CC BY
37
Психолшгвгстичний аналiз внутршнього монологу героя драматичного твору (на основi драми Бертольта Брехта «Життя Галшео»)
Козаченко Юрiй Анатолмович
Житомирський державний унiверситет 'мен'11вана Франка, Навчально-науковий нститут ноземноТфшологй, здобувач освтнього ступеня «мапстр», УкраТна
Анотащя. У статт наведено психолшгвютичне дослщження внутрiшнього монологу головного героя драми Б. Брехта «Життя Галшео», що дозволяе детально оцiнити внутршнм стан героя та е обов'язковим для проведення подальших лiнгвiстичних, в тому чиш i стилiстичних аналiзiв. На пiдставi результатiв аналiзу визначено обставини та дм, що справдi змiнюють психологiчний стан героя, а де його реащя була «умовно-емоцшною»: слова передають однi емоци, стан та мотив дш, а емоцшно герой налаштований на iнше.
Ключов1 слова: психолiнгвiстичний аналiз; драматичний твiр; внутрiшнiй монолог; Бертольт Брехт. УДК 81 '23/42 LCC Subject Category: P1-1091
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.17-4
Вступ
Мовлення людини вже довгий час е актуальною темою обговорень у науковому сустльс-твь Активно й обговорюють не лише у лшгвь стицi, а i у бюлогп, психологи, сощологп, кри-мiналiстицi. Водночас, внутрiшнiй монолог людини, як мовлення «у самому собЬ>, здатне розкрити найпотаемнМ таемницi про психь ку людини, й мотиви, почуття та свiтогляд. 1нту'тивно кожна людина здатна вiдчувати послання мовлення шшо', намiри та емоцп. Лшгвктика довгий час намагаеться встано-вити вщповщшсть мiж певними лексичними одиницями, 'х поеднанням та 'х значенням, збертаючи накопиченi знання пiд назвою «Стилктика». Водночас, цi знання е дещо уза-гальненими i виключають момент суб'ективiзацГi мовлення. Кожен з нас - уш-кальна особиспсть, i вибiр лексичних оди-ниць - справа нашо' пiдсвiдомостi. Тому по-еднання лiнгвiстики i психологГ' здатне нада-ти нам дещо быьше вiдповiдей, заглядаючи у саму суть, в середину людсько' психжи.
Аналiзуючи мовлення будь-якого персонажа у лггературь ми звертаемо увагу безпосеред-ньо на його слова та вчинки. Нажаль, ще не була розроблена методика, що дозволяе пов-шстю зрозумiти будь-якiй людинi концепту-альну картину свiту шшо' людини. Тому слова, речення, фрази та реплжи людей стають
основним матерiалом емтричних досль джень. Лшгвктичний аналiз тексту доволi чiтко дозволяе нам зрозумгги мету вислов-лювання у тш чи iнший комушкативнш ситуаций Але все ж залишаеться вiдкритим питан-ня, насюльки правильно iнтерпретуються тi чи iншi слова, дп героя, його вчинки та внут-рiшнiй стан [2].
Лшгвктичний аналiз тексту мае свш недолiк - вiн не враховуе план особистосп, i тому несе характер ушверсальность За допомогою по-еднання психологiчного аналiзу особистостi та лшгвктичного аналiзу тексту виникае психолшгвктичний аналiз тексту, що дозволяе аналiзувати мовлення певно' особистостi. Таким чином, у психолшгвктичному аналiзi текст розглядають як «предметну форму акту комушкацп, мiнiмально необхiдними реаль зацп якого предмет комунiкацГi, автор i реци-тент» [1]. Саме тому така стара наукова кти-на, як «ми говоримо не для того, щоб просто говорити» отримуе ще один аспект досль дження.
Розглядаючи у даному свiтлi художш твори, ми вiдкриваемо новi граш розумiння не лише тексту або героя, а i самого автора, як особистосп - «першоджерело» мовлення геро'в [1]. Ще складшшою е схема дослiдження драматичного твору. При творення та реалiзащi драматичного твору ми помiчаемо, що орип-нальний текст проходить через деюлькох
«посередниюв» перш шж досягне головного рецитента.
