CC BY
25
йО! 10.29254/2077-4214-2018-1-2-143-264-268 УДК 378. 147+614.253.4 Козлова I. В.
ДИСТАНЦ1ЙНА ФОРМА ОСВ1ТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОДГОТОВКИ Л1КАР1В
ЗАГАЛЬНОТ ПРАКТИКИ НА П1СЛЯДИПЛОМНОМУ ЕТАП1 lвано-Франкiвський нацiональний медичний ушверситет (м. lвано-Франкiвськ)
Вступ. Проблема тслядипломноТ пiдготовки лта-рiв загальноТ практики з'явилася одночасно з уведен-ням щеТ спецiальностi й обумовлена тим, що вперше у вп"чизнянш системi охорони здоров'я виникла потреба в професшнш перепiдготовцi великоТ кiлькостi лiкaрiв, якi працюють в умовах первинноТ ланки на-дання медичноТ допомоги. Саме тому одним iз важ-ливих напрямкiв тслядипломноТ подготовки специ алiстiв е створення системи безперервноТ медичноТ освiти, яка дозволяе лiкарям-спецiалiстам постiйно пiдтримувати необхщний рiвень професшноТ компе-тентностi. У зв'язку з цим, розробка принцитв дис-танцiйного навчання та впровадження Тх у практику навчання лiкарiв за спецiальнiстю «загальна практика - амейна медицина» вбачаеться особливо актуальною [1,2].
Св^ова медична практика на сучасному етат по-казуе, що потреба в наданш первинноТ допомоги на-селенню у багато разiв перевищуе потреби суспшь-ства у наданнi спецiaлiзовaноТ та високотехнолопчноТ допомоги. У бiльшостi краТн свiту заклади первинноТ ланки надають до 90% загального обсягу медичноТ допомоги [3]. Свп"овий досвiд, тдсумований ВООЗ, свiдчить, що розвиток первинноТ допомоги на засадах амейноТ медицини е найефектившшим засобом досягнення справедливого розподшу i рацюналь-ного використання кошлв та пiдвищення результа-тивностi роботи уаеТ галузi охорони здоров'я [3,4]. 1нтегращя УкраТни в Европу обумовлюе невпинне зростання вимог до професшного рiвня лiкарiв, що в свою чергу вимагае створення системи безперервноТ медичноТ освп"и, котра дозволить лтарям спещалк-там постшно пiдтримувати та удосконалювати рiвень професшноТ компетенцп [5].
Мета дослщження: вивчити особливосл та про-блеми впровадження дистанцшноТ форми освiти як елемента подготовки лiкарiв загальноТ практики в контекст реформування галузi охорони здоров'я.
Об'ект \ методи дослщження: вивчення, аналiз та синтез сучасних лтературно-наукових даних, що ви дображають особливосл формування медичноТ осви ти амейних лiкaрiв в умовах реформування системи первинноТ медико-саштарноТ допомоги.
Результати дослщження та Тх обговорення. Зва-жаючи на сучaснi реалп освiтня дiяльнiсть у гaлузi загальноТ практики - амейноТ медицини значно зрос-
ла за остaннi 20 рошв. Незаперечною умовою стала iнтегрaцiя тслядипломноТ та бакалаврноТ освiти, що створюе позитивнi умови для безперервноТ освп"и ли кaрiв [5,6,7].
Пiдготовкa лiкaрiв загальноТ практики характери-зуеться певними особливостями. Спецiaлiсти первинноТ медико-саштарноТ ланки повинн вмiти оци нювати конкретну ситуaцiю, особливо критичну, щоб швидко встановити дiaгноз, надати невщкладну до-помогу в повному обсязi та прийняти рiшення щодо подальшоТ тактики ведення пaцiентa. Для забезпе-чення квaлiфiковaного надання медичноТ допомоги на будь-якому етат потрiбний не тшьки стандартизований та ушфтований пiдхiд для дiaгностики та лту-вання рiзних захворювань, але i вiдповiднi навчаль-нi програми подготовки лiкaря загальноТ практики. Важливою умовою на етат «самонавчання» лiкaря/ резидента е доступ до поточноТ шформаци, керiвних принципiв та електронних джерел [4,6]. Саме тому для слухaчiв ци^в пiслядипломного удосконалення надзвичайно важливим е вивчення сучасних нацю-нальних та мiжнaродних рекомендaцiй з дiaгностики та лiкувaння захворювань, розроблених провщними експертами iз урахуванням результaтiв проспектив-них рaндомiзовaних контрольованих дослiджень, як лежать в основi доказовоТ медицини [8].
