CC BY
62
1рина СЕНЧА
ДОСЛ1ДНИЦЬКА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕС1ЙНО1 КУЛЬТУРИ СПЕЦ1АЛ1СТА
У статтi запропоновано авторський погляд щодо сутностi до^дницько'1 культури сучасного спещалкта. Розкрито суттсть i структуру феномену "до^дницька культура сучасного спецiалiста "; визначено i теоретично обтрунтувати комплекс педагогiчних умов формування до^дницько'1 культури сучасного спещалюта у процеа професшноI тдготовки у вищому навчальному закладi; з'ясовано критерп, показники та рiвнi П сформованостi; експериментально до^джено ефективтсть використання комплексу педагогiчнихумов формування до^дницько'1 культури сучасного спецiалiста.
В "Нащональнш доктрин розвитку освгш Украши у ХХ1 столотГ' наголошусться, що метою освгги мае бути виховання особистосп зi сформованим сучасним свiтоглядом, розвинутими творчими здiбностями i навичками самостiйного наукового тзнання, самоосвiти i самореалiзащl у житп; здатно! до творчо! працi, професшного розвитку, засвоення та впровадження наукоемних та iнформацiйних технологiй, конкурентоспроможно! на ринку пращ [Нащональна доктрина розвитку осв^и Украши у ХХ1 столгтп]. Пiдготовка спецiалiстiв повинна вiдповiдати сучасному попиту соцiуму, збiльшенню обсягiв науково! й техшчно1 шформаци i включати оволодiння методами самостiйного дослiдницького пошуку, аналiзу й синтезу процесiв та явищ, корекцп професшно1 дiяльностi.
Дослщницька орiентацiя сучасних концепцiй педагопчно1 осв^и передбачае формування у майбутнiх фахiвцiв не тiльки вiдповiдних професiйних якостей, але й широти кругозору, розвинуто1 уяви, гнучкостi мислення, глибокого усвщомлення знань, якi фахiвець-дослiдник застосовуе в будь-яких неординарних ситуацiях; впевненостi в соб^ у сво1х можливостях, у сво1х дiях; стiйких мотивiв для саморозвитку; здатносп до прогнозування, проектування i моделювання власно1 професшно1 дiяльностi; прагнення до встановлення гармони мiж внутрiшнiми потребами й зовнiшнiми умовами; якюних показникiв професшно1 майстерностi; вiри в можливостi само1 людини щодо власного розвитку; формування щннюного ставлення до навколишньо1 дiйсностi i власно1 позици до рiзних життевих питань; виховання культури поведiнки.
Рiзноманiтгя функцш дослщницько1 пiдготовки потребуе розглядати И як цшсний процес, системна якють якого вимагае нового iнтегративного означення щодо сво1х процесу i результату. Потрiбно цiлiсне, загальне, едине поняття, що поеднуе структурнi елементи дослщницько1 дiяльностi i водночас позначае кшцеву мету дослщницько1 пiдготовки. Таким поняттям ми вважаемо поняття "дослiдницька культура сучасного спещалюта" i наголошуемо, що И формування повинно бути результатом дослщницько1 тдготовки майбутнього фаивця у процес навчання у ВНЗ.
Сучаст педагоги-науковцi придiляють значну увагу формуванню культури спецiалiста як результатовi його тдготовки у процес навчання у вищому навчальному закладг Розглядаються таю рiзноманiтнi И модифшаци, як: професшна (О. Анiсiмов, В. Бенiн, С. Бондаревська, В. Гриньова, I. Зязюн, Н. Крилова, В. Люовий, I. Михайтченко, Н. Ничкало, М. Ичкур, В. Радул, Т. Сидоренко, С. Сисоева, М. Скрипник, Л. Соколова, Т. Ткаченко та ш.), штелектуальна (I. Захарова, А. Салiев, Г. Шевченко, В. Ястребова та ш.), розумова (Р. Пильшк та ш.), iнформацiйна (С. Антонова, В. Виноградова, О. 1льюв, М. Коляда, Л. Скворцова, В. Судина, С. Федорiв, С. Христочевський та ш.) культура тощо. При цьому трактування поняття культури надаються з позицiй аксюлопчного, особистiсно-творчого або дiяльнiсного пiдходiв.
