CC BY
25Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. С. 231-236.
УДК 349.2:379.8
АКТУАЛ1ЗАЦ1Я ПРАВА НА В1ДПОЧИНОК В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРА1Н1
Загоруйко О. Ф.
Харквський национальный педагогiчний университет м. Г. С. Сковороди, м. Харкв, Украгна
Проанатзовано тдходи до визначення поняття «час в1дпочинку» у вггчизняному трудовому пра-в1. Визначено необыдтсть законодавчого закршлення дефшщц «час вщпочинку». Обгрунтовано необ-хiднiсть посилення юридичних гарантiй права на вщпочинок для пращвниюв.
Ключовi слова час в1дпочинку, право на в1дпочинок, трудовi правов1дносини, трудове право.
Сучасна соцiально-економiчна ситуащя в кра!ш в аспектi подолання наслiдкiв св^ово! фшансово! кризи розвивасться за сценарieм жорстко! економп та максимально!' мобшзацп всiх наявних ресурсiв. Одним iз найбiльш перспективних з точки зору оперативного управлшня та максимiзацil використання е трудовий ресурс. 1с-торичний процес розвитку будь яко! кра'ни дае ч^ке розумiння можливостей використання трудових ресуршв, а простiше кажучи пращ конкретного роб^ника наба-гато бшьш нiж вiсiм годин на добу. Саме завдяки еволюцшному шляху розвитку суспшьства та усвiдомлення пролетарiатом свое! значущосп i вiдбулися тi сощаль-но-економiчнi зрушення в результатi яких було встановлено i законодавчо закршле-но низку трудових гарантiй пращвникам. В тому числi i !х право на вiдпочинок, йо-го регулювання та певнi особливостi використання. Однак сьогодны iсторiя робить черговий виток по сшрал^ повертаючи економiчну систему в ту ситуацiю, коли ка-пiтал був змушений заставляти пращвниюв працювати понаднормово, без вщпочи-нку, через загрозу зменшення або взагат втрати його сукупно! маси. Тому особливо гостро сто'ть проблема недопущення дискримшацп робiтникiв в нових економiчних умовах та проблема вдосконалення юридичних гарантiй, що закрiпленi у втизня-ному трудовому законодавствi. Юридичш гарантп е тими правовими засобами, на яю покладаеться завдання забезпечити кожному безперешкодну реалiзацiю всього комплексу наданих йому трудових прав. Без створення системи ефективних юридичних гарантш, права, проголошенi в Конституцп Укра'ни, можуть стати лише де-кларативними. Серед закрiплених в Основному Закош соцiально-економiчних прав е право на працю (ст. 43) та право на вщпочинок (ст. 45). Важливють права на пра-цю та права на вщпочинок обумовлюеться й тим, що вони е передумовою реалiзацil вшх iнших трудових прав людини, е необхщними умовами влаштування життя лю-дини в цившзованому суспiльствi. Актуальнiсть обрано! теми обумовлюеться та-кож тим, що трудове право - одна з галузей вггчизняного права, яка сьогодш пере-бувае у станi реформування. При виршенш питання, яким бути новому Трудовому кодексу Укра!ни, не слщ забувати, що цей нормативний акт повинен бути сощально спрямованим щодо працiвника та забезпечувати можливють реатзацп ним сво!х трудових прав, у тому чи^ й права на працю та права на вщпочинок. Зауважимо,
231
що в^чизняне трудове законодавство мае перш за все будуватися на компромга ш-терес власниюв засобiв виробництва та iнтересiв власниюв працi, як продукту тоб-то трудових ресуршв. При цьому концепту^защя основних засад нового трудового права мае вщбуватися з урахуванням св^ового досвiду, однак лише в тш частинi яка не суперечить втизняним ментальним, соцiально-економiчним та iншим особ-ливостям.
На сьогодш питанню трудових гарантш, особливо в аспектi забезпечення пра-цiвникiв гiдними умовами вiдпочинку як безпосередньо тд час роботи, так i поза робочим мiсцем присвячено працi вiтчизняних та закордонних вчених, зокрема: Бару М. Й., Болотшо1 Н. Б., Бурака В. Я., Венедиктова В. С., Гаращенко Л. П., Гонча-рово! Г. С., Лазора В. В., Пилипенко П. Д., Прилшко С. М., Прокопенко В. I., Про-цевського О. I., Прудивуса О. В., Чанишево! Г. I., Щербини В. I., Юшко А. М., Яро-шенко О. М. тощо.