Так як психолшгвктичне дослщження вклю-чае в себе Грунтовне дослщження мовлення людини одночасно з лшгвктично'' та психо-лопчно' точки зору, допустимо видыяти «ек-спериментальну методику дослщження». В такому дослщження «експериментальна методика» вщграе роль «загального зразка»: дослiджуються усi елементи, якi можна про-аналiзувати. Сюди враховують: власне мовлення, оточення, ситуащя (загальна, моментальна), час затримки вщповщь невербальш реакцГi - усе те, що можливо помiтити, аналь зуючи текст в загальному. На вщмшу вiд лш-гвiстичного аналiзу, де дослщжують лише обранi частини тексту, не враховуючи зага-льно'' картини, результати експерименталь-но'' методики неможливо передбачити, адже вони е ушкальними для кожного мовця. В зв'язку з цим таку методику включають рiзнi методи, якi будуть актуальними у даному до-слiдженнi, ь поеднуючи 'х результати, за до-помогою емпiричного спостереження роб-лять висновки [11]. Експериментальна методика не мае на мет виявлення загальних або стльних ознак мовлення кожно'' людини в певнш ситуацп, хоча такi можна знайти.
Дослщження в сферi кримiналiстики дали основу для розумшня мовлення звичайних людей, а не лише винних у злочинах чи самогуб-цях. Справа в тому, що емоцшш стани власти-вi для кожно'' людини: гнiв, злiсть, кохання чи страх. Рiзним людям також властиво викори-стовувати рiзнi лексичш засоби для даних емоцiйних сташв. Разом з тим, людина, пере-буваючи в емоцiйному станi, все одно зали-шаеться в системi мови i не може вийти за й рамки. Тому дослщження показують певш закономiрностi у мовленш людей в однако-вих емоцшних станах, причому, що i не дивно, вони не пов'язаш з конкретними лексичними засобами, а з ними у загальному [5].
Опис сцени мовлення - це той фактор, який найбыьше швелюеться у лшгвктичному аналiзi. Важливо не просто, яю лексичнi засоби використаш, чи який моментальний на-стрш розмови мiж мовцями, а яка обстановка в загальному. Найменування об'екта власне описуе нам часпше всього матерiальне i образе представлення того, що хоче сказати нам мовець. З шшо'' сторони, нас важливо також знати, що власне е спонукальним, яка ш-
формативна щншсть i для чого фактично мовець говорить нам саме таким чином. Психо-лшгвктика розглядае опис сцени мовлення часпше разом з фiзичними або невербальни-ми проявами мовлення: жестами, рухами, по-глядом, позами i т.д. Розглядаючи драматич-ний твiр у даному аспекту ми можемо лише аналiзувати загальну обстановку мовлення, виходячи з описаного автором дшсносп. Ва-жливим для розумiння обстановки мовлення е у процес й реaлiзaщi', а саме на сценi. Якщо будь-який невербальний жест чи рух не буде вщповщати обстaновцi або лексичному ви-раженню - як правило настае абсурдна ситуащя. Власне на такому принцип i будуеться драма абсурду.
Для дослiдження було обрано внутршнш монолог головного героя драми Б. Брехта «Життя Гaлiлео» Галыео Гaлiлея. Головний герой вiдкривaе для себе нове розумшня на-вколишнього свiту, яке рiзко суперечить тим уявленням, яю панують навколо нього. З першого погляду, Гaлiлей намагаеться довести та переконати шших у тому, що його ще'' правильна вiн робить це натхненно, ршуче [12]. Але що ж спрaвдi вiдчувaе головний герой? Чи дiе вiн спрaвдi ршуче та агресивно? Чи налаштований вш все-таки переконати зовнiшнiй свiт у сво'й прaвотi?
Мета: дослiдити психолшгвктичну картину мовлення Гaлiлео у внутршньому монолозi у дрaмi Б. Брехта «Життя Галыео» та порiвняти результати дослщження з монологом Галыео перед учнями.
