CC BY
32
ПРОФЕС1ЙНА OCBITA
УДК 378.1
В. В. ТУШЕВА
НАУКОВО-ДОСЛ1ДНИЦЫСА КУЛЬТУРА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ:
СУТН1СТЬ ПОНЯТТЯ ТА ТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ II ФОРМУВАННЯ
Розглянуто окремг аспекты cynmocmi поняття «науково-досл1дницька культура майбутнъого вчителя». Показано, що ттегращя наукових nidxodie (дгяльнгсного, особистгсного, акаологгчного, системного i синергетичного) дае можливкть всебгчно розкрити суттстъ науково-досл1дницькоi кулътури як особисппсного феномена, виявити законом1рноспи його формування i розвитку, визначити структуры i функцюналът ознаки науково-досл1дницькоi кулътури».
КлючосЛ слова: науково-досл1дницька культура, дгяльнгсний, особистгсний, акаологгчний, системный, синергетичний науковг nidxodu
В. В. ТУШЕВА
НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКАЯ КУЛЬТУРА БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ: СУЩНОСТЬ ПОНЯТИЯ И ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ЕЕ
ФОРМИРОВАНИЯ
Рассмотрены отдельные аспекты сущности понятия «научно-исследовательская культура будущего учителя», показано, что интеграция научных подходов (деятельностного, личностного, аксиологического, системного и синергетического) дает возможность всесторонне раскрыть сущность научно-исследовательской культуры как личностного феномена, выявить закономерности его формирования и развития обозначить структурные и функциональные научно-исследовательской культуры.
V. V. TUSHEVA
RESEARCH CULTURE OF FUTURE TEACHERS: THE CONCEPT AND THEORETICAL ASPECTS OF ITS FORMATION
Some aspects as related to the concept of «research culture offuture teachers» have been analysed. It has been proved that scientific approach integration (of activity, of personality, axiological, systemic and synergetic) provides an opportunity to reveal the concept of research culture as a personal phenomenon, define the peculiarities of its formation and development, identify structural andfunctional peculiar features of research culture.
Key words: research culture, the approaches of activity, of personality, axiological, systemic and synergetic approaches.
У контекст! головних вимог Болонсысо! дскларацп. де зазначаеться, що «створення Свропейсысого простору вищо! осв1ти мае вщбуватися одночасно та паралельно 3i створенням простору наукових дослщжень, оскшыси науков1 дослщження е рушшною силою вищо! осв1ти» [2, с. 17], питания формування науково-дослщницысо! культури сучасного фах1вця е одним з прюритетних у вищий школь
Проблема взаемодп осв1ти 1 науки у контсксп перспектив розвитку суспшьства, «онаучнення» сучасного осв1тнього простор}' мае свое висв1тлення у роботах таких украшський науковщв, як В. П. Андрущенко, С. У. Гончаренко, М. П. Свтух, В. В. Олшник, О. С. Слюаренко, котр1 наголошують на значущосп дослщницько! д1яльносп як основи вищо! осв1ти для забезпечення культурного 1 економ1чного розвитку держави. Сформована науково-дослщницька культура студсьтв педагопчних ВНЗ сприятиме мобшьносп студенев на ринку пращ, 1х конкурентоспроможност1, вплине на ефектившсть навчання впродовж усього життя, допоможе забезпечити нов1 стандарта якост1 вищо! освип.
В умовах ¡нтснсивного зростання обсяпв науково! 1 науково-педагопчно! ¡нформацп. швидкозмшносп й оновлення системи наукових знань виникае потреба в яюсно новш теоретичнш шдготовщ висо кок вал \ ф \ ко ван их фах1вщв псдагопчних ВНЗ, здатних до самостшно! творчо! дослщно! робота. Глибоке розумшня сутност1 педагопчних явищ, шновацшний тдхщ до виршення завдань педагопчно! осв1ти неможлив1 без оволодшня методами наукового шзнання, ознайомлення з лопкою наукового дослщження, умшня анатзувати й передбачати його подалыпий розвиток. Науковий потенщал випускниклв педагопчних ВНЗ мае бути найвищою планкою 1 кватфшацшною характеристикою майбутнього професюнала.
