CC BY
61
Пiд час натурного експерименту як дослщний зразок використовували АЦ-40 на базi вантажного автомобшя ЗиЛ-131 вантажопiдiймальнiстю 5 т. Для оцшювання роботи манiпулятора використовувався маншулятор "Palfinger" моделi РК120001 з вильотом стрши 7 метрiв, робочим тиском системи 30 МПа i вантажопiдiймальнiстю 3 т.
Лггература
1. В1кович 1.А. Задачi по адаптаци автомобiлiв середньо'1' вантажопiдйомностi для ix ефективно'1' участ в лшвщаци надзвичайних ситуацiй / 1.А. Вшович, М.З. Лаврiвський // Збiр-ник наукових справ. - Львiв : Вид-во СПОЛОМ. - 2005. - Вип. 6. - С. 156-162.
2. Вжович 1.А. Розроблення принцитв адаптаци транспортних засобiв для потреб лш-вщаци наслiдкiв надзвичайних ситуацш / I. А. Вiкович, М.З. Лаврiвський // Пожежна безпека : зб. наук. праць. - Львiв : Вид-во ЛДУБЖД. - 2006. - Вип. 8. - С. 46-50.
3. Лавр1вський М.З. Проблеми розвитку манiпуляторiв, як шарнiрно-зчленованих ме-хашчних систем / М.З. Лаврiвський, Р.В. Зшько, I.C. Лозовий // Пожежна безпека : зб. наук. праць. - Львiв : Вид-во ЛДУБЖД. - 2008. - Вип. 13. - С. 58-64.
4. Зшько Р.В. Апробащя математично'1' моделi роботи i руху автонавантажувача // Вю-ник Технологичного унiверситету Подiлля. - Хмельницький : Вид-во ТУП. - 2000. - Вип. 3. -С. 129-134.
5. Черевко Ю.М. Узагальнений алгоритм проведення дослщжень при фiзичному моде-люваннi / Ю.М. Черевко, 1.А. Вiкович, Р.В. Зшько // Вюник ЖДТУ. - Сер. : Техтчт науки. -2008. - Вип. Ш (46), т. II. - С. - 37-44.
6. Нефедов А.Ф. Планирование эксперимента и моделирование при исследовании эксплуатационных свойств автомобилей / А.Ф. Нефедов, Л.Н. Височин. - Львов : Изд-во "Вища шк.", 1976. - 160 с.
Лавривский М.З., Зинько Р.В., Лозовый И.С. Методика экспериментального исследования пожарного автомобиля модульной компоновки для гашения лесных пожаров
Предложена методика экспериментального исследования рабочих процессов пожарных машин, адаптированных для использования в чрезвычайных ситуациях. Методика базируется на использовании комплекса аппаратуры, который дает возможность всесторонне оценить ряд параметров и сравнить полученные результаты с результатами теоретических исследований. Исследования осуществляли для манипулятора, который можно установить на пожарный автомобиль модульной компоновки.
Ключевые слова: пожарные автомобили, модульность, многофункциональность, лесные пожары.
Lavrivskiy M.Z., Zin 'ko R.V., Lozovyj I.S. A method of experimental research of fire car of module arrangement is for extinguishing of forest fires
The method of experimental research of workings processes of fire trucks, adapted for the use in extraordinary situations is offered. A method is based on drawing on the complex of apparatus, which enables comprehensively to estimate the row of parameters and compare the got results to the results of theoretical researches. Researches carried out for a manipulator which can be set on the fire car of module arrangement.
Keywords: fire cars, modularity, multifunctionness, forest fires.
УДК502.74:591.5(47.81) Мол. наук. ствроб. Б.А. Омельчук-
Музей "Золочiвський замок "
ДЕРЕВИНА ТА КАМ1НЬ В ОБОРОННОМУ БУД1ВНИЦТВ1 СТАРОСАМБ1РСЬКОГО П1ДГ1Р'Я У XIII-XVI СТ.
Проаналiзовано процес поступового переходу вщ домiнуючоi системи де-рев'яно-земляних укршлень княжо'1' доби до мурованого оборонного будiвництва за-
хщноевропейського типу доби перебування Старосамб1рського Пiдгiр'я у складi Польського королiвства. Робота присвячена св1тлш пам'ятi дослiдника оборонного будiвництва М. Рожка.
