CC BY
8
Науковий в1сник Львiвського нацiонального унiверситету ветеринарно'1 медицини та бютехнологш iMeHi С.З. 1жицького. Серiя: Ветеринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9618 http://nvlvet.com.ua
UDC 639.2.09: 616-0229(285.3)(477)
The association of cryptocotylosis with other types of parasitic invasions of gobiidae fishes in the natural waters of southern Ukraine
S.L. Honcharov
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Article info
Received 04.10.2019 Received in revised form
13.11.2019 Accepted 14.11.2019
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Polkovnyka Potekhina Str., 16, Kyiv, 03041, Ukraine. Tel.:+38-097-902-26-85 E-mail: sergeyvet85@ukr.net
Honcharov, S.L. (2019). The association of cryptocotylosis with other types ofparasitic invasions of gobiidae fishes in the natural waters of southern Ukraine. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(96), 101107. doi: 10.32 718/nvlvet9618
The article gives the result of the research of such fishes of the Gobiidae bloodline as Neogobius fluvia-tialis Pallas, 1814, Neogobius melanostomum Pallas, 1814, and Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814, in the waters of the Dnipro-Buh estuary and the Black Sea near Mykolayiv and Odessa regions. It established the possible associations of cryptocotylosis with other types of parasitic invasions of Gobiidae fishes. It has been set up that the researched fishes have been the most invaded by such agents of parasitic diseases as trematodes and nematodes - 52.2% and 37.3% respectively. The smallest parasitic group affecting commercial fishes is cestodiasis - 0.37%. Neogobius fluviatialis Pallas, 1814, has been noticed as invaded by Asymphylodora pontica Chernyshenko, 1949. The prevelence (P) counted 2.58%, and the invasion intensiveness (II) counted 4-12 samples. Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 (P - 30.4%, II - 9124 samples); Cryptocotyle jejuna Nicoll, 19 07 (P - 15.9%, II - 12-103 metacecaria); Ligula pavlovski Dubinina, 1959 (P - 0.21%, II - 1sample); Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 (P - 9.05%, II - 1-3 nematodes); Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909 (P - 23.06%, II - 1 - 4 larvae); Raphidascaris sp. (P - 2.8%, II - 1 nematode); Telosentis exiguus (Linstow, 1901) (P - 1.07%, II - 1-2 samples.); Ergasilus nanus (Beneden, 1870) (IE - 8.18%, II - 1-31 maxillopods).The parasitic fauna of Neogobius melanostomum Pallas, 1814 was characterized by such agents as Asymphylodora pontica Chernyshenko,1949 (P -10.2%, II - 5-36 samples); Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 (P - 59.2%, II- 94-211 samples); Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907 (P - 44.8%, II - 4-87 metacercaria); Stephanostomum bicoronatum (Stossich, 1883) Fuhrmann, 1928 (P - 26.5%, II - 6 - 69 larvae); Ligula pavlovski Dubinina,1959 (P - 2.04%, II -1sample); Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 (P - 16.3%, II - 1-6 nematodes); Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909 (P - 22.4%, II - 1-4 larvae); Raphidascaris sp. (P - 4.08%, II - 1-2 nematodes); Telosentis exiguus (Linstow, 1901) (P - 8.16%, II - 1-2 samples); Ergasilus nanus Beneden, 1870 (P -14.2%, II - 2-8 maxillopods). Parasitic invasions of Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814, also took place. For example, there were registered the cases of invasion with such agents as Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 (P - 17%, II - 18-89 samples); Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907 (P - 13.5%, II - 7-21 metacecaria); Stephanostomum bicoronatum (Stossich, 1883) Fuhrmann, 1928 (P - 6.77%, II - 5-11 larvae); Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 (P - 35.6%, II - 1-3 nematodes); Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909 (P - 32.2%, II - 1-3 larvae); Contracaecum sp. (P - 5.08%, II - 1 nematode); Ergasilus nanus Beneden, 1870 (P - 8.74%, II - 1-15 parasites).
Key words: cryptocotylosis, speading, association, Gobiidae fishes, mixtinvasion.
