CC BY
108
5. Зaдиxaйлo O. A. Aдмiнicтpaтивнo-пpaвoвe peгyлювaння бiблioтeчнoï cпpaви в Укpaïнi I O.A. Зaдиxaйлo II Збipник нayкoвиx пpaць Xapкiвcькoгo нaцioнaльнoгo пeдaгoгiчнoгo yнiвepcитeтy iм. Г.C. Cкoвopoди «Пpaвo». - 2009. - M 9. - C. 97-101.
6. ^o бiблioтeки i бiблioтeчнy cпpaвy: Зaкoн Укpaïни вiд 16 бepeз. 2000 p. II Biдoмocтi Bepxoвнoï Paди Укpaïни. - 2000. - M23. - Cт.177.
7. Пpo кyльтypy [Eлeктpoнний pecypc]: Зaкoн Укpaïни вщ 14.12.2010 M 2778-VI. -Peжим дocтyпy : http:IIwww.zakon.rada.gov.ua.
8. Збipник нopмaтивниx дoкyмeнтiв з бiблioтeчнoï cпpaви I Упopяд. B.M. Bacилькo тa iн. ; peд. C. Л. Caчкoв ; Boлин. нaц. ун-т iм. Лeci Укpaïнки. - Луцьк, 2009. - 205 c.
9. ^o iнфopмaцiю: Зaкoн Укpaïни: Зa cтaнoм нa 10.08.2012 I Bepxoвнa Paдa Укpaïни. -Oфiц. вид. - K. : Пapлaмeнтcькe видaвництвo, 2012. - 24 c.
10. ^o нayкoвo-тexнiчнy iнфopмaцiю: Зaкoн Укpaïни вiд 25 чepв. 1993 p. II Biдoмocтi Bepxoвнoï Paди Укpaïни. - 1993. - M33. - Or. 345.
11. Opгaнiзaцiя дiяльнocтi бiблioтeк: Haвч. пociбн. I B.O. Iльгaнaeвa, B„S. Oнyфpieвa, M.C. Cлoбoдяник, B.Г. Пoпpoцькa. - X., 1993. - 108 c.
12. ^н^пщя Дepжaвнoï цiльoвoï нaцioнaльнo-кyльтypнoï пpoгpaми cтвopeння eдинoï iнфopмaцiйнoï бiблioтeчнoï cиcтeми «Бiблioтeкa - XXI» [Eлeктpoнний pecypc] : cxвaлeнo poзпopядж. Kaб. Miн. Укpaïни вiд 23.12.2009 p. M 579-p. - Peжим дocтyпy : http:IIzakon.rada.gov.ua/cgi-binIlawsImain.cgi?nreg=1579-2009-%F0.
13. Швeцoвa-Boдкa Г. M. Дoкyмeнт i книгa в cиcтeмi coцiaльниx кoмyнiкaцiй I Г.M. Швeцoвa-Boдкa; Piвнeн. дepж. гyмaнiт. ун-т. - Piвнe, 2001. - 438 c.
14. ^o oбoв'язкoвий пpимipник дoкyмeнтiв: Зaкoн Укpaïни вiд 9 квiтня 1999 p. M 595-XIV II Ыбл. вicн. - 1999. - M4. - C.5-8.
15. Kapпeнкo I.B. «УФД I Бiблioтeкa» - cиcтeмa yпpaвлiння iнфopмaцiйнo-бiблioтeчними pecypcaми I I.B. Kapпeнкo II Бiблioтeкoзнaвcтвo, дoкyмeнтoзнaвcтвo, iнфopмoлoгiя. -K., 2004. - M1. - C. 62-73.
Cтaття нaдiйшлa дo peдaкцiï 29.05.2013 V. O. Kudlay
LIBRARIANSHIP DEVELOPMENT IN UKRAINE: THEORETICAL, LEGAL AND CONTENT BASES
The article is devoted to the theoretical, normative principles and content development of libraries management in Ukraine. The principles of librarianship considered as a system.
Keywords: library management, library, library science, library activities, library system.
УДЕ 930.2(477)"16I17"
Ю.М. Школьченко, T.M. Школьченко
БAPOKOBA TPAДИЦIЯ KOЗAЦЬKOГO ЛITOПИCAHHЯ У ЗOБPAЖEHHI БИTBИ
П1Д БEPECTEЧKOM
Бapoкoвe зoбpaжeння бumвu nid Бepecmeчкoм 1651 poку nocidae чшьт м^щ у кoзaцькux лimonucax Caмoвudця, Гpuгopiя Гpaбянкu ma Caмiйлa Beлuчкa.
Клw4oei слова: Haцioнaльнo-вuзвoльнa вiйнa укpaïнcькoгo нapodу 1648-1658 pp., бumвa nid Бepecmeчкoм, кoзaцькi лimonucu Caмoвudця, Гpuгopiя Гpaбянкu ma Caмiйлa Beлuчкa, укpaïнcькa бapoкoвa кульmуpa.
Пюля Любл^ь^ yrnï 1569 p., яга oфiцiйнo зaкpiпилa oб'eднaння ^ль^^го кopoлiвcтвa i Beликoгo князiвcтвa Литов^^го в дepжaвy Piч Пocпoлитy нa чoлi з вибopним
королем та спшьним сеймом 1 сенатом, до п складу примусово були включен! укра'шськ1 земл1, з яких польсько-литовськими загарбниками було утворено с1м воеводств: Руське, Белзьке, Волинське, Под1льське, Брацлавське, Ки'вське, Черн1г1вське [7, с. 121-128].