Ключов1 слова: замок, фортеця, оборонне будiвництво, Галичина, Пщпр'я.
У польськш науковш та науково-популярнш л1тератур1 дониш нерщ-ко постулюеться погляд, шбито вагому роль у спорудженш кам'яних оборон-них укршлень на етшчних украшських захщних землях вщграв польський король Казимир III (1333-1370) [35-37]. У контекст пущено! в хщ польським хрошкарем XV ст. Яном Длугошем привабливо! для польських вчених фор-мули, що шбито саме Казимир зайняв Русь "дерев'яну" (насправд1 у його тво-р1 йдеться про Польщу, а не Русь) [31, с. 301-302], а залишив ii по соб1 "ка-м'яною" ("мурованою"), саме цьому володарев1 Польського корол1вства при-писують буд1вництво кам'яних оборонних споруд Львова, Галича та низки ш-ших мют Галичини. На наш погляд, особиста роль Казимира III у поширенш кам'яного оборонного буд1вництва захщноевропейського зразка на приедна-них до Польського корол1вства землях Корол1вства Рус деяк юторики знач-но перебшьшують. Насправд^ ще попередник Яна Длугоша, тдканцлер короля Казимира Ян з Чарнкова, зазначав, що його суверен лише укршив "в Ру-ськш земл1 мюто i гради Лямбург або Льв1в, м1сто Перемишль, мюто i град Сянок, мюто Коросно, гради Любачiв, Теребовля, Галич, Тустань" [33, с. 626627]. Ян Длугош, безумовно, використав твiр свого попередника та додав на-званi обороннi пункти до польських, що !х дiйсно збудував Казимир.
До наших дослiдницьких завдань не входить детальне висвiтлення ушх етапiв оборонного зодчества часiв суверенного юнування Перемиського князiвства, далi - об'еднаного у 1199 р. князем Романом Мстиславичем Воло-димиро-Галицького князiвства, пiсля 1253 р. - Руського королiвства, що вже значною мiрою дослiдили кiлька поколiнь вiтчизняних i зарубiжних науков-цiв [1, 3, 6, 9, 12, 14, 17, 18, 20]. Але, розпочинаючи розгляд питання про оборонне кам'яне будiвництво XIII-XVII ст. на теренах Швденно! Львiвщини (в ii сучасних адмшютративних межах), конкретно - ii Старосамбiрськоl шд-прсько! частини, ми зобов'язаш вiдобразити бодай тi оборонно-будiвельнi досягнення, якi насправдi iснували задовго до чужоземного завоювання цьо-го краю, шшими словами - засвщчити, що обороннi споруди Львiвщини свого часу не поступалися захщноевропейським своею потужнiстю, а в окремих випадках, навпаки, подивовували i нав^ь стали взiрцевими для завойовникiв.
Дерев'яне будiвництво украiнцiв мало давнi i мiцнi традици. Не тiльки житловi та господарськi будiвлi, а й оборонш споруди зводились переважно iз дерева. Збереженi у лiтописах та у шзшшш жонографи зображення дають змо-гу сучаснику бачити усю складну структуру дерев'яного зодчества, що ii тд-тверджують й сучасш археологiчнi розкопки [29, с. 17; 8, с. 289-295]. Почина-ючи з кшця Х ст., у багатьох мютах Русi закладали i споруджували не лише мурованi сакральш споруди, а й мiськi укршлення, насамперед - ворота [22].
На теренах сучасно! Львiвщини, що за географiчно-ландшафтними рисами належать до кшькох районiв, будiвничi оборонних укршлень здавен враховували мiсце розташування об'екта та максимально достосовували його до мюцевого рельефу. Найвищим взiрцем умiлого поеднання природних
умов, дерев'яних та кам'яних (природних та рукотворних) елеменлв констру-кцiй слугуе ушкальна карпатська фортеця Тустань - чи не найкраще вивчена хорошим знавцем наскельного дерев'яного будiвництва М. Рожком пам'ятка оборонного будiвництва IX-XIII ст. у Швденнш Львiвщинi [27]. Аналопчш прийоми застосовували давнi зодчi не лише в Карпатах, а й у шших мюцевос-тях, де для цього були сприятливi умови [27, с. 164-182].
