CC BY
23
УДК 581. 527.7 Доц. М.1. Сорока, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
БУКОВ1 Л1СИ РОЗТОЧЧЯ - СИНТАКСОНОМ1Я ТА ГЕНЕЗИС
У результат! вивчення букових лiсiв Украшського Розточчя еколого-флорис-тичним методом Браун-Бланке встановлено, що на Украшському P03T044i сформува-лися природш буковi лiси, що належать до чотирьох асощацш та одного угрупован-ня чотирьох пiдсоюзiв, одного союзу та одного порядку класу широколистяних лiсiв Querco- Fagetea. Проведено ф^осощолопчний та екологiчний аналiзи виявлених асощацш. На основi падшолопчних дослiджень з'ясовано генезис букових лiсiв.
Doc. M.I. Soroka - USUFWT Bech forests of Roztocze - syntaxonomy and genesis
The results of probings of beech forests on terrain of Ukrainian Roztocze, carried out are reduced on the basis of procedure the Braun-Blanquet. Is established, that in Ukrainian Roztocze the beech forests have been formed, that belong to 4 associations,1 alignment, 1 union, 1 orders of a broad-leaf forests class Querco-Fagetea. Are carried out fitosociolo-gical and ecological analysises of detected associations. On the background of palinologi-cal research the genesis of beech forests was ascertain.
За еколого-флористичною класифжащею Браун-Бланке широколистя-m люи Украшського Розточчя належать до класу Querco-Fagetea i представ-леш асощащями та варiантами асощацш, що формуються у строгш вщповщ-ност до умов мюцезростання, експозици схилу та шддаються вертикальнш диференщаци в межах регюну.
Буковi люи Подшьсько! височини i, зокрема, Розточчя, е одним iз найцiкавiших елементiв природно! рослинностi з огляду на !х екстразо-нальнiсть на рiвнинi, складну iсторiю формування та специфiчний флорис-тичний склад, в якому переважають рщюст для регiону монтаннi види. Про походження та склад букових лiсiв опублжовано чимало наукових праць, проте ними i надалi щкавляться ботанiки [7-9]. Саме тому у процеЫ вивчення флори та рослиннос^ Розточчя особливу увагу ми придшяли буковим лiсам як одному iз небагатьох комплексiв рослинностi, що вщзначаються високим ступенем саморегуляцil та вщтворення, що i дозволило !х iдентифiкувати за методом Браун-Бланке.
Головний ввропейський вододiл, що проходить територiею регiону -це не просто орографiчна лшя, а й виразна ботанiчна межа, стосовно яко! рослиннi угруповання займають чгтко визначенi мiсцезростання. Буковi люи Розточчя формуються на пiвденно-захiдних макросхилах. З точки зору В.В. Альохша, який сформулював правило "попередження рослинностГ' [1], цей факт мае досить лопчне пояснення: рослиннiсть виходить за межi свое! зони лише тод^ коли сприятливi умови. Розточчя мае м'якший клiмат, нiж Карпати, що i зумовило iснування гiрських тишв рослинностi. Цi типи, якi прижилися тут, мають й ряд юторичних причин свого юнування.
Ускладнюють вивчення природних букових лiсiв Розточчя процеси деградаци лiсовоl рослинностi, якi стирають дiагностичнi риси ценозу. Найбiльш поширеною формою деградаци букових деревосташв Розточчя стало явище, яке у Середнш Сврош отримало назву "шнетизащя". На мiсцi ви-рубаних букових лiсiв посаджено культури сосни, рщше смереки чи модри-
ни. 1з ростом та розвитком хвойних порщ проходять змiни едатопу - окис-люеться лiсова пiдстилка, мшяеться грунтова мiкрофлора та xímÍ3m грунту. Внаслщок тако! поступово! олiготрофiзащl едатопу формуються сосновi на-садження, у тдросл, пiдлiску та трав'яному яруЫ, де домiнують види, влас-тивi не сосновим борам, а буковим люам. З часом тут поселяються i ацидо-фiльнi види, що супроводжують сосну, остаточно стираючи риси мате-ринсько! асощаци. У багатьох випадках шдрют бука з часом займае домь нуюче положення, вщновлюючи структуру деревного ярусу. Але на цей час змши субстрату виявляються настiльки значними, що вiдновлення трав'яного ярусу стае практично неможливим. Таких дшянок, на яких вiдмiчено повну невщповщшсть першого деревного ярусу i шдросту та трав'яного вкриття, в регюш безлiч. У такому випадку без врахування природного поновлення щентифжувати асощацш не вдаеться. 1ншою формою деградаци природних букових деревостанiв Розточчя е !х монотипiзацiя. У результатi вибiркових рубань породний склад насаджень зубожiв, упростилася ярусна структура на-саджень. Лише вибiрковими рубаннями люу можна пояснити факт перетво-рення буково-ялицевих лiсiв Dentario glandulosae-Fagetum у чист бучини. Ще одним наслщком надмiрного прорубування у дорослих букових деревос-танах на багатих грунтах стало поширення в них Rubus hirtus Waldst. et Kit., що надае !м рис похщних насаджень. Розростання ожини у лiсi е надзвичайно агресивним. Неможливють плодоношення компенсуеться вегетативним розвитком, що приводить до пригшчення i випадання типових люових видiв. Внаслщок цього в регiонi появилися велик площi букових лiсiв, у наземному вкритл, де домiнуе ожина. Це явище найчастiше фiксуеться у мюцях, де пройшли рубання та зрщження вiтровалами i буреломами, зокрема й у при-родних букових деревостанах. Важливим чинником, який також впливае на формування букових ценозiв е рекреащя, пiд впливом яко! трав'яний ярус ль сiв дютае риси рослинностi вирубувань або синантропних угруповань, набли-жених до пасовищ.
