CC BY
2870_Ошибка! Неверная ссылка закладки. /
УДК 94(477)
Хрящевська Л.М.
кандидат iсторичних наук, доцент кафедри icmopii та археологи Миколмвський нацiональний ymiверситет iменi В. О. Сухомлинського ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2611-0817 DOI: 10.24411/2520- 6990-2020-11541 ДЕМОГРАФ1ЧН1 НАСЛ1ДКИ УРБАН1ЗАЦП В УКРА1Н1 (ЗА ДАНИМИ ЗАГАЛЬНИХ ПЕРЕПИС1В НАСЕЛЕННЯ 1959-2001 рр.)
Hryashchevskaya L.M.
candidate of historical sciences, associate professor of department to history and archaeology
Mykolaiv national university to the name of V.O.Sukhomlynskoho ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2611-0817
DEMOGRAPHY NASLIDKI URBANIZATSII IN UKRAINI (BECAUSE OF THE LITTLE CENSUS OF THE POPULATION 1959-2001 pp.)
Анотацш
Розглянуто демографiчнi на^дки загальних перепиав населення Украти в 1959-2001 роках; з'ясовано факти м^рацтного приркту в селах i мiстах кра'ти; причини деформацп статево-вково'1' структури населення укра'1'нського села; проанал1зовано спiввiдношення мiських i сшьських жителiв; визначено причини демографiчноi ситуацп у селi та регiональнi особливостi процеав урбан1зацИ та мiграцii.
Summary
Demographic consequences of the general population censuses of Ukraine in 1959-2001 are considered; the facts of migration increase in villages and cities of the country were found out; causes of deformation of the age and age structure of the population of the Ukrainian village; the ratio of urban and rural residents has been analyzed; causes of rural demographic situation and regional features of urbanization and migration processes are identified.
Ключов1 слова: урбанiзацiя, демографiчна ситуаця, чисельнкть, м^рацИ] населення, мiсто, село, процеси.
Key words: urbanization, demographic situation, population, migration, population, city, village, processes.
Процес урбашзаци розпочався в УкраЫ ще у Х1Х ст., але лише у ХХ ст., коли промисловють перетворилася у проввдну галузь матерiального виробництва, урбашзащя стала переважаючим напрямком просторово! оргашзацп життeдiяль-носп суспшьства. Розвиток шдустрiалiзацi!, який зумовив змши в географп господарства, водночас спричинив i зростання рухомостi населення. Ос-новну роль у формуваннi чисельностi мюького населення УРСР вiдiгравали мiграцiйнi процеси, що мали як стих1йний характер, так i заохочували-ся на державному рiвнi.
У цiлому в Укра!ш переважали малi мiста з чисельнютю жителiв до 50 тисяч, при цьому бшь-шiсть населення кра!ни зосереджувалася у великих мютах. До 1989 р. спостерiгалася тенденщя збт-шення населення саме у великих мютах [11, арк. 33-37], а питома вага населення малих мют неухи-льно зменшувалася.
Ситуацiя змiнилася у перюд з 1989 по 2001 рр., коли темпи росту чисельносп населення були найвищими у малих мютах з к1льк1стю мешканцiв вщ 5 до 10 тис.
Протягом 1959-1969 рр. мюьке населення республ^ зростало передусiм внаслвдок мiграцiй. Тривалий час у мiстах, при поступовому зниженнi коефiцieнтiв природного приросту населення, коефщенти механiчного приросту залишалися майже незмiнними. Селяни, у пошуках кращих умов життя, масово вирушали до мюта, незважаю-чи на ускладнення з отриманням паспортiв. Як
визначено у науковш лiтературi, на причини мцраци передуам впливали соцiальнi ^вень об-слуговування населення, незадоволенicть житло-вими умовами) та економiчнi фактори (оргашзащя та оплата працi) [3, с. 86; 4, с. 115].