Найкраще археолопчно дослщженими на теренах Львiвщини е рiзно-типовi вали та рови - землянi частини оборонних споруд княжо1 доби, що скрiплювалися дерев'яними огорожами чи дерев'яними зрубними каркасами, кашицями i городнями [13, с. 225-229]. Археологам часто трапляються за-лишки простого типу наземних оборонних конструкцш - частоколiв - щшь-ного ряду забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпiв. Найчасть ше ïx споруджували на передньому нахилi валу, а у мiсцях природного крутого шдйому - на його внутршньому боцi. Дерев'янi городш (писемний тер-мiн, яким позначали зруби, засипанi землею i каменем, на вщмшу вiд пусто-тших клiтей) нерiдко виходили на поверхню.
Багатовiковий досвiд горян Украшських Карпат втшився у наскельнiй фортецi Тустань. Ïï наземнi стiни були зрубними та пустотшими. Внутрiшнiй простiр використовували пiд житло та камери вшськового i господарського призначення. Багатоповерхову (М. Рожком виокремлено п'ять еташв будiв-ництва Тустанi) забудову увiнчували виносш бойовi галереï - стовпово-до-щат та зрубнi (вiдкритi та закрит у верxнiй частинi, з прорiзами-бiйницями) заборола, конструкцiю яких з максимальною точшстю та вiрогiднiстю первiс-ного вигляду вдалося реконструювати за збереженими у скелях вирубаними пазами [24, с. 157]. Використання цих пазiв давало змогу градобудiвникам використовували прийом, що його у фортифжацшному будiвництвi назива-ють талус. Його криволшшний профiль був призначений до рикошетування снарядiв, що падали згори та знищення пiдступаючого пiд фортечш стiни ворога [5, с. 120; 13, с. 230].
Удосконалення способiв здобуття фортець за допомогою каменемет-них та стiнобiйниx машин, а згодом - вогнеметноï та вогнепальноï зброï, привело до побудови в часи правлшня династи Романовичiв нового виду оборонних укршлень - веж. Вони виконували як оборонну, так i сторожову фун-кщю, а тому нерiдко споруджували значно вище фортечно1' забудови. Надво-ротнi i сторожовi вежi у писемних джерелах фшурують як ворота. Найчасть ше сторожовi вежi споруджувалися на найвищих точках рельефу мюцевосл, що давало змогу вести спостереження за значною довколишньою територiею [21, с. 139]. Таю двi веж^ правдоподiбно, височiли на городищi Ворота (Яво-рiвщина), де археологами виявлено на поверхш валу залишки ix кам'яних фундаментiв [19, с. 29].
Дерев'янi обороннi споруди з внутршнього та зовнiшнього бокiв з протипожежною метою замащували глиною, що значно шдвишувало ïx здат-нiсть протистояти використовуваним ворогами запалювальним засобам. 1н-коли вежi були комбiнованого типу, тобто мали кам'яний мурований низ та власне дерев'яну зрубну вежу.
Вopoтa, безсyмнiвнo, стaнoвили один iз нaйбiльш вaжливиx елементiв деpев,яниx oбopoнниx yкpiплень. Одш aбo декiлькa вopiт (тaк, гopoдище, poз-тaшoвaне сxiднiше нинiшньoгo с. Пiдгopoдище по6лизу лiтoписнoгo Звениго-poдa нa Львiвщинi мaлo двое вopiт [2, с. 58]) мaйже зaвжди 6ули зaxищенi пpиpoдними тa штучними спopyдaми [13, с. 231].
Ha теpитopiï Пiдгip,я чеpез м. Стapий Сaмбip, селa Tеpшiв, Спaс, Ясе-ницю Зaмкoвy до Ужоцького тa Веpецькoгo (Вopiтськoгo) пеpевaлiв пpoлягaв дaвнiй шляx "Русьга путь" тa Kapпaтськa oбopoннa лiнiя [2V, с. 164-166]. Се-pед сеpiï "^opir", як пpикpивaли доступ до Kapпaт, особливе мюце вщводи-лось Стapoмy Сaмбopoвi. M. Рожко був пpиxильникoм вдапелятивного toxo-дження нaзви мiстa. "Сaмбip, писaв учений, - нaйстapiший тип oбopoннoï спopyди, якa е ^ох^ною (вopiтнoю) вежею, що зaвеpшyeться ^имщенням для стopoжi" [23, с. V], aдже стapoслoв,янське знaчення "сaмбopa" (sambor-za) - "стовп" [32, с. 103].
