Научная статья на тему 'Біблійні елементи в поезії експресіонізму у контексті української та німецько-австрійської літератур: порівняльний аналіз'

Біблійні елементи в поезії експресіонізму у контексті української та німецько-австрійської літератур: порівняльний аналіз Текст научной статьи по специальности «СМИ (медиа) и массовые коммуникации»

CC BY
398
163
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
біблійні алюзії / ремінісцензії / парафрази / порівняльне літературознавство / експресіонізм / харматологічні / пневматологічні / христологічні / апокаліптичні / есхатологічні мотиви / Європа / європейська культура. Полный текст:

Аннотация научной статьи по СМИ (медиа) и массовым коммуникациям, автор научной работы — Тетяна Михальчук

Використовуючи методологію порівняльного літературознавства, у статті аналізуються біблійні алюзії, ремінісцензії, парафрази, прямі та непрямі цитування та символіка в поезії австрійських, німецьких та українських письменників (Г. Гайма, М. Бажана, М. Хвильового, Т. Осьмачки, П. Тичини, Г.Тракля, С. Цвейґа, Ф. Верфеля). У статті розглядаються художньо-літературатурні звʼязки між інтерпретацією процитованих старозавітних та новозавітніх текстів, наданих в оригіналі (старогрецькими та єврейськими мовами) та поезії в мовах оригіналу (українською та німецькою мовами). Порівняння художньо-літературатурних та біблійних текстів, навединих у перекладах, демонструють схожості, а такожвагомі відмінності в інтерпретації біблійних елементів. Харматологічні, пневматологічні, христологічні, апокаліптичні, есхатологічні мотиви та їх порівняння із українськомовними та німецькомовними текстами розглядаються як порівняльна модель для трансформованих категорій вираження як одного із основних принципів для багатьох експресіоністичних текстів.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «Біблійні елементи в поезії експресіонізму у контексті української та німецько-австрійської літератур: порівняльний аналіз»

"I—Ч • ^ • • • ••

Ьюлшш елементи в поезп експресюшзму у контекст украшсько1 та шмецько-австршсько1 л1тератур: пор1вняльниИ анал1з

Тетяна МИХАЛЬЧУК, Королiвство Нiдерландiв

«Богословские размышления» / «Theological Reflections». №16, 2016, с. 206-226. © Т. Михальчук, 2016

Про автора

Михальчук Тетяна е заснов-ником Амстердамського украТнсь-кого ¡нституту, внештатний науко-вий сп¡впрац¡вник в¡дд¡лу сканди-навських та н¡мецькиx студ¡й при Амстердамсьюй школ¡ культури та ¡сторп в Амстердамському уывер-ситет¡ у Нщерландах. Вона була частиною навчального процесу у Ляйденьському ун¡верситет¡, гос-тем-асп¡рантом в ун¡верситет¡ Дюсбург-Ессен у Ымеччиы, а та-кож науковим ствроб^ником ¡ Утрехтському ун¡верситет¡. На-сьогодн¡ вона працюе над науковим проектом «Cultural and Scientific Exchange through Unintentional Mediators». Михальчук також вивчала теор^, ¡стор^ та порвняльне л^ературознав-ство при Нацюнальному уыверси-тет¡ «Киево-МогилянськоТ ака-дем¡í», а також украТнську фто-лог¡ю, св¡тову л¡тературу та культуру при Ыжинському уывер-ситет¡. Вона е одним ¡з редактор¡в та координатор^ проекту та книги «Religion, State, Society and Identity in Transition: Ukraine» (2015) та автором нещодавних книг про европейську ¡ден-тичнють та м¡ста Discourses of European Expressionisms: The Image of the City in Expressionist Poetry of Twenty-Seven Countries (2014) and Reconciliation of East and West: German Mediations of Expressionist Scholarship after 1973 (2014)

Анотащя

Використовуючи методолопю порюняльного лп"ера-турознавства, у статт анал¡зуються б¡бл¡йн¡ алюз¡Т, рем-¡нюцензи, парафрази, прям¡ та непрям¡ цитування та сим-вол¡ка в поезп австрмських, н¡мецькиx та украТнських пись-менник¡в (Г. Гайма, М. Бажана, М. Хвильового, Т. Осьмачки, П. Тичини, ГТракля, С. Цвей'а, Ф. Верфеля). У статт¡ роз-глядаються художньо-лп"ературатурш зв'язки м¡ж ¡нтер-претац^ю процитованих старозав¡тниx та новозав¡тн¡x текстю, наданих в ориг¡нал¡ (старогрецькими та еврейсь-кими мовами) та поезп в мовах орипналу (украТнською та шмецькою мовами). Пор¡вняння художньо-лтература-турних та б^лшних текст¡в, навединих у перекладах, де-монструють сxожост¡, а також вагсш в¡дм¡нност¡ в ¡нтер-претац¡Т б¡бл¡йниx елемент¡в. Харматолог¡чн¡, пневмато-лог¡чн¡, xристолог¡чн¡, апокал¡птичн¡, есxатолог¡чн¡ мотиви та Тх пор¡вняння ¡з украТнськомовними та шмецькомов-ними текстами розглядаються як порюняльна модель для трансформованих категорм вираження як одного ¡з ос-новних принцип¡в для багатьох експресюнютичних текст¡в.

Ключов1 слова: б^лшы алюзп, рем¡н¡сценз¡Т, парафрази, порюняльне л¡тературознавство, експрес¡он¡зм, xарматолог¡чн¡, пневматолог¡чн¡, христологнш, апокаль птичн¡, есxатолог¡чн¡ мотиви, Свропа, европейська культура.

Вступ

Вютори всесвггньо! лiтератури книга Бiблiя спонукала багатьох письмен никiв до духовного осмислення людини у свт, до усвiдомлення необхь дностi особистого духовного спасшня, та особистого розумшня Бога як твор-ця всесвггу. Дуже часто полiтична, iсторична ситуащя краши чи особистi об-ставини та етапи шдивщуального розвитку письменника не дозволяли прямо заявляти про християнсью, духовш пошуки у сво1х художнiх творах, але, не зважаючи на це, все ж таки, ми можемо вщнайти багато прикладiв i непрямого звернення до Бiблif, до Слова Божого. Найяскравшим прикладом ху-дожнiх звернень до бiблiйних iстин у формi бiблiйних елементiв (алюзiй, ре-мшюценцш, парафраз, прямих та непрямих цитат, символiв) е твори лггера-турного европейського експресiонiзму.

Експресiонiзм ще називають «новою об'ектившстю» у розумiннi нового погляду на душевну, духовну реальнють, внутрiшнiх людських станiв, внутрiшнiх реакцш на все, що вiдбуваеться довкола. Iсторiя експресiонiзму як «нового погляду» на «реальнють» бере свш початок ще з доби романтизму, коли вже конкретш принципи, стильовi прийоми набули фшософського об-Грунтування i зазнали систематизування, структурування, а також коли вий-шли на юторичну арену на зламi XIX — XX столт, пiдносячи внутрiшне ви-раження людсько! свiдомостi, як «об'ективну», правдиву, неспотворену реак-цiю людського духу на свiй час. Експресюнютичний напрям в лiтературi та в мистецтв1, зберiгае загальну тенденцiю до вираження.[1] У Нiмеччинi та в

[1] Перш1 згадки i початки европейського литературного експресiонiзму датуються ан-гло-американськими виданнями: в 1850 рощ «експресюшзм» згадуеться в англiйському журналi «Tait's Edinburgh Magazine» i асощюеться i3 «Pre-Raphaelietes»; в 1878 рощ — в робот «The Bohemian. A Tragedy of Modern Life», написаним Чарлзом де Кай (Charles de Kay) у Нью Йорку; у 1880 термшом користувалася лггературна група навколо Чарлза Ровлей (Charles Rowley). Згодом, в 1892, А. П. Чехов згадуе «експресюшзм» у своему творi «Попригу-нья» i в 1901 рощ термш знаходить поши-рення у Францй, починаючи спершу з артистичноi групи «Salon Indépendants» (1901), згодом в 1905 рощ у салош «Salon d'Automme», i в 1908 у груш навколо «Vauxcelles», що в свою чергу контактуе до походження шмецького експресiонiзму. У 1902 роцi ггалшський лiнгвiст Бенедетто Кросе (Benedetto Croce) публiкуе iталiйське вживання «експресiонiзму». Шзшше, в 1905 та в 1908 роках, артистичш групи «Die Brücke» (1905), та «Der Blaue Reiter» (1908), i з 1910 року публшуеться бшьше, шж 50 шмецькомовних лише журнальних видань, використовують термш «експресюшзм» i вш

розпочинае в основному асоцшватися Í3 шмецьким модершзмом чи його впливами у всш бврош, оскшьки шмецькомовний експресюшзм був домшучим пом1ж литературами на тих мовах. У 1908, про термш «експресюшзм» друкуеться ву скандшавських виданнях, а в 1910 рощ, вш вживаеться в 4exii мистецьким критиком Антоншом Матейцеком (Antonin Matejcek), а в 1911 рощ, чехи роблять виставку своiх картин в Празi пщ назвою «Експресiонiзм» пом1ж 35-ою виставкою Моне («Manes»), а в 1912 про «експресюшзм» друкуеться в Словенй i3 згадкою на англшсьы джерела у журналi «Dom in svet ». Подальшi роки до 1930 (33) рошв «експресiонiзм» продовжу-вав заявляти про себе мистецькими твора-ми, журналами, збiрками художнiх творiв у рiзних жанрах, театральних виставах, та власними машфестами рiзними европейсь-кими мовами: для Бельгй та Нщерлавддв це була поезiя Марсмана, журнал «Ruimte», варiанти гуманiтарного та оргашчного експресiонiзму та манiфест Паула ван Остае-на «Ekspressionisme in Vlaanderen«(1918); для Польшi — це були два машфести, написаннi Пшибишевським та Гулевичем «Ekspresjonism — Slowacki IGenezis z Ducha» (1918) та «Brzask

Австри експресюшзм (1910—1925) сформувався у цiлий рух, напрям, тодi як в Укршш та в лггературах iнших кра1'н (1889—1930), експресюшзм, не заявив про себе так потужно, поширюючись, таким чином юторш власно!' нацю-нально!' лiтератури.[2] Зокрема феномен експресюшзму розпочав з'являтись у локальнш модернютськш ситуаци, вiдповiдно до автохтонного розвитку лгге-ратури, вщповщно до розвитку 11 естетико-фшософсько!' основи.