У наш час дистанцшне навчання набувае все бтьшоТ поширеносп. Розвиток дистанцшноТ форми навчання обумовлений швидкою змiною медичних технологiй, що вимагае практично безперервного навчання лiкaрiв, та широким впровадженням ш-формативно-комушкацшних технологiй i технологiй мобiльностi, як дозволяють його здiйснювaти. Дистанцшне навчання дае можливiсть ефективного безперервного навчання протягом усього життя, навчання «без меж» та в штерактивному режимк Проте, чи е ефективним дистанцшне навчання в медицин та чи е можливим забезпечення кл^чних нaвикiв при дистанцшнш формi навчання без iнтегровaного шд-ходу «обличчя до обличчя»? Без сумшву, засвоення практичних навичок вимагае традицшного очного контакту з викладачем i пaцiентом, однак, теоретична тдготовка може вiдбувaтись у дистанцшнш формк Дистaнцiйнa освiтa не замшюеться синош-мом заочна. Вона вiдрiзняеться вiд останньоТ зруч-ною системою доставки шформаци, пропонуе ши-
рокий тематичний Aiana30H курав удосконалення та дозволяе скоротити час навчання завдяки швидкост комушкаци [2].
Сьогодш дистанцiйне навчання розглядаеться як форма оргашзаци i реaлiзaцií навчально-виховного процесу, за якою його учасники здшснюють навчаль-ну взаемодiю переважно екстериторiально (тобто, на вщсташ, коли слухач i викладач фiзично вщокремле-нi вщстанню, яка не дозволяе i не передбачае безпо-середню навчальну взаемодiю учасникiв вiч-нa-вiч, шакше кажучи, коли учасники територiально знахо-дяться поза межами можливо'| безпосередньо'| на-вчально'| взаемоди i коли у процес навчання ix особиста присутшсть у певних навчальних примЦеннях навчального закладу не е обов'язковою, а система-тичне вщвщування занять не передбачаеться) [4].
Особливо активно процес впровадження дистан-цшного навчання торкаеться пiслядипломноí освiти лiкарiв. Прагнення лiкаря-спецiалiста до постiйного удосконалення вимагае вщ освiтнix закладiв оптими заци навчального процесу з урахуванням втизня-них та зарубiжниx принцишв надання медично'| до-помоги [2,8].
Перевагами дистанцшно'| форми навчання на сьогодш вважають:
- доступнiсть для вах;
- гарантовану якiсть навчання;
- можливiсть навчання за мкцем проживання, що сприяе розширенню кола слуxачiв (особливо iз вщ-далених райошв);
- економiю часових та фшансових затрат (в тому числ^ серед лiкарiв повно'| зайнятостi);
- використання сучасних iнформацiйниx систем (сощальних мереж, електронних бiблiотек, on-line конференцш, майстер-класiв, оцiнювання отрима-них знань в системi on-line);
- безпосереднш контакт iз вiтчизняними i зару-бiжними фаxiвцями (телемедицина, вщеоконферен-щя), арxiвування отриманих знань [2,4].
Вщхщ вiд класично'| форми викладання i впровадження iнтерактивниx методiв навчання, що активно залучають слуxачiв до процесу здобуття знань, спри-яють формуванню потреби в самостiйнiй робот за рамками часу, вiдведеного на очну частину навчання [7,8,9].