Асощащя криптокотильозу з шшими паразитарними ¡нва^ями бичкових риб природних водойм швдня УкраТни
С.Л. Гончаров
Нацюнальний утверситет 6iopecypcie i природокористування Украгни, м. Кигв, Украгна
У дант cmammi подано результати до^дження бичкових eudie риб (бичка-тсочника - Neogobius fluviatialis Pallas, 1814, бич-ка-кругляка - Neogobius melanostomum Pallas, 1814 та бичка-мартовика - Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814) в акваторiях Днтро-Бузького лиману i Чорного моря МиколаЧвськоЧ i Одеськог областей та встановлено можлuвi асощаци криптокотильозног твази i3 тшими паразитозами бичмв. Виявлено, що до^джувана риба мае найбiльшi показники ураження збудниками паразита-рних хвороб, якими е трематоди та нематоди: 52,2 та 37,3% вiдповiдно. Найменшою групою паразuтiв, що уражае промислових риб е цестодози - 0,37%. Серед бичтв-тсочнитв виявляли ураження Asymphylodora pontica Chernyshenko, 1949 екстенсивтсть твази була (Е1) 2,58%, а ттенсивтсть твази (II) в межах 4 - 12 екз.; Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 (EI - 30,4%, II - 9124 екз); Cryptocotyle jejuna Nicoll, 19 07 (EI - 15,9%, II - 12-103 метацеркартв); Ligula pavlovski Dubinina,1959 (EI - 0,21%, II -
I екз.); Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 (EI - 9,05%, II - 1-3 нематоди); Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909 (EI - 23,06%, II- 1-4 личинок); Raphidascaris sp. (EI - 2,8%, II - 1 нематода); Telosentis exiguus (Linstow, 1901) (EI - 1,07%, II - 1-2 екз.); Ergasilus nanus (Beneden, 1870) (EI - 8,18%, II - 1-31 рачок). Паразитофауна бичка-кругляка характеризувалась збудниками Asymphylodora pontica Chernyshenko, 1949 (EI - 10,2%, II - 5-36 екз.); Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 (EI - 59,2%, II - 94-211 екз); Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907 (EI - 44,8°%, II - 4-87 метацеркартв); Stephanostomum bicoronatum (Stossich, 1883) Fuhrmann, 1928 (EI- 26,5%, II - 6 - 69 личинок); Ligula pavlovski Dubinina,1959 (EI - 2,04%, II - 1 екз.); Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 (EI- 16,3%, II - 1-6 нематод); Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909 (EI - 22,4%, II - 1-4 личинок); Raphidascaris sp. (EI - 4,08%,
II - 1-2 нематоди); Telosentis exiguus (Linstow, 1901) (EI - 8,16%, II - 1-2 екз.); Ergasilus nanus Beneden, 1870 (EI - 14,2%, II - 2-8 рачтв). Зараження бичка-мартовика збудниками паразитарних хвороб також мали мкце. Так, реестрували Cryptocotyle concavum Creplin, 1825 (EI - 17%, II - 18-89 екз); Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907 (EI - 13,5%, II - 7-21 метацеркарш); Stephanostomum bicoronatum (Stossich, 1883) Fuhrmann, 1928 (EI - 6,77%, II - 5-11 личинок); Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 (EI - 35,6%, II - 1-3 нематоди); Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909 (EI - 32,2%, II - 1-3 личинки); Contracaecum sp. (EI - 5,08%, II - 1 нематода); Ergasilus nanus Beneden, 1870 (EI - 8,74%, II - 1-15 паразuтiв).
Ключовi слова: криптокотильоз, поширення, асощащя, бuчковi риби, мiкстiнвазiя.
