CC BY
35СКЛАДОВІ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ФАХІВЦЯ З АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Карпюк Р.П.
Луцький інститут розвитку людини Університету “Україна”
Анотація. У статті на основі аналізу наукових джерел та власного практичного досвіду професійної діяльності розкрито основні складові професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання. Професіоналізм фахівця з адаптивного фізичного виховання має такі складові: професіоналізм діяльності; нормативну регуляцію; мотивацію на саморозвиток і професійні досягнення; рефлексивну самоорганізацію; творчий інноваційний потенціал особистості; належний рівень здоров’я, фізичних і психічних кондицій.
Ключові слова: професіоналізм, фахівець, адаптивне фізичне виховання.
Аннотация. Карпюк Р.П. Составляющие профессионализма специалиста по адаптивному физическому воспитанию. В
статье на основе анализа научных источников и собственного практического опыта профессиональной деятельности раскрыта основная составляющая профессионализма специалиста по адаптивному физическому воспитанию. Профессионализм специалиста по адаптивному физическому воспитанию имеет такие составляющие: профессионализм деятельности; нормативную регуляцию; мотивацию на саморазвитие и профессиональные достижения; рефлексивную самоорганизацию; творческий инновационный потенциал личности; надлежащий уровень здоровья, физических и психических кондиций.
Ключевые слова: профессионализм, специалист, адаптивное физическое воспитание.
Annotation. Karpyuk R.P. Constituents of the professionalism of specialist of the adaptive physical education. The basic constituent of the professionalism of specialist of the adaptive physical education is determined in the article on the basis of the literature analysis and own practical experience of the professional activity. Professionalism of the expert on adaptive physical training has such amounting: professionalism of activity; a normative regulation; motivation on selfdevelopment and professional reachings; reflexive self-organization; a creative innovative potential of the person; a proper level of health, physical and mental standards.
Key words: professionalism, specialist, adaptive physical education.
Вступ.
Нова освітня парадигма, яка покликана забезпечити освітні потреби ХХІ століття, враховуючи загальносвітові тенденції в галузі фізичної культури і спорту, визначає істотні зміни ролі й ха-
© Карпюк Р.П., 2009
рактеру професійної діяльності фахівця з адаптивного фізичного виховання.
Сьогодні не можна не брати до уваги те, що кардинально змінився ринок праці, а відповідно, й освітній ринок, що передбачає диверсифікованість освітніх програм, гнучкість і мобільність у виконанні соціальних запитів держави в кожному кон -кретному регіоні. Тверді вимоги ринку диктують уже зараз підготовку особливих фахівців для освітньої сфери, орієнтованих не тільки на освітню, а й на дослідницьку діяльність в галузі фізичної культури.
У Великому тлумачному словнику української мови поняття “професіоналізм” визначається як оволодіння основами та глибинами якої-небудь професії. У педагогічній науці найпоширенішим визначенням є запропоноване Н.В.Кузьміною. У ньому чітко простежується орієнтація на діяльніс-ний аспект проблеми професіоналізму. Воно й зараз є важливим методологічним орієнтиром.
Н.Н.Зволинська і В.І.Маслов (2001) вказують, що які б сучасні визначення - і вітчизняні, і закордонні - не були взяті за основу, в них неодмінно будуть присутні такі складові поняття “професіоналізм”: уміння безвідмовно, надійно, оперативно вирішувати типові професійні завдання; здатність проявляти творчість, прогнозувати, знаходити оптимальні й ефективні рішення в нестандартних ситуаціях; уміння спілкуватися з учасниками професійної діяльності на належному інтелектуально-культурному рівні; наявність системи цінностей і вміння їх відстоювати, аргументувати, ділитися, не нав’язуючи своєї волі, з іншими [4, с. 15].
Науковці (Н.В.Кузьміна, А.А.Савельєв,
О.А.Тарасова) вважають, що, якщо мова йде про професіоналізм у сучасному його розумінні, завжди відзначається не тільки необхідність, а й внутрішня потреба підтвердження й оновлення освіченості особистості протягом всього життя (тобто неперервна освіта в її індивідуально-культурологічному сенсі, а не як довічного сидіння за партою або комп’ютером з метою нагромадження й використання прагматично корисних знань). Ю. Д.Железняк вказує, що освіта є найбільш ефективним шляхом формування професіоналізму, а високий професіоналізм, особливо суперпрофесіоналізм, є запорукою успішності в соціально значимих видах діяльності людини, насамперед за рахунок творчих та інноваційних підходів [2 с. 9]. Професіоналізм визнається одним із показників цивілізованості суспільства.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою дослідження було з’ясування основних складових професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання.
Основним завданням дослідження було провести аналіз психолого-педагогічної літератури та інформацію з мережі Інтернет для з’ясування осно-
вних складових професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання.
Результати дослідження.
