CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 315-320.
УДК 349.2: 331.32
ДЕЯК1 ПИТАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ГАРАНТ1Й ПРАВА НА В1ДПУСТКИ, ЯК СКЛАДОВО1 ПРАВА НА В1ДПОЧИНОК В СУЧАСНОМУ
ЗАКОНОДАВСТВ1 УКРА1НИ
Загоруйко О. Ф.
Хартвський нащональний педагогiчний ушверситет теш Г. С. Сковороди, м. Хартв,
Украгна
Визначено обсяг нормативно-правового регулювання права пращвника на вщпустку в трудовому прав1. Проаналiзованi основш види вщпусток та механiзм 1х забезпечення за вiтчизняним законо-давством. Проаналiзованi основнi гарантл права на вщпустку та механiзм 1х реатзаци.
Ключовi слова: трудовi вщносини, право на вщпочинок, право на вщпустку, щорiчна вщпуст-
ка.
Стаття 1 Конституци Укра!ни визначае Укра!ну як суверенну i незалежну, де-мократичну, сощальну, правову державу. Отже людина е найвищою цшшстю нашо! держави, а через це вся правова система мае бути спрямована на закршлення та га-рантування необхщного обсягу прав i свобод людини i громадянина, щоб вщповща-ти сучасним вимогам демократ та основних засад громадянського суспшьства. За-гострення сощальних проблем у зв'язку з переходом до ринково! економши зумови-ли актуальнють пошуку оптимально! системи державних засоб1в забезпечення сощ-альних прав людини i громадянина в Укра1ш.
Сучасний методолопчний пiдхiд до побудови юридичного мехашзму соща-льного захисту грунтуеться на ще! захисту прав людини. В даному аспект право на працю виступае як одне з найбшьш головних прав людини, оскшьки зумовлюе його потребу до самореалiзацil. Крiм того саме право на працю, е основною економiчною характеристикою людини як суб'екта соцiально-економiчних вщносин. Саме в тру-дових вщносинах кожна людина реалiзуеться в конкретному видi економiчноl дiя-льност за допомогою працi. Зважаючи на те значення, яке надаеться проблемi забезпечення прав людини на св^овому i европейському рiвнях, загальний концепту-альний пiдхiд полягае в тому, що на перший план виходить людина з 11 життево ва-жливими потребами, а досконалють юридичного мехашзму визначаеться саме як здатшсть останнього забезпечити цi потреби. З огляду на це саме сфера трудових прав викликае особливий штерес у законодавця, а оскшьки право на вщпочинок е лопчним продовженням та, навiть можна говорити про його мюце як балансира права на працю, то й регулювання вщносин в сферi вщпочинку мае посiдати пров> дне мюце в системi державних гарантiй особь
У сучасних умовах глобалiзацi1', яка свщчить про взаемозв'язок i взаемоза-лежнiсть держав свiту, проблема захисту прав людини на працю та вщпочинок не е
315
виключно внутршньо-нащональною проблемою, вона вийшла за меж окремих держав i набула всесвiтнього значення. У таких умовах розвиток нацюнального трудового та сощального законодавства не може бути вшьним вiд урахування кон-цепцiй i державно-правових моделей зарубiжних держав. Водночас практичного значення набуло питання про дотримання мiжнародних стандарта та вщповщшсть таким актам нацюнального законодавства.
Останшм часом багато уваги до проблеми гарантування права ошб на вщпо-чинок придiляли в сво!х працях такi вченi як Гаращенко Л. П., Лагутiна I. В., Щербина В. I., Буряк В. Я., Жернаков В.В. Однак, на сьогодш мехашзм реатзацп комплексу законодавчих гарантш права на вщпочинок в такому сташ, що потребуе вдо-сконалення i придiлення уваги для контролю, на законодавчому рiвнi, за виконан-ням роботодавцем права робiтника на вщпочинок.
Метою статтi е аналiз сучасного нормативно-правового мехашзму гарантування права на вщпочинок та його розвиток в сучасних умовах, а також специфiчнi аспекти його реалiзащl в умовах глобалiзацiйних та iнтеграцiйних процесах, що впливають на правове поле краши.
