CC BY
36
3. Шимов Я. В. Гражданское общество и правящая элита в переходный период: чешский вариант / Я. В. Шимов // Полит. исследования. - 2001. - № 3. - С. 149159.
4. Потураев М. Р. Консенсусний потенщал пол1тично'' комушкаци в умовах щео-лопчного плюралiзму : дис. ... канд. полгг. наук : 23.00.02 / Микита Русланович Потураев. - Дншропетровськ, 2005. - 206 с.
5. Пол1толопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-гр1бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
6. Требш М. П. Пол1тична культура владно'' елiти Укра'ни в умовах розбудови демократично!' правово'' держави / М. П. Требш // Проблеми та перспективи формування нацюнально'' гумаштарно-техшчно'' елгги : зб. наук. пр. / за ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського. - Вип. 26 (30). - Х. : НТУ «ХП1», 2010.- С. 110-118.
7. Симоненко И. П. Формирование и смена политической парадигмы : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.01; 23.00.04 / Иван Петрович Симоненко. - Одесса, 1996. - 207 с.
8. Lipset S. М. The Confidence Gap: Business, Labor, and Government in Public Mind / Seymour Martin Lipset and William Schneider. - Baltimore : Johns Hopkins University Press, 1987. - xxiv, 460 p.
Л. М. Андрушко, кандидат мистецтвознавства, доцент, Льв1вський державний ушверситет внутр1шшх справ
ДЕРЖАВНА МИТНА ЕКСПЕРТИЗА 1КОНОСТАСУ ЯК КУЛЬТУРНОÏ Ц1ННОСТ1
Кожне наступне поколшня успадковуе вщ попередшх певний р1вень куль-тури. Освоюючи його, воно використовуе все найкраще, що було створене розумом i практичним досвщом майстр1в минулого, що пройшло випробу-вання часом. А успадкування культурних цшностей будь-якою державою е неоцшенним подарунком для ïï духовно'' скарбнищ. Саме тому охорона культурних цшностей е предметом велико'' уваги з боку мiжнародного ств-товариства. Сьогоднi через систему мiжнародних норм i принцитв, через законодавство окремих держав здшснюеться реалiзацiя культурних прав людини, закршлених у Хартп прав людини, яю зводяться до одного - зберег-ти на Землi культурну спадщину людства. 1коностаси, якi становлять куль-турнi цiнностi та перемiщуються через митний кордон Укра'ни, повиннi обов'язково пройти експертизу та отримати свщоцтво на право вивезення/ ввезення/транзиту [7].
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
Зпдно з постановою Кабшету М1шс^в Украши вщ 26 серпня 2003 р. № 1343 «Про затвердження Порядку проведення державно! експертизи куль-турних щнностей та розмiрiв плати за п проведення» визначено такi основнi поняття, як культурнi цiнностi, державна експертиза культурних щнностей, об'екти експертизи, заявник, експерт, мистецтвознавець [9]. Експертиза культурних щнностей е важливою ланкою в системi облiку та контролю за збере-женням пам'яток нащонально'1 культури, !х перемiщенням через митний кордон Украши, а також у сферi регулювання правовiдносин розпорядництва, пов'язаних iз ними майновими комплексами уах форм власностi [7]. Екс-пертна дiяльнiсть активно сприяе науковому вивченню культурних щннос-тей - артефактсв нашонально! юторп, матерiальних носив iдеалiв народу, а також специфiчного товару на св^овому ринку [5]. Для прикладу, питання експертизи шоностаав е неоднозначним i дуже складним. Найбшьшою проблемою е недостатня кшьюсть лiтератури, а необхiдний матерiал зосереджений лише в окремих публiкацiях. Окремi питання дослiдження культурних щн-ностей висв^лено й у мистецтвознавчiй, i в спецiалiзованiй митнiй лiтерату-Р [1; 2; 7].
Для того, щоб провести комплексну фахову експертну ощнку iконостасу та iкон, необхщно ознайомитися з творами iконопису рiзних перiодiв, оскшь-ки кожний перюд мае сво! характернi особливостi. Давш iкони малювалися темперою, тобто фарбовим розчином, зв'язуючою речовиною якого була емульая з води та яечного жовтка. З XVI ст. твори шонопису виконуються олiйними фарбами. 1кони, написанi темперою, володiють великою стшкютю кольорiв, довго зберiгаються. На давшсть iкони вказуе фарбовий шар, який здебшьшого завжди е пошкодженим. 1кони XVI ст. зазвичай намальованi на дерев'яних дошках таких порщ дерев, як дуб, бук, липа, вишня, груша та ш. Кожна шона обрамлена ризами, як закршлеш цвяхами. Ризи виготовлялися з металу, тканин та дерева. Ризи вкривалися левкасом або позолотою та за-кривали переважно шмби та поля шони. 1з зворотного боку шони стягували-ся спецiальними мiцними клинками - дубовими або металевими шпугами. У добу Середньовiччя на дошках для шон вирубувалися невеликi заглиблен-ня, розмiром менше одного сантиметра, яю називалися ковчежками. Дно ковчега залишалося шершавим, на нього наносився шар грунтивки. В iконах XVI-XVII ст. промiжки мiж кiлькома шарами левкасу вистеляли тонким полотном - паволокою, на яку наносився ще один або кшька шарiв левкасу, залежно вщ фактури полотна [1, с. 39-64].
