CC BY
14
УДК 615.849.19:616.831-006.484.03-089.87-089.2-089.07
ДИФЕРЕНЦ1ЙНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЛАЗЕРНИХ ТА НАВ1ГАЦ1ЙНИХ ТЕХНОЛОГ1Й В Х1РУРГП ПЕРИВЕНТРИКУЛЯРНИХ ОЛ1ГОАСТРОЦИТОМ
В.М. КЛЮЧКА1, А.В. РОЗУМЕНКО1, В.Д. РОЗУМЕНКО1, В.М. СЕМЕНОВА1, В.Я. ШУТКА2, В.М. ЗАГОРОДН1Й3, С.В. КОНОТОПЧИК3, I.I. АЛЬ-КАШКИШ3
1 ДУ «1нститут нейрохiрурrii ÍMeHÍ акад. А.П. Ромоданова НАМН Украши», м. Кшв 2 Буковинський державний медичний ушверситет, м. Чернiвцi 3 ДУ «Науково-практичний Центр ендоваскулярно'1' нейрорештенохiрурrii НАМН Украши»,
м. Кшв
*Conflict of Interest Statement (We declare that we have no conflict of interest).
*Заява про конфл^ штереав (Ми заявляемо, що у нас немае нiякого конфлiкту iнтересiв). *Заявление о конфликте интересов (Мы заявляем, что у нас нет никакого конфликта интере-
*No human/animal subjects policy requirements or funding disclosures.
*Жодний Í3 об'ектiв дослiдження (людина/тварина) не пiдпадае пiд вимоги пол^ики щодо роз-криття шформацп фшансування.
*Ни один из объектов исследования не подпадает под политику раскрытия информации финансирования.
*Date of submission — 16.09.17 *Date of acceptance — 15.11.17
*Дата подачi рукопису — 16.09.17 *Дата ухвалення — 15.11.17 *Дата подачи рукописи — 16.09.17 *Дата одобрения к печати — 15.11.17
Мета роботи — полтшити результати лтування пащентгв 1з перивентрикулярними ол1-гоастроцитомами.
Mamepia^u та методи. Олггоастроцитоми (ОА) головного мозку II ступеня анаплази вияв-лено у 16 (19,8 %) пащентгв, III ступеня — у 65 (80,2 %). Дгагностичний алгоритм передбачав анал1з даних комп'ютерног, магнтно-резонансног та однофотонног ем1с1йно1 комп'ютерног томографа у нативних режимах та з контрастним тдсиленням. Як джерело лазерного ви-промтювання використовували нап1впров1дниковий лазер «Л1ка-х1рург» (з довжиною хвил1 0,808 та 1,47 мкм, потужтстю 30 та 7 Вт). Нав1гацшний супров1д оперативних втручань здтснювали 1з застосуванням системи х1рург1чно'г нав1гацй Medtronic StealthStation TREON Plus (Medtronic, США).
Результати. У 27 хворих (33,3 %) з ОА виявлено переважання ол1годендрогл1ального компонента, у 28 (34,6 %) — астроцитарного, у 26 (32,1 %) — умовно однакове представництво клтин обох компонент1в. Тотальне видалення проведено у 55 (67,9 %) пацгентгв, субтоталь-
не — у 26 (22,1 %). У дооперацгйний пергод якгсть життя > 80 % за гндексом Карновського встановлено у 34 (41,9 %) пащентгв, у тсляоперацтний — у 77 (95,1 %).
Висновки. Диференцшоване використання лазерних технологт та нав1гацшного супрово-ду з урахуванням структурних особливостей ОА з перивентрикулярним ростом дають змогу оптимгзувати х1рург1чну тактику та провести радикальне видалення пухлини з м1н1мальною травматизащею оточуючих невральних структур.
Ключов1 слова: ол^оастроцитома, пстолопя, перивентрикулярний pier, лазерне випромь нювання, нейронав^ащя, хipуpгiя.
DOI 10.26683/2304-9359-2017-4(22)-60-68
Ол^оастроцитоми (ОА) — змшаш вну-тpiшньомозковi глiальнi пухлини, до складу яких входять ол^одендроглюмний та астро-цитомний компоненти. На частку ОА припадав 2,5-23,0 % вщ усiх глiом. Частота захво-pюваностi на ОА становить 0,16-1,47 випадку на 100 тис. населення на рк [4, 5, 7-9, 12].
