CC BY
44
УДК 619:616.995.122:576.895.122:636.2
Бшопольська Т.П., канд. вет. наук © E-mail: [email protected]
Быоцерюесъкыынацюналъныыаграрныыутеерсытет, м. БшаЦерква, Украта
РОЛЬ ПРОМ1ЖНИХ ТА ДОДАТКОВИХ ХАЗЯ1В У ПОШИРЕНН1 ЗБУДНИКА ДИКРОЦЕЛЮЗУ СЕРЕД ВЕЛИКО! РОГАТО! ХУДОБИ
Наведено анал1з лтературних даних та власних дослгдженъ щодо поширення пром1жных та додаткових хазягв дыкроцелюзно! iнвазИ в умовах Миколагвсъког област1. Дослгджено бютопи пасовищ. Выявлено сухопутных молюсюв та мурах. Встановлена i'x выдова прыналежтстъ до podie. Доведено i'x ролъу пошырент дыкроцелюзу серед велыког рогатог худобы.
В бютопах пасовыщ Мыколагвсъког област1 мешкае 4 выды сухопутных молюсюв, з якых выды Helicella, Chondrula, Monacha е пром1жнымы хазяямы Dicrocoelium lanceatum. Максымалъна актывшстъ молюств в1дзначаетъся в nepiod червня-вересня. Додатковымы хазяямы дыкроцелпв е мурашкы роду Formica, ят iнвазоваш протягом всъого пасовыщного nepiody
Ключое1 слова: дыкроцелюз, бютопы, популящя, молюскы, мурахы, кл1матычтумовы.
УДК 619:616.995.122:576.895.122:636.2
Белопольская Т.П., канд. вет. наук Белоцерковскыынацыоналъныыаграрныыуныверсытет, г.. Киев, Украына
РОЛЬ ПРОМЕЖУТОЧНЫХ И ДОПОЛНИТЕЛЬНЫХ ХОЗЯЕВ в РАСПРОСТРАНЕНИЯ ВОЗБУДИТЕЛЯ ДИКРОЦЕЛИОЗ СРЕДИ КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА
Проведен аналыз лытературных данных ы собственных ысследованыы относытелъно распространеныя промежуточных ы дополнытелъных хозяев дыкроцелыозноы ынвазыы в условыях Ныколаевскоы областы. Исследованы быотопы пастбыщ. Обнаружены сухопутные молюскы ы муравъы. Установлена ых выдовая прынадлежностъ к родам. Доказана ых роль в распространеныы дыкроцелыоза среды крупногорогатого скота.
В быотопах пастбыщ Ныколаевскоы областы прожывает 4 выда сухопутных моллюсков, ыз которых выды Helicella, Chondrula, Monacha являются промежуточнымы хозяевамы Dыcrocoelium lanceatum. Максымалъная актывностъ моллюсков отмечается в перыод ыюня-сентября. Дополнытелънымы хозяевамы дыкроцелыыв есть муравъы рода Formica, которые ынвазырованные теченые всего пастбыщного перыода
Ключевые слова: дыкроцелыоз, быотопы, популяцыя, моллюскы, муравъы, клыматыческые условыя.
© Бшопольська Т.П., 2014
45
UDC 619:616.995.122:576.895.122:636.2
Bilopolska T.
Bilotserkivskiy National Agrarian University,. Belaya Tserkov, Ukraine
ROLE OF INTERMEDIATE AND ADDITIONAL HOSTS IN THE SPREAD OF PATHOGENS DICROCELIASIS AMONG CATTLE
Analysis was hold on literature data and our own research on the distribution of intermediate hosts and additional dicroceliosis in conditions of Nikolaev region. Studied biotopes pastures to identify land shellfish and ant. Installed their species belonging to the family. Their role in dicroceliosis widespread among cattle.
Grassland habitats in Mykolaiv region inhabited by four species of land mollusks of which types Helicella, Chondrula, Monacha are intermediate owners Dicrocoelium lanceatum. Maximum activity molluscs observed during JuneSeptember. Additional employers are dykrotseliyiv ant genus Formica, which are infested throughout the grazing period
Key words: dicroceliasis, habitat, population, shellfish, ants, climatic conditions.
Вступ. Збудник дикроцелюзу розвиваеться за учасп трьох хазя!в: дефмтивного, пром1жного i додаткового. Виявлено 19 вид1в наземних молюсюв i 3 види мурах, як пром1жних хазя!в дикроцелюзу.