Тло та шмби святих на шонах золоченi, тобто вкрит шаром сусального золота. У творах бшьш пiзнього часу сусальне золото замшене на штучне, яке мае зеленкуватий вщтшок. До XV ст. сусальне золото наносилось на рiвно вигладжену поверхню левкасу, а починаючи з XVI ст. з'являються
орнаменти геометричних мотивiв на тл та на шмбь Зображення лику святого на шош вказуе на дату та мюце 11 створення. Лики на давшх iконах зобра-жалися смаглявими, волосся - кучерявим, очi - великими, зшищ - широко розкритими, носи - тонкими та довгими. Шсля зникнення впливу Вiзантп на шономалярство лики почали зображатися бiльш реалютичними.
У давнiх творах iконопису юнувала ieрархiя зображення, тобто на перед-ньому планi зображався святий, який був великих розмiрiв порiвняно з шши-ми фiгурами [6, с. 19-24]. Вся арх^ектура на давшх шонах зображалась на одному рiвнi. Пiсля XV ст. пейзажi на шонах набули реалiстичнiшого зображення. Починаючи з XVI ст. щоки на ликах святих стали шдрум'янюватись, вуста почали зображати яскраво червоними. До VIII ст. шони не покривали-ся олiфою, а починаючи з XVI ст. - кожна шона вкрита олiфою або лаком [8, с. 44-54].
Вщповщно до постанови Кабшету МЫс^в Укра'ни ввд 26 серпня 2003 р. розрiзняють такi види експертизи, як попередня, первинна, повторна, додат-кова, контрольно-наукова i науково-технiчна [3]. Попередня експертиза проводиться мистецтвознавцями для визнання об'екта культурною цiннiстю або предметом культурного призначення сершного чи масового виробництва на пiдставi норм атрибуцп та критерпв його художньо'!, юторично'!, етнографiч-но'1 та науково'1 значущосп [9]. Первинна експертиза проводиться для тд-готовки обгрунтованого експертного висновку на об'ект експертизи. Повторна експертиза проводиться у разi виявлення порушення вимог цього Порядку тд час проведення первинно'1 експертизи або за наявносп обгрунтованих претензiй заявника до експертного висновку первинно'1 експертизи [9]. До-даткова експертиза проводиться у раз^ коли виникли новi науковi пiдстави для характеристики об'екта. Контрольна наукова i науково-технiчна експертиза проводиться для перевiрки висновюв первинно'1 експертизи за шщати-вою суб'ектiв експертизи, зацiкавлених у спростуванш окремих положень, частин або загалом висновюв ранiше проведених експертиз [3].
Посадова особа Державно1 служби контролю або мистецтвознавець проводить попередню експертизу об'екта, у разi потреби рекомендуе iншi види експертизи та визначае експерта [9]. В експертному висновку зазначаеться достовiрнiсть об'екта, автор, назва та подаеться його атрибутивний опис, який складаеться за такими критерiями: час створення, причетшсть до юторичних подш, культурних традицiй народiв i пам'яток ютори, видатних особистостей, виробникiв, мануфактур i шкiл; рiвень визнання автора, стан збереженосп, знаки та позначки, комплектшсть, лiнiйнi розмiри, соцiокультурна функцiя, рiвень суспiльного визнання, унiкальнiсть, рiвень виконавсько'1 технiки та популярностi, наукова значущють, оцiнна вартiсть [3]. Експертний висновок повинен мютити аргументовану рекомендацiю щодо доцiльностi включення
BicHUK Нацюнального yHieepcumemy «Юридична академiя Украши iMeHi Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
об'екта до Державного реестру нацюнального культурного надбання та мож-ливост вивезення його з територп Украши.