Незважаючи на те, що пеpшi повiдомлен-ня про ОА датуються початком минулого сто-лirтя, тривалий час ix розглядали як piзновид олiгодендpоглiом, що було зумовлено вщсут-нiстю чiткиx гiстомоpфологiчниx критерпв цього новоутворення [2-6, 9]. Лише в 1993 р. ОА було внесено в мiжнаpодну класифшащю пухлин головного мозку ВООЗ [13].
Багатоpiчний нейpоxipуpгiчний досвщ свiдчить, що лiкування ОА — одна з акту-альних невиршених проблем нейроонкологл [7, 8, 12, 15]. Вщомо, що глибинне поширен-ня ОА, особливо при проростанш медiанниx структур мозку, в поеднанш з пстобюлопч-ними особливостями та шфшьтративним характером росту, несприятливо вщображуеться на результатах л^вання [1, 10, 13, 14]. Недо-статне знання особливостей топографа цього piзновиду глiальниx пухлин обмежуе можли-востi xipуpгiчного етапу лiкування ОА, або призводить до необгрунтованого pадикалiзму з ушкодженням функцiонально важливих зон кори та медiанниx структур мозку [11]. Зазна-ченi чинники можуть спричинити виникнення пiсляопеpацiйного невpологiчного дефщиту та незворотних порушень життево важливих функцiй, що суттево впливае на результати ль
Ключка Валентин Миколайович к. мед. н., лгкар-нейрохгрург в1дд1лення внутрШньо-мозкових пухлин ДУ «1нститут нейрох1рурги 1мет акад. А.П. Ромоданова НАМН Украти» Адреса: 04050, м. Кшв, вул. П. Майбороди, 32 Тел.: (044) 458-21-30 E-mail: kimeria80@gmail.com
кування пухлини в цшому, попршуючи най-ближчi результати, яюсть i тривалють життя хворих [3, 11, 13]. Це зумовлюе необxiднiсть розробки та впровадження вдосконалених методик xipуpгiчного видалення ОА з глибин-ним перивентрикулярним ростом iз застосу-ванням новiтнix теxнологiй, якi б дали змогу оптимiзувати обсяг видалення новоутворено1 тканини.
Мета роботи — полшшити результати лiкування пацiентiв iз перивентрикулярними олкоастроцитомами.
Матер1али та методи
При визначенш xipуpгiчноi тактики вра-ховували результати комплексного невро-лопчного обстеження та данi комп'ютерно1 (КТ), магштно-резонансно'1' (МРТ) та одно-фотонно'1' емюшно1 комп'ютерно1 томографа (ОФЕКТ) у рутинних режимах з внутршньо-венним контрастуванням, а також iз залучен-ням поглиблених методик (fMRI, DWI, PWI). Даш, отримаш за допомогою методiв нейро-вiзуалiзацii, також використали для побудови тpивимipноi моделi нейронавкацшно1 стан-4i'i.
При аналiзi матеpiалу застосовували мiж-народну класифiкацiю пухлин ЦНС, прийня-ту ВООЗ у 2016 р., зпдно з якою видiляють ОА II (WHO II) та ОА Ill (WHO III) ступеня анаплазп [13].
Мiкpоскопiчне дослщження проводили тсля забарвлення бiоптатiв гематоксилшом та еозином, а також гематоксилшом та ткро-фуксином (метод Ван-Пзона) при 200-, 400-та 800-разовому збiльшеннi.
Пiд час оперативних втручань використо-вували нейpонавiгацiйну та лазерну техшку. Навiгацiйний супpовiд оперативних втру-
чань здшснювали Í3 застосуванням системи xipypri4HOï нав^ацп Medtronic StealthStation TREON Plus (Medtronic, США). Як джерело лазерного випромшювання застосовували: на-твпровщниковий лазер «Лша^рург» (з до-вжиною хвилi 0,808 та 1,47 мкм, потужтстю 30 та 7 Вт).
Стутнь видалення ОА оцшювали за дани-ми КТ/МРТ, виконаних протягом 24 год пiсля операцп. При оцiнцi ступеня радикальностi використано класифкащю D.R. Macdonald та ствавт. (1990) [1]: тотальне видалення пухли-ни (понад 95 %), субтотальне (80-94 %), част-кове (50-79 %), бюпая (менше 50 %).