У 1573 р. у допов1дн1й записц1 королю Реч1 Посполито'' Генр1ху Валуа герцогу Анжуйському французький дипломат 1 криптограф Блез де В1женер (1523-1596), називаючи зах1дноукра'шськ1 земл1 1 Правобережжя «Штатами польського корол1вства», писав: «Укра'на - об1тована земля...Пливе вона молоком 1 медом. Хто лише раз побував на Укрш'ш, той вже не може розлучитися з нею, бо вона притягае кожну людину до себе. Скр1зь ростуть фруктов1 дерева 1 виноградн1 лози, в старих дубах 1 буках ро'' бджш 1 джмел1в. Зв1рини в л1сах так багато, що зубр1в, диких коней 1 олен1в забивають лише для шк1ри. Диких к1з вбивають тисячами, на р1ках дуже багато бобрових хаток. Птах1в так багато, що весною хлопц1 наповнюють ц1л1 човни яйцями диких качок, гусей, журавл1в 1 лебед1в. Собак годують м'ясом 1 рибою. На Под1лл1 вистачить виорати один раз 1 зас1яти зерно, а вродиться дв1ч1. В один р1к може бути два або три збори» [1].
Укладення пол1тично'1 унп, а в 1596 р. - церковно'' Берестейсько'' на користь католицизму, викликало р1зке посилення феодального, нац1онально-культурного та рел1г1йного гн1ту украшського народу.
На важке п1днев1льне життя украшського люду звернув увагу 1 французький 1нженер Г1йом-Левассер де Боплан, який у 1630-1648 рр. перебував на служб1 уряду Реч1 Посполито'1 в укра'нських землях: «Тутешн1 селяни заслуговують на сп1вчуття. Вони мусять працювати власноручно 1 з1 сво'ми к1ньми три дн1 на тиждень на користь пана, а також сплачувати йому залежно в1д над1лу, який тримають, певну к1льк1сть буассо (13 кг - авт.) зерна, багато каплун1в, курей, гусей 1 курчат перед Великоднем, Тр1йцею 1 Р1здвом. Кр1м того, возити дрова для потреб свого пана та виконувати чимало 1нших повинностей, яких би й не повинн1 були робити, не кажучи про грош1, яких пани в1д них вимагають, а також забирають десятину з баран1в, свиней, меду, вс1ляких плод1в, а кожного третього року - третього вола. 0дним словом, селяни змушен1 в1ддавати сво'м панам усе, чого т1 захочуть, так що немае н1чого дивного, коли ц1 нещасн1 н1коли н1чого не в1дкладають для себе, перебуваючи у таких тяжких умовах залежност1. Але 1 це ще не найважлив1ше, оск1льки пани мають необмежену владу не т1льки над '1хн1м майном, але й над '1хн1м життям; ось яка велика свобода польсько'1 шляхти (яка живе, неначе в раю, а селяни - н1би перебувають у чистилищ1). Тому, так трапляеться, що ц1 б1дн1 селяни то потрапляють у повну залежн1сть до злих пан1в, то опиняються у ще жалюг1дн1шому стан1, н1ж каторжани на галерах. Таке рабство 1 призводить до того, що багато хто т1кае, а найв1дважн1ш1 з них подаються на Запор1жжя ^арогоиуз], яке е м1сцем притулку козак1в на Борисфен1» [2, с. 32-33].
Колон1альна пол1тика Реч1 Посполито'1' на землях Укра'ни, насильницьке насадження греко-католицько'1 в1ри викликали обурення 1 протести украшського народу та прагнення знищити загарбник1в, насл1дком чого стала ц1ла низка народних повстань к1нця ХУ1-початку XVII ст., руш1йною силою яких було козацтво 1 селянство (п1д проводом Криштофа Косинського - 1591-1593; Северина Наливайка - 1594-1596; Марка Жмайла - 1625; Тараса Федоровича - 1629-1630; 1вана Сулими - 1635; Павла Бута, Карпа Скидана, Дмитра Гун1, Яцька 0стрянина - 1637-1638).
Кульм1нац1ею прагнення украшського народу до самовизначення стала Нац1онально-визвольна в1йна 1648-1658 рр. проти Реч1 Посполито''. Всенародне повстання, за словами М. Костомарова, «охопило Руську землю в1д Ворскли до Дн1стра», а М. Драгоманов вказував, що воно простяглося «.. .од Лубенщини до Надв1рно! п1д Бескидами».
0дн1ею з головних под1й в1йни стала битва п1д Берестечком, яка в1дбувалася з 28 червня по 10 липня 1651 р. (за новим стилем) поблизу с1л 0стр1в, Пляшева, Солон1в сучасного Радивил1вського району Р1вненсько! област1. Вона була найб1льшою за час1в европейського Середньов1ччя у к1льк1сних показниках учасник1в протистояння 1 особливостях в1йськово'
тактики та бойово!' майстерносп. Визначальним е те, що в ц1й битв1 у смертельному двобо!' зшшлися представники протилежних пол1тичних, економ1чних, соц1альних 1 духовних систем: могутньо!' магнатсько-шляхетсько!', кртосницько! Реч1 Посполито!' 1 нацюнально-демократично!' козацько-селянсько!' Гетьманщини.