Мета статт1 — теоретично обгрунтувати i практично апробувати комплекс педагогiчних умов формування дослщницько1 культури сучасного спещалюта.
Завдання дослiдження:
— розкрити суттсть i структуру феномену "дослщницька культура сучасного спещалюта";
— визначити i теоретично обгрунтувати комплекс педагогiчних умов формування дослщницько1 культури сучасного спецiалiста у процес професшно1 пiдготовки у вищому навчальному закладi;
— визначити критери, показники та рiвнi сформованостi дослщницько1 культури сучасного спецiалiста;
— експериментально дослщити ефективнiсть використання комплексу педагопчних умов формування дослщницько1 культури сучасного спещалюта.
Поняття "дослщницька культура" пов'язане з двома фундаментальними поняттями — "дослщницька дiяльнiсть" i "культура" — i е похiдним вiд цих понять, тому для li визначення е необхiдним розглянути сучаснi тлумачення поняття "культура".
Науковцi розробляють рiзноманiтнi теори виникнення i розвитку культури, вивчають рiзнi ll складовi i функци, пропонують рiзнi класифшаци пiдходiв до визначення цього поняття (С. Аверинцев, В. Губш, П. Гуревич, Т. Заславська, М. Злобш, В. 1ванов, Л. Кертман, М. Каган, Ю. Лотман, М. Мамардашвiлi, Е. Маркарян, В. Межуев, Г. Нодiа, Д. Ольшанський, В. Полiщук, Р. Ривкша, В. Топоров, Н. Чавчавадзе та iн.). При цьому штерпретащя культури подаеться залежно вiд змюту т1е1 науки або теори, з позицш яко! вона розглядаеться.
Оскшьки iснують рiзноманiтнi теори культури, то й шдходи до розумiння ll змiсту неоднозначнi. Для пояснення загального змюту культури звернемось до фшософи культури i розглянемо основнi ll тези: "Культура — феномен, що породжуеться незавершенiстю, вiдкритiстю людсько1 природи, розгортанням творчо1 дiяльностi людини, спрямовано1 на пошук сакрального сенсу буття" [2, 35]; "конкретну культуру можна визначити як комплекс певних щнностей, що утворюють змiстовне ядро цього феномену" [2, 111]; "щнносп — це особистюне забарвлене вiдношення людини до навколишньо1 дiйсностi, що формуеться не тiльки на основi знання i шформаци, але i власного життевого досвiду" [2, 120].
Наведемо кшька трактувань культури, що вщповщають рiзним пiдходам щодо визначення ll сутностi.
Отже, культура — юторично визначений рiвень розвитку суспiльства i людини, що виражаеться в типах i формах оргашзаци життедiяльностi людей i тих матерiальних i духовних щнностях, що ними створенi [1].
Культура — це сощальна пам'ять суспшьства або спiльноти, що включае мiсце i способи збереження сощально1 шформаци; виконуе функцiю консерваци; дозволяе вщтворити еталони поведiнки, що перевiренi досвiдом i вiдповiдають потребам розвитку суспшьства [3]. Таке означення культури вщповщае аксюлопчному (соцiальна iнформацiя — щнносп, накопиченi суспiльством) i дiяльнiсному (соцiальна iнформацiя — способи дiяльностi людини, що iсторично закрiпленi у суспшьнш практицi) пiдходам до ll вивчення. З цiннiсною природою культури пов'язано означення, надане Н. Чавчавадзе: "Культурою е реалiзацiя iдеальних щннюних цiлей, "переселення" цiнностей зi свгту ймовiрного у свiт реальний" [9, 55].
Д. Ольшанський надае означення культури з позицш дiяльнiсноl теори: "культура — це масова дiяльнiсть людей у певнiй соцiальнiй OTCT^i з виробництва, збереження, розповсюдження i споживання цiнностей, що пропонуються прийнятою у суспiльствi системою соцiальних шститу^в" [8, 29].
