CC BY
16
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 19_
УДК 271.2-737(477.83=14)"15/17": 061.23
1.М. Лильо
ДО ПИТАННЯ ПРО УЧАСТЬ ГРЕК1В У Д1ЯЛЬНОСТ1 СТАВРОП1Г1ЙСЬКОГО БРАТСТВА У ЛЬВОВ1 В XVI-XVIII ст.
Розглянуто питания активност1 грецьких iмм\грант1в в житт1 Ставроптйського братства - громадськог шституци, що була виразником ттереЫв православного населения Львова.
Основне завдання нашог розвiдкu - на пiдставi наявного джерельного та опублтованого матeрiалу прояснити супeрeчливi моменти, що були впроваджеш в wторюграфт у минулому та як на^док, призвели до втрати ттересу щодо вичення wтори греюв на територи Руського Воеводства Pe4i Посполитог в XVI-XVII ст. В роботi показано, що присуттсть греюв в роботi православних братств була низкою практичних кроюв, котрi сприяли гх швидшт адаптаци у м^цеве середовище. Ц ди вдало поеднувались з одночасним прагненням греюв до збереження власног релтйно 'г та нацюнальног iдeнтичностi. В умовах несприятливого ставлення тогочасног католицьког влади Львова до православного населення, греки та украгнц були у братствi ситуативними союзниками. Грецью купц часто виступали як добрi комуткатори мiж релтйними осередками Схiдного Середземномор'я та православними громадами украгнських i бшоруських земель Рeчi Посполитог. Участь греюв у дiяльностi львiвського братства була подiбною до поведтки грецьких iммiгрантiв на територи Молдави, Волощини та Балканського твострова.
Ключоei слова: Львiв, греки, Ставротгтське братство, Рiч Посполита, православна Церква.
Питання ролi та мюця греюв в справах оргашзацп релшйного та суспшьного життя украшського населення на територи Речi Посполито'1' в другш половиш XVI ст. - першш половиш XVII ст. все ще залишаеться дискусшним. Найкраще цю проблему видно на прикладi учасп греюв у найвщомшш громадсьюй оргашзацп православних мщан -львiвському Ставрошгшському братсга.
Iсторiографiя до вивчення минулого ще'1 громадсько'1' шституцп украшських мщан е доволi значною [1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12]. Довший час базовими залишались розвщки опублшоваш В. Лозшським [13] та Ф. Срiбним [14]. 1х автори виявились анагошстами у справi ощнки мюця та ролi греюв в робот братства.
В. Лозшський всшяко применшував роль украшщв в дiяльностi братства. Через наголошення на фактах фшансових дотацiй, котрi братство отримувало зi сторони грекiв, вш дiйшов до висновку про функщональну недiездатнiсть братства чи принаймнi значну його узалежнешсть вiд постшно'1' економiчноi пiдтримки [13, с. 310].
Ф. Срiбний навпаки - всiляко пщкреслював, що принциповi рiшення в братств ухвалювали виключно дiячi украшського походження, а греки були поманим, але лише допомiжним елементом [14, с.7-9]. На маргiнесi уваги залишилось "грецьке питання" в одного найкращих дослщниюв ютори львiвського братства - Я. 1саевича. Згадуючи про братчикiв грецького походження, дослщник обмежився висновком, що в певний перюд "...керiвнi посади в братсга захопили багатп (часто грецького походження)" [4, с. 53]. Про марпнальшсть присутносп грекiв в справах братства говорив i Б. Гудзяк [16, с. 199200]. Зважаючи на те, що таким чином роль греюв в братсга або швелювалася бо перебiльшувалась, варто ще раз повернутись до цього питання оперуючи наявними фактами.
Першу згадку про присутшсть греюв у 6paTCTBi датовано 11 травня 1579 р. В документах вказано iMera Сави Гречина та Марка Гречина [16, с. 199]. Зростання чисельносп греюв у Львовi мало поступовий, еволюцшний характер. Варто памятати, що цi терени завжди перебували в загально-европейському культурному просторi i водночас були розташованi на меж пограниччя християнських культур Заходу та Сходу. Це мало сво'1 особливi вияви в духовному, eкономiчному та громадському аспектах. Одним з них була участь греюв в самоврядних оргашзащях, що утворювались навколо релЫйних чи iнших цeнтрiв. Приклади подiбноi оргашзацп мiщан у Захщнш Gвропi нeподинокi. Та причини ix утворення i дiяльностi дiяльностi не завжди можуть слугувати вiдповiдником для порiвняння з ситуацiею на украшських та 6iлоруськиx землях [17].
Метою, що принципово вiдрiзняла львiвськe братство вщ заxiдноевропeйськиx аналогiв був захист нащонально-культурних та рeлiгiйниx iнтeрeсiв його члешв та вае'1 православно'1' громади краю [18].
Пошуки пiдтримки для втшення власних iдeй спонукали украшщв активнiши шукати союзникiв. Саме такими надшними хоча й ситуативними партнерами стали грецью купцi та iммiгранти. Для украшщв, котрi починаючи з друго'1' половини XVI ст. знову актившше почали прилучалися до комерцп, греки були взiрцeм успiшного пщприемця i мецената, що змiг рeалiзувати себе в умовах наявного eкономiчного та правового простору Рeчi Посполито'1.
У намаганнi об'еднатись з украшцями, греки набували нeо6xiдну 1'м початкову пщтримку, що полегшувало доступ до отримання мюького права чи встановлення корисних eкономiчниx та полiтичниx контакпв. Водночас, ix присутнiсть пiдсилювала загальний авторитет братства [16, с. 192.]. У значимих кроках православно'1' громади, греки активно проявили свою поставу тд час вщновлення руського владицтва. У 1539 р. частина з них тдтримали обрання львiвським епископом Макарiя Тучапського [2, с. 147148; 20, с. 178-189.]. В подальшому така спiвпраця лише мщнша. Схема вiдносин украшщв та греюв не була унiкальною лише для львiвського братства. Подi6нi засади роботи прослщковуемо в ро6отi таких осередюв як Рогатинське та Богоявленське братства [19, с. 76; 20, Iii.].
Греки охоче долучились до амб^них плашв украшщв заснувати власну школу, лшарню, друкарню. Всi цi задуми вимагали як фшансових так i людських рeсурсiв. На додаток, значною проблемою тогочасного украшського шкiльництва був брак квалiфiкованиx кадрiв, здатних пдно конкурувати iз викладачами католицьких навчальних закладiв. Тому у братських школах особливу увагу придшяли налагодженню яюсного навчального процесу. За часiв кeрiвництва школою ректора Стефана Зизанiя, у Львовi з'явились грeцькi викладачi [22, с. 147-148, 181-184; 23, с. 371-377]. Гаврило Дорофейович з Дубно, за сприяння грека на iм'я Яшс Омотас намагався переконати стати викладачем школи епископа Кирила Лукарюа [23, с. 135]. Не дивно, що украшщ не оминули нагоди залучити до викладання шшого грецького ^рика - архиепископа Елассонського - Арсешя.
Арсенш народився у ачш 1550 р. у сeлi Калор'яно поблизу мюта Трiккi в провшци Фeссалiя в сiм'i священика Феодора та його дружини Хрюафи [24, с. 1-52; 25, с. 7; 26, с. 55; 27, с. 89-99]. Вш отримав добру початкову осв^у тд откою старшого брата Йосафата, а по^м у школ^ що ii заснував митрополит Лариси i май6утнiй царгородський патрiарx €рeмiя II Транос. Коли в 1572 р. Срем^ обрали патрiарxом, вш викликав Арсeнiя до Константинополя та на початку 1580-х рр. рукоположив Арсешя на епископа Елассону. Навесш 1585 р. Арсешя разом з епископом Диррахюну - Пшаем вщпривили до Московп. 1х шлях пролягав через Львiв де вiн пристав на пропозищю украiнцiв i два роки викладав у братськш шюош [28. с. 203; 18, с. 71].