Бачення свггу експресiонiстами уявляеться як свщ що постае хаотично, де едино справжньою вважаеться iнтровертна людська сутнiсть, що i перебувае в цен^ уваги письменника, яким здшснювався пошук необхщно!' мови для зображення ще! сутностi. Пошук необхщно!' мови здшснювався експресюнь стами у ру^ зацiкавлення категорiею «чисто! форми», вщокремлено! вiд матери, яку вони вважали найдосконалiшою об'ективацiею волi, де збереглася безпосередшсть i чуттевiсть мови, що мала характеризуватися настроевютю i бути транспозицiею «голих станiв душЬ>.[3] Тому деякi експресiонiсти викорис-товують сакральну мову Бiблil, що протягом вшв не зазнае змiн i е джере-лом зв'язку iз трансцендентним буттям. У цьому контекста процитуемо думку Еккара фон Сидова, шмецького теоретика, що у статга «Релшйна свiдомiсть експресюшзму» ("Das religiöse Bewußtsein des Expressionismus") зазначае: «Сьогодшшня релiгiйнiсть експресiонiстiв не е ш однозначно християнсь-кою, нi тим бшьше нiцшеанською. В нiй зшшлися обидва типи релiгiйного свiтовiдчуття [...] i людина (з варiантом експресюнютсько! релiгiйностi) знае, що за нею знаходиться св^ сили i велич^ свiт, сповнений блиску i достатку, вщ якого вона вiдвертаеться, бо бшьшу важливiсть i втiху вбачае в божествi життя давнiших, глибших пластiв свого ества — пластав, якими (як i наступ-ними) належить бажання палати вогнем пристрасного переживання, що лише застигли i зашкарубли)»[4]. Таким чином, за експресюнютами злиття власного

epoki w walce o nowa szttukq» (1917—1919); для Украши стаття Курбаса про театр; для Pocii

— стаття та гурток «Экспресионизм» (1919) на чолi I. В. Соколова; для Угорщини i3 1915 роцi твори та публшаци в журналах MA в Будапешт (1916-19) та у Вщш (1920-25); для Норвеги, Швеци, Дани, Латвй, Литви, Естонй — статп Валотера Галворсена (Walter Halvorsen) "Kunst og unge kunstnere" (1911), Карла Д. Моселiуса (Carl D. Moselius)

"Impressionism och expressionism" (1911), Карла Банна (Karl Bang) „Svensk Expressionisme" (1915), Отто Гестелд (Otto Gelsted) «Ekspressionisme» для Англи — статп та твори в Лондонському журналi Blast 1 (1914, 1915 ); для Ромуни — видання A. Де Герца ( А. de Herz) «Exspresionismul, Adevärul literarsi artstic» (1922) i т.д. до 1930—1933 роыв, коли експрсюшзм припиняе свое лггертурно-мистецьке iснування, бо на арену ютори бвропи виходять полiтичнi й режимнi маншулювання Гiтлера, Сталiна,

геноциду, голокосту, тоталитаризму, та цен-зури у рiзних краiнах.

[2] Зокрема на укра!нському Грунтi експре-сiонiзм спостерiгаеться у творчосп Василя Стефаника, у поезй Тодося Осьмачки, та у поетичному спадку Миколи Хвильового, у драмах Миколи Кулша, 1горя Костецького та шших. Так, Степан Хороб вказуе на при-сутнiсть експресiонiстичних елеменпв ще й в одному з ромашв Осипа Турянського, по-вютях Андр1я Головка («Дiти Землi i Сонця» та «Можу»), у раннш поезй' Миколи Бажана та Павла Тичини, в кшоповютях Олександ-ра Довженка («Земля», «Арсенал»), у драмi Михайла Могилянського («Стомлеш»).

[3] Przybyszewski Stanislaw. Povtorna Fala. Navkolo Ekspresjonizmu, Wybor Pism, oprac. Roman Taborski(Wroclaw: Ossolinelum, 1906), 43.

[4] Eckart von Sydow. «Das religiöse Bewußtsein als Expressionismus»; в Theorie des Expressionismus (Stuttgart:Verlag, 1999), 102.

духу особистосп i3 «в1чним духом» в едину цiлiснiсть, вiдбуваeться за умови, якщо особистiсть не переступае «духовних законiв» свого буття, а для людсько! сутносп це неможливий варiант iснування, оскiльки категори «Я» та «мене» мютять у со61 власне усвiдомлення, воно е ноаем вiчного «добра» (володiння духом «Божо! iскорки» як складово! душi), так i вiдповiдно «зла» (вiдноситься до плотських начал людського ества, в результат! чого виступае носiем «^ха», чим займаеться наука про гр1х хамартологiя; вiдповiдно ми ви-дшятимемо хамартологiчнi мотиви у контекст1 порiвняння бiблiйних еле-ментiв.

Використання 616лшно! мови в експресiонiстських текстах зазнае десак-ралiзацli, в результат1 чого можна говорити про заявленiсть б!блшних алюзiй 1з десакралiзованою, дуже часто з дегумашзованою iнтерпретацiею. На таку ж щею вказуе хр1стоф Ейкман в одному 1з розд1л1в свое! книги пщ назвою «До теологи експресюшзму», говорячи, що теологiя експресюшзму пов'язана 1з спробою долучитися до свгту Божого («Gott-Welt»), аби вщнайти «вщмшну, нейтральну точку для свого внутршнього св1ту, аби способом вираження, способом використання 616лшно! мови вщшти в1д страху, i вiднайти безгршнють, поринувши у секуляризований св1т».[5] Тому, за експресюшста-ми, тексти 1з десакралiзованою 616л1йною мовою стають ближчими до !мплщитно д1ючого людського духу, одночасно виступаючи медiумом м1ж людським суб'ектом та трансцендентальною реальнiстю, завдяки заявленому назовш «вираженню», що створюе духовну 1стор1ю людини. Вираження у за-вуальованих 616л1йних елементах в експресюнютськш поезй' виступае в текстах своерщним методом абстрагування, дозволяе !ерарх!зувати на практицi принципи процесу вираження.[6] б16л1йн1 елементи та !х пор1вняння в укра!-нських та шмецькомовних текстах виступатимуть пор!внянням способу передач! виражального процесу, що е загальним принципом для вс1х експресь он1стських текст1в, але вiдрiзняе в1д 1нших вибором образно! системи, оскшьки категорiя «вираження» е основною в системi експресюшзму. Тому для компаративного аналiзу 616лшних алюзiй в експресiонiстськ1й поезй' зупинимося на таких основних питаннях:

1) 616лшш алюзи як реалiзацiя категорй «вираження» «Я» i «ТИ» 1з штерпре-тацiею категорй «часу — простору» у поезй експресюшспв;

2) пор1вняння 616л1йних алюзи як засобу подвшного «вираження» «Я» в по-етичнiй практицi укра!нського та шмецько-австршського експресiонiзму;

3) 616л1йн1 алюзи як реалiзацiя поетично! динамiки та категорй «вираження» в л1рищ експресюшспв (увага придiлятиметься характеристицi категорй руху як способу вираження «динамiки юнування»).

[5] Eykman, Christoph. Denk-Stiforen Expressionismus (München: Verlag. GmbH, 1974), p. 63.

[6] György M. Vajda. "Outline of the Philosophic Backgrounds of Expressionism" b Expressionism as an International Literary Phenom-

enon. 21 Essays and a Bibliography/ Ed., by Weissrein, Ulrich. Co-Ordinating Comittee of Co-parative History of Literatures in European Languages (Joint Edition; Librairie Marcel Didier, Paris, and Akadémiai Kiado, Budapest), 1973, 47.

1. Bi6ëiéHi алюзи: рeалiзацiя катeгoрiï «вираження» «Я\ТИ» у категори «часу\ простору»

Бiблiйнi алюзи' в експресюнютичних творах тiсно пов'язанi з основною кате-горiею експресiонiзму — «вираженням». Категорiя «вираження» невщдшьна вщ категорiй «часового — я\ти», що постшно перебувають у русi i е активни-ми осередками виражальних станiв, якi у свою чергу також постшно знахо-дяться в «русЬ> i носять вiталiський характер. Проаналiзуемо та порiвняемо ек-спресивно заявлений пневматолопчний бiблiйний мотив (духовне вираження) у поезй' «Розпад» Георга Тракля iз поетичним уривком Павла Тичини iз поезй' «Не Зевс, не Пан» (¡з книги «Сонячш кларнети»), у яких категорiя «Я» протиставляеться категори' «ТИ» як в час так i в простор^ проголошуючи свое вiчне юнування злиттям в едине цiле способом вираження. Категорiя вираження внутршшх iнтенцiй лiричного героя схоплюеться штугтивним осяг-ненням. В iнтуïтивному схопленш вираження, лiричний герой знаходиться у контакта iз духовним свiтом, як бачимо це на прикладi поетичного уривка з вiрша Г. Тракля «Розпад»:

Hinwandelnd durch den dämmervollen Garten Tr äum ich nach ihren helleren Geschicken Und fühl der Stunden Weiser kaum mehr rücken. So folg ich über Wolken ihren Fahrten.