Необхщшсть формування науково-дослщницько! культури майбутшх вчител1в зумовлена зростаючими вимогами до piвня загальнокультурно!, пpoфeciйнoí, coцiaльнo-пeдaгoгiчнoí, спещально! шдготовки випускниюв-вчител1в, зм1ною осв1тшх парадигм, якл фпчтують перехщ вщ масово-репродуктивних форм 1 метод ¡в викладання до шдивщуально-творчих; шдготовкою майбутшх фах1вщв до профсслиного, компетентного входження в ринок пращ, потребами у постшнш профсспппй самоосвт1 самовихованш.
Мета статт1 - розкрити сутшсть понятгя «науково-дослщницька культура майбутнього вчителя» та окрс\п теоретичш аспекта й формувсання.
Висвпленням окремих аспект ¡в профсайно!' культури педагога займалися 1 займаються таю вчеш, як А. М. Алексюк, I. М. Богданова, В. М. Гриньова, М. Б. Свтух, I. А. Зязюн, В. Г. Кремень, 3. Н. Курлянд, Н. Г. Ничкало, О. М. Пехота, I. П. Пщласий, I. Ф. Прокопенко, О. П. Рудницька, Ю. В. Сенько, С. О. Сисоева та ш.. Проблеми науково! та методолопчно! шдготовки студент ¡в розглядаються у роботах В. П. Андрущенка, О. В. Бережново!, В. К. Буряка, С. У. Гончаренка, В. I. Журавльова, В. I. Загвязинського, В. В. Краевського, В. А. Кушшра, О. М. Микитюка, О. М. Новикова, В. М. Полонського, В. А. Семиченко, I. В. Усачово! та ¡нил вчеш.
Проте питания, що розкривають теоретичш 1 методолопчш основи формування 1 розвитку науково -дослщницько! культури майбутшх вчител1в, сьогодш залишаються недостатньо вивченими. Розглянемо цей аспект докладшше.
У своему дослщженш ми розглядаемо науково-дослщницьку культуру майбутнього вчителя як я клеть особистостк цшюну, ¡нтегральну характеристику особистост1, котра волод1е фундаментальним загальнонауковим, методолопчним знаниям, системою цшшених ор1ентацш; сукупшстю профсайно важливих якостей особистостк що забезпечують творчий розвиток 1 самовдосконалення у навчально-дослщницькш д1яльностг
Для розкриття сутносп поняття «науково-дослщницька культура» звернемося до визначення та анатзу основних дефшщш поняття «культура», формулювання положень стосовно II змюту, якл слугують методолопчною основою дослщження.
Серед багатьох сучасних уявлень про культуру можна виокремити таю:
- культура як особливий тип мислення, д1яльностк шзнання та 1х перетворення;
- культура як сукупшсть фундаментальних наукових теоретико-методолопчних знань;
- культура як нов1 типи мислення 1 д1яльносп, що, з одного боку, збершають традицп, а з шшого - творять 1 перетворюють культуру;
- культура як основа культуротворчого д1алогу;
- культура як система норм, еталошв зразюв д1яльносп, накопичених людством.
У сучасних фшософсько-культуролопчних дослщженнях виокремлюються таю основш аспекта у вивченш культури, яю евщчать про р1зномашття и прояв1в, зумовлюючи множиншеть шдход1в в мстодологй' и' вивчення:
• фшософський, в рамках якого на перший план виходить вивчення особливостей 1 загальних зако но\п р ноетей розвитку культури (II функцюнування) як спсциф1чного способу людсько! д1яльносп 1 цшено! системи матер1альних 1 духовних щнностей;
• соцюлопчний, що дае змогу з'ясувати зумовлешеть системи культури сощально-економ1чними вщносинами, визначити взаемовщносини р1зних сощальних шар1в 1 труп у культурк виявити сощально-регулятивш чинники розвитку особистосп;
• аксюлопчний, який акцентуе увагу на вивченш процесу творения щнностей, 1х концентрацп в цшену динам1чно розвиваючу систему, на з'ясуванш 1х рол! у формуванш ¡снуючих в певних умовах ощнок тих або шших явищ;
• гумашетичний, що пов'язаний з вивченням впливу культурних щнностей на процес формування духовного евт людини, II моральне тднесення;
• нормативно-регулятивний, який виокремлюе для поглибленого вивчення нормативний 61 к культури, що становить складну структуровану систему норм 1 еталошв людсько! д1яльностк яю направляють 1 регулюють загалом сощальш вщносини та поведшку людей у пращ, побуп, сфер! м 1 жо с о б не т 1 с н и х в1дносин:
• евристичний, що визначаеться необхщшетю вивчення особливостей процесу розвитку культури як творчо перетворювально! д1яльностк
• комушкативний, що передбачае вивчення особливостей 1 зростаючо! рол1 культури в сустльст як могутнього засобу комушкацп \пж творцями й споживачами культурних щнностей;
• психолопчний, що пов'язаний ¡з з'ясуванням психолопчних мехашзм1в дн твор1в культури на духовний св1т людини, II повсд1нку 1 св1тов1дчуття:
• ссм1отичний. який характеризуе явища культури передуем з боку його знаково-символ1чно! природи, дае змогу проаналпувати смислове наповнення знака або символу.
