CC BY
10
Науковий в^ник Львiвського нацiонального унiверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Ветеринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9502 http://nvlvet.com.ua
UDC 619:616.99:595.132:597.2/.5
Distribution of larvae of the Trematoda Cryptokotyle lühe, 1899 (Trematoda: Heterophyidae) in the body of gobiidae fish
S.L. Honcharov
National university of life and environmental sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Article info
Received 28.08.2019 Received in revised form
01.10.2019 Accepted 02.10.2019
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine,
Polkovnyka Potekhina, Str. 16, Kyiv, 03041, Ukraine. Tel. :+38-097-902-26-85 E-mail: sergeyvet85@ukr. net
Honcharov, S.L. (2019). Distribution of larvae of the Trematoda Cryptokotyle luhe, 1899 (Trema-toda: Heterophyidae) in the body of gobiidae fish. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(95), 9-14. doi: 10.32718/nvlvet9502
The analysis of the results of studies of the distribution of pathogens of cryptocotylosis in the body of gobies is given (Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814, Neogobius melanostomum Pallas, 1814, Neo-gobius fluviatialis Pallas, 1814). Modern informational data from the .scientific literature on the spread of this parasite in Ukraine and the world are presented. It has been established that the main place of localization of pathogens of cryptocotylosis is the dorso-cranial part of the body. The highest infection rates were recorded in the area of the first and second dorsal fin - 20.8 and 19.9%, respectively. On the surface of the head, 19.4%> of the total number of detected parasites was recorded. The caudal fin section was also marked by rather high rates of invasion - 15.1%. Gills, from dorsally located sites, had the lowest infection rate -11.20%. The presence of pigmented cysts on the surface of gill lobes was noted on the gills. At high rates of invasion intensity, the gills were covered with a small amount of viscous opaque mucus. Structural changes were noted in the gill lobes, namely, it was recorded that some areas are somewhat more anemic than others. In the pectoral fin region, 10.7% of all identified parasites of the studied species were recorded. The region of the analfin was the lowest indices - 2.6%. According to the results of studies, it was found that the causative agent of cryptocotylosis can also be localized in places uncharacteristic of its life cycle - the inner wall of the abdominal wall. It was revealed that on the inner side of the abdominal wall was only 0.3% cryptocotylus. During the study of the tissues of the abdominal wall, signs that cercaria had penetrated externally were not established. Obviously, the appearance of metacercaria on the inner side of the abdominal wall is explained by the ingestion of cryptocotylus by cercaria, at the stage of migration, and the passage of the latter through the wall of the intestinal tube. It was noted that metacercariae of varying degrees of oblivion were recorded on the gills. Larvae of trematodes that have recently invaded bull-calves were less pigmented than those that parasitized fish for a certain time. Inflammation on the surface of the gills was noted.
Key words: distribution, larvae of nematodes, Heterophyidae bloodline, localization.