Da macht ein Hauch mich von Verfall erzittern. Die Amsel klagt in den entlaubten Zweigen. Es schwankt der rote Wein an rostigen Gittern,

Indes wie blasser Kinder Todesreigen Um dunkle Brunnenränder, die verwittern, Im Wind sich fröstelnd blaue Astern neigen.'71

Зовуть у горш гони. В цю хвилину Я снитиму гх долею сяйною. Спинився час, i мерхне сад за мною. Я в позахмарш хлаш з ними лину.

Та продимае розпадом до дрожу. Дроздовий квиль на голш плщ гине. Трухло вкривае ржаву огорожу,

Блакитш айстри через мить поглине, Немов диъору, до життя не згожу, На вг^ умирання самотинне.[8]

Виражена духовшсть задана у вГршГ руховими образами («Спинився час, i мерхне сад за мною./ Я в позахмарш хлаш з ними лину»), як поряд ¡з зупин-кою ф!зичного часу передають духовний рух. Категорiя «Я», як вираження «Selbst», що ш на мить не зупиняеться, а рухаеться як свпло, прирiвнюеться до всеохоплюючо'1' часово'1' плинностг, що ми також спостерiгаемо у вГршГ Павла Тичини «Не Зевс, не Пан» (¡з книги «Сонячш кларнети»):

Я був не Я. Лиш мр1я, сон Навколо — дзвонш звуки, I штьми творчо!" хГтон, I благовiснi руки.

[7] "Georg Trakl: Gedichte — Verfall" in [8] Тракль Георг//www.poesia.ru.

Spiegel Online Kultur. Project — Gütenberg- [9] Тичина Павло. Твори. — К.: Молодь,

DE; http://gutenberg.spiegel.de/buch/georg- 1976. — С. 19.

trakl-gedichte-5445/23 [10] Тичина Павло. Твори. — К.: Молодь,

Прокинувсь я — i я вже Ти: Над мною, пщо мною Горять свгти, бiжать свiти Музичною рiкою.

I стежив я, i я веснiв: Акордились планети, Навж я знав, що ТИ не гшв, — Лиш Сонячнi Кларнети.[9]

Злиття «Я» iз «ТИ» у поези демонструе експресiонiстське вираження духовного прориву до космiчних реалш, до незнаних свiтiв, як внутршнього, так i зовнiшнього свiтiв, що перебувають у безпосередньому зв'язку, а також зливаються в едине цше на духовному рiвнi, — експресюнютське вираження дозволяють продемонструвати метафори («акордились планети», «я весшв», «горять свгти»), зворотнi та прямi епiтети (тавтолопчний епiтет «дзвоннi звуки», «пгтьми творчо!'» «хгтон», «благовiснi руки», «музичною ржою»). Злиття свшв (свгту «Я» та свгту «ТИ») — це не що шше, як одномоментна фжсащя ви-ражального процесу внутршшх iнтенцiй особистостк

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,-Лиш Сонячш Кларнети У танцi я, ритмГчний рух, В безсмертнiм — вс планети1101

Категорiя «Я» ритмГчним рухом прагне вiдiрватися вщ геоцентричних чо-сово-просторових рамок, (на що прямо вказуе епгтет «ритмГчний рух»). У вщображення виражально-руховового процесу «Я» прослщковуються, шби мимоволГ вставленнi, семантично заявлеш бГблшш символи чистоти (метафорою «Голуб-Дух»), що ми також бачимо в новозавгтному текста, де образ голуба вказуе на образ Духа Святого: «I охрестившись 1сус, зараз вийшов ¡з води. I ось небо розкрилось, i побачив 1ван Духа Божого, що спускався, як голуб, i сходив на Нього».[11]

У<л розходження при буквальному переклад! слГв вказують на безпосеред-ню присутшсть бГблшних пневматолопчних мотивГв. ПодГбне вкраплення бГблшних символГв поетичними засобами спостерГгаеться i в шмецькомовно-му варГант експресюнютсько! поези Г. Тракля:

Am Abend, wenn die Glocken Frieden läuten, Коли надвечГр чути звуки дзвшш, Folg ich der Vögel wundervollen Flügen, Вони, кого птахами нарекли ми,

Die lang geschart, gleich frommen Pilgerzügen, Розкрилеш небесш пшгрими, Entschwinden in den herbstlich klaren Weiten.[12] Зникаючи в осшнш далечшь..1131

1976), С. 19. Spiegel Online Kultur. Project — Gutenberg-

[11] Шмя/ЕшшЫе Св. Шт^ 3:16 (West DE; http://gutenberg.spiegel.de/buch/georg-

Germany: Druckhous, 1988), 1521. trakl-gedichte-5445/23 [12i "Georg Trakl: Gedichte - УетЫГ in [13i Тракль Георг (http://www.poesia.ru)

У наведеному уривков1 епгтети: «дзвшш» та «небесш» пщсилюються швер-сшшстю стилютично!' репрезентаций а ось поетичш рядки: «Вони, кого птахами нарекли ми,/ Розкрилеш небесш пшгрими» знову звертають увагу до вже наведеного Новозаветного тексту словом «птахи», «небесш пшгрими», що контактуе з шмецьким перекладом б1блшного тексту: „Und als Jesus getauft war, stieg er alsbald herauf aus dem Wasser. Und siehe, da tat sich ihm der Himmel auf, und er sah den Geist Gottes wie eine Taube herabfahren und über sich kommen."1141 Особливу увагу привертае метафора «розкрилеш пшгрими», що безпосередньо апелюе до б1блшно1" символ1ки, у якш категори' «Я» та «ТИ» знаходяться в абсолютному сташ — злитт «МИ», до чого прагнуть експресь ошсти, демонструючи принцип вираження. Представлену Гдею можна пщтвердити б1блшними цитатами, оскшьки мова йде про пневматологiчний мотив: „Topneuiiaopu [,..1."[151

Власне грецьке слова „pneuma", що буквально означае як i «дух», так i «в1тер» в украшському перекладi втрачае значення «виру»: «Дух дихае, де хоче, i його голос ти чуеш, та не вщаеш, звщюля вш приходить, i куди вш ще. Так бувае i з кожним, хто вщ Духа народжений.»[161 Як бачимо, украшський переклад не ф1ксуе подвшно!' семантики слова „pneuma", цим самим втрача-ючи яисш характеристики ¡менника «дух». Це ж саме можна говорити i за шмецький переклад новозаветного уривка: „Der Wind bläst, wo er will, und du hörst sein Sausen wohl; aber du weißt nicht, woher er kommt und wohin er fährt. So ist es bei jedem, der aus dem Geist geboren ist."[171 Слово „Der Wind" втрачае одне ¡з значень грецького слова „pneuma", а саме значення «вгтер», що вщдаляе шмецькомовний та украшомовний вар1анти поезй' вщ штерпретаци' з точки зору прослщкування пневматолопчно'1" б1блшно1" алюзи". Тод1 як грецький шва-р1ант зближае два уривки експресюшстсько!' поезй", ф1ксуючи семантику руху нав1ть значенням одного слова „pneuma", що важливо для розум1ння експрес-юшстично!" категори' «вираження». Таким чином, поетичне вираження сшввщноситься та протиставляеться ¡з експрес1он1стським розум1нням принципу «вираження», а саме у наближенш смислових якостей, у яких певну роль вщграе i б1блшна символ1ка, особливого значення набуваючи при зображенш подвшно!' форми вираження категори' «Я», що протиставляеться категори' «ТИ»).

Б1блшш алюзи' знаходяться у цш схем1 у кодувальнш позици", супроводжу-ючи контекст протиставлення i тим самим здшснюеться «вираження», проте вже зовс1м шше питання полягае в спостереженн1 протжання характеру «вираження», його штенсивносп, що вже i буде залежати в1д типу б1бл1йних алюз1й, якщо вони заявлеш в художн1х текстах. Наведемо приклади, два по-етичних уривки, знову з поетично!" творчост1 С. Цвайга та Т. Осьмачки.

[14] Biblia (http://www.sbible.boom.ru/modul. [16] Eiömx/GBaHreme Cb. iBaHa 3:8 ( West htm) Germany: Druckhous, 1988), 1311.

[15] New Testement into Greek (New York: New [17] Biblia (http://www.sbible.boom.ru/modul.

York Press, 1982), 35. htm)

Перший уривок вГрша, що належить Т. Осьмачщ, мютить ¡мплщитно заяв-лену бГблшну алюзш, яку можна охарактеризувати як христолопчний мотив (мотив про Христа та його учшв, або художньо-оброблений мотив зрадництва Христа, на що вказують наступш поетичш звороти: «кричать швш», «вщують щастя й госта», «вони.. в блуканиш», «не маю я ниш без свщюв чужих»):

I ттьки з-за люу ¡з пало! брост Кричать у баварГв уперто швш, Як вщували i щастя i госп/ В далекш черкаськш мо!й сторош. А що вони значать тепер в блуканиш? Вже певно не те, що сшванням рашш, Коли i ймнати не маю я ниш Без свщйв чужих прочитати хоч вГрш. Не те тут говорить i смГх для привГту, Й душа у молитви вже, певно, не та, I тгльки на тл безконечного свгту Та сама i незмшна моя самота_[181.