Дaвнi деpев,янi yкpiплення apxеoлoги дoслiдили у Tеpшoвi, Святому Стас (гopoдище нa "Зaмчищi" XII-XIII ст., oбopoнний мoнaстиp, у якому був цегляний xpaм 1252-1253 pp.; ypoчищa "Вежa", "Стopoжня"), Лaвpoвi (мотас-rap XII ст. з мypoвaним xpaмoм XIII ст.) Вoлoшинoвiй, Гpoзьoвiй, Стpiлкax, Poзлyчi [2V, с. 169-183].
Дослщник iстopiï Стapoсaмбipщини I. Mицькo yзaгaльнив дaнi, пoчеp-пнyтi з apxiвниx дoкyментiв пpo нaзви деякиx пiдгipськиx поселень тa м^ото-пoнiмiв, як свiдчaть пpo ïx oбopoннy функцда: Гвiздець - вiд дaвньoслoв,янсь-кого "гвозд", тобто нaвмиснo невикopчoвaнi смуги люу, якi мaли yтpyднювaти вopoжi нaпaди в пpикopдoнниx paйoнax; селa Стpiлбичi тa Бaчинa дopoгoю та Стapий Сaмбip; с. Пoтiк, що колись мaлo нaзвy "Зaлiзнa бpaмa"; гpyнт Стpiль-бицького мoнaстиpя у дaвнинy нaзивaвся "нa Стopoжoвoмy гopбi"; у Стapoмy Сaмбopi iснyють м^отопошми "Ban" нa гopi Oстичi тa Pимськiй гopi, "Осу-вop", "Зaвaлля", "Пoвaлиськo", "Baли" (бiля "Miськoï Бpaми"), "Злупки" (мож-ливо, вiд "слуп" - стовп); у с. Boлi Koбилянськiй" - "Пiд Baдoм", "Пiдвaлля", "Пoзaвaлля", "Haд вaлaм"; у с. Святому Ста - "ropa Bежa", "ropa Зaмчище", "ropa Bеpxтiнь (Bеpxнiй Tин?), "ropa Tiнь", "Пiдтiня", "Стopoжa"; у с. Сoзa-нi - "Bopo™^^', "Зaвaлиськa", "Стopoжевий Гopб"; у с. Сушищ Pикoвiй -"ropa Bежa", "Bежa", "Bишкa", "Зaвaлля", "Ban", "Bara"; у с. Бyсoвиськax -"ropa Bежa", "ropa Вишки"; у с. Лужку Гopiшньoмy - "Зaвaлoвa"; у с. Grprn-кax - "ropa Пеpелaзи", "Пiд Звaлoм", "Зaвapтище", "Пiд Зaмкoм", "Пiд Зaлoмa-ми", "Пiдгopoдищa"; у с. Boлoшинoвi - "Звaлиськa", "Bopoдця", "Гopoдище"; у с. Tеpшoвi "Baли", "Пiдвaлки", "ropa Bежa", "Вишки, "Гopoдне нa Лисiй Topi", "ropa Гopoдинь", "Стapий Зaмoк", "Потж Зaмчиськa", "Пiз Зaмкoм", "Пiд Зaм-чиском"; у с. Лiнинa Велит - "Bopoтний", "Поток Bopoтний"; у с. Лaвpoвi -"Bopoтний Потш", "ropa Bopoтнa" [16, с. 22-23].
Ha Стapoсaмбipськoмy вiдтинкy шляxy бyдyвaлися й oбopoннi мотас-тиpi. Аж до пoчaткy XVIII ст. у ниx xoвaлися мешкaнцi Стapoсaмбipськoгo Пiдгip,я вiд нaбiгiв opд кpимськиx тaтap i тypкiв. Пpo один iз тaкиx мотасти-piв йдеться тд 1240 p у Гaлицькo-Boлинськoмy лггопиЫ, де oпoвiдaeться пpo зупинку у Бoгopoдичнiй oбителi Синевидного (нa Скoлiвщинi) князя Дaнилa Poмaнoвичa [10, с. 398].
