CC BY
43
о
I
)
УДК 616.8-009.836-053.2-085:615.065 DOI: 10.22141/2224-0551.14.3.2019.168770
Хайтович М.В.
Нацюнальний медичний унверситетiMeHi О.О. Богомольця, м. Ки/'в, Укра/на
Безпечнють застосування нейроадаптогенв KoriBie i CiAeHTO в пeAiатpичнiй пpактицi
For cite: Zdorov'e Rebenka. 2019;14(3):177-181. doi: 10.22141/2224-0551.14.3.2019.168770
Резюме. За останню декаду суттевозросла поширетсть психовегетативних розладiву дтей. Тривож-нсть, тсомтя порушують вегетативну регуляцт, спричиняють ua^i головн болi, коливання aртерi-ального тиску, погiршення уваги, пaм'ятi, знижують яксть життя дитини та амИ. Розглянуто дат доказово'1 медицини в aспектi безпеки застосування aгонiстiврецепторiв гамма-амтомасляноiкислоти (бензодiaзепiнiв, препaрaтiв Z-групи), мелатонну; препaрaтiв, що використовуються для лкування дi-тей iз синдромом дефциту уваги з гтерактившстю (стимулюючих i нестимулюючих) тощо. Застосування даних лжарських зaсобiв часто супроводжуеться побiчними ефектами, що унеможливлюе ixру-тинне використання. Альтернативою е використання комбнованих лжарських зaсобiв iз синергiчною дiею, що дозволяе мiнiмiзувaти х побiчнi ефекти. ОбГрунтовано доцыьтсть застосування комплексних препaрaтiв Когiвiс i Сыента для нейроадаптащ дтей.
Ключовi слова: дти; лжування; побiчнi ефекти лжарських зaсобiв; Сшента; Когiвiс
За остант роки рiвень психоемоцшного напру-ження в дгтей i молодi суттево зрю. Це призвело до поширення так званих психосоматичних захво-рювань (соматоформно! вегетативно! дисфункцп, артерiальноI гшо- або гшертензи, дискшезп жов-човивщних шляхiв, гшервентиляцшного синдрому, синдрому iритованого кишечника, первинного головного болю тощо). В основi дано! патологи ле-жить тдвищена тривожнiсть i соматизована депре-ся. Найбшьш характерним симптомом при цьому е порушення сну (iнсомнiя). Данi популяцiйних до-слщжень свщчать, що вщ шсомнп страждае 13—27 % дiтей i шдлитав [1—3], причому з 2002 по 2012 роки поширешсть шсомнп серед молодi збiльшилась на 30,9 % [4]. У свою чергу тривожшсть через шсом-нiю пiдвищуе ризик розвитку депресГ! в пiдлiткiв [5]. Унаслщок хронiчного порушення сну в дгтей погiршуються функцп центрально! нервово! систе-ми (ЦНС) у денний час, а також знижуеться яюсть життя ам'1 [6]. Результати наших дослщжень показали: якщо iнсомнiя в пiдлiтка вiдмiчаеться 2 i бiльше разiв на тиждень, це суттево попршуе якiсть його життя. При цьому вiрогiдно знижуються таю
показники якост життя (згщно з SF-36), як рольо-ве фiзичне функцiонування (61,00 ± 4,89 бала проти 86,11 ± 3,65 бала); загальне здоров'я (61,64 ± 3,64 бала проти 78,33 ± 2,71 бала); життездатшсть (46,72 ± 3,64 бала проти 71,22 ± 2,71 бала); психоло-гiчне здоров'я (60,48 ± 3,23 бала проти 74,75 ± 2,41 бала) [1]. Найнижчi показники якостi життя вщмь чались у пщлигав iз iнтрасомнiчним типом шсом-нГ!, а також при комбшацп пре- та постсомнiчних, а також пре- та штрасомшчних розладiв. У пiдлiткiв, у яких шсомтя вiдмiчалась рiдше вiд 1 разу на тиждень, також спостерпалась тенденц1я до зниження показникiв якосп життя, але змiни були невiрогiд-ними. Вщ порушень сну в дитини суттево страж-дають когштивт функцп (пам'ять, концентрацiя уваги тощо), збшьшуеться частота й iнтенсивнiсть головного болю [2].