Вщомо, що трудове право, це одна з найбшьш «сощадiзованих» галузей права, йдеться про пiдвищений рiвень надання гарантiй та захисту прав ошб. Захисна фун-кцiя трудового права виражаеться у правовому впливi на т групи вiдносин, якi пов'язаш з забезпеченням надежного соцiального середовища для людини, що пе-ребувае у трудових вщносинах, захистом здоров'я пращвника, пiдтриманням його фiзичних i моральних сил, встановлення високого рiвня умов працi та вирiшення його сощальних проблем. Однiею з головних проблем правового регулювання працi е встановлення обов'язку роботодавця надавати працiвниковi час для вщпочинку згiдно статп 45 Конституцн Укра!ни: «Кожен, хто працюе мае право на вщпочинок» [1]. Виконання цього положения мае велике значення для вщновлення здоров'я, ф> зичних та розумових здiбностей працiвникiв. Право працiвникiв на вщпочинок за-безпечуеться нормами ст. 2 КЗпП, яка регламентуе право пращвниюв на вiдпочинок вiдповiдно до закошв про обмеження робочого дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки та реадiзуеться за допомогою встановлених норм тривалостi робочого часу (ст.50 КЗпП) [2], Закону «Про вщпустки» [3] та наданням пращвни-кам вiдповiдно до законодавства часу вщпочинку.
Конкретнi умови встановлення та використання часу вщпочинку регулюються також на рiвнi локальних нормативних акпв та iндивiдуальних трудових договорiв.
Зауважимо, що у вiтчизняному трудовому правi гарантн щодо регулювання робочого часу i часу вщпочинку завжди йдуть так би мовити комплексом, оскшьки саме поняття «час вщпочинку» е антагонiстичним до поняття «робочий час» i в за-конодавствi вiдсутне визначення ще1 правово! категорп. Все трудове законодавство в аспект регулювання часу вiдпочинку та робочого часу побудовано на протистав-леш цих двох понять, через що виникають численнi дискусн, щодо необхщносп ч> ткого закрiпления ще1 дефшщп.
Розглядаючи проблему гарантiй права на вщпочинок зауважимо, що актуалiза-цiя ще1 проблеми вiдбуваеться в тому чи^ через пiдвищений рiвень уваги робото-давцiв до пошуку шляхiв оптимiзацil використання трудового потенщалу пращвни-кiв та пошуку резервiв пiдвищення продуктивностi !х працi. При цьому перед робо-тодавцями стоггь дилема: максимiзацiя прибутку та дотримання вимоги законодавства.
Якщо цю проблему розглядати з точки зору максимiзацil прибутку, то час вщ-починку е саме стримуючим фактором, оскшьки зменшуе час роботи пращвника, i
232
Загоруйко О. Ф.
як наслщок знижуе piBeHb можливого використання його потенщалу. Однак слiд зауважити, що проблема забезпечення вiдпочинку працiвникiв походить не лише з площини пiдвищення сощально1 значущостi працiвника та гарантiï його прав. 1снуе науково обгрунтований пщхщ до проблеми забезпечення робiтникiв вщпочинком. Мова йде про науковий пщхщ до максимiзацiï ефективностi використання трудових ресуршв з огляду на процеси ïx вiдтворення та поновлення. Тобто нормування працi виступае аргументом на користь гарантш права на вщпочинок пращвникам. З шшо-го боку останшм часом пщвищився iнтерес науково дослщних центрiв до проблеми максимiзацiï результатiв використання працi як ресурсу на пщприемствах зокрема виробничоï сфери. Тобто власники засобiв виробництва намагаються обгрунтовано (результати наукових дослiджень, висновки експер^в тощо) зменшити час вщпочи-нку. При цьому соцiальна вщповщальшсть, яка сьогоднi вiдiграе одну iз провiдниx ролей в процесi становлення та розвитку бiзнесу, вiдxодить на другий план.