Якщо ми наведемо цитату бГблшного тексту, алюзГя стане бшьш наближе-ною до сприйняття та розшзнання, але в цьому нам допоможе швидше не украшський переклад бГблшного тексту, а звернення до грецького, тобто ци-тати ввангели в оригшалГ (Луки 22:54-62), — це допоможе прослщкувати ко-нотацш значень з грецько!' мови, оскшьки деяй з бГблшних алюзш ¡мплщит-но заявлеш являють дуже глибокий змют щодо пояснення експресюшстсько! категори «вираження». Ь перекладу прослщкуеться ¡снуюче сшввщношення мГж художшм текстом та бГблшним текстом, проте прослщкувати бшьш гли-боке наближення дозволяють наступш семантичш значення ^в, що означае «дистанцш», «мюцезнаходження на вщсташ», але поряд ¡снуе значення очу-ження з людьми через скоений вчинок, як переходять у позицш свщив цього вчинку. Таким чином, бачимо, що ¡мплщитно заявлена христолопчна алюзГя для експресюнютського тексту слугувала засобом вираження. Цей приклад змши тези в антитезу, i навпаки антитези в тезу в украшському текст слугу-вав вираженню емоцшно!' напруги лГричного героя. Так, на прикладГ шмець-комовних поетичних текстГв ¡з лГрики С. Цвайга та Г. Гайма прослгдкуемо, яку роль виконуе бГблшна алюзГя в уривках 1'х поетичних творГв. Спочатку проци-туемо з лГрики С. Цвайга:

Eine weiße wunderbare Танучий i невагомий,

Schwebe ohne Schwergewicht, Вш шдноситься в просйр,

Steigt er langsam in das klare В супокшне, незникоме

Ruhevolle Sternenlicht. — Сяйво небесних зГр. —

[18] Осьмачка Т. l3-nid ceimy (Нью Йорк: Укра!нська Вшьна Академш Наук у США, 1954), 317.

Eine weiße wunderbare Танучий i невагомий,

Schwebe ohne Schwergewicht, Вш подноситься в прост1р,

Steigt er langsam in das klare В супокшне, незникоме

Ruhevolle Sternenlicht. — Сяйво небесних з1р. —

Ist nicht, was ich dumpf begehrte, Чи не в щм лежить укрита

Seines Wesens tiefster Sinn, Мр1я вс1х мо!х хотшь:

Daß ich mich in Gluten klärte У паланш проясн1ти,

Und befreit zu Sternen hin, З тьми шднятись в височ1нь,

Aus dem Dunkel in die Helle, Де йяють зор1 61л1,

Schlacke nicht und nicht mehr Glul, I, як пломеню дитя,

Heimwärts wehte in die Welle Вв1ятись вотчинш хвил1

Uferloser Lebensflut?[19] Безбережного буття?[20].

На перший погляд, бiблiйна нлюз1я може i не виявляеться, хоча з виокрем-ленням троп: «танучий i невагомий», «сяйво небесних з1р», «пломеню дитя», «вотчинн1 хвилЬ>, «безбережне буття» прослiдкуеться нлюз1я вознесшня Христа. Тод1, коли художш образи з л1ричному уривку Г. Гайма дають бшьше шформаци для штерпретаци 616л1йного елементу, зокрема останш два рядки 1з строфи:

Weglos ist jedes Leben. Und verworren I кожне без дор1г життя. I кожна

Ein jeder Pfad. Und keiner weiß das Ende, Блудна е стежка. I не знати краю.

Und wer da suchet, daß er Einen fände, Хто Одного знайшов, його не мае:

Der sieht ihn stumm, und schüttelnd leere Hände.[21] Бо той порожш руки простягае.[22]

Змют поезй перегукуеться з 616лшним текстом, проте 1з текстом не в переклад^ а в оригшаи представленi образи постають бшьш прозорiше, що без-посередньо ми можемо прослщкувати, прочитавши новозав^нш текст в ук-ра!нському перекладi та порiвняемо: «I вивiв за мюто !х аж до Вiфанii; i зняв-ши руки сво!, поблагословив !х. I сталося, як поблагословив !х, то зачав вщступати в1д них, i на небо возноситись.» (Луки 24:50-51).[23] Варiант наве-деного 616л1йного тексту вказуе на заявленнють 616лшно! алюзи у поезй та на р1зницю, образне сшвпадання текст1в та !х семантичного навантаження також i в перекладаномунiмецькому текста: "Er führte sie aber hinaus bis nach Betanien und hob die Hände auf und segnete sie. Und es geschah, als er sie segnete, schied er von ihnen und fuhr auf gen Himmel. Sie aber beteten ihn an und kehrten züruck nach Jerusalem mit großer Freude und waren allezeit im Tempel und priesen Gott."[24]

[19] Stefan Zweig. "Steigender Rauch" in Sinnende Stunde; Die Deutsche Gedichte-Bibliothek, http:// www.gutenberg.spiegel.de/buch/-6913/9

[20] Цвайг С. «Дим, що подноситься»// Ан-тологiя ншецько1 поезп. — С. 108.

[21] Georg Heym. "Mitte des Winters" in

Georg Heym. Der Himmel Trauerspiel; Die

Deutsche Gedichte-Bibliothek, http://gedichte.

xbib.de/Heym_gedicht_Mitte+des+Winters. htm

[22] Гайм Г. «В середиш зими» // Антологiя ншецько1 поезп. — С. 114.

[23] Бiблiя/€вангелiе Св. !вана. — West Germany: Druckhous. - 1988. - С. 1307.

[24] Вiblia // http://www.sbible.boom.ru/modul. htm

За подГбними прикладами можна спостерГгати як бГблшт алюзй' можуть виступати подвшним вираженням, де подвшнють цього вираження накла-даеться на вГчний активний пошук людського «Я» наблизитися до абсолютного вгдтворення речей, сташв, емоцш, душевнихпереживань: вираження шдивщуального сенсу «речЬ», або «речГ само! в собГ». Про що i писав також Кант, а саме про вираження, що вимагае вщповщно! мови, саме тако! мови, яка здатна в ¡стинному вщбитп передати не тшьки ¡стинний сенс кожно! речГ, а й схопити цей сенс в рус вщ ¡манентного простору до трансцендентального. Тому, подвшне вираження можна розумгти як вираження внутршнього «свГту» при його вкоршеносп в ¡манентний континуум буття, що переходить у трансцендентнють способом використання сакрально! мови, тобто бГблшних алюзш. Отже, бГблшт алюзГ! як сакральний чи ютинно-буттевий складник активного експресюнютського вираження — е безпосередшм зв'яз-ковим процесом мГж трансуб'ективним «Я» («Я», що рухаеться; тобто «Я», що перебувае в рухомому сташ) та трансцендентним буттям, куди це «Я» спря-моване.

Так, в поняття «подвшне вираження» вкладаеться розумшня подвшного «вираження» «Я». А саме, по-перше, «Я» розумГеться як «Я», що виражаеть-ся з ¡манентним контактом; i, по-друге, «Я» розумГеться як «Я», що вира-жаеться позачосово, мютячи зв'язок ¡з трансцендентшстю, тобто «часове — Я», що шмецью теоретики називають „Uhr-Ich" апелюе до активного начала життя, здшснюючи рух внутршнього життя способом активного «вира-ження».

Таким чином, можна прослГдкувати i рГзт бГблшт алюзГ! творчост Т. Ось-мачки та С. Цвайга. Наприклад, у поетичному текст «Темний мотиль» про-слГдкуемо апокалштичш мотиви:

Träumerisch ins Abendwerden Lehnt sich langsam Haus um Haus, Asche dunkelt auf den Herden Und löscht letztes Glühen aus.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Alles sinkt in Nacht zusammen, Nur von stillen Dächern bebt Noch ein Mahnen an die Flammen, Rauch, der steil zur Höhe strebt.

Seiner Glut nicht mehr gehöorend Und von ihr doch hochgewellt, Sich in seinem Flug verzehrend Und schon Wolken beigesellt[25]

[25] Stefan Zweig. "Steigender Rauch" in Sin-

nende Stunde; Die Deutsche Gedichte-Bibliothek, http://www.gutenberg.spiegel.de/buch/-6913/9

Мш край в корон вечорГв попдних Зо мною ще. Але душа тремтить На звук шсень бездомних i безрГдних I чуе бть незнаних лихолГть.

Дим, шдноситься Мршно в тишГ смеркання Туляться ряди домГв, Тле в печах жар останнш,

Рух заник i вигас гомш. Лиш над дахом ще тремтить НГжна нагадка про промшь: Дим, що йде в шчну блакить.[26]

[26] Цвайг С. «Темний мотиль» / Антологiя. - С. 108.

Передчуття кiнцевого часу, що перегукуеться 1з тугою за втраченою «н1жною нагадкою про пром1нь», що е шщо 1ншим, як втрачений Едем, пам'ять про якого залишилася реагувати на п1дсв1домому р1вн1. Таким чином, що апокалштичний мотив сшввщноситься 1з початком та кiнцем, альфою та омегою, де альфою е старозавгтнш початок:

(Буття 1:1) naw o^Vh ta о^л la ara"[27]

Або укра!нською: «На початку сотворив Бог небо й землю» (Буття 1:1); чи шмецькою, де ще бшьш наближено до поетичних рядив шмецького пред-ставника експресюшзму: «Am Anfang schuf Gott Himmel und Erde», чим уже закладений подш реальности що i супроводжуе перебування осо6истост1 в iманентнiй площиш (земля) та в трансцендентнiй, натяком на що е лише прагнення досягнути реалш буття (неба). А омегою — е апокалштичний кшець, що викликае страх, — тут i прослщкуються хамартологiчнi мотиви (проблема падшня, грiха). Трансцендентна реальнiсть е джерелом злету внут-р1шнього стану, що пов'язаний 1з "araVh" (хашама!м — небом), а iманентний рiвень корелюе до "#л«Л" (хаарец — земл^, що супроводжуе присутн1сть не-досконалих стор1н людсько! природи через падшня, яке виступае джерелом почуття спокути, страху, трагiзму.

