CC BY
21
УДК 616.891:343.26
ДЕЯК1 ПИТАНИЯ РЕАЛ13АЦ11ПРИМУСОВОГО Л1КУВАННЯ НАРКОЗАЛЕЖНИХ 0С1Б, ЩО ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ, В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Митрофанов I.I.,
Кременчуцький державний пол1техн1чний университет, м. Кременчуг
Розглянутг деякг питания реалгзацИ примусового лгкування наркозалежних oci6, що склали зло-чин, в закладах виконання покарання. Дослгдження довело, що таке лгкування вказаних оЫб дощ-льно проводити в два етапа: 1-й етап - стацюнарне лгкування в медичтй частит лжувального закладу виконання покарання (буде здтснюватися вгдповгдно з Законом Украти «Про психгат-ричну допомогу»); 2-й етап - амбулаторне лгкування в умовах закладу виконання покарання на дшянках ресощалгзацп (буде здтснюватись зггдно з карно-виконавчим законодавством).
Ключов1 слова: наркомания, наркозалежнл особи, примусове лкування, заклади виконання аокарання, лкувальш закпади виконання покарання.
В УкраТнм проблема наркобЬнесу з кожним роком стае гостршою. Збтьшуеться ктьюсть зловживань наркотиками, вщповщно зростае наркозлочинысть. Дан1 судовоТ статистики евщ-чать, що в УкраТы не виршено проблему щодо ефективноТ боротьби з1 злочинами, пов'язаними з наркотиками. Так, наприклад, лише у 2004 роц1 у сфер1 об1гу наркотиюв зареестровано 65,7 тис. злочиыв, що на 14,5 % бтьше, ыж у 2003 р. Найбтьше зросла ктькють таких злочиыв в областях: Внницькм - на 70,2 %, МиколаТвськм -на 42 %, Черн1г1вськ1й - на 37,5 %, Кшвськм - на 35,5 %.
Саме тому необхщнють посилення боротьби з наркозлочиннютю та необхщнють створення правових пщетав для примусового лкування на-ркозалежних оаб, що вчинили злочини, е очевидною \ надзвичайно актуальною.
Проблеми дослщження шлях1в вдосконален-ня правового регулювання \ оргаызаци примусового лкування наркозалежних оаб постмно зна-ходились \ знаходяться в пол1 зору науковцв та практичних прац1вник1в. Серед них, в першу черту, заслуговують уваги роботи таких радянських та украшських вчених, як Е.А.Бабаян, Б.С.Бейсенов, Т.А.Боголюбова, А.О.Габ1аы, С.П.Гарницький, В.О.Глушков,
М.Х.Гонопольський, А.В.Горш, Р.М.Готл1б, С.П.Дщювська, М.М.Кадиров, О.М.Костенко, Н.Ф.Кузнецова, 1.П.Лановенко, Г.А.Левицький, В.Г.Лихолоб, Ф.А.Лопушанський, Е.Г.Мартинчик, П.С.Матишевський, Н.О.М1рошниченко,
A.А.Музика, М.1.0жиганов, П.1.Орлов,
B.С.Пелтас, Л.1. Романова, О.Я.Светлов, М.П.Селванов, Д.А.Сепс, В.М.Смтенко,
К.А.Толпекш, С.В.Фесенко, Е.Х.Чекушев, С.А.Шалгунова, 1.Р.Шинкаренко та ¡ншк
Проблеми правового регулювання примусового лкуванням наркозалежних оаб, як правило, проводилися з точки зору кримнолопчних пщхо-д1в щодо визначення причин та умов наркомани \ шлях1в и попередження, кримнально-правових пщход1в особливостей квал1ф1кац1Т сусптьно-
В.1.Ткаченко, В.В.Устименко,
С.Я.Улицький, М.Л.Хоменкер,
небезпечних дтнь, що порушують встановлений порядокоб1гу наркотичних засобв, психотропних речовин, IX аналопв та прекурсор^, а також проблем застосування примусового лкування п1д час дм КК 1960 року, коли цей ¡нститут кримь нального права був прямо передбачений щодо засуджених наркозалежних оаб. Водночас питания поеднання примусового лкування розгля-дуваноТ категори засуджених з процесом виконання кримнальних покарань вщносно зазначе-но1 категори злочинц1в або зовам залишилися за межами ¡нтереав дослщниюв, або дослщжува-лися фрагментарно.