Результати
На дооперацшному етапi завдяки методам нейровiзyалiзашï отримували iнформацiю про локалiзацiю ураження, розмiри, особливостi синтопп з оточуючими мозковими структурами, визначили напрямок росту, стутнь ураження функцюнально важливих зон мозку, а також уявлення про пстобюлопчну структуру ОА. Незважаючи на те, що диференцiальна дiагностика ОА е досить складною, специфiч-ними ознаками можна вважати локалiзацiю, наявнiсть звапнень, неоднорщтсть структу-ри пухлинного вузла та стутнь накопичення контрастно'].' речовини. Таю ознаки, як рют з бшо'1' речовини пiвкyль великого мозку, наяв-нiсть кальцинатiв (при проведенн КТ), пере-важна локалiзацiя в лобнш та лобно-тiм'янiй дiлянцi, а також рют у безпосереднiй близь-костi до бiчних шлyночкiв, е спшьними для ОА та ол^одендроглюм [2], однак при ОА кальцинати трапляються рiдше — у 60 % ви-падкiв [2], виражене стввщношення кори i середнi розмiри пухлинного вузла бiльшi (за рахунок швидшого росту). Гетерогеннiсть структури, виражешсть перифокального на-бряку, нечiткi меж роблять ОА схожими на астроцитоми, але наявшсть зазначених ол^о-дендроглюмних ознак та менша здатнiсть до накопичення контрастно'1' речовини допомага-ють диференцiювати цi пухлини.
У 81 (100 %) хворого ОА уражала сере-диннi структури або поширювалася в безпосе-реднiй близькостi вщ шлyночкiв мозку. Енце-фалотомiю при ОА, асоцшованих з переднiм рогом бiчного шлуночка, проводили через
II лобну звивину, при локалiзашi пухлини в скронево-базальних вщдшах — в домшантнш пiвкулi в межах нижньо'1 с^отово!' звивини, в недомiнантнiй — в межах нижньо'1 та серед-ньо'1 скроневих звивин. Доступ до ОА, зона росту яких розташовувалася в дiлянцi три-кутника бiчного шлуночка, здiйснювали крiзь нижню тсм'яну часточку. Ретельна ревiзiя по-рожнини шлуночка зазвичай виявляла, що ОА проростала його стшку, але була вщмежована вщ його порожнини епендимою.
Використання систем мультимодально'1' не-йронав^аци при хiрургiчному видаленнi ОА з перивентрикулярним ростом давало змогу ви-значити безпечний обсяг резекцп iз урахуван-ням поширення пухлини, й гiстоструктурних особливостей, ступеня анатомiчноi та функ-цiональноi цiлiсностi оточуючих мозкових утворень (рисунок). Завдяки детальному не-йронавiгацiйному 3D-плануванню та штрао-перацшному нейронавiгацiйному супроводу оперативного втручання обирали оптималь-ну траeкторiю хiрургiчного доступу у кожнiй окремiй точц положення хiрургiчного шстру-ментарiю, що зумовлювало радикальнiсть та мiнiмiзувало травматизацш оточуючих не-вральних структур. Основною умовою забез-печення iнформативностi системи нейронавь гаци е контроль i збереження точностi системи протягом уах етапiв хiрургiчного втручання при пухлинах головного мозку. З огляду на те, що система нейронав^аци використовуе данi нейровiзуалiзацii, отримаш до операци, будь-яю штраоперацшш машпуляци та змiна положення голови патента можуть призводити до невiрного визначення системою положення штракрашальних структур. Основна причина помилок та невщповщносп реального положення анатстчних структур 1'х вiртуальним зображенням на монiторi навiгацiйноi станци — дислокатя мозку. Остання е безперервним та динамiчним процесом, який охоплюе рiз-нi дiлянки головного мозку та не пщдаеться чiткому моделюванню. Дислокатя залежить як вiд фiзичних причин (змша тиску при кра-шотоми, гравiтацiйний вплив, вiдтiк лiквору, компреая шлуночкiв, набряк мозку, кровотеча, ретрактя, зменшення об'ему пухлини внасль док 11 видалення), так i вщ фiзiологiчних (змiна мозкового кровообiгу, мехашчна вентиляцiя, використання засобiв протинабряково!' тера-
Таблиця. Демограф1чн1, дгагностичнг та лгкувальнг параметри хворих 1з олггоастроцитомами
Параметр Абс. %
Стать:
чоловши 45 55,6
жшки 36 44,4
Пстолопя:
ОА II ступеня анаплазп 16 19,8
ОА III ступеня анаплазп 65 80,2
переважання олкодендроглюмного компонента 27 33,3
переважання астроцитомного компонента 28 34,6
однакове представництво компоненпв 26 32,1
Розм1р пухлини, см:
< 3 11 13,6
3-5 54 66,8
> 5 16 19,6
Накопичення контрасту (МРТ) 40 49,4
Кальцинати (КТ) 42 51,8
Перивентрикулярний рют 81 100
Кiсти 17 20,9
1ндекс Карновського > 80 %:
передоперацшний перiод 34 41,9
пiсляоперацiйний перiод 77 95,1
Обсяг видалення:
тотально 55 67,9
субтотально 26 22,1
Нейронавкащя 81 100
Лазерне випромшювання 81 100
пи). Глибинш структури, особливо т^ якi роз-ташованi вздовж основи черепа та серпа мозку, пщдаються змщенню менше, нiж поверхневi. Тому при видаленш медiанних дiлянок пухлини, ко^ не мали ч^ко! меж росту, можна про-водити пофрагментарну резекцiю та з високою вiрогiднiстю оцiнювати обсяг декомпреси за вщсутносп iстотного змiщення ложа пухлини.