Таким чином, заявлен 616л1йн1 мотиви демонструють взаемодш 1з катего-рiею iманентного «Ich» («Я») 1з «Uhr-Ich» (часовим «Я»), що занурене у без-часове трансцендентне, минуле, теперiшне, майбутне е одним суцшьним часом. У такий споаб страх виникае перед моментом усвщомлення не вийти за позачасовий проспр, що робить часове «Я» невизнаним у чась Так, Клаус Штромеер у сво!й книз1 про експресiонiзм «Естетика кризи» вказуе на есте-тичне та фшософське п1дгрунття в осмисленнi експресiонiстського страху, го-ворячи, що внутр1шн1й скепсис «Я» виникае через внутршне незадоволення свого духовного р1вня. Духовний рiвень виводить л1ричного героя на пошук трансцендентального р1вня, як своерiдного перебування (через сак-ральнiсть, прихований медiум у пам'ят1, м1тку втрачено! в1чност1, втрачено-го Едему), як вищий свщомий внутр1шн1й ви61р повернутися хоча б праг-неннями до втраченого, що встановлюеться активнiстю осо6ист1сного ви-раження.[28]

2. Експрес1он1стська категор1я «руху» як динам1ка «духовного» ¡снування людини

Загальноевропейський характер експресiонiзму вiдкривае нов1 перспективи його позицiонування своею заявлешстю ознак про дезiнтеrративнiсть, спов-нену страхом не за св1т, а за свою св1дом1сть.[29] В експресiонiзмi дезiнтегра-тивна св1дом1сть вже не може прикриватися екстраполящею «фрагментари-

[27] Biblia. Hebraica;(Stuttgart. Deutsche (Frankfurt am Main; Bern; New York; Nancy: Bieldenschaft, 1967), s. 1. Lang, 1984), s. 89

[28] Strohmeyer Klaus. Zur Ästhetik der Krise [29] Там саме. — С. 80-81.

зованого свгту», пов'язаш з категор1ею руху.[30] Б1бл1йн1 алюзи' також нерозрив-но пов'язаш з категор1ею руху, що у свою чергу, прискорюють його швидисть протжання у час1, единому трансцендентному час1, проголошуючи вихщ «Я» за меж 1манентного простору через образ «Хреста». «Хрест» виступае як «пе-рехрестя вс1х вшв та душ» (за висловлюваннями I. Голя), що ми також може-мо прослщкувати у поези' Т. Осьмачки, Ф. Верфеля. Процитуемо уривок в1рша Т. Осьмачки 1з зб1рки «!з-пщ свгту»:

У Т. Осьмачки у центр1 постае вираження страждання Боголюдини, Христа, чш ржи кров1 приносять очищення для св1ту, праведнють для людства, проте через страждання, що цитуемо в новозав1тному оригшалГ[32] Цей же текст наведемо для прикладу тшьки в украшському переклад^ просл1дкував-ши протиставлення слова «Голгофа» (Череповище): в контекст1 оригшалу, а також його переклад:

I, прибувши на мюце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, дали Йому пити вина, iз пркотою змiшаного, та, покуштувавши, Вiн пити не схотiв. А розш'явши Його, вони подiлили одежу Його, кинувши жереба. I, посщавши, стерегли Його там. I напис провини Його помютили над Його головою: Це кус, Цар Юдейський. Ъэд розп'ято з Ним двох розбшнийв: одного праворуч, а одного лiворуч. А хто побiч проходив, Його лихословили та головами сво1'ми хитали[33] (Матвiя 27:33-39).

В оригшал1 новозав1тного тексту образ «страждання» пщкреслюеться, п1дсилюеться словом «Голгофа», тод1 як в украшському втрачаеться його штенсившсть. Коли в ориг1нал1 з'являеться додаткова конотащя вираження «страждання», переносеного за увесь св1т. Як зазначае Н. Зборовська з приводу поезй' Т. Осьмачки, що можна вщнести i до поезй' Ф. Верфеля символ страждання i «кривавий знак, немов тавро, являеться в експресюнютськш

На пepcax зeмлi — Г^а

У важке небо зоpянe з ганцем Bпиpa чолом.

Од п"ят гоpи до зip нeбecниx Kpивaвi тумани. На гоpi в туманах — XpeCT

Од кpaю cвiтa до кpaю, Од cxодy на захщ. У cвiт упала тшь Xpecтa З пiвночi на швдень. На Xpecтi — людина.[311

[301 Гaвpилiв T. - C. 45.

[311 Оcьмaчкa T 1з-тд ceimy... — C. 82.

Bieldenschaft, 1967), s. 1281. [331 "6вaнгeлie Cв. Мaтфiя"/ Бiблiя (West

[321 Biblia. Hebraica. (Stuttgart. Deutsche Germany: Druckhous,1988), c. 783.

форм1 вираження», але поряд з цим виступае корелящя до вираження згткнення в1к1в саме через представлене жертовне страждання:

I бризкае кров аж у стелю свтв;

¡з крапель кривавих зростають р1ки кривав1 в долинах в1к1в;

По дереву муки

1з ран людини —

Ст1кае кров

Р1ками рине

з горя по стегнах,

по ребрах, земл1

в моря кривав1...[341.

Таким чином, експресюшстичне мистецтво концентруе увагу на людськi екзистенцiйнi сташв розгубленост1, жаху/ зруйнованост1 ч1тких смисло-жит-тевих ор1ентир1в i сконцентроване на вс1х вираженнях внутр1шн1х стан1в. Зок-рема, Теодор Адорно формулюе «вираження як сум'яття, що заявляе про себе у протистоянш "видимост1"». Звщси виникаючий дисонанс у значенн1 апелюе до «вираження»: «риси вираження, що намертво закарбоваш у творах мистец-тва... представляють собою демаркац1йн1 лшй, що в1дд1ляють в1д видимост1.

3. Апокалттичы та eсхатoлoгiчнi мотиви в експресюнютсьюй поезй'

Перш, н1ж анал1зувати та пор1внювати апокал1птичн1 та есхатолопчш мотиви в украшськш та шмецько-австршськш поезй' експрес1он1зму, диференць юемо два заявлених поняття, оск1льки значення сл1в «апокал1птичний» та «ес-хатолопчний» поряд ¡з ix синон1м1чним вживанням мають принципове роз-р1знення. Як вГдомо, есхатолог1я займаеться питаннями, що стосуються ко-нечност1 ¡снуючого свгту в ц1лому, разом взятий увесь процес початку i завершення останшх дшв ¡з його результативн1стю для всесвгту в ц1лому, що включае як негативн1, так i позитивш сторони цього процесу. Тод1, коли в теологи' вживання поняття апокалшсису вказуе на поду, що стосуються «страшного суду» над людьми, землею, включаючи Армагедон. Зв1сно, з ще! точку зору для поезй' експресюшзму бшьш характерн1 апокалштичш мотиви, тому що основною його прерогативою е категор1я «вираження», що дуже часто спричинена виведенням експресивно-насичених вщтшив страху. Адже, по-етичш твори лише демонструють естетичн1 образи, пщкореш естетичн1й ви-димост1 цього вираження. Так, у цьому сенс1 естетична видимють «вираження» внутршшх ¡нтенц1й особистост1 та його вищий наслщок у вигляд1 поетич-них образ1в у л1риц1 е лише наближенням до ютинность Саме в експресь он1зм1, реакц1я особистост1 на сумшв у зображенн1 1стинност1 представлена страхом у вигляд1 апокал1птичних та есхатолопчних мотив1в. Адже втрата ютинносп у сфер1 буття сприймаеться експресюнютами як конечн1сть буття,

[34] Осьмачка Т 1з-тд ceimy... — С. 194.

тому категорiя вираження в експресiонiзмi е запорукою наблизитися до ютин-носп, вхопити ii навiть у завуальованому художньому варiантi. Художнi твори, стверджуючи трансцендентне стосовно буття у бшьш високш сферi, пiдкреслюють також притаманний ix змiстовi момент нестшкоси (хиткостi), тлiнностi, що виникае в результат безсилля та непотрiбностi вираження в емшричному свiтi.

Апокалiптичнi та есхатолопчш мотиви е присутнi в експресiонiзмi укра'-нсько'' поези.[35] Частину заявлених апокалштичних та есxатологiчниx мотивi в експресiонiзмi укра'нсько' поезй' порiвняемо iз апокалiптичними та есхато-лопчними мотивами, представленими у експресiонiзмi шмецько-австршсь-ко'1 поези.[36]

Як показуе порiвняльне дослiдження характерною рисою апокалiптичниx та есхатолопчних мотивiв в украi'нськiй та шмецько-австршськш поезй' екс-пресiонiзму виступае присутнiсть енергетично'' напруги, химерних образiв, а також наявнiсть у текст! астрально'' символжи, а ще прозоре представлення горизонтально-вертикального розподшу простору та подшу часу вiд кульмь нацшного випадку чи раптово'' поди. Розрiзнення мiж нiмецько-австрiйським та укра'нським варiантами представлення вищезгаданих мотивiв полягае у тому, що майже кожен iз текспв демонструе свiй власний часово-просто-ровий подiл, який заявляе про себе вщповщно до власного культурно-iсторичного та географiчного подiлу, а лише згодом спрямований до свгто-вого об'еднуючого абсолюту буття, а саме до трансцендентного буття.

