CC BY
6СХЩНОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ ЧИННИК У ТУРЕЦЬК1Й ДРАМАТУРГ1ЧН1Й
ЦАРИН1
Прушковська 1.В.
Кшвський нацюнальний утверситет 1мет Тараса Шевченка,
доктор фшологгчних наук
EAST SLAVIC LITERARY FACTOR IN THE TURKISH DRAMA Prushkovska I.V., Taras Shevchenko National University of Kyiv, Doctor ofphilology
АНОТАЦ1Я
Статтю присвячено дослвдженню схвднослов'янського литературного чинника у формуванш й функцюнуванш турецько! авторсько! драми, введено у наукових обп 1мена турецьких дослщнишв i поц1новувач1в слов'янсько! лгтератури, визначено роль i мiсце творчосп Гоголя, Чехова, Достоевського, Горького у турецькому драматургiчному просторi.
ABSTRACT
The article studies the Eastern Slavic literary factor in the formation and functioning of the Turkish author drama,in the article are introduced the names of Turkish scholars and connoisseurs of Slavic literature, the role and place of Gogol, Chekhov, Dostoevsky, Gorky in Turkish dramatic space are represented.
Ключовi слова: схвднослов'янська лиература, турецька драматурпя, монодрама, чинник, п'еса.
Keywords: Eastern Slavic literature, Turkish drama, monodrama, factor, play.
Драма - ушкальний вид мистецтва, що за своею худож-ньою природою орiентований на вiзуалiзацiю найбшьш ха-рактерних i репрезентативних для духовного i культурного життя нацiональних процесiв. Попри визнання свiтовою орiенталiстикою естетично-етично! значимостi турецько! драми, орипнальна поетика яко! зумовлена як амбiвалентнi-стю геополiтичного позицюнування Туреччини, так i супе-речливим характером !! iсторико-культурного i суспшьного поступу, Г! дослiдження, як i багатьох iнших мистецьких явищ сучасносп, не належать до прiоритетних. Актуаль-нiсть дослiдження зумовлена потребою системного осмис-лення ролi схiднослов'янського чинника у формуванш й функцюнуванш сучасно! турецько! драми через ввдсутшсть грунтовних наукових розвiдок у данiй проблематиш.
Феномен турецько! драматургiГ полягае у сиш^ тради-цiйного турецького, що проявляеться на рiзних рiвнях худож-нiх творiв, i нового/iншого, яке нагадуе про себе особливо-стями рецепци поетики французько!, нiмецькоГ, англшсько!, схiднословянсько! лiтератур. Формування европейського лиературного дискурсу в турецькому драматургiчному про-сторi вiдбувалося, насамперед, завдяки лгтературним перекладам, переважно з французько! (друга половина Х1Х ст.). Така популяршсть французько! мови в Османськш державi обумовлена потужним впливом Велико! французько! рево-люцi! (1789-1799) на османський полiтичний i культурний устрш. Одним iз головних чинникiв, яш вплинули на формування сучасно! турецько! драматургi!, е французька лгте-ратурна традицiя, зокрема творчiсть Мольера, Е. Йонеско, Ж. Женетт, шмецька - епiчний театр Б. Брехта, англшська - творчiсть Шекспiра, а також схвднословянська лiтература, яка е предметом даного дослiдження.
Сьогоднi можна говорити про обiзнанiсть турецького ре-ципiента i популярнiсть в Туреччиш таких представникiв схiднословянсько! лiтератури, як М. Гоголь, А. Чехов, Ф. Достоевський, М. Горький, Л. Толстой та ш. Так, iз твор-чiстю М. Гоголя турецький читач вперше познайомився у 1937 рош завдяки перекладу з французько! "Мертвих душ". Того ж року у серп «^блютека нових оповiдань i ромашв» (Стамбул) було надруковано три твори М. Гоголя - «Тарас Бульба» (у переклащ Сираджеттiна), «Ревiзор» (у перекладi Авнi 1нселя й Веджт Гьорка), «Мертвi душi» (у переклащ Рагиба Рифки). 1938 р. в серп «Переклади свпово! лгтератури» побачили свгт «Травнева шч» i «Портрет» М. Гоголя [1,
с. 510]. Комедiя «Ревiзор» вперше побачила турецьку сцену у сезон 1934/35 рр. шд режисурою Ертугрула Мухсiна [1, с. 511].