Яскравим прикладом об'еднавчого процесу перед смертельною загрозою, що нависла над Укра'ною, стала участь у битв1 15 козацьких полк1в з Правобережно!' та Л1вобережно'1 Украши. Перемога козацько-селянського вшська у Берестецькш битв1 могла привести не тшьки до денонсацп Богданом Хмельницьким Збор1всько'1 угоди 1649 р., а й загалом до змши геопол1тично'1 ситуацп на евро-азшському цившзацшному простора Проте укра'нське вшсько через певн1 обставини програло битву 1 «катастрофа тд Берестечком стала т1ею останньою краплею, що переповнила чашу взаемно!' П0МСТИ, нагромаджувано!' з час1в наливайк1вщини, 1 зробила неможливим сп1льне проживання Польщ1 й козацько!' Рус1 п1д одним державним дахом. I коли доти боротьба, очолена Богданом Хмельницьким, ще точилася як громадянська всередин Реч1 Посполито'1, то тсля Берестечка вона остаточно переростае на польсько-укра'нську в1йну» [17, с. 189].
Ця трагедия для укра'нського козацтва, селянства та мещанства знайшла свое в1дображення у джерелах, спогадах сучасник1в, працях досл1дник1в, народнопоетичн1й та художнш л1тератур1 [3]. Т1льки анотований б1блюграф1чний дов1дник, присвячений 340-р1ччю Берестецько'1 битви, за обсягом складав 10,5 друкованих аркуш1в [14].
Величезний внесок у збереження ун1кальних пам' яток Берестецько' битви, 'хне наукове опрацювання та популяризац1ю зд1йснюе Нац1ональний 1сторико-мемор1альний запов1дник «Поле Берестецько'1 битви» у с. Пляшева. Традицшна науково-практична конференция «Берестецька битва в юторп Украши» (перша в1дбулася у 1990 р.), яку проводить заповедник за окремими напрямами, е базою наукового осмислення буремних под1й червня-липня 1651 р.
0собливе м1сце в историко-культурному визначенн1 пафосу геро'1чно'1 звитяги укра'нських козак1в, селян 1 м1щан п1д Берестечком належить козацьким л1тописам Самовидця, Григор1я Грабянки та Сам1йла Величка, як1 являли собою не лише джерела 1сторично' 1нформац1' , а й могутн1й зас1б впливу на емоцп читача: в1д хроникального зображення битви до п художнього осмислення в жанрах 1сторичного джерела, 1сторико-мемуарно' прози та укра'1нсько'1 бароково'1 культури. Л1тературознавчий аспект зображення битви тд Берестечком у козацьких л1тописах вже розглядався Т. Н1кольченко у розвщщ «П1д м1стечком Берестечком...», опубликований у зб1рнику наукових праць «Актуальна проблеми мовознавства та л1тературознавства» ф1лолог1чного факультету Мар1упольського державного университету [12].
Головн украшсью л1тописно-1сторичн твори (Самовидця, Григория Грабянки 1 Сам1йла Величка), що були створеш у перш1й чверт1 XVIII ст., продовжували традицию козацького л1тописання 1 залишалися авторитетними джерелами для вивчення под1й Нац1онально-визвольно'1 в1йни 1648-1658 рок1в [13,с. 276]. Якщо не зважати на сусп1льно-пол1тичну заангажовашсть, исторична св1дом1сть осв1чених козацьких л1тописщв, без винятку представник1в старшини, «в1дображала 1 культурна особливост1 епохи» [13, с. 277-278].
Досягнення науки та початок шдустр1альних перетворень в економщ1 Захщно!' Свропи Нового часу, поруч 1з кривавими феодальними та релшйними конфликтами останньо'1 чверт1 XVI-XVII ст. (Ангшя, 1тал1я, 1спан1я, Н1дерланди, Н1меччина, Франция), стали фундаментом культури бароко. У зазначений 1сторичний период аналогично формувалася духовна культура украшського суспшьства: «осмислення исторично! ситуацп (експанс1я османсько'1 1мперп 1 католицького св1ту, в1йни за гетьманську владу) також в1дбувалося в категориях бароково'1 модел1 св1тобудови» [15, с. 85].
Першим, хто доступився до анализу вказаних барокових джерел у контекст1 траг1чних под1й вл1тку 1651 р., був в1домий укра'нський археолог, досл1дник Берестецько'1 битви,
докг^ icтopичниx нayк I. Cвeшнiкoв. У мoнoгpaфiï «Ern^a пiд Бepecтeчкoм» вчeний звepнyв yвaгy нa тe, що y лiтoпиcax Caмoвидця i Гpигopiя Гpaбянки об'ективно визнaчeнi да тiльки oбcтaвини, що змycили Бoгдaнa Xмeльницькoгo виcтyпити нa зaxиcт y^m^^^x зeмeль пicля нecпoдiвaнoгo нaпaдy вш^к Peчi Постолто пiд opyдoю Mикoлaя Потоцького i Mapтинa Kaлинoвcькoгo та Пoдiлля взимку 1651 p., a й ^ичини пopaзки кoзaцькo-^ля^ького вiйcькa пiд Бepecтeчкoм [3, Cвeшнiкoв I.K., c. 18-19].