Тому корекцiя сну, зменшення п^ищено! три-вожностi е важливим аспектом пiдтримки здоров'я, лжвщаци вегетативних порушень i пiдвищення якосп життя дитини та и ам'1 [7], покращення ког-нiтивних функцш, а отже, i соцiального функщону-вання.
© «Здоров'я дитини» / «Здоровье ребенка» / «Child's Health» («¿dorov'e rebenka»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Хайтович М.В., Нацюнальний медичний ушверситет ¡мен1 О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. КиТв, 02000, УкраТна; e-mail: [email protected]; контактний тел.: +380503521786
For correspondence: Khaitovych M.V., Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: [email protected]; phone: +380503521786
При визначеннi тактики лГкування шсомни в доросло! людини лiкар може спиратись на даш до-казово! медицини. Ряд авторитетних лжарських асоцiацiй видали настанови щодо застосування снодiйних лiкарських засобiв у дорослих [8—10]. Погляди на лжування шсомни в дiтей у дослщниюв суттево рiзняться. Крiм звичайних гшнотиюв, ви-вчаеться вплив на функщю сну рiзних груп лжар-ських засобiв, у тому числi вггамшу D i препаратiв залiза [11].
У данш статтi ми розглядаемо такий важливий аспект лiкування, як безпека застосування лжар-ських засобiв, якi призначаються для покращення сну, зниження тривожностi й депресГ!, посилення когнiтивних функцiй, оскiльки вiдомо, що !х вжи-вання часто поеднуеться з розвитком побiчниx ре-акцш [12,13].
Побiчна реакцiя на лжарський засiб (Adverse Drug Reaction), за визначенням ВООЗ, — це будь-яка не-навмисна й шкщлива для оргашзму людини реакц1я, що виникае при використанш лiкарського засобу в звичайних дозах з метою профГлактики, лжування й дiагностики [14]. Побiчнi (небажанi, несприятливi) реакци на лжарсью засоби — одна з найважливших проблем громадсько! охорони здоров'я, оскГльки вони е основною причиною госпiталiзацГi й смерт-ностг людей у розвинутих кра!нах [15].
У наш час видшяють по6гчнг реакци типу А (augmented — доповнеш, поширеш) — дозозалеж-нг й передбачуваш (прогнозованi) реакци; типу В (bizarre — дивш, несподГванГ) — реакци непередба-чуванГ (непрогнозованГ), незалежнГ вГд дози (алер-гГчнГ, псевдоалергГчнГ, щюсинкраз1я); типу С (continuing — тривати) — реакци, що виникають при тривалому застосуваннГ лГкарських засобГв; типу D (delayed — затриманий) — реакци, що з'являються через певний час (канцерогенш, тератогеннГ тощо); типу Е (end-of-use — вщмша) — реакци вГдмГни. За-лежно вГд тяжкостГ видГляють побГчнГ реакци легкГ, помГрнГ й тяжкГ, а з урахуванням наслщкГв для пащ-ента — серйознГ й несерйозш
Як показують результати епГдемГологГчних досль джень, серед 1082 дГтей, гостталГзованих у вГддглен-ня педГатрГ!, у 54 пащенпв було щентифжовано 64 побГчш реакци на лГкарськГ засоби (захворювашсть становила 4,99 %) [16].
Для характеристики безпеки лжарського засобу користуються таким параметром, як терапевтичний шдекс (рис. 1), що е вщношенням токсично! дози у 50 % популяцГ! до ефективно! дози в 50 % популяцГ!. Саме малий терапевтичний Гндекс обмежуе застосування бГльшосп психотропних лГкарських засобГв у клГнГчнГй дГяльностГ, у тому числГ в педГатрГ!.
Препаратами першо! лши при лГкуваннГ тривож-них розладГв та шсомни е агошсти рецепторГв гам-ма-амшомасляно! кислоти (ГАМК): бензодГазешни й препарати Z-групи (золшдем, зопГклон, залеплон).
