшки дозволить при-скорити обстежsиия 1 лжування, виключити з дагаостич-ного арсеналу швазивт методи, одночасно покрашуючи шйближш 1 ваддалет результати лжування.
Х1м1отерап1я ех1нококозу розробляеться вже багато рок1в. Перший лшарський зааб для консервативного лшування ларвальних ехшококоз1в було знай-дено на експериментальних моделях захворювання у 1974 рощ. З того часу для х1мютерапи ларвальних ех1-нококоз1в використовувався препарат мебендазол [15]. Препарат здатний пригтчувати зрют паразита, але не спричиняе загибел вах ларвоцист ехшокока. Це хоч 1 дозволяе значно подовжити життя хворого, але не га-рантуе вилiковуваиия пащента протягом усього його життя.
Тепер вважаеться, що нади, пов'язанi iз засто-суванням мебендазолу для хiмiотерапil ехшоко-коза, виправдалися лише частково, що обумовлене як недостатньою ефектившстю препарату, так i ни-зькою адсорбцiею його з шлунково-кишкового тракту.
Остаинiм часом в Укра!ш поширенi препарати, що мютять альбендазол, який е активним вiдносно личинково! стадп гiдатидозного ехшокока.
Альбендазол краще мебендазола адсорбуеться з шлунково-кишкового тракту, що дозволяе за до-помогою варшвання доз вщносно легко добива-тися його необхвдно! концентраци в кровi. Позитивною властивютю цього препарату е те, що його го-ловний метаболгт - альбендазолу сульфооксид -при ехiнококозi е високоефективним. Лiкувания альбендазолом в дозi 10 мг/кг маси тша хворого на
добу проводять курсами в 28 дшв з 14-денними перервами. Важко припустити число курсiв, оск1льки це залежить вiд успiшностi х1мютерапи i становить вщ 8 тижнiв до 18 мюящв. Препарат е високоефективним при л^ванш множинного ехшококозу пе-чiнки та черевно! порожнини, а також головного мозку [25, 29].
У лiтературi е вщомосп про ефективнiсть застосування праз^антелю в поеднаннi з бензимща-золом у випадках масивно! контамшацп тканин тд час оперативного втручання або при розривi кисти в результата травми, а також при ехiнококозi к1сток i спинного мозку [26, 28].
Порiвняльний аналiз ефективностi зазначених препарапв свщчить на користь того, що препаратом вибору при проведенш протирецидивно! терапи' ехшококозу е альбендазол [25].
Альбендазол - протигельмштний зааб широкого спектра до, активний при моно- i полiiнвазiях. Д1е на кишковi та тканинт форми паразипв; активний вщно-сно яець, личинок i дорослих гельмшпв. Протигельмш-тна дя препарату зумовлена пригтченням пол1мериза-цй' тубулiну, що призводить до порушення метаболiзму та загибелi гельмшта. Альбендазол ефективний вщно-сно тканинних паразит1в, у тому числ цистного ехшо-кокозу та альвеолярного ехшококозу, що спричиня-ються iнвазiею Echinococcus granulosus та Echinococcus multilocularis вщповщно.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Абдуллаев А. Г., Агаев Р. М. Лечебная тактика при послеоперационных осложнениях у больных эхинококкозом печени с поражением желчных протоков // Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. 2006. № 7. С. 24-29.
2. Агеева Н.Г. Эхинококкоз в Ненецком автономном округе // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1989. №5. С. 65-68.
3. Акматов Б.А., Кенжаев М.Г. Распространённость эхинококкоза в Киргизии // Здраво-охрвнение Киргизии. 1988. № 6. С. 8-11.
4. Алахвердянц С.А., Вельниязов Д.К. Эхинококкоз среди различных групп населения // Здравоохранение Туркменистана. 1970. №10. С. 43-44.
5. Бенхабилес Н., Ушфун А., Шкарин А.А. Особенности эпидемиологии эхинококкоза в Алжире // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1982. Т. 60. № 4. С. 10-14.
6. Беспалова Н.С. Эпизоотология ларваль-ного эхинококкоза у домашних животных и перспектива профилактики его в Воронежской области // Науч. конф. методы профилактики и борьбы с эхинококкозамии другими цестодозами человека и животных: Тез. докл. М., 1993. С. 5-7.
7. Ветшев П. С., Мусаев Г. Х., Бруслик С. В. Эхинококкоз: современное состояние проблемы // Укр. журн. хирургии. 2013. № 3 (22). С. 196-201.
8. Генис Д.Е. К вопросу об эпизоотологии эхинококкоза в зоне пустынь Казахстана // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1970. Т. 39. № 3. С. 302-306.
9. Инвазированность убойного крупного и мелкого рогатого скота эхинококками и другими гельминтами в Кабардино-Балкарской республике / Биттиров A.M., Соттаев М.Х., Кожохов М.К., Ала-каев А.Б. // Науч. конф. методы профилактики и борьбы с эхинококкозами и другими цестодозами человека и животных: Тез. докл. М., 1993. С. 12-13.