Сьогоднi важко сказати, чи збереглися на територи Розточчя коршт буковi деревостани - надто багато факлв свiдчать про протилежне. Проте природш лiси тут займають великi площi. Вiдмiчено також нашвнатуральш лiси, якi утворилися внаслiдок вибiркових рубань чи рубань, спрямованих на протегування певним породам. Геоботашчш описи за методом Браун-Бланке дозволяють певною мiрою встановити, на мiсцi яко! асощаци утворене насад-ження i в майбутньому сприяти вщновленню його первинного складу. У да-нш роботi ми намагалися викласти основш результати вивчення, дiагносту-вання та з'ясування генезису природних букових фiтоценозiв Укра!нського Розточчя, якi iдентифiкованi методом Браун-Бланке. Сюди не включено мате-рiали фiтосоцiологiчних дослiджень лiсових фiтоценозiв, в яких бук лiсовий не виступае едифжатором, а також видозмшених та штучних насаджень. Проаналiзувавши фггосощолопчш описи лiсiв, де домiнуе бук люовий та ук-лавши фггоценони природних асоцiацiй (табл. 1), ми прийшли до висновку, що в Укра!нському Розточчi сформувалися природнi буковi лiси, що належать до чотирьох асощацш та одного угруповання чотирьох пiдсоюзiв, одно-
го союзу та одного порядку класу широколистяних лiсiв Querco-Fagetea. У флористичному складi таких фiтоценозiв вiдмiчено 267 видiв вищих судин-них рослин (19.9 % видiв регiону).
Табл. 1. Фтоценотична характеристика букових лшв Розточчя
(QUERCO-FAGETEA, Fagetalia sylvaticae, Fagion sylvaticae)
N синтаксону 1 2 3 4 5
Загальна кшьшсть вид1в 41 108 59 51 34
1 2 3 4 5 6
Ch.sp.Ass:
1 Luzula pilosa 5 1 0 0 1
2 Dentaria glandulosa 0 5 0 0 0
2 Symphytum cordatum 2 3 0 0 0
3 Dentaria bulbifera 3 2 4 1 0
3 Quercus petrae 0 0 1 0 0
4 Mercurialis perennis 0 1 1 5 0
4 Cephalanthera damasonium 0 0 0 3 0
4 Alliaria petiolata 0 1 0 3 0
4 Epipactis helleborine 1 1 0 4 0
5 Carex pilosa 0 1 0 0 5
Ch.sp.cl.: a - Querco-Fagetea; b - Quercetalía pubescentis; c - Quercion petraeo-pubes-
centis; d - Fagetalia sylvaticae; e - Alno-Padion; f - Fagion sylvaticae; g - Acerenion
pseudoplatani; h - Carpinion betuli.