Спшьно з учнями епископ Арсенш опрацював та опу6лiкував в 1591 р. греко-
церковно-слов'янську граматику "Адельфотес" [29, с. 1-42], в основу яко'1 поклав систему, розроблену видатним вiзантiйським богословом та науковцем Константином Ласкарисом (1434-1501). Ц програми викладачi школи переклали на церковно-слов'янську мову. Львiвський документ охоплював початковий i сeрeднiй рiвнi навчання, передбачав вивчення арифметики, геометри, музики та астрономп. В статутi школи визначалися головш напрямки та прiоритeти оргашзацп навчального процесу, обов'язки вчитeлiв та учшв. Особливий наголос робився на розвиток в особi таких якостей, як порядшсть, послух та сумлшнють. Серед учнiв школи наприкiнцi XVI ст. зявились iмeна i д^ей мiсцeвиx грeкiв. В каталозi учшв занотовано, що "Марко Гречин (Лангиш) дав сина свого Гавриська" [15, с. 16; 2, с. 74; 15, 197].
Видання "Адельфотесу" в 1591 р. започаткувало у наступш десяташття написання шших граматик. Плщно працюючи над справою розбудови осв^ньо! полiтики братства, Арсeнiй намагався максимально обережно виявляти свою позищю у конфл^^ що розгортався мiж братчиками та епископом Гедеоном (Балабаном). Останнш був противником отримання браством права "Ставрошгл" вважаючи його таким, що пщривало його владу. Проте, тсля чергового загострення, Арсeнiй допомiг звшьнити "старших" братства вiд вiдлучeння, накладеного на них львiвським епископом [30, с.46]. Вважаеться, що тривала присутшсть у Львовi цього вчителя у поеднанш iз значним впливом на формування та розвиток украшського шкшьництва, змiцнювало у 6ратчикiв почуття спшьносп iз сxiдною християнською традицiею [16, с. 198]. Дiяльнiсть Арсeнiя могла 6 мати значно бшьший вплив якби не слабке володшня ним украшською та польською мовами, що обмежувало його актившсть в мюькому просторi Львова [25, с. 17].
Попри очевидний позитив вщ пращ Арсешя, залучення таких грeкiв до творення та впорядкування шкшьних програм мало для украшського шкiльництва i негатив. Надмiрнe зосередження уваги на церковнослов'янськш та грeцькiй мовах часто йшло на шкоду вивченню латини та шших дисциплш. Г як наслщок, призводило до того, що учш шкш де-факто втрачали доступ до передових зразюв европейського наукового простору. Проблемою був i факт, що пщготовка, яку давала православна школа у Львов^ не сприяла подальшш успiшнiй кар'ерi у польсько-литовськш дeржавi [31, с.151].
Вщ'1'зд Арсешя зi Львова не перервав традицп викладання. В 1637 р. серед вчшешв згадувались Атаназiй Грек та Миколай Грек [15, с. 16]. Згщно з ршенням товариства, останнш отримував третину винагороди вщ оплат учшв та дшив iз дяком Анастааем прибутки вiд продажу свiчок та подзвiнного [32, с. 740]. Частину свого майна призначив на утримання в шшш вчителя грецько'1 та русько'1 мови гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний [33, с. 59-60]. У 1630 - 1690 рр. щ кошти гетьмана братство передало в управлшня (оренду) грецькому купцю Яшю, а пiзнiшe Петру Афендику. Як вщсоток за право ix використання вони щороку платили до братсько'1' скарбнищ 160 зл. ренти. 1690 р. братство позичило з цих фондiв 2000 зл. шшому львiвському купцю - Куртовичу, поручителем котрого виступив грек Ю. Папара. Надалi сплата вiдсоткiв покладалась на власниюв Куртовичiвськоi (пiзнiшe Папарiвськоi) кам'янищ [5, с. 167]. Справу розвитку осв^шх програм укра'1'нського мiщанства в шших осередюв пiдтримував i патрiарx Кирило Лукарiс. Його протосинкел Йосиф, був викладачем у Киевi [31, с. 159]. В 1641 р. при цер^ Успшня Пресвято'1' Богородищ залишалось кiлька вчитeлiв грецько'1' мови [19, с. 259].
Зростання наприкшщ XVI ст. числа грецьких прочан, що прибували в Москов^ через украшсью зeмлi для отримання матeрiально'i пiдтримки мало свш вплив i на актившсть православних братств. Саме через таких мандрiвникiв львiв'яни отримували актуальну шформащю про ситуацiю в життi схщно! Церкви. Частi змiни сxiдниx патрiарxiв, розбрат серед пршвослшвно'' eлiти сприймався ними болюно.
Попри такий стан справ у братствах намагались робити все можливе щоб пiдтримувати у мiсцевих громадах дух пост-вИзантшсько'1 християнсько'1 та культурно'1 едносп. Для сприйняття самих грекИв в середовищi православних украшщв багато важила Исторична пам'ять [34, с. 50-51]. Спшьшсть вiри та полггичного становища пiдкрiплювалась подiбнiсттю доль, що провадило до формування певних стереотитв. Один з них - в Османськш Имперп турки панували над греками, а поляки переслщували схщну Церкву [31, с. 114]. При цьому багато украшщв вважали, що становище грекИв було навiть вигщшшим, бо турки, на вiдмiну вщ католикiв, майже не втручались у внутрИшне життя Церкви. У важливих питаннях власно'1 шституалИзацп вони продовжували сподiватись на пiдтримку давнiх православних центрiв. На жаль, навiть пршзд до Львова 11 (1) сИчня 1586 р. антиохiйського патрiарха Йоакима не змИг остаточно вирiшити усИ питання, що накопичились у православних громадах Речi Посполито'1 [35, с. 43].
Головною причиною його подорожИ було отримання матерИально'1 та морально'1 пiдтримки вiд московського царя [30, с. 45-51; 16, с. 203-217]. Вщвщини Львова були лише етзодом ще'1 мандрiвки. Пiсля ознайомлення iз станом справ у Москвi та в Кшвськш митрополп, патрiарх дшшов висновку, що львiвськi мiщани найактившше дбали про добробут православних шституцш на цiй територи [36, с. 513]. Вш узаконив релiгiйну та просвИтницьку дiяльнiсть львiвського осередку, надав йому право старшинства над украшськими та бшоруськими братствами, затвердив незалежшсть братства в стосунках з мюцевим епископом. Львiвське Ставропiгiйське братство отримало право керiвництва над членами Рогатинського братства, помiж засновникiв якого був грек Федiр та його дружина Анна. Це викликало чергове напруження. Пщ час суперечок з приводу прийняття унп родич владики Гедеона Балабана - Адам, разом з сво'1'ми людьми перебуваючи в Рогатиш "...висмикав бороду" членовi мiсцевого братства Федору Грековi [19, с. 76; 1, с. 3]. Отож, статут пришвидшив процеси реформування церковних шституцш Украши [37, с. 504]. Те, що патрiарх Йоаким надав статут для львiвського братства, на противагу дiям епископа Гедеона Балабана, свщчить, що цей документ готували заздалегщь [30, с. 206].