Анал1зуючи вказаш аспекта, рпш концепщ! культури, як! м1стяться в науково-ф1лософських 1 культуролог1чних джерелах, ми маемо за мету визначити шдходи, що е теоретико-мстодолопчною основою вир1шсння проблеми нашого досл1джсння. а саме формування науково-досл1дницько! культури майбутнього вчителя. Такими шдходами е:
• д1яльтсний. що передбачае розгляд культури як сукупност1 форм, способ!в. засоб1в [ результат!в людсько! д!яльност!;
• особист1сний. що розглядае культуру як р!вень розвитку ! процес творчо! самореатзацн сутшсних сил людини, властивють ! я клеть особистост!, «м!ру розвитку людини», «нормотворч!сть»;
• аксюлопчний, зпдно з яким культура визначаеться як сукупшсть матер!альних ! духовних щнностей, створених людством, ощнка особистютю свое! повед!нки.
При д!яльшсному шдход! представлеш р!зш погляди на взаемозв'язок культури й д!яльносп. Так, М. С. Каган розглядае культуру як систему певних вщцв д!яльносп ! и результат!в: Н. С. Злобш, П. С. Гуревич - як творчий зм!ст д!яльност!; Е. С. Маркарян, В. Е. Давидович, Ю. А. Жданов, 3.1 Файнбург - як споаб д!яльносп, и «технолопчний контекст»; В. А. Малахов - як специф!чне ставлення людини до дшсносп; В. М. Межуев - як д!яльшсть у форм! загально! пращ, В. С. Стьошн -як сукупшсть надб!олопчних програм людсько! житгед!яльност!.
Вщзначаючи двоб!чний зв'язок м!ж культурою ! д!яльшстю, М. С. Каган [4, с. 76] розглядае людину, з одного боку, як творця культури, що створюе у свош опредмечешй д!яльност! и предметне буття, а з другого - як творшня культури, що розвиваеться завдяки розпредмечешй д!яльност!, яка дозволяе людиш оволод!ти культурою! брата участь в и подалыпому розвитку.
Отже, в культур! акумулюються результата творчо! д!яльност! людини ! вона формуе людину як творця ! створювача, вдосконалюючи !! духовно-творч! сили. Культура е едн!стю процесу ! результату, взятих в !х нерозрившй д!алектичн!й едност!.
Д!яльшсний шдхвд дозволяе розглядати науково-досл!дницьку культуру в сукупносп двох складових: з одного боку, науково-дослщницька д!яльшсть е основою, умовою ! результатом формування й розвитку вщповщно! культури, з другого - науково-дослщницька культура е чинником, який спрямовуе поведшку й д!яльшсть майбутнього педагога-дослщника.
У цьому контекст вщзначимо, що р!вень науково-дослщницько! культури майбутнього фах!вця яклено визначае його шзнавальну, дослщницьку д!яльшсть, глибину знань ! широту тезауруса, сукупшсть творчих !нтерес!в, потреб, установок на р!зноб!чну творчу д!яльшсть, ум!ння
будувати й на ос но в 1 наукових метод ¡в [ норм, а також науково-педагопчних теорш, концепцш. Сформовашсть зазначено! культур и сту д с нта-д ос л 1 д н и ка визначаеться умшням продуктивно використовувати знания в евристичшй д!яльносп. Ефектившсть шзнавально!, педагопчно!, навчально! д!яльносп визначаеться науково-дослщницькою культурою, зокрема: наскллыси широко, сощально уевщомлено майбутшй вчитель здатний вирипувати профеайш завдання, реагувати на умови й вимоги конкретно! науки; насклльки вшьно волод1е наукомюткою техшкою 1 психолого-педагопчною технолопею; як розвинута в ньому зд1бшсть «не вщетавати» вщ темшв наукового прогресу 1 як щ властивосп пронизуе розумшня загальнолюдсысих прюртхлчв. При цьому д1яльшсть мае системний, цшений, творчий, концептуальний характер, забезпечуючи розум1ння законом\рноетей не титьки розвитку сусшльства, природи, а й особистюного розвитку й самовдосконалення. Тому можна говорити, що науково-дослщницька культура - це результат д1яльносп 1 спосю саморозвитку в шй, форма самовираження особистосп.