Методики лазерно^рурпчного видалення ОА полягали у застосуванш вапоризувально-го, термодеструктивного та коагулювального режиму лазерного випромшювання зi змiною його параметрiв залежно вщ запланованого ефекту лазерного впливу на етапах втручан-ня та структурно-гютолопчних особливостей пухлини. При плануванш лазерного етапу опе-
300 Тгасег
РгоЬе по! кпиып..
1 вгд л
У * Л :
-V ^ ^
* 11 и
V
41
т и
Рисунок. Лазерна деструкщярезидуальних дшянок олггоастроцитом з глибинним перивен-трикулярним поширенням п1д контролем системи мультимодальног нейронавггацп
рацп результата комплексно! ощнки томограм давали змогу оптимiзувати вибiр параметрiв лазерного випромiнювання (довжина хвил^ потужнiсть) та ефективного способу лазерного видалення пухлини (лазерна термодеструк-щя (ЛТД) зони пухлинно! шфшьтрацп шсля-операцiйного ложа; ЛТД дшянок пухлини, як поширюються в медiаннi структури та функць онально значущi зони мозку; селективна ЛТД пперваскуляризованих ОА). Так, при ОА 1-11 ступеня анаплази, власна судинна атка яких не контрастуеться при КТ, а при проведенш ОФЕКТ не спостеркаеться фiксацiя радiофарм-препарату, видалення пухлини планували з використанням методу лазерно! вапоризаци. З цiею метою використовували лазер з довжи-ною хвилi 1,47 мкм та потужшстю 7 Вт. Одержана за допомогою КТ та ОФЕКТ шформащя про наявнiсть виражено! сiтки новоутворених судин, що характерно для анапластичних ОА, свiдчить про необхiднiсть видалення пухлини iз застосуванням напiвпровiдникового лазера з довжиною хвилi 0,808 мкм та потужшстю 30
Вт, який мае добрi коагулювальш властивостi. Лазернiй термодеструкцп пiдлягали переважно дiлянки пухлини, як поширювалися у функць онально важливi дiлянки i медiаннi пiдкiрковi структури, ураження яких установлювали за даними КТ i МРТ. Застосування методу лазер-но! термодеструкцп давало змогу без видшен-ня пухлинно! тканини проводити п фрагмен-тарне руйнування та запобiгало травматизаци сумiжних мозкових структур.
Оцшку радикальностi видалення ОА з пе-ривентрикулярним ростом проводили за да-ними шсляоперацшно'1 нейровiзуалiзацii. 1з 81 прооперованого хворого максимально по-вне видалення новоутворення, яке можна було квалiфiкувати як тотальне, мало мюце у 55 (67,9 %), субтотальне — у 26 (22,1 %).
Результати оперативних втручань iз застосуванням лазерного випромшювання та не-йронавкацп свiдчили про 1'х високу ефектив-нiсть. Перебiг пiсляоперацiйного перiоду був неускладненим, яюсть життя хворих — висо-кою. Так, кшьюсть хворих з дооперацшним
шдексом Карновського 60 балiв i менше при застосуванн лазерних технологий зменши-лась i3 47 (58,1 %) до 4 (4,9 %), хворих з до-операцшним iндексом Карновського 80 балiв i бшьше — зросла i3 34 (41,9 %) до 77 (95,1 %).