Братчики надавали новоотриманому документовi велике значення. Про це свщчить загальний тон 1'х листа до константинопольського патрiарха Феолепта, в якому вони просили про благословення [37, с. 138-140]. Через повшьшсть проходження таких документИв, вщповщь вони отримали вже вщ шшого патрiарха - Сремп II Траноса [37, с. 148-150]. Невдовзi цей патрiарх також вирушив за фшансовою допомогою до Москви. Для уникнення можливих полИтичних непорозумiнь, Gремiя II попередньо звернувся до епископа Арсешя з проханням про пщготовку доброго грунту для його подорож1 та отримання вщповщного дозволу вiд польсько'1 влади. Вiдвiдини у травнi 1589 р. не були тривалими. Посланщ коронного канцлера Я. Замойського зустрши патрiарха на кордонi i супроводили до Замостя [16, с. 216]. 20 травня до почету Сремп II там приеднався епископ Арсенш. Звщти вони разом вщбули до Москви [25, с. 19]. Для львiвського братства велике значення мали розпорядження патрiарха, видаш вже на зворотному шляху до Царгорода восени 1590 р., в яких вш виклав рекомендаций щодо перспектив розвитку осередку [38, с. 62-67]. кторики Церкви вказували на непослщовну, хаотичну политику Константинопольського патрiархату щодо Кшвсько'1 митрополй. Бажання покращити свою економИчну ситуацИю за рахунок рИзноманИтних грамот та привше'1'в призводило до посилення внутрИшнього розбрату в укра'1'нському середовищИ [31, с. 151; 39, с. 61-62]. До позитивИв зараховуемо факт, що за посередництвом таких контактИв на украшсью землИ потрапляли зразки лИтератури та мистецтва [30, с. 48; 1, с. 204]. 3i Львова частина цих творИв поширювалась за межИ мИста до шших братств за сприяння таких людей, як член Вшенського братства Василь Тваровський, що в 1622 р. пщ розписку
позичив в бiблiотeцi львiвського братства «Трюдь», написану грецькою мовою [1, с. 84].
* **
Добрi особист контакти грeкiв на територп Туреччини, Молдавп та Венецшсько' Рeспу6лiки мали помiтний вплив на господарську дiяльнiсть братства [5, с. 117; 40]. Ставротпя забезпечила ^6i кiлька сталих джерел прибутку серед яких особливо важливим був продаж книг. Тут таланти греюв також стали в нагодь Грецький купець та мщанин Г. Лангиш переконав друкаря Михайла Сльозку викупити в братства 100 eкзeмплярiв Псалтирiв та Служебниюв, що погано продавались у роздрiб [41, с. 51; 42, с. 133; 43, с. 108]. Проте, братчики не оминали нагоди отримати додатковi кошти за рахунок пщприемливих греюв й шшими способами. О^м складок, що були обов'язковими для уах, непоодинокими були випадки, коли грецью купцi брали з братсько' каси о6iговий капiтал для по'здки за товаром [37, с. 157-159, 814-815]. Частина отриманого зиску тсля повернення основного тша позики, поповнювала скарбницю братства [44, с. 3; 18, с. 133].
Доволi вигщним для розмщення капiталу вважалась оренда нерухомосп. За час роботи, братство отримало у власнють вщ найбагатших члeнiв кiлька таких об'екпв. Це були зeмлi на передмютях Львова, житловi кам'яницi в середмютл та 6агатi крами. Помiж украшщв, котрi створили подi6нi фундацп, зус^чаемо i прiзвищe грeкiв Константина Корнякта, родини Лангишiв, Михайла Альвiзiя, Яшя Мазаракi. Серед п'ятнадцяти лeгацiй на Церкву Успшня Пресв'ято' Богородицi грекам належали чотири: Константин Корнякт 2000 зл. плюс 100 фл. з маетку на Збо'щах. Вш теж пожертвував 2000 зл. на монастир св. Онуфрiя 30 фл., на православних отщв. На чотири парастаси на рш - 25 фл. Додатково видшив кошти на "leguminy" для учшв школи та монастирського шпиталю. В 1655 р. П. Афендик з дружиною дали 160 фл. на рш на школу, та шпиталь. Михайло Альвiзiй дав 1000 зл. та вщсотки (80 фл.) на церкву а також кошти отцям та «легумши» для школи, шпиталю а також Крexiвського манастиря. Легащя Яна Мазараю з кам'янищ "Bilduzynskiej" на суму 2000 зл. та вщсотки 120 зл. на рш на свiчки перед вiвтарями та оливу для лампадки [45, с.108-110, 129-131; 46; 42, с. 345-349; 46, с. 117].
Греки були серед украшщв при початках творення братського устрою у Львова Вже у перших вщомих нам документах щодо дiяльностi мщан "грецько' вiри" при цер^ Успшня Пресвято! Богородицi [5, с. 29; 47, с. 494-511]. Часпше грецью прiзвища починають з'являтись на сторшках докумeнтiв братства лише наприкiнцi XVI ст., коли шституцшно воно вже було оформлене та активно працювало. Пюля 1589 р. тут знову зус^чаемо iмeна впливових купцiв К. Корнякта чи Манолюа Арфанеса Маринетоса [5, с. 51].
У списку дев'яти братчиюв е iмeна Михайла Серво, Антошя Катаккало та Адрiана Дамокльо, Йосифа Ероса [15, с. 11]. Кшьюсть греюв у 6ратствi зростала в мiру 1'хнього напливу до мюта. В пeршi дeсятилiття XVII ст. вони все часпше згадуються серед його члешв [42, с. 558]. За перюд 1601-1712 рр. в списках братчиюв було занотовано 20 оаб грецького походження. Окремих з них у братсга обирали на вщповщальш посади. У 1648 р. Г. Мазараю разом з Андрiем Стрiлeцьким були ключниками церковно'' каси [48]. Павло Лавришевич разом з Василем Григоровичем у 1656 р. представляли штереси православно'' громади Львова перед ю^аею сорока мужiв [49, с. 90-100; 42, с. 203]. 1657 р. згаданого Г. Мазараю разом з C. Лавришевичем обрали сеньйорами братства [14, с. 20]. Останнш у 1656 р. був призначений завщувачем братського шпитилю при монастирi Св. Онуфрiя у Львовi [50, с. 3-5] та активно працював пщ час його подальшо'' розбудови. Принаймш один з iнвeнтарiв церкви Успшня Пресвято'' Богородищ з 1637 р. уклав Константин Мадзапета [47, с. 501].
Попри зростання чисельносп греюв, його укра'нська частина завжди була достатньо мiцною, щоб оберегти себе вiд будь-якого надмiрного зовшшнього втручання.
Перебуваючи в станИ перманентного конфлИкту з офщшною владою та з владикою Гедеоном Балабаном, братчики виробили дИеву систему захисту. Жодного разу m греки, а m украшщ не намагались провести подши мИж собою за етшчною ознакою, вважаючи на рИвнИ громадського життя головним ИдентифИкатором насамперед релшю.
Реальна значимИсть грекИв у справах товариства зросла лише наприкшщ друго'1 третини XVII ст. що особливо помИтно на тш протистояння мИж владикою Йосифом Шумлянським та його вИдвертими противниками - Ю. Папарою, Я. МазаракИ та О. Балабаном [19, 171]. Останш були учасниками численних судових процесИв та навИть збройних нападИв на слуг владики. Але, формальн впливи братчикИв грецького походження посилювались лише тодИ, коли становище саме украшсько'1 громади Львова ставало особливо вразливим. Особливо це помИтно тсля початку нацюнально-визвольно'1 вИйни тд проводом гетьмана Богдана Хмельницького в 1648 р.
Очевидно, що зростання чисельносп заможних грекИв братствИ неминуче призводило до посилення ix фшансового впливу. Саме навколо цих «грецьких коштИв» i розгорнулась згадана вище дискусИя В. ЛозИнського та Ф. СрИбного. Проте, питання впливу грекИв на братство через фИнанси не е простим. Якщо виходити Из засади, що попри прагнення до штеграцп, греки у першому поколшш все ж залишались "чужорщним" для Львова елементом, то цшком закономИрно, що частина з них могла взагалИ лише сплачували обов'язковИ вкладки i в боротьбИ украшщв за рИвноправ'я виконувати роль пасивних спостерИгачИв. А тдстави для тако'1 поведшки в них були. Наприклад, тсля подш 7 сИчня 1588 р., коли владика Г. Балабан, перебуваючи в черговому загострент конфлИкту з братством, де-факто провокував конфлИкт мИж украшцями та греками. ВИн наказав священикам не вИдправляти жодних богослужшь у братськИй церквИ й не удшяти мИщанам Святого Причастя, за винятком - "пашв грекИв" [19, с. 71-72]. Ставлення львИвсько'1 влади до грекИв також було не на користь украшщв. Загальний тон документИв вказуе, що влада мИста вИдрИзняла «грекИв» вИд «городян грецько'1 вИри» вважаючи меншою загрозою для штересИв мИста. Попри такИ вияви, греки залишались лояльними щодо життя украшсько'1 громади та братства.