Мaтерiaли та методи дослiдження. У робот було використано мaтерiaли вiтчизняних вчених (С. В. Радецька [8], Т. Ф. Осшова [7]) та росшських науковщв (Б. В. Апухтiн [1], М. Я. Блох [2], А. В. ЮрШна [4], В. П. Самохвалов [9]), яю займалися вивчен-ням психолшгвктичного aнaлiзу та його методиками. Також у робот активно представ-ленi ще'' шмецькомовного дослiдникa R. Dietrich [11], щодо пiдходу до вивчення психолшгвктично'' картини людського мовлення та aнaлiз лiтерaтурознaвцiв за редакщ-ею J. Knopf щодо характеристики особистост Галыео у дрaмi Бертольта Брехта «Життя Га-лiлео» [12]. У якост мaтерiaлу було обрано драму «Життя Галыео» Бертольта Брехта першо'' редакцп (1938-1939 рр.). Внутрiшнiй монолог Галыео було дослiджено за допомо-гою психолiнгвiстичного aнaлiзу з розрахун-ком наступних покaзникiв [9]:
- коефщГент Трейгера, який вказуе на емоцш-ну стабГльшсть мовця. Нормальне стввщно-шення дорiвнюe 1. При вищих показниках ми можемо говорити про збуджену емоцшну не-стабiльнiсть, наявшсть фобiй, страхiв та пе-реживань, вш е характерним для особистос-тей, що схильнi до активних дш. Занижений показник вказуе на тривожшсть, залежнiсть та нерiшучiсть.
- коефщГент визначеностi дй", який вказуе на рiвень сощалГзацп мовця. Мiра визначаеться за допомогою спiввiдношення використання дiеслiв та iменникiв у мовленнГ
- коефiцiент агресивностi, який характеризуе агресившсть мовлення з психолшгвГстично'' точки зору та визначаеться за допомогою стввщношення усiх використаних дiеслiв та вiддiеслiвних форм до загально'' кiлькостi слГв. Нормальним показником вважаеться коефiцiент 0,6.
- коефщГент директивностi, який передае нам ршучкть висловлювання, рiзкiсть та налаш-тованiсть на активнi дiе. Головними маркерами висловлювань такого типу е слова, яю виражають чiтку та безкомпромiсну умову виконання («школи», «шзащо», «повинен», «зобов'язаний», «шяк iнакше», «безкомпромь сно», «нiколи бГльше» i т. д.) [8]. КоефщГент вимiрюеться спiввiдношенням кiлькостi таких слГв до загально'' кiлькостi.
Результати дослщження
Психолшгвктичний аналiз внутрiшнього монологу ГалГлео дозволить нам чГтко зрозумь ти, як позицiонуе Б. Брехт самого персонажа у творГ Так як внутршнш монолог звернений перед уам до самого себе i не виходить за рамки власно'' концептуально'' картини свГту, можна стверджувати, що такий монолог най-бГльш вiрно вiдобразить стан героя [6].
Спочатку внутршнш монолог ГалГлео був ро-зглянутий на предмет яскраво виражених ге-ндерних особливостей мовлення. Згщно дос-лiджень гендерно'' характеристики мовлення, чоловiкам та жшкам властива певна законо-мiрнiсть у вживанш тих чи iнших частин мо-ви [3]. Однiею з таких частин мови е займен-ники. Для жшок характерне вживання за-йменника «я» («ich») у прямому вщмшку, «себе» («mir», «mich»), та неозначеного займен-ника «^»(«das», «es»). У мовленнi чоловшв спостерiгaеться тенденцiя до вживання за-
йменникiв у третiй особi («er», «sie», «es», «sie») [7]. Враховуючи те, що розглядаеться передуам шмецькомовний дискурс, з досль дження були уточнен нaступнi позицп:
займенники «das» та «es», якщо вони пов'язаш з вгдповгдним iменником та замь няють його (тобто е означеними) прирГвню-ються до чоловгчого типу мовлення
зворотний займенник «sich», якщо вш нале-жить до дiесловa i використовуеться разом з ним, виключаеться з дослiдження.
Дослiдження показало, що внутршнш монолог ГалГлео вмiщaе 2 займенника «ich», 2 за-йменника «sich», та 15 неозначених займен-никгв «das» та «es». Натомкть використання зaйменникiв третьо'' особи, таких як «er», «sie», «es» та «sie» обмежуеться шктьома ви-падками.
