CC BY
47
Бшопольська Т.П., зав^вач лабораторieю ветеринарно-саштарно! експертизи
м. Миколаева ^291207@ mail.ru) © Нацюнальний утверситет бюресурЫв I природокористування Украши, м. Кигв
ЗМ1НИ У КРОВ1 КОР1В ЗА ДИКРОЦЕЛЮЗУ
Наведено анал1з лтературних даних та результат1в власних дослгджень морфологгчних та бюхгмгчних показнитв кровг коргв за дикроцелюзу.
Ключовi слова: дикроцелюз, корови, показники кровг.
Вступ. При вивченш патогенезу будь-яко! хвороби важливе дiагностичне значення мають гематолопчш дослщження [6]. В лiкувальнiй практищ вони займають особливе мiсце. Адже, давно вiдомо, що ефективнiсть л^вання залежить вiд правильно поставленого дiагнозу [9]. Тому, за результатами морфолопчних та бiохiмiчних показникiв кровi можна визначити стан оргашзму хворо! тварини [3]. Дослщження кровi у велико! рогато! худоби за дикроцелiозу мае наукове i практичне значення. За ще! хвороби вiдбуваеться складний процес взаемодi! паразита i його хазя!на, внаслiдок чого в органiзмi останнього виникають морфо-функцiональнi змiни в окремих органах i системах. Ступiнь цих змiн знаходиться в прямiй залежност вiд iнтенсивностi iнвазi!.
Мета дослщження полягала у вивченнi морфологiчних та бiохiмiчних показникiв кровi корiв за дикроцелюзу.
Матерiали i методи. Дослщження проведет на базi дiагностичного вщдшу Микола!всько! обласно! державно! лабораторi! ветеринарно! медицини. Об'ектом дослiджень були спонтанно швазоваш збудником дикроцелiозу корови червоно! степово! породи, якi належали сшьськогосподарським приватним господарствам Микола!всько! областi.
Результати дослщжень. Як показали результати дослiджень, у кровi хворих корiв спостер^аеться зниження кiлькостi еритроцитiв i вмюту гемоглобiну на 46,8 % та 19,1 % порiвняно з контрольною групою, що свiдчить про розвиток анеми (табл. 1). Такi змши у кровi е основним показником анемш. В той же час, при залiзодефiцитнiй анемi! вiдмiчаються незначш зниження кiлькостi еритроцитiв вiд 3,0 до 3,6 Т/л [5].
Вiдмiчаеться збшьшення кiлькостi лейкоцитiв у кровi тварин на 27,1 % порiвняно з контролем. На нашу думку, це обумовлено запальним процесом, що виникае в органiзмi у зв'язку iз паразитуванням дикроцелi!в.
Значна еозинофшя е характерною ознакою бiльшостi паразитарних захворювань тварин. Рiвень !! за дикроцелюзно! iнвазi! у дослiдних тварин досягав 8,2 %, що у 4,6 раза перевищуе показники здорових тварин. Як вщомо, еозинофши виконують функцiю нейтралiзацi! токсинiв, що видшяються паразитами [6]. Збiльшення кiлькостi еозинофшв у кровi дослiдних тварин вказуе на ознаки алерги, якi виникають при патогеннш дi! паразитiв в органiзмi хазя!на.
© Бшопольська Т.П., 2011
Таблиця 1
Показники кров1 корив за дикроцелшзу, М±т, п=15
Показники Групи тварин
Контрольна Дослвдна
Еритроцити, Т/л 6,02±2,7 3,2±0,9**
Гемоглобш, г/л 100,6±44,9 81,4±21,8
Лейкоцити, Г/л 7±3,1 8,9±2,4
Лейкограма, %
Еозиноф1ли 1,8±0,8 8,2±2,2
Ют - -
Паличкоядерш 0,6±0,3 2±0,5
Сегментоядерш 24,2±10,8 42,3±11,3
Л1мфоцити 50,2±22,5 41,7±11,2
Моноцити 5,7±1,0 6,9±1,9
ШОЕ, мм/год 2±0,8 1±0,3**
Кiлькiсть паличкоядерних нейтрофiлiв у кровi хворих корiв мае тенденцш до збiльшення в 3,3 раза, що, на нашу думку, супроводжуеться незначним запальним процесом в 1х органiзмi. Кiлькiсть сегментоядерних форм у кровi тварин дослвдно! групи порiвняно з контрольною була бiльша у 1,7 раза.
Кшьюсть лiмфоцитiв у кровi хворих тварин зменшилася в 1,2 раза (16,9 %), шж у здорових. Можна допустити, що дикроцелюзна iнвазiя порушуе роботу печшки, чим знижуе iмунну вiдповiдь оргашзму.
