CC BY
148
© Стукан О. К. УДК:615.281:616-002 Стукан О. К.
ЧУТЛИВ1СТЬ КЛ1Н1ЧНИХ ШТАМ1В БАКТЕР1Й ДО АНТИБ1ОТИК1В Вшницький нацiональний медичний унiверситет iM. М. I. Пирогова (м. Вiнниця)
Стаття е фрагментом комплексних науково-до-слщних програм кафедри мiкробiологiI, вiрусологiI та iмунологiI Вiнницького нацiонального медич-ного уыверситету iм. М. I. Пирогова МОЗ Укра!ни «Експериментальне, клiнiчне до^дження багато-векторностi фармакодинамiчних проявiв, власти-востей нових антисептичних препаратiв» (№ державно! реестрацiI 0104U006406).
Вступ. Активнють протимiкробних засобiв по вщношенню до збудникiв захворювань постiйно змшюеться, що зумовлено формуванням стiйкостi мiкроорганiзмiв до дИ антибактерiальних препара-^в. Резистентнiсть мiкроорганiзмiв до антибiотикiв е бюлопчним явищем. До кожного з антибактер^ альних препаратiв мiкроорганiзми виробили пев-ний набiр механiзмiв резистентности що залежать вiд властивостей антибютиюв i мiкроорганiзмiв. Bi-домо, що антибютикорезистенты мiкроорганiзми несуть небезпеку не ттьки для пацiентiв, але для населення також. Тому боротьба iз антибютикоре-зистентнiстю набула особливо! актуальной.
Мета дослiдження. Визначити чутливiсть кл^ нiчних штамiв до антибiотикiв.
Об'ект i методи дослiдження. Для визначен-ня чутливостi дослiджуваних штамiв до антибютиюв використовували метод дифузи в агар iз застосу-ванням стандартних паперових дисюв на середо-вищi Мюллер-Хiнтон [7]. Iнтерпретацiю результатiв здмснювали вiдповiдно до рекомендацiй National Committee for Clinical Laboratory Standards, штами оцшювались як «чутливi» (S), «помiрно-чутливi» (I), «стiйкi» (R). Для поЫву використовують 18-20-го-динну агарову культуру бактерм або патологiчний матерiал. Для контролю вщтворення й точностi результат у випадку визначення чутливост при кож-нiй постановцi тесту паралельно зi штамами, якi до-слiджуються, необхiдно використовувати еталоннi штами: Е. coli ATCC 25922, S. aureus ATCC 25923 i P. aeruginosa ATCC 27853. Якщо дiаметри зон за-тримки росту еталонних штамiв виходять за вста-новлен межi, то результати визначення чутливост будуть не об'ективними й свщчитимуть про неза-довiльну якiсть середовищ, дискiв або порушення методики постановки тесту. Лшмкою вимiрюють дiаметр зони затримання росту мiкроорганiзмiв з точнютю до 1 мм, включаючи дiаметр дискiв. Якщо в зонi затримання росту мiкроорганiзмiв е колонiI, то це свщчить про присутнiсть сторонньо! мiкро-флори або гетерорезистентнiсть окремих штамiв
дано! культури [5]. Одержан значення дiаметрiв зон затримання росту мiкроорганiзмiв порiвнюють i3 зазначеними в таблиц й вiдносять до^джу-ванi штами до однie! з трьох категорм чутливостi, а також визначають м^мальну iнгiбуючу концен-трацт (М1К). У вiдповiдi вказують ступшь чутливос-тi штаму мiкроорганiзмiв до л^вальних препаратiв та М1К [8].