Сцешчна переробка «Щоденника божевiльного» 1965 р. (Генджо Ер-кал, Анкарський театр мистецтв) стала першою iз монодрам, яка на турецькш сценi започаткувала традицiю монодрами европейського гатунку. До цього в турецькш культурi iснували вистави меддахiв - дшства одного актора, якi беруть початок iз XVIII ст. 1981 року вщбулася постановка монодрами «Дивний Орхан Велi» Муратхана Мунга-на - епатажно! постатi не лише постмодернтеатру, а й уае! нацюнально! лiтератури. Ця п'еса, створена за стандартами европейсько! монодрами, але на питомо турецькому литературному матерiалi, стала справжнiм проривом у розвитку монодрами в Туреччинi. Назва п'еси е фрагментом рядка поезп вщомого турецького поета Орхана Велi (1914 - 1950) «Стамбульське тюркю»: «Я - дивний Орхан Велi у Босфор-ськiй протоцi Стамбула». Шдльшсть цитування у творi над-звичайно висока: уся драма складаеться з уривкiв поезi! Орхана Вел^ ремарки виконують роль зв'язку м!ж поетичними рядками. Фабула твору - авторська iнтерпретацiя життевого i творчого шляху Орхана Велi. У канву твору автор вводить цитати з 99 творiв поета. Складаеться враження цшсно! бю-графiчно! драми.
На початку п'еси головний герой пунктирно окреслюе вiзерунок свого життя, щоб потiм сухий енциклопедичний матерiал заповнити i розкрити власною поезiею: «Я - Орхан Велi, народився 1914 р. Коли меш був всього рш, я дуже злякався жаби, коли менi виповнилося два, ми пере!хали на чужину, у сш рошв я почав ходити до школи, у дев'ять рошв я захопився лiтературою, а у десять я взявся за перо. У тринадцять рошв я познайомився iз Октаем Рифатом, у шютнадцять - з Мелiхом Джевдетом. У амнадцять рокiв я вперше тшов до бару, у вiсiмнадцять - скуштував анiсово! горiлки. У дев'ятнадцять рокiв розпочалося мое привiльне життя, а вже у двадцять я тзнав гiркоту матерiально! скрути i навчився заробляти грошi. У двадцять п'ять я пережив автокатастрофу. Я багато закохувався, жодного разу не був одружений. Я - Орхан ВелЬ> [7, с. 8].
У драмi М. Мунгана здшснено спробу ознайомлення широкого загалу з життям i творчiстю непересiчно! осо-бистостi, свiт яко! конструюеться за принципом «буття як текст». У такий спосiб драматург намагаеться переадресу-
вати сучасного читача/глядача, захопленого постмодершст-ськими, почасти сумнiвного змiсту шноващями, до нацю-нально! класично! спадщини.
1ншим логiчним продовженням гоголiвськоi «монодрам-носп» е п'еса «Я - Анатолiя» (1984) Гюнгьора Дiльмена, яка завоювала прихильшсть турецько! й зарубiжноi аудитори. У п'есi «Я - Анатолiя» 16 дiйових осiб, ролi яких виконуе одна актриса. Така багатообразнiсть е особливим авторсь-ким прийомом, за допомогою якого показано долю 16 рiзних ж1нок, яш утворюють единий колективний образ. Об'едну-ючим началом створених автором образiв е те, що вони ус - з Анатоли, областi з багатовжовою iсторiею. У п'есi зна-ходять вiдгомiн i казковi мотиви, i мiфологiчнi, й iсторичнi, пов'язаш iз визвольною вiйною в Туреччиш [4]. I хоча монодрама у сучаснш турецьк1й драматурги не мае особливого попиту (на перший план вийшли популярнi стендапи), «Що-денник божевiльного» можна вважати «вдалим стартом» i своерiдною жанровою основою для творчосп М. Мунгана, Ф. Шенсоя, Т. Озакмана, Г. Дшьмена.