Обговорення
Особливостi нейрохiрyргiчного лшування хворих на ОА зyмовленi ушкальшстю гйсто-лоriчноï структури цих новоутворень, неодно-рiднiстю ïx патоморфологп, взаeмодieю ком-понентiв та особливостями топографа росту. Детальне вивчення патоморфологiчниx влас-тивостей ОА пояснюе особливостi кшшчних виявiв захворювання, динамiкy ïx розвитку, дат методiв нейровiзyалiзацiï' та результати лшування. На нашу думку, запорукою устш-ного нейроxiрyргiчного лiкyвання хворих на ОА е диференцiйований пщхщ при плану-ваннi дiагностики, тактики, обсягу, методики оперативного втручання та ведення хворих у вщдалений тсляоперацшний перiод.
На всix етапах операци виявлено особли-востi xiрyргiчного втручання з приводу ОА. Так, через вщносно повшьний темп росту ОА на момент звернення в стащонар розмiри пухлини е великими, що потребуе створення вiдносно великого трепанацшного вiкна. Велика частота наявносп кiстозного компонента в стрyктyрi ОА також впливае на тактику не-йроxiрyрга при планyваннi доступу, осюльки аспiрацiя рiдкого вмiстy на початковому ета-пi видалення пухлини створюе додатковий i швидкий чинник внyтрiшньочерепноï декомп-респ. Наявнiсть у складi ОА двох компонентiв та ïx рiзне спiввiдношення зумовлюе неодно-рiднiсть топографа новоутворення в межах твкуль великого мозку, а отже, особливють xiрyргiчного пiдxодy до пухлини. Так, при переважанш астроцитомного компонента ОА розташовуеться зазвичай бiльш поверхнево, часто — з проростанням кори, тому в таких випадках видалення пухлини слщ розпочина-ти iз циркyлярноï резекци yраженоï пухлиною дiлянки кори. При переважаннi в стрyктyрi ОА олiгодендроглiомного компонента пухли-на розташовуеться часто глибинно i доступ до не слiд здшснювати шляхом енцефалотоми. Особливостi кожного з компоненпв ОА зумов-люють вибiр методики видалення цих новоут-
ворень. Ол^дендроглюмний варiант ОА мае щшьну консистенцiю з наявнiстю солей каль-цiю та незначним перитуморозним набряком i тсля енцефалотоми часто видаляеться единим комплексом по перифокальнш зош. Астроци-томний варiант ОА мае м'яюшу, желеподiбнy консистенцiю, значний перифокальний набряк, тому таю пухлини зазвичай видаляють шляхом клиноподiбноï резекци. Характерною особли-вiстю гiстогенезy ОА е ïx поява в глибинних перивентрикулярних вiддiлаx пiвкyль великого мозку, тому для видалення всього об'ему пухлини операцш часто заюнчують створенням поренцефалп. Остання забезпечуе додатковий чинник внyтрiшньочерепноï декомпреси.
Суттевими перевагами використання лазерного випромшювання е висока точшсть маншуляцш, чiтке дозування та локальшсть впливу, постiйний вiзyальний контроль, вщ-сyтнiсть прямого контакту iз тканинами, бак-терициднiсть, можливiсть одночасного гемостазу, незначний стутнь перифокальних реакцш у зон оперативного втручання.
Мультимодальна нейронав^ашя нале-жить до сучасних методiв поеднаного аналiзy функцюнальних i структурних даних нейро-вiзyалiзацiï та iнтраоперацiйноï шформацп, що сприяе безпечному та повному видаленню пухлин, як уражають критичнi дiлянки головного мозку. Ураховуючи данi анатомiчниx та функцюнальних методiв обстеження за допо-могою нейронавiгацiйниx систем можна проводите дооперацшне планування втручань та обирати оптимальну тактику видалення ш-трацеребрального вогнища при високiй точности встановлення анатомiчниx орiентирiв та стввщношень у xiрyргiчномy полi. Використання нейронав^ацшних систем дае змогу здiйснювати бiльш ефективне, безпечне та по-вне видалення внyтрiшньомозковиx пухлин, що збшьшуе тривалiсть життя пащенпв iз злоякiсними глiомами пiвкyль великого мозку.