Вступ
Паразитизм - одна i3 найбшьш устшних форм ю-нування opraHi3MiB, про що сввдчить велике видове pi3HOMaHirM паразипв та значення цього явища в еволюци. Склад паразитофауни визначаеться комплексом зв'язшв, з яких головну роль вщграють видове рiзномaнiття i чисельнють кшцевих та промгжних хазя!в. Оргашзми, що вшьно юнують у навколишньо-му середовищ^ неминуче контактують та взаемодшть iз бютичними та абютичними факторами довколиш-нього середовища бютопу. Водночас взaемодiя паразита iз середовищем бютопу покладаеться на хазяша, хоч у бшьшосл й опосередковано (Dogel', 1962). Саме такими паразитами риб е метацеркари родини Heterophyidae. В родi нараховуеться 8 видiв: Cryptocotyle concava Creplin, 1825; Cryptocotyle lingua Creplin, 1825; Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907; Cryptocotyle badamshini Kurochkin, 1959; Cryptocotyle cryptocotyloides Issaitschikow, 1923; Cryptocotyle delamurei Jurachno, 1987; Cryptocotyle quinqueangularis Skrjabin, 1923; Cryptocotyle thapari Mcintosh 1953 (Gibson et al., 2002; 2005; 2008).
Збудник криптокотильозу паразитуе в кишках ри-бо!дних птaхiв, морських ссавщв, собак, а також у людини (Sudarikov et al., 2006; Moshu, 2014). Промiж-на стадя розвитку, метацеркарш, паразитуе в тканинах риб, в основному родини Gobiidae (Malek, 2004).
Встановлено поширення даного паразита у морських та лиманних водах ряду кран: Росп, Шмеччини, Ботви, Великобритании Болгари, Францу, Молдови, Польщi тощо (Gardner & Thew, 2006; Thieltges et al., 2006; Rolbiecki, 2006; Martynenko, 2016). На територи Украши зареестровано паразитування C. jejuna у Кер-ченському проливi у чайки Larus cachinnans Pallas, 1811. Представнишв цього виду ранше на зазначенш територи не реестрували (Martynenko, 2012).
Наявш лггературш джерела обмежено описують бюлогш збудника, патогенез хвороби у риб, хоча й
Щдтверджують факт його широкого поширення на територи багатьох кра!н. Водночас даних щодо поширення трематоди родини Heterophyidae у риб на територи Укра1ни майже немае.
Метою дослвдження було обстежити бичкових риб у акваториях Дншро-Бузького лиману i Чорного моря Миколайвсько! та Одесько! областей i встанови-ти можливi асощацп криптокотильозно! швази Í3 шшими паразитозами риб.
MaTepia™ i методи дослщжень
Упродовж 2014-2018 рошв клшшо-лабораторному дослщженню було шддано 572 екземпляри трьох видiв бичових риб, а саме: бичка-шсочника - 464 екз., бичка-кругляка - 49 екз. та бичка-мартовика - 59 екз. Ввдбирали рибу тд час проведения планових контро-льних обловiв. Ввдловлювали и вудочками, а також купляли у рибалок на мющ вилову. Вiдбiр зразшв риби проводили вздовж берегово! лши Чорного моря, а також у дмнщ Дшпро-Бузького лиману, в адмшю-тративних межах Миколайвсько! обласп (мис Аджлол, мюто Очаков, село Рибакiвка Березанського району) та у частиш акваторй' Чорного моря, що адмь нiстративно розташоване в Одеськш областi (мiсто Южний, мюто Одеса, мюто Чорноморськ).
1хтюпатолопчному дослщженню поддавали всi ви-ди бичкових риб Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814, Neogobius melanostomum Pallas, 1814, Neogobius fluviatialis Pallas, 1814. Клшчне дослщження проводили шляхом уважного огляду поверхш луски та шш-рних покривiв. Окремо дослвджували ротову та зяб-рову порожнини. Розтинали черевну порожнину роз-рiзом, який починали ввд анального отвору та спрямо-вували до голови. Препарували та вщокремлювали кожен орган. Окремо вiддiляли i дослщжували кишечник та його вмют. Для дослвдження м'язово! тканини попередньо зшмали шк1ру. Видiляли та дослвджували головний та спинний мозок, а також кришталик ока (Bikhovskaya-Pavlovskaya, 1985). Виявлених паразипв
помщали в чашку Петр1, за необхвдносп фарбували та готували постшш препарати i дослвджували за допомогою мiкроскопа стереоскошчного Micromed XS-6320. Морфологiчнi характеристики паразилв вивчали за визначником Bauer (1987) та Keys to the Trematoda (Gibson et al., 2002; 2005; 2008).