БензодГазепГни високоафГннГ до ГАМК-рецепторГв типу А, потенщюють ефекти ГАМК i тому широко призначаються при тривожносп,
безсоннi, ешлептичних нападах i як протисудомнi засоби. Тривале застосування бензодiазеmшв об-межене такими несприятливими ефектами, як то-лерантнiсть, залежнiсть, абстиненцiя й порушення когнiтивних функцiй [17]. Доведено, що вживання бензодiазепiнiв асоцiюeться з порушенням мжосо-бистiсного функцiонування й визначення емоцiй за виразом обличчя [18].
Сильнодiючi бензодiазепiни не рекомендуеть-ся призначати через ризик побiчних реакцш [19]. Так, при використаннi мщазоламу в дiтей часто вщ-мiчаеться парадоксальна стимуляцiя центрально! нервово! системи (ЦНС) — кошмари, галюцинаци й гшомашакальна поведiнка, поява мiоклонiчних руив [20].
Результати контрольованих дослiджень з ощнки ефективностi й безпечностi застосування золпщему чи зопiклону в дггей iз синдромом дефiциту уваги показали вщсутнють покращення сну, тодi як побiчнi ефекти вiдмiчались часпше, н1ж у групi плацебо [21].
Переважно при синдромi дефiциту уваги з п-перактивнiстю (СДУГ) призначають стимулятори (метилфенiдат, амфетамiни) i нестимулятори ЦНС (атомоксетин, клошдин i гуанфацин) [22]. Доведено, що метилфетдат, клонщин, гуанфацин, дези-прамiн i атомоксетин зменшують прояви СДУГ у дггей iз тиками, хоча рiвень доказовостi низький або дуже низький [23].
Нещодавно було опублiковано результати систематичного огляду й метааналiзу рандомiзованх контрольованих дослiджень (> 3 тижш спостере-ження) щодо застосування рiзних лiкарських засо-бiв для л^вання порушень сну, уваги й пам'яп при СДУГ. Усього розглянуто 190 рандомiзованих досль джень (52 штервенци, згрупованi в 32 терапевтичш класи), якi включали 26 114 учасниюв iз СДУГ. Вщ-мiчено, що в бiльшостi випадкiв ефектившсть фар-макологiчних методiв лiкування була пов'язана з несприятливими побiчними реак^ми (найбшьш часто вiдмiчались анорексiя, втрата маси т!ла й посилення шсомни) [24].
Прийом лiздексамфетамiну асоцговався зi зни-женням апетиту й маси т!ла, головним болем, без-сонням i дратiвливiстю [25]. Висою дози декстроам-фетамiну посилювали тики. Вiдмiчено пригнiчення апетиту i/або втрату маси в пацiентiв, якi вживали метилфенщат, декстроамфетамiн, атомоксетин i дезипрамш Спостерiгались безсоння, пов'язане з метилфенщатом i декстроамфетамiном [23], i седа-тивна д1я клонiдину [22, 23].
Серед пщлигав (13—17 рокiв) iз СДУГ застосування метилфенщату асощюеться з побiчними ефектами у > 5 % учасникiв, удвiчi часпше, нж у гру-пi плацебо, вiдмiчаються: зниження апетиту й маси т!ла, безсоння, сух1сть у роп й назофарингiт, драпв-ливiсть i запаморочення, а також пiдвищена частота серцевих скорочень [26—28]. Несерйозш побiчнi ефекти вiдмiчаються в 51,2 % пащенпв, яю вживали метилфенщат [29]. 1нсомн1я i/або погiршення апетиту зустрiчаються частiше, нж у 10 % пащенпв, яю
приймали даний лжарський 3aci6 [30]. За даними шших дослiдникiв, труднощi i3 засинанням вщмГча-лись у 17,9 %, головний бГль — у 14,4 %, бГль у живо-Ti — у 10,7 %, зниження апетиту — у 31,1 % тдлитав, яю приймали метилфенщат [29]. Було вщмГчено, що метилфенщат викликае низку серйозних побГч-них ефектiв: збГльшуе ризик розвитку психотичного розладу й аритм!! [31].
За результатами одного невеликого рандомГзова-ного дослщження встановлено, що через 1 тиждень застосування дифенгщрамшу вiдмiчено зменшен-ня на 10 хвилин тривалосп засинання [21]. Однак велика кшьюсть побiчних ефекпв дифенгiдрaмiну (сухiсть у ротi, нудота, блювання, запор, дiaрея, аб-домшальний бiль, порушення координащ!, загаль-на слабють, сонливiсть, запаморочення, головний бГль), вплив на ферменти метaболiзму, а також до-сить тривалий (2—8 годин) перюд нaпiввиведення обмежують рутинне застосування його як снодшно-го засобу в дггей.
