CC BY
53УДК 821.512.161
ОБРАЗ СТАМБУЛА У ТВОРЧОСТ1 ТУРЕЦЬКОГО ПОСТМОДЕРН1СТА М. МУНГАНА
1.В. ПРУШКОВСЬКА,
доктор флолотних наук, доцент, доцент кафедри тюркологи,
iHcmumym фтологп, КиТвський нац/ональний ун1верситет ¡мет Тараса Шевченка, 02225, м. КиТв, вул. Нколаева 3 в, кв. 115, тел.+380996461600, e-mail: i_rademir@mail.ru.
Аннотация
Прушковская И.В. Образ Стамбула в творчестве турецкого постмодерниста М. Мунгана.
В статье исследовано функционирование образа Стамбула в прозе современного турецкого автора - Муратхана Мунгана, введено в научный оборот новые для украинской тюркологии имена, постмодернистские произведения, представлена урбанистическая проблематика в турецкой классической и современной литературах. В процессе написания статьи были задействованы такие методы исследования, как анализ и синтез, сравнительно-исторический, культурно-исторический, метод ассоциативно-концептуального анализа. Выявлено, что Стамбул в произведениях М. Мунга-на является фоном, на котором разворачиваются события, историческим, культурным феноменом, декорацией, полноценным персонажем, значимость которого подчеркивает локус Бейоглу, проевропейский район мегаполиса.
Ключевые слова: образ, Стамбул, турецкая литература, локус, урбанизм, мегаполис, постмодернизм.
Summary
Prushkovska I. The Image of Istanbul in the Works of Turkish Postmodernist M. Mungan.
The article deals with the functioning of Istanbul image in the prose of the modern Turkish author - Muratkhan Mungan, included into scientific circulation for the new Ukrainian Turkology names submitted postmodern works that represented urban issues in Turkish classical and modern literature. In the process of writing involved methods such as analysis and synthesis, comparative historical, cultural, historical, method of associative and conceptual analysis. It was revealed that in the works of M. Mungan Istanbul is the background against which events unfold, is a historical, cultural phenomenon, decoration, full character, which emphasized by the importance of locus of Beyo^u, the pro-European area of the metropolis.
Keywords: image, Istanbul, Turkish literature, locus, urbanism, metropolis, postmodernism.
© I. В. Прушковська, 2016
Духовно-практичне освоения свггу людиною в мюькому, а надто -мегаполюному соцiумi зазнае тяжшня як прямого, так i опосередкова-ного формуючого впливу урбанютичноТ культури. Соцiально-iсторичнi та мистецьк процеси кiнця ХХ - початку ХХ1 столiття iстотно поглиблюють характер i напрями в потрактуванн мiста та урбаызаци. Урбанiзм у лп~е-ратурних творах став об'ектом аналiзу таких турецьких дослiдникiв, як Бора Ерджан, Мегмет Нурi Ярдим, Селiм lлерi, Чiдем Сезер та ш. Урба-нiстична тема в турецькому письмена™ еволюцюнувала вiд газелей i касид до романiв i п'ес. Основними локацiями прiоритетiв у зм^ в моделях культури Туреччини стали велик мiста, зокрема Анкара, lзмiр i Бурса i насамперед Стамбул - мегаполiс на двох континентах, «мюто контраспв», «культурна столиця бвропи 2010», мусульманське мюто з вiзантiйським минулим. В украшських тюркологiчних студiях дослiдження функцюнування образу Стамбула у творчостi Муратхана Мунгана здшснюеться вперше, чим i визначено новизну розвiдки.
Актуальнiсть дослщження полягае у потребi заповнення лакун у вивченш турецькоТ постмодернютськоТ л^ератури в УкраТш шляхом введення до наукового об^у нових iмен, образно' парадигми лiтературних творiв. Актуальнють обраноТ для розгляду проблематики увиразнюе й той факт, що творчють М. Мунгана - це майстер-на контамiнацiя турецькоТ й захщноТ культур, при аналiзi якоТ вияв-ляеться масивний пласт шформацп, що вартуе фунтовного осмис-лення задля усвщомлення мiсця турецькоТ постмодернютськоТ л^е-ратури у свiтовому л^ературному контекстi.