Ha думку B. Шeвчyкa, до кoзaцькиx л^опиав cлiд пiдxoдити, з'яcoвyючи питaння: «Як caмe твopилиcя лiтoпиcи i в якш пoeтицi» [16, c. 46]. Звaжaючи нa тe, що лiтoпиcaння мae як icтopичнy, тaк i xyдoжню знaчyщicть, cлiд звepтaти yвaгy нa «стильову пoлiфoнiю» цього кyльтypнoгo пpoшapкy. Aджe мeтa твopчocтi кoзaцькo-cтapшинcькиx лiтoпиcцiв - виxoдячи з пaтpioтичниx пopивaнь, - нecти нaщaдкaм зтання пpo минyлe i пpo cyчacнe Укpaïни, пpo ïï кyльтypy rax бypeмниx чaciв. Toмy для змaлювaння oбиpaлиcя як поди icтopичнoï вaги, тaк i ocoбиcтocтi, якi зpoбили знaчний внecoк в у^тн^ку icrop^.
Як пiдкpecлюe M. Kopпaнюк, y XVII-XVIII ст. фiлocoфaми, гyмaнicтaми, пpeдcтaвникaми бapoкo, клacициcтaми, пpocвiтникaми 6ули poзpoблeнi i втiлювaлиcь y життя кoмплeкcи фiлocoфcькo-ecтeтичниx ^^repi'iB, зa якими i твopилиcя пиceмнi пaм'ятки [5, c. 765]. Головними pиcaми циx ^^repi'iB бyлa yвaгa до людини, до cycпiльнoгo життя тa aктивнoï yчacтi в ньому, до пocтaтeй лiдepiв тацютально-визвольно'1 бopoтьби тa íx^oí дepжaвoтвopчoï дiяльнocтi. У тaкиx твopax дивним чином пepeплiтaлиcя paцioнaлiзм i eмoцiйнicть, що дoпoмaгaлo cпpийняттю пoдiй да лишe чepeз cвiдoмicть, a й «чepeз душу».
Mиcтeцтвo бapoкo було cвoepiдним мicткoм мiж миcтeцтвoм вiдpoджeння до клacицизмy. Для цього стилю були xapaктepними «ypoчиcтicть, пишнicть, cклaднicть, пpимxливicть, мaльoвничicть» [6, c. 60]. ^му y^arn^M лiтoпиcцi цього чacy нe могли нe зaзнaти, у тш чи iншiй мipi, впливу бapoкoвoï пoeтики. Boни нaмaгaлиcя зoбpaзити вeлич cyчacникa, ocoбливo лицapiв нaцioнaльнo-визвoльниx змaгaнь, cтвopюючи пpo ниx repo'i^rn мiфи. Cлiдyючи цим ecтeтичним дoктpинaм, нe yникaли зoбpaжeння i тpaгiзмy пoдiй, жopcтoкoï пpaвди icTOpií, да iдeaлiзyючи як кoзaкiв, тaк i пpocтoлюд. «I нa той чac тyгa вeликaя людям вcякoгo стану знaчним билa i нapyгaння от постолши^ людeй, a нaибoльшe от гyльтяйcтвa, то ecт от бpoвapникoв, вынников, могилников, будников, нaймитoв, пacтyxoв, жe любо бы який чeлoвeк знaчнiй и нe xoтeл пpивязiвaтьcя до того кoзaцькoгo вoйcкa, тшко мyciл зaдля позбиття того нacмiвиcкa i нecтepпниx бiд в пoбoяx, нaпoяx i кopмax нeзвичaйниx, и тп мyciли и пpиcтaвaти до того кoзaцтвa» [9, c. 52]. ^му нa тлi жopcтoкиx peaлiй вимaльoвyeтьcя вeлич кoзaцькo-лицapcькиx змaгaнь.
Ocoбливo яcкpaвo бapoкoвa пoeтикa кoзaцькиx л^опиав Caмoвидця, Гpигopiя Гpaбянки i Caмiйлa Beличкa вiдбилacя пpи зoбpaжeннi битви тд Бepecтeчкoм як визнaчaльнoï поди Haцioнaльнo-визвoльнoï вiйни 1648-1658 pp. У цьому кош^кст! лiтoпиc Caмoвидця е тpaдицiйнo xpoнiкaльним. Aвтop пpocтeжye поди зa poкaми; нaзвa твopy ^poraa, cтиль бeз нaдмipниx пpикpac, «peтeльнo, aлe бeз зaйвиx пoдpoбиць poзpoбляютьcя бaтaльнi cцeни» [9, c. 60]. ^о Бepecтeцькy битву у цьому л^опиа гoвopитьcя, що взимку 1651 po^ пoчaли вiдбyвaтиcя поди, як дaвaли пpивiд до вiйни. Бoгдaн Xмeльницький, зiбpaвши вiйcькa i дoчeкaвшиcь кpимcькoгo xaнa, пiшoв нaзycтpiч польскому кopoлeвi i дaв йому тд Бepecтeчкoм бiй. Aлe xaн зpaдив Xмeльницькoгo: дoмoвившиcь з пoльcьким кopoлeм зaлишив пoлe битви. Cпpoбa Xмeльницькoгo пoвepнyти xaнcькe вiйcькo до Бepecтeчкa нe вдaлacя. Biн був тдступно зaxoплeний тaтapaми у полон i вiдпyщeний нa волю лишe зa викуп дaлeкo вiд Бepecтeчкa зa Biнницeю. Bжe бeз пiдтpимки тaтap, бeз гeтьмaнa, кoзaки пpoтягoм у^ого Пeтpoвoгo пocтy в oблoзi билдаь iз кopoлiвcьким вiйcькoм. Aлe, да мaючи допомоги, зaлишили нaвiть гapмaти, i чepeз пepeпpaви нa Пляшiвцi тa Iквi з вeликими втpaтaми пiшли нaзaд нa У^тну, дe знову пpиeднaлиcя до Xмeльницькoгo [9, c. 49].