a Acer platanoides 0 0 0 2 0
a Aegopodium podagraria 0 2 1 1 0
a Anemone nemorosa 3 4 2 1 5
a Campanula trachelium 1 0 0 0 0
a Carex digitata 0 4 1 0 3
a Corylus avellana 1 2 3 1 2
a Euonymus europaeus 0 1 0 0 0
a Euonymus verrucosus 1 3 2 3 3
a Fraxinus excelsior 0 1 0 2 0
a Hepatica nobilis 2 3 3 1 2
a Lathrea squamaria 0 0 2 0 0
a Melica nutans 2 3 2 0 0
a Poa nemoralis 0 3 2 1 0
a Quercus robur 0 1 1 0 1
a Salvia glutinosa 1 2 0 1 0
a Scilla bifolia 0 3 0 0 0
a Viola mirabilis 0 2 0 1 0
b Lathyrus niger 0 0 1 0 0
b Melittis melissophyllum 0 0 1 0 0
d Adoxa moschatellina 0 2 0 0 0
d Anemone ranunculoides 0 1 1 0 0
d Aposeris foetida 0 2 0 0 0
d Asarum europaeum 0 4 2 1 0
d Atrichum undulatum 1 5 2 0 0
d Carex sylvatica 0 1 1 0 0
d Corydalis cava 0 2 1 0 0
d Corydalis solida 0 1 0 0 0
d Daphne mezereum 1 2 1 3 0
d Dryopteris filix-mas 0 4 3 2 5
1 2 3 4 5 6
d Ficaria verna 0 2 1 0 0
d Galeobdolon luteum 0 5 4 5 0
d Galium odoratum 1 4 5 0 2
d Impatiens noli-tangere 0 1 0 0 0
d Isopyrum thalictroides 0 1 0 0 0
d Lathyrus vernus 0 2 1 0 0
d Milium effusum 1 1 1 3 0
d Neottia nidus-avis 0 2 0 2 0
d Paris quadrifolia 0 1 0 0 0
d Polygonatum multiflorum 1 3 1 0 0
d Pulmonaria obscura 1 3 3 0 0
d Ranunculus lanuginosus 0 2 1 0 0
d Sanicula europaea 0 4 2 1 0
d Stachys sylvatica 0 2 1 0 0
d Viola reichenbachiana 0 2 1 3 0
e Circaea lutetiana 0 3 0 0 0
e Festuca gigantea 0 1 0 0 0
e Gagea lutea 0 1 0 0 0
e Plagiomnium undulatum 0 2 1 0 0
f Fagus sylvatica 5 5 5 5 5
g Acer pseudoplatanus 4 5 2 4 0
g Actaea spicata 1 3 1 0 0
g Polystichum aculeatum 0 2 0 0 0
g Ulmus glabra 2 3 1 0 0
h Carpinus betulus 0 4 3 3 1
h Cerasus avium 0 1 1 0 1
h Dactylis polygama 0 1 0 0 0
h Melampyrum nemorosum 0 0 0 3 0
h Stellaria holostea 0 2 1 0 1
h Tilia cordata 0 2 1 0 0
Ch.sp.cl.: a - Alnetea glutinosae, Alnetalia glutinosae, Alnion glutinosae.
a Frangula alnus 1 2 0 0 0
Ch.sp.cl.: a - Vaccinio-Piceetea; b - Vaccinio-Picee talia; c - Dicrano-Pinion.
a Dicranum scoparium 3 1 0 0 0
a Pleurozium schreberi 0 0 0 1 0
a Trientalis europaea 4 0 0 0 0
a Vaccinium myrtillus 3 0 0 2 0
b Picea abies 0 3 1 0 0
b Dryopteria austriaca 2 3 0 0 0
c Convallaria majalis 2 0 0 0 1
c Deschampsia flexuosa 2 0 0 0 0
c Pinus sylvestris 2 1 0 0 0
c Polytrichum commune 2 1 1 2 0
c Solidago virgaurea 0 0 0 0 1
Ch.sp.cl.: a - Asplenietea rupestria; b - Potentilletalia caulescentis; c - Cys topteridion.
a Asplenium trichomanes 0 3 0 0 0
a Polypodium vulgare 0 1 0 3 0
b Asplenium ruta-muraria 0 1 0 0 0
c Asplenium viride 0 1 0 0 0
c Cystopteris fragilis 0 2 0 3 0
Ch.sp.cl.: a - Artemisietea vulgaris; b - Eu-Arction;
1. ^icoBa THno^orÏH, eKO^oria Ta 6io^orÏH ^icy
109
2
4
a Urtica dioica b Chelidonium majus
0 0
0 0
0 1
0 0
Ch.sp.cl.: a - Chenopodietea; Polygono-Chenopodietalia;
I 0 I 0 I 0 I 2 I 0
a Lapsana communis
Ch.sp.cl.: a - Plantaginetea majori s, Plantaginetalia majori s, Polygonion avicularis;
a Geum urbanum a Prunella vulgaris
0 0
1 0
1 0
0 1
0 0
Ch.sp.cl.: a-Epilobietea angustifolii, Epilobietalia angustifolii, Sambuco-Sa
icion.
a Betula pendula a Populus tremula a Sambucus nigra a Sambucus racemosa a Sorbus aucuparia
0 0 0 0 0
2 0
3
4 2
0 0 1 2 1
0 1 1 0 0
0 0 3 0 0
Ch.sp.cl.: a - Trifolio-Geranietea, Origanetalia vulgaris, Trjfolion medii.
T~ö"T
0 I 1 I 0
a Agrimonia procera
0
Прим1тка: номерами позначено синтаксони - 1 - Luzulo pilosae-Fagetum; 2 -Dentario glandulosae - Fagetum; 3 - Galio-odorati - Fagetum; 4 - Com. Fagus sylvatica -Mercurialis perennis; 5 - Carici pilosae-Fagetum.