Муратхан Мунган (1955) - ушкальна постать турецького л^е-ратурного постмодернiзму: вiн мае колосальний талант як романст («Висом пщбори», «Чадор», «П'ять до п'яти»), новелiст (збiрки «Останнш Стамбул», «Розповiдi про битву», «Сорок ммнат», «Ру-бiновi казки», «Перед горою Каф», «Сорок ммнат з трьома дзерка-лами», «Сорок кiмнат з сiмома дверима», «Про мiста з вуст жшки»), так i драматург («Прокляття олешв», «Дивний Орхан Велi», «Папiр, камшня, тканина»), поет (збiрки «Саф'ян», «Колишн 45», «Лiтнi кiнотеатри», «Мое бурмотшня», «Лiто минае», «Омайра», «Нiч шших», «Збiрка вiршiв для чоловiкiв» та ш.), публцист («Книга текстiв», «Прощавання з тим столiттям, у якому я народився», «60 драже мескалш», «Холодний буфет», «Контора», «Ще одна коробка», «50 частин», «Використаш бiлети»), Кносценарист.
М. Мунган - один з найактившших сучаснимв штелектуально-го життя Туреччини, автор десятмв книг, кшькють яких щорiчно зростае. Чи не кожна нова л^ературна спроба М. Мунгана приносить йому визнання. Ще на початку своеТ л^ературноТ кар'ери вiн отримуе нагороду за кращу п'есу (1980 р., «Магмут i бзида»). Разом iз представленням (1984 р.) на сцен Анкарського театру його другоТ п'еси, «Ствчуття», М. Мунгана визнають кращим драматургом року. 1981 р. вiрш М. Мунгана «Оброблена шкiра» отримуе перше мюце у номшацп «Вiрш року». Лише за короткий про-мiжок часу М. Мунгана визнають одним з кращих поелв-постмо-дершспв Туреччини (пiсля виходу збiрки «Метал» 1994 р.). 1987 р. за оповщання «Жшка на iм'я Хедда Голдер» М. Мунгана нагородже-но престижною премiею iм. Халдуна Танера за краще оповщання.
Творчють М. Мунгана активно дослщжуеться на батькiвщинi (Н.О. Бюкен, Ф. Джанер, Б. Дервiшджемальоглу, Р. Байрактар, С. Б. Угурлу та ш.). Завдяки перекладам европейськими мовами твори М. Мунгана вiдомi й за кордоном. В УкраТш М. Мунган вщо-мий лише як драматург (монографiя I. ПрушковськоТ' «Незамкненють канону: поетика турецькоТ драматурги, п'еса «Ствчуття» з «Анто-логп сучасноТ турецькоТ драми») [1; 2]. Кожна окрема праця М. Мунгана заслуговуе на детальний, багатоаспектний л^ерату-рознавчий аналiз. У нашш розвiдцi ми обмежимося дослщженням функцiонування образу Стамбула у новелах i романах М. Мунгана.
Сьогодш Стамбул е найбтьшим за чисельнiстю населення мiстом Туреччини (близько 17 мтьйошв мешкан^в), мегаполiсом, куди прагнуть потрапити з рiзних куточкiв краТни, щоб стати його повноправним мешканцем i знайти свое мюце пщ сонцем. Водно-час Стамбул - мiсто, яке випереджае iншi мiста Туреччини за ктькютю безробiтних, безхатченкiв, кiлькiстю скоених злочишв [4, с. 283]. Сучасш турецькi письменники все частiше вщтворюють у своТй твочостi Стамбул, що свщчить про формування «стамбульсь-кого тексту» в турецькому л^ературному просторк Уперше образ Стамбула в турецькш лiтературi з'являеться в «Оповiданнях Деде Коркута» як мiсто-центр торгiвлi, мюто, де сiм рокiв прожив СеТт Баттал Газ^ мiсто, що славиться Аясофiею. Узагальнений образ величного мюта яскраво представлений у класичнiй лiтературi Дивану (Латiфi (1491-1582) «Специфiка Стамбула», Калб «Шех-
ренпз» (1513), Ташлиджали Ях'я (пом. 1582 р.) «Шехренпз», «Шах у Геда», Факiрi «Шехренпз» (1534), Джемалi (пом. 1583) «Шехренпз», Недiм (1681 - 1730) «Стамбульська касида»). Стамбульсь-ке сьогодення, весiлля, похорони, яскравi поди з життя - все це е сюжетами сцен «Карагьоза» i «Ортаоюну». Турецькi ашики не ли-шилися осторонь такого топосу, як Стамбул: Ашик Омер (1630 -1707) описуе його потаемш куточки у вiршi «Дестан Стамбула», Абдi (XVIII ст.) висловлюе смуток i тугу за величним мютом, за соловейками, що виствують на його вузьких вуличках у поезп «Стамбул» [10, с. 104]. У турецьких дестанах Стамбул представлений досить рiзноаспектно: Джуда'Г (XIX ст.) «Дестан про пожежу в СтамбулЬ, Испартали Сейраш (XIX ст.) у своему «Десташ» роз-повщае про долю яничар, Афафе Кадин розкривае тему позбав-лення престолу Мурата IV, Тос яли Ашик Мустафа, Ашик Мегмет з Коны, Ашик Вейсель у сво'|'х дестанах змальовують стамбульськ лазш («Дестан про лазню у районi Беязит», «Дестан про лазню в районi Юскюдар») [10, с. 104]. Агмет Шейда (XIX ст.) у «Дестани Медхiййеi 1станбул» оспiвуе велич i красу славетного мюта, його райони, мечел, текке, атмосферу релiгiйних свят.