Характерним для жгночого типу мовлення е використання прислГвниюв стану та прикме-тникгв, якг виражають емоцшний або фГзич-ний стан предметв та людей [4]. У монолозг Гaлiлео було знайдено шГсть таких прикмет-никГв та прислГвниюв, наприклад: unbeweglich, lachend, gefurcht, fröhlich. Нато-мГсть прислГвникГв мГсця, що характеры для чоловГчого мовлення, не виявлено взагалГ
Також у монолозГ були присутш вигуки, характеры для мовлення жшок (О früher Morgen des Beginnens!) та речення, яю починалися зГ слова aber. Початок речень зГ слова aber вносить експресившсть в мовлення, адже запе-речуе (або доповнюе через часткове запере-чення) сказане рашше [10]:
Durch zweitausend Jahre glaubte die Menschheit, daß die Sonne und alle Gestirne des Himmels sich um sie drehten. Der Papst, die Kardinäle, die Fürsten, Gelehrten, Kapitäne, Kaufleute, Fischweiber und Schulkinder glaubten, unbeweglich in dieser kristallenen Kugel zu sitzen. Aber jetzt fahren wir heraus, Andrea.
3i вах ознак мовлення, яю можна характери-зувати за гендерним принципом, у монолозГ переважають 87 % ознак власне жГночого мовлення. Тобто ГалГлео е чуттевим та емоцш-ним персонажем, мае тонку натуру та не на-лаштований на будь-яю агресивш та карди-нальш дп.
У внутршньому монолозГ ГалГлео стввщношення складае 1,73 (85 дГеслГв до 49 прикме-тниюв), що говорить про певнГ фобГ' та страх.
2 1,5 1 0,5 0
1,73
1,05
1 И
Внутршнш монолог Зовшшнш монолог
Рисунок 1 - Сшввщношення коеф^ен^в Трейгера зовшшнього та внутршнього монологу Галшео Галшея у драмi Б. Брехта «Життя Галшео»
0,21 0,2 0,19 0,18 0,17 0,16 0,15
0,2
0,17
1 H H 1
Внутршнш монолог Зовшшнш монолог
Рисунок 3 - Сшввщношення коеф^ен^в агресивност визначеност дм' зовшшнього та внутршнього монолопв Галiлео Галiлея у драмi Б. Брехта «Життя Галiлео»
Галшео протягом монологу використовуе 85 дieслiв та 113 iменникiв, що вщповщае коефь цieнту визначеностi дп 0,75 (рис. 2). Це говорить про дещо занижений piBeHb сощалiзащï.
Коефщент директивностi у монолозi Галшео дуже низький - 1,5 (рис. 4), тому сказати, що Галшео налаштований на яюсь активнi дп не можна.
0,75
Внутрiшнiй монолог Зовшшнш монолог
Рисунок 2 - Сшввщношення коеф^ен^в визначеност дм' зовнiшнього та внутршнього монологiв Галiлео Галiлея у драмi Б. Брехта «Життя Галшео»
0,015
0,005 0
Внутршнш монолог Зовнiшнiй монолог
Рисунок 4 - Сшввщношення коеф^ен^в директивной визначеностi дй' зовнiшнього та внутршнього монологiв Галiлео Галiлея у драмi Б. Брехта «Життя Галiлео»
0
Агресившсть мовлення вказуе на вiдношення до тieï чи iншоï ситуацГï, про яку висловлю-еться мовець. Використання заниженоï або агресивноï лексики не завжди вказуватиме на те, що власне мовець так ставиться до си-туацп, адже ршення, про використання тако1 лексики може бути нав'язане обставинами. У внутршньому монолозi Галiлео спостерпа-еться 108 дieслiв та вiддieслiвних форм у стввщношенш до 547 слiв. Таким чином ко-ефiцieнт агресивностi дорiвнюe 0,2 (рис. 3), що говорить скорше про страх, безвихiдь та розчарування i повну вiдсутнiсть агресп.