Такий п1дх1д пояснюеться тим, що стаття 96 Кримнального кодексу УкраТни, яка регламентуе застосування примусового лкування до оаб, як1 вчинили злочини та мають хворобу, що стано-вить небезпеку для ¡нших оаб, та ¡нш1 положения законодавства УкраТни про кримнальну в1д-повщальнють \ нормативно-правов1 акти, що ре-гулюють примусове лкування, фактично унемо-жливлюють застосування цього кримнально-правового ¡нституту до засуджених наркозалежних оаб [1].
Науковою новизною даного дослщження е те, що в умовах дм чинного Кримнального кодексу УкраТни вперше як один з напрямюв боротьби з незаконним об1гом наркотичних засоб1в запро-поновано мехаызм оргаызаци примусового лку-вання наркозалежних оаб, що вчинили злочини, "осктьки пщтримання тверезост1 у хворих на алкоголем та наркоман^ е важливим чинником запоб1гання злочинност1 на фунт1 цих захворю-вань..." [2].
Метою роботи е вироблення науково обфун-тованих пропозицм впровадження примусового лкування наркозалежних оаб в установах виконання покарань (дал1 - УВП).
Проведен! нами дослщження дозволяють зробити висновок, що примусове лкування за-значених вище оаб доцтьно оргаызувати в два етапи: 1-й етап - стацюнарне лкування в медич-нм частиы лкувальноТ установи виконання покарань (мае здтснюватися вщповщно до Закону УкраТни "Про псих1атричну допомогу" [3]); 2-й
етап - амбулаторне лкування при триманы за-суджених у дтьниц1 ресоц1ал1заци' (мае здмсню-ватися вщповщно до кримнально-виконавчого законодавства).
Розглядаючи перший етап лкування слщ за-значити, що медичы частини лкувальних уста-нов виконання покарань (дал1 - ЛУВП), як1 мають повноваження здмснювати примусове амбулаторне лкування, у тому числ1 вщ наркоман!!', по-вины бути забезпечеы кпннною \ бюхЫчною лабораторию, та такими медичними кабшетами, як: ф^ютерапевтичний, рентгенографи, психо-терапевтичний, психолопчного розвантаження \ корекци. Для ефективного лкування наркозале-жних оаб в медичних частинах необхщно пе-редбачити обладнання стацюнар1в, загальна ктькють яких визначалась би залежно вщ планового наповнення установи з розрахунку - 1015% у лкувалы-мй установ1 виконання покарань для тримання \ примусового лкування засудже-них, хворих на наркоман^.
Наявысть зазначеноТ матер1ально-техннно!' бази, на нашу думку, мае створити умови для оргаызаци вщповщного процесу лкування нар-козалежних оаб. Такий процес мае розпочина-тися з моменту прибуття засудженого в установу виконання покарань.
По прибуттю в ЛУВП засуджеы мають спря-мовуватися в карантинно-д1агностичн1 палати стацюнару медично!' частини, де Тм у п'яти-семиденний термш мае бути проведено обсте-ження соматичного \ психнного стану, уточнено вид \ стадт наркоман ¡Т. Серед лабораторних до-слщжень обов'язковими мае бути: кпнко-бюхЫчний аналЬ кров1, аналЬ на В1Лннфекц1ю, кпннний аналЬ сеч1, флюорографы (рентгеног-рафт), електрокардюграф1я.
3 карантинно-д1агностичних палат хвор1 мають переводитися в нарколопчы палати для проведения курсу протинаркоманмного стацю-нарного лкування. Тривалють стацюнарного об-стеження \ лкування буде залежати вщ стану здоров'я засуджених. Хвор1 мають ставитися на диспансерний облк, при цьому мае бути заведена медична карта амбулаторного нарколопч-ного хворого. Одыею з вимог, що мае пред'являтися до лкування, е його безперерв-нють протягом всього етапу протинаркоманмно-го лкування. Пюля завершения курсу активно!' терапп хворому призначатиметься пщтримуюче лкування.
Пюля проведения амбулаторного курсу лку-вання вщ наркоман!' засуджеы мають бути роз-мщеы в загонах, де за ними здмснювалось би постмне спостереження. Конкретний виб1р метод ¡в лкування \ пщтримуючо!' психолопчно!' корекци' доцтьно здмснювати лкарю-наркологу \ психологу з урахуванням ¡ндивщуальних особ-ливостей хворих.