Результати дослщжень та 'Гх обговорення
Було видiлено 187 клiнiчних штамiв стафтоко-ка. Стафiлококи були вщнесен до Staphylococcus aureus (46% штамiв) - коагулазопозитивнi ста-фiлококи, Staphylococcus epidermidis (25% шта-мiв), Staphylococcus saprophyticus (22% шта-мiв), 7% штамiв не були iдентифiкованi до виду (Staphylococcus spp) - коагулазонегативн стаф^ лококи. Актуальнiсть зберiгають кишковi iнфекцiй, кiлькiсть яких збiльшуeться в Укра!ы. Серед них 80% випадюв належить збудникам сальмонельо-зу. Спалахи кишкових iнфекцiй найчастiше викли-кае S. typhimurium, але в рядi випадкiв набувають значення i mini сальмонели S. heidelberd, S. haifa, S.enteritidis [6]. Було видтено 80 штамiв сальмо-нел, якi характеризувались типовими морфоло-гiчними, культуральними, бiохiмiчними, серолопч-ними властивостями. Вiдповiдно до мети роботи, нами було визначено чутливють видтених штамiв до таких антибютиюв: амкацин, азлоцилiн, бензил-пенщилш, гентамiцин, доксициклiн, клiндомiцин, лiнкомiцин, ломефлоксацин, оксациклш, олеан-домiцин, офлоксацин, рифампщин, пефлоксацин. Таким чином, важливо вивчити чутливють кгнычних штамiв бактерiй до сучасних антибактерiальних за-собiв (табл.).
Як видно, з наведених результа^в до амкацину стiйкими були 62% (114) штамiв стафiлокока. Чутливють до олеандомiцину виявили 35% (65) штамiв стафiлококiв, проте резистентнiсть до даного препарату спостер^али у 14% (27) штамiв стафтоко-ка. До азлоцилшу 54% (99) штамiв S. aureus вияви-лись резистентними. Стмюсть до бензилпенiцилiну складала 97% (179) штамiв. Резистентнiсть до до-ксициклiну показали 75% (139) штамiв S. aureus, тодi як 20% (38) штамiв виявились чутливими до даного препарату.
Серед лшкозам^в, для яких мшенню дi! е 50S -субодиниця бактерiально! рибосоми, нами була до^джена протимiкробна дiя клшдомщину та лш-комiцину. Чутливiсть до клшдамщину проявили 49%
(91) штамiв S. aureus. Лшкомщин показав актив-HicTb тiльки на 45% (83) штамах золотистого ста-фiлокока. Високу активнiсть продемонстрував ло-мефлоксацин, до нього виявились чутливими 93% (173) штамiв золотистого стафтокока. Чутливiсть до офлоксацину та пефлоксацину складала 9394% (173-174) штамiв вiдповiдно. До стрептомщи-ну та цефаклору резистентними виявились 80-50% (93-147) штамiв S. aureus. Результати до^дження протимiкробноI дИ цефалоспоринiв I, II, III поколшь показали рiзний спектр активной до до^джува-них штамiв бактерiй [1]. Штами стафiлококу виявились чутливими до цефуроксиму, цефтрiаксону та ципрофлоксацину в межах 60-95%, вщповщно кть-кiсть штамiв коливалось в межах 112-176 штамiв.
Видтеы вiд хворих, з об'eктiв зовншнього се-редовища штами сальмонел вiдрiзняються ви-сокою антибиотикорезистентнiстю i стмкютю до зовнiшнiх впливiв [4]. Було проведено вивчення 1х чутливостi до антибiотикiв. Визначення чутливостi сальмонел проводили до 12 антимiкробних засо-бiв. Дослiдження виконано на 80 свiжовидiлених штамах сальмонел, якi характеризувались типо-вими морфологiчними, культуральними, бiохiмiч-ними, серолопчними властивостями. З наведених даних видно, що сальмонели проявляли рiзну чут-ливiсть до антибактерiальних препара^в [3]. Так, бiльшiсть штамiв сальмонел (92,4 - 100%) виявились стмкими до лшкомщину, еритромiцину, окса-цилiну, рiфампiцину, олендомiцину, цефалексину, ампщилшу, полiмiксину, канамiцину. Одночасно iз загально! кiлькостi вивчених штамiв сальмонел ттьки 50,4% зберiгали чутливiсть до левомщетину, гентамiцину, до амiкацину (51,1%).