Зростання чи зменшення чисельносп грекИв, а отже i ix посилення в товариствИ Инколи було наслИдком i зовшшньо'1 кон'юнктури. 15 червня 1631 р. волоський правитель Раду Леоне видав акт, який передбачав вигнання «.. .усИх грецьких бояр i торпвщв, окрИм тих, хто поселився на теренах краши вИд давшх часИв» [51, с. 74]. ТакИ дп були реакщею на реальну загрозу з боку грекИв щодо полИтичних та економИчних штересИв мИсцевого боярства. Становище ускладнилось ще бшьше тсля змИщення з молдавського престолу господаря Василя Лупула [51, с. 75]. Тож не дивно, що для частини грекИв саме украшсью землИ в складИ РечИ Посполито'1 ставали бажаним мИсцем для поселення.
Для львИвського середовища щ ИммИгранти були вщносно новими людьми. Бшьшють з них, на початках перебування тдписувалася у документах братства виключно грецькою мовою [42, с. 433]. Не маючи ще достатнього авторитету серед мИсцевих мешканщв, новоприбулИ могли розраховувати на власне утвердження переважно через украшське середовище Львова. Для багатьох привабливою формою участИ стала меценатська дИяльшсть. ГрошИ для товариства збирали не лише серед грекИв що постшно чи перманентно мешкали у мИстИ, але й серед тих, хто прибував лише на перюд ярмаркИв чи вирИшення бИзнесових штереав [1, с. 200-201].
Ця схема проникнення на новИ територп аж шяк не була для грецьких ИммИгрантИв в РечИ Посполитш чимось новим. Греки, в тому чист впливова "венещанська група", у ЛьвовИ дИяли за подИбною схемою, як i ix земляки у сусщтх Молдавп, Волощит та теренах Балканського твострова [52, с. 301]. !нтеграцп передувало набуття ними нерухомостИ, створення торпвельних об'еднань. Наступним кроком була тдтримка та розбудова шкИл, книгодрукування (в тому числИ мИсцевими мовами), спроби впливу та
посилення сво'х позицш через локальш правосланi цeрковнi шституцп. Идеально, коли вщбувалось поеднання всix факторiв [53, с. 83]. Саме таким i слiд вважати львiвський випадок.
Щоправда, кожна ситуацiя мала свою динамшу та зазнавала корeкцiй. Пюля спустошливих для Рeчi Посполито'' подш 1648 - 1655 рр. у львiвському 6ратствi залишилося менше двох десятюв активних осi6. У цш критичнiй ситуацп, греки отримали шанс «захопити» в товариствi чiльнi позицп. Вже пiд час засiдання 13 ачня 1656 р. до братства було прийнято "старих" та новоприбулих греюв Григорiя Папару, Андрiя Альвiзiя, Стефана Аверковича та молодого Лавришевича [42, с. 168]. Це змшило чисельну перевагу на користь греюв. На наступних зборах до товариства зарахували Петра Афендика, котрий сплатив перший внесок у сумi 3 зл. [54, с. 1-54].
Але, вже через три роки етшчне стввщношення у товарисга знову було на користь украшщв. У реес^ 1659 р. у списках братчиюв занотовано лише шютьох греюв: Г. Мазараюя, Теодора Яневича, Стефана Нестеровича, Г. Папару, Андрiя Альвiзiя, П. Афендика [15, с. 13]. З часом греюв у товарисга знову стало бшьше, i вони склали майже половину вщ усix члешв [15, с. 24]. Та навт ця кiлькiсна пропорцiя не вщповщала 'хньому реальному впливовi на братство. Займаючись переважно eкономiчною дiяльнiсттю, таю греки як А. Альвiзiй [42, с. 195], у бшьшосп випадюв були вiдсутнiми на засiданняx.
Фшансова пiдтримка з боку грeкiв була для братства важливою. Наприклад, у 1649 р. коли пщ тиском магистрату Ставропiгiя була змушена виплатити три тисячi злотих як частину викупу, яку польське вшсько передало татарам тсля З6орiвськоi битви. Рахунки братства ч^ко засвiдчили, що 700 зл., яю надав братчик Г. Мазараю, були вирiшальними [55, с. 15]. Фшансову солiдарнiсть iз сво'ми одновiрцями у цiй справi виявили й iншi греки [56, с. 15].
О. Балабан з Янши в 1642 р. дав кошти на вщновлення каплищ Трьох Святшешв [19, с. 175-180; 26, с. 58]. Завдяки його фшансуванню у 1671 р. було обновлено штер'ер каплищ Трьох Святитeлiв. Замовлення на ii розпис отримав маляр Олександр Ляницький [56, 33]. Для братського шпиталю, Габрiель та Варвара Ланrишi передали у 1636 р. суму 1700 зл. [1, с. 231]. Гнколи, позаплановi виплати без дольово'' учасп греюв були 6 просто неможливими. В 1660 р., коли до мюта з вiзитом при'хав король Ян Казимир, мiсто виставило православнш громадi податок на нерухомють на суму 3000 зл. за рахунок якого намагалось покрити видатки з утримання королiвського почту. О. Балабан тодi надав Ставротгп грошову пiдтримку на суму 150 зл. [57]. Велик суми були вплачеш Василем Григоровичем Афендиком, Кiрiаком Гсаровичем, А. Альвiзiем [13, с. 323]. Проте щ видатки не вщлякували нових члeнiв, що xотiли долучитись до товариства. 2 липня 1689 р. до братства приеднались Георгш Грeгорiус (Георуг^ Греуюри^п?) та Яшс Нiколаi (Гаип^ NuKoXan) [1, с. 11].
Наприкшщ XVII ст. у реес^ грецьких мeцeнатiв було ам осi6, котрi загалом внесли до братсько' скарбнички 10,5 тис. зл. За умов несприятливо'' ситуацй, що склалась в Рeчi Посполитiй, така матeрiальна пiдтримка була для братства дуже на чаа [5, с. 51]. Складки що ix платили братчики йшли i на рiзноманiтнi внутршш потреби. Ставропiгiя матeрiально тдтримувала сво'х члeнiв, втiм i грецького походження. У 1588 р. купщ Михайло Паламiдiс та Бернард Гамталю отримали з каси товариства позику на суму 836 зл. 15 гр. [15, с. 36]. У 1650 р. братство надало Миюош Гречину, мeшканцeвi Краювського передмютя, фшансову допомогу у розмiрi 30 зл. для викупу сина з татарського полону [42, с. 549]. Деяю греки мали перед братством заборгованосп, до моменту остаточного полагодження яких минало навт кшька рокiв [58]. В 1633 р. через надання пшьгових позик братчики намагались витягти з бщи "упадлого брата" Яшя Савеловича Грека [15, с. 26].
Iнформацiю про складки на тдтримання православного життя у ЛьвовИ та його передмИсттях зустрИчаються i в Инших документах. ОкрИм Ставротгшського братства кошти вИд грецьких купщв надходили i для Богоявленського православного братства що дИяло на Галицькому передмютп Львова. ТамтешнИ братчики тричИ звертались до грецьких купщв котрИ перебували тд час торпв у мИстИ, з проханням пожертвувати грошИ на 1'х церкву. Як результат — за першим заходом було зИбрано 84 зл., за другим - 26 зл., а за третИм - 39 зл. Серед найщедрИших меценатИв Богоявленського братства - греки Димитрш Полпочан - 80 зл., Олексш Гречин - 10 зл. [15, 26]. Позаяк i в цьому випадку, коли професшш штереси не дозволяли таким купцям брати активну повсякденну участь у громадському житп, фшансова тдтримка товариства була единим можливим виявом солщарносп. Те, що багатИями, що ствфшансували товариства в 1'х активностях, були купщ грецького походження - лише збИг обставин.