За результатами 19 рaндомiзовaних контрольованих дослщжень встановлено, що мелaтонiн у серед-ньому на 28 хвилин скорочував час засинання, на 33 хвилини подовжував тривaлiсть сну, але не впливав на кшьюсть пробуджень за шч. Препарат у цГлому непогано переносився [21], але покращення сну було найбшьшим у дгтей з аутизмом [1, 32, 33] або шшими порушеннями розвитку нервово! системи, тодГ як у дiтей i пщлитав ¡з хронГчною пресомнiею ефект був незначний.
Встановлено, що дулоксетин, пароксетин, вен-лафаксин, барбГтурати i метилфенщат можуть ви-кликати бруксизм увГ сн [34].
Низка дослщниюв рекомендують застосовува-ти як препарат друго! лшГ! при лжуванш шсомнГ! в пащенпв ¡з тривожнютю й порушенням харчово! поведшки атиповий нейролептик квепашн [35]. Bi-домо, що нейролептики можуть спричиняти мета-болГчн змши, таю як гшерглжемГя й цукровий дГа-бет. Описано розвиток цукрового дГабету 1-го типу в 16-рГчного пщлгтка з аутизмом на фон застосування протягом 4 мю. оланзатну, кломшрамшу, вальпро-ево! кислоти й лтю [36].
Суворексант — перший подвшний агошст орек-синових рецепторГв, що став використовуватись для лГкування шсомнИ. Його застосовували в 30 пщли"-юв (8 хлопчиюв, 22 дГвчинки) вжом 15,7 ± 2,4 року. Двое пащенпв припинили лГкування внаслщок па-толопчних сновидшь, двое — внаслщок вщсутносп ефекту, 17 пащенпв продовжили прийом препарату, однак яюсть сну у них була пршою, нгж у тих, хто припинив лГкування [37].
Отже, у бшьшосп випадюв фармаколопчщ засоби, яю впливають на ГАМК, серотоншовГ, пста-мшовГ, дофамшовГ й орексиновГ рецептори, якщо i покращують сон та емощйний i вегетативний стан дггей, то досить часто викликають побГчн ефекти, що унеможливлюе '!х рутинне застосування.
Для нейроадаптащ! останшм часом рекоменду-еться використовувати комплексы препарати Коп-
вю i СГлента, що мютять синерпчщ за дГею компо-ненти.
Копвю мютить у 5 мл сиропу 35 мг аспарапну моногщрату, 32,5 мг ^ацетил^-глутамшу, 35 мг DL-фосфосерину та 0,75 мг виамшу В6. У цглому даний препарат за рахунок стабшзащ! нервових процесГв (аспарапн), введення в оргашзм джерела утворення нейротрансмгтерГв (L-глутамш) i регулятора обмшу речовин, у тому числГ амшокислот (тридоксин), зниження вироблення стресового гормону кортизолу (DL-фосфосерин) забезпечуе розвиток мозку, синтез бшюв, нуклеотвддв, нейро-трансмгтерГв, зменшуе низькоштенсивне запалення в центральнш нервовш систем^ зокрема в гшокам-т. Усе це створюе умови для протидГ! штенсивному й тривалому стресу та забезпечуе оптимальне функ-щонування нейроципв, покращуе когттивш функ-щ! в дггей.
СГлента мютить у 5 мл таю активн речовини: 278,2 мг цитрату магшю (у тому числГ 30 мг магшю); 50 мг L-триптофану; 80 мг сухого екстракту квгток ромашки аптечно! (Matricaria chamomilla L.); 50 мг сухого екстракту листя мелки лжарсько! (Melissa officinalis L.) i 20 мг сухого екстракту суцвиъ липи широколисто! (Tilia platyphyllos Scop.). Згщно з фармакодинамГчними особливостями компоненпв СГлента знижуе тривожшсть, психоемоцшне напру-ження та зменшуе шсомнго в дггей.