Л^опитець бeзпpиcтpacнo змaльoвye поди, aлe, як людинa да вiдcтopoнeнa, дозволяе co6í виcлoвити i cвoe ocoбиcтe вiднoшeння до cпpoби Xмeльницькoгo зapyчитиcя допомогою
xarn. «Aж нecтaтeчнa пpиязнь вoвкy з бapaнoм, тaк i xpиcтиянинy з бacypмaнинoм» [9, c. 60]. Ц вжe cпpoбa дaти влacнy oцiнкy пoдiям, щo пocтyпoвo пepeвoдить лiтoпиcний твip y плoщинy твopiв xyдoжнix. Людинa бapoкo, якoю e Caмoвидeць, cпiвпepeживae, гipкo вiдчyвae пopaзкy кoзaцькo-ceлянcькoгo вiйcькa. Aлe poбить ^ щe дocить oбepeжнo.
Гpигopiй Гpaбянкa, як зaзнaчив M. Пoпoвич, y cвoeмy лiтoпиci змaльoвye нe лишe cлaвy «pycькo-кoзaцькoï тащ!», aлe й poбить cпpoбy зpoбити oгляд repoi^oí icTOpiï iншиx нapoдiв тa пiдкpecлити, щo кoзaки вкpили ceбe тaкoю ж бeзcмepтнoю cлaвoю, як i лицapi iнoзeмнi [13, c. 278].
Л^пто Гpигopiя Гpaбянки бiльшe нaближeний дo твopiв xyдoжнix. У ньoмy дaютьcя ocoбиcтicнi oцiнки пoдiй 1651 po^. Aвтop нaгoлoшye нa тому, щo вiн викopиcтoвyвaв piзнi джepeлa, y тoмy чиcлi xpoнiки тa нapaтивнi cвiдчeння знaйoмиx йoмy oco6toto yчacникiв вiйни. Цeй твip ^д poзглядaти вжe як лiтepaтypнo oпpaцьoвaнy icтopiю. Tвip дiлитьcя нa «Cкaзaнiя», cepeд якиx двa - «Cкaзaниe, кoтopaя винa вoйнe Бepecтeцкoй» тa «Cкaзaниe o вoйнe Бepecтeцкoй» [8, c. 95-105], дe бeзпocepeдньo poзпoвiдaeтьcя пpo битву. Ha думку Ю. Лу^нга, лiтoпиc Гpигopiя Гpaбянки мoжнa нaзвaти бapoкoвим icтopичним poмaнoм [10, c. 9]. Tyт вжитo вeликий cпeктp xyдoжнix зacoбiв. У гаму твopy ввoдятьcя вipшi, нaпiвлeгeндapнi пepeкaзи, poзпoвiдi пpo бyдiвництвo фopтeцi Koдaк, пpo зaxoплeння Xмeльницьким кopoлiвcькиx ^Mmeie y Бapaбaшa, пpo cмepть i пoxoвaння Xмeльницькoгo тa iн. Ha crop^^x твopy зycтpiчaeтьcя cимвoлiкo-aлeгopичнe зoбpaжeння пepcoнaжiв y пoeднaннi з icтopичними peaлiями, змaлювaння нaтypaлicтичниx пoдpoбиць, мeтaфopи, eпiтeти cтвopюють cвoepiднy мoзaïкy. Зoбpaжeння пoдiй, якi пepeдyвaли Бepecтeцькiй битв^ i змaлювaння caмoï битви cпoнyкaють читaчa дo cпiвпepeживaнь.
Гpигopiй Гpaбянкa бiльш дoклaднo, y пopiвняннi зi cвoïми пoпepeдникaми, poзпoвiдae пpo пoдiï пiд Бepecтeчкoм, щo нaгaдye нapoднe oпoвiдaння з тpaдицiйним зaчинoм: «Яш№ дo Xмeльницькoгo пpибyв cyлтaн...». A дaлi йдeтьcя пpo cклaднi вiднocини мiж Бoгдaнoм Xмeльницьким i тaтapcьким xaнoм, мoлдaвcьким гocпoдapeм, пoльcьким кopoлeм нa пoчaткy 1651 p. Ц пpoтиpiччя були зiбpaнi y тугий вyзoл. Ha кapтy бyлa пocтaвлeнa дoля Укpaïни тa ïï люднocтi. Пoпpи yci диплoмaтичнi cпpoби, Xмeльницькoмy нe вдaлocя миpним шляxoм виpiшити yci пpoблeми. Toдi вiн i пoчaв гoтyвaтиcя дo виpiшaльнoï битви тд Бepecтeчкoм.