Визначали екстенсивнiсть та штенсившсть швазп у дослвджуваних риб. Отриману цифрову iнформацiю обробляли статистично та визначали середш арифме-тичнi величини.
Результати та Тх обговорення
При проведенш iхтiопатологiчного дослiдження бичка-пiсочника було встановлено, що зазначений вид риб уражений трематодою A. pontica. Показник екстенсивностi швазп становив 2,58%, а показники
Рис. 1. Метацеркарш C. concavum на поверхш плавця бичка-пiсочника (збiльш. х 80)
амплпуди iнтенсивностi швазп були в межах 4-12 паразипв. Значш показник1в iнвазування вiдмiчали при ураженш метацеркарiями трематоди родини Het-erophyidae: C. cancavum i C. jejuna. Екстенсившсть швазп за ураження метацеркарiями C. cancavum скла-дала - 30,4%, а меж1 iнтенсивностi швазп були - 9124 цисти. Юльшсть уражених бичкiв-пiсочникiв метацеркарiями C. jejuna була - 15,9%, а кшьшсть паразипв, що було встановлено в однш рибинi коли-валась вщ 12 до 103 екземплярiв. Показники ураження криптокотилюсами характеризують рiвень забруд-неностi середовища юнування риб бiогенними елеме-нтами, що в свою чергу, створюе комфортш умови для розвитку популяцп молюсшв роду Hydrobia. Останнi, як вшомо, е пром1жними хазяями трематоди родини Heterophyidae, зокрема C. cancavum i C. jejuna (рис. 1-2).
Рис. 2. Ексцистований метацеркарш C. concavum (нативний препарат; збшьш. х 80)
Варто вщзначити шкаву знахщку у бичшв N. fluvi-atialis, - плероцерко1ди цестоди L. pavlovski. Дана знахшка була одиничною. К1льк1сть виявлених пара-зитiв також була в межах одного екземпляра. Так1 знахшки в бiльшостi е випадковiстю, ашж закоюмр-шстю, що свщчить про використання в рацiонi бич-шв-шсочнишв циклопiв та дiаптомусiв. За результатами клшшо-лабораторних дослщжень було встановлено швазування бичка-пiсочника нематодою C. minutus. Кшьшсть уражених риб цим збудником була в межах 9,05%, а амплпуда шгенсивносп швазп склала 1-3 нематоди. Варто сказати окремо про личинок Raphidascaris sp., яких було виявлено у порожни-нi тiла бичшв, а також тд капсулою гепатопанкреаса та в його паренхiмi. Показники ураження складали 2,8% вщ загально! кiлькостi дослiджених бичкiв цього виду. 1нтенсившсть швазп була в межах одного екземпляра. Щкаво вадмиити той факт, що знахщки личинок нематод Raphidascaris sp. знайдено лише у бичшв, що були виловлеш в умовах солонуватих водойм
Дншро-Бузького лиману. Також було встановлено на поверхш гепатопанкреаса бшувап цисти, як мiстили дегенерованих нематод та 1хш фрагменти, що за ана-томо-морфологiчними ознаками були схож1 на личинок нематод роду RapЫdascaris. Але через значш змши структури тiла виявлених паразитiв дiйти остаточного висновку щодо таксономiчноl належносп останнiх не видаеться можливим. Представником типових зоонозiв, що були нами встановлеш пщ час iхтiопатологiчного дослщження, були личинки нема-тоди Е. ехазш. Даних паразитiв встановлювали у 23,06% дослщжуваних бичкiв N. fluviatialis. Штенсившсть швазп за еустронгшдозу була в межах 1-4 личинки паразита. Представником акантоцефальозiв, якого встановлено при дослщженш бичшв-шсочнишв, був скреблик - Т. еxiguus. Показник екстенсивносп швазп за даного паразитозу був на рiвнi 1,07%, а штенсившсть швазп - 1-2 екз. Сдиним представником паразитичних ракоподiбних, що було встановлено нами за результатами iхтiопатологiчного дослiдження
був E. nanus. Цим збудником було уражено 8,18% ввд загально! шлькосп дослвджуваних бичшв-пюочнишв.