Для прикладу порiвняемо декшька поетичних уривив з шмецькомовно! та укра'номовно'' поезй', i першими цитованими поетичними рядками, що реп-резентують xарактернi риси апокалштичних та есхатолопчних мотивiв будуть цитати iз поезiй Георга Гайма «Бог Мюта», «Umbra vitae», «В середиш зими», «Всi краевиди...», а також Миколи Хвильового «Орудш, ваше свято», «Млгти в полум''' вж, без кiнця», «Уривки». Зупинимося на апокалштичнш еван-гельських парафразах у поезй' «Umbra vitae» Георга Гайма:

[35] Зокрема в раннш лiрицi М. Бажана (по- «До лемывського бору», «Марево Есхшового

ема «Слшщ», «Гофманова шч»), та в раннш орла», «Станси», «Дезертир», «Вiйна»,

лiрицi П. Тичини (поезiя про громадянську «PeriT»).

вiйну, а також деяк вiршi i3 «Сонячних [36] Зокрема поeзiя Г. Тракля (вiршi 3i збiрок кларнетав»), у деякш поетичнш спадщинi М. „Gedichte", "Galizien", „Die Dichtungen", Хвильового («Орудш, ваше свято», «Шсля безпосередньо придшятиметься увага лiрицi, громовицi», «Млiти в полум'1 вш, без кiнця», яка наводитиметься в перекладах Т Гаврило-«Що нам морок», «Бшя коксово'1 пeчi», «Мо- ва «До сестри», «Подих смертЬ, «Амiнь», «До лотки», «Уривки», «Досвгтш вогнi», «В елек- Карла Рьока», «Мeланхолiя», «Спокiй i мов-тричний вiк», «Блакитний мед», «На мшо- чання», «На Батькiвщинi», «Проклятi», «Багри розсипалась мряка», «Ex oriente lux», «Ах, ряним садом лине передзвш»), Г. Гайма як мертво», а також у поетичнш прозi «Я — ("Umbra vitae", "Die Gefangengen", а також Романтика»), а також бшьш яскраво апока- перекладеш вiршi «Бог мюта», «В середиш лштичш мотиви можна прослщкувати в по- зими», «Вс краевиди мршна»), Ф. Верфеля eзiях Т. Осьмачки у збiрцi «1з-пщ свгту» (зок- (певш вiршi 3i збiрок „Der Weltfreund", "Wir рема у поeмi «Поет», а також у вiршах «Про- sind", „Einander"), деяш вiршi, С. Цвайга щання», «Коли я гхав у простiр», «Синя мла», («Сiра земля», «Осiннiй сонет», «БрюГГe»),В. «Собака», «Цариця», «Вдовиця», «Сонце Газенклевера («Року 1917»), що також пересходить i кричать в гаю сороки», «Заграва», кладеш.

Die Menschen stehen vorwarts in den Straßen Und sehen auf die großen Himmelszeichen, Wo die Kometen mit den Feuernasen Um die gezackten Türme drohend schleichen

Und alle Dächer sind voll Sternedeuter, Die in den Himmel stecken große Röhren. Und Zaubrer, wachsend aus den Bodenlöchern, In Dunkel schräg, die einen Stern beschwören, [...]

Тюняться люди на мюьких майданах I в ж61 бачать знамено напасти: Хвости половшш комет незнаних Черкають веж , чорш i зубчасп.

I астрологи на дахах найвищих Велик труби в небесах втуляють. I чаклуни, що з в1кон на горищах Ростуть у пишу, зор1 закликають. [...]

[...] Selbstmörder gehen nachts in großen Horden, Die suchen vor sich ihr verlornes Wesen, Gebückt in Süd und West, und Ost und Norden, Den Staub zerlegend mit den Armen-Besen.

Sie sind wie Staub, der hält noch eine Weile, Die Haare fallen schon auf ihren Wegen, Sie springen, daß sie sterben in Eile, Und sind mit totem Haupt im Feld gelegen.'371

[...] Самоубивщ юрмами слшими, Пропаще я шукаючи свиами, 1дуть зинувшись, тропами нiчними I пил збивають мiтлами-руками.

Вони самi — як нетривалий порох; Вже волос 1х спадае на дороги, Вони спшать умерти на просторах I голови кладуть на перелоги.[38]

Першi рядки першо! строфи («Тюняться люди на мюьких майданах/ I в ж61 бачать знамено напасти») мютять шформащю про подв1йн1 просторов! та часовi межi в поезй: на вертикальний чи геоцентричний (земний) подш простору вказуе образ «мюький майдан»), а на горизонтальний — слова «в небЬ. Поряд 1з згаданими образами, що засвiдчують подш простору, знахо-диться астральний символ, заявлений зоровим образом «в ж61 бачать знамено напасти». Власне метафора «знамено напасти» сшввщносить поетичний ури-вок 1з днями апокалiпсису, а поетичш рядки з друго! та третьо! строф[39] без-посередньо вказують на 616лшну парафразу, пiдтверджуючи, що наведена поезiя т1сно пов'язана 1з текстами з новозав^но! книги «Об'явлення»: «А ляк-ливим, i жв1рним, i мерзким, i душогубам, i розпусникам, i чарiвникам, й що-лянам, i вс1м неправд ом овцям, !хня частина в озерi, що горить огнем та аркою, а це друга смерть!» (Об'явлення 21:8).[40]

Оскшьки поезiя Г. Гайма перекладена 1з шмецько!, то наведемо 616л1йну цитату ще в шмецькому перекладi: „Die Feigen aber und Ungläubigen und Frevler und Mörder und Unzüchtigen und Zauberer und Götzendiener und alle Lügner, deren Teil wird in dem Pfuhl sein, der mit Feuer und Schwefel brennt; das ist der zweite Tod."[41] А також для пор1вняння шмецькомовного експресюнь стичного вираження, в якому присутнш подши автохтонних часово-просто-

[37] Georg Heym. "Umbra Vitae" in Die Deutsche Gedichte-Bibliothek, http://gedichte.xbib.de/ Heym_gedicht_Umbra+vitae.htm

[38] Гайм Г./ Антологiя... — С.112.

[39] («I астрологи на дахах найвищих/ Ве-

лиш труби в небесах втуляють./ I чаклуни,

що з в1кон на горищах/ Ростуть у пггьму, зор1 закликають./ Самоубивцi юрмами сл1пими».)

[401 б16л1я. — С. 1521.

[41] Biblia//http://www.sbible.boom.ru/modul. htm

рових площин iз астральною символiкою, наведемо для прикладу поетичний варiант iз украшомовно! штерпретаци апокалiптичних мотивiв в експресюн-ютично! поези i порiвняeмо, процитувавши уривок з вiрша «Млгш в полум'1 вiк, без кшця»:

Млгш в полум'1 в1к, без кшця По машинах очима плигать, Верещать, як мале порося, Все поламать, шзнать. У обшмах гартованих дшв Розправляти зал1зш м'язи Повну д1жу червоних огшв По шляхах 1 по стежках носить.[42]

Вже першi рядки першо! строфи «Млiти в полум'1 вiк, без кшця» перено-сять нас у час апокалштичних подш, тодi як метафори «залiзнi м'язи», «дiжу червоних огшв» вказують на присутнiсть атрибутики страшного суду та по-карання: «I засурмив третш Ангол, i велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. I спала вона на третину рiчок та на водш джерела. А ймення зорi тiй Полин. I стала третина води, як полин, i багато з людей повмирали з води, бо зпркла вона.» (Об'явлення 8:10-11).[43] Для ширшого прослiдкування ще! атрибутики iз астрально-образним завалюванням процитуемо iншу поезiю М. Хвильового, «Уривки»:

На Марс, На Марс! В рядниш хмари, Що суне з пащ1 димар1в, Пгл молотив мщш удари Наш натовп вгору —

Лейв.

Уже земля, як вс1 планети — Як з1рка оком у глибшь, А ми, а ми що блиск комети, У сферах сонця — голуби.[44]

В шшому уривку з «апокалшсису» бачимо й шшу атрибутику, що пере-куеться у художнiй поезГ1: «I бачив, i чув я одного орла, що летав серед неба i кликав гучним голосом: Горе, горе, горе тим, хто живе на земл^ вiд голосiв сурмових позосталих трьох Анголiв, що мають сурмити.» (Об'явлення 8:13).[45] Подiбну апокалштичну варiацiю iз астральною символiкою бачимо i в iншому вiршi Г. Гайма «Бог мюта»:

[42] Хвильовий М. «Млгги в полум'1 в1к, без

к1нця» // Хвильовий М. Твори: В п'ятьох томах/ за ред. Г. Костюка. Т. III. (Нью Йорк,

Балтамор, Торонто: Об'еднання украшських

письменниыв «Слово» 1 Украшське видав-ництво «Смолоскип» 1м. В. Симоненка,

1982). - С. 305.

[43] Б1бл1я. - С. 1509.

[44] Хвильовий М. «Уривки»// Хвильовий М. Твори: В п'ятьох томах/ за ред. Г. Костюка. Т. III. - С. 312.

[45] Б1блш. - С. 1509.

Wie Korybanten-Tanz dröhnt die Musik Der Millionen durch die Straßen laut. Der Schlote Rauch, die Wolken der Fabrik Ziehn auf zu ihm, wie Duft von Weihrauch blaut.

Das Wetter schwelt in seinen Augenbrauen. Der dunkle Abend wird in Nacht betäubt. Die Stürme flattern, die wie Geier schauen Von seinem Haupthaar, das im Zorne sträubt.

Er streckt ins Dunkel seine Fleischerfaust. Er schüttelt sie. Ein Meer von Feuer jagt Durch eine Straße. Und der Glutqualm braust Und frißt sie auf, bis spät der Morgen tagt.'461

Як корибанпв там розгойдаш громи Майданами пливуть - 1, цш музищ влад, Похмурий фабрик чад i комишв дими До нього тягнуться, кадильниць аромат.