Особистюний шдхвд до вивчення культури представлено у роботах В. С. Б1блера, С. М. Боголюбово!, Н. С. Злобша, М. С. Кагана, В. М. Межуева й шших вчених, котр1 висловлюють точку зору щодо культури як \iipH 1 способу реал1защ! сутшсних сил людини в и сощальнш д1яльност1 1 результатах ще! д1яльност1. С. М. Бабосов вщзначае, що культура у певному сеши е проектом людського ¡снування. що м1стить у соб1 багатогранну композищю ¡дсй. щнностей, зразклв поведшки, котр1 в1д1грають формуючу роль у розвитку як окремо! особистосп, так i цивiлiзaцií [6, с. 12]. Слушною е точка зору В. С. Бiблepa, що розглядае культуру як «форму самодетермшацп, самовизначення д1яльносп, вол1, св1домост1, мислення, дол1 людини» [1, с. 304]. У культурк на думку В. М. Межуева, представлена найважливша здатшеть людини - здатшеть до саморозвитку [5, с. 322], тому сутшсть культури полягае в удосконаленш, пол1пшспш. виховапш й розвитку людини.
Таким чином, у культур! людина представлена не тшьки як ддача, а й як саморозвиваюча, самозмшююча особист1сть, як суб'ект 1 одночасно як результат свое! д1яльност1.
На д1алопчну природу культури вказують М. М. Бахтш \ В. С. Б1блер, трактуючи це поняття як д1алог культур. Зг1дно з !х поглядом, залучення до культур здшснюеться за допомогою д1алогу, призначенням якого е уевщомлення культурного р1зномашття 1 своер1дност1 р1зних культур як джерела особистюного, а також сусп1льного розвитку.
Розглядаючи науково-дослщницьку культуру в цьому аспект! можна стверджувати, що це - я клеть особистосп, яка визначае и саморозвиток, самовизначення, самодетермшащю, саморегулящю й самоактуал!защю у науково-досл!дницьк!й д!яльност!, яка е за своею сутшстю творчо-п!знавальною д!яльн!стю. Отже, на основ! культури особистють здатна не тшьки вщтворювати культуру, а й саморозвиватися в шй. Науково-досл!дницька культура особистосп виступае як м!ра гармошйного ! профес!йного розвитку, осв!ченост!, розвиненост! !ндив!дуально-особистюних якостей досл!дника, необх!дних для реал!защ! ефективно! науково-досл!дницько! д!яльност!; виступае як презентащя «Я» особист1сного та професшного; як спос!б !нтелектуального розвитку й саморозвитку ! сприяе становлению власного мшросощуму.
Акс!олог!чний аспект вивчення культури розглянуто в роботах А. I. Арнольдова, Г. П. Вижлецова, П. О. Сорокша, В. П. Тугар!нова, Н. 3. Чавчавадзе. На !х думку, ц!нн!сть е ключовим структурним елементом культури ! служить и основою та фундаментом. Вчеш трактують культуру як я клену характеристику життед!яльност! людини ! створено! нею реальносп, де пр!оритетними е духовш ц!нност!. Культура, з позищ! Н. 3. Чавчавадзе, - це св!т втшених ц!нностей, перетворена в!дпов!дно до них природа людини та и середовище (9, с. 71). Для Г. П. Вижлецова цшносп е ядром культури, яка в сутшсному сенс! - вищий ступень облагороженосп, одухотвореносп й олюдненосп умов життя ! людських стоеунклв [3, с. 25].
3 позищй акс!олопчного шдходу формування науково-дослщницько! культури особистост! передбачае не тиьки освоения щнностей, а ! !х створення. У цьому контекст! поряд !з загальнолюдсысими щнностями особливого значения набувае культура наукового мислення, д!яльносп, сшлкування. Науково-досл!дницька культура майбутнього фах!вця забезпечуе розум!ння й надшення щнностями ! смислами шзнавально-дослщницьку д!яльшсть, е засобом й умовою формування щншених ор!ентир!в особистосп, уевщомлення науки й наукового системного мислення як профеайного необх!дного придбання. Справедливим видаеться твердження, що науково-дослщницька культура як особистюний феномен виявляе творче начало людини, Г! !ндив!дуальшсть,
набутгя цшностей 1 ее на в. а залучення студентсько! молод1 до культури через науково-дослщницьку д1яльшсть е необидною умовою й профеайно-особистюного розвитку.