На противагу внутрiшнього монологу було обрано монолог, який був висловлений Галь лео до сво'х учшв. Дослiдження показало, як змiнюеться психолшгвктична картина монологу та внутршнього монологу персонажа за однакових умов. Отже, у монолозi перед уч-нями Галiлео використав: 26 дiеслiв та вiддiе-слiвних форм (з них 20 дiеслiв), 19 прикмет-никiв та 37 iменникiв. Загальний обсяг ви-словлювання - 154. Результати обрахунюв показують, що коефiцiент Трейгера складае 1,05; коефщент визначеностi дп - 0,54; кое-фiцiент агресивносп - 0,17 та коефiцiент ди-рективностi дорiвнюе 0.
З результатв дослщження, психолшгвктич-на картина Галыео майже не змшилася, помь тне лише рiзке зниження коефiцiенту Трей-гера, що говорить про нормальний емоцш-ний стан героя. За нейтральних умов Галыео залишаеться збентеженим, асощальним та не готовим до ршучих дiй. Вiн знаходиться у безвиходь адже його ще'' чужi для свiту того часу. Так ми спостер^аемо Галiлео зi ще одш-е' сторони, розумiемо його глибинну сутшсть, помисли та почуття.
Психолiнгвiстичне дослiдження героя дае быьш повну оцiнку героя, вщкривае нам його внутрiшнiй стан. Протягом твору, психолшг-вiстична картина майже не змшюеться, якщо не змшюються зовнiшнi обставини. Вщштов-хуючись вiд нейтральних показникiв можна визначити, як обставини та дп справдi змь нюють психологiчний стан героя, а де його реакщя була «умовно-емоцшною»: тобто слова передають одш емоцп, стан та мотив дш, а емоцiйно герой налаштований на шше.
Психолiнгвiстичний аналiз може часто розк-рити нам деталi, яких не помггно при звичай-ному аналiзi тексту. Iнодi, навiть геро'' та бор-
References
цi за ще! разом 3i BciMa сво!ми сильними сторонами перетворюються у звичайних людей 3i сво!ми слабкостями.
Висновки
Порiвняння даних лiтератури з опису характеристики героя, його мотивiв та дiй та пси-холiнгвiстичний аналiз мовлення показали рiзнi результати. З лiтератури ми бачимо, що Галыео - науковець, який бачить свгг по-iншому та намагаеться довести свою думку шшим. Вш приводить аргументи, дiе ршуче i не вiдступаеться вiд сво'х iдей. У боротьбi з щеями католицько'' церкви, Галiлео залишаеться по ту сторону барикад. Психолшгвкти-чний аналiз показав же смуток, замкнутiсть та певну абстрагованiсть вщ суспiльством. Це викликано не лише його «науковою» натурою, а i боротьбою з суспiльством. Ми бачимо, що Галыео не просто бореться з невiрними iдеями, а i страждае вiд того, що його навггь не хочуть почути.
1. Апухтин Б. В. Психолингвистический метод анализа смысловой структуры текста : автореф.
дис. ... канд. филол. наук. Москва : 1977. 29 с.
2. Блох М. Я., Сергеева Ю. М. Внутренняя речь в структуре художественного текста. Москва :
МГПУ, 2011. 180 с.
3. Дослщження з лексикологи i граматики укра'!нсько! мови / за ред. проф. А. М. Поповського. -
Дншропетровськ : Видавець Быа К. О., 2012. Вип. 12. 164 с.
4. Кирилина А. В. Гендер: лингвистические аспекты. Москва : Институт социологии РАН, 1999.
180 с.
5. Образцов В. А., Богомолова Н. Н. Криминалистическая психология. Москва : Юнити-Дана, За-
кон и Право, 2002. 254 с.
6. Озерова Е. Г. Внутренняя речь в художественном дискурсе поэтической прозы. Вестник Ле-
нинградского государственного университета им. А. С. Пушкина. 2010. № 3. С. 204-214.
7. Осшова Т. Ф. Гендерний аспект комушкативно! поведшки людини: параметри вербально! i
невербально! комушкацп. Фыолопчш студи. 2012. № 7. С. 109-120.
8. Радецька С. В. Засоби вираження експресп в науково-популярнш лггературь Нaуковi записки
Юровоградського державного педагопчного ушверситету iменi Володимира Винниченка. Серiя: Фыолопчш науки (штературознавство). 2014. К. 2. С. 191-195.