Гроза встае в кущах його набряклих брiв. Вже вечiр темряви в оглухлу шч запав, I вихри дивляться, рш хижих яструбiв, З-над волосу його, що в гнiвi ставма став.

Кулак м"ясистий свш простягае в тьму. Стрясае тяжко ним. Огненне море мчить В шаленствi ярому - i вулицю шму До ранку тьмяного жере i попелить.[47]

Вщповщно процитуемо для шмецькомовно! поезй шмецький переклад евангельського уривку 1з «Об'явлення» 8:13: „Und ich sah, und ich hörte, wie ein Adler mitten durch den Himmel flog und sagte mit großer Stimme: Weh, weh, weh denen, die auf Erden wohnen wegen der anderen Posaunen der drei Engel, die noch blasen sollen!"[48] Дуже часто апокалштичш мотиви в експресюнютськш поезй перегукуються з мотивами туги (печал^, як своерщна тшь, що приймае яи завгодно форми гетерогенного буття, що виступае наче надлишком внутрш-нього життя особистосп, яке вона прагне ствердити.

Як бачимо з наведених прикладiв, що в бшьшосп випадив теологiчним спадком поезй експресiонiзму е секуляризацiя одкровення щеалу та меж будь-якого його вираження, що ми можемо спостерйати i в поетичнiй творчост Франца Верфеля.[49] Трактуючи рiвень духовносп, релiгiйностi за основу сюжету, Верфель робить центром не божественне провидшня, а просту смертну

[46] Georg Heym. "Der Gott der Stadt" in Die Deutsche Gedichte-Bibliothek, http://gedichte. xbib.de/Heym_gedicht_Der+Gott+ der+Stadt.htm

[47] Гайм Г. Бог м1ста// Антолопя... — С. 113.

[48] Там саме.

[491 Франц Верфель (1890-1945). народив-ся в Праз1 i набув слави як поет-експрес1-он1ст ще в молод1 роки Так, наприклад, Ф. Верфель ¡з б1ллю говорить про те, що сучас-на епоха задавлюе духовшсть, знец1нюе цим творче начало, забуваючи, що лише «Л1ра всГх речей початок». Саме такою назвою виступае провщна тема зб1рки поез1й «Сон i пробудження» („Schlafund Erwachen, 1935"), куди ув1йшли в1рш1 кшця 20-30 рок1в. У цей пер1од в його творчост1 звучать рел1г1йн1 мотиви, зокрема, апокалштичш, у зб1рц1 «Судний день», у поетичнш зб1рц1 «Закли-нання» („Die Beschwörungen", 1922) б1бл1йн1 мотиви ¡з м1стичним в1дт1нком). Також е

релтйш теми i в мютичних 1сторичних драмах — «Павло м1ж iудеями» („Paulus unter den Juden", 1926) i «Царство Боже в Чехи» („Das Keich es Gottes in Böhmen", 1930), про-слщкуеться в ромаш «Барбара, чи Благоче-стя»; а ще й в ромаш «Сорок дшв Муса-Даса», Проте, оск1льки об'ектом дослщжен-ня е поезiя, зосередимось на 616лшних елементах в поезИ, але перш за все згадаймо про декшька пу6л1чних лекцiй Верфеля в Нымеччиш, як1 краще осв1тлять штерпре-тацiю 616л1йних елементiв в його поетичнш творчостг В 1931—1932 рр. у вигляд1 есе, було опублжовано згаданi лекцИ п1д назвами: «Чи можемо ми жити без в1ри в Бога» („Könen wir mus und Innerlichkeit", 1932), а також «Про найчистШ благосл людини» („Von der reisten Glückseligkeit des Menschen", 1938), що лягли в основу збiрника „Zwischev Oben und Unten", який побачив свгт у 1945 року.

людину. Ця ж iдeя спостeрiгаеться у практичнш рeалiзацiï його «Празько'г ба-ладi». Проте найбiльш плiдною на бiблiйнi мотиви виявляе його перша книга вiршiв «Друг свГту» («Weltfeund»), що в 1911 опублшована за посередницт-вом Макса Брода:

Ich lebte im Walde, hatte ein Bahnhofsamt, Saß gebeugt über Kassbüchcher und bediente ungeduldige Gäste.

Als Heizer stand ich vor Kesseln, das Antlitz grell überflammt, Und als Kult aß ich Abfall und Küchenreste.[50]

Не так напружено звучать поетичш рядки М. Бажана iз поеми «Гофмано-ва шч», де мотив свгтового хаосу, як ознак апокалшсису також передаеться через експресюнютичну категорш вираження, що протиставляеться виражен-ню категорп' «Я» в руховш штенсивностк

— Я в смерт ще раз тихо видер

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Кипучу шч з натхненням i вином.

Кладу на плeчi шч кипучу,

Як хрест ганьби, як чорний слуп.

Щоб череп репнув й звГдти, з чорних дГр,

ПотворнГ мрп' вистромляли ссальця.

ТодГ перо як крик накидуеться в пальцях.[51]

Напруга, з якою застосовуються зусилля образносп, спрямоваш на очи-щення твору вГд того, через що виражаеться суб'ективнють випадкового характеру. Суб'ективнiсть, яка носить випадковий характер, надае il власнiй мовГ мимовГльностГ у ще бгльшш масштабностi мовно'1 виразностi. Саме мова сшввщноситься Гз експресивною катeгорiею «вираження». У протилежному випадку термш «espressivo» можна було б замшити словами, що позначають тГ чи шшГ настро'1, почуття, що вимагають свого вираження. КатегорГя вираження безпосередньо корелюе до проблеми духовностГ, що можна вербалГзу-вати не чим шшим як мовою. Духовнють, вираження «Я» для експресГонГстГв сшввщноситься Гз рГзними виявами релГгГйностГ.

Так, у 1920 р. ГотфрГд Бенн видае машфест «Сучасне Я» («Des moderne Ich»), яким продовжуе обговорення проблеми духовного об'еднання. Духовнють за його Гдеями вибудовуеться на основГ загального Гдеалу, що ми бачимо у вГршГ «Мотлох» («Schutt», 1919). ВГдсутнГсть духовностГ емануе до вка-зГвки щодо образу асощативно"! загибелГ, — власне страх, що присутнш в апокалштичних мотивах i е причиною асощативно'! загибелГ, в протилежному випадку при духовнш повнотГ особистГсть володГе внутршшм спокоем. Про запоруку духовностГ проголошував ЛюдвГг РубГнер (1881—1920) у збГрнику вГршГв «Небесне свГтло» («Das himmlische Licht», 1916), у якому на останшх

[50] Werfel F. An den Leser/ Werfel F. / [51] Бажан М. Поезй' та поеми/ Бажан М.

Expressionismus. S. 63. Твори: В 4 т. — К.: Дншро. — Т III, — С. 101.

CTopiHKax письменник звертаеться до людей: «Ви — це свггло/ У Ваших руках, як плоди на дерев^/ Знов розпуститься земля».[52] А це вже есхатолопчний мотив кшцево! перемоги добра над злом, свгтла над мороком, що проголошуеть-ся в останнш главi евангели, в Об'явленнi. Тод1 коли мотив спокою за духов-не та душевне натхнення проголошуе свободу, волю до життя, умиротвореним чеканням власно! майбутностi.

Зокрема Оксана Черненко зазначае, що експресюшзм у цен^ ставить свободу людини, автономш ll свiдомостi. Те, що екзистенщалюти вiдкидають, — експресiонiсти проголошують це запорукою до входу у трансценден-тальнiсть, у духовний абсолют: «Людина — е единою самосвiдомою ютотою у всесвiтi, де панують слш, матерiальнi стихи. Лише людина сама може визна-чити сенс свого юнування у свiдомому протиставленнi до безглуздого буття свгту. Натомiсть для експресюнютав людина е духовною ютотою, яка через ^хопадшня вiдiрвалася вщ духовного абсолюту. Вона живе у розбитому на протирiччя всесвiтi тшьки для того, щоб знову досягти едностi з абсолю-том».[53] На противагу цш сторонi есхатологiчних мотивiв, апокалiптичнi мотиви були творчим вираженням страху, що було наслщком культурно — юто-ричних обставин на зламi столiть. Також Макс Шелер, творчiсть якого при-падае на перюд розквiту експресiонiзму, стверджував, що «суспiльство» не е всеосяжним поняттям, яким позначалися б ус «спiльноти», навпаки, цим словом позначаються лише рештки, покидьки, що залишилися пiсля внутрь шнього розкладання спшьнот: «Там же, де еднiсть спшьноти бiльше не е очевидною,... ми маемо справу з "суспшьством" — шститутом, заснованим на простш договiрнiй угодi. Коли "контракт" i його валiднiсть втрачають силу, результатом е зовам неоргашзована "маса", поеднувана винятково безпосе-реднiми чуттевими подразниками i здатнiстю "заражатися" настроями одне вщ одного».[54]

Отже, експресiонiсти власне виборюють свободу духу вщ суспшьних форм у культурному просторi Так, у робота «Конфлжти сучасно! культури» (1914) Зiммель наводить приклад цього протистояння форм^ вказуе як протистоян-ня виявляе себе в художнш сферi: «З усiеl цiеl мшанини устремлiнь, поедна-них загальним iм'ям футуризму, здаеться, т1льки рух, названий експресюшз-мом, володiе певним, доступним iдентифiкацil ступенем едност1 i ясност!...-суть експресiонiзму в тому, що художш твори ув1чнюють внутр1шн1 устремль ння 1хнього творця; чи, точшше, ц1 устремлiння Ф1ксуються цим творшням точно такими, якими вони сприймаються. Нам!р автора полягае не в тому, щоб виразити чи зберегти щ устремлiння у нав'язанiй чимось зовшшшм Форм1, незалежно в1д того, чи е це зовшшне щеальним чи реальним».[55] Роками експресiонiсти намагалися стверджувати, що властивий 1хньому часу експресюнютський рух у мистецтвi рух юнуе. Якщо втiлюванi ними пережи-

[52] Rubiner. Das himmlische Licht. Gedichte. Expressionismus. (München: Veerlag GmbH, München, 1970. S. 30 1974), 48.