Дaлi aвтop poзпoвiдae пpo caмy битву, з яcкpaвими пoдpoбицями змaльoвye cмiливi peйди кoзaкiв з oтoчeнoгo тaбopy пpoти шляxeтcькиx вiйcьк, пpo cкликaнy Iвaнoм Бoгyнoм 9 липня кoзaцькy paдy, дe виpiшyвaлocя питaння як вiдiгнaти пoльcький зaгiн Cтaнicлaвa Лянцкopoнcькoгo з пpaвoгo бepeгa piчки Пляшiвки. У цьoмy лiтoпиci ми зycтpiчaeмo oзнaки cпpaвдi xyдoжньoгo твopy. Цe викopиcтaння eпiтeтiв - «битвa вeликa», «cлaвнi кoзaки», «нecпoкiйнa нiч», «cилa-cилeннa кoзaкiв», «вш^^ дoбipнe». Зycтpiчaeмo мeтaфopичнi виcлoви: «Opдa пoкocилa ляxiв, як тpaвy в пoлi», «Злoжив гoлoвy пoлкoвник Cтaдницький», «Чимaлo люду пoляглo».
Bлacнe лiтepaтypним твopoм poбить лiтoпиc Гpaбянки i йoгo пyблiциcтичнe звepнeння дo читaчa, зaклик дo cпiвyчacтi y poздyмax пpo тяжкe cтaнoвищe oтoчeнoгo пoлякaми кoзaцькoгo тaбopy, пiд чac oблoги якoгo зaгинyлo мaйжe 30 ттояч йoгo oбopoнцiв. Piзким диcoнaнcoм дo зoбpaжyвaниx пoдiй звучить кiнцiвкa oпoвiдi пpo Бepecтeцькy битву: «Bжe да cтaлocя як кapa гocпoдня i з вoлi гocпoдa. З тieï вoлi, якa нiкoмy нe тдзв^та» [8, c. 80]. Oтжe, тав^ь нa пpиклaдi бaгaтьox eпiзoдiв y зoбpaжeннi Бepecтeцькoï битви мoжнa зpoбити виcнoвoк, щo кoзaцький лiтoпиc пpoxoдить шляx вiд xpoнiки дo xyдoжньoï лiтepaтypи.
Oкpiм тoгo, лiтoпиceць нaгoлoшye, щo пpи нaпиcaннi твopy вш кepyвaвcя нe кopиcливим пpaгнeнням дo cлaви, a бaжaнням нe зaлишити зaгиблими в пoпeлi cлaвeтнi дiяння piднoгo нapoдy i явити ïx cвiтoвi. Цe вжe cвiдчeння пoзицiï aвтopa, щo бyлo мaйжe вдутым y лiтoпиci Caмoвидця. Bлacнe, викopиcтaння piзнoмaнiтниx xyдoжнix зacoбiв, cклaднa пoбyдoвa, pитмiзaцiя тeкcтy твopy i дaлa мoжливicть B. Шeвчyкy нaзвaти дей твip нaйвидaтнiшoю пaм'яткoю лiтoпиcнoгo бapoкo [16, c. 51].
Л1топис Сам1йла Величка у зображенн1 под1й Нац1онально-визвольно! в1йни 16481658 рр. суттево в1др1зняеться в1д попередн1х л1топис1в. Текст усього твору складаеться з 2-х книг: том I - «Сказання про в1йну козацьку з поляками.», том II - «Пов1сть л1тописна про малорос1йськ1 та частково 1нш1 поди, з1бран1 1 тут описан1»[4, с. 92]. У зображенн1 под1й в1йни в1н йде дал1 в1д сво'х попередник1в. Сам1йло Величко опрацював багато твор1в 1ноземних автор1в про поди визвольних змагань: «...оглядаючи л1тописн1 та 1сторичн1 писання чужоземних письменник1в, читав я про всяк1 д1яння 1 побачив, що славу тих чужоземц1в пояснено 1 не затемнено» [4, с. 26]. З почуттям жалю в1н зазначае, що про козацьких предк1в, як1 вели в1йни 1 в1дзначалися лицарською в1двагою, «наш1 письменники... н1чого не написали 1 не розтлумачили: я побачив, що славу нашу сховано п1д плащем !'хн1х н1кчемних л1нощ1в»[4, с. 7]. 0тже, як зазначив М. Попович, Величко вбачае велич 1сторичного процесу не лише в перемогах, а й у поразках, у знищенн1 багатьох згубних звичок, як1 прийшли на козацьку землю [13, с. 278]. Л1тописець впл1тае в канву свого твору алегоричн1 образи Нужди та Б1ди, Добра та Зла 1 проводить думку, що з1 Злом та Б1дою сл1д боротися, 1накше прекрасна земля може бути знищена.