Вгдомо, що одна з важливих ролей у реалГзацГ! синаптично! пластичносп й вищих штеграцшних функцш мозку, включаючи процеси навчання й пам'яп, належить глутаматерпчнш системь Тому вона штенсивно дослщжуеться як мшень для фар-маколопчного впливу. Магнш, один ¡з компоненпв препарату Сглента, здшснюе нейропротекторну дго через антагошстичний вплив на глутаматш рецептори, осюльки блокуе надходження юшв кальцго в клгтину [38]. Триптофан е незамшною амшокис-лотою й джерелом утворення нжотинамщних ко-ферменпв, а також мелатоншу. ОстаннГй потенцГ-юе снодшний ефект магнГю. Екстракти седативних фгтозасобГв також сприяють гГпнотичним ефектам СГленти.
Примтки: ED50 — ефективна доза у 50 %; TD50 — токсична доза в 50 %; Т1 — терапевтичний ндекс.
Встановлено, що тсля курсу застосування Ci-ленти частота шсомнп в молодших школярiв змен-шилась i3 77 до 17 %, а тсля застосування Копвь су — з 17 до 7 % [39]. При цьому в бшьшосп пащентш зменшилась частота й штенсившсть скарг астено-невротичного характеру, цефалгп [39]. Не вщ^чено побiчних ефект1в.
Медикаментозн1й терапп в дгтей повинн1 переду-вати поведшков! втручання. Необхiдно дотримува-тись регулярносп в час засинання та прокидання; забезпечити достатньо часу для сну (7—9 годин для пщлигав) у тихому й темному спальному примщен-ш; уникати примусового засинання й можливосп спостерiгати за годинником; видалити з1 спальнi потенцiйнi руйн1вники сну (телевiзор, телефон, планшет тощо); уникати прийому перед сном пси-хоактивних речовин; ф1зичн1 вправи здiйснювати регулярно, але не перед сном; вирши™ до вщходу до сну стресовi ситуацГi й перед сном розслабитися; уникати денно1 др1моти. Важливо забезпечити про-тягом дня достатню ф1зичну активнiсть.
Отже, препарати першо1 лшп лiкування депресГi, тривожност1 й шсомнп в дорослих — антидепресан-ти, бензодiазепiни та лiкарськi засоби Z-групи — по-винн1 застосовуватись у дгтей лише при тяжких пси-хоемоцiйних розладах короткими курсами. Важливо врахувати перiод напiввиведення й наявшсть актив-них метаболiтiв, обговорити з патентом ще до початку л^вання ризик виникнення несприятливих по61чних реакцiй i питання про припинення терапп
Комбiнацiя лiкарських засобiв ¡з синергiчною дiею дозволяе зменшити дозу, а отже, мiнiмiзувати по61чн1 ефекти лжарських засобiв. Прикладом таких комбшацш е препарати ког1в1с i Сшента.
Олента, завдяки поеднанню антиглутаматно! ди магнiю, снодшного ефекту мелатоншу, що утворю-еться з триптофану, i седативного впливу екстрактiв мелюи, ромашки й липи, показана при гострш шсом-mi, психовегетативних розладах ¡з переважанням три-вожност1. Препарат досить швидко нормалiзуе сон у бшьшосп дiтей, не викликаючи по61чних ефектiв.
ког1в1с потенцiюе ефекти Сшенти в дiтей, а при тривалому застосуванш забезпечуе стабiльнiсть нервово1 системи в умовах штенсивного емоцшно-го стресу й перенапруження, у результата покращуе стресостiйкiсть, апетит i когштивш функцп, змен-шуе вираженiсть астешчного синдрому (слабостi, пщвищено1 втомлюваностi, знижено1 працездат-ност1).
Конфл1кт 1нтерес1в. Автор заявляе про вщсутнють конфл1кту штересш при пщготовщ дано1 статтi.
References
1. Khaitovych MV, Ocheretko VV, Misiura OM. The frequency and nature of insomnia in adolescents and their impact on quality of life. In: Proceeding of the XI Congress of Pediatricians of Ukraine. 2015 Oct 7-9; Kyiv, Ukraine. (in Ukrainian).