Амплиуда штенсивносп швази за ергазильозу була 1-31 паразит (табл. 1).
Таблиця 1
Показники швазування бичка-шсочика (Neogobius fluviatialis Pallas, 1814) збудниками паразитарних хвороб
Ha3Ba 36ygHHKiB Юльюсть швазованих Екстенсившсть швази 1нтенсившсть
екземпляр1в (Е1), % швази (II), екз.
Asymphylodora pontica Chernyshenko, 1949 12 2,58 4 - 12
Cryptocotyle concavum Creplin, 1825; met 141 30,4 9 - 124
Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907; met 74 15,9 12 - 103
Ligula pavlovski Dubinina,1959, larva 1 1 1з 464 екз 1
Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 42 9,05 1 - 3
Eustrongylides excisus Jagerskiold, 1909, larva 107 23,06 1 - 4
Raphidascaris sp. larva 13 2,8 1
Telosentis exiguus (Linstow. 1901) 5 1,07 1 - 2
Ergasilus nanus, Beneden, 1870 38 8,18 1 - 31
Дослщженнями бичка-кругляка було встановлено ураження трематодою A. fontica. 1з загально! кшькос-п досл1джуваних бичк1в ураженими виявилися 10,2% риб. Амплиуда штенсивносп швази за даного пара-зитозу складала 5-36 трематод. Найбшьший стушнь ураження серед ус1х трематодоз1в був виявлений за криптокотильозу. Так при швазуванш бичшв зазначе-ного виду метацеркар1ями C. concavum показник екс-тенсивносл швази був на р1вш 59,2%, а штенсивнють швази була 94-211 цист. За ураження N. melanostomum метацеркар1ями C. jejuna екстенсив-
Рис. 3. Метацеркарш S. Bicoronatum на поверхш зяброво! дуги бичка- кругляка (збшьш. х 280)
Щд час паразитолопчного дослвдження бичшв-кругляк1в виявляли збудника л1гульозу, а саме плеро-церко!д L. pavlovski. Даний збудник був виявлений
нють швази була 44,8%, а показник амплпуди штен-сивносп швази складав - 41-87 цист. Особливо! ува-ги заслуговуе ураження бичка-кругляка метацеркарь ями трематоди S. bicoronatum. Метацеркари даного збудника знаходили переважно на зябрових пелюст-ках та основах зябрових дуг. Личинки S. bicoronatum мали вигляд нашвпрозорих округлих цист, в яких пвд час мшроскопи добре в1зуал1зувався власне метацеркарш. Метацеркарш був скручений у цисп навтл, вир1знявся добре виражений екскреторний м1хур (рис. 3-4).
Рис. 4. Ексцистований метацеркарш S. bicoronatum (зафарб. квасцевиим кармшом за Гренахером; зб1льш. х 280)
лише в одного бичка. Нематоду C. Minutus було встановлено у 16,3% дослщжуваних риб в1д ус1е! кшькосп
бичкИв даного виду. Iнтенсивнiсть швазп за ураження бичк1в даною нематодою була 1 - 6 паразипв (рис. 5).
Рис. 5. Нематоди C. minutus вИд бичка-кругляка
Варто зазначити, що за даними Sulgostowska (1996) тдвищення рiвня ураженостi даним збудником вказуе на пИдвищений рiвень органiчного забруднення бiогенними елементами.
Показники екстенсивностi швазп за ураження N. melanostomum збудником еустронгшдозу - нематодою E. excisus, складали 22,4%. А штенсившсть швазп була в межах 1-4 личинки паразита. Виявляли ураження двох екземплярiв бичка-кругляка личинками нематоди Raphidascaris sp., що складало 4,08 % вид загально1 кИлькостИ дослИджуваних риб дано1 видово1 належносл. Показник iнтенсивностi швазп був на рiвнi 1-2 личонок нематоди.