На теpенi Стapосaмбipщини чи не нaйкpaще yкpiпленими обоpонними об'ектами 6ули Пpеобpaженський (Святоспаський) та Лaвpiвський монaстиpi. Пpеобpaженський мотаст^ був споpyджений пiд гоpою, на якш обоpоннi ук-piплення постали вже в Х11-Х111 ст. i де згодом було споpyджено замок [27, с. 176; 15, с. 37-39]. У цш обшеш pозтaшовyвaлaсь кам'яна обоpоннa вежа (кiн. XIII - поч. XIV ст.) та мypовaнa стша (XIV-XV ст.) [11, с. 36G-361]. "Датуван-ня виявлено1' в пpоцесi apхеологiчних дослiджень кам'яно1' стiни XIV-XV сто-лiттями, зауважував M. Pожко, - дае шдставу вважати, що пеpшi обоpоннi сть ни були деpев'яними i лише шзшше ïx побудували з каменю. Деpев'яною була й житлова забудова мотаст^я. Таку зpyбнy споpyдy виявлено в кyльтypномy шapi пpи дослщженш вежi. Ця споpyдa могла входити в обоpоннy систему монaстиpя або мала безпосеpеднe вiдношення до само1' вежi. Центpaльним обоpонним пунктом на теpитоpiï монaстиpя була кам'яна вежа" [23, с. 11].
Пош^еними у eвpопейськомy сеpедньовiчномy обоpонномy бyдiвниц-твi були вежi-донжони, якi у л^описах позначають теpмiном - столпъ. Pyi™ деяких "стовпiв" дiйшли до наших дшв, або ix фундаменти apxеологи виявили у м. Kaм'янкa, поблизу м. Люблша, у м. Холм^ м. Судова Вишня, селах Спа-лисько, Гоpодисько, Kомapовичi [26, с. 15G]. Вежу Пpеобpaженського монас-тиpя pосiйськa дослiдниця M. Maлевськa вважала aнaлогiчною волинським вежам [11, с. 36G; 28, 5G]. Вона допоки зостаеться единою виявленою пам'ят-кою такого типу на теpенax Пiдгip'я. У Лaвpiвськомy монaстиpi виpaзнi обо-pоннi pиси мае мypовaний Онyфpiïвський xpaм, побудований у XIII ст. [16, 24]. Стapий Сaмбip так само мав добpе yкpiплений замок [4, с. 21].
Щ пpиклaди пеpеконливо доводять, що тpaдицiï мypовaного та комбь нованого кaм'яно-деpев'яного обоpонного бyдiвництвa були пошлет за кня-жоï доби не тшьки у стольних гpaдax, а й у сшьськш мiсцевостi задовго до за-воювання кpaю польським коpолем Kaзимиpом.
З деpевини виготовляли також шдйомш мости, якi, шдшмаючись веp-тикально за допомогою pyчниx пiдiймaльниx меxaнiзмiв, зачиняли пpоpiз во-piтниx веж [13, с. 231]. Свого часу pосiйський iстоpик apxiтектypи П. Paппо-поpт висловив думку, що шдйомш мости в у^ашських обоpонниx у^шлен-нях не були пош^еним явищем. M. Pожко на основi писемних та apxеологiч-них даних пеpеконливо довiв, що Тустанський шдйомний мiст фyнкцiонyвaв ще у XII ст., в той час як у Cвpопi аналопчш пpистpоï почали викоpистовyвa-ти у XIII-XIV ст. [25, с. 64-65].
Завоювання Py^raro коpолiвствa Польщею мало наслщком дapyвaн-ня коpолем iноземцям колишшх княжих, бояpськиx та гpомaдськиx володшь. Так сталося, нaпpиклaд, у 1374 p., коли васал yгоpського коpоля Володислав Опольський надав пеpеселенцям з Опавсь^' Сiлезiï бpaтaм Геpбоpтy та Фpi-дpixy Опавчикам села Добpомиль, Смiльник, Стapявy, Сушицю, Xиpiв, Гоpо-довичi, Ляшки, Чaплi, Сyсiдовичi з ^авовм осадити нове мiсто iз замком. Так pозпочинaвся новий етап обоpонного бyдiвництвa, що його здшснювали чyжоземцi. Згодом у декiлькоx iз названих сiл виpосли пpивaтнi мюта. Най-пеpше такий статус отpимaв Фельштин (назва походить вiд pодового маетку Фельштайн, нинi - Скелiвкa). Початково мiсто було невеликою фоpтецею, обнесеною валами i pовaми, з в^'зною бpaмою i пiдвiсним мостом. Постшна
загроза нападiв орд кримських татар спонукала власниюв мюта збудувати ви-соку (до 25 м) сторожову вежу i замок.