9. Самохвалов В. П. Психиатрия. Ростов-на-Дону : Феникс, 2002. 285 с.
10. Brecht B. Leben des Galilei. Frankfurt am Main : Suhrkamp Verlag, 1988. 446 р.
11. Dietrich R. Psycholinguistik. Stuttgart : J. B. Metzler, 2007. 330 p.
12. Knopf J., Bergheim B., Lucchesi J. Brecht Handbuch: in fünf Bänden. Stuttgart : J. B. Metzler, 2001.
Part 2. 497 p.
© Ю. А. Козаченко
Стаття отримана 15.11.2016, прийнята 04.12.2016, оприлюднена online 06.12.2016
Psycholinguistic Analysis of Internal Monologue of the Drama Work Hero (based
on Bertolt Brecht drama "Life of Galileo")
Kozachenko Yurii
Zhytomyr State Ivan Franko University, Educational and Research Institute of Foreign Philology, Master's Degree student, Ukraine
Abstract. The article carries out psycholinguistic analysis of internal monologue in a drama work by which a full and deep understanding of the inner state of the hero is achieved, which is the main point for the following linguistic, and stylistic analysis. On the basis on the results of the analysis, one can also identify what circumstances and actions can really change the psychological state of the hero, and where his response was "conditionally emotional": which means that his words convey some emotions, status and motive of action, but emotionally the character is set to something quite different.
Keywords: psycholinguistic analysis; drama, inner monologue; Bertolt Brecht.
UDC 81 23/42 LCC Subject Category: P1-1091
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.17-4_
References
1. Apuhtin, B. V. (1977). Psiholingvisticheskij metod analiza smyslovoj struktury teksta [Psycholinguistic
method of analysis of the semantic structure of the text] (Doctoral thesis). Retrieved from http://www.twirpx.com/file/152622
2. Bloh, M. Ja., & Sergeeva, Ju. M. (2011). Vnutrennjaja rech' vstrukture hudozhestvennogo teksta [Inner
speech in the structure of the art text]. Moscow: MGPU (in Russian).
3. Popovskyi A. M. (Ed.). (2012). Doslidzhennia z leksykolohii i hramatyky ukrainskoi movy [Research on
lexicology and grammar of the Ukrainian language]. Dnipropetrovsk: Vydavets Bila K. O. (in Ukrainian).
4. Kirilina, A. V. (1999). Gender: lingvisticheskie aspekty [Gender: linguistic aspects]. Moscow: Institut
sociologii RAN (in Russian).
5. Obrazcov, V. A., & Bogomolova, N. N. (2002). Kriminalisticheskaja psihologija [Criminalistical psy-
chology]. Moscow: Juniti-Dana (in Russian).
6. Ozerova, E. G. (2010). Vnutrennjaja rech' v hudozhestvennom diskurse pojeticheskoj prozy [Inner
speech in the artistic discourse of poetic prose]. Vestnik Leningradskogo gosudarstvennogo universiteta im. A. S. Pushkina, 3, 204-214 (in Russian).
7. Osipova, T. F. (2012). Hendernyi aspekt komunikatyvnoi povedinky liudyny : parametry verbalnoi i
neverbalnoi komunikatsii [Gender communicative aspect of human behavior: the parameters of verbal and nonverbal communication]. Filolohichnistudii, 7, 109-120 (in Ukrainian).
8. Radetska, S. V. (2014). Zasoby vyrazhennia ekspresii v naukovo-populiarnii literaturi [Expression
means expression in scientific and popular literature]. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka. Seriia: Filolohichni nauky (literaturoznavstvo), 2, 191-195 (in Ukrainian).
9. Samohvalov, V. P. (2002). Psihiatrija [Psychiatry]. Rostov-na-Donu: Feniks (in Russian).
10. Brecht, B. (1988). Leben des Galilei. Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag.
11. Dietrich, R. (2007). Psycholinguistik. Stuttgart: J. B. Metzler.
12. Knopf, J., Bergheim, B., & Lucchesi J. (2001). Brecht Handbuch: in fünf Bänden. Stuttgart: J. B. Metzler.
© Y. Kozachenko
Received 2016-11-15, Accepted 2016-12-04, Published online 2016-12-06