Чи не вперше заговорив про «озахщнення», руйнування й мо-ральне знецшення Стамбула Геда'|' (XIX ст.) в десташ «Якост Стамбула». Чимраз виразшше постае образ Стамбула у поетичних тво-рах кiнця Х1Х - початку ХХ1 ст.: Мегмет Аюф Ерсой «Повернення до Стамбула», Лейла Ханим «Пюня», Агмет Хамдi Танпинар «День в lджадiе», Назим Хкмет «Горiх», Неджiп Фасил Кисакюрек «Любий Стамбуле», Орхан Велi Каник «Стамбульське Тюркю», Атiлла 1льхан «Плаче Стамбул», Гюльтен Акин «Вiкна самотносл», Сезаi Кара-коч «Годинник долЬ>, Атайол Бехрамоглу «Стамбул».
Мотиви поклоншня мiсту знаходимо i в одному з перших турецьких ромашв «Сергюзешт» (1897) Самiпашазаде Сеза'Г. Архетип Величного мюта, колиски цив^зацш вимальовуеться в романах «Обличчя Стамбула» (1920) Рефка Халiда, «Роман Кадикьоя» (1939) Сафiе Ерол, «Сад всередиш дитини» (1982) Феййяза Каяд-жана, мемуарах «Стамбул: Спогади i мюто» (2003) Орхана Паму-ка та ш. У пращ турецьких дослщнимв Кюбри Анди та Мегмета Самсакчи «100 письменнимв Стамбула» (2009) знаходимо iмена тих, для кого Стамбул був потужним джерелом натхнення i одним
iз постшних образiв творчостк Це i Намик Кемаль (роман «Про-будження»), Алi Риза Бей (оповщання «Стамбульське життя у давнi часи»), Iхтiфалджi Мегмет Зiя («Стамбул i Босфор»), Реджаiзаде Махмут Екрем (роман «Закоханють в автомобiль»), Мусахiпзаде Джеляль (книга спогадiв «Життя у старому СтамбулЬ), Омер Сей-феттiн (оповщання «Перше вбивство»), Пеямi Сафа (роман «Фалх-Харбiе»), Атiлла 1льхан (роман «Рашшш езани у Дерсаадетi») та ш. [5]. «Стамбульський текст» наявний в сучаснш турецькiй драматурги (Н. Нiзаметтiн «Бейоглу», О. Юла «Стамбул бтий, горiлка кольорова», Х. Еркек «Порю»). Образ Стамбула функцюнуе i у твор-чостi М. Мунгана, насамперед у романах i новеллах: романи «Ос-таннiй Стамбул» (1985), «Висок пiдбори» (2002), оповщання «Кон-дитерська з дзеркалами» зi збiрки «Сорок кiмнат з трьома дзерка-лами» (1999), «Автовокзал району Есенлер» зi збiрки оповiдань «Мюта вустами жшки» (2008). М. Мунган, як житель величного мюта i справжнiй поцiновувач його культурного рiзноманiття, формуе образ Стамбула крiзь призму власного сприйняття, власних упо-добань, намагаючись донести до реципiента глибшу, анiж просто топонiмiчну суть цього мегаполюа. Так, у романi «Останнш Стамбул», визнаному критиками одним iз найсумнiших, найпесимютич-нiших ромашв М. Мунгана, в образi Стамбула уособлюеться туга автора за минулим, осмислюеться тема плинностi життя, смерл, пiдсвiдоме бажання повернути стрiлки годинника далеко назад. Всюди, де ф^уруе топос Стамбула, буквально вiдчуваеться запах «старих» речей, подiй: СаффетХамд/ Бей доживав життя у старому, дерев'яному будиночку. Називае себе «Останнш османцем»... Готуе на мангал1 давно забут/ страви, збирае навколо себе друз'в, розпов'дае Ум про колишн1й Стамбул, колишн1 кав'-ярн¡, кондитерськ¡, м1сця в'дпочинку та розваг. Розпов'дае про в'домих ¡сторичних осб. Мае велику шафу ¡з книгами, енциклопе-д'ями про Стамбул... [7, с. 7]; Але Стамбул вже не той колишн1й Стамбул. Все зм1нилося. Все вже не те... [7, с. 23]; Весь Стамбул змнився. Весь св1т зм1нився. Може / ви зм1нилися [7, с. 46]; Сезонн! дощ1... Дощ1, що лишилися у Стамбул/з част В1занти [7, с. 42] - (тут / дал'1 переклад м'1й - 1.П.).