Синтаксоном1чна схема букових лшв без наведення вар1ант1в асо-щацш репону виглядае так: Cl. QUERCO-FAGETEA Br.-Bl. et Vlieg. 1937 Ord. Fagetalia sylvaticae Pawl. In Pawl., Sokol. et Wall. 1928 All. Fagion sylvaticae R. Tx. et Diem. 1936 SAll. Luzulo-Fagenion (Lohm. ex R.Tx. 1954) Oberd. 1957
Ass. Luzulo pilosae-Fagetum W.Mat. et A. Mat. 1973 SAll. Dentario glandulosae-Fagenion Oberd. et Muller 1984
Ass. Dentario glandulosae-Fagetum W.Mat. 1964 et Guzikowa et Kornas 1969
SAll. Galio-odorati - Fagenion (R.Tx. 1955) Th. Muller 1992.
Ass. Galio-odorati - Fagetum Rubel 1930 ex Sougnez et Thill 1959 Com. Fagus sylvatica - Mercurialis perennis SAll. Cephalanthero-Fagenion R.Tx. 1955
Ass. Carici pilosae-Fagetum Moor 1952 em. Hartm. et Jahn 1967
Буков1 люи належать до класу Querco-Fagetea порядку Fagetalia sylvaticae, що об'еднуе мезо- та пдрофшьш листяш люи Захщно!, Середньо! та Схщно! Свропи. Союз Fagion sylvaticae включае буков1, ялицево-буков1, яли-цев1 та яворов1 л1си, характерш для Середньо! Свропи. Центром формування таких ценоз1в е нижнш прський пояс та субокеашчш област р1внини. Л1си цього союзу е характерними для пом1рного поясу, вони е природшм i досить стшким типом рослинность Р1знорщшсть ценоз1в, що становлять цей союз, дозволяють видшити в ньому декшька тдсоюз1в.
Перший 1з них - Luzulo-Fagenion - об'еднуе флористично бщт угру-повання 1з виключним домшуванням бука люового, як формуються у св1жих та вологих типах люу на бщних кислих грунтах i складеш ацидофшьними та мезофшьними видами. У таких грунтово-кшматичних умовах буков1 л1си
1
3
5
6
формуються дуже рщко i лише за умови, що бук виграе конкуренцш з дубом, грабом, смерекою та сосною. Характеры вони для Карпат. Власне на Розточ-4i таю люи мають можливiсть формуватися завдяки горбистому рельефу, що вносить елементи вертикально! диференщаци pослинностi на постглящальну структуру грунлв з пiдстилаючою мореною. З цього тдсоюзу нами визначе-но одну асоцiацiю:
1. Luzulo pilosae-Fagetum (табл. 1, синт. 1) - "кисла" бучина, найбщ-шший тип букових лiсiв, дуже рщко трапляеться в межах pегiону.
Структура таких фiтоценозiв спрощена. Деревний ярус подшяеться на 2-3 верстви. Чагарниковий, як правило, слабо розвинутий. Трав'яне вкрит-тя pозpiджене або зовЫм вiдсутне, зате мохи утворюють тут густ куртини або розрщжене вкриття.
Фiтосоцiологiчна характеристика. Зафжсовано 41 вид, в одному опис у середньому 16 таксошв. Асоцiацiя дiагностуеться за наявшстю бо-реальних видiв, характерним серед яких виступае Luzulapilosa (L.) Willd. Цей синтаксон донедавна був суперечним. Його розглядали як найбщшший ва-piант iнших асощацш букових лiсiв. Проте наявнiсть бореальних та ацидо-фiльних видiв а також специфiчнi умови формування дозволяють вщокреми-ти це угруповання у самостшний синтаксон. Едифiкатоpом та домшантом де-ревних яpусiв тут завжди виступае Fagus sylvatica L. Бшьш-менш постшною домiшкою е Acer pseudoplatanus L. Часто помгтно також домшку Pinus sylvestris L., на наш погляд природну. Надзвичайно бщне трав'яне вкриття, ^м характерного виду, утворюють Galium odoratum (L.) Scop., Vaccinium myrtillus L., Convallaria majalis L. Часто зустpiчаються iншi боpеальнi види -Trientalis europaea L., Deschampsia flexuosa L. 3 мохiв постшними видами виступають Dicranum scoparium Hedw., Polytrichum commune Hedw. Ваpiан-том ще! асощаци, пpавдоподiбно, виступають славнозвюш сосновi субучини Розточчя, хоча нами зроблено описи на дшянках подiбних деpевостанiв в ур. Чорний камшь, де вони мають виразно синантропне походження, тобто сосна штучно впроваджена. Дшянки таких деревосташв потребують шдивщуально-го аналiзу i не завжди вдаеться зрозум^и !х походження. Вести мову про природш сосново-буковi чи сосново-дубово-буковi деревостани можна в ба-гатьох випадках, виpiзняючи !х як ваpiанти певних природних асоцiацiй, але при цьому повиннi збеpiгатися дiагностичнi ознаки асощаци, чого немае в штучних деревостанах.