KpiM того, миращя до мют заохочувалася на державному рiвнi. Коли у 1961-1962 рр. зниження обсяпв мцраци у мicта (майже yдвiчi у порiвняннi з попереднiми роками) викликало дефiцит робочо! сили на виробницта, для збiльшення притоку населення до мют новоприбулим були надаш до-датковi пiльги [3, с. 31]. Питома вага мюького населення внаслщок процесу урбашзаци збiльши-лася.
Зростання чиcельноcтi мicт i мicького населення супроводжувалося зменшенням абсолютно! та вщносно! чиcельноcтi ciл та сшьського населення. Найвищi темпи скорочення сшьських населе-них пyнктiв були з 1959 по 1970 рр., коли шлькють сш зменшилася б№ш, нiж на третину - до 31 280. Така cитyацiя передуам була пов'язана iз полгги-кою уряду, яка спрямовувалася на лкшдащю «не-перспективних» ciл. Лише за 11 рошв, к1льк1сть ciльcьких населених пункпв з чиcельнicтю жи-телiв до 25 чол. скоротилася у 10 разiв. Питома вага поселень вказано! категорп у загальнiй шль-косп ciльcьких населених пyнктiв знизилася.
У 1970-i рр. почала зростати шлькють сшьських населених пункпв з чисельнютю жителiв до 100 чоловш. На той час люднicть абсолютно! б№шосп ciл зменшилася, що призвело до перехо-
ду багатьох великих сiл до розряду дрiбних. У той же час, з шнця 1970-х рр. зменшився мiграцiйний приплив у мюта, що, зокрема, пов'язуеться iз несприятливими темпами економiчного зростання. Необхвдно додати, що на зменшення обсягiв млраци до мiст також вплинув досягнутий висо-кий рiвень урбашзацп республ^ та деформацiя вшово! структури альського населения. В 1979 р. п'яту частину сiльського населення складали особи вшом вiд 60 рошв i старше (як1 менш схильш до змiни мiста свого проживання, нж молодь), а у 1989 р. вони становили вже чверть вщ загально! кiлькостi сiльських мешканщв [9, с. 14-17].
У 90-х рр. ХХ ст., вперше за дослвджуваний перiод, мiграцiйне сальдо у альськш мiсцевостi стало додатним. Ввдбулося це внаслiдок iстотного падiння життевого рiвня населення, зупинки шдприемств, безробптя. Мiсто втрачало свою економiчну i соцiальну привабливiсть для селян ^ навiть, для мiських жителiв. За даними соцюлопчних опитувань, у 1992 р. кожен третш, а у 1993 р. кожний четвертий городянин розглядав пере!зд до села як можливу перспективу [7].
У 1992 р., завдяки механiчному приросту та адмшютративно -територiальним перетворенням, вперше за багато рок1в вiдбувся загальний прирiст сiльського населення. Протягом 1992-1993 рр. до-датне мiграцiйне сальдо спостерталось як в селах, так i в мiстах краши. Скорш за все це було пов'язане з наступними факторами:
по-перше, iз припиненням iснування СРСР украíнцi, як працювали у колишнiх союзних рес-публiках, почали повертатися на батьшвщину,
по-друге, конфлiкти у Придшстров% Грузи, Таджикистан^ Азербайджанi, Вiрменil, Росп спри-чинили хвилю бiженцiв з цих кра!н, по-трете, чи-сельнiсть населення Украши поповнили ранiше депортованi народи, зокрема, кримськ татари.
Втiм, вже у 1993 р., порiвняно з 1992 р., загальний млрацшний прирют скоротився у п'ять разiв. Починаючи з 1994 р., додатне мирацшне сальдо спостерiгалося лише у сшьських населених пунктах. Протягом 1989 - 2001 рр. м^ацшний припк до сiл Украши становив 149,1 тис. оаб. Завдяки адмiнiстративно-територiальним перетворенням ще 70,8 тис. оаб отримали статус сшьсь-ких жителiв. Однак помiтного збiльшения чисель-носп сiльського населення не ввдбулося.