Разом iз тим, iснуе ряд труднощiв, якi необxiдно враховувати при впровадженш дистaнцiйноí форми навчання. Важливим е квалiфiкований пiдxiд до роз-робки та впровадження навчальних програм, ям га-рантуватимуть високу якiсть осв^и, та забезпечення контролю отриманого ключного досвiду. Варто враховувати i ставлення до даного виду навчання викла-дача, який повинен не тшьки пiдготувати великий обсяг навчальних матерiалiв, але й бути постшною контактною особою для визначено'| групи слуха-чiв упродовж певного перюду часу [9]. На жаль, до сьогодш не впроваджеш нормативнi документи, що стосуються розрахунку навантаження педагопчно'| дiяльностi в режимi on-line, не виршеш питання розрахунку методично'| роботи, котра якiсно вiдрiзня-еться вщ попередньо'| дiяльностi. Окрiм того, не на-
лагоджена система подготовки викладачiв стосовно методик дистанцiйноí форми навчання. Такий шдхщ зумовлюе використання термшологи без розумiння сутi процесу [8,10].
Проте, не ва слуxaчi циклiв пiслядипломного удосконалення позитивно сприймають дистaнцiйну форму навчання, нaйчaстiше пояснюючи сво'| сумнi-ви наступними моментами [2,8]:
- дистанцшне навчання сприймаеться як склад-нiше з ряду причин - вщ недостатнього володшня комп'ютерною теxнiкою до небажання працювати самостшно. Очне навчання, котре грунтуеться на лек^ях i, зазвичай, завершуеться зaлiком або iспи-том iз мiнiмaльною ймовiрнiстю невдaчi, не висувае великих вимог до тих, хто навчаеться. На противагу цьому, дистанцшне навчання вимагае самоосвп"и i звично'| присутносл на заняттях недостатньо;
- слуxaчi мають недовiру до електронних зaсобiв комунiкaцií. Останне пов'язане з припущенням про те, що в 1нтернел можуть публiкувaтись недостовiрнi (науково необгрунтоваш дaнi), а нaвчaльнi установи знаходяться шд суворим контролем i пропонують нaйбiльш якiсну освiту;
- у слуxaчiв iснуе страх перед техшчними засоба-ми навчання; далеко не ва слуxaчi умiють користува-тися комп'ютерами та всесвiтньою мережею.
Усшшшсть та якiсть дистaнцiйноí форми навчання залежить вщ вiдповiдноí нормативно-правово'| бази, iнформaцiйного забезпечення у виглядi баз даних слуxaчiв, виклaдaчiв, навчальних мaтерiaлiв, якi до-зволяють швидко та ефективно оргaнiзувaти заняття i проводити необxiдний рiзноплaновий облiк. З ^ею метою використовують певнi технологи дистанцшно-го навчання, якi передбачають [9,10,11]:
- подання завдань i навчальних поабнимв, a також повернення виконаних завдань у виглядi мультимедшно'| iнформaцií поштою, факсом, елек-тронною поштою;
- комп'ютерне навчання з використанням всесвп"-ньо'| мережi, включаючи локальш мережi (навчаль-нi програми, електронш пiдручники, комп'ютернi тести, мaтерiaли електронних бiблiотек, мережевi бази даних); технолопя доповнюеться навчальними aудiо- та вiдеомaтерiaлaми; в рамках дано'| технологи використовуеться вщеотрансля^я, коли слуxaчi бачать i чують лектора, проте останнш бачити та чути ix не може; зворотнiй зв'язок iз лектором може бути налагоджений за допомогою електронно! пошти чи мобшьного зв'язку;
- електронна конференцiя (форум в мережi 1н-тернет) у режимi offline як складова частина чи са-мостiйний навчальний процес, коли кожен учасник залишае свое повщомлення або коментар, котрий доступний для ознайомлення i обговорення уам учасникам форуму; такого типу конференци передбачають нaявнiсть сайту, на якому розмЦуються нaдiслaнi мaтерiaли; за допомогою електронних конференцш демонструють i обговорюють готовi мaтерiaли, координують навчальну та дослщницьку дiяльнiсть, отримують консультаций
- вщеоконференщя в режи1^ online дозволяе не вiдриваючись вщ мкця роботи чи проживання та використовуючи переваги «живого» спiлкування отримувати необхiднi знання i навички; для передачi вiдеопотоку можуть використовуватись аналоговi та цифровi канали передачi даних, у тому числi - супут-никовi;