Наведен результати дослiджень показали, що 97,3% штамiв сальмонел виявилися стiйкими до 5 i бiльше антибiотикiв, 8,9% з них були резистентними до вЫх до^джуваних препаратiв. В серовар-ному аспектi полiрезистентними до 6-10 антибю-тикiв виявилось 84,1% культур S.enteritidis, 88,1% культур S.typhimuriumi 100% S.haifa. Отже, штами S.haifa мали вищу резистентнють в порiвнянi з шта-мами S.enteritidis, S.typhimurium [2].
Висновок. У боротьбi за юнування бактерiI ви-користовують рiзнi механiзми захисту вiд антим^ кробних лкарських засобiв. При цьому продук^я бета-лактамаз найпоширенiший з них при зустрiчi мiкробактерiй з бета-лактамними антибютиками (пенiцилiнами, цефалоспоринами, карбапенема-ми, монобактамами). Цi ферменти, якi iнактивують антибютики, кодуються хромосомами або плазм^ дами. Зпдно наших дослiджень спостерiгаeться i зберiгаeться висока чутливiсть мiкроорганiзмiв до групи цефалоспориыв клiнiчних штамiв стафтокока, на вщмшу вiд сальмонел, де резистентнють бтьшост штамiв сальмонел зросла до (92,4-100%). Чутливють до гентамщину, амiкацину, левомщети-ну збер^али тiльки 50,4%. Клiнiчнi штами стафто-коку до бiльшостi антибiотикiв продемонстрували помiрну чутливiсть. Данi свiдчать про необхщнють врахування чутливостi видiлених штамiв мiкроорга-
Таблиця.
Чутливiсть клiнiчних штамiв S. Aureus до антибактерiальних npenapaTiB
Антибактер1альн1 препарати Ступ1нь чутливост1 (%)
Ч ПЧ Р
M±m M±m M±m
Амкацин 24±1,9 14±0,9 62±3,6
Азлоцилiн 34±2,2 12±0,8 54±3,3
Бензилпенщилш 1 ±0,1 2±0,3 97±4,9
Гентамiцин 96±4,9 4±1,0
Доксициклiн 20±1,5 5±1,1 75±4,1
Клiндомiцин 49±2,9 26±1,9 25±2,7
Лiнкомiцин 45±2,8 34±2,2 21±2,6
Ломефлоксацин 93±4,1 6±2,1 2±0,2
Оксациклш 35±2,4 28±2,1 38±2,6
Олеандомiцин 35±2,4 51±3,2 14±0,9
Офлоксацин 93±4,3 6±2,1 2±0,2
Рифампiцин 61±3,9 10±0,5 3,5±1,2 18±1,5 30±3,3
Пефлоксацин 94±4,5 2,5±0,4
Стрептомицин 3±1,5 80±4,1
Цефазолiн 33±2,1 20±2,0 47±2,8
Цефаклор 26±1,8 24±2,1 50±3,3
Цефалотин 24±1,7 40±2,3 36±2,3
Цефуроксим 60±3,8 65±3,9 20±2,0 20±2,0
Цефтрiаксон 20±2,0 15±1,7
нiзмiв, аби попередити зростаючу стмкють мiкро-органiзмiв до бiльшостi антибютиюв.
Перспективи подальших дослiджень.
В даний час проблема антибютикорезистентност е основною проблемою галузi застосування антибютиюв. Як виявилося, використання антибiотикiв призводить до утворення видiв мiкробiв нечутли-вих по вiдношенню до них i тому бiльш агресивних i небезпечних, нiж 1х попередники. Мехаызми ан-тибiотикорезистентностi рiзнi: у деяких випадках мiкроби змiнюють свою будову, в шших випадках починають виробляти речовини, як зв'язують антибютики. Хвороби, що викликаються мiкробами з антибютикорезистентност^ протiкають важче i прше пiдцаються лiкуванню. Взагалi у лкуваны таких хвороб можуть бути використан тiльки новi i сильнi антибютики разом з антисептичними препаратами декаметоксину, мехаызм дм яких фунту-еться на дифiльнiй структурi молекули i здатностi до руйнiвного впливу на оболонки прокарют. Резистентнють до цих препаратiв у мiкроорганiзмiв формуеться повiльно. Вони мають властивють у суббактерiостатичних концентрацiях пщвищу-вати чутливють мiкроорганiзмiв до iнших проти-мiкробних засобiв, тому застосування в медицин даних антисептикiв мае потужний перспективний напрямок.