Вважаеться, що моноцити вiдносяться до системи фагоцитуючих мононуклеарiв. Вони видаляють iз органiзму клiтини, що вщмерли та 1х залишки, денатурований бшок, бактери i комплекси антиген-антитiло [1]. Крiм фагоцитозу моноцити виконують важливу роль в iмуннiй вiдповiдi кл^ин, взаемодiючи з лiмфоцитами. Кiлькiсть моноциив у кровi тварин дослщно! групи була вищою в 1,2 раза, шж у контролi.
Як показали результати бiохiмiчних дослiджень (табл. 2), вмют загального бiлка у сироватщ кровi тварин дослщно! групи знижувався на 6,2 % (1,1 раза) порiвняно з контролем. На нашу думку, це може вказувати на порушення синтезу бшка в печшщ хворих тварин внаслiдок впливу паразиив.
Таблиця 2
БшхЬпчш показники сироватки кров1 кор1в за дикроцелiозу, М±т, п=15
Показники Групи тварин
Контрольна Дослщна
Загальний бшок, г/л 84,2±37,7 79±21,11*
Глюкоза, ммоль/л 3,22±1,44 1,45±0,38*
Сечовина, ммоль/л 4,14±1,85 3,5±0,9**
Загальний бшрубш, мкмоль/л 2,92±1,3 9,44±2,5***
Холестерол, ммоль/л 3,48±1,6 3,55±0,94*
У тварин дослщно! групи концентращя глюкози в сироватцi кровi достовiрно знижувалася в 2,2 раза (54,9 %) порiвняно з контролем. Це може свщчити про розвиток гшоглжеми та зниження енергетичного потенщалу клiтин органiзму. Ймовiрно, це явище зумовлено посиленими И витратами на пщтримування
26
енергетичних потреб власного оргашзму. З шшого боку, очевидно, вщбуваються розлади функцюнально! дiяльностi оргашв системи травлення, печiнки та нирок.
Пщвищення у сироватцi кровi хворих тварин рiвня загального бiлiрубiну в 3,2 рази може свщчити про порушення жовчоутворно! та жовчовидiльно! функцш печiнки.
Вмiст холестеролу у корiв дослiдно! групи знаходився у фiзiологiчних межах (3,55±0,94), але порiвняно з контрольною групою збiльшився на 2 %.
Вмют сечовини в сироватщ кровi хворих тварин знаходився в межах допустимих норм - 3,5 ммоль/л, але у порiвняннi з контрольною групою зменшився в 1,2 рази. Вмют сечовини залежить вщ iнтенсивностi li синтезу та видшення, тому визначення ii е важливим дiагностичним тестом функци печiнки та нирок [5]. Зменшення ii вмюту може свiдчити про патологiю печшки або алiментарне виснаження.
За дикроцелюзу велико1 рогато! худоби патогенетичнi мехашзми недостатньо з'ясованi, тому для нас було важливим вивчення характеру змш ферментного спектру кров1
У кровi дослiдних тварин достовiрно пiдвищилась актившсть АСТ (аспартатамiнотрансферази) у 5,2 раза i АЛТ (аланiнамiнотрансферази) 1,3 раза порiвняно з контрольними (табл. 3).
Таблиця 3
Актившсть фермен^в сироватки кров1 кор1в за дикроцелiозу, M±m, n=15
Показники Групи тварин
Контрольна Дослiдна
Аланiнамiнотрансфераза, Од/л 21,8±9,74 27,73±7,412
Аспартатамшотрансфераза, Од/л 19,6±8,7 102,06±27,3
Y-глутамiлтрансфераза, Од/л 7,8±3,4 18,9±5,04
Лужна фосфатаза, Од/л 62,6±27,9 117,3±31,4
Як вiдомо, трансферази у значнш кiлькостi мiстяться в кл^инах печiнки, мiокардi, скелетних м'язах, легенях, нирках, пщшлунковш залозi, а також в еритроцитах [2]. Вони е досить чутливими показниками ураження печшки. Пщвищення !х активности скорiше всього, пов'язано з розпадом певно! частини еритроциив пiд дiею токсинiв гельмшив, а також iз посиленим функщонуванням печiнки та серця.
У сироватщ кровi дослiдних тварин пiдвищуеться актившсть ГГТ (у-глутамштрансферази) в 1,4 раза. Найвищу активнiсть цей фермент мае у нирках i печiнцi, особливо в кл^инах, якi формують нирковi канальцi та жовчнi протоки [8]. Зростання активност ГГТ у сироватщ кровi свiдчить про патологiчнi процеси в гепатобЫарнш системi. На наш погляд, збiльшення активностi даного ензиму у хворих корiв, скорiше всього, зумовлено пошкодженням ендотелiю жовчних шляхiв дикроцелiями.