- «багатоточкова» вiдеоконференцiя дозволяе сшлкуватись в режимi реального часу одночасно багатьом учасникам; використання такоТ технологи ефективне при зусщчних потоках шформаци, коли в процесi навчання необхщний обмiн думками та об-говорення питань в оперативному режимк
Методологiчна база системи дистанцшноТ освп"и повинна включати: концептуальнi моделi i дидактич-нi аспекти дистанцiйного навчання в системi охорони здоров'я; штерактивш електроннi навчальнi поабни-ки рiзного виду та призначення (навчальнi програ-ми, електроннi пщручники, комп'ютернi тести, бази знань тощо), доступнi для слухачiв за допомогою глобальноТ мережi 1нтернет або локальних мереж (штранет); систему пiдготовки викладачiв-консуль-тантiв i способи Тх взаемоди зi слухачами; методику тестування в системi дистанцшного навчання та ана-лiзу ефективност дистанцшноТ оцiнки знань у порiв-няннi з очною формою; способи передачi освп"ньоТ шформаци; методи захисту штелектуальноТ власнос-тi; систему лщензування; економiчнi рiшення реали заци дистанцшноТ форми освiти [10].
Технологiчна база системи дистанцшного навчання лiкарiв повинна характеризуватись вщкритими стандартами освггшх заходiв дистанцiйного навчання, штегращею таких стандартiв iз популярними програмними платформами дистанцшноТ осв^и; мо-деллю i технологiчним проектом системи; проектом штеграци обладнання i програмного забезпечення [8,9].
Св^овий досвiд показуе, що ефективнiсть впро-вадження дистанцшноТ форми навчання в галу-зi загальноТ практики залежить вiд ряду фам^в [6,7,11]: забезпечення единого високого стандарту якосп освiтнiх програм i процесу навчання завдяки залученню до його оргашзаци ведучих спецiалiстiв
конкретного напрямку; залучення широкого кола слухaчiв; точност планування навчального процесу; забезпечення безперервност процесу навчання, зворотнього зв'язку зi слухачами; забезпечення необхщним навчальним мaтерiaлом; оргашзаци навчання i практичноТ дiяльностi як единого процесу; використання промiжних вaрiaнтiв навчальних кур-сiв; тестування слухaчiв на будь-якш стади навчального процесу; врахування рiзномaнiтностi контекстiв навчання, сучасних соцiaльно-економiчних умов життя, що обмежують част поТздки для отримання знань у стацюнарш освiтнi заклади та характерного для системи охорони здоров'я обмеженого фшансу-вання.
Використання дистанцшних технологш у тсля-дипломному вдосконaленнi лiкaрiв за спецiaльнiстю «загальна практика - амейна медицина» дозволяе iндивiдуaлiзувaти процес навчання для конкретного слухача, ефективно здшснювати контроль над про-цесом навчання та забезпечуе постшний зворот-нiй зв'язок iз викладачем. О^м того, дистaнцiйнa форма навчання скорочуе фiнaнсовi навантаження на систему охорони здоров'я, обумовлену необхщ-нiстю безперервного навчання лiкaрiв-спецiaлiстiв, i створюе передумови для покращення якостi освiтнiх послуг [1,2,11].
Висновки. В умовах реформування системи охорони здоров'я в УкраТш, що вимагае пщвищення якосп тслядипломноТ освiти лiкaрiв загальноТ практики - амейноТ медицини, процес впровадження дистанцшноТ форми навчання потребуе удоскона-лення та адаптаци не ттьки до умов функцiонувaння первинноТ ланки надання медичноТ допомоги, але i до суб'ективного сприйняття лiкaрями-спецiaлiстa-ми. Важливим елементом дистaнцiйного навчання на тслядипломному етaпi освiти лтаря загальноТ практики-амейноТ медицини е самостшна цшеспря-мована робота з використанням сучасних шформа-цiйних технологiй, ефектившсть якоТ залежить вiд методологiчно грамотноТ побудови навчального процесу та шформацшно-комушкацшних можливостей вищого навчального закладу.
flrrepaTypa
1. Semkovych IaV. Dystantsiine navchannia yak innovatsiina forma orhanizatsii pisliadyplomnoi osvity likariv. Naukovyi visnyk mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. 2014;7:49-50. [in Ukrainian].