2. Khaitovych MV, Potaskalova VS, Misiura OM. Lifestyle and primary headache in schoolchildren. Sotsialna pediatriia i reabilitolohiia. 2017;(11-12):19-24. (In Ukrainian).
3. Grau K, Plener PL. Pharmacotherapy for children and adolescents with sleep disorders: an overview. Z Kinder Jugendpsychiatr Psychother. 2018 Sep;46(5):393-402. doi: 10.1024/1422-4917/a000562.
4. Ford ES, Cunningham J, Giles WH, Croft JB. Trends in insomnia and excessive daytime sleepiness among U.S. adults from 2002 to 2012. Sleep Med. 2015 Mar;16(3):372-8. doi: 10.1016/j.sleep.2014.12.008.
5. Li Y, Starr LR, Wray-Lake L. Insomnia mediates the longitudinal relationship between anxiety and depressive symptoms in a nationally representative sample of adolescents. Depress Anxiety. 2018 Jun;35(6):583-591. doi: 10.1002/da.22764.
6. Owens JA, Moore M. Insomnia in Infants and Young Children. Pediatr Ann. 2017 Sep 1;46(9):e321-e326. doi: 10.3928/1938235920170816-02.
7. Anand S, Tong H, Besag FMC, Chan EW, Cortese S, Wong ICK. Safety, Tolerability and Efficacy of Drugs for Treating Behavioural Insomnia in Children with Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder: A Systematic Review with Methodological Quality Assessment. Paediatr Drugs. 2017 Jun;19(3):235-250. doi: 10.1007/s40272-017-0224-6.
8. Matheson E, Hainer BL. Insomnia: Pharmacologic Therapy. Am Fam Physician. 2017 Jul 1;96(1):29-35.
9. Riemann D, Baglioni C, Bassetti C, et al. European guideline for the diagnosis and treatment of insomnia. J Sleep Res. 2017Dec;26(6):675-700. doi: 10.1111/jsr.12594.
10. Sateia MJ, Buysse DJ, Krystal AD, Neubauer DN, Heald JL. Clinical practice guideline for the pharmacologic treatment of chronic insomnia in adults: an American Academy of Sleep Medicine clinical practice guideline. J Clin Sleep Med. 2017 Feb 15; 13(2):307-349. doi: 10.5664/jcsm.6470.
11. Bruni O, Angriman M. Pediatric insomnia: New insights in clinical assessment and treatment options. Arch Ital Biol. 2015 Jun-Sep;153(2-3):144-56. doi: 10.12871/000398292015239.
12. Shtrygol SYu, Kortunova TV, Shtrygol DV. Side effects of nootropic drugs. Provizor. 2003;11. Available from: http://www.provisor.com. ua/archive/2003/N11/art_31.php.
13. Naprieienko OK, Khaitovych MV. Klinichna psykhofarmakolohiia: navchalnyi posibnyk dlia studentiv medychnykh (farmatsevtychnykh) VNZ [Clinical Psychopharmacology: A Manual for Students of Medical (Pharmaceutical) Higher Educational Institutions]. Kyiv; 2016. 136p.
14. WHO. International monitoring of adverse reactions to drugs : adverse reaction terminology, 31 December 1992. Available from: https:// apps.who.int/iris/handle/10665/61056.
15. Angamo MT, Chalmers L, Curtain CM, Bereznicki LR. Adverse-Drug-Reaction-Related Hospitalisations in Developed and Developing Countries: A Review of Prevalence and Contributing Factors. Drug Saf. 2016Sep;39(9):847-57. doi: 10.1007/s40264-016-0444-7.
16. Kurian J, Mathew J, Sowjanya K, et al. Adverse Drug Reactions in Hospitalized Pediatric Patients: A Prospective Observational Study. Indian J Pediatr. 2016May;83(5):414-9. doi: 10.1007/s12098-015-2002-1.
17. Furukawa T, Shimoyama S, Miki Y, et al. Chronic diazepam administration increases the expression of Lcn2 in the CNS. Pharmacol Res Perspect. 2017 Jan 31;5(1):e00283. doi: 10.1002/prp2.283.
18. Zurowska N, Kaiwa A, Rymarczyk K, Habrat B. Recognition of emotional facial expressions in benzodiazepinedependence and detoxification. Cogn Neuropsychiatry. 2018 Mar;23(2):74-87. doi: 10.1080/13546805.2018.1426448.