Роль пром1жних хазя!в виконують багаточисельш види (бшьше 70) наземних молюсюв, в оргашзм1 яких формуеться партеногенетичш стадп i церкари паразшгв. Наземш молюски живуть на зволожених територ1ях, за виключення пустель та безводних мюць. Актив1зуються вони в noxMypi та дощов1 дш, а також ввечер1, вноч1 та ранком, коли з'являеться роса. Молюски не переносять сухих та досить зволожених грунт1в. Проте, деяю з них живуть при невисоюй вологост1, на сухих пасовищах та луках, на територп зони Стешв
[3].
Роль додаткових хазя!в виконують pi3Hi види мурах, в оргашзм1 яких формуеться п'ята личинкова стад1я - метацеркарш, здатний швазувати дефмтивного хазяша. Мурашок нерщко виявляють в 6ioTonax наземних молюсюв. В природному середовищ1 вони частше живуть колошями вщ 3 до 5 родин на 1 га дшянок чагарниюв i узл1сь. На неблагополучних щодо дикроцелюзу тварин пасовищах мурашок виявляють поблизу мурашниюв у сташ оцшеншня.
Мета роботи полягала у дослщженш пром1жних та додаткових хазя!в дикроцелюзу в умовах степу Миколашсько! области
Матер1али i методи дослщжень. Дослщження проводили на 6a3i Жовтневого району Миколашсько! области Обстежували пасовища, де випасаеться велика рогата худоба худоба. Збирали сухопутних молюсюв i визначали юльюсть мурашниюв на 1 м2 . Визначали ix рщ за А.В. Гуцевичем (1968) та 1.0. Балашовим (2007).
46
Результати дослщжень. У зараженш тварин збудником дикроцелюзу велике значения мае щшьшсть популяци пром1жних хазя!в. Вивчаючи сезонну динамжу популяци молюсюв на пасовищах, де спостер1галася висока заражешсть велико1 рогато! худоби, встановили, що перехщ молюсюв ¿з анабюзу в активний стан вщбувався в юнщ кв1тня - на початку травня. При цьому середньомкячна температура пов1тря на поверхш грунту в травш \ першш декад! червня (2012 р.) досягала 10 ° С.
Вивчення щшьност1 популяцш молюсюв показало, що на пасовищах Жовтневого району Микола!всько! облает! нараховували, в середньому, 2-5 особин на м2. Це види молюсюв родин НеНсе11а, СИопдги1а, МопасИа, яю е теплолюбивими (ксеромезофши) { населяють пасовища середньо! вологост1 (сух1 луки I пасовища з степовими чагарниками, узлкся) (табл. 1).
Таблиця 1
Показники ураження наземних молюсюв личинковими стад1ями
дикроцелй'в
Види молюсюв Юльюсть дослщжених особин 3 них !нвазовано Е1, %
Сераеа ут^Ьопеп818 423 106 55,8
МопасИа &ийсо1а 78 2 18,3
Chondru1a trideпs 145 26 42,3
Максимальна щшьшсть заселения бютошв молюсками рееструвалася в травш-вересш до 16 особин/м2, що пов'язано з найбшьш сприйнятливими кл1матичними умовами цього перюду - оптимальною температурою I волопстю. Температура пов1тря у травш 2012 р. склала 16,5° С, волопсть коливалась в межах 75-82 % вдень (12-13 год), 80-96 % ввечер1 (18-19 год) та вранщ (6-7 год).
Восени чисельшсть !х знижувалася, а на початок листопада була мЫмальною. Виявляли багато загиблих молюсюв. Живих особин знаходили у верхшх шарах грунту (табл. 2).
СИопёги1а й^еш (равлик тризубий) - степовий, кальцефшьний вид. Загалом населяе переважно сух1 вщкрит1 бютопи, хоча в умовах степово! зони може зустр1чатися нав1ть в лках (рис. 1).
Сераеа у!пёоЬопеп818 (равлик смугастий австршський) - населяе вщносно сух1 та тепл1 бютопи: сух1 луки, чагарники, узлкся тощо (рис. 2, 3).
МопасИа &ийсо1а (равлик-монах чагарниковий) - населяе широкий спектр бютошв вщ вщкритих дшянок I заростей чагарниюв до лгав (рис. 4, 5).
Таблиця 2
Щшьшсть популяци сухопутних молюсюв у бютопах пасовищ Жовтневого
району
Види молюсюв Щшьшсть популяци, екз/м2
2011 р. 2012 р.