ПомИтна грецька актившсть поступово заникае в Ставропшйському братствИ лише наприкшщ XVII ст. Втрата Львовом позицп провИдного ринку у торпвлИ РечИ Посполито'' зИ Сходом у сукупносп Из змИнами що запанували на глобальних ринках, помИтно вплинула на кшьюсть грецьких купщв що прибували до репону. Змшювались часи, реформувалась структура само'' братсько'' шституцп та завдань що вона перед собою ставила. Прихильшсть до традицш та "грецько'1 вИри" набувала у ЛьвовИ дещо Иншого вимИру. Очевидно, що греки не сприйняли рИшення братства про тдпорядкування РимовИ. ПИсля 1708 р. !'хш тдписи бИльше не зустрИчались у документах братства [13, с. 261].
Формальним прощанням Из "грецькою спадщиною" можна вважати подИю що трапилась у 1725 р. За рИшенням керИвникИв, давнИ грецькИ книги з бИблютеки (з огляду на те «...що вони вИддавали схизмою») братчики обмшяли якомусь схИдному купцевИ на грошИ та багатИ шати, використавши кошти вИд 1'х продажу для придбання церковного начиння [19, с. 247].
Список використаноУ л1тератури
1. Крыловский А. С. Львовское Ставропигийское братство: Опыт церковно-исторического исследования / А. Крыловский. - Киев : Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1904. - 578 с. ; Krylovskiy A. S. Lvovskoe Stavropigiyskoe bratstvo: Opyt tserkovno-istoricheskogo issledovaniya / A. Krylovskiy. - Kiev : Tip. Imp. un-ta Sv. Vladimira, 1904. -578 s.
2. Зубрицький Д. Хрошка мИста Львова / наук. ред. : Я. Дашкевич, Р. Шуст; перекл. з польськ. I. Сварника; комент. М. Капраля. - ЛьвИв : Центр Свропи, 2002. - 602 с. ; Zubrytskyi D. Khronika mista Lvova / nauk. red. : Ya. Dashkevy^, R. Shust; perekl. z polsk. I. Svarnyka; koment. M. Kapralia. - Lviv : Tsentr Yevropy, 2002. - 602 s.
3. Клименко П. Цехи в Укрш'ш / П. Клименко. - Т. I : Суспшьно-правш елементи цехово'1' оргашзацп. - Ки'в : Друкарня Всеукрашсько! Академп Наук, 1929. - 200 с. ; Klymenko P. Tsekhy v Ukraini / P. Klymenko. - T. I : Suspilno-pravni elementy tsekhovoi orhanizatsii. - Kyiv : Drukarnia Vseukrainskoi Akademii Nauk, 1929. - 200 s.
4. каевич Я. БИблютека ЛьвИвського братства / Я. каевич // БИблютекознавство та бИблюграфИя. - 1966. - Вип. 3. - С. 126 - 132 ; Isaievy^ Ya. Biblioteka Lvivskoho bratstva / Ya. Isaievy^ // Bibliotekoznavstvo ta bibliohrafiia. - 1966. - Vyp. 3. - S. 126 - 132.
5. каевич Я. Братства та 'х роль в розвитку укра'нсько' культури XVI - XVII ст. / Я. каевич. - Ки'в : Наукова думка, 1966. - 248 с. ; Isaievy^ Ya. Bratstva ta yikh rol v rozvytku ukrainskoi kultury XVI - XVII st. / Ya. Isaievy^. - Kyiv : Naukova dumka, 1966. -248 s.
6. каевич Я. АрхИв ЛьвИвського братства (XVI - XVIII ст.) / Я. каевич // АрхИви Укра'ни. - 1968. - № 1. - С. 88 - 93 ; Isaievy^ Ya. Arkhiv Lvivskoho bratstva (XVI -XVIII st.) / Ya. Isaievy^ // Arkhivy Ukrainy. - 1968. - № 1. - S. 88 - 93
7. Исаевич Я. "Греческое" и "латинское" наследие в украинской и белорусской
культуре XIV - XVIII вв. Символическое значение и реальное содержание / Я. Исаевич // Славяне и их соседи: Греческий и славянский мир в средние века и раннее новое время : (тез. XIII конф.) / редкол. : Б. Н. Флоря (отв. ред.) и др. - Москва : ИБС, 1994. - С. 52 - 54 ; Isaevich Ya. "Grecheskoe" i "latinskoe" nasledie v ukrainskoy i belorusskoy kulture XIV -XVIII vv. Simvolicheskoe znachenie i realnoe soderzhanie / Ya. Isaevich // Slavyane i ikh sosedi: Grecheskiy i slavyanskiy mir v srednie veka i rannee novoe vremya : (tez. XIII konf.) / redkol. : B. N. Florya (otv. red.) i dr. - Moskva : IBS, 1994. - S. 52 - 54
8. !саевич Я. Iсторiя Львiвського Успенського братства: проблеми перюдизаци) / Я. !саевич // Успенське братство i його роль в украшському нащонально-культурному вщродженш : матер. наук. конф., м. Львiв, 4-5 квггня 1996 р. - Львiв, 1996. - С. 5-8 ; Isaievych Ya. Istoriia Lvivskoho Uspenskoho bratstva: problemy periodyzatsii) / Ya. Isaievych // Uspenske bratstvo i yoho rol v ukraïnskomu natsionalno-kulturnomu vidrodzhenni : mater. nauk. konf., m. Lviv, 4-5 kvitnia 1996 r. - Lviv, 1996. - S. 5-8
9. ^праль M. Iсторiографiя Львiвського Успенського братства / M. ^праль // Укра'ша в минулому. - Khïb, Львiв, 1992. - Т. 1. - С. 54-71 ; Kapral M. Istoriohrafiia Lvivskoho Uspenskoho bratstva / M. Kapral // Ukraina v mynulomu. - Kyiv, Lviv, 1992. - T. 1. - S. 54-71
10. ^ип^кевич I. Львiвська Pyсь в першш половинi XVI ст.: дослщження та матерiали / I. ^ип^кевич. - Львiв, 1994. - 394 с. ; Krypiakevych I. Lvivska Rus v pershii polovyni XVI st.: doslidzhennia ta materialy / I. Krypiakevych. - Lviv, 1994. - 394 s.
11. Паславський I. Суспшьно-культурна дiяльнiсть львiвського братства кiнця XVI-першо'1 половини XVII ст. в ощнщ украшсько'1' юторюграфп / I. Паславський // Успенське братство i його роль в украшському нащонально-культурному вщродженш : матер. наук. конф., м. Львiв, 4-5 квггня 1996 р. - Львiв, 1996. - С. 43-51 ; Paslavskyy I. Suspilno-kulturna diialnist lvivskoho bratstva kintsia XVI-pershoï polovyny XVII st. v otsintsi ukrainsk ï istoriohrafii' / I. Paslavskyi // Uspenske bratstvo i yoho rol v ukraïnskomu natsionalno-kulturnomu vidrodzhenni : mater. nauk. konf., m. Lviv, 4-5 kvitnia 1996 r. - Lviv, 1996. - S. 4351
12. Mатковська О. ЛьвГвське братство. Kyльтyра i традицп. Юнець XVI - перша половина XVII ст. / О. Mатковська, вступ. слово I. В. Паславського. - ЛьвГв : ^меняр, 1996. - 71 с. ; Matkovska O. Lvivske bratstvo. Kultura i tradytsn. Kinets KhVI - persha polovyna XVII st. / O. Matkovska, vstup. slovo I. V. Paslavskoho. - Lviv : Kameniar, 1996. -71 s.
13. Шустова Ю. Э. Документы Львовского Успенского Ставропигийского братства (1586-1788): Источниковедческое исследование / Ю. Э Шустова. - Mосква : Pyra^^^te памятники Древней PyOT, 2009. - 648 с., ил. ; Shustova Yu. E. Dokumenty Lvovskogo Uspenskogo Stavropigiyskogo bratstva (1586-1788): Istochnikovedcheskoe issledovanie / Yu.E. Shustova. - Moskva : Rukopisnye pamyatniki Drevney Rusi, 2009. - 648 s., il.