Лiтература
1. Бойко В. М. Протимкробна Aia та бiологiчна активнють антисептика декаметоксину та деяких хшолошв / В. М. Бойко,
Д. В. Палш, О. К. Стукан // Biomedical and Biosocial Antropology. - 2010. - № 15. - С.51-56.
2. Волянський А. Ю. Вивчення чутливост сальмонел до антибютиюв, антисептиюв / А. Ю. Волянський, Д. В. Палш, О. К. Сту-
кан // Biomedical and Biosocial Antropology. - 2010. - № 15. - С.78-80.
3. Некрасова Л. С. Визначення чутливост мiкроорганiзмiв до антибактерiальних препара^в. Методичш вказiвки / Л. С. Некра-
сова, В. М. Свита, Т. Г. Глушкевич та ш. // МВ 9.9.5 - 143-2007 К., 2007, С. 74.
4. Палш Д. В. Дослщження мкробюлопчноУ е^валентност декаметоксину та його фксованих лкарських форм /Д. В. Палш,
О. К. Стукан, О. О. Гончар, Н. В. Задерей // мат. riV MixH. наук.-практ. конф. молодих вчених; 17-18 травня 2013 р. - Вшниця, 2013. - С. 82.
5. Палш Г. К. Вивчення впливу умов рiзного мкробного навантаження на ант/^кробну активнють антисептичного препара-
ту декаметоксину при створенш антисептик-фксуючоУ композицп / Г. К. Палш, О. I. Кулаков, I. М. Вовк, В. П. Ковальчук, О. А. Назарчук, О. К. Стукан // Загальна патолопя та патолопчна фiзiологiя. - 2009. - Т. 4. - № 4. - С. 77-81.
6. Стукан О. К. Дослщження протимкробних властивостей антисептичних препара^в / О. К. Стукан // Проблеми та еволющя
епiдемiчного процесу i паразитарних систем провщних шфекцш : XV з'Тзд Укра'шського науково-медичного товариства мкробюлопв епщемюлопв та паразитологiв iм. Д. К. Заболотного, 23-25 листопада 2011 р.: тези доп. Харюв, 2011. С. 78.
7. Сухляк В. В. Дiя антисептичних засобiв на патогены мехашзми бактерiй [Електронний ресурс] / В. В. Сухляк, О. I .Жорняк,
О. К. Стукан // Annals of Mechnikov Institute. - 2010. - № 4. - С. 53-58. - Режим доступу до журн.: http://www.imiamn.org.ua/ journal.htm.
8. National Committee for Clinical Laboratory Standards. Methods for Dilution Antimicrobial Susceptibility Tests for Bacteria That Grow
Aerobically; Approved Standard - Sixth Edition. NCCLS document M7-A6. Wayne, PA: NCCLS; 2003.
УДК:615.281:616-002
ЧУТЛИВЮТЬ КЛ1Н1ЧНИХ ШТАМ1В БАКТЕР1Й ДО АНТИБ1ОТИК1В
Стукан О. К.
Резюме. Активнiсть протимiкробних засобiв по вiдношенню до збудниюв захворювань постiйно змшю-еться, що зумовлено формуванням стiйкостi мiкроорганiзмiв до дi! антибактерiальних препаратiв. Резис-тентнiсть мiкроорганiзмiв до антибiотикiв е бюлопчним явищем. До кожного з антибактерiальних препаратiв мiкроорганiзми виробили певний набiр механiзмiв резистентностi, що залежать вщ властивостей антибю-тикiв i мiкроорганiзмiв. Вiдомо, що антибiотикорезистентнi мiкроорганiзми несуть небезпеку не тiльки для па^енпв, але для населення також. Тому боротьба iз антибiотикорезистентнiстю набула особливо! актуаль-
Ключовi слова: резистентнють, антибактерiальнi препарати, клiнiчнi штами.