Стосовно Л1топису Сам1йла Величка констатуемо: в ориг1нальному текст1 не збереглися розд1ли про поди 1649-1652 рок1в. Проте у другому розд1л1 п'ято'' частини «Сказання» ми зустр1чаемо вельми експресивно згадку про т1 поди: «Це вони, пани, пани поляки, були винуватцями велико' людсько' р1занини спершу п1д Жовтою Водою 1 п1д Корсунем, тод1 п1д Махновичами, Констянтиновом, Пилявою, Львовом 1 Замостям, а ще пот1м п1д Збаражем 1 Зборовом. Нарешт1 - п1д Берестечком третього л1та (10 липня 1651р.), коли були густо услан1 берестецьк1 поля багатьма трупами звитяжних вош1в пяти народ1в, тобто козацькими, татарськими, лядськими, литовськими й н1мецькими» [4, с. 100].
У л1топис1 маемо емоц1йне пор1вняння поля битви з полем, яке «устелене трупами», як п1сля косовиц1 зб1жжям. Полягли тут «во'ни звитяжн1». Прим1тним е те, що Сам1йло Величко виступае як переконаний пациф1ст. В1н у р1вн1й м1р1 сп1вчувае полеглим во'нам р1зних народ1в 1 засуджуе в1йни, як1 е трагед1ею для людей. Таке сп1вчуття до вош1в-супротивник1в характерне для багатьох твор1в давньо'' в1тчизняно! л1тератури. Так, у «Задонщин1» - твор1, присвяченому Куликовськ1й битв1 1380 р., вм1щено еп1зод про випробування прикмет. Волинський князь Боброк, який прив1в сво'' полки на битву, з Дмитром Донським напередодн1 побо'ща «слухав землю». В1н приклав вухо до земл1 1 сказав: «Земля плаче надвое». Це означало, що багато вош1в поляже як з боку русич1в, так 1 з боку ординц1в. У русл1 ще! традицп творить св1й л1топис 1 С. Величко.
У третьому розд1л1 друго'' книги вм1щено дискус1ю л1тописця з польським 1сториком Саму'лом Твардовським. Польський автор у своему твор1 «В1йна домова» звинувачуе Хмельницького у тому, що п1сля переможно'' битви над польським в1йськом п1д Батогом (червень 1652 р.) в1н залишив «не похован1 лядськ1 трупи» [4, с. 100]. На це Величко в1дпов1дае: «Доречно тут згадати, що король, перем1гши Хмельницького й Хана п1д Берестечком, а особливо в окопах козацьких на Пляш1вц1, не лише не зволив через чисельн1сть ховати козацьких та ординських труп1в, (так само як 1 тут), але не ховав 1 сво'х лядських, бо мав на оц1..., йти в пох1д на Украшу дал1» [4, с. 100].
0тже, поетичний в1дгом1н на берестецьк1 поди у л1топис1 Сам1йла Величка св1дчить про художн1сть, образну гнучк1сть його стилю, про майстерне волод1ння народно-еп1чними та л1тописними традиц1ями, як1 визначають жанр л1топису цього автора як високохудожн1й л1тературний тв1р.
Простежуючи еволюц1ю жанру козацького л1тописання у зображенн1 Берестецько'' битви, ми можемо зробити висновок, що в межах естетики бароко воно прогресувало в1д фактолог1чно' традиц1' Самовидця 1 художнього викладу 1стор1' Григор1ем Грабянкою до формування 1сторичного художнього твору Сам1йлом Величком. А головне, козацьк1 л1тописи були нев1д'емною частиною украхнсько'' культури, яка «у XVII стол1тт1 ... була
козацькою за cboïm духом, художтми смаками, патвними в нш демократичними настроями» [11, с. 208] i належала до европейсько'' культурно'' зони, яка в часи контрреформацп розвивалася в стилiстицi бароко [13, с. 190].
Список використано!' лггератури
1. Блез де Виженер. 0писание польського королевства / Блез де Виженер. -[Електронний ресурс]. Режим доступу: www. Vostlit.info/Texts/rus14/Vizhener/text.phtml.
2. Боплан Г.Л. де. 0пис Украши... / Г.Л. де Боплан. - К.: Наукова думка, 1990. - 256 с. -ш.
3. Брехуненко Вштор. Програна битва виграно'' вшни. Битва пiд Берестечком 1651 року / Вштор Брехуненко. - К.: Темпора, 2013. - 116 с.; Бухало Гурш. Круг мютечка Берестечка / Гурш Бухало. - Рiвне: Держ. ред.-видав. тдприемство, 1993. - 104 с.; Виткалов В.Г. Берестецька битва 1651 року мовою докумешив: за матерiалами науково'' спадщини 1.К. Свешнiкова. Xрестоматiя / В.Г. Виткалов, Т.0. Пономарьова. - Рiвне: РДГУ, 2005. - 404 с.; Рожко В. Нацюнальний пантеон «Козацью могили»: 1сторико-краезнавчий нарис / В. Рожко, В. Пришляк, 0. Сидор та ш. - Луцьк: Медiа, 2003. - 544 с. - ш.; Свешшков 1.К. Битва тд Берестечком / 1.К. Свешнiков - Львiв: Слово, 1992. - 304 с. - ш.
4. Величко С.В. Лiтопис. У 2-х томах. Т.1 / С.В. Величко. - К.: Дншро. - 371 с.
5. Корпанюк М. Слово. Хрест. Шабля (Укра'нське монастирсько-церковне, свiтське крайове л^описання XVI-XVIII ст., компшяцп козацького л^описання XVIII ст. як юторико-л^ературне явище) / М .Корпанюк. - К.: Смолоскип, 2005. - 904 с.