Особливі вимоги до рівня професіоналізму висуваються до фахівців з адаптивного фізичного виховання: у процесі фізкультурно-спортивних занять з особами з обмеженими можливостями та інвалідами за допомогою активної рухової діяльності проявляється спрямований вплив - від незначного в заняттях оздоровчого й реабілітаційно-лікувального характеру до граничних функціональних і психічних навантажень у процесі тренувальної й змагальної діяльності спортсменів-інвалідів. Тому, як вважає Ю.Д.Железняк, цілком очевидно, наскільки важливий високий професіоналізм і небезпечний непрофесіоналізм у цій галузі [3, с. 47].
Як зазначає В.А.Магін, у той же час завдяки розвитку теорії акмеології стало очевидним, що дана категорія повинна віддзеркалювати ще й осо-бистісний аспект, оскільки професійні досягнення обумовлюються не тільки удосконаленою системою вмінь і навичок, а й розвитком індивідуально-професійних якостей [6, с. 40]. А.А.Деркач вважає, що такий погляд на проблему професіоналізму дозволяє розглядати її як систему, що складається із двох взаємозалежних підсистем: професіоналізму особистості й професіоналізму діяльності [1, с. 33].
З позицій акмеології професіоналізм, на думку Ю.Д.Железняка, передбачає глибокі знання в конкретній галузі діяльності, нестандартне володіння вміннями, сильну й стійку мотиваційно-емоційну спрямованість на досягнення високого результату, необхідне здоров’я, розвиток необхідних здібностей, моральну вихованість особистості (перетворення загальнолюдських цінностей у власну цінність) [2, с. 9].
Складові професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання подані на рис. 1.
Дуже часто поняття “професіоналізм” ототожнюється з поняттям “майстерність”. Для педагогічної літератури характерне поняття “педагогічна майстерність” або “майстерність педагога”. М.І. Дьяченко та Л. А.Кандибович вважають, що педагогічна майстерність - це високий рівень професійної діяльності викладача. Зовні вона виявляється в успішному творчому вирішенні найрізноманітніших педагогічних завдань, ефективному досягненні мети навчально-виховної роботи.
І.А.Зязюн зазначає, що “питання про педагогічну майстерність - це питання про якість “інструмента”, тобто про людську якість педагога і про якість його життя, її відповідності проповідуваним людським ідеалам” [5, с. 14]. На рівні досягнення майстерності виникає особлива властивість професійної діяльності, виражена мірою здатності інтегруватися з будь-яким науково-практичним контекстом, будь-яким досвідом, будь-якою інформацією, перетворюючи її на джерело, засіб вирішення професійних завдань і власного професійного зростання. Автор вважає, що “майстерність - це особливий стан, який уможливлює рівень професійної свободи вчителя, педагога, вихователя, керівника навчального закладу, визначаючи межі можливого і внутрішньо дозволеного в педагогічній реальності. Його можна розглядати як своєрідну етичну міру професійної дії” [5, с. 14].
У зв’язку з динамізмом сучасних суспільних перетворень виникає потреба у фахівцях, які вміють постійно аналізувати змінювані соціально-економічні тенденції, приймати й реалізувати нестандартні рішення в ситуації ринкової конкуренції, усувати стереотипізацію з виробничої і особової
Рис. 1. Складові професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання
сфер діяльності. Як зазначає Ю.Музиченко, саме тому підготовка фахівців, здатних до професійної мобільності, є однією з найважливіших проблем сучасної професійної освіти [7, с. 18].
У сучасних умовах інтеграції України в загальноєвропейський світовий освітній простір гостро постають питання як горизонтальної (географічної), так і вертикальної (професійної) мобільності кадрів. Суспільство потребує динамізму, здатності швидко, ефективно та продумано розв’язувати проблеми, що перед ним постають (Ю.Калиновський). Саме тому першочерговим завданням системи освіти й освітньої політики, як зазначає Ю.Музиченко, є підготовка кадрів, які характеризуються соціальною, професійною і культурною мобільністю, тобто таких, котрі постійно відповідають вимогам, які ставить суспільство, що розвивається [7, с. 19].
Поняття “мобільність” уперше увів у вітчизняну науку та ґрунтовно дослідив у соціальному розрізі П.Сорокін у 20-х роках XX століття. За П.Сорокіним, мобільність (від фр. mobile - рухливий) - це переміщення індивіда або соціальної групи з однієї соціальної групи в іншу, зміна місця того чи іншого соціального суб’єкта в соціальній структурі. Учений розробив типологію мобільності: горизонтальна, вертикальна, територіальна, групова, висхідна, низхідна, економічна, професійна.
Ю.Калиновський пропонує оригінальні тлумачення соціальної, професійної та педагогічної мобільності. За його визначенням, мобільність - це інтегрована риса особистості, що характеризує її здатність швидко змінювати свій статус або становище в соціальному, культурному чи професійному середовищі під впливом змінюваних у природі, культурі чи соціумі ситуацій та обставин діяльності суб’єктів взаємодії.
Соціальна мобільність визначається як здатність особистості адаптуватися в соціальному середовищі і змінювати його, оперативно встановлювати особистісні, культурні й ділові контакти в мікро- та макросоціумі, проявляти свою соціальну компетентність.