УДК:615.281:616-002
УСТОЙЧИВОСТЬ КЛИНИЧЕСКИХ ШТАММОВ БАКТЕРИЙ К АНТИБИОТИКАМ
Стукан О. К.
Резюме. Активность противомикробных препаратов по отношению к возбудителям инфекций постоянно меняется, что обусловлено формированием стойкости микроорганизмов к антибиотикам. Резистентность микроорганизмов является биологическим явлением. К каждому антибактериальному препарату микроорганизмы выработали определенный набор механизмов резистентности, что зависит от свойств антибиотиков и микроорганизмов. Известно, что антибиотикоустойчивые штаммы представляют опасность не только для пациентов, но и для населения в том числе. Поэтому борьба с антибиотикорезистентностью особенно актуальна.
Ключевые слова: резистентность, антибактериальные препараты, клинические штаммы.
UDC 615.281:616-002
SENSITIVITY CLINICAL STRAINS OF BACTERIA TO ANTIBIOTICS
Stukan O. K.
Abstract. It was identified 187 clinical strains of Staphylococcus aureus. Staphylococci were attributed to Staphylococcus aureus (46% of strains) - koahulazopozytyvni Staphylococcus, Staphylococcus epidermidis (25% of strains), Staphylococcus saprophyticus (22% of strains), 7% of strains were not identified to species (Staphylococcus spp). The urgency of preserving intestinal infections, the number of which is increasing in Ukraine. Among them, 80% owned by the pathogen Salmonella. Outbreaks of intestinal infections often cause S. typhimurium, but in some cases are emerging as other Salmonella S. heidelberd, S. haifa, S.enteritidis. It was identified 80 strains of Salmonella that characterized the typical morphological, cultural, biochemical, serological properties. As can be seen from the above results were resistant to amikacin 62% (114) strains of Staphylococcus aureus. Sensitivity to oleandomycin found 35% (65) strains of staphylococci, but resistance to this drug observed in 14% (27) strains of Staphylococcus aureus. By azlotsylin 54% (99) S. aureus strains proved resistant. Resistance to benzyl penicillin was 97% (179) strains. Resistance to doxycycline showed 75% (139) strains of S. aureus, whereas 20% (38) strains proved sensitive to this drug. High activity demonstrated lomefloxacin, it proved sensitive 93% (173) strains of Staphylococcus aureus. Sensitivity to ofloxacin and pefloksatsin was 93-94% (173-174) strains, respectively. Streptomycin resistant and cefaclor proved 80-50% (93-147) strains of S. aureus. Results of the study of antimicrobial action of cephalosporin I, II, III generations showed different spectrum of activity to the studied strains of bac-
teria. Strains of Staphylococcus proved susceptible to cefuroxime, ceftriaxone and ciprofloxacin within 60-95%, respectively, the number of strains ranged between 112-176 strains. Yes, most strains of Salmonella (92.4-100%) proved resistant to lincomycin, erythromycin, oxacillin, rifampicin, olendomitsyn, cephalexin, ampicillin, polymyxin, kanamycin. At the same time the total number of Salmonella strains studied only 50.4% retained sensitivity to chloramphenicol, gentamicin, to amikacin (51.1%).
Conclusion. In the struggle for survival bacteria use different mechanisms to protect against antimicrobial drugs. This production of beta-lactamases are most common at the meeting mikrobakteriy with beta-lactam antibiotics (penicillins, cephalosporins, carbapenems, monobaktamamy). These enzymes that inactivate antibiotics coded chromosomes or plasmids. According to our studies and there is a high sensitivity of microorganisms to the cephalosporin group of clinical strains of Staphylococcus aureus, Salmonella unlike where most resistant strains of Salmonella increased to (92.4-100%). Sensitivity to gentamicin, amikacin, chloramphenicol retained only 50.4%. Clinical Staphylococcus strains to most antibiotics showed moderate sensitivity. The data indicate the need for a rational purpose antibacterial drugs in the clinic to prevent the increasing resistance of microorganisms to most antibiotics.
Keywords: resistance, antimicrobials, clinical strains.
Рецензент - проф. Лобань Г. А.
Стаття надшшла 09.10.2015 р.