Починаючи з 1990 року i до сьогоднi майже щороку ви-ходять друком новi варiанти перекладу турецькою мовою творiв М. Гоголя. У численних турецьких працях, в яких зга-дуеться бiографiя Миколи Гоголя, зазначено, що вш - ввдо-мий, талановитий, мiстичний росшський письменник, який народився в УкраГш Пересiчний турецький читач сприймае його саме як рос1янина, адже вш не вiдрiзняе реалiй украГн-ського життя i побуту, якими рясншть працi Миколи Гоголя. Турецькому читачевi iмпонуе гоголiвська сатира, Г! народ-нiсть, гуманiстичне спрямування творiв, адже традицшно прозовi жанри лiтератури осмашв е повчально-дидактични-ми, фiлософськими й одночас-но веселими. Турецький читач звик до творiв, розрахованих на рiзний рiвень сприйнят-тя, до багатошаровосп змiсту, отже зашкавлення творчютю Гоголя е природнiм. До того ж проблематика творiв Гоголя завжди на часi. Про це говорить i турецький театраль-ний критик Мелiх Аник: «Минуло 179 рошв з того часу, як «Ревiзор» побачив свiт. Так, зроблено багато у контекстi бо-ротьби iз суворою цензурою, тотальним контролем, але ж система не змшилася...» [9]. Майже вс твори Миколи Гоголя перекладеш турецькою мовою i надрукованi такими ви-давництвами, як "1скеле яГнджилик", "Каре яГнлари", "Кара яГнлари", "Джан яГнлари". Театрали Туреччини знають М. Гоголя за його п'есами "Жениъба", "Ревiзор", "Щоденник божевiльного", як1 перекладенi з росшськоГ i користуються неабиякою популярнiстю у таких театрах, як Державний театр м. Конья, театр "Денейсел Сахне", театр iменi Муамме-ра Караджи.
Щкавинкою i свого роду несподiванкою стала презента-цiя п'еси «Щоденник божевшьного» курдською мовою на десятому М1жнародному театральному фестивалi в Анкарi 2005 р. [13]. Театральна стлка адвокатсько! колегп м. Анта-лья «Стлка рваних мантш» влiтку 2014 на сцеш культурного центру iм. Хашiма 1шджана представила свое прочитання «Ревiзора» Гоголя [10]. Така незвична штерпретащя викли-кала неабиякий штерес серед глядачiв, адже чи не вперше ролi «Ревiзора» грали «люди у манпях». По-своему чудово звучить украГнський Гоголь у турецький ромашстичнш ш-терпретаци (А. Алатли «Слщами Гоголя»).
Особливе значення для розв'язання питання приналеж-ностi Миколи Гоголя до пеГ чи шшо! лiтератури, яке i досi е темою суперечок в УкраГш та за ГГ межами, мае рецепцiя турецьких перекладачiв. Турецьк1 перекладознавцi зазна-
чають, що перекладати твори Миколи Гоголя з росшськоГ досить важко. Хасан Алi Едiз пояснюе це так: «Вш - единий автор, чи! твори перекладати найважче. Тому що вш
- украГнець. BiH використовуе багато украГнськоГ лексики, зворотiв. Але найважчим при перекладi е те, що вш вживае граматику украГнськоГ та росшськоГ мов одночасно» [11]. Завдяки росiйськомовностi письменника бiльшiсть його праць перекладено турецькою i саме завдяки цьому iм'я великого сина УкраГни вiдоме бiльшостi населения сучасно! Туреччини. Адже працi украГнських письменник1в, написа-них саме украГнською мовою, майже невiдомi в Туреччиш через брак переклащв [2, с. 26].
Драматурпчна творчiсть А.П. Чехова увшшла до турець-кого литературного континууму завдяки перекладацьк1й i театральнш дiяльностi Мухсiна Ертугрула. Отримавши вищу освiту у колишньому Радянському Союз^ М. Ертугрул 1928 р. презентуе на турецький сценi п'еси «Вишневий сад» i «Bедмiдь» [1, с. 469]. До того А. Чехов був ввдомий турецькому читачевi як майстер оповщань. Так, у газет «Gнi газете» (№751, 1910 р.) надруковано переклад В.О. Гордлев-ського «Заворушення у настроях». У газет «Вак1т» вiд 1926 року Чехов представлений i як людина, яка смiеться над проблемами життя, i як лiрик («Унтер Пришибеев», «Жар-ти»). Творчiсть Чехова справила велике враження на туркiв, попит на переклади його творiв стрiмко зростав, про що свiдчать чисельш публтацп у таких турецьких газетах, як «Улус», «Вашт», «Сон саат», «Тан», «Сон постав) [1, с. 464]
У театральному сезош 1942/43 рр. на сцеш мкцевого театру в Стамбулi був предтавлений «Вишневий сад» у пере-клащ Г. Гюнея i Хасана Алi Едiза, у наступному театральному сезош - «Три сестри» [1, с. 469].
