CC BY
27
УДК 616.995.1:599.735.52
Xaipoea А.Н., здобувач (arzy27@yandex.ua) © Нацюналънииушверситет 6iopecypciema природокористування Украти, м. Кигв
Д1АГНОСТИКА ДИКРОЦЕЛЮЗУ ОВЕЦЬ
Досл1джували тварин, хворых на джроцелюз, використовуючи комплекс методик. З'ясували, що Ыкроцелюз характеризуешься ураженням печтки, жовчного Mixypa. Патогенний вплив збудника дикроцелюзу на оргашзм полягае у мехашчши та токсичши Ыях на структуру i функцИ печтки та тдшлунковог залози, що призводитъ до порушення процесу травления i, як наслгдок, значного зниження npodyKmuenocmi тварини.
Ключое1 слова: дикроцелюз, трематода, ттенсившстъ iнвазИ (II), екстенсившстъ iнвазИ (EI).
Вступ. Тваринництву належить провщна роль у збшьшенш виробництва м'яса, продукив харчування та сировини. В той же час, великих збитюв цш галуз1 завдають трематодози тварин. Серед них найбшьш поширений дикроцелюз. BiH рееструеться в Сврот, Ази, Африщ, Швшчнш та Швденнш Америщ, Pocii. Анал1з л1тературних джерел свщчить про значне поширення цього гельмштозу i на територп Украши, особливо в И Захщному, Схщному i Швденному perioHax. Розвиваються дикроцелп складним шляхом за участю дефш1тивних хазя!в (домашшх i диких тварин), пром1жних - сухопутних молюсюв род1в Helicella, Chondrula, Monacha, Succinea i додаткових - рудих мурах з род1в Formica i Proformica. До заражения сприйнятлив1 в1вщ, кози, велика рогата худоба, олеш, косул1, зайщ, свиш i рщко кон! та людина. Шлях заражения тварин - ал1ментарний. Складовими частинами ешзоотичного процесу при дикроцелюз! е "фактор дефЫтивного хазяша", "фактор яйця", "фактор пасовища", "фактор молюска", "фактор мурахи", "фактор метацеркар1я", "фактор паразита" та "антропогенний фактор" [3]. У тв1арин-хазя!в при джроцелюз! порушуеться процес травления, розвиваеться штоксикащя оргашзму, зменшуеться кшькоси кальцш i фосфору в оргашзм1 та порушуеться фосфорово-кальщевого сшввщношення [5].
Дикроцелюз завдае значних економ1чних збитюв тваринництву, яю виражаються у суттевих зменшеннях приросту маси молодняка, вщставанш в pocTi та розвитку молодняка, зниження якост1 м'ясно! та шерстно! продуктивное^ [2]. Значш економ1чш збитки вщ дикроцелюзу змушують в1тчизняних i заруб1жних науковщв та фах1вщв постшно проводити дослщження щодо ешзоотологи, метод1в д1агностики та профшактики цього гельмштозу [4].
Науковий кер1вник -©XaipoBaA.H., 2012
доктор ветеринарних наук, професор Сорока Н.М. 374
Мета дослщження полягае у визначенш етзоотичних особливостей, метод1в д1агностики та профшактики дикроцелюзно! швазп овець.
Матер1ал 1 методи дослщжень. Для прижиттево! д1агностики дослщжували проби фекалш вщ овець (п=12), яких утримували у приватних господарствах Сакського району АР Крим. Фекали дослщжували за допомогою метод1в послщовного промивання \ Фюллеборна. . Для патологоанатом1чно! д1агностики використовували печшку разом з жовчним м1хуром молодняку \ статево-зрших овець (п=36). 3 метою виявлення паразита в оргашзм1 теля забою овець в умовах приватного пщприемства «Цигай» Сакського району та в лабораторп ветеринарно-саштарно! експертизи на ринку м. Саки вщбирали шматочок печшки розм1ром 2-5 см., який розтирали у долош (або розривали у посудиш з водою), а пот1м розглядали та пщраховували кшьккть гельмшта пщ мжроскопом. Поширення дикроцелюзу овець дослщжували на пщстав1 даних районно! державно! лабораторш ветеринарно! медицини та лабораторш ветеринарно-саштарно! експертизи на ринку м. Саки АР Крим.
Результати дослщженнь. Як показали ешзоотологичш \ лабораторш дослщження штенсивне заражения тварин дикроцелюзом вщм1чалося на початку л1та та восени. Захворювання рееструвалося переважно у молодняка та в1вцематок. Траплялися випадки супутнього ураження овець збудниками дикроцелюзу \ мошезюзу, оскшьки в цей перюд спостер1гаеться максимальна актившсть молюсюв та грунтов! клщг Максимально! активное^ вони набувають при вологост1 повпря 69 - 78 %, а температур! 15 - 18 °С.