Реалiзацiя соцiальних прав спричинила появу низки спецiальних термiнiв i понять, таких як мсоцiальнi потреби", "сощальш гаранти", мсоцiальна сфера", "сощ-альна полiтика", "соцiальна функцiя держави", "вiдносини у соцiальнiй сферi", "со-цiальний захист", "соцiальне страхування", "сощальна допомога", "соцiальнi послу-ги" тощо. Таке спецiальне розумiння "соцiальностi" набуло значного поширення як у зарубiжнiй, так i вiтчизнянiй лiтературi та законодавчих актах у зв'язку з категор> ею держави соцiального добробуту, сощально! держави.
Соцiальнi права — досить тонка й така, що важко тддаеться визначенню, категорiя. Спостер^аеться активна експлуатацiя ще1 категори у пол^ичних цiлях, при цьому сощальш права або досить жорстко "прив'язуються" до економiчних прав, або пiдмiняють собою певнi економiчнi права, або, навпаки, сощальними правами обмежуеться лише сфера соцiального забезпечення, а шд соцiальним правом (у позитивному значенш) розумiеться право соцiального захисту.
Привертае увагу те, що не лише дослщниками-вченими, а й у нормативних актах досить часто застосовуеться сполучення "соцiально-економiчнi права". Скла-даеться враження, що таю права становлять одне цше невщ'емне утворення. Проте для оптимального забезпечення прав людини необхщно чiтко встановити, що еко-номiчнi i соцiальнi права, хоча й тюно пов'язанi мiж собою, а !х розвиток зазнае вза-емного впливу, все ж за своею суттю, спрямуванням е цшком рiзними групами прав, i !х правове забезпечення потребуе окремого врегулювання. У зв'язку з цим заслуго-вуе на увагу проблема вщокремлення соцiальних прав вiд прав економiчних. Це, на перший погляд, теоретичне питання мае практичне значення, адже висновки теорil набувають свого впровадження в конкретних нормах права, законодавчих актах, i чистота об'екта регулювання такими актами напряму пов'язана з ефектившстю самого правового регулювання. Крiм того, важливим у кшцевому пiдсумку е визна-чення прюрите^в щодо соцiальноl полiтики держави. Саме в рамках сощально1 по-лггики держава, реалiзуючи свою установчу функщю, встановлюе тi гарантil грома-дянам, яю забезпечують !х вiльний доступ до ринку пращ, а також захист сво1х тру-дових прав. Сощальна держава мае виходити з потреб пращвника, як безпосеред-нього ношя працi, а не з потреб суб'екпв господарювання, власникiв засобiв вироб-
316
Загоруйко О. Ф.
ництва в максимiзацi! власних прибутюв. Для сощально! держави громадянин е найвищою цiннiстю, а отже його право на працю мае неухильно реалiзовуватися та дотримуватися в повнш мiрi, а держава мае це дотримання забезпечувати [2].
З огляду на це право на вщпустку мае стати одним iз нарiжних прав в систе-мi трудових та соцiальних прав, як безпосереднш механiзм вiдтворення трудових ресуршв. Таким чином, вiдпустки - це найбшьший за обсягом час вщпочинку. Пра-вове регулювання вщпусток становить одну зi складових частин захисту трудових прав пращвниюв у всьому свт, у тому чи^ i в Укра!ш. Державнi гарантп та вщно-сини, пов'язанi з вщпусткою, як одним iз видiв вiдпочинку, регулюються Конститу-цiею Укра!ни, Законом Укра!ни "Про вщпустки", КЗпП, iншими законами та пщза-конними нормативно-правовими актами.
Статтею 4 Закону Укра!ни "Про вщпустки" [6] вщ 15 листопада 1996р. вста-новлеш наступнi види вiдпусток: 1) щорiчнi вiдпустки, до яких належать: а) основна та б) додатковi (за роботу в шкщливих i важких умовах працi; за особливий характер пращ; iншi додатковi вщпустки); 2) додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням; 3) творчi вщпустки; 4) сощальш вiдпустки; 5) вщпустки без збереження зароб^но! плати; 6) iншi види вiдпусток, встановлених законодавством, колективними угодами, колективним i трудовим договором.