У роман образ «колишнього» Стамбула тюно пов'язаний iз маркуванням образiв марпнальних персонажiв. I «останнш осма-
нець», i «паш з колишнього Стамбула» [7, с. 28], i «жителi колиш-нього Стамбула» [7, с. 54] е мiрилом «людяносл» у порiвннянi iз новим поколшням, новим населенням цього мiста: Вже нелиши-лося таких, як б вважали, як ви. Ця чуттев'1сть, людянсть ли-шилася в iсторiУ. Немае вже тих людей, як/ б так в'дверто переживали, непоко'Улися. Принаймнi вже рок'в '¡з двадцять немае таких» [7, с. 28]; «I колишнi жителi Стамбула забули про нас. А може ! вони тепер сидять в'д рання до смерку у квартирi за темними шторами? [7, с. 54].
М. Мунган вдало «впл^ае» у текст роману поодинок замаль-овки виду мегаполюу, таку собi повсякденщину, завдяки чому складаеться враження подвшноТ присутносл образу Стамбула як прояву почутлв, i як повноцшного урбанютичного об'екта, де роз-гортаеться сюжет твору: Ранок. Самотнсть. Першi променi сон-ця. Далеко Стамбул. Висок/ буд'вл'!. Туман... Стамбул в'дкривае обличчя '¡з першими променями. Десь далеко чутно, як гудуть пароплави. Стамбул - наче мить, так далеко, так далеко, Стамбул [7, с. 9].
У ромаш «Висом шдбори» Стамбул е i площиною розгортання подш (п'ять дшв з життя головноТ героТш), i водночас повноцшним персонажем твору з характерними рисами: велетень на семи па-горбах, мюто '¡з великою ктькютю вибо'Ун на дорогах, мегаполс, в якому важко вижити жiнцi, а ще й на пдборах [9, с. 368], мсто, де повтря пахне йодом, водоростями, де приемно бути, / в'д якого неможливо в'дмовитися [9, с. 296]. Як i у ромаш «Останнш Стамбул», у «Високих пщборах» М. Мунган заглядае у минуле, вкотре нагадуючи про тисячол^ню ютор^ величного мюта: Час у тишi набувае форми. Стамбул вiдчутний своею iсторiею, живи-ми релiквiями... Помiж галасу, що охоплюе сучасний Стамбул, чутно тишу минулого Стамбула. Щоб там не було, Стамбул нескнченний. В/'н ум 'е загоювати рани. Стамбул - наче чудовий витвiр мистецтва. У ньому можна / до часу доторкнутися, / в 'дчути чари» [9, с. 141]; «Мiж тими, хто любить Стамбул сьо-годшшшй, i тими, хто любить його колишнiм, велика рiзниця. Любити 1'стор1'ю - значить любити час. А життя тих, хто любить час, дуже насичене [9, с. 277]. До розкриття юторичного образу Стамбула долучаються й юторичш особистосл, творчють яких
в^грала неабияку роль у формуванш культурноТ й нацюнальноТ свщомосл жителiв мегаполiсу: Як багато е причин, щоблюбити лтературу. А любити Стамбул з його лтературним минулим -особливе почуття. Любимо Стамбул з тим неоц1ненним внеском, який зробили попередники. Прогулюючись вуличками Стамбула, ми н'!би прогулюемося стор1нками роман!в, опов'дань, поез'УУ... Са1та Фа1ка, Орхана Вел'1, Решата Нур'1, Абдульхака Ш'/нас/ [9, с. 265].