Засуджених, що хвор1 на наркоман¡ю \ мають проходити примусове лкування, необхщно включати в першу групу динамнного спостереження з щомюячними оглядами. Пюля припи-нення примусового лкування !'х необхщно буде комгайно переводити в другу групу облку - конт-рольну, у якм вони мають спостер1гатися до за-юнчення строку, але не бтьше двох-трьох роюв. У зазначенм груп1 для засуджених доцтьно ор-гаызувати щоквартальний огляд лкарем-наркологом.
Проведен! нами дослщження також показали, що досягнення необидного ефекту в лкуваны наркозалежних оаб можливе лише за умови, що протягом усього перюду амбулаторного примусового спостереження засуджеы обов'язково будуть знаходитися пщ наглядом нарколога, ви-хователя \ психолога. Окр1м цього у цей час мають обов'язково проводитися психотерапевтич-не втручання та повторы курси загально-змщнювальноТ, стимулюючо!' терапп. Медикаме-нтозне лкування необхщно поеднувати з активною психотерапию, що постмно супроводжува-тимете вс1 ¡нш1 методи лкування. Весь медич-ний персонал постмно мае вселяти хворим впе-вненють в усп1х лкування, розкривати згубнють вживання наркотиюв, переконувати в можливос-т1 повного одужання. При цьому з дня початку лкування хворого необхщно позбавити можли-вост1 приймати наркотичы засоби чи психотропы речовини.
Конкретний вибф метода л1кування мае зд1й-снювати лкар-нарколог з урахуванням ¡ндивщу-альних особливостей хворих, виду \ стади наркоманИ", супутн1х захворювань. Курси лкування необх1дно проводити протягом трьох роюв, включаючи два роки примусового лкування. В основу процесу примусового лкування доц1льно покласти методику чергування курсу власне примусового л1кування (3-4 тижы) з курсом п1д-тримуючо! загальноукртлюючо!' терап1Т (2-3 м1-сяц1). На 1-у \ 2-у роках - чотири рази на р1к (через кожы два-три м1сяц1), на 3-у роц1 - два рази. Пщтримуюче л1кування може м1стити в соб1 пси-хотерапевтичний вплив (рацюнальна психоте-рап1я, г1пнотерап1я), електросон, медикаментоз-на, загальнозм1цнювальна \ симптоматична те-рап1я.
Усп1х у наданн1 нарколопчного л1кування, на нашу думку, у значим мр буде залежати вщ ч1т-ко!' орган1зац1Т д1яльност1 стацюнару медично!' частини установи виконання покарань. Тому, з моменту прибуття хворий мае бути про1нформо-ваний про оргаыза^ю л1кувального процесу \ вимоги щодо його виконання. Щодня медперсонал вщдтення на ранков1й нарад1 повинен ана-л1зувати орган1зац1ю лкувального \ реаб1л1тац1й-ного процес1в, скпадати план реаб1л1тац1йного розпорядку на поточний день з урахуванням
конкретних умов \ особливостей поведнки конк-ретних хворих. Протягом поточно!' доби медперсонал мае демонструвати активне дотримання ч1тких \ зрозумтих вимог лкувального режиму, залучаючи до цю!' дтльност1 пацюнт1в. Усп1хи вольових зусиль пацюнта щодо оргаызаци са-модисциплЫи медперсонал мае формувати у свщомост1 хворого. На нашу думку, серйозне вщношення до деталей життя хворого у вщдь ленн допомагатиме пщтримувати зацкавленють пацюнта в ствроб1тництв1 з медперсоналом, створюватиме емоцмно позитивну атмосферу ммособистюних вщносин.
У випадках виявлення у засудженого проти-показань, що не сумюн з проведениям примусо-вого лкування, медичною комююю у скпад1 начальника медично!' частини УВП, лкаря псих1ат-ра-нарколога \ лкаря-терапевта необхщно буде виносити р1шення про доцтьнють його припи-нення. Ршення мае прийматися пюля ретельно-го обстеження хворого у стацюнарних умовах.