Основна вщпустка - це така вщпустка, право на яку мають вс працiвники. Це е головна вщмшшсть основно! вщпустки вщ усiх iнших вiдпусток. Тривалють щорiчно! основно! вiдпустки становить 24 календарних днi за вiдпрацьований робо-чий рiк, якщо iнша (бшьша) тривалiсть вiдпустки не встановлена законодавством. Надаеться вона працiвниковi за вщпрацьований робочий рiк, який вiдлiчуеться з дня укладення трудового договору.
Деяю категорi!' працiвникiв користуються правом на вщпустку бшьшо! три-валостi. До них належать передуем промислово-виробничий персонал вугiльно!, сланцево!, металургшно!, електроенергетично! промисловостi; персонал, зайнятий на вщкритих гiрничих роботах, на роботах на поверхш шахт, розрiзiв, кар'ерiв та рудникiв; працiвники лiсово! промисловост i лiсового господарства, державних за-повiдникiв, нацiональних паркiв, що мають лiсовi площi, лiсомисливських госпо-дарств, постшних лiсозаготiвельних i лiсогосподарських пщроздшв iнших госпо-дарств; працiвники прничорятувальних частин; керiвнi, педагогiчнi i науково-педагогiчнi працiвники освiти та науковi працiвники; iнвалiди; працiвники у вщ до 18-ти рокiв; iншi, передбачеш чинним законодавством, категорi! працiвникiв.
Щорiчнi додатковi вiдпустки надаються працiвникам: за роботу iз шкiдли-вими i важкими умовами працi; за особливий характер пращ; в шших випадках, пе-редбачених законодавством.
Правила обчислення стажу, що дае право на додаткову вщпустку, бшьш жо-рсткi. Перiоди, що зараховуються до стажу роботи, який дае право на вщпустку у зв'язку з шкщливими умовами пращ, не збтаються з перюдами, яю зараховуються у рахунок щорiчно! основно! вщпустки. Тому робочий рш, що дае право на додаткову вщпустку, далеко не завжди буде збтатися з робочим роком, що дае право на осно-вну вщпустку [2].
Статтями 7 i 8 Закону "Про вiдпустки" передбачають можливють надання працiвникам двох вцщв щорiчних додаткових вiдпусток: 1) щорiчно! додатково! вi-дпустки за роботу з шкщливими й важкими умовами пращ; 2)щорiчно! додатково!
317
вщпустки за особливий характер пращ. У цш категори додаткових вщпусток вид> ляеться два шдвиди: а) додаткова вiдпустка окремим категорiям працiвникiв, робота яких пов'язана з тдвищеним нервово-емоцiйним та iнтелектуальним навантажен-ням чи виконуеться в особливих природних, географiчних та геологiчних умовах i умовах пiдвищеного ризику для здоров'я; б) додаткова вщпустка пращвникам з не-нормованим робочим днем. Крiм того, в ст.4 Закону "Про вщпустки" видiляються iншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством.
Право на вщпустку вiдповiдно до ст. 2 Закону «Про вщпустки» вiд 15.11.96 р. № 504/96-ВР мають громадяни Укра1ни, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприемствами, установами, оргашзащями незалежно вiд форм власностi, виду д> яльностi та галузево1 належносп, а також працюють за трудовим договором у фiзи-чно! особи - суб'екта шдприемницько1 дiяльностi, шоземш громадяни i особи без громадянства, якi працюють в Укра1ш, пращвнию-сумюники.
Згiдно зi ст. 6 цього Закону право на вщпустку мають також сезонш i тимча-совi працiвники, яким вона надаеться пропорцшно до вiдпрацьованого ними часу [6]. Список сезонних робгг i сезонних галузей затверджено постановою КМУ вщ 28.03.97 р. № 278 ф змiнами та доповненнями).