Опосередковано, iнодi через образ головноТ героТш роману, з долею iронiТ М. Мунган порушуе проблему великого мюта - дороги: Ус'! пол'цейськ'!, як1 керують рухом на дороз'!, вже добре мене знають. Вони сам/ кажуть, що коли вони бачать на проспект!' Багдат машину, що не може розвернутися, то думають, що то я. Але ж то я / е [9, с. 201]; У Стамбул/ стльки всього е, щоб подивитися. Можна п1шки. Але коли ви раз у раз натрапляете на ремонтн/ роботи, на вивернутий, наче нутрощ!, асфальт, на екс-каватори / робоч1 машини, то вс ваш'! нам1ри зводяться нанвець / бажання десь д'ваеться. Але ж пша прогулянка - то пша прогу-лянка. I я, намагаючись себе заспокоУти, що / в цьому е своУпереваги, виходжу прогулятися Стамбулом. Адже знаю, що Стамбул для мене - це столиця с&ту [9, с. 268]; Коли ми йшли до площ1 Такс1м, то натрапили на той «популярний» св1тлофор, де так довго го-рить червоний. Мен навть спало на думку поставити там табурет ! почекати, поки зас&титься жовтий / зелений. Заразом дочи-тати роман Орхана Памука, який я так / не можу дочитати... [9, с. 270]; Ми зупиняемося на перехрест1 бля проспекту Тарлабаши на-впроти Французьких ав1ал1н1й, позаду - проспект Шехта Мухта-ра, дал1 БанкЯпи Кред'1. Мен1 ще детальн/'ше пояснити, чи вс/', хто добре знае Стамбул, мене вже зрозумли... Хочу сказати, що св1тлофор на тому перехрест1 найдовше в усьому мют1 светиться червоним. А може правильнше буде сказати, що найдовше не тльки в усьому м'ют'!, а й на вс/'й територн в 'д СередньоУ Аз/'Удо Балкан... Поки ви чекаете на жовте свтло, у вас вже /зач-¡ска псуеться, / мак'яж тече, одяг виходить з моди, кл'мат мняеть-ся, коханий вас кидае, ви старшаете, а в!н все горить... Це шби злий жарт ДорожноУ дирекц 'УУ. Псля пережитого я зможу назива-ти св1тлофорилише «червонофорами» [9, с. 269].
Турецький дослщник Омер Чаха у статп «Мегамюто Стамбул: сусптьш проблеми великого мюта» називае основою со^альних проблем Стамбула-мегаполюа неконтрольовану й некеровану мiграцiю [4, с. 276]. Разом iз тим вш вказуе на те, що для турецькоТ культури характерним е уявлення про престижнють i певну особ-ливють жителiв мегаполiса в порiвняннi з стьськими жителями [4, с. 276]. Досить побiчно торкаеться М. Мунган у ромаш «Висом шдбори» теми мiграцiТ, прагення жителiв невеличких мют «випро-бувати долю» у мегаполiсi: Якось було дивно / незрозумло, чому в1'н, народившись в Анкар'!, виршив втекти до Стамбула, щоб насолоджуватися його краевидом, адже мр'яв про це сорок рок'в [9, с. 431]; Людська стота, потроху «в'дриваючись» в 'д Анато-лiйських земель, мiгруе до Стамбула, '¡, як це вже заведено, за короткий час адаптуеться у нов!й атмосфер/ [9, с. 435].
У «Кондитерськш iз дзеркалами» М. Мунган шби укладае пут-iвник по Стамбулу, детально, присмпливо, подекуди трохи нав'яз-ливо вдаючись у деталк В однш зi статей М. Мунган зазначае, що свщомо вдавався у детали пщготувавши заздалегщь мщне пiдгрунтя: У це опов 'дання я вклав найбльше сил, нiж у вс'! iншi твори. Якщо ви прогуляетеся з'! мною проспектом Iстiкляль, ви переконаетеся, що я можу розпо&сти про кожну будвлю, кожен куточок. Я, як навiжений, готувався до написання цього опов!-дання [11, с. 1-2]. «Кондитерська iз дзеркалами» - алюзiя на «Ал-юу у краТш чудес», де головна героТня Алiе перебувае водночас у демлькох локусах - Стамбулi сучасному, Стамбулi колишньому, у казщ зi сплячою красунею-принцесою.