Оборонш укрiплення зводили у мютах Хировi та Добромилi. Незважа-ючи на це, у 1502 р. Хирiв зруйнували ординцi [4, с. 26]. Добромильський де-рев'яний замок був збудований коштом Миколи Гербурта у 1450 р. У 1497 р. поселення i замок зазнали значних руйнувань вщ нападу ординщв. Король Ян Ольбрахт з метою його вщродження надав йому статус мюта. У 1531 р. було збудовано дерев'яний костел. Отримавши у 1566 р. Магдебурзьке право, мешканщ Добромиля доклали великих зусиль та значно змщнили обороннi муроват споруди мiстa [20, с. 183; 7, с. 155-166].
Стильовi вiяння Вiдродження добре помiтнi на приклaдi замку у с. Муроване (до 1948 р. - Ляшки Муроваш). Отримавши вiд короля село, ма-гнатська родина Тaрлiв у 1556 р. звела замок з високими баштами та ровами, заповненими водою. Традици давнього дерев'яного оборонного будiвництвa помiтнi нaвiть у сакральних спорудах XVIII ст. Примiром, завершення дзвь ницi у с. Бусовисько iмiтуe обороннi вежi попереднiх столiть. Таю ж риси влaстивi й про'знш дерев,янiй вежi-дзвiницi у с. Тотльниця.
Таким чином, нaведенi у цш публжаци джерельнi та лiтерaтурнi дат, дають пiдстaви для висновку, що за наведеною вище формулою Яна Длугоша сто'ть лише часткова змша будiвельних трaдицiй, пов'язана з переходом вщ домiнуючоi системи дерев'яно-земляних укршлень княжо!' доби до мурованого оборонного будiвництвa захщноевропейського типу доби перебування укра-1'нських земель у склaдi Польського королiвствa (з 1569 р. - Речi Посполито!').
Л1тература
1. Бевз М. До проблеми реконструкци арх1тектурно-планувально'! системи княжого Бе-лза в св1тш картограф1чних джерел // Белз i Белзька земля : наук. зб. - Белз. - 2004. - Вип. 1. -С. 111-118.
2. Берест Р.Я. Hrni археолопчт мaтерiaли з околиць л^описного Звенигорода // Галич i Галицька земля в державотворчих процесах Украши : матер. Мгжнар. ювшейно! наук. конф. -Iвaно-Фрaнкiвськ-Гaлич, 1998. - С. 56-60.
3. Гаськевич О. та iH. Замки Захщно! Украши. Iсторiя. Фотографа. Карта-схема : путь вник. - б.м., б.д. - 96 с.
4. Горбовий С. Давш мюта Стaросaмбiрщини та 1'х фундaцiйнi привше!' // Стaросaмбiр-щина. - Старий Сaмбiр. - 2001. - Вип. 1. - С. 15-42.
5. 1саевич Я.Д. Наскельш укршлення в Карпатах (давньоруський перюд) / Я. Д. 1саевич, М.Ф. Рожко // Труды V Международного конгресса славянской археологии. - М., 1987. - Т. 3.
- Вып. 2.
6. Корчинський О. До питання про типологию оборонних укршлень городищ Верхньо-го Поднютров'я VIII-XIV ст. // Фортеця: зб. зaповiдникa "Тустань": на пошану Михайла Рожка. - Л^в : Вид-во "Камула", 2009. - К., 1. - С. 239-250.
7. Кршь М. Замок Гербуртйв у Добромилi // 1сторичш пам'ятки Галичини. - Львiв, 2003.
- С. 155-166.
8. Кучера М.П. Загальна характеристика городищ // Археология Укра'нсько!' РСР. - Ки-1'в, 1975. - Т. 3. - С. 289-295.
9. Лесик О.В. Замки та монaстирi Украши. - Львiв, 1993. - 176 с.
10. Лггопис Руський : пер. з давньоруськ. Л.С. Махновця. - К. : Вид-во "Дншро", 1990.