Отже, вшм особам, що виконують роботу за трудовим договором, який ук-ладено з шдприемствами, установами, органiзацiями незалежно вщ форм власностi, виду дiяльностi i галузево1 належностi та суб'ектами шдприемницько1 дiяльностi -фiзичними особами, надаються щорiчнi вiдпустки iз збереженням на !х перiод мiсця роботи (посади) i заробггно1 плати.
Не мають права на вщпустку громадяни, яю працюють за договорами тдря-ду, що належать до договорiв цившьно-правового характеру.
Працiвникам, якi усшшно навчаються без вiдриву вiд виробництва у вищих закладах освiти з вечiрньою та заочною формами навчання, надаються додатковi оплачуванi вiдпустки на перюд настановних занять, виконання лабораторних робщ складання залiкiв та юпш!в, термiном вiд 10 до 40 календарних днiв щорiчно; на перюд складання державних iспитiв термiном 30 календарних дшв, та на перюд шд-готовки та захисту дипломного проекту (роботи) термшом вiд двох до чотирьох м> сяцiв.
Також, пращвникам, допущеним до складання вступних юпиив в аспiранту-ру з вщривом або без вiдриву вщ виробництва, для пiдготовки та складання юпш!в надаеться один раз на рш додаткова оплачувана вiдпустка з розрахунку 10 календарних дшв на кожний юпит. Працiвникам, яю навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та усшшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, надаеться додаткова оплачувана вщпустка тривалiстю 30-ти календарних дшв та, за !х бажан-ням, протягом чотирьох роюв навчання, - один вiльний вщ роботи день на тиждень, з оплатою його в розмiрi 50-ти вщсотюв середньо1 заробiтноl плати пращвника.
При цьому слiд враховувати, що при визначенш тривалостi додатково1 вщ-пусти для працiвникiв, якi навчаються у вищих закладах осв^и з вечiрньою та заочною формами навчання, де навчальний процес мае сво! особливостi, законодавством може встановлюватися i iнша тривалiсть додаткових вщпусток у зв'язку з навчан-ням. На час навчання за пращвниками за основним мюцем роботи збертаеться се-редня заробiтна плата.
318
Творча вщпустка для завершення кандидатсько! дисертацп надаеться трива-лiстю до трьох мюящв, докторсько! - до шести. Пщставою для надання творчо! вщпустки для завершення дисертаци е заява працiвника i рекомендацiя про доцшьнють надання творчо! вiдпустки науково! (науково-технiчно!) ради центрального органу виконавчо! влади чи вчено! ради вищого навчального закладу Ш-1У рiвнiв акреди-тацi! або науково-дослiдного iнституту вщповщного профiлю [5].
Таким чином, о^м вiдтворювально! функцi!, яку вiдiграють вщпустки в си-стемi трудових вщносин вони сприяють пiдвищенню рiвня конкурентоспроможнос-тi потенцiйного носiя працi як продукту - особи.
Наступний вид вщпусток - це сощальш вщпустки. До них вщносять: 1) вщпустку у зв'язку з ваптнютю та пологами. На пiдставi медичного висновку ж> нкам надаеться оплачувана вщпустка у зв'язку з ваптнютю та пологами: тривалютю до полопв - 70 календарних дшв, пiсля полопв - 56 календарних днiв (70 календар-них днiв - у разi народження двох i бшьше дiтей та у разi ускладнених пологiв), починаючи з дня полопв. 2) Вщпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вшу. Ця вщпустка може бути використана повнютю або частинами та-кож батьком дитини, бабою, дщом чи шшими родичами, якi фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла пщ отку дитину. 3) Додаткову вщпустку пращвникам, якi мають дггей. Жiнцi, яка працюе i мае двох i бiльше дiтей вшом до 15-ти рокiв або дитину-швалща, за !! бажанням щорiчно надаеться додат-кова оплачувана вiдпустка тривалютю 5-ти календарних дшв без урахування вихщ-них.
Крiм зазначених видiв вiдпусток Законом "Про вщпустки" (ст.ст. 25, 26) пе-редбачено надання вщпусток без збереження заробггно! плати.