[53] Черненко... С. 25. [55] György M. Vajda. Outline of the Philosophic

[54] Eykman, Christoph. Denk-Stiforen Backgrounds... P. 68.

вання вже не були втiленням переживань, то це ставило пщ загрозу втрати ос-новних експресiонiстичниx принцишв, так як в перiод до Першо'' св1тово1 вiйни експресiонiзм був реакщею на епоху, i власне бiблiйнi елементи висту-пили подвшною формою вираження в iнверсiйностi мовлення, сугестивност алегори, динамiзмi ди, iрреальнiй, здебiльшого у фантасмагоричнiй ситуатив-носп драматичного дiйства, стрибкоподiбному, дещо шюстративному роз-витку лiричного сюжету, контрастних прокламацiяx.

Висновки

Таким чином, нами було встановлено безпосередш спiввiдношення старо-завiтнix та новозавiтнix цитат в оригшалах (гебрейська та давньогрецька мови) з поезiею в оригiналi (укра'нська та нiмецька мови), що показали бшьш ши-роке поле для компаративного аналiзу бiблiйниx алюзiй, ремшюценцш, парафраз, прямих i непрямих цитат, символiв. Протиставленням xудожнix та бiблiйниx текстiв, написаними в оригшал^ та протиставлення xудожнix та бiблiйниx текстiв, наведеними в перекладах, показано суттеву рiзницю в штерпретаци бiблiйниx елементiв. Хамартологiчнi, пневматологiчнi, христо-лопчш, апокалiптичнi, есxатологiчнi мотиви та i'x пор1вняння в укра'нських та шмецькомовних поетичних текстах виступали пор1внянням способу передач! категори вираження, як основного ¡з загальних принцип1в для вс1х екс-пресiонiстськиx текстiв. Тому ми пор1вняли 616л1йн1 елементи у сшввщношеш з вищеназваними мотивами для представлення р1знищ у зображенi категори вираження «Uhr-Ich», «Du» як форми «транссуб'ективного» явища в поези украшсько! та шмецько-австршсько! лiтератур. У контекста цього питання ми з'ясували, що категорiя вираження «Uhr-Ich», «Du», та категорiя «часу — простору» в двох лгтературах вiдрiзяеться штенсивнютю ix з'яви. Поетична дина-мжа вираження ще! iнтенсивностi в украшськш л1риц1 61льш кiлькiсна, н1ж у шмецько-австршськш, завдяки 61льш об'еднуючому началу, що позначаеть-ся на присушоси переважно апокалiптичниx та есxатологiчниx мотив1в. Як ми переконалися, рiзнi бiблiйнi мотиви т1сно пов'язанi експресiонiстською категорiею «вираження» i е невiддiльними вщ категорП «Uhr-Ich», тобто «часового — Я», та «Du» (Ти), що постшно перебувають в рус1 i е активними осе-редками виражальних станiв.

Бiблiогрaфiя

Антолог1я шмецько! поезй'; переклади Ми-хайла Ореста. АвГсбурГ, 1954.

Бажан, М. Твори:Вчотирьохтомах. K.: Dnipro, 1984.

Бiблiя. West Germany: Druckhous, 1988.

Експресютзм: зб. наук. праць / упоряд.: Т. Гав-рил1в. - Л.: ВНТЛ-Класика,ц 2004.

Осьмачка, Т. 1з-тд ceimy. Нью Йорк: Украь нська Вшьна Академiя Наук у США, 1954.

Тичина, Павло. Твори. К.: Молодь, 1976. Тракль, Георг. Укратський центр. Лтература,

<http://www.ukrcenter.com> Хвильовий, М. Твори: В п'ятьох томах/ за ред. Г. Костюка. Т. III. Нью Йорк, Балл-мор, Торонто: Об'еднання украшських письменнишв «Слово» i Украшське ви-давництво «Смолоскип» ¡м. В. Симонен-ка, 1982.

Черненко, О. Експресюшзм у meop40cmi Василя Стефаника. Мюнхен: Сучасшсть, 1989.

"Gospel of St. Matthew" (Matthew 27: 33-39) Bible (UA). West Germany: Druckhous, 1988.

"Gospelof St. Luke", Holy Bible (Luke 24:50-51) — West Germany: Druckhous, 1988.

Eykman, Christoph. Denk- Stiforen Expressionismus. Munchen: Veerlag GmbH, 1974.

Biblia. Hebraica. Stuttgart: Deutsche Bieldenschaft, 1967.

Holy Bible, Gospel of John, 3:8, Common English Bible (CEB).

Holy Bible, Gospel of Matthew, 3:16, King James Version (KJV).

Klaus, Strohmeyer. Zur Ästhetik der Krise. Frankfurt am Main; Bern; New York; Nancy: Lang, 1984.

Mykhalchuk, Tetiana. "Discourses of European Expressionisms (1889-1930)". Vol. I, The Image of City in Expressionist Poetry of Twenty-Seven Countries. 's-Hertogenbosch: Uitgeverij BOXPress, 2014.

Mykhalchuk, Tetiana. "Transition and Reconciliation between Western and Eastern Europe through Unintentional Mediator". Religion, State, Society, and Identity in transition: Ukraine, Rob van der Laarse, Mykhailo N. Cherenkov, Vitality V. Proshak, and Tetiana Mykhalchuk, eds. Oisterwijk: Wolf Legal Publishers, 2015.

Mykhalchuk, Tetiana. German Mediations in Reconciliation of Europe: Transnationalism of International Expressionist Scholarship after 1973. United PC Uitgeverij, 2014.

Naydan, Michael M., trans. The Complete Early Poetry Collections of Pavlo Tychyna. Guest Introduction by Viktor Neborak. Lviv: Litopys, 2000.

New Testement into Greek. New York: New York Press, 1982.

Osmachka, Teodosij. Iz pidswity [From under the World]. New York: Ukrainian Free Academy of Science in USA, 1954.

Przybyszewski, Stanislaw. Povtorna Fala. Navko-lo Ekspresjonizmu, Wybor Pism, oprac. Roman Taborski. Wroclaw: Ossolinelum, 1906.

Rubiner, Ludwig. Das himmlische Licht. Gedichte. München, 1970.

Sydow, Eckart von. Theorie des Expressionismus. Stuttgart:Verlag, 1999.

Vajda, György M.. "Outline of the Philosophic Backgrounds of Expressionism". Expressionism as an International Literary Phenomenon. 21 Essays and a Bibliography, Ulrich Weissrein, ed. Co-Ordinating Comittee of Coparative History of Literatures in Euro-

pean Languages. Joint Edition: Librairie Marcel Didier, Paris, and Akademiai Kia-do, Budapest, 1973. "Georg Trakl: Gedichte — Verfall". Spiegel Online Kultur. Project — Gutenberg-DE; available online at <http://gutenberg.spiegel. de/buch/georg-trakl-gedichte-5445/ 23>Biblia. <http://www.sbible.boom.ru/ modul. htm> Das Evangelium Nach Johanes (Joh 3:8). Biblia, available online at <http://www. bibelwissenschaft. de/bibeltext/Joh3,22-26/> Das Evangelium nach Lukas 24 (Luk. 1:50-53). Available online at <http://biblia.biblia.hu/ read.php?t=3&b=42&c=24&v=1> Das Evangelium Nach Mattaeus (Mat 3:16). Bible Text, available online at <http:// bibeltext.com/matthew/3-16.htm> Die Offenbarung des Johannes (Offb. 21:8). Available online at <http://www. bibelwissenschaft.de/ bibeltext/Offb21,1-22,5/> Heym, Georg. "Der Gott der Stadt". Die Deutsche Gedichte —Bibliothek. Available online at <http://gedichte.xbib.de/Heym_ gedicht_Der+Gott+der+Stadt.htm> Heym, Georg. "Mitte des Winters". Georg Heym. Der Himmel Trauerspiel; Die Deutsche Gedichte —Bibliothek. Available online at <http://gedichte.xbib.de/Heym_gedicht_ Mitte+des+Winters.htm> Heym, Georg. "Umbra Vitae". Die Deutsche Gedichte —Bibliothek. Available online at <http://gedichte.xbib.de/Heym_gedicht _Umbra+vitae.htm> King James Version Bible. Revelation 8:10-11. Available online at <http://biblehub.com/ revelation/8-11.htm> Mose 1:1; Available online at <http://bibeltext.

com/genesis/1-1.htm> Mulrooney, Christopher. Translation available online at <http://cmulrooney.tripod.com/ tongues679.html> Reich-Ranicki, Marcel, translation available online at <http://holodrome.tumblr.com/ post/6048176036/god-of-the-city-georg-heym-der-gott-der-stadt> Trakl, Georg. Verfall [Decay], Walter A. Available online at<http://myweb.dal.ca/waue/Trans / Trakl-Verfall.html>, 12 December 2006. Werfel, F. "An den Leser." Available online at <http://www.buecherlesung.de/pdf/An_den_ Leser-Franz_Werfel.pdf> Zweig, Stefan. "Steigender Rauch". Sinnende Stunde ; Die Deutsche Gedichte —Bibliothek. Available online at <http://www.gutenberg. spiegel.de/buch/-6913/9>

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.