Результати проведеного нами дослщження також показали, що проблеми лкування нарко-залежних засуджених значно ускпаднюються у випадках, коли таю особи е водночас \ хворими на вщкриту форму туберкульозу легень. I тому, на нашу думку, хвор1 на вщкриту форму туберкульозу легень \ наркоманю мають проходити лкування в туберкульозних лкарнях (вщдтен-нях) чи в протитуберкульозних ЛУВП. Протинар-команмне лкування цих оаб мае проводитися за призначенням лкаря псих1атра-нарколога пь сля кпннного лкування активного туберкульоз-ного процесу лише при переведены з 1-2 групи диспансерного облку в послщуюч1 групи.
Через шють мюяц1в пюля початку примусово-го лкування засуджених доцтьно представляти на медичну комюю медично!' частини УВП, яка мае оцнювати досягнув результати, давати ре-комендаци про термши \ методи подальшого ль кування, визначати групу диспансерного спосте-реження. В окремих випадках розглядати питания про його припинення.
У раз1 ухилення вщ виконання примусового лкування засуджеы наркомани мають визнава-тися злюними порушниками встановленого порядку вщбування покарання \ переводитися до дтьниц1 посиленого контролю.
У раз1 виявлення наркоман!!' у засудженого, якому не призначене судом примусове лкуван-ня, йому мае бути запропоновано добровтьне проходження курсу протинаркоманйно!' терапп.
Сприятливим, з точки зору можливост1 доб-ровтьного, а не примусового лкування, буде вважатися наявнють в анамнез! тривалих (для хворих наркоманами понад шють мюяцв) ремь см, що супроводжуватиметься повним стриму-ванням вщ психоактивних речовин. Якщо такого роду ремюя безпосередньо передувала притяг-
ненню хворого до кримшальноТ вщповщальност1, з приводу чого була призначена дана експерти-за, то це мае бути серйозною пщставою для вщмовлення вщ примусового заходу. При цьому огляд нарколопчного хворого буде включати оцнку наявност1 в нього на момент обстеження установки на стримування вщ наркотичних та ¡нших психоактивних речовин. При оцнц1 тако!' установки доцтьно звертати увагу не на саму по соб1 заявухворого про нам1р вщмовитися вщ них (в експертнм ситуаци даються, як вщомо, будь-як1 общянки), а на деяю супуты психолопчн феномен и, що свщчать про сталють установки. До них слщ вщнести критичне вщношення до за-хворювання, ч1тку аргументац1ю необхщносп вщмови в1д зазначених речовин, що супрово-джують дану заяву, \ адекватн емоцмним про-явам особи, а також конкреты позитивы плани на майбутне, що реал^уються у випадку вщмови в1д вживання наркотиюв (вщновлення ам'Т та соц1ально-корисних зв'язюв, продовження на-вчання тощо).
При безпщставнй вщмов1 в1д добровтьного лкування адмУстрацт УВП мае звертатися до суду з клопотанням про застосування примусового лкування. Пюля позитивного р1шення суду засуджених необхщно буде переводити в лку-вальну установу виконання покарань для три-мання та примусового лкування.
3 питаниям про строки примусового лкуван-ня тюно пов'язане ¡нше - про дострокове припинення лкування, яке, як показало дослщження, позитивно впливае на ¡нших оаб, що вщбувають покарання. Розглядаючи питання дострокового припинення примусового лкування, перш за все, слщ зазначити, що при цьому мають враховува-тися медичн \ соц1ально-психолопчы критерп.
До медичних критерив необхщно вщнести: а) виконання вах лкарських розпоряджень як у стацюнарних, так \ в амбулаторних умовах (проведения обов'язкового обсягу протинаркоманй-ного лкування, передбаченого вщповщними ме-дичними вказ1вками); б) наслщки примусового лкування, що полягають у подоланы фЬично!' \ псих1чноТ залежност1 особи в1д наркотик1в.
До соц1ально-психолопчних критерИв сл1д в1дносити: а) зразкову повед1нку засудженого, що виражаеться в його прагненн зм1нити свое життя, ткпування за свое здоров'я у раз1 продовження вживання наркотиюв; б) дотримання правил внутр1шнього розпорядку установи; в) утримання у чистой робочого м1сця на виробни-цтв1 та особистого м1сця в житлових прим1щен-нях; г) взаемов1дносини з адм1н1страц1ею УВП, ¡з засудженими та ¡ншими особами; сумл1нне ставлення до прац1; д) св1доме дотримання ре-жимних вимог; е) позитивне сприйняття соц1аль-но-виховних заход1в.