2. Rybakova NN, Tsukanov AYu. Organizatsiya distantsionnogo obucheniya spetsialistov v poslediplomnom obrazovanii. Omskii nauchnyi vest-nik. 2014;2(126):90-5. [in Russian].
3. Liakhotska L, Liakhotska M. Elektronne navchannia likariv. Teoriia ta metodyka upravlinnia osvitoiu. 2012;8:1-18. [in Ukrainian].
4. leshchenko AV. Vykorystannia dystantsiinoho navchannia v systemi pisliadyplomnoi osvity: suchasne i maibutnie. Problemy bezperervnoi medychnoi osvity ta nauky. 2013;2(10):5-10. [in Ukrainian].
5. Skrypnyk LM. Dystantsiina medychna osvita: suchasni realii ta problem. Arkhiv klinichnoi medytsyny. 2012;2(18):116-8. [in Ukrainian].
6. Arya N, Gibson Ch, Ponka D, Haq C, Hansel S. Family medicine around the world: overview by region. Can Fam Physician. 2017;63(6):436-41.
7. Hashim MJ. A definition of family medicine and general practice. J Coll Physicians Surg Pak. 2018;28(1):76-9.
8. Symchych KhS. Perspektyvy ta problemy bezperervnoi osvity v simeinii medytsyni. Bukovynskyi medychnyi visnyk. 2016;4(80):246-9. [in Ukrainian].
9. luzbasheva HS. Dystantsiine navchannia u pisliadyplomnii osviti yak naukovyi suspilnyi priorytet. Pedahohichnyi almanakh. 2011;11:220-6. [in Ukrainian].
10. Skrypnyk LM. Do pytannia vprovadzhennia dystantsiinoi osvity v protses navchannia likariv zahalnoi praktyky - simeinoi medytsyny. Halytskyi likarskyi visnyk. 2013;2(1):112-5. [in Ukrainian].
11. Tkachenko V. Review of Ukrainian health care reformation on principles of family medicine. J Family Med Prim Care. 2017;19(4):425-9.
ДИСТАНЦ1ЙНА ФОРМА ОСВ1ТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ П1ДГОТОВКИ Л1КАР1В ЗАГАЛЬНО1 ПРАКТИКИ НА П1СЛЯДИ-ПЛОМНОМУ ЕТАП1
Козлова I. В.
Резюме. На сьогодшшнш день у бшьшосл краш свп"у галузь зaгaльноí практики - амейно'{ медицини ха-рактеризуеться динaмiчним розвитком. 1нтегращя Укра'ши в Европу зумовила невпинне зростання вимог до професшного рiвня лiкaрiв. У зв'язку з цим виникла необхщшсть створення системи безперервноí медичноí освiти, що дасть можливiсть лiкaрям спецiaлiстaм постiйно шдтримувати та удосконалювати рiвень професш-но'{ компетенци. У стaттi нaведенi основы аспекти впровадження дистaнцiйноi форми навчання для слуxaчiв циклiв пiслядипломного удосконалення за спещальшстю загальна практика - амейна медицина. Розглянутi технологи дистанцшного навчання, aктуaльнi сьогоденню змiни оргашзацшних принципiв навчання та заходи, спрямоваш на удосконалення навчального процесу.
^K>40Bi слова: загальна прaктикa-сiмейнa медицина, дистaнцiйнa освiтa, технологи навчання.
ДИСТАНЦИОННАЯ ФОРМА ОБРАЗОВАНИЯ КАК ЭЛЕМЕНТ ПОДГОТОВКИ ВРАЧЕЙ ОБЩЕЙ ПРАКТИКИ НА ПОСЛЕДИПЛОМНОМ ЭТАПЕ
Козлова И. В.