Радянсьш вченi, при дослiдженнi мiграцiйних процеав, пов'язаних з урбанiзацiею, ввдзначали !х позитивний внесок у розвиток сощально! структури суспiльства СРСР та тдвищення добробуту мiграитiв [1]. Впм, масовий ввдЧзд селян до мют спричинив суттеву деформацiю статево-вшово1 структури населення украшського села. Оск1льки м^анти були переважно молодими людьми пра-цездатного вiку, !х ввдЧзд викликав нестачу робо-чо! сили у колгоспах i радгоспах. Крiм того, змшювалися коефiцiенти народжуваностi i смертности а, отже, i вжовий склад сiльського населення. Урбашзащя стала основною причиною депо-пуляци у сiльськiй мiсцевостi.
Аналiз сшвввдношення мiських i сiльських жителiв у 1959 р. сввдчить про чисельну перевагу осiб вiком до 19 рошв у вшзвш структурi украшського села. Однак абсолютна та вщносна бшь-
7±_
шiсть оаб у вщ вiд 20 до 34 рошв зосереджувала-ся у мютах, що було прямим наслщком процесу урбашзацп. Так, чоловiки вшом 20-35 рок1в складали переважну бiльшiсть мiгрантiв [6, с. 35].
Протягом 1959-1970 рр. демографiчна ситу-ацiя у селi значно попршилася.
По-перше, абсолютна кiлькiсть сiльських дтгей у вiцi 0-14 рок1в зрiвнялася з аналогiчними показниками у мютах,
По-друге, «омолодження» вiкового складу миранпв призвело до значного зменшення абсолютное' та вщносно! чисельностi альського населення вiком ввд 15 до 34 рошв. Така ситуащя стала непрямою причиною зростання темтв старшня в украíнському селi: м^ащя осiб репродуктивного вiку спричиняла зменшення питомо1 ваги дiтей i збшьшення частки осiб похилого вiку.
Починаючи з 1969 р. коефщенти народжува-ностi в мiстах стали вищими за аналогiчнi показ-ники у селг
Зростання коефiцiентiв смертностi (викликане старiнням) разом зi зниженням коефщенпв народжуваностi призвело до суттевого природного скорочення кiлькостi сiльського населення. Починаючи з 1979 р. коефщенти природного приросту в альськш мюцевосп стали вiд'емними [5, с. 43], протягом 1959-2001 рр. чисельнють альських мешкaнцiв зменшилася у 1,4 рази. У 2001 р. вшова структура населення сш виявилася повнiстю де-формованою: понад чверть селян (28,6%) мали вiк, старший за працездатний, а питома вага селян у вiцi ввд 60 рошв i старше дорiвнювaлa 26,1% [9, с. 18-28]. Навиъ м^ащйний приплив у сiльську мiсцевiсть на початку 1990-х рр. не зм^ виправити таку ситуацш.
Анaлiзуючи процеси урбашзацп та мираци, слiд також звернути увагу на !х регюнальш особ-ливостi. Якщо скористатися показниками густоти мюьких населених пунктiв, то стае наочною нерiв-номiрнiсть процесу мютоутворення в Укрaíнi. Протягом дослщжуваного перiоду нaйбiльшa щiльнiсть мiст та селищ мюького типу спостерта-лася на територп Сходного регiону. Тут на 10 тис. кв. км нараховувалося: у 1959 р. - 37 мюьких по-селення, у 2001 р. - 39, що значно вище за середш по Укра1ш показники. При цьому переважну бшь-шiсть серед мiських поселень складали селища мюького типу, яш розмщувалися поблизу мiсць видобутку вугшля. Однак з 1959 по 2001 рр., вна-слiдок поступового зменшення обсягу еко-номiчних мiгрaцiй, абсолютна шльшсть мiських населених пунктiв у регюш збiльшилaся.