На наш погляд, посилення активност лужно! фосфатази на 87,4 % слщ розглядати, як своерщний маркер порушення мiкроциркуляцi! кровi. В той же час, не слщ вщкидати значення посилення активност лужно! фосфатази, як маркера ураження печшки та як результат життедiяльностi дикроцелпв.
27
Висновки.
1. При дослщженш KpoBi KopiB, спостер^али зниження кшькост еритроцитiв та вмюту reMorao6iHy.
2. Вiдмiчали пiдвищення кiлькостi лейкоциив, фyнкцiя яких полягае в захист оргашзму вiд чyжорiдних для нього агенив.
3. У хворих тварин спостер^аються змiни в лейкограмi. Так, кшькють еозинофiлiв у дослiдних тварин вказуе на ознаки алерги, що виникають при патогеннiй ди паразиив в органiзмi хазяша.
4. У кровi дослiдних тварин встановлено пщвищення кiлькостi паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофЫв, що, на нашу думку, супроводжуеться незначним запальним процесом в органiзмi хворих тварин.
5. При бiохiмiчномy дослiдженнi кровi корiв вiдмiчали зниження вмюту загального бiлка та концентраци глюкози. Очевидно, це пов'язано з розладами функцюнально! дiяльностi органiв системи травлення, печшки та нирок.
6. Ферментний спектр кровi корiв за дикроцелюзу змiнюеться неоднозначно. Найчастiше виявляеться гiперферментемiя, що характерно для бшьшосп визначених ферментiв. Пiдвищення активностi трансфераз, скорше всього, пов'язано iз посиленим фyнкцiонyванням печiнки та серця. Збшьшення у-глyтамiлтрансферази обумовлено пошкодженням ендотелш жовчних протокiв дикроцелiями. Пiдвищення активност лужно! фосфатази е однiею з ознак ураження печiнки.
Л1тература
1.Артеменко Ю.Г., Артеменко Л.П., Пономар С.1. Основнi паразитози -зоонози (методичш вказiвки для стyдентiв ФВМ i лiкарiв ветеринарно! медицини). - Б. Церква, 1994. - 66 с.
2.Бочарова М.М., Жаловага Л.А. О системном подходе к изучению эпизоотического процесса при дикроцелиозе // Матер. докл. науч. конф. ВОГ. -М., 1994. - С. 37-40.
3.Герасимова Н.Г. Роль комплимента во взаимоотношениях хозяина и гельминта // Гельминты животных. - М.: Наука, 1991. - С. 14-21.
4.Даугалиева Э.Х., Курочкина К.Г., Арипкин А.В. Особенности иммунитета при гельминтозах // Ветеринария. - 1996. - № 7. - С. 37- 38.
5.Клшчна дiагностика хвороб тварин / В.1. Левченко, М.О. Судаков, И.Л. Мельник та ш. / За ред. В.1. Левченка. - К.: Урожай, 1995. - 368 с.
6.Коляков Я.Е. Ветеринарная иммунология - М.: Агропромиздат, 1986. - С. 202-214.
7.Кондрахин И.П. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии. -М.: Агропромиздат, 1985. - 485 с.
8.Озерецковская Н.Н. Эозинофилия крови и иммуноглобулинемия Е: особенности регуляции при гельминтозах и аллергических болезнях // Медицинская паразитология. - 1997. - № 2. - С. 3-9.
9.Петров Ю.Ф. Активность желез внутренней секреции у животных при гельминтозах // Сб. инвазионные болезни сельскохозяйственных животных. -Иваново, 1991. - С. 60-62.
10. Прохоровский М.И. Методы биохимических исследований. - Л.: Колос, 1982. - 345 с.
11. Петренко В.Я., Любая Т.В., Пономаренко А.Н. Проблемы дикроцелиоза овец в Лесостепной части Украины / Института экспериментальной клинической ветеринарной медицины: инфор. Биол. - Х., 1995. - 223 с.
12. Судаков Н.А., Береза В.И. Методические указания по клинико-биохимическим исследованиям при диагностике патологии обмена веществ у сельскохозяйственных животных. - К.: УСХА, 1981. - 91 с.
13. Сорока Н.М. Методичш рекомендаци з дiагностики та профшактики дикроцелюзу велико! рогато! худоби. / О.П. Литвиненко, Т.П. Бшопольська - Ки!в, 2009. - 19 с.
14. Справочник по клиническим лабораторным методам исследования / Н.И. Бокуняева, Ю.С. Жевелик, Р.П. Золотницкая, С.Т. Ильина и др. - М.: Медицина, 1975. - 383 с.
Summary
Analysis of scientific data and the results of researches of the blood in cattle with invasion by Dicroceliasis have been given.
Dicrocoelium, cattle, results blood of researche.
Рецензент - д.вет.н., проф. Юсьшв I. Д.