За допомогою топоав, зауважуе у своему дослщженш О. Сев-рук, можна потрапити до тексту, увшти в саму його середину. Ок-ремi топоси пропонують штерпретацшш ключi до таких входiв, на-дають можливiсть лтшого розумiння iмплiкованого значення, де-кодування трансцендентного сенсу, притаманного художньому творовi [3, с. 70]. Так, у прозових творах М. Мунгана, зокрема й у «Кондитерськш iз дзеркалами» особливе мюце посщае стамбульсь-кий район Бейоглу, який юторично називався Пера. Вводячи до тексту топос Бейоглу, який стае мюцем розгортання основних подш твору, автор свщомо робить наголос на власних проевропейських цшностях, завуальовано торкаеться дискусшноТ у Туреччиш теми
вiрмен i евреТв. Сьогоднi район Бейоглу - частина Стамбула, яка забудована за европейськими стандартами у стилi модерн, наси-чена торговельними вуличками, бульварами з безлiччю супермар-келв i модних бутiкiв. Центральна вулиця Бейоглу - 1слкляль, е не лише привабливим для турислв культурним об'ектом, але й мюцем волевиявлення, мюцем вираження мюцевими жителями протесту, непокори, невдоволення лею чи лею ситуащею у краТш. Саме у Бейоглу е вщомий з Х1Х ст. готель Пера Палас, де Агата Крюл написала свш роман «Вбивство у схiдному експресЬ, де свого часу зупинялися Грета Гарбо, Мата Харк Сара Бернар. У район Бейоглу розташованi 1нститут Гете, Британське консульство, найб-тьша в Туреччинi синагога Неве-Шалом, единий в краТш бврейсь-кий музей, музей сучасного мистецтва «1станбул Модерн» та ш.
Бейоглу Муратхана Мунгана - мюце з кривавою, брудною юто-рiею [8, с. 71], мюце «далеких лiхтарiв», якi осв^люють дорогi бутiки й дарують над^ на заможне життя [8, с. 74], мюце, де ви-никають все новi й новi потреби, де в^рини - це вороже дзеркало [8, с. 74], мще, де всюди розставлено капкани, i люди, наче миш^ потрапляють до них через грош^ безвихiдь, мри, можливосл, без-пораднiсть [8, с. 84]. Будучи умовним центром поличного й культурного життя, Бейоглу у творi М. Мунгана е центром нищення, у якому люди втрачають основи буття, де вщбуваеться переоцшка моральних орiентирiв, свтоглядних принцишв (головна героТня Алiе стае повiею району Бейоглу). Автор переносить характеристики, притаманш мегаполiсу, на один район, шби формуючи мiкрокосм у великому стамбульському просторк
Цiкавим прийомом М. Мунгана е прагнення «зафксувати» на л^ературнш мапi тi мiсця величного мегаполюу, якi навряд чи ув-iйдуть колись до стандартних пулвнимв: рiзноманiтнi кафе, конди-терськi, ресторанчики, магазини (кондитерська «Перлина», магазин шкарпеток вiрменськоТ панi, Азнавур Пасажи, Хаджапулос Пасажи, кшотеатр Ельхамра, Карлман Пасажи, кшотеатр Сантраль, ресторан «Чотири пори року», кiнотеатр Сарай, аптека Ребул, кондитерська Петроград, швачка П^юрю, Нiсуаз та iн.).
Хоча автор не оминае своею творчою увагою й юторично вiдомi мюця, наче екскурсовод-невидимка проводить читача найцкавн шими сторiнками-вулицями свого твору, викликаючи ностальпю у
тих, хто вже був, i цшавють у тих, кому ще судилося бути тут: тут i Мечеть Камер Хатун Джам^ i район Топагаджи, i рибний базар «Галатасарай», i критий ринок «Мисир чаршиси», i грецька православна церква Благовщення Богоматерi, Тепебаши, Тюнель, Зо-лотий Р1г, Галатська башта, площа Таксiм, Принцевi острови, район Шшл^ Нiшанташи, Бейоглу та ш.