Питания щодо припинення примусового лку-вання (так само як i щодо його призначення та продовження) мае вир1шуватися виключно судом.
Вщповщно до законодавства необхщно пе-редбачити можливють скорочення строку примусового лкування в установ1 виконання пока-рань, призначеного судом наркоману, але за умови вщбуття ним не менше половини строку покарання. Питання про скорочення строку мае зважувати суд за мюцем перебування особи на niflCTaßi подання адмнютраци з обов'язковим посиланням на медичний висновок.
Диспансерний облк i динамнне спостере-ження хворих на наркоман^ доцтьно здмсню-вати протягом чотирьох-п'яти poKiB. При цьому таких oci6 необхщно буде включати в одну з чо-тирьох груп динамнного спостереження.
Yci новоприбул1 засуджеы, яким призначене примусове лкування, а також XBopi з тривалютю ремгаТ менше одного року мають вщноситися до I групи динамнного спостереження i пщлягати огляду л1 карем псих1атром-наркологом не рщше одного разу на мюяць. До uiei ж групи необхщно вщносити i нововиявлених хворих на наркомана. Пюля припинення у встановленому порядку примусового лкування засуджеы комгайно мають переводитися в другу групу облку-контролю. У цм rpyni ix необхщно буде cnocTepi-гати до заюнчення строку (але не бтьше трьох poKiß). TaKi XBopi мають пщлягати щокварталь-ному огляду лкарем-наркологом.
При тривалост1 peMicii вщ одного року до двох poKiB хворих на наркоманю доцтьно вщ-носити до II групи динамнного спостереження i оглядати фах1вцем-медиком не рщше одного разу на мюяць.
Хворих з ремюею в1д двох до трьох poKiB необхщно вщнести до III групи динамнного спостереження i оглядати ix один раз у квартал.
До IV групи динамнного спостереження слщ вщносити хворих на наркоманю з ремгаею по-над три роки. Перюдичнсть оглядв у ц1й rpyni мае бути не рщше одного разу в чотири мюяцк
Oci6, що перебуватимуть на облку з д1агно-зом "наркоманя", можливо знмати з облку пюля заюнчення чотирьох-п'яти poKiB з моменту припинення споживання наркотичних та ¡нших засо-6iB, що викликають одурманення.
Дослщження показало, що у 6opoTb6i з наркоманию в умовах УВП сформувалися дв1 про-тилежн позицп у визначенн необхщносп та те-pMiHiB примусового лкування засуджених. Перша позицт зводиться до повноТ вщмови в1д примусового лкування наркозалежних oci6, що вчинили злочини, або до короткострокового ni-кування термшом 1-2 мюяцк Опитан нами рес-понденти пов'язують це з тим, що позбавлення вол1 розглядаеться як стимулюючий фактор ви-
правлення наркомане, тому воно надае можли-BicTb в максимально короткий термн усунути зв'язок хворого з первинним колективом, що за-лишився на волк
Протилежна позиця полягае у необхщносп проводити обов'язкове лкування в1д наркоман!' протягом усього строку вщбування покарання. Свою точку зору респонденти обфунтовують посиланням на числены л1тературы джерела, в яких наркоманя визначаеться як трудновилков-на хвороба i тому потребуе постмного медично-го втручання.
Очевидно, що проблема примусового лку-вання наркозалежних oci6 потребуе подальшого осмислення, наукового обфунтування, виходячи з медичних критер1Тв. В основу таких дослщжень мае бути покладено ствердження про те, що ni-кування наркомане повинно продовжуватися до повного видужання наркозалежних oci6 [4, 5].