У рамках гумаштарного пiдходу М.С.Злобiн вважае, що культура — це "сощально значуща творча дiяльнiсть у дiалектичному взаемозв'язку ll результативностi, виразу i процесуальностi, що припускае засвоення людством уже юнуючих результатiв творчостi, тобто перетворення багатства, досвщу людсько1 iсторil у внутршне багатство iндивiдiв, якi знову втшюють змiст цього багатства у свош соцiальнiй дiяльностi, що спрямована на перетворення дшсносп i само1 людини" [4, 28].
В. Межуев трактуе феномен культури через вщчужеш форми дiяльностi: "Культура — це створення особистосп людини у всьому багатствi i багатосторонностi його суспiльних зв'язюв i вiдносин" [7, 67].
Особистюно-творчому пiдходу до трактування поняття "культура" вщповщае означення М. Мамардашвiлi: "Культура — не сукупнють готових щнностей i продуктiв, якi лише чекають споживання i осмислення. Це здатшсть i прагнення людини набути, оволод^и живими вiдмiнностями" [6, С.189].
На нашу думку, Bei пiдходи до трактування культури заслуговують на увагу, доповнюють одне одного i створюють досить повне, системне уявлення про сутшсть цього феномену. Отже, культура — це багатоаспектне поняття i зазвичай описусться дослщниками як комплекс або як система певних культурних елементiв. Культурний комплекс — це сукупшсть культурних елеменлв, що виникли на базi одного вихщного елемента i е функщонально з ним пов'язаними. Культурна система — це внутршньо органiзована система явищ, що цiлком залежать вщ символiв. При цьому явища розподшяються на: д^', об'екти, iдеï та вщчуття [5].
Залежно вiд численних трактувань поняття культури i аспектов взаемозв'язку культури i людини (суспшьства) визначаються ïï рiзноманiтнi функцiï. Проте серед багатьох функцш можна видшити тi, що е унiверсальними, тобто не залежать вщ класифiкацiï або визначення культури.
Так, А. Кравченко вщокремлюе шють унiверсальних функцiй культури: захисну, креативну, комунiкативну, сигнiфiкативну, нормативну i релаксацшну. Захисна функцiя культури полягае в тому, що за допомогою культурних досягнень людство значно розширило сво1' можливостi адаптацiï до навколишнього середовища. Креативна — це функщя перетворення i засвоення свтоу; людство розширюе середовище проживання, причому рушiйною силою е допитливiсть, а не бажання захиститися. Поряд iз оволодiнням силами природи йде оволодшня внутрiшнiми силами людсько1' психши. Комушкативна функцiя культури полягае у передачi iнформацiï у будь-якому виглядi. Сигшфшативна функцiя — це функцiя приписування значень i цiнностей; розширюючи сферу засвоення свтоу, людина розширюе обсяг предме^в, що визначаються i ощнюються. Завдяки цiй функцiï культура виступае усвщомленим уявленням про свiт. Нормативна функщя позначае, що саме культура вщповщае за створення норм, стандарт, правил поведшки людей. З цих норм i стандартiв формуються бшьш складнi комплекси: право, мораль та щеолопя. Релаксацiйна функцiя культури — це функщя зняття суспiльного напруження (свята, ритуали, фестивалi i т. ш.) [5].
Розгляд феномену культури з позицш рiзноманiтних наукових пiдходiв дае можливiсть узагальнень основних теоретичних положень про не1'.
Змiстовим ядром культури е система щнностей. Цшносп — це не просто ще1', образи, знання, способи дiяльностi, дiяльнiсть, iсторичнi або суспiльнi стандарти; все це е щнностями, якщо людина визнае ix такими. Отже, культура засвоюеться, стае набутком (надбанням, власнютю) суб'екта тiльки через самопiзнання i рефлексда.