Якщо ж до проблеми пошуку шляxiв оптимiзацiï використання трудового потенщалу пращвниюв та пошуку резервiв пщвищення продуктивностi ïx пращ тд-ходити з точки зору переваги критерда дотримання вимоги законодавства, то необидно вщм^ити, що сучасне трудове законодавство рiзниx краш знаходиться в станi реформування, основним напрямком якого е збшьшення робочого часу. Не секрет, що законодавство це певне уособлення, так би мовити формальне закрiплення до-мовленостей мiж великими бiзнес групами будь яко1' краши. Трудове законодавство не е винятком, а скорше навпаки е флагманом у цьому питанш. Можна хоча б зга-дати роль профспiлок та ïx об'еднань в США. Лише той факт, що вони одними iз основних джерел фiнансування передвиборчих кампанш сенаторiв, конгресменiв та iншиx високо посадовщв, дае змогу стверджувати ix упередженiсть у вирiшеннi су-перечок мiж роботодавцями та працiвниками. Трудове лобi е одним iз найпотужш-ших у свiтовiй практицi, осюльки капiтал зацiкавлений у своему постшному вщтво-реннi, якого вiн може досягти лише за умови максимiзацiï ефективностi використання ресурсiв, а осюльки трудовi ресурси е одними з найважливших, то стае оче-видним, що законодавець може поступитися власникам засобiв виробництва i пев-ним чином обмежити право на вщпочинок для пращвниюв.
В цьому аспект дощльно згадати нещодавнiй ажютаж в Роси з приводу зако-нодавчого закрiплення збiльшення тривалостi трудового тижня з 40 годин до 60. З одного боку говорилося, що це максимальна межа, з шшого що це необхщнють покликана умовами господарювання та пошуками шляxiв подолання сощально-економiчноï кризи. Така ситуащя свщчить про те, що власники катталу готовi i, головне, здатш виступати iнiцiаторами та оргашзаторами обмежень трудових прав пращвниюв, причому законодавчого ïx закрiплення.
Подiбна ситуацiя iз обмеженням обсягiв прав i ïx гарантш у втизняному зако-нодавствi може виникнути iз прийняттям нового Трудового кодексу Украши. На сьогоднi вже iснуе проект Трудового кодексу Украши поданий народними депутатами Хара В. Г., Сухим Я. М., Стояном О. М.
Повертаючись до проблем актуатзацп посилення гарант роб^ниюв на право на вщпочинок в Украш, зазначимо, що законодавче його закршлення вимагае пев-ного уточнення. Зокрема це стосуеться категорiального розмежування понять «вщпочинок», «час вщпочинку», «вiдпустка» тощо. Зауважимо, що в науцi трудового права поняття «час вiдпочинку» трактуеться науковцями по^зному: так, напри-
233
клад, Грузшова Л. П., Короткш В. Г. визначають це поняття як час, протягом якого пращвник вщповщно до законодавства та правил внутршнього трудового розпоря-дку звшьняеться вiд виконання сво1х трудових обов'язюв [5, с.30]. Прокопенко В. I. тд часом вiдпочинку розумiе час, протягом якого робiтники i службовцi звшьня-ються вiд виконання трудових обов'язкiв i можуть його використовувати на свш розсуд [6, с.306]. Пiдтримують цю думку Пилипенко П. Д. [7, с.113] та Венедиктов В. С. [4, с.26]. Баранюк Ю. В. зазначила, що це - промiжок часу, протягом якого пращвник не виконуе сво! трудовi функцп i мае право використовувати його за своим розсудом, у тому чи^ для вщновлення свого фiзичного i трудового потенцiаду [8, с.125]. Карпенко О. Д. дае визначення часу вщпочинку як «частина календарного часу, коли пращвник вшьний вiд виконання трудово1 функци й мае право використовувати його за власним розсудом» [9, с.127]. Бойко М. Д. робить акцент на нормативному регулюванш ще1 сфери суспшьних вщносин i визначае, що «це встановле-ний законодавством час, протягом якого пращвники е вiльними вщ виконання пок-ладених на них трудових обов'язюв, i який вони можуть використовувати за сво1м розсудом» [10, с.176]. Гирич О. Г., як i iншi науковцi, звертае увагу на регенератив-ну функщю, але не тiльки фiзичних, а й духовних сил, i дае наступне визначення цьому поняттю «це частина календарного часу, протягом якого пращвник звшьняеться вщ виконання його трудово1 функцп i яка надаеться йому для вiдновлення його фiзичного i морального трудового потенщалу» [11, с.128]. Цi визначення не су-перечать одне одному, лише розширюють змiст поняття, додаючи ознаки.