Сераеа vindobonensis 10-20 15-24
Moпacha írutico1a 1-3 1-7
Chondru1a tridens 7-14 3-9
47
Рис. 1. Chondrula tridens
Рис. 2. Cepaea vindobonensis
Рис. 4. Monacha fruticola
Рис. 5. Monacha fruticola
Для виявлення зараженосп молюсюв церкар1ями дикроцелив проводили дослщження за допомогою свплового мжроскоиа. Молюск вважався зараженим, якщо в його иечшщ були виявлеш личинков1 форми дикроцелив: материнська i доч1рня спороцисти та церкарй' (рис. 6).
Пщ час обстеження неблагополучних пасовищ, вщносно дикроцелюзу в межах Микола!всько1 облает^ нами встановлено, що домшуючими видами додаткових хазя!в е Formica rufibarbis, Formica cunicularia та незначна юльюсть мурашок Formica rufa.
На пасовищах Жовтневого району Микола1всько1 област1 переважали колони мурашок виду F. rufa. Багаточисельш гшзда мурашниюв, щшьшетю 3,2 м2 i кшькктю в одному Í3 них близько 100-150 тисяч мурашок.
48
Рис. 6. Церкари дикроцелив у печшщ молюска
Спостереження за впливом умов навколишнього середовища на поведшку швазованих мурашок показали, що за температури 20-25° С вони стають бшьш активними, шж при температур! 10-12° С. Найбшьше зацшенших мурах виявляли на рослинах вранщ (6-7 год) та ввечер1 (18-19 год). 1нтенсивне ураження молюсюв та видшення ними у навколишне середовище зб1рних цист церкарГ1в посилювалось в перюд, коли температура повпря не перевищувала 25-28° С, а в спекотний час л1та молюски занурювались в землю (стад1я спокою). Виявляли церкар11в у молюсках весною, що свщчило про осшне ураження молюсюв. Мурашки, яю швазоваш навесш, е джерелом лп^ньо-ос1ннього ураження тварин. Наявнють метацеркарГ1в дикроцелГ1в в оргашзм1 мурашок у травн1, свщчить про те, що комахи швазоваш восени минулого року, перезимовують, i навесш вони е фактором передач! для дефштивних хазяТв.
Висновки. Таким чином, в бютопах пасовищ МиколаТвськоТ област1 мешкае 4 види сухопутних молюсюв, з яких види Helicella, Chondrula, Monacha е пром1жними хазяями Dicrocoelium lanceatum. Максимальна активнють молюсюв вщзначаеться в перюд червня-вересня. Додатковими хазяями дикроцелГ1в е мурашки роду Formica, яю швазоваш протягом всього пасовищного перюду.
Лггература
1. Атаев А. М. Распространение возбудителей фасциоллеза и их промежуточных хозяев в связи с вертикальной зональностью на Северном Кавказе / А. М. Атаев // Тезы докл. науч. конф. «Эколого-биологические и фаунистические аспекты гельминтозов». Ереван, 20-22 мая 1991 г. - М., 1991. -С. 9-10.
49
2. Атаев А. М. Современное состояние гельминтов животных в Дагестане / А. М. Атаев // Матер. докл. науч. конф. «Актуальные вопросы теоретической и прикладной трематодологии и цестодологии». - М., 1997. - С. 9-11.
3. Балашев И. А. Значение лесных оврагов в распространении наземных моллюсков (Mollusca: Gastropoda) Каневской возвышенности / И. А. Балашёв // Еколого-функцюнальш та фаушстичш аспекта дослщження молюсюв, !х роль у бюшдикаци стану навколишнього середовища. - 2006. - Вип. 2. - С. 19-22.
4. Дахно I. С. Еколопчна гельмштолопя / I. С. Дахно, Ю. I. Дахно // Навчальний поЫбник. - Суми: ВАТ «Сумська обласна друкарня», 2010. - 220 с.
5. Дахно I. С. Атлас гельмшив тварин / А. В. Березовський, В. Ф. Галат, С. В. Аранчш, В. О. Свстаф'ева, Г. П. Дахно, Ю. О. Приходько. - Кшв: Ветшформ, 2001. - С. 3-9.
6. Котельников Г. А. Гельминтологические исследования окружающей среды / Г. А. Котельников // - М.: «Росагропромиздат», 1991. - 144 с.
7. Секретарюк К. В. Основи еколопчно! зоопаразитолог11 / К.В. Секретарюк, О. А. Сварчевський // Льв1в, 2007. - 358 с.
8.Шелякин И. Д. К эпизоотологии дикроцелиоза копытных животных в Центрально-Черноземных областях Росийской Федерации / И. Д. Шелякин // Матер. докл. науч. конф. «Гельминтозоонозы - меры борьбы и профшактики». - М., 1994. - С. 185-187.
Рецензент - д.вет.н., професор Стибель В.В.
50