Цiнностi — це сенс буття людини, ïï усвiдомлене ставлення до свого юнування i юнування суспiльства в цiлому. Цiнностi обираються людиною самостiйно i вiльно, однак на цей вибiр впливае ïï оточення, оскiльки людина не юнуе у вакуумi i, за рщкюним винятком, для побудови особистiсноï системи щнностей користуеться загальною людською базою знань, щей, досягнень тощо. Так, в особистюну цшнюну систему включаються загальш людськi цiнностi, прийнятi у сусшльсга, частиною якого е особистють. У цьому випадку культура — це мехашзм передачi соцiальноï пам'ят суспiльства; засiб зв'язку особистостi i суспшьства та самоствердження; усвщомлення свое].' належносп до певноï соцiальноï групи; можливють користуватись усiм накопиченим суспшьним досвiдом i робити свiй внесок у суспшьну систему цiнностей.
Особистюна система цiнностей, тобто особистiсна культура, е основою буття людини, але вона не е нерухомою, незмшною системою, оскшьки змiнюються i суспшьш цiннiснi орiентири, i життевий досвщ людини, оскiльки виникають новi iдеï, образи, людськi i суспiльнi досягнення.
Дiяльнiсть людини також е змiстовим компонентом культури, тобто щннютю. Але культура — не будь-яка дiяльнiсть людини, це — формування i створення щнностей. Тшьки ri д^ людини, яю пов'язанi з творчим актом, проривом у новий духовний прос^р, пошуком сенсу свого буття i навколишньоï дiйсностi, належать до культури. Культура пронизуе всi сфери життедiяльностi людини i тому е сукупшстю способiв i результатiв усвiдомленоï дуxовноï i творчоï дiяльностi. Оскiльки при цьому людина е суб'ектом дiяльностi, що розвиваеться i змiнюеться у процеш цiеï дiяльностi, то змютом культури е також розвиток особистост^ ïï самореалiзацiя. Отже, культура — показник iндивiдуальностi i творчого розвитку особистость
1снуе стiльки культур, скшьки icHye суб'eктiв-творцiв. Способи дiяльностi як щнносп, що передаються вiд поколшня до поколiння, становлять для особистосп cвоeрiднy технологiю дiяльноcтi, яка допомагае суб'екту обирати правильний алгоритм дш, оптимально органiзовyвати власну, зокрема, професшну дiяльнicть i, одночасно, ця технолопя е об'ектом коректування суб'ектом дiяльноcтi. Результатом дiяльноcтi е оcобиcтicний внесок суб'екта у суспшьну скарбницю щнностей i його наступний крок на шляху самотзнання i cамореалiзацiï.
Таким чином, культура — багатогранне явище, що забезпечуе юнування i розвиток людини i cycпiльcтва, е умовою i сенсом людського буття. Культура — щлюна система, що продукуе себе як цiннicть i передае вщ одного суб'екта до шшого. Це система, вci елементи я^' перебувають у поcтiйномy динамiчномy сшввщношенш один з одним, внаcлiдок чого створюються новi цiнноcтi, тобто це система, що постшно i неперервно оновлюеться.
Доcлiдницька культура — важливий аспект профеciйноï культури сучасного спещалюта. Грунтуючись на аналiзi наукових i психолого-педагопчних джерел, визначимо доcлiдницькy культуру сучасного спещалюта як цшсну динамiчнy систему, що вiдображаe стан особистюного розвитку cпецiалicта як суб'екта дослщницько'' дiяльноcтi, передаеться i засвоюеться в процес навчання, проявляеться як дослщницька поведiнка у здiйcненнi будь-яко'', зокрема профеciйноï дiяльноcтi. ïï складовими ми вважаемо: когнiтивний, iнтелектyальний i особистюний компоненти. Когнiтивний компонент складаеться iз cyкyпноcтi знань про форми, методи i оргашзащю доcлiдницькоï дiяльноcтi, cyкyпноcтi доcлiдницьких вмiнь i навичок. 1нтелектуальним компонентом е доcлiдницьке мислення. Оcобиcтicний компонент складаеться iз дослщницьких оcобиcтicних якостей, доcвiдy доcлiдницькоï дiяльноcтi, доcлiдницького ставлення до себе i творчоï доcлiдницькоï поведiнки у житп i здiйcненнi профеciйноï дiяльноcтi. Означеш cкладовi доcлiдницькоï культури утворюють ïï систему щнностей, тобто ïï змютове ядро.