Представником скребликИв, виявленим пiд час на-укових дослИджень у бичка-кругляка, був - T. exiguus. Даного збудника як промИжного хазяша використовуе амфшод Apherusa bispinosa. Бички iнвазуються, спо-живаючи заражених личинками амфiпод. Так, показник екстенсивностИ швазп за даного захворювання був на рiвнi 8,16% вид загально1 кiлькостi дослИджува-них бичкiв. Амплiтуда iнтенсивностi швазп була в межах 1-2 акантоцефала. ДослИдженням зябер виявляли паразитичного рачка E. nanus. Естенсивнiсть швазп за ергазильозу була на рiвнi 14,2%, а амплитуда iнтенсивностi швазп була в межах 2-8 паразита. (табл. 2).
Таблиця 2
Показники швазування бичка-кругляка (Neogobius melanostomum Pallas, 1814) збудниками паразитарних хвороб
Назва збудникИв_ЮлькИсть швазованих Екстенсившсть Iнтенсивнiсть швазп (II), екз.
Asymphylodora pontica Chemyshenko, 1949 5 10,2 5-36
Cryptocotyle concavum Creplin, 1825; met 29 59,2 94-211
Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907, met 22 44,8 41-87
Stephanostomum bicoronatum Stossich, 1883 13 26,5 6-69
(Fuhrmann, 1928), larva
Ligula pavlovski Dubinina,1959, larva 1 1 Из 49 екз. 1
Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 8 16,3 1-6
Eustrongylides excisus, Jagerskiold, 1909, larva 11 22,4 1-4
Raphidascaris sp. larva 2 4,08 1-2
Telosentis exiguus (Linstow. 1901) 4 8,16 1-2
Ergasilus nanus, Beneden, 1870 7 14,2 2-8
1хтюпатолопчними дослiдженнями M. batracho-cephalus було виявлено ураження збудником крипто-котильозу. Екстенсившсть швазп за ураження мета-цекрарiями C. concavum була 17%, а амплиуда шген-сивностi швазп за даного паразитозу була в межах 1889 метацеркарив трематоди. Також було встановлено швазування риби метацеркарiями C. jejuna з показни-ком зараження 13,5% вИд загально1 кiлькостi дослИ-джуваних бичкiв-мартовикiв. Iнтенсивнiсть швазп була в межах 7-21 метацеркарив. На поверхш зябро-вих пелюсток i дуг було встановлено метацеркарп S. bicoronatum. Показник швазування був на рiвнi 6,77%, а амплиуда iнтенсивностi швазп в межах 511 личинок паразита. За результатами клшжо-лабораторних дослщжень бичка-мартовика вiдмiчали ураження нематодою C. minutus. Екстенсившсть швазп за цього нематодозу сягала 35,6% ввд загально1 кИлькостИ дослщжуваних бичк1в дано1 таксономiчноl належностi, штенсившсть швазп становила 1-3 гель-
мИнта. Типовим представником зоонозИв, якого знахо-дили при дослИдженнИ M. batrachocephalus, була нематода E. excisus. 1нвазованими збудником еутронгшвдо-зу виявилися 32,2% бичкИв, яких поддавали паразито-логИчному дослИдженню. АмплИтуда Интенсивности швазп була в межах 1-3 личинки нематоди. ЦИкавою знахИдкою була нематода Contracaecum sp. (рис. 6-7).
Показники ураження шею нематодою були незна-чними - 5,08%. У заражених бичкИв знаходили по одному екземпляру Contracaecum sp. Виявлення цих нематод у кишках бичкИв-мартовикИв вказуе на те, що вони ведуть також i хижацький спосИб життя, що про-являеться в полюваннИ не лише на молюскИв, а i на Инших риб. За результатами лабораторних дослИджень виявляли ураження бичкИв паразитичними рачками E. nanus. Екстенсившсть швазп за даного захворювання була 8,74%, а штенсившсть швазп складала 115 паразитИв (табл. 3).
Рис. 6. Головний кшець нематоди Contracaecum sp. вщ бичка-мартовика (збшьш. х 40)
Рис. 7. Хвостовий кшець нематоди Contracaecum sp. вщ бичка-мартовика (збшьш. х 40)
Таблиця 3
Показники швазування бичка-мартовика (Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814) збудниками паразитарних хвороб
Назва збуднишв Кшькють швазова-них екземпляр1в Екстенсивнють швази (Е1), % 1нтенсивнють швази (II), екз.