1снували вiдмiнностi i в урбaнiзaцiйному ро-звитку окремих областей [8, с. 16-30]. Так, перена-сичеш робочою силою мюьш поселення Донецько1 облaстi вже у 1959-1978 рр. мали незначне додатне сальдо мираци, а у мютах Лугансько^' облaстi у тi роки спостертався вiдтiк населення. Подальше ж зростання мюького населення у регюш вщбувало-ся передуам завдяки помггаому мiгрaцiйному притоку до мiст Днiпропетровськоí та Зaпорiзькоí областей [10, с. 36].
Якщо ввдокремити мiстa ввд загально1 шль-костi мiських населених пункпв, то у 1959 р. за !х густотою та абсолютною шльшстю Сх1дний регiон трохи поступався Захвдному регiону. Але у 2001 р.
72_
показники густоти мiст обох регюшв зрiвнялися, а найвища загальна к1льк1сть мiст спостерiгалася вже у схвдних областях кра!ни (у першу чергу вна-слвдок вiднесення частки селищ мiського типу до категори мiст).
Густота мiських населених пункпв не завжди прямо пов'язана iз максимальними показниками абсолютно! та ввдносно! чисельностi мiського населения, але Схвдний регiон характеризуеться найвищими к1льк1сними показниками як щодо мюьких поселень, так i щодо мiських жителiв. При цьому за розмiрами територi! Схвдний регiон по-ступаеться Центральному i Пiвденному та дорiв-нюе Захвдному регiону. Висока концентрацiя мюь-кого населення обумовлена в ньому наявнютю значно! кiлькостi великих мiст з населениям ввд 500 тис. жителiв, яш зосереджують абсолютну бiльшiсть мюьких мешканцiв. У 1959 р. питома вага мюьких жителiв регiону в загальнш кiлькостi постiйного мiського населення республiки стано-вила аж 43,7%, але у наступш роки цей показник трохи зменшився i в 2001 р. дорiвнював 33,9%. Однак Схвдний регюн продовжував залишатися найбшьш урбанiзованим, переважна бiльшiсть його мешканщв - мiськi жителi: з 1959 по 2001 рр. питома вага городян у загальнш кшькосп населення регюну зросла i була найвищою в УкраМ.
Збiльшения мюького населення регiону ввдбу-валося за рахунок мiграитiв з аграрних областей Укра!ни, яких приваблювали порiвияно висош заробiтки та забезпеченiсть продовольчими товарами. Не могла зупинити спланованих Держпла-ном перемщень населення навггь законна про-тидiя оргнаборам з боку керiвникiв колгоспiв, як1 часто напередодш жнив позбавлялися робочо! си-ли [12, арк. 1-2]. Основш потоки мiграитiв трива-лий час спрямовувалися на промисловi пвдприем-ства Донбасу та Придшпров'я [13, арк. 122].
Високий стутнь урбанiзацi! та шду-стрiалiзацi! регiону став причиною багатьох нега-раздiв, у першу чергу, еколопчних. Загальна еко-номiчна криза вплинула на зменшення обсяпв промислового виробництва. Все це призвело до того, що починаючи з 1993 р. в мюьких поселен-нях Сходного регiону спостерiгався мiграцiйний ввдпк населення, який досяг найбiльших мас-штабiв у перiод з 1994 по 1999 рр.
Сво! корективи у розвиток урбашзацшних процесiв внесла висока концентра^ промислово-го виробництва у Пiвнiчно-Сходному регiонi. I хоча показник густоти мюьких населених пункпв (у 2001 р. - 18 мюьких поселень на 10 тис. кв. км) тут менший за середнш по Укра!ш, за питомою вагою мюьких жителiв вш поступався лише Схiдному регiону. За перюд з 1959 по 2001 рр. ввдносна чисельнiсть мiського населення регюну зб№шилася. Особливо висока концентрацiя мюьких мешканщв спостерiгалася у Харшвськш об-ластi.