Функци доcлiдницькоï культури аналопчш основним фyнкцiям культури взагалi:
- шформацшна фyнкцiя позначае передачу шформаци про щннюну систему доcлiдницькоï дiяльноcтi: ïï органiзацiю, цiлi, форми i способи, тобто технолопчну базу; ïï юторда, значyщicть i роль у майбутнш профеciйнiй дiяльноcтi; cоцiальнi i комушкативш норми, стандарти i правила, притаманш cферi профеciйних доcлiджень;
- адаптацшна фyнкцiя позначае iдентифiкацiю i cоцiалiзацiю суб'екта доcлiдницькоï дiяльноcтi. Пщ iдентифiкацieю будемо розyмiти ycвiдомлення шдишдом себе як спещалюта-доcлiдника i cвоïх iндивiдyальних якостей як якостей суб'екта доcлiдницькоï дiяльноcтi у професшнш cферi; включення iндивiдом цiлей i щнностей доcлiдницькоï дiяльноcтi в особистюну систему цiнноcтей. Соцiалiзацiю визначимо як процес самоствердження iндивiда як суб'екта доcлiдницькоï дiяльноcтi у профеciйнiй сферц
- креативна фyнкцiя означае внесення у навчання i, надалi, в професшну дiяльнicть елементiв творчого пошуку; вiдтворення процесу сприйняття знань як творчоï доcлiдницькоï дiяльноcтi; вiдтворення i оновлення профеciйноï дiяльноcтi через застосування в нiй елементiв доcлiдження;
- особистюна фyнкцiя позначае розвиток дослщницького мислення оcобиcтоcтi та сприяння ïï cамореалiзацiï як суб'екта доcлiдницькоï дiяльноcтi i ноciя доcлiдницькоï культури вщповщно до ïï потенцiалy; здатноcтi сприймати, створювати i передавати цiнноcтi доcлiдницькоï дiяльноcтi.
Фyнкцiï доcлiдницькоï культури обумовлюють ïï значення у процес навчання. Освпа, що мае цiллю формування доcлiдницькоï культури майбутнього фах1вця, дозволяе тдготувати cпецiалicта зi знаннями, умшнями i навичками проведення доcлiджень у професшнш сферц з гнучким, лопчним та критичним мисленням доcлiдника i вщповщним пiдходом до профеciйноï дiяльноcтi; cпецiалicта зi cтiйким cвiтоглядом, системою щнностей, частиною якоï е щнносп доcлiдницькоï дiяльноcтi, i доcлiдницьким вщношенням до себе, що зумовлюе його здатнють до творчого пошуку у професшнш сфер^ можливicть cамопiзнання та cамореалiзацiï. Для такого cпецiалicта його профешя, якicть виконyваноï роботи i професшна cамореалiзацiя е складовими оcобиcтicноï системи цiнноcтей, що е джерелом постшного прагнення до самовдосконалення у професшнш cферi i ефективного здшснення профеciйноï дiяльноcтi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Большая советская энциклопедия: В 30 т. — Т. 13. / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М.: Сов. Энциклопедия, 1973. — С. 608.
2. Гуревич П. С. Философия культуры. — М.: Аспект Прес, 1995. — 288 с.
3. Заславская Т. И., Рывкина Р.В. Социология экономической жизни. — Новосибирск: НГУ,1991. — 286 с.
4. Злобин Н. С. Культура и общественный прогресс. — М.: Политиздат, 1980. — 211 с.
5. Кравченко А. И. Культурология: Учебное пособие для вузов. — 5-е изд. — М.: Академический проект; Трикста, 2003. — 496 с.
6. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию. — М.: Прогресс, 1990. — 360 с.
7. Межуев В. М. Предмет теории культуры // Проблемы теории культуры. — М., 1977. — С. 54-73.