Для деяких категорш працiвникiв, визначених ст. 6 Закону № 504/96-ВР, а також, Митним кодексом Укра!ни, законами «Про статус народного депутата Укра-!ни» вiд 17.11.92 р. № 2790-Х11 (зi змiнами та доповненнями), «Про державну службу» вщ 16.12.93 р. № 3723-Х11 (зi змiнами та доповненнями), «Про Центральну ви-борчу комiсiю» вщ 30.06.2004 р. № 1932-1У ф змiнами та доповненнями), «Про службу в органах мюцевого самоврядування» вщ 07.06.2001 р. № 2493-111 ф змша-ми та доповненнями), «Про дипломатичну службу» вiд 20.08.2001 р. № 2728-111 ф змiнами та доповненнями), тощо, встановлено бшьшу тривалють щорiчно! основно! вiдпустки нiж 24 календарних дш.
На сучасному етат розвитку нормативно-правового регулювання трудових вщносин, акценти нормотворчосп змiщуються з площини забезпечення мшмально-го обсягу прав та свобод пращвниюв та концептуалiзацi! роботодавця як головного суб'екта цих вщносин в площину соцiалiзацi! суспшьних вiдносин в сферi викорис-тання пращ. В цьому аспекп одним iз провiдних видiв правових гарантш виступае гарантiя працiвника на вщпочинок, та зокрема на вiдпустку. Вщпочинок не вiдiграе лише вiдтворюючу функщю в процесi реалiзацi! трудових прав пращвниюв, вiн скорiше е уособленням високо! соцiально! цiнностi особи як ношя працi. Тобто за-конодавець надаючи гарантi! права працiвника на вщпочинок акцентуе увагу на його значущост та сощальнш щнност для держави. Право на вщпустку, як основний вид вщпочинку повинно набувати все бшьшого розширення, шляхом урiзноманiт-нення видiв вiдпусток та !х диференцiацiю в залежностi вщ конкретно! сфери трудових вщносин.
319
Список використано1 лггератури
1. Буряк В. Я. Питання захисту прав пращвникш у проект Трудового кодексу Укра!ни // Актуальт проблеми розвитку законодавства про працю та сощальне забезпечення : тези доп. i наук, поввдомл. учасникiв Мiжнар. наук.-практ. конф. (м. Харкiв, 22-23 кит. 2009 p.) / за ред. В. В. Жернако-ва — X. : Нац. юрид. акад. iM. Я. Мудрого, 2009. — С. 27-30.
2. Гаращенко Л. П. Правове регулювання вiдпусток за законодавством Укра!ни : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Л. П. Гаращенко. — К., 2002. — 209 с.
3. Кодекс закошв про працю Украши вщ 10 грудня 1971 р. // Бюлетень законодавства i юридично! практики Укра1ни. — 2004. — № 1.
4. Конституцш Укра!ни вiд 28 червня 1996 р. // Вiдомостi Верховно! Ради Украши. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
5. Лагутша I. В. Форми захисту трудових прав пращвниюв : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / I. В. Лагутина. — О., 2007. — 206 с.
6. Про вщпустки : Закон Украши ввд 15 листоп. 1996 р. // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!-ни. — 1997. — № 2. — Ст. 4.
Загоруйко О.Ф. Некоторые вопросы законодательных гарантий права на отпуска, как составляющей права на отдых в современном законодательстве Украины / О.Ф. Загоруйко //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 315-320.
Определен объем нормативно-правового регулирования права работника на отпуск в трудовом праве. Проанализированы основные виды отпусков и механизм их обеспечения в отечественном законодательстве. Проанализированы основные гарантии права на отпуск и механизм их реализации.
Ключевые слова трудовые отношения, право на отдых, право на отпуск, ежегодный отпуск.
Zagoruyko o.F. Some questions of legislative guarantees of right on vacations, as to the constituent of right to rest in the modern legislation of Ukraine / O.F. Zagoruyko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 2. 2012. - Р. 315320.
The volume of the legal adjusting of right for a worker on vacation in a labour righ is certain. The basic types of vacations and mechanism of their providing in a domestic legislation are analysed. The basic guarantees of right on vacation and mechanism of their realization are analysed.
Keywords: labour relations, right to rest, right on vacation, annual vacation.
320