Зростання мiського населення у регюн ввдбу-валося ввдносно повiльними темпами. Протягом дослвджуваного перюду воно збiльшилося у 1,6 рази. Найбiльшi темпи збiльшення кiлькостi мешканщв мюьких населених пункпв тут спостерта-лися з 1959 по 1970 рр., що зумовлювалося мира-цiйним припливом сiльського населення та
адмшютративно -територiальними перетворення-ми. Зростання чисельностi мiського населення ввдбувалося при одночасному збiльшеннi кiлькостi мiст та селищ мюького типу. У цвдому з 1959 по 2001 рр. шлькють мiських населених пунктiв у регюн зросла. При цьому найшвидшими темпами процес мiстоутворения вiдбувався з 1959 по 1970 рр. Мюта регюну мали додатне сальдо мираци (у мютах Полтавсько! областi його показник навиъ був одним iз найбiльших в Укра!нi). У той же час загальне сальдо м^аци у Сумськiй та Полтавсь-кш областях було вiд'емним. Збiльшения абсолютно! та ввдносно! чисельносп мюьких жителiв супроводжувалося стрiмким скороченням шль-костi мешканцiв сiл, падiниям коефщенпв природного приросту (найнижчi в Укра!ш у 1960-1970-i рр.) i зменшенням загально! кiлькостi населення у Сумськш та майже нульовим приростом в iнших областях регюну.
Схожими наслвдками урбаиiзацiйних процеав характеризувались i областi Центрального регюну, щоправда з деякими особливостями. Менша, шж у Сходному та Швтчно-Схвдному регiонах, концен-трацiя виробництва стала причиною незначно! питомо! ваги мюьких жителiв, яка мiж тим зроста-ла високими темпами. Збiльшения чисельносп мюького населення супроводжувалося штенсив-ним зменшенням абсолютно! чисельносп альсь-кого населення. Сальдо мираци в селах регюну було ввд'емним (найвищий показник у республщ), що спричинило суттеву деформац1ю вiково! струк-тури свдьського населення. При цьому питома вага мюьких жителiв переважно! бiльшостi областей була значно меншою за середш по регюну показники, на яш впливала велика чисельнiсть населення м. Киева. В той же час, навить у 1989 р., бшьше половини жителiв Вшницько! та Хмельницько! областей залишалися мешканцями сiл. Можливо, причиною повiльного пропкання урбаиiзацiйних процесiв у регiонi був значний ввдпк сшьського населення за його межт
Як i у Швшчно-Схвдному регiонi, мiське населення Центрального регюну розмiщувалося нерiвномiрно. Зрозумiло, що головне мюце його зосередження - м. Ки!в, в якому за даними пере-пису населення 2001 р. проживало 32% мюьких мешканщв регюну та 7,9% всього мюького населення кра!ни. Густота мюьких населених пункпв у Центральному регюш в 2001 р. дорiвнювала 17 поселень на 10 тис. кв. км, при цьому найменшi показники мали Чершпвська, Черкаська та Юро-воградська обласп. Мала густота мют, яка зали-шилася майже незмшною з 1959 р., спостер^алася i у Житомирськiй областi. Невисош темпи приросту мiст та ввдносно невелика питома вага мюького населення в областях регюну була пов'язана з сшьськогосподарською спрямованютю його еко-номiчно! дiяльностi.
Висока концентращя сiльського населення була притаманна й областям Зах1дного регiону. Причиною повшьного протiкания урбаиiзацiйних процесiв у Захвдному регюш були особливосп юторичного розвитку. З середини 50-х рошв ХХ ст., у зв'язку з розвитком промисловосп, питома вага мюького населення регюну почала помпно збшьшуватись i у 2001 р. досягла 47,1%. Загальна
чисельнють мешкaнцiв мiст за цей перюд зросла, але чисельне переважання городян над селянами спостерiгaлося лише у Львiвськiй облaстi.