Особливого значения у розкритп сутносп науково-дослщницько! культури майбутнього вчителя, на нашу думку, набувають таю науков1 шдходи, як системний 1 синергетичний.
Сутшсть системного шдходу иолягае в тому, що вщносно самостшш компонента процесу (явища) розглядаються не ¡зольовано. а в 1хньому взаемозв'язку, розвитку 1 русл. Системний шдхщ передбачае побудову структурних 1 функцюнальних моделей, що ¡мт ють дослщжуваш процеси як системи, дозволяе одержати знания про законо\прносп 1хнього функцюнування й принципи ефективно! оргашзацн. Звертаючись до системного шдходу, який вщображае загальний зв'язок 1 взаемозумовлешеть явищ 1 пропса в навколишньо! дшсност1, дослщник ор1ентуеться на необхщшеть шдходити до явищ як до систем, що мають певну структуру 1 сво1 закони функцюнування.
Анашз наукових джерел евщчить, що система розглядаеться як сукупшсть елеменпв, котр1 перебувають у вщношеннях 1 зв'язках \пж собою й утворюють певну цшешеть, едшеть. Кожний елемент, що входить у систему, може бути розглянутий як шдсистема, як нова система. Бона перебувае у вщношеннях 1 зв'язках з шшими шдсистемами (елементами) т1е! ж системи, яка щодо них е системою бшып високого порядку 1 входить до шших бшып загальних систем.
Привертае увагу точка зору Г. М. Серп<ова [7, с. 67], котрий вказуе на необхщшеть застосування системного шдходу в педагопщ, оскшьки:
- педагопчний процес виступае як складна система, якою можна керувати тшьки на основ1 системного шдходу;
- без системного аналпу неможливо проникнута в сутн1сть педагог1чних явищ, виявити зв'язки, змоделювати чинники, умови вдосконалення педагопчпого процесу;
- дослщницька д1яльшсть вимагае застосування метод ¿в, вщповщних структур! об'екта, педагопчному процесу як систем! повинш в1дпов1дати системний шдхвд 1 в1дповщш йому системш методи;
- системний шдхщ 1 системний аналп - е не т1льки способом шзнання, а й орган1защею функц1онування системи в ширили систем!.
Отже, грунтуючись на основних положениях системного шдходу, можна стверджувати, що науково-дослщницька культура - це педагопчна система й шдсистема, яка створюеться на основ1 гармон1защ! й взаемов1дпов1дност1 функщональних 1 структурних II складових. Звернення до системного шдходу як до теоретично! основи дослщження дозволяе не тшьки розкрити сутшсть. тобто змют, структуру 1 функцп науково-досл1дницько1 культури майбутнього вчителя, а й виявити взаемозв'язок \пж ними й ¡ншими компонентами-системами.
У рамках синергетичного шдходу головний акцент робиться на вивченш вщкритих систем, яю розглядаються з позишй самоуправд¡ння. самооргашзащя, саморозвиток цих систем. Концепщя самооргашзащ! передбачае досл1дження об'екпв, де наявш нел1н1йшсть, нер1вноважшсть, флуктуащя 1 б1фуркащя. Фундаментальною властив1стю дослщжуваних об'ект1в з позищй синергетики е складшсть, пщ якою розум1еться здатшеть до самооргашзащ!, ускладнення свое! просторово-часово! структури на м1кроскошчному р1вн1 через змши, що в1дбуваються на макрор1вш [8, с. 615]. Для педагопчних систем, зокрема науково-досл1дницько! культури майбутнього вчителя, особливого значения набувають уявлення про флуктуащ! як момента нсстшкостк коливання, «малих збуджень», що виникають шд впливом викладача в систем! «студент - викладач» 1 ним ¿шщюються. Флуктуащ! в1д1грають найважлившу роль у процссл самоорган1защ! систем 1 виконують двояку роль: з одного боку, вони шешрують цей процес, приводячи систему в стан нсспйкостк з другого - зм1стовно визначають результат зм1ни, самооргашзац11 системи. Флуктуацн змушують систему обрати ту галузь, якою в1дбуватиметься подальша сволюшя системи. Вони руйнують стару структуру, а шеля того, як один з багатьох можливих шлях1в сволюцп обраний, виникае нова дисипативна структура 1 знову вступае в силу дстср\пшзм.