14. Lozinski W. Patrycyat i miesczanstwo lwowskie w XVI - XVII wieku / W. Lozinski. -Lwów : Ksiçgarnia H. Altenberga, 1902.
15. СрГбний Ф. Студп над оргашзащею Льв1всько'1 Ставротгп вщ кшця XVI до першо'1 половини XVII ст. / Ф. Ср1бний // Записки Наукового Товариства Гм. Т. Шевченка. - 1912. - Т. 108, K^ II. - С. 5-38 ; 1912. - Т. 112. - С. 59-73 ; 1913. - Т. 114. - С. 25-56 ; Sribnyi F. Studii nad orhanizatsiieiu Lvivskoi Stavropihii vid kintsia XVI do pershoi polovyny XVII st. / F. Sribnyi // Zapysky Naukovoho Tovarystva im. T. Shevchenka. - 1912. - T. 108, Kn. II. - S. 5-38 ; 1912. - T. 112. - S. 59-73 ; 1913. - T. 114. - S. 25-56
16. Гудзяк Б. ^иза i реформа: Km^^^ митрополГя, Царгородський патрГархат i генеза Берестейсько'1 унп / Б. Гудзяк, перекл. M. Габлевич, за ред. О. ТурГя. - ЛьвГв : !нститут юторп церкви ЛьвГвсько'1 Богословсько'1 Aкадемiï, 2000. - 426 с. ; Gudziak B. Kryza i reforma: Kyivska mytropoliia, Tsarhorodskyi patriarkhat i heneza Beresteiskoi unii /
B. Gudziak, perekl. M. Hablevych, za red. O. Turiia. - Lviv : Instytut istorii tserkvy Lvivskoi Bohoslovskoi Akademii, 2000. - 426 s.
17. Isaievych Ia. Voluntary Brotherhood. Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine / Ia. Isaievych. - Edmonton : Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 2006. -324 p.
18. Капраль М. Iсторiографiя Львiвського Успенського братства / М. Капраль // Украша в минулому. - Кшв, Львiв, 1992. - Т. 1. - С. 54-71 ; Kapral M. Istoriohrafiia Lvivskoho Uspenskoho bratstva / M. Kapral // Ukraina v mynulomu. - Kyiv, Lviv, 1992. - T. 1.
- S. 54-71
19. Зубрицький Д. Хрошка Ставропiгiйського братства / Д. Зубрицький, перекл. I. Сварник. - Львiв : Апрюр^ 2011. - 404 с. ; Zubrytskyi D. Khronika Stavropihiiskoho bratstva / D. Zubrytskyi, perekl. I. Svarnyk. - Lviv : Apriori, 2011. - 404 s.
20. Капраль М. Богоявленське братство Львова у XVIII ст.: дослщження та матерiали / М. Капраль; Нащональна академiя наук Украши, 1нститут украшсько'1 археографп та джерелознавства iM. М. С. Грушевського, Львiвське вiддiленн. - Львiв: Пiрамiда, 2016. -338 с. ; Kapral M. Bohoiavlenske bratstvo Lvova u XVIII st.: doslidzhennia ta materialy / M. Kapral; Natsionalna akademiia nauk Ukrainy, Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho, Lvivske viddilenn. - Lviv: Piramida, 2016. -338 s.
21. Скочиляс I. Галицька (Львiвська) eпархiя XII-XVIII столiть: органiзацiйна структура та правовий статус / I. Скочиляс; 1нститут 1стори Церкви Украшського Католицького Унiверситету. - Львiв : Вид-во УКУ, 2010. - 832 с. ; Skochylias I. Halytska (Lvivska) yeparkhiia XII-XVIII stolit: orhanizatsiina struktura ta pravovyi status / I. Skochylias; Instytut Istorii Tserkvy Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu. - Lviv : Vyd-vo UKU, 2010. - 832 s.
22. Огоновський О. Iсторiя лiтератури русь^' / О. Огоновський. - Львiв, 1887. -Т. 1. - 462 с. ; Ohonovskyi O. Istoriia literatury ruskoi / O. Ohonovskyi. - Lviv, 1887. - T. 1.
- 462 s.
22. Возняк М. С. Iсторiя украшсь^' лiтератури у 2-х кн. : навч. вид. / М. С. Возняк.
- 2-ге вид., перероб. - Львiв : Св^, 1992. - Кн. 1. - 696 с. ; Vozniak M. S. Istoriia ukrainskoi literatury u 2-kh kn. : navch. vyd. / M. S. Vozniak. - 2-he vyd., pererob. - Lviv : Svit, 1992. -Kn. 1. - 696 s.
23. Андрей Борковский (еп.) Первый визит экзарха Кирилла Лукариса в Киевскую митрополию (1595-1597) / Андрей Борковский (еп.) // Каптеревские чтения 7. : сб. ст. Ежегод. науч. конф., г. Москва, 27-28 октября 2009 г. - Москва : Ин-т всеобщей истории РАН, 2009. - С. 129-140 ; Andrey Borkovskiy (ep.) Pervyy vizit ekzarkha Kirilla Lukarisa v Kievskuyu mitropoliyu (1595-1597) / Andrey Borkovskiy (ep.) // Kapterevskie chteniya 7. : sb. st. Yezhegod. nauch. konf., g. Moskva, 27-28 oktyabrya 2009 g. - Moskva : In-t vseobshchey istorii RAN, 2009. - S. 129-140
24. Фютго^ Ар. АпцптРак6лоиХо^, Aposvio^ EXaooovo^ (1550 - 1626). Bio^ каг spyo / Ар. Фютю<;. - A9^va, 1984. - 240 o.
25. Дмитриевский А. Епископ Элассонский Арсений (Суздальский тожъ) и его вновь открытые исторические мемуары (с предисловием) / А. Дмитриевский // Труды киевской академии. - 1898. - № 1. ; Dmitrievskiy A. Yepiskop Elassonskiy Arseniy (Suzdalskiy tozh) i ego vnov otkrytye istoricheskie memuary (s predisloviem) / A. Dmitrievskiy // Trudy kievskoy akademii. - 1898. - № 1
26. Терентьева Н. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII- XX вв.) / Н. А. Терентьева. - Киев : Аквилон-Пресс, 1999. - 352 с. ; Terenteva N. Greki v Ukraine: ekonomicheskaya i kulturno-prosvetitelskaya deyatelnost (XVII- XX vv.) / N. A. Terenteva. - Kiev : Akvilon-Press, 1999. - 352 s.
27. Kuczara K. Arsenios z Elassonu - Grek w sluzbie Cerkwi prawoslawnej we Lwowi / K. Kuczara // Przegl^d Historyczny. - 2010. - 101/1. - S. 89-99
28. Дмитриевский А. Архиепископ Элассонский Арсений и мемуары его из истории русской истории по рукописи трапезунтского Сумелийского монастыря / А. Дмитриевский. - Киев : тип. Имп. У-та св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, 1899. -234 с. ; Dmitrievskiy A. Arkhiepiskop Elassonskiy Arseniy i memuary ego iz istorii russkoy istorii po rukopisi trapezuntskogo Sumeliyskogo monastyrya / A. Dmitrievskiy. - Kiev : tip. Imp. U-ta sv. Vladimira N.T. Korchak-Novitskogo, 1899. - 234 s.