В 1979-1988 рр. майже усi зaхiднi облaстi (за винятком Львiвськоí) мали ввд'емне сальдо м^а-ци, яке було притаманне усiм регiонaм з переваж-аючим сiльськогосподaрським виробництвом. Вiд'емне сальдо мцраци формувалося за рахунок вiдтоку селян, як вирушали в iндустрiaльнi регюни республiки, але природний прирiст населення в регiонi (який був найвищим в УРСР) аж до початку 1990-х рр. компенсував мцрацшт втрати. Крiм того, дaнi дослщжень свiдчaть про те, що схильнють населення до сезонних мiгрaцiй також протидiялa зменшенню чисельностi населення репону [2, с. 20]. Таким чином, тенденцп юторич-ного розвитку, ввдсутнють великих мiст, шду-стрiaльних цен^в, а також особливостi мирацш-них процеав стали причиною порiвияно невисоко-го ступеня урбашзаци регiону.
Принциповi вiдмiнностi мав процес урбашзаци i у Пiвденному регiонi, який у 1959 р. характеризувався найменшою у республщ густотою мюьких населених пунктiв (9 поселень на 10 тис. кв. км). Однак, завдяки оргaнiзовaному переселению робочо1 сили, що спричинило нaйвищi в Укрш'ш темпи росту мiст та мюького населения, ситуaцiя у Швденному регiонi змiнилaся. На момент проведения перепису населения 2001 р. густота мюьких населених пункпв репону зросла у порiвняннi з 1959 р. майже удвiчi i склала 17 поселень на 10 тис. кв. км, а питома вага мюького населения зб№шилася з 48,2 до 65,2%. При цьому 77,7% мюького населения репону проживали у Кримськш та Одеськш областях, що сввдчить про територiaльну нерiвномiрнiсть протiкaния ур-бaиiзaцiйних процеав. Найшвидшими темпами у Пiвденному регюш к1льк1сно зростали дрiбнi мюь-ш поселения з чисельнiстю жителiв до 3 тис. оаб (внаслвдок будiвництвa курортних селищ у Кримськш та Одеськiй областях), а також середш мiстa, в яких проживало вщ 50 до 100 тис. оаб (вщповщно до загальноукрашських тенденцш).
Необх1дно визначити основнi чинники, яш створювали унiкaльну (за умов швидких темпiв урбашзаци у республiцi) ситуацш щодо сшьсько1 людностi Криму. Ще з к1нця 1950-х рр. шльшсть сiльських жителiв тут поповнювалася за рахунок оргнaборiв з iнших областей республши. Рада Мiнiстрiв СРСР постановою ввд 13 березия 1959 р. встановила для сiмей, що переселялися у плановому порядку на добров№них началах у колгоспи i радгоспи, розмiри одноразовое' державное' грошовое' допомоги та кредитiв на будiвництво будинк1в з частковим покриттям цих кошпв за рахунок державного бюджету [12, арк. 59]. До цього додавали-ся й iншi пшьги. Слiд пiдкреслити, що розмiри грошово1 допомоги для переселенцiв у Кримську, Микола^'вську та Херсонську обласп були нaйбiльшими [12, арк. 65]. При цьому мирацшний притiк у колгоспи та радгоспи репону був настшь-ки значним [12, арк. 149], що мюцева влада просила перенести термши чергових переселень у зв'язку з неможливютю забезпечити своечасне будiвництво помешкань для переселенщв [12, арк. 149].
73_
Не припинялися органiзованi перемiщення робочо1 сили республiки до областей Пiвденного репону i в 1970-80-i рр. [13, арк.70]. У цей перiод Радою Мшютр!в УРСР неодноразово приймалися ршення з питань органiзацiï, здiйснення i контролю за умовами переселень тисяч амей не лише за меж1 республiки, а й мiж ïï областями. Посприяти негайному виршенню багатьох проблем, пов'язаних з пере1здами покликано було створення за наказом 1980 р. обласних бюро з працевлашту-вання населення [13, арк. 72]. Стад додати, що якщо на Херсонщинi перемiщення здебiльшого ввдбувалися у межах областi внаслiдок укрупнення сш, то у кримсьш села населення прибувало без-посередньо з шших регiонiв УРСР [14, арк. 166].