Резюме. На сегодняшний день в большинстве стран мира отрасль общей практики - семейной медицины характеризируется динамическим развитием. Интеграция Украины в Европу обусловила непрерывный рост требований к профессиональному уровню врачей. В связи с этим возникла необходимость создания системы непрерывного медицинского образования, которая даст возможность врачам специалистам постоянно поддерживать и совершенствовать уровень профессиональной компетенции. В статье приведены основные аспекты внедрения дистанционной формы обучения для слушателей циклов последипломного усовершенствования по специальности общая практика - семейная медицина. Рассмотрены технологии дистанционного обучения, актуальные организационные принципы обучения и меры, направленные на совершенствование учебного процесса.
Ключевые слова: общая практика - семейная медицина, дистанционное образование, технологии обучения.
THE DISTANCE FORM OF EDUCATION AS ELEMENT OF GENERAL PRACTICE DOCTORS TRAINING AT POSTGRADUATE STAGE
Kozlova I. V.
Abstract. Family medicine is in a dynamic state of rapid development in many regions. The need to integrate Ukraine into Europe prompted radical changes in financing and searching for new methods in medical education whilst at the same time creating a new system of primary health care. At present reform of health system steadily growing requirements of professional doctors. Because of this created the necessary continuing medical education that will allow medical specialists to maintain and improve professional competence. In the article the main aspects of implementation of distance learning for students of postgraduate cycles of improvement specialty general practice family medicine. Considered technology distance learning, organizational changes necessary training principles and measures aimed at improving the educational process.
Aim of the study: to describe the peculiarities and problems of distance learning implementation as an element of the general practitioners' training in the context of reforming the health care.
Object and methods: research, analysis and synthesis of contemporary literary scientific data that reflect the features of the formation of family doctors' medical education in conditions of reforming the primary health care system.
Results. Educational activity in general practice - family medicine has increased considerably in the past 20 years. The integration postgraduate and undergraduate education, whereby practices support students and trainees at different stages, may enhance general practices' capacity to fulfil this role.
Specialist of primary care should be able to assess the specific situation, particularly critical, to make a diagnosis fast enough, to provide a full first aid and take organizational decisions. In order to ensure skilled medical care at any stage the standardization and unified approach are required not only in the diagnosis and treatment of different diseases, but also in educational program of the training of general practitioner. It is desirable that at the stage of self-training an intern has an access to current information, guidelines, tentative plan for working with literature, electronic sources. Therefore, the general need for interns is to study modern national and international guidelines for diagnosis and treatment of diseases, made by leading experts on the results of prospective randomized controlled studies which were conducted on the evidence-based medicine.
Today, distance learning is seen as a form of organization and implementation of the educational process, whereby its participants carry out educational interaction mainly extraterritorially.
The advantages of distance learning today are: accessibility for all; guaranteed quality of training; the possibility of studying at the place of residence, which facilitates the expansion of the circle of listeners; saving of time and financial expenses); use of modern information systems; direct contact with domestic and foreign specialists (telemedicine, videoconference), archiving of received knowledge. The success and quality of distance education
depends on the appropriate regulatory framework, information provision in the form of databases of listeners, teachers, educational materials that allow you to organize classes quickly and efficiently.
Conclusions. In the context of reforming the health care system in Ukraine the process of implementation of distance education needs to be improved and adapted not only to the conditions of functioning of the primary care unit, but also to the subjective perception of doctors. An important element of distance learning at the postgraduate stage of the education of a general practice - family medicine doctors is an independent, purposeful work with using modern information technologies.
Key words: general practice-family medicine, distance education, technology of education.
Стаття надшшла 09.02.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-2-143-268-270 УДК 608.1+614.22 Федоров С. В.
МОТИВАЦ1Я ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕРЕРВНОГО
ПРОФЕС1ЙНОГО РОЗВИТКУ Л1КАР1В-1НТЕРН1В ДВНЗ «1вано-Франк1вський нацюнальний медичний ушверситет» (м. 1вано-Франк1вськ)
Вступ. Необхщшсть змши вп"чизняноТ системи тслядипломноТ медичноТ освп"и зумовлена чис-ленними факторами: с^мким зростанням обсяпв медичних вщомостей; швидкою змшою самого ро-зумшня подш, факлв, явищ; недостатнiм часом на передавання необхщних знань; нескшченним роз-маТттям фiзiологiчних i патолопчних станiв органiзму людини тощо [1].