У разi прийняття Державною службою контролю ршення про можливють вивезення (тимчасового вивезення) культурних щнностей, власнику культурних щнностей чи уповноваженш ним особi видаеться свщоцтво встанов-леного зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних щнностей. Зразок свщоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних щнностей затверджуеться Кабшетом М1шс^в Украши. Свщоцтво на право вивезення культурних щнностей е пщставою для пропуску зазначених у ньому культурних щнностей за межi митно'1 територп Украши. Закон Украши «Про вивезення, ввезення та повернення культурних щнностей» вщ 12.09.1999 р. № 1068-XIV регулюе порядок вивезення, ввезення та повернення культурних щнностей в Украшу i спрямований на охорону культурно'1 спадщини та розвиток мiжнародного сшвроб^ництва Украши у сферi культури [4].
Отже, проведення експертизи шоностасу - складна справа, бо процес щентифшацп творiв мистецтва, на жаль, поки що не пiддаеться ч^ко зафiк-сованому формальному опису, а часто мае евристичний характер i залежить вiд професiйного рiвня та професшно!' штущп експерта [1, с. 3-9]. Хоча за-гальнi правила ощнювання пам'яток культури передбачають виконання екс-пертами таких видiв робт iдентифiкацiя; атрибуцiя; визначення прогнозно'1' вартосп пам'ятки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Додш С. В. Особливост проведення експертизи з деяких вид1в митних справ / G. В. Додш // Митна справа. - 2004. - № 3. - С. 3-9.
2. Дусик А. В. Правовий статус експерта у провадженнях по справах про порушен-ня митних правил / А. В. Дусик // Митна справа. - 2002. - № 1. - С. 27-35.
3. Про судову експертизу [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 25.02.1994 № 4038-Х11. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.
4. Про вивезення, ввезення та повернення культурних щнностей [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 12.09.1999 № 1068-XIV.- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1068-14.
5. Про охорону культурноï спадщини [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 08.06.2000 № 1805-III. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 1805-14.
6. Логвин Г. Украшський середньов1чний живопис / Г. Логвин, Л. Мшляева, В. Свен-цщька. - К. : Мистецтво, 1976. - 337 с.
7. Митний кодекс Украши вщ 11.07.2002 № 9-VI // Вщом. Верхов. Ради Украши. -2002. - № 38-39. - Ст. 288.
8. Овайчук В. Украшське малярство Х-ХУШ ст. Проблемы кольору / В. Овайчук. -Льв1в : Каменяр, 1996. - 480 с.
9. Про затвердження Порядку проведения державно! експертизи культурних цшностей та розм1р1в плати за 11 проведення [Електронний ресурс] : постанова Каб. Мшютр1в Украши вщ 26.08.2003 № 1343. - Режим доступу: М1р:/^акоп2. rada.gov.ua/laws/show/1343-2003-п.
Н. А. Ванникова, кандидат пол^ичних наук, доцент, Харювський нацiональний унiверситет iменi В. Н. Каразiна
ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ РЕФЕРЕНДНО1 ДЕМОКРАТЫ (еВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВ1Д)
Дослiдження участi громадян у виробленш полiтичних рiшень е однiею з прюритетних тем пол^ично1 науки. В контекст потенцшно1 перспективи винесення на референдум питання про вступ Украши до Швшчноатлантич-ного Альянсу ця проблематика набувае особливо1 актуальность Викорис-тання механiзмiв безпосереднього залучення громадян до вироблення й ухвалення пол^ичних ршень е центральною тезою сучасних теоретичних штерпретацш демократичного урядування. Переваги прямо1 участi громадян у пол^икотворчих процесах е очевидними: окрiм свое1 визначально1 функ-ц^ - забезпечення прямого народного волевиявлення, плебшцитарш меха-нiзми ухвалення рiшень сприяють активiзацп громадянсько1 самосвiдомостi i можуть посилювати згуртованiсть суспiльства перед необхiднiстю вирь шення загальносуспiльних проблем. Рiзноманiтнi форми громадянсько1 партисипацп у виробленнi пол^ичних рiшень покликанi забезпечувати ш-клюзившсть у систему урядування i громадський контроль за владою.
Серед плебюцитарних механiзмiв ухвалення рiшень референдуми е най-поширенiшою формою прямо1 демократа через 1хнш законодавчий статус у багатьох крашах, а також масштаби 1хнього впливу на перебiг подш. Наукова лiтература пропонуе чимало визначень референдумiв i спроб 1хньо1 дифе-ренщацл вiд плебiсцитiв. У рамках пол^ично1 науки референдум здебшьшо-го ототожнюеться з плебiсцитом як затвердження пол^ичного ршення шляхом народного голосування, тобто як звернення до виборчого корпусу з метою ухвалення остаточного ршення з конституцшних, законодавчих або внутрiшньо- i зовшшньопол^ичних питань.
У спектрi нормативно-правово1 оцшки, зокрема мiжнародного права, пвд-креслюеться ввдмшшсть мiж референдумом i плебюцитом. Плебiсцит трак-