19. Revet A, Yrondi A, Montastruc F. Good practices in prescribing benzodiazepines. Presse Med. 2018 0ct;47(10):872-877. doi: 10.1016/j.lpm.2018.10.008.
20. Gupta MK, Mondkar JA, Hegde D. Paradoxical Reaction to Midazolam in Preterm Neonates: A Case Series. Indian J Crit Care Med. 2018Apr;22(4):300-302. doi: 10.4103/ijccm.IJCCM_36_17.
21. McDonagh MS, Holmes R, Hsu F. Pharmacologic Treatments for Sleep Disorders in Children: A Systematic Review. J Child Neurol. 2019 Apr;34(5):237-247. doi: 10.1177/0883073818821030.
22. Clavenna A, Bonati M. Pediatric pharmacoepidemiology - safety and effectiveness of medicines for ADHD. Expert Opin Drug Saf. 2017 Dec;16(12):1335-1345. doi: 10.1080/14740338.2017.1389894.
23. Osland ST, Steeves TD, Pringsheim T. Pharmacological treatment for attention deficit hyperactivity disorder (ADHD) in children with comorbid tic disorders. Cochrane Database Syst Rev. 2018 Jun 26;6:CD007990. doi: 10.1002/14651858.CD007990.pub3.
24. Catalä-Lopez F, Hutton B, Nünez-Belträn A, et al. The pharmacological and non-pharmacological treatment of attention deficit hy-peractivity disorder in children and adolescents: A systematic review with network meta-analyses of randomised trials. PLoS One. 2017 Jul 12;12(7):e0180355. doi: 10.1371/journal.pone.0180355.
25. Frampton JE. Lisdexamfetamine Dimesylate: A Review in Pae-diatric ADHD. Drugs. 2018 Jul;78(10):1025-1036. doi: 10.1007/s40265-018-0936-0.
26. Newcorn JH, Nagy P, Childress AC, Frick G, Yan B, Pliszka S. Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled Acute Comparator Trials of Lisdexamfetamine and Extended-Release Methylphenidate in Adolescents With Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder. CNS Drugs. 2017 Nov;31(11):999-1014. doi: 10.1007/s40263-017-0468-2.
27. Brams M, Childress AC, Greenbaum M, Yu M, Yan B, Jaffee M, Robertson B. SHP465 Mixed Amphetamine Salts in the Treatment of Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder in Children and Adolescents: Results of a Randomized, Double-Blind Placebo-Controlled Study. J Child Adolesc Psychopharmacol. 2018 Feb;28(1):19-28. doi: 10.1089/ cap.2017.0053.
28. Wigal SB, Childress A, Berry SA, et al. Efficacy and Safety of a Chewable Methylphenidate Extended-Release Tablet in Children with Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder. J Child Adolesc Psychopharmacol. 20170ct;27(8):690-699. doi: 10.1089/cap.2016.0177.
29. Storeb0 OJ, Pedersen N, Ramstad E, et al. Methylphenidate for attention deficit hyperactivity disorder (ADHD) in children and adolescents - assessment of adverse events in non-randomised studies. Cochrane Database Syst Rev. 2018 May 9;5:CD012069. doi: 10.1002/14651858. CD012069.pub2.
30. Pliszka SR, Wilens TE, Bostrom S, et al. Efficacy and Safety of HLD200, Delayed-Release and Extended-Release Methylphenidate, in Children with Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder. J Child Adolesc Psychopharmacol. 2017 Aug;27(6):474-482. doi: 10.1089/cap.2017.0084.
31. Childress AC, Wigal SB, Brams MN, et al. Efficacy and Safety of Amphetamine Extended-Release Oral Suspension in Children withAttention-Deficit/Hyperactivity Disorder. J Child Adolesc Psychopharmacol. 2018 Jun;28(5):306-313. doi: 10.1089/cap.2017.0095.
32. Maras A, Schroder CM, Malow BA, et al. Long-Term Efficacy and Safety of Pediatric Prolonged-Release Melatonin for Insomnia in Children with Autism Spectrum Disorder. J Child Adolesc Psychopharmacol. 2018 Oct 11. doi: 10.1089/cap.2018.0020.