29. Студинський К. "Адельфотеc", граматика видана у Львовi в р. 1591 / К. Студинський // Записки Наукового Товариства iм. Шевченка. - 1895. - Т. 7. - С. 1-42 ; Studynskyi K. "Adelfotec", hramatyka vydana u Lvovi v r. 1591 / K. Studynskyi // Zapysky Naukovoho Tovarystva im. Shevchenka. - 1895. - T. 7. - S. 1-42
30. Флоря Б. М. Схщш патрiархи i захщноруська церква / Б. М. Флоря // Украшський юторичний журнал. - 1996. - № 1. - С. 45-51 ; Floria B. M. Skhidni patriarkhy i zakhidnoruska tserkva / B. M. Floria // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. - 1996. - № 1. - S. 4551
31. Шевченко I. Украша мiж Сходом i Заходом. Нариси з ютори культури до початку XVIII стол^тя / I. Шевченко; тд ред. А. Ясшовського. - Львiв : 1нститут 1стори Церкви Львiвськоï БогословськоТ Академп, 2001. - 250 с. ; Shevchenko I. Ukraina mizh Skhodom i Zakhodom. Narysy z istorii kultury do pochatku XVIII stolittia / I. Shevchenko; pid red. A. Yasinovskoho. - Lviv : Instytut Istorii Tserkvy Lvivskoi Bohoslovskoi Akademii, 2001. -250 s.
32. Подзвiнне // Словник украшськоТ мови в 11-ти т. / за ред. I. К. Бшодща. - Кшв : Наукова думка, 1975. - Т. 6 : П- ПоТти. - С. 740 ; Podzvinne // Slovnyk ukrainskoi movy v 11-ty t. / za red. I. K. Bilodida. - Kyiv : Naukova dumka, 1975. - T. 6 : P- Poity. - S. 740.
33. Микитась В. Давньоукрашсью студенти i професори / В. Микитась. - Кшв : Абрис, 1994. - 288 с. ; Mykytas V. Davnoukrainski studenty i profesory / V. Mykytas. - Kyiv : Abrys, 1994. - 288 s.
34. Брайчевська О. А. Митрополити-греки у поличному та культурному житп стародавньоГ Рус / О. А. Брайчевська // Украша -Грещя: iсторiя та сучасшсть : тези II Мiжнародноï конференцп, м. Кшв, 22 - 24 лютого 1995 р. - С. 50-51 ; Braichevska O. A. Mytropolyty-hreky u politychnomu ta kulturnomu zhytti starodavnoi Rusi / O. A. Braichevska // Ukraina - Hretsiia: istoriia ta suchasnist : tezy II Mizhnarodnoi konferentsii, m. Kyiv, 22 -24 liutoho 1995 r. - S. 50-51.
35. Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учреженною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. - Киев, 1893. - Т. 3. - 764 с. ; Pamyatniki, izdannye Vremennoyu komissieyu dlya razbora drevnikh aktov, vysochayshe uchrezhennoyu pri Kievskom voennom, Podolskom i Volynskom general-gubernatore. - Kiev, 1893. - T. 3. - 764 s.
36. Грушевський М. С. Iсторiя УкраГни-Руси / М. С. Грушевський. - Киïв-Львiв, 1907. - Т. 6. - 670 с. ; Hrushevskyi M. S. Istoriia Ukrainy-Rusy / M. S. Hrushevskyi. - Kyiv-Lviv, 1907. - T. 6. - 670 s.
37. Monumenta Confraternitatis Stauropigianae Leopoliensis 1 / W. Milkowicz. -Leopolis : Inst. Stauropigiani, 1895. - 960 s.
38. Diplomata Statutaria a Patriarchis Orientalibus Confraternitati Stauropigianae Leopoliensi a. 1586-1592 data, cum aliis litteris coaevis et appendice. - Leopoli, 1895. - T. 2.
39. Кметь В. До ютори взаемовщносин мiж Львiвськими епископами та церковними братствами у XVI-на початку XVII ст. / В. Кметь // Бюлетень громадсько'1' оргашзаци '^нтелектуально-фаховий форум". - 2001. - № 2(4). - С. 53-65 ; Kmet V. Do istorii vzaiemovidnosyn mizh Lvivskymy yepyskopamy ta tserkovnymy bratstvamy u XVI-na
pochatku XVII st. / V. Kmet // Biuleten hromadskoi orhanizatsii "Intelektualno-fakhovyi forum". - 2001. - № 2(4). - S. 53-65
40. Hurmuzaki E. Documente privitoare la istoria Romanilor / E. Hurmuzaki. -Bucuresci, 1900. - Т. 11. Suplement II. - Т. 2, 3 (Doc. № 43).
41. Центральний Державний Гсторичний Архiв у Львовi (далi - ЦДГАУ у Львов^. -Ф. 129. - Оп.1. - Спр. 1043. - Арк. 51 ; Tsentralnyi Derzhavnyi Istorychnyi Arkhiv u Lvovi (dali - TsDIAU u Lvovi). - F. 129. - Op.1. - Spr. 1043. - Ark. 51
42. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею (далi - АЮЗР) в 15-ти т. - Санкт-Петербург, 1863 - 1892.- Ч. 1, Т. 11 ; Akty, otnosyashchiesya k istorii Yuzhnoy i Zapadnoy Rossii, sobrannye i izdannye Arkheograficheskoyu komissieyu (dali - AYuZR) v 15-ti t. - Sankt-Peterburg, 1863 - 1892.- Ch. 1, T. 11.
43. Шустова Ю. Книга протоколов заседаний Львовского Успенского братства за 1599-1650 гг. как источник по истории книгопечатания / Ю. Шустова // Вестник РГГУ. Сер. : История. Филология. Культурология. Востоковедение. - 2011. - № 12(74). - С. 102116 ; Shustova Yu. Kniga protokolov zasedanii Lvovskogo Uspenskogo bratstva za 1599-1650 gg. kak istochnik po istorii knigopechataniya / Yu. Shustova // Vestnik RGGU. Ser. : Istoriya. Filologiya. Kulturologiya. Vostokovedenie. - 2011. - № 12(74). - S. 102-116.
44. ЦД1АУ у Львовь - Ф. 129. - Оп.1. - Спр. 1045. - Арк. 3 ; TDIAU u Lvovi. - Fond 129. - Op. 1. - Spr. 1045. - Ark. 3.
45. Львiвська Нащональна Бiблiотека iм. В. Стефаника НАН Украши. Вщдш рукопиав. - Ф. 5 Оссолшських. - Од. збер^ання. II, 2125. - Арк. 108-110, 129-131 ; Lvivska Natsionalna Biblioteka im. V. Stefanyka NAN Ukrainy. Viddil rukopysiv. - F. 5 Ossolinskykh. - Od. zberihannia. II, 2125. - Ark. 108-110, 129-131
46. ЦДГАУ у Львова - Ф. 129. - Оп.1. - Спр. 1124; TDIAU u Lvovi - Fond 129. -Op. 1. - Spr. 11124
47. Кметь В. Iнвентарi Успенсь^' та Святоонуфрпвсь^' монастирських церков у Львовi 1579 р. / В. Кметь // Вюник Львiвського нащонального ушверситету iм. I. Франка. Серiя юторична. - 2000. - Вип. 35-36. - С. 494-511 ; Kmet V. Inventari Uspenskoi ta Sviatoonufriivskoi monastyrskykh tserkov u Lvovi 1579 r. / V. Kmet // Visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu im. I. Franka. Seriia istorychna. - 2000. - Vyp. 35-36. - S. 494-511
48. ЦЩАУ у Львова - Ф. 129. - Оп. 1. - Спр. 717; TDIAU u Lvovi. - Fond 129. -Op. 1. - Spr. 717.
49. Гуль О. Колепя "сорока мужiв" у Львовi в XVI ст.: передумови утворення та засади дiяльностi / О. Гуль // Дрогобицький краезнавчий збiрник. - Дрогобич,. 2014. -Вип. 17-18. - С. 90-100 ; Hul O. Kolehiia "soroka muzhiv" u Lvovi v XVI st.: peredumovy utvorennia ta zasady diialnosti / O. Hul // Drohobytskyy kraieznavchyy zbirnyk. - Drohobych,. 2014. - Vyp. 17-18. - S. 90-100.