Cryptocotyle concavum Creplin, 1825; met 10 17 18-89
Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907, met 8 13,5 7-21
Stephanostomum bicoronatum Stossich, 1883 (Fuhrmann, 1928), larva 4 6,77 5-11
Cucullanellus minutus Rudolphi, 1819 21 35,6 1-3
Eustrongylides excisus, Jägerskiöld, 1909 larva 19 32,2 1-3
Contracaecum sp. 3 5,08 1
Ergasilus nanus, Beneden, 1870 5 8,74 1-15
Анал1зуючи отримаш даш науково! роботи, варто зазначити, що переважна кшькють представниив паразитофауни риб родини Gobiidae представлена трематодами. Трематодози складають 52,2% вщ загально! кшькосп захворювань, ям були встановленш пщ час 1хт1опатолог1чного дослщження. Це свщчить про те, що бичков1 риби е типовими хижаками - молюскофагами, що переважно i обумовлюе ïхнiй паразитологiчний фон. Рiвень ураження цестодами був незначним, лише - 0,37%. За нашими науковими дослщженнями - показник ураження дослщжуваних бичив нематодами складав 37,3%. 1нвазування акантоцефалами та паразитичними ракоподiбними були на рiвнi 1,39 та 8,74% вщповщно (рис. 8).
1снування риб у водному середовищi нерозривно пов'язуе цей факт iз взаемодiею з факторами абютич-ноï та бiотичноï природи, що в кшцевому пiдсумку, формуе еволюцшно побудованi паразито-хазяïннi вiдносини.
Мкстшвазп паразитарних хвороб бичкових риб природних водойм швдня Украши
Трематодози Цистодози Нематодози Акантоцефальози ■ Крустащози
Рис. 8. Рiвень iнвазованостi бичкових риб
Життедiяльнiсть паразитiв у бiоценозi природних водойм забезпечуеться багатьма та рiзноманiтними умовами, основною з яких е наявнють необхiдного промiжного чи дефшггивного хазяïна, якi б iз збудни-ком були в бiоценотичному зв'язку.
Бшьшсть паразипв, що були встановлеш тд час 1хтюпатолопчних дослвджень риб родини Gobiidae, е типовими бюгельмштами. Як було зазначено вище, переважна к1льк1сть паразитарних захворювань ви-кликана трематодами та нематодами - гельмштами, яш в процеа життевого циклу як пром1жних хазя1в використовують переважно молюсшв, водних кшьча-тих черв1в та шших представник1в зообентосу (Sudar-ikov, 2016). Тому збшьшення кшъкосп нематодоз1в та трематодоз1в у загальнш частщ паразитофауни бич-кових риб вказуе на перенасичення акваторш Дшпро-Бузького лиману та Чорного моря оргашчними решт-ками та бюгенними елементами.
Отже, варто зазначити, що гельмштофауна риб родини Gobiidae е досить р1зноманггною. Але особливо1 уваги заслуговують збудники криптокотильозу (C. concavum, C. jejuna) та еустронгшдозу (E. excisus) осшльки вони е типовими представниками заооноз1в та становлять загрозу здоров'ю людей i тварин. За-слуговуе уваги той факт, що станом на сьогодш жод-ний нормативно-правовий акт не ввдображае послщо-вностi дiй при виявленнi вказаних паразипв у проми-словiй рибг Враховуючи вiдсоток ураження бичкiв збудниками криптокотильозу та еустронгiлiдозу i поширення даних захворювань, це питання потребуе якнайшвидшого вирiшення.
Висновки
1. Дослiджено сумюне паразитування збудника криптокотильозу з шшими паразитами бичкових риб. Встановлено, що риба родини Gobiidae найбшьше уражена представниками класу трематод та нематод: 52,2 та 37,3% ввдповвдно. Найменшою групою парази-тiв, що уражае бичшв, е цестодози - 0,37%.