6. Лесин В.М. Словник л^ературознавчих термшв: Вид. друге, перероблене i доповнене / В.М. Лесин, 0.С. Пулинець. - К.: Радянська школа, 1965. - 432 с.
7. Литвин В.М. Iсторiя Украши. Пщручник / В.М. Литвин. - К.: Науково-виробниче тдприемство «Видавництво «Наукова думка» НАН Украши, 2009. 821 с.
8. Л^опис гадяцького полковника Григорiя Грабянки. Пер. iз староукр. - К.: Т-во «Знання» Украши, 1992. - 192 с.
9. Лгтопис Самовидця. - К.:Наукова думка, 1971. - 208 с.
10. Луценко Ю. Григорш Грабянка i його л^опис / Ю. Луценко // Л^опис гадяцького полковника Григорiя Грабянки: Пер. iз староукр. - К.: Т-во «Знання» Украши, 1992. -С. 9-11.
11. Макаров А.М. Св^ло укра'нського бароко / А.М. Макаров. - К.: Мистецтво, 1994. -288 с. - ш.
12. Икольченко Т.М. Пщ мютечком Берестечком./ Т.М. Икольченко // Актуальш проблеми мовознавства та л^ературознавства (Збiрник наукових праць). - Марiуполь, 2012. - С. 142-145.
13. Попович М.В. Нарис юторп культури Украши / М.В. Попович. - К.: «АртЕк, 1998. -728 с. - ш.».
14. 340 роюв Берестецькiй битвi: Анотований бiблiографiчний довiдник / Упорядник К.В. Краевська. - Рiвне: Ред.-видав. вiддiл облуправлшня по пресi, 1991. - 178 с.
15. Шанюк 0.Л. Укра'нська та зарубiжна культура: Навчальний поабник / 0.Л. Шанюк. -К.: Знання-Прес, 2002. - 277 с.
16. Шевчук Валерш. Муза Роксоланська: Укра'нська лiтература XVI-XVIII солiть: У 2 кн. Книга друга: Розвинене бароко. Шзне бароко / Валерш Шевчук .- К: Либщь, 2005. -728 с.
17. Яковенко Н.М. Нарис юторп Украши з найдавтших чаав до кiнця XVIII ст.: Навч. поабник для учтв гуман. гiмназiй, лiцеïв, студентiв iCT. фак. вузiв, вчителiв / Н.М. Яковенко. - К.: Генеза, 1997. - 312 с.
Стаття надшшла до редакцп 20.05.2013р.
Y.M. Nikolchenko, T.M. Nikolchenko
BAROQUE TRADITION COSSACK CHRONICLE IN IMAGES BATTLE
BERESTECHKO
Baroque picture of the Battle of Beresteczko 1651 occupies an important place in the Cossacks' Chronicles, Gregory Hrabianka and Samiylo Wieliczka.
Key words: National Liberation War of the Ukrainian people 1648-1658 biennium, the battle Berestechko, Cossack 'Chronicles, Gregory Hrabianka and Samiylo Wieliczka, Ukrainian baroque culture.
УДК 659.136.1:656.835.111 С.Е. Орехова
СОЦИАЛЬНАЯ РЕКЛАМА НА ПОЧТОВО-БЛАГОТВОРИТЕЛЬНЫХ МАРКАХ
РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ
На основе проведенного анализа о введении в обращение почтовых благотворительных марок рассматривается влияние рекламно-информационного фактора на эффективность деятельности благотворительных организации и союзов касательно помощи пострадавшим гражданам в ходе военных конфликтов.
Ключевые слова: благотворительность, почтовая марка, плакат, социальная реклама.
Развитие современных технологий во всех областях современной многогранной жизни привело к появлению множества приспособлений, которыми общество пользуется в повседневной жизни, усовершенствованию способов коммуникации, универсализации сознания. Человечество поднялось на новый уровень потребления, это потребление не только материальное, но и потребление услуг и информации. Во многом это определяется тем, что называют «информационное общество» именно здесь необходимо говорить об информации как о качественно новом ресурсе, который является основой всего остального. Необходимо отметить тот факт, что именно информация является основой рекламы и социальной рекламы в частности. Рекламируя, что либо, прежде всего, до потребителя доносится то основное, что передается посредством информации. В последнее время социальная реклама становится все более популярной. Так что же такое социальная реклама и каковы ее исторические корни.
В соответствии с законом Украины «0 рекламе» социальная реклама - это вид некоммерческой рекламы, направленной на изменение моделей общественного поведения и привлечения внимания к проблемам социума [3]. В энциклопедических справочниках говорится о том, что социальная реклама возникла в начале ХХ века в США благодаря действию общественной организаций. В 1906 г. «Американская гражданская ассоциация» создала первую рекламу подобного рода, которая была призвана защитить Ниагарский водопад от губительного действия энергетических компаний [7]. Ростки социальной рекламы возникли в истории Российской империи в связи с тяжелыми событиями русско-японской войны 1904 - 1905 гг.
Среди изобразительных источников, к которым относятся полиграфические носители социальной рекламы - рекламно-информационные плакаты, достойное место занимают и государственные почтовые марки. Раскрыть роль почтовой марки как инструмента маркетинговых коммуникаций в историческом контексте и есть целью данной статьи.
В государственной системе связи важное место занимает почтовая связь. Это