50. ЦЩАУ у Львова - Ф. 52. - Спр. 1061. - Арк. 3, 54 ; TDIAU u Lvovi. - F. 52. -Op. 2. - Spr. 1061. - Ark. 3, 54
51. Краткая история Румынии: С древнейших времен до наших дней / отв. ред. В. Н. Виноградов. - Москва : Наука, 1987. - 541 с. ; Kratkaya istoriya Rumynii: S drevneyshikh vremen do nashikh dney / otv. red. V. N. Vinogradov. - Moskva : Nauka, 1987. -541 s.
52. Luca C. Venetian Merchants in the Lower Danube Area and their role in the development of the international exchanges in the Sevenreenth Century / C. Luca // Cesky casopis historicky Rocnik (The Czech Historical Review). - 2011. - Vol. 109, Issue 2. - S. 294327
53. Cristian N. Apetrei Marele negustor grec din Modova (cca 1570-1620). Un profil colectiv din perspectiva Braudeliana / N. Cristian // Revista Istorica Seria noua. - 2012. -
T. XXIII, № 1-2. - P. 65-85
54. ЦЩАУ у Львова - Ф. 129. - Оп. 1. - Спр. 1139. - Арк. 1-54; TDIAU u Lvovi. -F. 129. - Op. 1. - Spr. 1139. - Ark. 1-54
55. ЦЩАУ у Львова - Ф. 52. - Оп. 1. - Спр. 129. - Арк. 15; TDIAU u Lvovi. - F. 52.
- Op. 1. - Spr. 129. - Ark. 15
56. Голубець М. Украшське малярство XVI - XVII ст. тд покровом Ставротгп / М. Голубець // Збiрник Львiвськоi Ставротгп. - Львiв, 1921. - Т. 1. - С. 247 - 325 ; Holubets M. Ukrainske maliarstvo XVI - XVII st. pid pokrovom Stavropihii / M. Holubets // Zbirnyk Lvivskoi Stavropihii. - Lviv, 1921. - T. 1. - S. 247 - 325
57. ЦЩАУ у Львова - Ф. 52. - Оп. 1. - Спр. 1155 ; TDIAU u Lvovi. - F. 52. - Op. 1.
- Spr. 1155.
58. ЦЩАУ у Львова - Ф. 129. - Оп. 1. - Спр. 97, 705 ; TDIAU u Lvovi. - F. 129. -Op. 1. - Spr. 97, 705.
Стаття надшшла до редакцп 05.10.2017 р.
I. Lylo
SOME QUESTIONS OF THE PARTICIPATION OF GREEKS IN STAVROPIGIAN BROTHERHOOD IN LVIV IN THE XVI-XVIII с.
The issue of the activity of the Greek immigrants in the Lviv Stavropigian Brotherhood -a non-government institution that for many years was an represent of the interests of the local Orthodox population - was considered.
An analysis of the archives source and published materials made possible to clarify the contradictory points that were introduced in the past in historiography and as a result - led to the loss of interest from the side of the other researchers to the studying history of the Greek communities on the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth.
The main purpose of the research was to show how the Greeks were able to realize themselves through the presence in the Orthodox institutions. The Brotherhood was a perfect instrument for them to fulfill the practical tasks of integrating into the Polish-Lithuanian Commonwealth. At the same time Brotherhood was as institution for preserving religious and national identity. Like Catholics and Protestants who actively supported people of similar faith in the West during the period of the Reformation, the majority of Greeks who settled in Poland, integrated with the local Orthodox society. In the Early Modern period religion was the factor that united people more than their nationality and culture.
The persecution and bans from the Rome-catholic authorities, made the Greeks and Ukrainians acted as allies in Lviv. Even more, the Greek merchants became an good example as a successful dealers for Ukrainians and in the same time, was good communicators between the religious centers of the Eastern Mediterranean and the Orthodox communities of the Ukrainian and Belorussian lands of the Poland.
The majority of Greek immigrants were people who immigrated to Poland from lands under Venice control. It was an influential group that was linked by economic and family relations. In Lviv, they operated according to a similar scheme as did they are like that in Moldavia and the territories of the Balkan Peninsula. Before integration into local community Greeks are buying of real estate and created of the trade associations. The next step was to support and build a variety of institutions, book printing (including in local languages). Rich and powerful Greeks attempted to influence and strengthen their positions through Orthodox Church.
Throughout the time of the existence of the Brotherhood of the Greeks merchants provided significant financial support to it. However they did not have of decisive influence for determinative decisions. Their cooperation with the local Orthodox population was mutually beneficial. It's cooperation was built on the basis of religious identification and vision of the future.
Keywords: Lviv, Greeks, Stavropigian Brotherhood in Lviv, Rzecz Pospolita, Orthodox Church.
УДК 930Л"1960/1980":316.343-058Л4(477)"1946-1965"
Д. В. Нефьодов
ВИСВ1ТЛЕННЯ СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНО1 АКТИВНОСТ1
ПОВОеННОГО РОБ1ТНИЦТВА УРСР (1946-1965 рр.) В РАДЯНСЬКШ НАУКОВ1Й Л1ТЕРАТУР1 ДРУГО1 ПОЛОВИНИ 1960-х - ПЕРШО1 ПОЛОВИНИ
1980-х рр.
Метою статт1 е анал1з ргвня висвтлення сустльно-пол1тично1 активност1 повоенного робтництва УРСР (1946-1965 рр.) в радянськй науковт лтератур1 другог половини 1960-х - першог половини 1980-х рр.
Встановлено, що радянська лтература другог половини 1960-х - першог половини 1980-х рр. малювала далеку в1д реальностг картину полтичного життя СРСР. Полтична система радянського сустльства характеризувалася в працях Iсторитв I сустльствознавщв такими рисами, як «гармонтна взаемод1я I чтка оргатзащя д1яльност1 кожног ланки», «неухильне розширення демократа, прав I повноважень Рад, громадських оргатзацт, забезпечення соц1ал1стично1 законност1 I прав громадян». Зазначалося, що в умовах «розвинутого сощал1зму» полтична оргатзащя сустльства «набувае загальнонародний характер». 1й притамант «гдейно-полгтична едтсть вс1х клаЫв I верств сустльства» I «оргатчна едтсть полтичног влади I працгвникгв».
У цт областг дослгджень як н1 в якт гншгй, вгдсутнгй реальний аналгз. Бюрократичний виконавчий апарат все бшьше в1дтискував в1д участ1 в управлтш виборш органи державних I громадських оргатзацт. В1дбувалося фактичне в1дсторонення трудящих, робтничого класу в1д процесу вироблення та реал1заци полтики.
Ключовi слова: УРСР, робтничий клас, повоенна вгдбудова, гсторгографгя, сустльно-полтичне життя
Радянсью юторики друго! половини 1960-х - першо! половини 1980-х рр. велику увагу придшяли висв^ленню суспшьно-пол^ично! активносп робггниюв. Ид даним термшом радянська юторична наука розумша «якосп його особистосп, яю, проявляючись в справах, вчинках, поведшщ i дiяльностi в сферi сощально-пол^ичних вщносин, характеризували його не тшьки як пращвника, а й як громадянина сощалютичного сустльства, члена колективу, громадських оргашзацш» [1, с. 163].
Метою статп е анашз рiвня висвтлення суспшьно-пол^ично! активносп повоенного робтництва УРСР (1946-1965 рр.) в радянськш науковш лiтературi друго! половини 1960-х - першо! половини 1980-х рр.
Рiзнi аспекти, опосередковано тотожш з предметом нашого дослщження, мютяться в дисертащях Ю. Нколайця [2], Ю. Лаевсько! [3], працях О. Додонова [4], В. Яремчука [5], Я. Грицака [6].
За ощнкою радянських вчених, суспшьно-пол^ична актившсть роб^ниюв виявлялася в !хньому великому штересу до сощально! iнформацГ!, в цшеспрямоваш учасп в рiзних зборах, лекщях, заняттях в мережi партшно! i комсомольсько! освiти, а також в практичнш громадсько! дiяльностi, яка е, на переконання юториюв, вищим ступенем суспшьно-пол^ично! активностi [1, с. 164].