Звернемо увагу й на те, що ^м КЗпП основним джерелом яке регулюе час вщ-починку пращвниюв е Закон «Про вщпустки» [3]. При цьому вщпочинок складаеть-ся не лише з вщпусток.
У дослiджениях, присвячених вщпусткам, право на щорiчну вiдпустку розгля-даеться завжди у двох аспектах: як конституцшне право - елемент правового статусу, i як суб'ективне право пращвника, що становить елемент трудових правовщно-син.
Саме наданням щорiчних оплачуваних вiдпусток, забезпечуеться одне право на вщпочинок. Це означае, що держава гарантуе особам, що знаходяться в трудових правовщносинах, щорiчне надання вщпустки для вiдпочинку й матерiально забез-печуе можливiсть такого вщпочинку, установлюючи вимогу оплати надавано1 вiд-пустки.
У юридичнiй лiтературi висловлюються рiзнi думки по питанню про те, чи е право на щорiчну вщпустку основним конституцiйним правом пращвниюв або воно - лише складова частина права на вщпочинок. Здаеться, що право на щорiчну вщпу-стку видiлено авторами тексту Конституци лише для того, щоб шдкреслити, що дане право виникае саме в рамках трудових правовщносин (в ошб, що працюють за трудовим договором) i покликано гарантувати 1хне право на вщпочинок. Такий пщ-хiд менi представляеться правильним, тому що до вступу в трудовi правовiдносини особа не може претендувати на одержання вщпустки. Людина, що займаеться iнди-вщуальною трудовою дiяльнiстю, у тому чи^ виконуючу роботу за цивiльно-правовими договорами (пiдряду, надання послуг та ш.), самостiйно органiзуе свою працю й вирiшуе: коли й скшьки йому вiдпочивати, тому що в цьому випадку важ-ливий тшьки матерiадiзований результат працi, а колективна оргашзащя процесу працi вiдсутня. Вщповщно в цьому випадку не мае сенсу говорити про забезпечення
234
права на вщпочинок (яке безсумшвно належить i особам, що самостшно оргашзу-ють свою працю) через надання щорiчноï вiдпустки, тому що будь-яке право мае кореспондуватися з вщповщним обов'язком, тобто обов'язок надати вщпустку, а в цьому випадку працюючий сам вирiшуе питання про вщпустку (його моментi й тривалостi) i державне втручання тут зайве. Однак незалежно вiд того, чи визнаеть-ся право на щорiчну вщпустку основним або частиною права на вщпочинок, - i в тому i в шшому випадку воно залишаеться обов'язковим елементом конституцшно-го статусу вшх осiб, що задiянi в трудових правовiдносинаx.
При реатзацп права на вiдпочинок не виникае окремих, незалежних правовщ-носин. Дане право реалiзуеться в складi единих трудових правовщносин, вступаючи в яю працiвник одержуе юридично забезпечену можливють жадати вiд конкретного роботодавця звшьнення вiд роботи на певний час протягом дня, тижня, або на певну кiлькiсть днiв протягом робочого року. Право на вщпочинок е невщ'емною частиною правового статусу особи, що знаходиться в трудових правовщносинах , а отже не може юнувати й реатзовуватися в рамках шших правовщносин.
Важливим питанням при розглядi права на вщпочинок е момент виникнення даного права. Рашше в наукових працях по трудовому праву панували двi точки зору:
- виникнення права на вщпочинок, особливо що стосуеться права на вщпустку пов'язане з певним стажем роботи на конкретному пщприемствц
- виникнення права на вщпочинок пов'язане з фактом вступу в трудовi право-вщносини.
У цей час позищя науки по даному питанню однозначна - право на вщпочинок загалом, та на щорiчну вщпустку зокрема (як один за найважливших вцщв вщпо-чинку) виникае у пращвника з моменту вступу в трудовi правовщносини, тобто з першого дня роботи. Виробничий стаж, у свою чергу, може впливати лише на обсяг даного права i на можливють реалiзацiï права на вщпустку в перший рш роботи. Останшм часом право на вщпочинок не завжди забезпечуеться роботодавцями, при цьому пращвники не завжди й вимагають його дотримання, оскiльки в системi щн-ностей останнix за умов кризових явищ соцiально-економiчного розвитку в Украш на першому мiсцi стае не дотримання власних прав, а банальне виживання. Робота, навiть iз затримкою заробiтноï плати, навiть за умов постшного перевищення вста-новленого обмеження робочого часу е основним стримуючим фактором у вщстою-ванш своïx прав працiвниками та у замовчуванш ними iснуючиx порушень ïx прав з боку роботодавщв.