Екологiчна характеристика. Щ фiтоценози займають бщн^ мкцез-ростання, нiж ценози шших синтаксонiв. Як правило, це нижш та сеpеднi частини схилiв швшчно! та швшчно-захщно! експозицп з виходами шщани-кiв. Хаpактеpнi описи зроблено поблизу сш Верещиця i Стаpичi, де на неве-ликш глибинi залягають моpеннi вiдклади.
Другий шдсоюз - Dentario glandulosae-Fagenion - включае багатi кар-патсько-судетськi типи букових лiсiв, якi мають сво! iстоpичнi осередки також на прилеглих piвнинах. З цього синтаксону виявлено одну асощацш, яка об'еднуе найбшьш поширеш ценози букових лiсiв Розточчя.
2. Dentario glandulosae-Fagetum (табл. 1, синт. 2) - класична бучина "карпатського" типу, в регюш вiдмiчено багато ïï варiантiв та вiдмiнностей. Фь тоценози ще1' асоцiацiï е пристанищем бтьшосп ripcbKMx видiв флори Розточчя та е яскравим прикладом "монтанного" флористичного комплексу на рiвнинi.
Структура такого ценозу складна. Деревних яруЫв видшяеться де-кiлька, у кожному з них може домшувати Fagus sylvatica. Зiмкнутiсть насад-ження, як правило, висока (до 90 %). Чагарниковий ярус бувае густим, бувае i зовЫм нерозвинутим. Розвиток трав'яного вкриття залежить вщ освiтленостi. Максимального розвитку воно досягае навесш та на початку лгга. Пiзнiше деяк дiлянки таких фiтоценозiв залишаються мертвопокривними. Характер-ним для них е також слаборозвинутий або вщсутнш моховий ярус. Як штра-зональнi угруповання в таких фггоценозах на виходах материнських порщ формуються асоцiацiï скельноï рослинностi з класу Asplenietea rupestria.
Фiтосоцiологiчна характеристика цього синтаксону е досить яскра-вою. Зафiксовано 108 видiв, у середньому по 25 в опись До характерних його видiв належать Dentaria glandulosa Waldst. et Kit., Symphytum cordatum Waldst. et Kit. ex Willd., Polystichum aculeatum (L.) Roth. Високими кшьюсни-ми характеристиками i частотою трапляння вщзначаються Sambucus racemo-sa L., Sanicula europaea L., Viola reichenbachiana Jord. ex Boreau., Galium odo-ratum, Galeobdolon luteum Huds., Asarum europaeum L. Менш чисельними е Hepatica nobilis Mill., Aposeris foetida (L.) Less., Polygonatum multiflorum (L.) All. Взагалi в утворенш таких фiтоценозiв найбшьшу участь беруть характер-ш види союзу Fagion sylvaticae, порядку Fagetalia sylvaticae, що закономiрно. Регюнальною особливютю таких фiтоценозiв можна назвати присутшсть у них таких видiв, як Dryopteris austriaca (Jacq.) Wojnar ex Schinz et Thell., Aconitum moldavicum Hacq., Arum maculatum L. Помггна майже повна вщсутшсть видiв з клаЫв Vaccinio-Piceetea, Molinio-Arrhenatheretea, синантропних видiв. З мохоподiбних найчастiше трапляеться Atrichum undulatum, який утворюе куртини на окрашах люових дорiг. Саме в таких ценозах на вапнякових виходах порщ знайдено рщюсш для регiону види - Asplenium viride Huds., Blechnum spicant (L.) Roth., Polystichum braunii (Speen.) Fee.
Екологiчна характеристика. Фггоценози цього синтаксону займають найбшьш тдвищеш та середш частини схилiв на дерново-шдзолистих та карбонатних грунтах з виходом вапняюв та пiсковикiв.
Асощащя букових лiсiв Dentario glandulosae-Fagetum е одним iз найцiннiших рослинних угруповань регюну, яке вiдзначаеться винятковою стабшьшстю i, з практики европейсько1' фггосощологи, дуже рiдко еволю-цiонуе в напрямi iнших лiсових асоцiацiй. Лише на дуже бщних грунтах ця асощащя зрщка переходить у мшат фггоценози Querco roboris-Pinetum. Фь тоценози цiеï асоцiацiï вiдзначаються також високою здатнiстю до регенера-цй", внаслщок чого на територiï регiону спостер^аеться утворення складних деревостанiв, коли на мющ знищено1' бучини садять лiсовi культури, в ниж-нiх ярусах яких природно поновлюеться бук. Саме завдяки цьому явищу появляються сосново-дубово-буковi деревостани, якi позбавленi рис природ-них фiтоценозiв асоцiацiï Querco roboris-Pinetum fagetosum.
Третiй пiдсоюз Galio-odorati-Fagenion включае багат типи рiвнинних букових лiсiв без ялищ та монтанних видiв. Поширенi вони у швшчнш части-Hi Захщно1 та Середньо1 Свропи. Фiтоценози, описаш з Розточчя, мають де-що iншу структуру, нiж на заходi Свропи, але цiлком iдентичнi до описаних з територи Польщi. Нами видглено двi асоцiацiï букових лiсiв, що належать до цього тдсоюзу.