Таким чином, примусове лкування засуджених наркомане, повинно стати одним з напрям-KiB комплексно!' загальнодержавно!' системи за-xofliB щодо боротьби з наркоманию. Але, на-жаль, правових пщстав для застосування роз-глядуваного ¡нституту кримшального права в чинному законодавств1 УкраТни не передбачено. Тому, перш за все, необхщно внести вщповщн змни у кримнапьне та кримнально-виконавче законодавство для вир1шення питань правового регулювання примусового лкування наркозалежних oci6, що вчинили злочини. По-друге, пе-редбачити створення вщповщних лкувальних установ виконання покарань, як1 будуть викону-вати функци забезпечення як виправлення, так i медико-соц1ально!' реаб1л1тац1Т засуджених, хворих на наркоманю. Лкувальн установи виконання покарань для засуджених наркоман!в мають вир1шити двоедине завдання:
1) забезпечити примусове лкування наркозалежних засуджених, що мають триматися в них з метою лкування чи полтшення психнного стану, та здмснити медико-соцальн реаб1л1тац1йн1 заходи з використанням комплексу медичних 3aco6iB, 3aco6iB соц1ально-виховного i трудового впливу, режимних i оперативно-профтактичних заход1в;
2) забезпечити виконання покарання у вигля-fli позбавлення вол1 з метою виправлення засуджених i запоб1гання вчиненню нових злочинв як засудженими, так i ¡ншими особами (ч. 2 ст. 50 КК УкраТни).
Л1тература
1. Бтьш детально це питання розглянуто у статл Митрофанова 1.1. OKpeMi питання правового регулювання примусового лкування наркозалежних oci6, що вчинили злочини. - Юридична УкраТна. - 2005. - № 5. - С. 77-80.
2. Зтьберблат Г.М., Ревенок O.A., Жабокрицький C.B., Войтюк Г.1., Чеченюк Л.В., Черняховський I.A. Примусове лкування хроычних алкоголгав та наркомашв: HoBi
пщходи до староТ проблеми // Вюник Прокуратури. - 4. Гофман А.Г., Лошаков Е.С. К вопросу о ремиссиях у 2002. № 5 (17). - С. 92. больных наркоманией // Профилактика, клиника лече-
3. Про псих1атричну допомогу: Закон Украши вщ 22 лютого ние алкоголизма и наркомании, организация наркологи-
2000 р. № 1489-III (1з змЫами, внесеними згщно ¡з Зако- ческой помощи: НИИ психиатрии МЗ РСФСР. - М., 1976.
ном вщ 09.12.2003 № 1364-IV) // BiflOMOCTi Верховно! - 380 е.;
Ради Украши. - 2000. - № 19. - Ст. 143; Вщомосл Вер- 5. Иванец Н.Н. Современная концепция терапии нарколо-ховноТ Ради УкраТни. - 2004. - № 15. - Ст. 221. гических заболеваний. Лекции по наркологии: изд-е 2-е,
перераб. и расшир. // Под ред. Н.Н. Иванца. - М., 2000. -155 с.
Реферат
НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ РЕАЛИЗАЦИИ ПРИНУДИТЕЛЬНОГО ЛЕЧЕНИЯ НАРКОЗАВИСИМЫХ ЛИЦ, СОВЕРШИВШИХ ПРЕСТУПЛЕНИЯ, ВУЧРЕЖДЕНИЯХ ИСПОЛНЕНИЯ НАКАЗАНИЯ Митрофанов И.И.
Ключевые слова: наркомания, наркозависимыелица, принудительноелечение, учреждения исполнения наказания, лечебные учреждения исполнения наказания.
Рассмотрены некоторые вопросы реализации принудительного лечения наркозависимых лиц, совершивших преступления, в учреждениях исполнения наказания. В связи с проведенным исследованием такое лечение указанных лиц целесообразно проводить в два этапа: 1-й этап - стационарное лечение в медицинской части лечебного учреждения исполнения наказания (будет осуществляться в соответствии с Законом Украины "О психиатрической помощи"); 2-й этап - амбулаторное лечение в условиях учреждения исполнения наказания в участке ресоциализации (будет осуществляться согласно уголовно-исполнительному законодательству).
Summary
PROBLEMS DEALING WITH PUT INTO PRACTICE FORCED TREATMENT OF DRUG ADDICTS HAVING COMMITTED A CRIME AT
PENITENTIARIES
Mitrofanov I.I.
Key words: drug addiction, drug addicts, forced treatment, penitentiary.
The paper devoted to some problems dealing with the forced treatment of drug addicts having committed a crime at penitentiaries. According to the study reported this treatment should be carried out into to stages: the 1st stage - inpatient treatment in the medical department of the penitentiary hospital, and the 2nd - outpatient treatment in the resocialization department of a penitentiary.