МЫстерство охорони здоров'я УкраТни в 2017 роц запропонувало для громадського обговорення проект постанови Кабшету МЫс^в УкраТни «Про затвердження Положення про систему безперерв-ного професiйного розвитку фахiвцiв у сферi охорони здоров'я», який розроблений iз метою створення основних оргашзацшних засад функцюнування системи безперервного професiйного розвитку фахiв-цiв у сферi охорони здоров'я, оновлення норматив-но-правовоТ бази, враховуючи змiни законодавства УкраТни про осв^у.
Вiдповiдно до згаданого документу, безперерв-ний професiйний розвиток фахiвцiв у сферi охорони здоров'я - це безперервний процес навчання та вдо-сконалення професшних компетентностей фахiвцiв пiсля здобуття ними вищоТ осв^и у сферi охорони здоров'я та тслядипломноТ освп"и в iнтернатурi, що дозволяе фахiвцю пiдтримувати або покращувати стандарти професшноТ дiяльностi вiдповiдно до потреб сфери охорони здоров'я та тривае впродовж усього перюду професшноТ дiяльностi [2]. Важливим елементом професшного розвитку фахiвцiв е моти-вацiя до навчання.
Метою даноТ роботи е узагальнення основних видiв мотиваци та ТТ ролi у тслядипломнш освiтi лта-рiв на етат iнтернатури.
Об'ект i методи дослщження. Вивчення, аналiз та синтез сучасних даних лiтератури, якi вщобража-ють особливостi формування системи безперервноТ освiти лiкарiв.
Результати дослiдження та Тх обговорення. Проект «Положення про систему безперервного профе-
сшного розвитку фахiвцiв у сферi охорони здоров'я» передбачае рiвнi можливостi вам лтарям для безперервного професшного розвитку. Вш включае: пе-рюди пiдвищення квалiфiкацiТ фахiвцiв та пiдготовки у лiкарськiй резидентурi, аспiрантурi, докторантуру на циклах спецiалiзацiТ, тематичного удосконален-ня, курсах шформаци та стажування пiсля отриман-ня (пiдтвердження) медичним або фармацевтичним пращвником вщповщноТ квалiфiкацiТ, а також профе-сiйну самоосвп"у [2].
Важливим елементом безперервного професшного розвитку лiкарiв та провiзорiв е рiзнi форми професшноТ самоосв^и: участь у фахових нарадах, семшарах, науково-практичних конференцiях, сим-позiумах, з'Тздах, виставках, в симуляцiйних тренш-гах, майстер-класах, курсах з оволодiння практич-ними навичками пiд час проведення конференцш, стажування в клiнiках шших краТн, дистанцiйне навчання, у тому чи^ електронне через фаховi 1нтер-нет-ресурси.
Без сумнiву, професшна самоосвiта неможлива без мотиваци. Вщомо, що мотивацiя - це сила, яка рухае особу в певних поведшкових реакщях. Це - го-ловна концепцiя, що е важливою в усiх сферах життя (освт, спортi, здоров'Т, мiжособистiсних стосунках тощо [3].
На нишшнш день кнуе чимало теорiй мотиваци (табл.). Кожна з них мае власш позитивы та негатив-нi сторони. У бтьшосл випадкiв вони доповнюють одна одну.
Професшна подготовка майбутнього лiкаря - три-валий процес формування його не лише як фахiвця, але i як особистостi з пошуково-творчим клiнiчним мисленням, особистiсною спрямованiстю на твор-чий саморозвиток i професiйне самовдосконалення впродовж усього життя. В умовах ринковоТ економи ки, коли надання медичних послуг набувае професшноТ конкуренци та висувають новi вимоги до осо-бистостi лiкаря, зростае потреба в активiзацiТ його творчого потенщалу [4]. Пiсля закiнчення вищого