3. Galio-odorati-Fagetum (табл. 1, синт. 3) - найбщшшГ флористично фгтоценози рiвнинних букових лiсiв, що формуються на пiвнiчно-схiднiй ме-жi ïx поширення.
Структура такого ценозу проста, деревний ярус, як правило, один, з Fagus sylvatica, з невеликою домшкою клена-явора та тдростом смереки. Якщо е домiшка iншиx деревних порщ - такi лiси в Сврош класифiкують як антропогенно трансформоваш. У трав'яному ярусi немае монтанних видiв, зате переважають неморальнi. Характерною е також вщсутшсть мохового ярусу.
Фiтосоцiологiчна характеристика. Зафшсовано 59 видiв, у се-редньому по 21 в опись До характерних видiв належать Dentaria bulbifera L., Festuca altissima L. Високими кшьюсними характеристиками вщзначаються Hepatica nobilis, Hedera helix L., Stellaria holostea L., Viola reichenbachiana, Galium odoratum, Galeobdolon luteum, Asarum europaeum. В утворенш таких фiтоценозiв найбшьшу участь беруть дiагностичнi види союзу Fagion sylvaticae, порядку Fagetalia sylvaticae.
Екологiчна характеристика. Фггоценози цього синтаксону займають свiжi та вологг бург та дерново-шдзолисп грунти на глинах з виходом шсковиюв.
4. Com. Fagus sylvatica - Mercurialis perennis (Mercuriali- Fagetum Cel.1962) (табл. 1, синт. 4) - фГтоценози цього угруповання представляють собою кальцефгльну вщмшу багатоï i дуже вологоï бучини, рашше визнача-лися як самостiйна асоцiацiя. У рГзних фГтосоцюлопчних схемах положення i ранг цього синтаксону е рГзними. Проте на РозточчГ нами виявлено декшька абсолютно характерних дшянок, як дали змогу iдентифiкувати щ фГтоценози як характеры для тдсоюзу Galio-odorati - Fagenion.
Структура таких фгтоценозГв дещо спрощена. Деревний ярус подшя-еться на 2-3 верстви. Чагарниковий, як правило, слабо розвинутий. Трав'яне вкриття розвинуте протягом всього вегетацшного перюду, мохи утворюють розрщжене вкриття.
Фiтосоцiологiчна характеристика. Зафжсовано 51 вид, в одному опис - у середньому 26 таксошв. Асощащя дГагностуеться за переважанням Mercurialis perennis L., Alliaria petiolata (Bieb.) Cavara et Grande та видГв ро-дини орхщних - Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce, C. rubra (L.) Rich., Epipactis helleborine (L.) Crantz. Едифжатором та домшантом деревних яруЫв виступае Fagus sylvatica. До нього майже завжди домшуеться Ulmus glabra Huds. Постшною домшкою е також Acer pseudoplatanus. У чагарниковому ярус зустрГчаються Corylus avellanaL., Euonymus verrucosa Scop., Lonicera xylosteum L., трав'яний ярус доповнюють Salvia glutinosa L., Milium effusum L., Galeobdolon luteum, Neottia nidus-avis (L.) Rich., Viola reichenbachiana. З мохГв постшними видами виступають Mnium rugicum Brid., Polytrichum commune.
Екологiчна характеристика. Щ фгтоценози займають волоп та мокрГ вапняковГ грунти в нижшх та середшх частинах схилГв пiвнiчноï та твшчно-заxiдноï експозицiï, часто з виходами вапняюв. Характерш описи зроблено поблизу сгл ЛелехГвка, Верещиця, Винники, Старичг
Пщсоюз Cephalanthero-Fagenion об'еднуе оригшальш буковГ люи Гз великим вщсотком ксеротермних та свгтлолюбних видГв, що формуються виключ-но на вапнякових грунтах. Вони чгтко вщрГзняються вгд букових лшв попе-редньо1' асощаци фГзюномГчними рисами, що наближують так ценози до термо-фшьних дубових лшв. Центром формування таких люГв е твденно-захГдна час-тина Середньо1' Свропи, на РозточчГ щ люи виступають як екстразональш.
5. Carici pilosae-Fagetum (табл. 1, синт. 5) - одна Гз найпоширешших асощацш букових лшв на Украшському РозточчГ, зокрема в його твденно-схщнш частит.
Структура букових лшв цГе1' асощаци е дещо спрощеною. Деревос-тан чисто буковий, рщко з домшками граба чи клена-явора. Чагарниковий ярус невисо^ зГмкненост утворюють Sambucus nigra L., S. racemosa, Euonymus verrucosa. Трав'яний ярус щшьний, утворений Carexpilosa Scop., з домшкою Sanicula europaea, Viola reichenbachiana, Mercurialis perennis, Ga-leobdolon luteum, Actaea spicata L.