Отже, основш положения синергетичного шдходу, яю обгрунтовують наявшеть ¡манентного потенщалу самооргашзац11 систем, дозволяють вивчати шляхи оптимального педагопчного впливу на особистють студента-дослщника 1 стверджувати, що з\пни в структур! особистосп майбутнього вчителя-дослщника на м1кроскошчному р1вш вщбудуться завдяки спещально спланованим,
прогнозованим д1ям викладача, який враховуе шшвар1антшсть самооргашзацшних процесс в. властивих педагопчним системам, що зумовлюе 1х нел1шйшсть, складшсть.
Таким чином, комплекс наукових шдход1в - д1яльшсний, особистюний, аксюлопчний, а також системний, 1 синергетичний - дае можливють цшсно 1 системно розкрити сутшсть науково-дослщницько! культури як особистюного феномена, виявити законом1рносп II формування 1 розвитку, визначити структуры 1 функцюнальш ознаки.
Обраний нами напрямок достижения мае продовження у вивченш проблеми формування науково-дослщницько! культури студент ¡в педагопчних ВНЗ залежно вщ 1х спещал1зацн.
Л1ТЕРАТУРА
1. Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век / В. С. Библер. - М.: Политиздат, 1991.-413 с.
2. Болонський процес: Документи 1 матер ¡а л и / За ред. д. е. и., проф. С. I. Юр1я. - Терношль: Е ко ном ¡ч на думка, 2006. - 136 с.
3. ВыжлецовГ. П. Аксиология культуры/Г. П. Выжлецов. - СПб.: Изд-во С.-Петербург, ун-та, 1996. -152 с.
4. Каган М. С. Философия культуры / М. С. Каган. - СПб: ТОО ТК «Петрополис», 1996. - 414 с.
5. Межуев В. М. Культура как проблема философии / В. М. Межуев // Культура, человек и картина мира. -М.: Наука, 1987. - С.321 - 345.
6. Роль культуры в формировании личности / Е. М. Бабосов, Г. И. Соколова, А. П. Ждановский и др.; науч. ред. Е. М. Бабосов. - Минск: Наука и техника, 1980. - 192 с.
7. Сериков Г. Н. Образование: аспекты системного отражения / Г. Н. Сериков. - Курган: Зауралье, 1997. - 464 с.
8. Современный философский словарь / Под ред. В.Е.Кемерова. - Изд. 3-е, испр., доп. - М.: Академ, проект, 2004. - 864 с.
9. Чавчавадзе Н.З. Культура и ценности / Н. 3. Чавчавадзе. - Тбилиси: Мецниереба, 1984. - 169 с. УДК 377.112.4.001+371.13
Н. Л. СЕНЬОВСЬКА
ОСОБЛИВОСТ1 ПОДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В ДО ПР0ФЕС1ЙН01 САМОРЕГУЛЯЦИ В ПРОЦЕС1 ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ 3
ПЕДАГОГ1КИ
Охарактеризовано поняття «професшна саморегулящя педагога», виевтлено и значения в контекст/ фаховог дгяльностг. Описано особливостг тдготоеки майбуттх учителгв до професшно'1 саморегуляци в процес/ лабораторно-практичних занять курсу педагоггки з елементами трентгу. Запропоноеано методику оргатзацп основних етате пар, детализовано особливостг проведения остантх. Конкретизовано реалгзацт принцитв навчання у контекст/ мети доелгдження.
К:ш>чо(п слова: професшна саморегулящя вчителя, лабораторно-практичт заняття, змгет, методи та принципи формування умть / навичок фаховог саморегуляци.
Н. Л. СЕНЬОВСКАЯ
ОСОБЕННОСТИ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ САМОРЕГУЛЯЦИИ В ПРОЦЕССЕ ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧЕСКИХ ЗАНЯТИЙ ПО ПЕДАГОГИКЕ
Охарактеризированно понятие «профессиональная саморегуляция педагога», описано ее значение в контексте практической деятельности. Анализируются особенности подготовки будущих учителей к профессиональной саморегуляции в процессе лабораторно-практических занятий курса педагогики с элементами тренинга. Предложено методику организации основных этапов пар, детализированы особенности проведения последних. Конкретизирована реализация дидактических принципов в контексте цели исследования.