Перюд з 1989 по 2001 рр. ввдзначився змен-шенням темшв зростання альського населення у Кримськш областi (з 1991 р. - АР Крим). Впм, вона залишалася одшею з трьох областей республши, де чисельнiсть альських мешканщв збшьши-лася (за цим показником Крим поступався лише Закарпатськiй областi). Позитивно на таку ситу-ацш впливала i репа^ащя кримських татар, значною м!рою альських жителiв. Отже, специ-фжа урбанiзацiйного розвитку Пiвденного регiону була майже повнютю зумовлена особливостями географiчного розташування та тенденцiями мiграцiйних зрушень.
Таким чином, урбашзацшш процеси в Укрш'ш протягом 1959-2001 рр. впливали на динам!ку змш у чисельносп i демографiчнiй структур! населення як на загальноукрашському, так i на регюнально-му р!внях. По суп перш! проблеми, яш виникли у демограф!чному розвитку сусшльства були пов'язаш з масовими миращями молодого працез-датного альського населення до мют. У той же час в окремих регюнах УРСР ситуацш помггно кори-гували оргашзоваш м!жобласш перемщення ро-бочоï сили.
Список використаних джерел
1. Вишневский А.Г., Стешенко В.С. К вопросу
0 прогнозировании миграции // Демографические тетради. Вип. 1. К., 1969. С. 69-85.
2. Загробська А.Ф. Оргашзоваш переселення в систем! мирацш населення УРСР. К.: Наукова думка, 1974. 112 с.
3. Загробская А.Ф. Миграция, воспроизводство и уровень образования населения. К.: Наукова думка, 1982. 178 с.
4. Леонтьева Г.Г. Села Швшчного Сходу Украши. Суми: Слобожанщина, 1998. 198 с.
5. Народне господарство Украшсько1 РСР в 1990 рощ. Статистичний щор!чник. К.: Техшка, 1991. 496 с.
6. Оникиенко В.В., Поповкин В.А. Комплексное исследование миграционных процессов. Анализ миграций населения УССР. М.: Статистика, 1973. 159 с.
7. Пюкун О., Прибиткова I., Волович В. М!грацшна ситуащя в Украш // Полгтична думка. 1996. № 3-4. С. 45-74.
8. Штюренко Ю.1. Розвиток мют i мюьке роз-селення в Украшсьшй РСР (Особливосп розвитку
1 розмщення, типолопя, територ!альш системи i перспективи). К.: Наукова думка, 1972. 187 с.
Ошибка! Неверная ссылка закладки. / <<Щ[[ШЗДиМ~^©иТМа1>>#Щба,2(Ш0
74_
9. Статево-вшовий склад населення Укра!ни. (За даними Всеукра1нського перепису населення 2001 року) / За ред. О.Г. Осауленка. Вщповщальт за випуск Н.С. Власенко, Л.М. Стельмах. К.: Дер-жавний комiтет статистики Украши, 2003. 402 с.
10. Хомра А.У. Миграция населения Украины в 1959-1989 гг.: основные закономерности развития // Миграция и урбанизация населения (на материалах Украины и Польши. Отв. ред. А.У. Хомра, П. Эберхардт. К.: Наукова думка, 1991. С. 3337.
11. Центральний державний архiв вищих ор-гашв влади i управлiния, м. Ки!в (далi ЦДАВОВУ). Ф. 4626. Оп. 3, Т.3. (1977-1989 рр.). Справа 1510. 44 арк.
12. ЦДАВОВУ, Ф. 2. Оп. 9. Спр. 6561. 104
арк.
13. ЦДАВОВУ. Ф. 4626. Оп. 3, Т.3. (1977-1989 рр.). Справа 1053. 167 арк.
14. ЦДАВОВУ. Ф. 4626. Оп. 3, Т.3. (1977-1989 рр.). Справа 1027. 145 арк.