Фiтосоцiологiчна характеристика. Зафжсовано 34 види, у середнь-ому 14 в опись Синтаксон вирГзняе характерний вид Carex pilosa, який майже завжди займае велик плошд в таких люах. У таксономГчному складГ перева-жають неморальш види класу Querco-Fagetea. Характерною ознакою таких фгтоценозГв е наявшсть багатьох видГв орхщних, найчастше це Epipactis hel-leborine, Cephalanthera damasonium, Corallorhiza trifida Chatel, Listera ovata (L.) R. Br. ЗустрГчаються також бщтшГ варГанти асоцiацiï з виключним домь нуванням Carex pilosa та домшкою папоротей. Це, як правило, великовжовГ деревостани без виражених вжон та Гз сформованою ярусною структурою. У молодших за вжом люах з галявинами чи вжнами найчастше зустрГчаються орхщт та шшГ види рщюсних рослин.
Екологiчна характеристика. Таю ценози практично завжди займають вершинт вирГвнят плато, на схилах вони поступаються мюцем шшим фгтоценозам букових лшв. Грунти тут часто з домшками-уламками карбо-натних та кремншових порщ, з неглибоким шаром гумусу. Найбшьш харак-терш дГлянки таких лшв е в райош сш Рокитно та ЗавадГв, фрагментарно \х можна видшити i у заповщнику "Розточчя" поблизу с. Верещиця (над озером).
Сучасш бучини Розточчя - результат багатовжового розвитку бюти-тв регюну тд впливом факторГв навколишнього середовища. Процес ix формування протжав синхронно Гз розвитком геологiчноï штори. Близько 12000 р. тому скандинавський льодовик вщступив за Фшську затоку, зали-шивши за собою безлют площд, зайнят тундровою рослинтстю. Тривалий холодний перюд льодовикового та тзнього польодовикового перюдГв змь нився перюдом клiматичноï осциляци - аллередом. Фаза аллереду, межГ якоï визначають як 10000-8800 р. тому, поклала початок виходу з рефупумГв тепло- та вологолюбних видГв [2]. Фаза аллереду змшилась фазою з бгльш хо-
лодним та континентальним клiматом, яка перейшла у першу фазу польодо-викового перюду - голоцен. У цей перюд пройшли найбiльш помiтнi змши у складi флори та рослинност Розточчя, що привело до формування 1'х сучас-ного типу. Голоцен характеризувався чергуванням рiзних клiматичних пе-рiодiв, що сприяло мiграцiï рiзних флористичних елементiв на височину Розточчя. Д.К. Зеров [4] видшяе в голоцеш три фази: 1 - раннш голоцен (фаза соснових та сосново-березових лiсiв), 2 - середнш голоцен (фаза мiшаних ль сiв з елементами дубового люу), 3 - пiзнiй голоцен (фаза мшаних лiсiв з во-логолюбними породами). Остання фаза голоцену за даними бшьшосп палшо-логiв та палеоботашюв i стала часом, у якому формуеться букова свгга немо-ральнолiсового комплексу Розточчя. Клiмат тодi був досить вологим, завдяки чому поширилися середньоевропейськ буковi та ялицевi лiси, разом з якими переселилися цш флористичнi комплекси, про що свщчить унiкальна знахщ-ка нами рщюсного монтанного виду моху Pedinophyllum interruptum (Nees.) Lindb., вщомого дотепер лише у трьох мюцезростаннях у Карпатах, як i цшо-го ряду шших монтанних видiв мохоподiбних.
Пiдтвердженням наведеноï iсторiï формування букових лiсiв Розточчя в голоценi служать даш палiнологiчних аналiзiв болотних масивiв регiону.
Вiдомо, що заболоченi масиви у заплавах рiчок Розточчя мають польодовикове походження. Перюд ix заростання збiгаеться з фазою ялице-во-букових лiсiв [2, 3]. Тому спорово-пилковi аналiзи цих масивiв мiстять достовiрну iнформацiю про характер флори та рослинност Розточчя в голоцеш. Першi палiнологiчнi данi з територи Розточчя одержав С. Толпа [15], який дослщжував найбiльший болотний масив регюну - урочище Заливки. Вш виявив, що у палiнологiчному спек^ цього масиву видно двi смуги: нижня - з максимумом сосни, дуба, липи, лщини i берези. Верхня - з участю бука та ялищ. Нижня смуга утворилась при кшмат, оптимальному для сосни та широколистяних порщ, тобто теплому та сухому. Кшмат верxньоï смуги був вологим, що сприяло поширенню прських та атлантичних елеменпв, на-самперед бука та видiв, що його супроводжують. Смуги переважаючого по-ширення порщ вiдповiдають середньому та шзньому перiодам голоцену. Саме тому асощаци букових лiсiв Розточчя, що перебувають у станi вiдносноï стабiльностi та мають сформоване ядро середньоевропейських прських ви-дiв, можна розглядати як релжтовий пiзньоголоценовий комплекс монтанних м^антв на рiвнинi.