Висновки
Диференцшоване використання лазерних технологий та iнтраоперацiйний нейронавь гацшний сyпровiд дають змогу оптимiзyвати xiрyргiчнy тактику та провести радикальне видалення перивентрикулярних ОА з мшь мальною травматизацiею оточуючих невраль-
них структур. B^ip методики видалення, тех-
шчш характеристики паpаметpiв лазерного
випpомiнювання, Bei етапи нейронав^ацшно-
Список лiтератури
1. CBTRUS Statistical Report: Primary Brain and Central Nervous System Tumors Diagnosed in the United States in 2006-2010 / Q. Ostrom, H. Gittleman, P. Far-ah [et al.] // Neuro-Oncol. — 2013. — Vol. 15(suppl. 2). — P. ii1—ii56.
2. Clinical multiplexed exome sequencing distinguishes adult oligodendroglial neoplasms from astrocytic and mixed lineage gliomas / J. Cryan, S. Haidar, L. Ram-kissoon [et al.] // Oncotarget. — 2014. — N 5(18). — P. 8083-8092.
3. Combined ATRX/IDH1 immunohistochemistry predicts genotype of oligoastrocytomas / E. Hewer, I. Vajtai, M. Dettmer [et al.] // Histopathol. — 2015. — Vol. 68(2). - P. 272-278.
4. Cooper E. The relation of oligocytes and astrocytes in cerebral tumors / E. Cooper // J. Pathol. Bacteriol. — 1935. — Vol. 41(2). — P. 259-266.
5. Does morphological assessment have a role in classifying oligoastrocytoma as «oligodendroglial» versus «astrocytic»? / H. Bai, Y. Zou, A. Lee [et al.] // Histopathol. — 2016. — Vol. 68(7). — P. 1114-1115.
6. Gaviani P. P10.26 Anaplastic oligodendroglioma and oligoastrocytoma without 1p-19q co-deletion: a mono-institutional retrospective study / P. Gaviani // Neu-ro-Oncol. — 2017. — Vol. 19(suppl. 3). — P. iii91-iii91.
7. Mixed glioma with molecular features of composite oligodendroglioma and astrocytoma: a true «oli-goastrocytoma»? / J. Huse, E. Diamond, L. Wang, M. Rosenblum // Acta Neuropatholog. — 2014. — Vol. 129(1). — P. 151-153.
Molecular features assisting in diagnosis, surgery,
References
1. Ostrom Q, Gittleman H, Farah P et al. CBTRUS Statistical Report: Primary Brain and Central Nervous System Tumors Diagnosed in the United States in 20062010. Neuro-Oncol. 2013;15 (suppl. 2):ii1-ii56. doi: 10.1093/neuonc/not151.
2. Cryan J, Haidar S, Ramkissoon L et al. Clinical multiplexed exome sequencing distinguishes adult oli-godendroglial neoplasms from astrocytic and mixed lineage gliomas. Oncotarget. 2014;5(18):8083-92. doi:10.18632/oncotarget.2342. PubMed PMID: 25257301
3. Hewer E, Vajtai I, Dettmer M, Berezowska S, Vassella E. Combined ATRX/IDH1 immunohistochemistry predicts genotype of oligoastrocytomas. Histopathol. 2015; 68(2):272-8. doi: 10.1111/his.12743. Epub 2015
го супроводу визначаються не лише топогра-
фiчними, а й пстобюлопчними особливостя-ми ОА.
and treatment decision making in low-grade gliomas / R. Chen, V. Ravindra, A. Cohen [et al.] // Neurosurg Focus. — 2015. — Vol. 38(3). — P. E2.
8. Mutation-specific IDH1 antibody differentiates oligo-dendrogliomas and oligoastrocytomas from other brain tumors with oligodendroglioma-like morphology /
D. Capper, D. Reuss, J. Schittenhelm [et al.] // Acta Neuropatholog. — 2011. — Vol. 121(2). — P. 241-252.
9. Oligodendrogliomas: the Mayo Clinic experience /
E. Shaw, B. Scheithauer, J. O'Fallon [et al.] // J. Neurosurg. — 1992. — Vol. 76(3). — P. 428-434.
10. Phase II trial of pre-irradiation and concurrent temo-zolomide in patients with newly diagnosed anaplastic oligodendrogliomas and mixed anaplastic oligoastrocy-tomas: long-term results of RTOG BR0131 / M. Vogelbaum, C. Hu, D. Peereboom [et al.] // Neuro-Oncol. — 2015. — Vol. 124(3). — P. 413-420.