2. Виявлено, що N. fluviatialis найчаспше уража-еться збудником криптокотильозу в асощаци iз E. excisus (EI - 23,06%, II - 1-4 личинки нематод), C. minutus (EI - 9,05%, II - 1-3 екз.) та E. nanus (EI -8,18%, II - 1-31 паразит).
3. У N. melanostomum асощативне протшання криптокотильозу найчаспше представлене сумюним паразитуванням S. bicoronatum (EI - 26,5%, II - 6-69 метацеркарив), E. excisus (EI - 22,4%, II - 4-4 личинки), C. minutus (EI - 16,3%, II - 1 - 6 нематод), E. nanus (EI - 14,2%, II - 2-8 паразитичних рачки).
4. Мгкстшвазп у M. batrachocephalus за ураження метацеркарiями трематоди родини Heterophyidae з шшими паразитами мали найбiльшi значения при одночасному швазуванш з E. excisus (EI - 32,2%, II -1-3 паразита), C. minutus (EI - 35,6%, II - 1-3 нематоди), E. nanus (EI - 8,74%, II - 1-15 рачшв).
References
Bikhovskaya-Pavlovskaya, I.E. (1986). Parasites of fish: Study Guide. Nauka, Leningrad, 1985. 1- 121. Britton G. Biochemistry of natural pigments. Moscow. Publisher: Mir.
Dogel', V.A. (1962). Global parasitology. I-vo: Lenin-gradskogo universiteta.
Gardner, S.L., & Thew, P.T. (2006). Redescription of Cryptocotyle thapari Mcintosh, 1953 (Trematoda: Heterophyidae), in the river Otter Luttra longicaudis from Bolivia. Comparative Parasitoligy, 73(1), 20-23. doi: 10.1654/0001.1.
Gibson, D.I., Jones, A., & Bray, A. (2002). Keys to the Trematoda. Vol. 1. Wallingford: CABI Publ.
Gibson, D.I., Jones, A., & Bray, A. (2005). Keys to the Trematoda. Vol. 2. Wallingford: CABI Publ.
Gibson, D.I., Jones, A., Bray, A. (2008). Keys to the Trematoda. Vol. 3. Wallingford: CABI Publ.
Malek, M. (2004). Parasites as discrimination Keys in two sympatric species of gobies. European Assotiatin of fish Pathologist, 24(4), 173-179. https://eafp.org/download/ 2004-Volume24/Issue%204/24_173.pdf.
Martynenko, I.M. (2012). On the finding of Cryptocotyle jejuna (Nicoll, 1907) Ransom, 1920 in the Kerch Strait. Reports of the conference of young researchers zoologists. Institute of Zoology NAS of Ukraine. Kiev.
Martynenko, I.M. (2016). About morphological differentiation of species of the genus Cryptocotyle. Modern problems in theory and Marine Parasitology. Sevastopol.
Moshu, A. (2014). Helminths of fish ponds between the rivers Dniester and Prut, potentially dangerous to human health. Kishineu: Eco-Tiras, 1-88.
Rolbieсki, L. (2006). Parasites of the round goby Neogo-bius melanostomus (Pallas, 1811), an invasive species in the Polish fauna of the Vistula Lagoon ecosystem. Oceanologia, 48(4), 545-561.
http://water.iopan.gda.pl/oceanologia/484rolbi.pdf.
Sudarikov, V.J., Lomakin, V.V., Atajev, A.M., & Semenova, N.N. (2006). Metacercaria of trematodaes, parasites of fish in the Caspian Sea and the Volga River Delta. Nauka, Moskow, 1-183.
Sulgostowska, T., & Styczyn'ska-Jurewicz, E. (1996). Internal helminth parasites of the flounder, Platichthys flesus L., as tags of pollution in the Gulf of Gdansk, Southern Baltic Sea, Crangon: Proc. 2nd Intern. Estuary Symp. (Gdan'sk, October 18-22, 1993). Gdynia, 1, 211-220.
Thieltges, D.W., Krakau, M., & Andresen, H. (2006). Makroparasite community in molluscs of a tidal basin in the Wadden Sea. Helgol. Mar. Res, 60, 307-316. doi: 10.1007/s10152-006-0046-3.