Лггература
1. Алехин В.В. Растительность СССР. - М.: Сов. наука, 1951. - 512 с.
2. Артюшенко О.Т. 1стор1я розвитку рослинност1 Захщноукрашського Пол1сся в п1зньольодовиковий та тсляльодовиковий час на основ1 спорово-пилкових дослщжень// Укр. ботан. журн. - 1957. - 14, № 1. - С. 12-29.
3. Артюшенко А.Т., Арап Р.Я., Безусько Л.Г. История растительности западных областей Украины в четвертичном периоде. - К.: Наук. думка, 1982. - 135 с.
4. Зеров Д.К. Час та умови розвитку сфагнових бол1т п1вн1чно-зах1дно1 Украши// Журн. 1н-ту боташки ВУАН. - 1934, № 2. - С. 137-152.
5. Козш Г.В. Вододшьт болота карстових западин в райош Розточчя// В1сн. Льв1в. ун-ту. Сер. бюл. - 1962, вип.1. - С. 3-21.
6. Козш Г.В. Флора i рослиннiсть захщних областей Украши/ Працi боташчного саду Львiв. ун-ту. - Львiв: Вид-во Львiв. ун-ту, 1963. - С. 7-20.
7. Колщук В.Г. Буковi пралiси Закарпаття// Наук. зап. Природознавч. музею Львiв. ф-л. АН УРСР. - 1956. - 5. - С. 168.
8. Косець M.I. Буковi лiси Захiдного Подiлля// Ботан. журн. АН УРСР. - 1947. - 4, № 3/4. - С. 101-112.
9. Косець M.I. Нарис люово'1 рослинносп Львiвськоi обласп УРСР// Ботан. журн. АН УРСР. - 1953. - 10, № 4. - С. 75-85.
10. Сорока М.1. Синтаксономiя рослинносп Украшського Розточчя// Наук. вюник УкрДЛТУ. - Львiв, 1998, вип. 7. - С. 37-41.
11. Сорока М.1. Синтаксономiя рослинности природного заповiдника "Розточчя". -Пращ Наукового товариства iM. Т.Г. Шевченка. - Еколопчний збiрник. - Львiв, 1999, т. - III.
- С. 105-113.
12. Сорока М.1. Флора судинних рослин Украшського Розточчя. - Львiв, 2002. - 154 с.
13. Braun-Blanquet J. Pflanzensoziologie, Grundzuge der Vegetationskunde. - Wien-New York: Springer, 1964. - 3 Aufl. - 865 s.
14. Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roslinnych Polski. - Warsza-wa: PWN, 2001. - 536 s.
15. Tolpa S. Analiza pylkowa torfowiska w Janowie na Roztoczu// Kosmos. - 1927. - LII.
- S. 547-552.
УДК 630*15 Доц. П.Б. Хоецький, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ;
А.В. Шелипило - ДЛГО "Львiвлiс"
СТАН ПОПУЛЯЦ11 БОБРА У МИСЛИВСЬКИХ УГ1ДДЯХ
ЛЬВ1ВСЬКО1 ОБЛАСТ1
Проаналiзовано стан популяцп та поширення (Castor fiber L.) у водоймах Л^всько! областi. Найбiльша чисельнiсть звiрiв зареестрована в угiддях ДМГ "Стир". Спостерiгаеться збiльшення чисельностi бобра.
Doc. P.B. Khojetsky - USUFWT; A. V. Shelepylo -DLHO "Lvivlis" Castor fiber (L.) in Lviv region
The state of the population and spreading of Castor fiber in waters of Lviv region have been analysed. The most number of the animals is registexed in the forest of MH "Styr". It is noted increasing of the Castor fiber number.
В юторичний перюд ареал бобра (Castor fiber L.) охоплював бшьшу частину Свропи та Ази. У XV-XVII ст. бобер був поширений у ржах захщно-го регюну Украши [2, 3, 5]. На початку Х1Х столггтя про нього пишуть як про зникаючого зв1ра, облжовуючи в окремих колошях с1м!" i хатки. Найдов-ше бобер юнував на р. Вишня в околицях с. Родатичг останнього зв1ра добу-то тут у 1836 р. Пщ час сильного паводку 1836 р. зникла популящя виду на р. Захщний Буг. На початок ХХ ст. у захщному регюш Украiни бобер збер1гся тшьки поодинокими невеликими колошями [1]. У 1950 р. його реестрували лише на люовш р1чщ Борковш Рiвненськоi област [4]. Основними причинами зменшення чисельност виду стали надм1рне добування та опосередкова-ний вплив господарсь^' д1яльност1 людини.
Необхщною умовою юнування зв1ра е наявшсть придатних водойм i рослинного корму. Гризун надае перевагу малим та середшм ржам 1з по-вшьнотекучою водою, може заселяти i велик ржи, озера, ставки, канали, бо-