КлЫчш ознаки д!кроцел!озу не специф1чш: характерн! пригн!чення, незнание п!двищення температури, прискорен! пульс та дихання. У хворих в!дм!чалися жовтушн!сть слизових оболонок, розлад роботи кишково-шлункового каналу (проноси змшюються запором), прогресивне схуднення, зниження продуктивност!. При досл!дженн! проб фекалш методом послщовних промивань виявляли заражения овець збудником дикроцел!озу: в окремих молодих тварин штенсившсть швазп становила 17 - 25 яець, а екстенсивн!сть швазп - 45 - 58%. У в1вцематок штенсившсть швазп становила 8-12 яець, екстенсившсть швазп - 28-35 %.
Надм1рне накопичення гельмшта, а також продукта 1х життед1яльност1 у жовчних ходах печшки призводить до подразнення слизово! оболонки жовчного м1хура \ жовчних проток. Методи посмертно! д1агностики грунтуються на виявленш збудника в печшщ. При розтиш у тварини спостер1гали морфолопчш змши печшки разом ¿з жовчним м1хуром. Розм1р \ форма печшки при слабкому ураженш залишаються без видимих змш. При сильному ураженш д1афрагмальна та вюцеральна поверхш печшки мають Ытчастий рисунок. Пщ капсулою виступае велика кшькють розширених жовчних проток. Капсула потовщена \ пронизана ф1бринозними тяжами. Кол1р паренх1ми на розр1з1 блщий, жовто-коричневий. Досить штенсивна шваз1я призводить до цирозу печшки. Жовчний м1хур мютить густу жовч I паразита.
Проведен! дослщження дозволяють рекомендувати наступну процедуру д1агностики джроцелюзу овець в умовах м'ясокомбшату:
375
- теля забою з тварини зшмають шк1ру;
- виймають печшку, яку разом з жовчним MixypoM помщають на шкуру з боку м1здри;
- печшку щшьно загортають в шк1ру й витримувати 1,5 - 2 години;
- шюру розгортають, а печшку переносять в посудину для змивання з И поверхн1 гельмшив;
- трематоди, яю знаходилися на м1здр1 шюри, зшмають препарувальною гол кою;
- рщину в посудит вщстоюють 10 хвилин, верхнш шар зливають, а осад дослщжують порщями пщ мжроскопом, пщраховують кшьккть гельмшив
Висновки: 1. Вплив збудника дикроцелюзу на оргашзм дефмтивних хазя!в бувае виражений в р1зних ступенях i залежить вщ ¿нтенсивност1 ¿нвазй' та загального стану оргашзму тварини.
2. При жита тварин д1агноз можна встановити лише лабораторними методами, оск1льки кл1н1чн1 ознаки не завжди характерн1 для ще! хвороби. Досл1джують фекал11 методами послщовного промивання, Фюллеборна. Методи посмертно! д1агностики грунтуються на виявленн1 збудника в печшщ.
3. Проф1лактичну дегельм1нтизац1ю слщ проводити в пер1од з листопада по кв1тень триразово з мюячним ¿нтервалом.
4. У боротьб1 з сухопутними молюсками застосовують агротехн1чн1 (розорювання пол1в), механ1чн1 (систематичний 36ip i знищення молюск1в весною та восени п1сля дощу), xiMi4Hi i бюлопчш (вигульне утримання курей) заходи.
Л1тература
1. Шемяков Д.Н., Архипов И.А. Эфективность тетраксихолапри фасциолезе овец // Тр. Всерос. ин-та гельминтологии, М., 1997. - Т. 33. - С. 160 - 163.
2. Бочарова М.М. Анализ смешанной структуры дикроцелиев и фасциол у дифинетивных хозяев // Матер. докл. науч. конф. Всесоюз. об-ва гельминтологов "Ассоциативные паразитарные болезни, проблемы экологии и терапии ". - М., 1995. - С. 30 - 31.
3. Никитин В.Ф., Дурдусов С.Д., Тайчинов У.Г. Эпизоотологические особенности и условия возникновения паразитов мясного скота // Матер. докл. науч. конф. "Актуальные вопросы теоретической и прикладной трематодологии и цестодологии ". - М., 1997. - С. 103 - 104.
4. Петренко В.Я., Любая Т.В., Пономаренко А.Н. Проблемы дикроцелиоза овец в лесостепной части Украины / Института экспериментальной клинической ветеринарной медицины: инфор. Биол. - X., 1995. - С. 223.
5. Даугалиева Э.Х., Курочкина К.Г., Арипкин A.B. Особенности имунитета при гельминтозах // Ветеринария. - 1996. - № 7. - С. 37 - 38.
6. Паразитолопя та швазшш хвороби тварин. Практикум / В.Ф. Галат, A.B. Березовський, М.П. Прус, Н.М. Сорока; За ред. В.Ф. Галата. - К.: Вища осв1та, 2004. - С. 97 - 98.
376
Summary
Dicroceliasis is an illness of ruminantia, that is brought on Dicrocoelium lanceatum and is characterized by the defeat of liver, cholecyst. The pathogenic influence of causative agent of dicroceliasis on an organism consists in the mechanical and toxic effects on a structure and functions of liver and pancreas, that results in indigestion, as a result, considerable impairment of the productivity of animal.
Key words: dicroceliasis, trematode, intensity invasion (II), extensiveness of invasion (EI).
Рецензент - д.б.н., професор Куртяк Б.М.
377