У Туреччиш 2014 рш було оголошено роком А. Чехова: «Три сестри» - Стамбульський державний театр, «Чайка»
- Державний театр м. Бурса, «Ведмщь» - Державний театр м. Ван. Державним театром м. Адани було представлено мюзм Шла Саймона «Добрий лтар», створений за мотивами оповщань Чехова. Стамбульський державний театр представив свою штерпретацш твору румунського письменника Вшнека Матея «Чеховъ la machine» [14]. Враховуючи специф^ п'ес шоземних авторiв, !х широку штертексту-альшсть, можна стверджувати, що турецький глядач досить добре обiзнаиий iз лгтературним доробком Чехова. 2016 р. за ршенням державних театрiв Туреччини (Стамбульський, Iзмiрський, Анкарський) останнiй тиждень лютого було присвячено творчостi А. Чехова [12].
Один з найпопуляршших сучасних турецьких драматур-гiв Т. Джюдженоглу в одному з iнтерв'ю мiркуе про те, як вiн своею творчютю продовжуе традицп великих украшських i росiйських письменник1в: «Я - реалют. Якщо про-водити яшсь аналоги, то можу сказати, що продовжую традицп Гоголя, Чехова, Горького... Моя творчють близька до ГхньоГ...» [8].
Варто говорити i про дiалогiчну взаемодш драматур-гiчних текстiв Т. Джюдженоглу iз творами росiйських кла-сик1в. Так, у п'еа «Шапкам» (1994-1996) герой Т. Джюдженоглу розмiрковуе над змютом п'еси «Три сестри», апелюючи до класичного i сучасного образу Натали:
Командир: Уа ви звичайно читали i знаете шедевр свгто-воГ класики, п'есу «Три Сестри». Так от в цш самш п'есi е чарiвна геро1ня, красуня Наталiя, образ яко1 назавжди ввдо-бразився у свiдомостi читачiв всього свгту як символ розуму, чистоти, порядносп, вiрностi, чесностi, жiночностi i краси.
Вплив цього образу на сввдомють людей був настшьки великий, що чоловши всього свгту почали шукати у сво!х коханих саме щ риси вдачi, але час обшшовся з коханою нами усiма Наталiею жорстоко, i вона поступово стала перетворювати-ся на Наташу. Свгтловолос i блакитноок1 Наташi стали на-повнювати свiтовий жiночий ринок i атакувати кордони, у тому числ й нашо! держави (Вiдчуваючи, що його слухають з цiкавiстю, продовжуе ще з бiльшим щднесенням). Тися-чолiтня благородна Наталiя стала простою публiчною дiв-кою Наташею. Куди не подивишся, с^зь повно Наташ. У торгових центрах i на ринках, в готелях i ресторанах, в кафе i !дальнях, на вулицях i площах, в найвщдалешших селах i навiть на пасовищах... скрiзь незлiченна к1льк1сть Наташ... Розбиваються серця i руйнуються сiм'!... Поважш i шановнi батьки родин у гоншга за Наташами залишають напризво-ляще дружин, дiтей, навiть батьшв... I розносять Наташi всюди бацили та мiкроби невiдомих досi хвороб, яш рок1в через десять, а може бути, i п'ять, зроблять свою руйшвну справу i обов'язково будуть причиною падiння великих держав. Попереджаю!... Тримайтеся чимдалi ввд Наташ! Тому що вони вже не Натали!» [3, с. 12].
Ф. Достоевський, незважаючи на неоднозначне ставлен-ня туршв до його особистосп й орiенталiстичних поглядiв, досить широко представлений не лише у лгтературнш сфер^ але й театральнiй. Радютеатр «Radyo tiyatrosu» представляе власнi переробки творчого доробку Достоевського: «Крокодила», «Сон смшно! людини», «Злочин i кара», «Iдiот».
«Лихо з розуму» О.С. Грибоедова - перший драматурпч-ний твiр, перекладений турецькою мовою з росшсько!. Як зазначае В.О. Гордлевський, перекладач твору, Мурат-бей, младотурок, бачив недолiки турецького суспiльства, яке тсля Танзимату почало слiпо наслвдувати французiв. Тому у серединi 80-х рр. XIX ст. виршив представити турець-кому загалу комедш, яка досить чiтко сигналiзувала про суспшьну моральну катастрофу [1, с. 463]. Сьогодш фразу «Лихо з розуму» запозичують турецькi журналiсти задля привернення уваги до проблематики, яку вони розглядають (Атайол Бехрамоглу «Лихо й розум» - газета «Джумхурiет» за квiтень 2011 р.).