Професійна мобільність, за Ю. Калинов-ським, - це здатність особистості реалізувати власну потребу в певному виді діяльності, що відповідає її вподобанням та можливостям і є корисною для суспільства; здатність уміло переходити від одного рівня професійної діяльності до іншого, тобто, розширюючи й поглиблюючи характер і рівень цієї діяльності, виявляти свою професійну компетентність.
Одним із шляхів поліпшення якості підготовленості фахівців для майбутньої професійної діяльності у сфері фізичної культури є орієнтація студентів на самореалізацію в професійній діяльності.
І.Д.Свищев і С.В.Єрегіна вказують, що з цією метою необхідно, у першу чергу, точно діагностувати самоідентифікацію студентів, тобто їхні нахили до певного виду діяльності в сфері фізичної культури [9, с. 45].
Предметне поле адаптивної фізичної активності значно ширше, ніж “функціонування на осно-
ві навичок і гарної тренованості”, бо набуття навичок і тренованості - це поле діяльності основного потоку традиційних спортивних наук.
Особливе місце тут займає психологічна готовність фахівця до професійної діяльності. Досліджуючи професійно-психологічний компонент підготовки випускників вищих навчальних закладів фізкультурного профілю, науковці (І.А.Бавтрюков, Є.Н.Гогунов, А.В.Родіонов) вказали на найбільш поширені недоліки цього процесу: психологічну невпевненість у своїх професійних можливостях (І.А.Бавтрюков, Є.Н.Гогунов); шаблонність професійних дій в галузі методичного забезпечення навчального процесу (І.А.Григорьянц, В.Н.Пищулін); нездатність до новаторських рішень, хвилювання через помилки (Є.Н.Гогунов, В.Н.Пищулін); підвищену тривожність, надмірну концентрацію уваги на собі (І.А.Бавтрюков, Є.Н.Гогунов); значні переживання, знижену мотивацію до професійної діяльності (Є.Н.Гогунов); відсутність уміння використовувати на практиці засоби й методи психологічного впливу, саморегуляції, керування станом і поведінкою учнів, спортсменів (Є.Н.Гогунов); визнання власної безпорадності в організації психолого-педагогічного забезпечення навчального, навчально-тренувального процесу або зайву самовпевненість у цьому питанні (І.А.Бавтрюков, Є.Н.Гогунов).
Формування професійно-психологічної готовності майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання не можливе без певної перебудови системи психологічної підготовки. А.В.Родіонов вважає, що з цих позицій важливо створити особливий освітній простір, орієнтований на досягнення цілей психологічного забезпечення професійної освіти [8, с. 20].
Висновки.
Професіоналізм фахівця з адаптивного фізичного виховання має такі складові: професіоналізм діяльності й особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання; нормативну регуляцію; мотивацію на саморозвиток і професійні досягнення; рефлексивну самоорганізацію; творчий інноваційний потенціал особистості майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання; належний рівень здоров’я, фізичних і психічних кондицій у майбутнього фахівця з адаптивного фізичного виховання.
Перспективним напрямом є створення навчально-методичного забезпечення для формування професіоналізму фахівця з адаптивного фізичного виховання.
Література
1. Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала / А. А. Деркач. - М. : Изд-во “РАГС ”, 2004. - 159 с.
2. Железняк Ю.Д. Инновационные перспективы подготовки педагогов по физической культуре в системе высшего профессионального физкультурного образования / Ю.Д.Железняк // Теория и практика физической культуры. - 2006. - № 4. - С. 9-12.
3. Железняк Ю.Д. Подготовка специалистов по физической культуре и спорту в системе педагогического образования / Ю.Д.Железняк // Теория и практика физической культуры. -
2002. - № 5. - С. 47-53.
4. Зволинская Н.Н. Повышение квалификации в контексте идеи непрерывного физкультурного образования: методологический аспект, тенденции, практическое воплощение I Н.Н.Зволинская, В.И.Маслов II Теория и практика физической культуры. - 2001. - № 12. - С. 1З-17.
З. Зязюн І.А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти I І.А.Зязюн II Вісн. Житомир. держ. унту ім. І. Франка. - 200З. - № 2З. - С. 1З-18.
6. Магин В.А. Контекст модернизации высшего профессионального физкультурного образования I В.А.Магин II Теория и практика физической культуры. - 200З. - № 4. - С. З9-41.
7. Музиченко Ю. Професійна мобільність учителя в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору I Ю.Музиченко II Шлях освіти. - 2007. - № З. - С.17-21.
5. Родионов А.В. Основные направления развития психологии спорта I А.В.Родионов II Теория и практика физ. культуры. -
200З. - № 10. - С. 20-2З.
9. Свищев И.Д. Ориентация специалистов на профессиональную самореализацию в сфере физической культуры и спорта I И.Д.Свищев, С.В.Ерегина II Теория и практика физической культуры. - 2002. - № 12. - С. 4З-40.
Надійшла до редакції 19.0З.2009р.
osipov@berdyansk.net
7З