8. Ольшанский Д. В. О социально-психологическом подходе к исследованию культуры // Проблемы системного анализа развития культуры. Сб. трудов ВНИИСИ. — 1984. — Вып. 4. — С. 29-36.
9. Чавчавадзе Н. З. Культура и ценности // Культура в свете философии. — Тбилиси, 1979. — С.31-72.
Тетяна ЩЕГОЛЕВА
ПРОФЕС1ЙНА КУЛЬТУРА МАЙБУТН1Х ОФ1ЦЕР1В-ПРИКОРДОННИК1В ЯК ПЕДАГОГ1ЧНА ПРОБЛЕМА
У статтi розглядаються теоретичш основи становления професшно'1' готовностi ново'1' генерацИ офщерських кадрiв до майбутньо'1' професИ. Проаналiзовано основнi тдходи до проблеми професшноI культури майбутшх офiцерiв-nрикордонникiв. Аналiзуються складовi та функцП дефiнiцii.
Акцентовано увагу на компонентах професюнал1зму майбутнiх захиснитв кордону. Визначено методи та шляхи вдосконалення профестно'1' культури курсантiв пiд час вивчення гумантарних дисциплт.
На сучасному етат розвитку освтои вщбуваються ютотш змши у навчально-виховному процесс що передбачае пошук нових технологш, форм i методiв шдготовки майбутшх офiцерiв-прикордонникiв, яю вщзначатимуться творчою iндивiдуальнiстю, високим рiвнем компетенцп, загально! та професшно! культури. Особливо велику вщповщальнють покладено в даному аспект на педагопчну науку. Саме !й належить розробка теоретичних основ становлення професшно! культури ново! генерацп офщерських кадрiв.
Зазначимо, що проблеми професшно! культури особистосп розглядаються у дослщженнях А. Барабанщикова, С. Барбшо!, А. Деркача, I. 1саева, Н. Кузьмшо! О. Мороза, В. Омеляненка, Г. Хозяшова. Концептуальш положення теорп та практики педагопчно! культури курсаштв ВВНЗ дютали вiдображення у роботах останшх рокiв (Т. 1ванова,
A. Лобача, В. Шевчука, В. Ягупова). Питання формування та розвитку творчого потенщалу вшськових фахiвцiв були в центрi уваги I. Бiжана, Ю. Горбенка, С. Здюрука,
B. Михайлiвського, М. Нещадима, А. Ростунова. Нинi дослщжуегься роль педагогiчно! дiяльностi у процесах професшно! шдготовки офiцерiв-прикордонникiв, що висв^лено у роботах Т. Бунiева, А. Сщшського, С. Сiнкевича, Д. 1щенка, А. Фiлiпова.
Численнi дослiдження, виконаш у рамках цих пiдходiв, все ж не в повнш степенi розкривають специфiчну сферу професiйно!' культури курсантiв-прикордонникiв у процеш вивчення гуманiтарних дисциплiн. Актуальшсть та практична доцiльнiсть розробки питань професшно! культури майбутшх офiцерiв-прикордонникiв додатково зумовлена недостатньою увагою викладачiв вищих вiйськових навчальних закладiв до зазначено! проблеми, в результатi чого, професшне становлення курсантiв проходить стихiйно та вщбуваеться екстенсивним шляхом. Сьогоднi необхщно розглянути шляхи пiдготовки офiцера-прикордонника як висококультурно! особистостi, компетентного фахiвця, у якого професшш знання поеднуються з громадянською мужнiстю, поряднiстю чеснiстю i справедливiстю. Таким чином, необхiднiсть дослщження викликана: суперечностями мiж реальним та необхщним рiвнем професiйно! культури; суттевими змiнами у змiстi та тдходах до навчання у ВВНЗ та необхвдшстю розробки та застосування шновацшних технологiй у навчальному процесi Нащонально! академi! Прикордонних вiйськ Укра!ни iм. Б. Хмельницького у процесi вивчення дисциплш гуманiтарного циклу.