У перше десятилгття юнування Турецько! Республiки популярностi серед турецьких читачiв набула творчiсть М. Горького. Знаковою подiею став при!зд Максима Горького до Стамбула i Анкари (травень, 1933) [6], його зустрiч iз турецькою просвiтницькою елiтою. Як зазначае турецький дослiдник Е. Долапчи, пвд час зустрiчi М. Горький багато розпитував про розвиток турецького театру, про тогочасний репертуар, новинки [5]. Найввдомша п'еса Горького «На днi» була представлена на турецьшй сценi 1936 р. у пере-кладi В. Нуреттша. Згодом п'еса викликала великий ште-рес у багатьох глядачiв як Анкарського державного театру та шших державних театрiв Туреччини, ввдкриваючи з року в рiк новi театральнi сезони. Сьогоднi переклади творiв М. Горького, здiйсненi Мазлум Бейхан, Корай Карасулу, Тан-су Акгюн, друкуються у кращих видавництвах Туреччини («Мiтос боют», «1лья я!нлари», «Евренсель басим я!н»).
Отже, можнa стверджyвaти, що сxiднословянськa лгге-рaтyрa й дрaмaтyргiя зокремa досить широко предстaвленa в тyрецькомy лiтерaтyрномy i теaтрaльномy просторax (M. Гоголь, Ф. Достоевський, А. Чеxов, M. Горький). Просте-жyeться ïï aктивне фyнкцiонyвaння як iнтертекст (А. Чеxов) i вплив нa формyвaння жaнровиx рiзновидiв тyрецькоï лгге-рaтyри (M. Гоголь).
Лiтерaтyрa
1. Гордлевский В.А. Избрaнные сочинения. В 4 т. Том 2. M.: Изд. Восточной литерaтyры, 1961. - 558 с.
2. Прушковсьга 1.В. Роздуми про xyдожнiй переклaд [нayково-пyблiцистичнa моногрaфiя] / 1.В. Прyшковськa. -К.: Укр. протле1', 2016. - 132 с.
3. Cücenoglu T. Toplu oyunlari 3 - §apka/Ziyaretçi/ Ögretmen / Tuncer Cücenoglu. - istanbul: Mitos Boyut yayinlari, 1996. - 240 s.
4. Dilmen G. Ben Anadolu. Söylenceden Gerçege. Ön.ver.
- 25 s. (Yayinlanmamiç Oyun).
5. Dolapçi E. istanbul'dan Gorki geçti / Ercan Dolapçi // Aydinlik gazetesi, Pazar. - 2016.
6. Maksim Gorki Türkiye'ye geliyor // Cumhuriyet gazetesi, Nisan. - 1933.
7. Mungan M. Bir garip Orhan Veli / Murathan Mungan.
- istanbul: Metis, 2011. - 65 s.
8. Футбол - вaжливий, aле лiтерaтyрa - це вiчне [ш-терв'ю з Тунджером Джюдженоглу / зaписaв О. Кyчмa] [Електронний ресурс] // Лггакцент 2010. 15 квiтня. http:// litakcent.com/2010/04/15/tundzher-dzhjudzhenohlu-futbol. -Haзвa з екрaнa.
9. Anik M. Gogol'ün Mûfettiç'i Tiyatro Kedi'de / Melih Anik // 27 ocak 2016. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://melihanik.blogspot.com/2016/01/gogolun-mufettisi-tiyatro-kedide.html
10. Avukatlar, Gogol'ün eseri 'Mûfettiç'i sahneledi. 18 Haziran 2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.haberler.com/avukatlar-gogol-un-eseri-mufettis-i-sahneledi-6168470-haberi/
11. Edebiyat Çevirisinin ve Çevirmenin izinde. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ceviribilim.com/?p=3330 12.05.2013.
12. Edebi tiyatro. Çehov haftasi. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dunyalilar.org/turkiyede-cehov-haftasi. html
13. Gogol Kûrtçe'yle Tiyatro Festivalinde. Kültür. 13 Kasim. - 2005. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.evrensel.net/haber/166958/gogol-kurtce-yle-tiyatro-festivali-nde
14. Tugcu F.I. Sosyal hayatin diyalektigi: Anton Çehov / Fatma Içik Tugcu // Yeni Tiyatro. Aylik sahne sanatlari dergisi. 21 Kasim. - 2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.yenitiyatrodergisi.com/makale/sosyal-hayatin-diyalektigi-anton-cehov