33. Gringras P, Nir T, Breddy J, Frydman-Marom A, Findling RL. Efficacy and Safety of Pediatric Prolonged-Release Melatonin for Insomnia in Children With Autism Spectrum Disorder. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry. 2017Nov;56(11):948-957.e4. doi: 10.1016/j.jaac.2017.09.414.
34. Melo G, Dutra KL, Rodrigues Filho R, et al. Association between psychotropic medications and presence of sleep bruxism: A systematic review. J Oral Rehabil. 2018 Jul;45(7):545-554. doi: 10.1111/joor.12633.
35. Chow ES, Zangeneh-Kazemi A, Akintan O, Chow-TungE, Eppel A, Boylan K. Prescribing Practices of Quetiapine for Insomnia at a Tertiary Care Inpatient Child and Adolescent Psychiatry Unit: A Continuous Quality Improvement Project. J Can Acad Child Adolesc Psychiatry. 2017 Jul;26(2):98-103.
36. Ripoli C, Pinna AP, Podda F, Zanni R, Tronci MG, Nurchi AM. Second-generation antipsychotic and diabetes mellitus in children and adolescents. Pediatr Med Chir. 2017 Dec 13;39(4): 149. doi: 10.4081/ pmc.2017.149.
37. Kawabe K, Horiuchi F, Ochi M, Nishimoto K, Ueno SI, Oka Y. Suvorexant for the Treatment of Insomnia in Adolescents. J Child Adolesc Psychopharmacol. 2017Nov;27(9):792-795. doi: 10.1089/cap.2016.0206.
38. Khaitovych MV. Pharmacological correction of stress-induced autonomic disorders and insomnia in children. Mezdunarodnyj nevrologiceskij zurnal. 2018;(102):38-43. doi: 10.22141/22240713.8.102.2018.153541.
39. Kvashnina LV, Maidan IS, Ignatova TB. Possibilities of complex correction of manifestations of school maladaptation in children of elementary school age. Zdorov'e rebenka. 2019;14(2):2-7.
OTpuMaHO 20.02.2019 ■
Хайтович Н.В.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Безопасность применения нейроадаптогенов
Резюме. За последнюю декаду существенно возросла распространенность психовегетативных расстройств у детей. Тревожность, инсомния нарушают вегетативную регуляцию, вызывают частые головные боли, колебания артериального давления, ухудшение внимания, памяти, снижают качество жизни ребенка и семьи. Рассмотрены данные доказательной медицины в аспекте безопасности применения агонистов рецепторов гамма-аминомасля-ной кислоты (бензодиазепинов, препаратов Z-группы), мелатонина; препаратов, используемых для лечения детей с синдромом дефицита внимания с гиперактивностью
Когивис и Силента в педиатрической практике
(стимулирующих и нестимулирующих) и др. Использование данных лекарственных средств часто сопровождается побочными эффектами, что делает невозможным их рутинное применение. Альтернативой является использование комбинированных лекарственных средств с синер-гическим действием, что позволяет минимизировать их побочные эффекты. Обоснована целесообразность применения комплексных препаратов Когивис и Силента для нейроадаптации детей.
Ключевые слова: дети; лечение; побочные эффекты лекарственных средств; Силента; Когивис
M.V. Khaitovych
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Safe use of Cogivis and Silenta neuroadaptogens in pediatric practice
Abstract. Over the last decade, the prevalence of autonomic dysfunction in children has significantly increased. Anxiety, insomnia violate the vegetative regulation, cause frequent headaches, blood pressure variability, deterioration of attention, memory, reduce the quality of life of the child and family. We have evaluated the data of evidence-based medicine in the aspect of safe usage of GABA receptor agonists (benzodiazepines, Z-drugs), melatonin and drugs used to treat children
with attention deficit hyperactivity disorder (stimulating and non-stimulating), etc. The application of these drugs is often accompanied by side effects, which make it impossible to use them routinely. The alternative is to use combination drugs with synergistic action that minimizes the side effects. The expediency of using Cogivis and Silenta combination drugs for neuroadaptation of children was substantiated. Keywords: children; treatment; side effects; Silenta; Cogivis