11. Phase III Trial of Chemoradiotherapy for Anaplastic Oligodendroglioma: Long-Term Results of RTOG 9402 / G. Cairncross, M. Wang, E. Shaw [et al.] // J. Clin. Oncol. — 2013. — Vol. 31(3). — P. 337-343.
12. Response criteria for phase II studies of supratento-rial malignant glioma / D. Macdonald, T. Cascino, S. Schold, J. Cairncross // J. Clin. Oncol. — 1990. — Vol. 8(7). — P. 1277-1280.
13. Schittenhelm J. Integrated Diagnostic Approach for Adult Oligodendroglioma and Oligoastrocytoma / J. Schittenhelm // Brain Disorders & Therapy. — 2015. — Vol. 4(4). — P. 187.
14. The 2016 World Health Organization Classification of Tumors of the Central Nervous System: a summary / J. Huse, E. Diamond, L. Wang, M. Rosenblum [et al.] // Acta Neuropatholog. — 2016. — Vol. 131(6). — P. 803-820.
4. Cooper E. The relation of oligocytes and astrocytes in cerebral tumors. J. Pathol. Bacteriol. 1935;41(2):259-66.
5. Bai H, Zou Y, Lee A, Tang X et al. Does morphological assessment have a role in classifying oligoastrocyto-ma as «oligodendroglial» versus «astrocytic»? Histo-pathol. 2016;68(7):1114-5. doi: 10.1111/his.12891.
6. Gaviani P. P10.26 Anaplastic oligodendroglioma and oligoastrocytoma without 1p-19q co-deletion: a mono-institutional retrospective study. Neuro-Oncol. 2017;19(suppl. 3):iii91.
7. Huse J, Diamond E, Wang L, Rosenblum M. Mixed glioma with molecular features of composite oligo-dendroglioma and astrocytoma: a true «oligoastrocy-toma»? Acta Neuropatholog. 2014;129(1):151-3.
8. Chen R, Ravindra V, Cohen A et al. Molecular features assisting in diagnosis, surgery, and treatment deci-
sion making in low-grade gliomas. Neurosurg Focus. 2015;38(3):E2. doi: 10.3171/2015.1.FOCUS14745.
9. Capper D, Reuss D, Schittenhelm J et al. Mutation-specific IDH1 antibody differentiates oligodendrogliomas and oligoastrocytomas from other brain tumors with oligodendroglioma-like morphology. Acta Neuro-patholog. 2011;121(2):241-52. doi: 10.1007/s00401-010-0770-2. Epub 2010 Nov 11.
10. Shaw E, Scheithauer B, OFallon J, Tazelaar H, Davis D. Oligodendrogliomas: the Mayo Clinic experience. J. Neurosurg. 1992;76(3):428-34.
11. Vogelbaum M, Hu C, Peereboom D et al. Phase II trial of pre-irradiation and concurrent temozolomide in patients with newly diagnosed anaplastic oligoden-drogliomas and mixed anaplastic oligoastrocytomas: long-term results of RTOG BR0131. Neuro-Oncol. 2015;124(3):413-20. doi: 10.1007/s11060-015-1845-7. Epub 2015 Jun 19.
12. Caimcross G, Wang M, Shaw E et al. Phase III Trial of Chemoradiotherapy for Anaplastic Oligodendroglioma: Long-Term Results of RTOG 9402. J. Clin. Oncol. 2013;31(3):337-43. doi: 10.1200/jc0.2012.43.2674. Epub 2012 Oct 15.
13. Macdonald D, Cascino T, Schold S, Cairncross J. Response criteria for phase II studies of supratentorial malignant glioma. J. Clin. Oncol. 1990; 8(7):1277-80.
14. Schittenhelm J. Integrated diagnostic approach for adult oligodendroglioma and oligoastrocytoma. Brain Disorders & Therapy. 2015. doi: 10.4172/2168-975x.1000187
15. Louis D, Perry A, Reifenberger G et al. The 2016 World Health Organization Classification of Tumors of the Central Nervous System: a summary. Acta Neuropatholog. 2016;131(6):803-20. doi: 10.1007/ s00401-016-1545-1. Epub 2016 May 9.
ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОЕ ПРИМЕНЕНИЕ ЛАЗЕРНЫХ И НАВИГАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ХИРУРГИИ ПЕРИВЕНТРИКУЛЯРНЫХ ОЛИГОАСТРОЦИТОМ
В.М. КЛЮЧКА1, А.В. РОЗУМЕНКО1, В.Д. РОЗУМЕНКО1, В.М. СЕМЕНОВА1, В.Я. ШУТКА2, В.М. ЗАГОРОДНИЙ3, СВ. КОНОТОПЧИК3, ИИ. АЛЬ-КАШКИШ3
1 ГУ «Институт нейрохирургии имени акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины», г. Киев
2 Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы
3 ГУ «Научно-практический Центр эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины», г. Киев
Цель работы — улучшить результаты лечения пациентов с олигоастроцитомами. Материалы и методы. Олигоастроцитомы (ОА) головного мозга II степени анаплазии диагностированы у 16 (19,8 %) пациентов, III степени — у 65 (80,2 %). Диагностический алгоритм предусматривал анализ данных компьютерной, магнитно-резонансной и однофотонной эмиссионной компьютерной томографии в нативных режимах и с контрастным усилением. В качестве источника лазерного излучения использовали полупроводниковый лазер «Лика-хирург» (с длиной волны 0,808 и 1,47 мкм, мощностью 30 и 7 Вт). Навигационное сопровождение оперативных вмешательств осуществляли с применением системы хирургической навигации Medtronic StealthStation TREONPlus (Medtronic, США).
Результаты. У 27 (33,3 %) больных с ОА выявлено преобладание олигодендроглиального компонента, у 28 ОА (34,6 %) — астроцитарного, у 26 (32,1 %) — условно одинаковое представительство клеток обоих компонентов. Тотальное удаление проведено у 55 (67,9 %) пациентов, субтотальное — у 26 (22,1 %). В дооперационный период качество жизни > 80 % по индексу Карновского установлено у 34 (41,9 %) пациентов, в послеоперационный — у 77 (95,1 %).
Выводы. Дифференцированное использование лазерных технологий и навигационного сопровождения с учетом структурных особенностей ОА с перивентрикулярным ростом позволяет оптимизировать хирургическую тактику и провести радикальное удаление опухоли с минимальной травматизацией окружающих невральных структур.
Ключевые слова: олигоастроцитома, гистология, перивентрикулярный рост, лазерное излучение, нейронавигация, хирургия.
DIFFERENTIAL APPLICATION OF LASER AND NAVIGATION TECHNOLOGIES IN SURGERY OF PERIVENTRICULAR OLIGOASTROCYTOMAS
V.M. KLIUCHKA1, A.V. ROZUMENKO1, V.D. ROZUMENKO1, V.M. SEMENOVA1, V.YA. SHUTKA2, V.M. ZAGORODNIY3, S.V. KONOTOPCHIK3, I.I. AL-QASHQISH3
1 The SI Romodanov Neurosurgery Institute NAMS of Ukraine, Kyiv
2 Bukovinian State Medical University, Chernivtsi
3 SO «Scientific-Practical Center of Endovascular Neuroradiology NAMS of Ukraine», Kyiv
Objective — to improve treatment results in patients with periventricular oligoastrocytomas. Materials and methods. Oligoastrocytoma (OA) WHO Grade II was diagnosed in 16 (19.8 %) patients, OA WHO Grade III — in 65 (80.2 %). Diagnostic included the analysis of CT, MRI, SPECT in native modes and with contrast enhancement. As a source of laser radiation, the semiconductor laser «Lika-Chirurg» (wave length 0.808 and 1.47 p,m, 30 and 7 W) was used. The navigational support for surgical interventions was carried out using the Medtronic StealthStation TREONPlus (Medtronic, USA) surgical navigation system.
Results. In 27 (33.3 %) patients with OA was a predominance of oligodendroglial component, in 28 (34.6 %) — astrocytic component, in 26 (32.1 %) — an equal representation of both components cells. The surgical treatment was the following: total removal — in 55 (67.9 %) patients, subtotal removal — in 26 (22.1 %). In the presurgery period quality of life with KRI > 80 % was assessed in 34 (41.9 %) patients, in postsurgery period — in 77 (95.1 %).
Conclusions. Differential use of laser technologies and navigation support, taking into account the OA histology and topography, allows to optimize surgical tactics and totally remove a tumor without neural structuresinjury.
Key words: oligoastrocytoma, histology, periventricular growth, laser radiation, neuronavigation, surgery.