Таким чином, можемо стверджувати, що втизняне трудове законодавство ви-магае суттевого вдосконалення в аспектi гарантiй робггникам права на вiдпочинок. Перш за все необхщним е нормативне закршлення поняття «час вiдпочинку» та забезпечення дiевиx меxанiзмiв реалiзацiï, та гарантш цього права, та дотримання ро-ботодавцями трудового законодавства. В сучасних умовах господарювання та по-шуку виxодiв iз тiеï соцiально-економiчноï ситуацп, яка виникла в народногоспо-дарському комплексi Украïни вбачаеться за необхщне недопущення обмеження трудових прав пращвниюв та гарантш ïx дотримання з боку роботодавщв, а також недопущення змш трудового законодавства в бш зменшення обсягу трудових прав пращвниюв. Що ж стосуеться часу вщпочинку, то необхщно бшьше уваги придши-
235
ти пошуку MexaHi3MiB забезпечення !х реатзаци та вщповщальносп за недотриман-ня гарантiй з боку роботодавщв.
Список лiтератури
1. Конституция Украши, прийнята на п'ятш сеси Верховно! Ради Украши 28 червня 1996 року // ВВР Укра!ни. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Кодекс закошв про працю Украши // ВВР Украши. - 1971. - № 50. - Ст. 375.
3. Закон Украши «Про вщпустки» вщ 15.11.1996 р., № 504/96 // ВВР Украши. - 1997. - № 2. -
Ст. 4.
4. Венедиктов В. С. Правове регулювання часу в1дпочинку пращвниюв оргашв внутрштх справ Украши : [науково-практичний поабник] / В. С. Венедиктов. - Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - 165 с.
5. Грузшова Л. П. Трудове право Украши : [навч. поиб. для студ. вищ. навч. закл] / Л. П. Грузшова, В. Г. Короткш. - К. : МАУП, 2003. - 103 с.
6. Прокопенко В. I. Трудове право Украши : [тдручник] / В. I. Прокопенко. - X. : Ф1рма «Кон-сум», 1998. - 480 с.
7. Трудове право Украши : [навч. поиб.]. / [за ред П. Д. Пилипенка]. - К. : 1стина, 2005. - 208 с.
8. Бабаскш А. Ю. Трудове право Украши : Академ. курс : [тдруч.]. / [А. Ю. Бабаскш, Ю. В. Баранюк, С. В. Др1жчана та ш] / [за заг. ред. Н. М. Хуторян]. - К. : Видавництво А.С.К., 2004. -325 с.
9. Карпенко Д. О. Основи трудового права : навч. поиб. / Д. О. Карпенко. - К. : Видавництво А.С.К., 2003. - 656 с.
10. Бойко М. Д. Трудове право Украши : навч. поиб. / М. Д. Бойко. - К. : Олан, 2005. - 336 с.
11. Гирич О. Г. Трудове право : [Курс лекцш: для студенпв юрид. вуз1в та факультепв] / О. Г. Гирич. - К. : ТП Пресс, 2003. - 208 с.
Загоруйко О. Ф. Актуализация права на отдых в современных условиях развития трудового законодательства Украины / О. Ф. Загоруйко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 1. 2012. - С. 231-236.
Проанализированы подходы к определению понятия «время отдыха» в отечественном трудовом праве. Определена необходимость законодательного закрепления дефиниции «время отдыха». Обоснована необходимость усиления юридических гарантий права на отдых для работников.
Ключевые слова: время отдыха, право на отдых, трудовые правоотношения, трудовое право
Zagoruiko O. Actualization of the right to stay in the present conditions of the labor legislation of Ukraine / O. Zagoruiko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 1. 2012. - Р. 231-236.
Determinations of concept «Rest-time» in a Ukrainian labour right is analysed. The necessity of the legislative fixing of definicii «rest-time» is certained. The necessity of strengthening of legal guarantees of right to rest for workers is grounded.
Keywords: rest-time, right to rest, labour legal relationships, labour law.
Статья поступила в редакцию 21.01.2012.
236