10. Кикоть В.И. Природная очаговость эхино-коккоза в горно-таёжной зоне Дальнего Востока // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1980. № 5. С. 60-64.
11. Лейкина Е.С. Эхинококкозы (этиология, эпидемиология, профилактика) // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1985. № 6. С. 62-70. Мартыненко В.Б., Яроцкий Л.С. Борьба с эхинококкозом в зарубежных странах // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1987. № 2. С. 83-89.
12. Марченко СП. К эпидемиологии эхинокок-коза в Тернопольской области // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1967. Т. 36. № 2. С. 237.
13. Машковський М.Д. Лшарсью засоби. М. : 2000. Т. 2. С. 366.
14. Мухамадиев С.А. Об эхинококкозе крупного рогатого скота в Таджикистане // Изв. АН Тадж. ССР Отд. биол. наук. 1970. № 2 (39). С. 3841.
15. Сергиев В. П., Легоньков Ю. А., Полетаева О. Г. и др. Эхинококкоз цистный (однокамерный). Клиника, диагностика, лечение, профилактика. Информационно-методическое пособие. М. : Вектор-Бест, 2008. 34 с.
16. Слепнёв Н.К. Зражённость животных Е. granulosus larvae в южной зоне Белорусии // Достижения ветеринарной науки и передового опыта -животноводству. Межведомственный сб. 1974. Вып. 1. С. 93-97.
17. Слепнёв Н.К. Эхинококкоз животных в центральной зоне Белоруссии. // Мат. Научная конф. ВОГ: Тез. докл. М., 1979. Вып. 31. С. 115-120.
18. Тумольская Н. И. Цестодозы // Качество жизни. Медицина. 2005. № 1 (8). С. 45-51.
19. Черникова Е. А. Эхинококкозы: современное систематическое положение, распространение,
изменчивость биологических вариантов // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 2005. № 2. С. 49-54.
20. Чобанов Р.Э., Салехов А., Искендеров B.C. и др. Эпизоотология эхинококкоза в условиях отгонного животноводства // Ветеринария. 1991. № 12. С. 33-34.
21. Эколого-эпидемиологическая характеристика эхинококкозов в Иркутской области / Колокольцев М.М., Степанковская Л.П., Шапарова Е.Т. и др. // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. 1989. № 2. С. 20-23.
22. Эхинококкоз и воспроизводительная функция каракульских овец / Азимов Ш.А., Садыков В.М., Ризаев И.Ш., Ризаев Х.Ш. // Динамика и профилактика отравлений с-х животных: Сб. науч. тр. УзНИВИ. Самарканд, 1973. С. 270-273.
23. Diagnosis, treatment, and management of echinococcosis / McManus D. P., Gray D. J., Zhang W., Yang Y. // BMJ. 2012. Vol. 344. P. 38-66.
24. Expert consensus for the diagnosis and treatment of cystic and alveolar echinococcosis in humans External Web Site Icon / Brunetti E., Kern P., Vuitton D. A. // Acta Trop. 2010 April. Vol. 11. P. 1-16.
25. Falagas M. E., Bliziotis I. A. Albendazole for the treatment of human echinococcosis: a review of comparative clinical trials // Am. J. Med. Sci. 2007. Vol. 334. № 3. P. 171-179.
26. Gemmell M.A., Johnston P.D., Oudemans G. The effect of praziguantel no Echinococcus granulosus, Taenia hydatigena and Taenia ovis infections in dogs // Res. Vet. Sci. 1977. Vol. 23. № 1. P. 121-123.
27. Junghanss T., da Silva A. M., Horton J. et al. Clinical management of cystic echinococcosis: state of the art, problems, and perspectives // Am. J. Trop. Med. Hyg. 2008. Vol. 79 (3). P. 301-311.
28. Neumayr A., Tamarozzi F., Goblirsch S. et al. Spinal Cystic Echinococcosis - A Systematic Analysis and Review of the Literature: Part 2. Treatment, Follow-up and Outcome // PLoS Negl. Trop. Dis. 2013. Vol. 7 (9). P. 24-58.
29. Stamatakos M., Sargedi C., Stefanaki Ch. et al. Anthelminthic treatment: an adjuvant therapeutic strategy against Echinococcus granulosus // Parasitol. Int. 2009. Vol. 58. № 2. P. 115-120.
UDC 611.145.11 (043.3)
VEINS OF THE HEAD AND THE BLOOD OUTFLOW PATHWAYS FROM THE CRANIAL CAVITY
Gerasimov E.
senior hygiene researcher
УДК 611.145.11 (043.3)
ВЕНЫ ГОЛОВЫ И ПУТИ ОТТОКА КРОВИ ИЗ ПОЛОСТИ ЧЕРЕПА
Герасимов Е.М.
старший научный сотрудник по гигиене, г. Оренбург
Abstract
The article has been preparing for more than 50 years. This is an open publication of the author's Ph.D. and D.Sc. dissertations on the problems of morphology and quantitative anatomy of more than 80 venous formations located on the blood outflow pathways from the cranial cavity. The results of the research are presented in the