- 590 с.
11. Малевская М. Архитектурно-археологические исследования во Львове и Львовской области в 1978 году / М. Малевская, А. Кос, М. Рожко, Е. Шолохова. - М., 1979. - С. 360-361.
12. Мацюк О. Замки i фортещ Захщно1 Украши. - Льв1в, 2009. - Вид. 2-ге. - 200 с.
13. Миська Р. Оборонш споруди Галицько-Волинського княз1вства // Король Данило Романович i його мюце в украшськш юторп : матер. М1жнар. наук. конф. - Льв1в, 29-30 листопада 2001 р. - Льв1в, 2003. - С. 225-235.
14. Михальчишин I. Список пам'яток стародавньоi юторп Льв1всько'1 область - Льв1в, 1993. - 236 с.
15. Мицько I. Давш украшсью монастир1 на честь Преображення 1суса Христа / I. Ми-цько // Статп, написаш шсля вигнання з 1н-ту украiнознавства НАН Украши. - Льв1в, 2000. -С. 37-39.
16. Мицько I. Старосамб1рщина. 1сторичш етюди // Старосамб1рщина. - Старий Сам-&р, 2002. - Вип. 2. - С. 7-195.
17. Палков Т. Замки Льв1вщини. 1стор1я та легенди : пупвник. - Льв1в, 2007. - 64 с.
18. Палков Т. Льв1вська область. Найщкав1ш1 мюця : пупвник. - Льв1в, 2008. - 64 с.
19. Пелещишин М.А. Городище в лггописному урочищ1 "Ворота" на Явор1вщит / М. А. Пелещишин, В. А. Рудий // Еволющя розвитку слов'янських град1в VII-XIV ст. у передriр'i Карпат i Татр : матер. Мжнар. археологiчноi конф., Льв1в, 27-29 вересня 1994 р. - Льв1в, 1994. - С. 29.
20. Пшик В. Укршлеш мiста, замки, оборонш двори та шкастельоваш сакральш споруди Львiвщини XIII-XVIII ст. : каталог-шформатор. - Львiв, 2008. - 239 с.
21. Раппопорт П. А. Военное зодчество Западно-русских земель X-XIV вв. - Ленинград, 1967. - 242 с.
22. Раппопорт П.А. Зодчество Древней Руси. - Л. : Изд-во "Наука", 1986. - 160 с.
23. Рожко М. Оборонний Спасопреображенський монастир XIII сташття в с. Спас // Старосамбiрщина. - Старий Самбiр. - 2001. - Вип. 1. - С. 7-14.
24. Рожко М.Ф. Конструктивш особливосп оборонних споруд XII-XIII ст. Швденно-Захiдноi Руа // Старожитносп Пiвденноi Руа : матер. юторико-археолопчного семшару "Че-рнiгiв i його округа в IX-XIII ст.". - Чернтв, 1993. - С. 156-158.
25. Рожко М.Ф. Мюта, дерев'яне будiвництво, наскальнi та оборонш споруди Карпат IX - XIV ст. // Етногенез та етшчна iсторiя населення Укряхнських Карпат. - Т. 1. Археология та антропология. - Львiв, 1999. - С. 361-460.
26. Рожко М.Ф. Оборонно-житловi вежi в системi укрiплень Галицько-Волинського князiвства // Матерiали Мiжнародноi конференци, присвяченог' 900-лiттю з'^зду князiв Кшвсь-ко! Русi у Любечi. - Чернтв, 1997. - С. 150-152.
27. Рожко М.Ф. Тустань - давньоруська наскальна фортеця. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1996. - 240 с.
28. Терський С. Лучеськ X - XV ст. - Львiв, 2006. - 252 с.
29. Черняк В.З. Строительные уроки русских мастеров. - М. : Изд-во "Стройиздат", 1987. - 191 с.
30. Czolowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi Halickiej // Teka Konserwatorska Galicyi Wschodniej. - Lwow : Druk. W. Szyjkowskiego, 1892. - R. I. - S. 3-70.
31. Jana Dlugosza kanonika Krakowskiego Dziejow polskich ksiag dwanascie / Przekl. K. Mecherzynski. - Krakow, 1869. - T. IV. - 558 s.