За допомогою введених у текст локуав М. Мунган вкотре на-гадуе читачевi про юторичну цiннiсть величного Стамбула, де все з часом змшюеться i забуваеться, тому л^ературна матерiя е подходящим Грунтом для викарбовування на нш пам'ятi минулих лiт: Мушт1к з Ал'е у ресторан!'« Чотири пори року». Наостанок при-носять блюдо з палаючою стравою. Мушт1 вмить гасить во-гонь! оч'! Ал'е раптом затьмарюе спалах фотоапарату. «Що це? Де ми?», - питае Ал'е. «Ми у студи, фотографуемося», - в'дпов-¡дае Мушт1к. Ал1е з подивом дивиться на Мушт1ка. «Це студ1я «Фото Сюрейя». Тут, на цьому м'сц'!, де зараз ресторан, була студ 'я... У Бейоглу час наклався на час, спогади на спогади... [8, с. 91].
У оповщанш «Автовокзал району Есенлер» М. Мунгана Стамбул - мюце зустрiчей i прощання, «ворота» в iншi реалп, життевi трагедп, людськ сутностк Змша локацш, знайомство/прощання зi Стамбулом вщбуваеться через автовокзал району Есенлер. 1нтри-гою лишаеться мнцевий пункт подорожi [6].
Отже, Стамбул у творчост М. Мунгана е тлом, на якому роз-гортаються поди, е юторичним, культурним феноменом зi своТми контрастами i законами, повсякденнiстю й побутовими проблемами, вш виступае декора^ею i водночас поноцiнним персонажем твору, який прямо чи опосередковано бере участь у розгортанш сюжету та ствтворить сюжетн iнтриги. З метою демонстрацп життя мегаполiсу зсередини М. Мунган вводить до тексту локус Бейоглу, завдяки якому вщчуваеться контраст мiж мрiею про мега-полiс, його романтичним щеалом i жорстокою реальнiстю. Стамбул М. Мунгана - живий, молодий, водночас старий, проевропейсь-кий, милий душ^ рщний.
На тлi образу Стамбула проза Муратхана Мунгана насичена й шшими, не менш детальними образами (образ людини зi справж-шми люськими цiнностями, нацiональнi образи), особливостями
прояву нацюнально'Т щентичносп, десакралiзацN культурних цшно-стей, ям вартують детального прочитування i подальших дослщ-жень.
Список використаних джерел
1. Прушковська 1.В. Незамкненiсть канону: поетика турецькоТ' драматурги: монографiя. К.: УкраТ'нський письменник, 2015. 392 с.
2. Прушковська 1.В. Сучасна турецька драма: антолопя; пер. з турец. I. В. Прушковсько'Т, передм. Л.В. Грицик. К. : УкраТ'нський письменник, 2014. 478 с.
3. Севрук О. Урбанютичний прослр у романах Юрiя Андрухо-вича // Слово i час. - 2010. - №3. - С. 70-80.
4. Qaha О. Mega Keny istanbul: Buyuk kentin kaQinilmaz toplumsal sorunlari // Akademik Ara§tirmalar Dergisi,. - 2010-2011. -Sayi 47-48. - istanbul, 2010-2011. - S. 275-293.
5. Andi K., SamsakQi M. istanbul'un 100 yazari. istanbul: istanbul Buyuk§ehir Belediyesi Kultur A.§. yayinlari, 2009. 143 s.
6. Mungan M. Kadindan Kentler. istanbul: Metis yayincilik, 2012. 296 s.
7. Mungan M. Son istanbul. istanbul: Metis yayincilik, 2014. 200
s.
8. Mungan M. Uq aynali kirk oda. istanbul: Metis yayincilik, 2013. 392 s.
9. Mungan M. Yuksek Topuklar. istanbul: Metis yayincilik, 2014. 528 s.
10. Ye§iloglu G. Yeti§ Kazim. Edebiyatta istanbul // istanbul'un Edebiyati: Akademik ara§tirmalar dergisi. - 2010-2011. - Cilt 12: N47-48. - istanbul: Maestro, 2010-2011. - S. 101-140.
11. Mungan M. istanbul imgeleri [Electronic Resource] // Osmanli Bankasi Ar§iv ve Ara§tirma Merkezi, S. 1-13. - Mode of access: URL: http: www.obarsiv.com/e voyvoda 0809.html. (дата звертання 10.10.2016).