32. Kostrzewski J. Kultura prapolska Poznan, 1947. - 267 s.
33. Kronika Jana z Czarnkowa // Monumenta Poloniae Historica. - Leopolis, 1872. - T. 2.
34. Slownik gеograflczny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slowianskich. - Warszawa, 1885. - T. V.
35. Wyrozumski J. Historia Polski do 1505 r. - Warczawa, 1973. - 627 s.
36. Wyrozumski J. Kazimierz Wielki. - Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk-Lodz: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich - Wyd-wo, 1986. - 260 s.
37. Wyrozumski J. Polska-Wegry i sprawa Rusi Halicko-wlodzimierskiej za Kazimiera Wielkiego // Europa srodkowa i wschodnia w polityce Piastow // Torun. - 1997. - S. 111-119.
Омельчук Б.А. Древесина и камень в оборонном строительстве Старосамбирского Подгорья в XIII-XVI ст.
Проанализирован процесс постепенного перехода от доминирующей системы деревянно-земляных укреплений княжеских суток к каменному оборонному строительству западноевропейского типа времени пребывания Старосамборского Подгорья в составе Польского королевства. Работа посвящена светлой памяти исследователя оборонного строительства М. Рожка.
Ключевые слова: замок, крепость, оборонное строительство, Галичина, Подгорье.
Omel'chuk B.A. Wood and stone in the defensive building of Starosam-bir Pidgiryia in XIII-XVI century
In the article the process of gradual transition from the dominant system of the wooden-earthen strengthening of princely days to a stone defensive building of the western-european type of time of stay of Pidgiryia in the composition of the Polish kingdom is analysed. Work is devoted light memory of researcher of defensive building M. Rozhka.
Keywords: castle, fortress, defensive building, Galychyna, Pidgiryia.
УДК 674.09 Ст. викл. С.1. Коширець; проф. Ю.1. Грицюк,
д-р техн. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
АНАЛ1З ТЕХНОЛОГ1Й ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАГОТОВОК КЛЕСНОГО БРУСА ДЛЯ ПОТРЕБ СТОЛЯРНОГО
ВИРОБНИЦТВА
Проаналiзовано технологи виготовлення клееного бруса з радiальних пилома-терiалiв для потреб столярного виробництва, який забезпечуе високу стабшьшсть фь зико-мехашчних властивостей i формостшюсть столярних виробiв. Встановлено переваги i вади кожно'1 з технологий i умови !х використання. З'ясовано, що виготовлення клееного бруса з однобiчно-обрiзних i трапецiеподiбних пиломатерiалiв хоча i е бшьш трудомiсткими порiвняно з шшими, проте сприяють повнiшому використан-ню деревини. Доцiльнiсть застосування то'1 чи шшо'1 технологи залежить вщ техшко-економiчного розрахунку та подальшого детального аналiзу.
Сьогодш для виготовлення вiконноi рами використовують багатоша-ровий клеений брус. Вiн володiе хорошими техшчними характеристиками i, до того ж, дае змогу виготовляти вжна рiзноманiтних форм i розмiрiв. К^м того, для склеювання бруса вирiзаються всi дефекти деревини - це робить його довговiчнiшим порiвняно зi звичайним брусом такого ж перерiзу з маси-ву. Мiцнiсть клеених виробiв на 80 % вища вщ виготовлених з цiльноi деревини, а жорстюсть iх збшьшуеться на 40 %, тому клеений брус i гарантуе всiй вшоннш конструкцii стiйкiсть до погодних умов.
На сучасних шдприемствах столярного виробництва для виготовлення вжон i дверей використовують радiальнi пиломатерiали, а отримаш з них без-дефектнi заготовки спочатку зрощують за довжиною, а по^м склеюють у тришаровий брус (рис. 1). Найчастше брус склеюють з 3-х ламелей радiаль-ного випилювання, яю мають зустрiчний кут нахилу волокон. Зазори i трщи-ни у клейових з'еднаннях не допускаються [3".
Рис. 1. Тришаров1 бруси для виготовлення столярних вироб1в: а) зовшшмй нижмй профыъ рами; б) зовншшй боковий i верхней профт рами; в) внутршшй боковий i
верхней профiлiрами
На цей час широко застосовують таю технологш виготовлення клееного бруса [5]: склеювання брускових заготовок; склеювання секторних i