Розподшення метацеркарпв Cryptokotyle lühe, 1899 (Trematoda: Heterophyidae) у тШ риб родини gobiidae
С.Л. Гончаров
Haцioнaлънuй yнiвepcumem бiopecypciв ma npupoдoкopucmyвaння Украт^ м. Кшв, Укра'та
Haвeдeнo aнaлiз peзyлъmamiв дocлiджeнъ poзnoдiлeння збyднuкiв кpunmoкomuлъoзy в mini бычк^т pu6 (Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814, Neogobius melanostomum Pallas, 1814, Neogobius fluviatialis Pallas, 1814). Пoдaнo cynacm iнфopмaцiй-т дат нayкoвoï лimepamypu щoдo noшupeння цъoгo napasuma в Украж ma cвimi. Вcmaнoвлeнo, щo ocнoвнuм мкщм лoкaлiзaцiï збyднuкiв кpыnmoкomuлъoзy e дopco-кpaнiaлънa чacmuнa mina. Haйбiлъшi noкaзнuкы зapaжeння peecmpyвaлu у дтянщ nepшoгo ma дpyгoгo cnuннoгo тавця - 20,8 ma 19,9% вiдnoвiднo. Ha noвepxнi гoлoвupeecmpyвaлu 19,4% вiд загалът! кiлъкocmi вuявлeнux napa-
зитiв. ДЫянка хвостового плавця також вирiзнялася досить високими показниками твази - 15,1%. Зябра, iз дорсально розмщених дтянок, мали найменший показник зараженостi - 11,2°%. На зябрах виявляли наявтсть тгментованих цист на поверхн зябрових пелюсток. При великих показниках iнтенсивностi твази зябра були вкритi невеликою ктьюстю в 'язкого непрозорого слизу. Виявляли структурт змти в зябрових пелюстках, а саме реестрували, що деяк дтянки дещо анемiчнiшi за iншi. У дтянщ грудного плавця було зареестровано 10,7°% вiд у^х виявлених паразитiв до^джуваного виду. Найменшими показниками вiдзначалась дтян-ка анального плавця - 2,6°%. За результатами до^джень було встановлено, що збудник криптокотильозу може локалiзуватися також i мкцях, що нехарактерш для його життевого циклу - на внутрШнш сттщ черевноЧ стiнки. Виявлено, що на внутрШ-ньому бощ черевноЧ сттки було лише 0,3% криптокотилюав. Шд час до^дження тканин черевноЧ сттки ознак того, що церка-рШ проник зовж не було встановлено. Вочевидь, поява метацеркарив на внутрШнш сторож черевног сттки пояснюеться заковту-ванням церкаргЧв криптокотилюЫв, на етат мкраци, та проходження останых через сттку кишковоЧ трубки. Зазначено, що на зябрах реестрували метацеркарп рiзного ступеня забарвленностi. Личинки трематод, ят нещодавно твазували бичмв, були менш тгментоват, атж тi, як паразитували на рибi певний час. Виявляли запальн явища на поверхн зябер.
Ключовi слова: розподтення, метацеркарп трематоди, родини ПгЧггоркуЧйаг, мкця локалЧзацИ'.
Вступ
Паразитози е проблемою, що стримують подаль-ший розвиток рибних господарств, яш розводять i вирощують товарну рибу, нарощування об'емiв риб-но! продукцп, полшшення ll якосп та зб№шення економiчноl ефективносл галузг Тому досить важли-во шукати все новi й новi шляхи для досягнення ефе-ктивного контролю за небезпечними паразитарними хворобами риб. На час стае актуальним вивчення ситуаци щодо поширення небезпечних збуднишв, 1хньо! бюлогп, патогенезу та особливостей переб^ паразитарних хвороб у риб (Kurochkin & Biserova, 1996).
Вщомо, що найбшьш тюш взаемини паразилв з хазяями мають мюце тод^ коли п оселяються безпо-середньо у 1хшх тканинах. У таких випадках гострше ввдчуваеться негативний вплив паразилв на гомеостаз оргашзму хазяша через мехашчт пошкодження тканин, порушення обмшних процеав та роботи iмунноl системи, що нерщко супроводжуються важкими кль тчними проявами та високою летальшстю (Sudarikov et al., 2006). Саме такими паразитами риб е метацеркарп родини Heterophyidae. В родi нараховуеться 8 видiв: Cryptocotyle concava Creplin, 1825; Cryptocotyle lingua Creplin, 1825; Cryptocotyle jejuna Nicoll, 1907; Cryptocotyle badamshini Kurochkin, 1959; Cryptocotyle cryptocotyloides Issaitschikow, 1923; Cryptocotyle delamurei Jurachno, 1987; Cryptocotyle quinqueangu-laris Skrjabin, 1923; Cryptocotyle thapari Mcintosh 1953 (Gibson et al., 2002; 2005; 2008).
Це трематоди, першими промiжними хазяями яких е черевоноп молюски, а остаточними - рибо!дш птахи (Thieltges et al., 2009). Доа лишаеться недостатньо вивченим поширення криптокотильозу риб в Украшг Не з'ясовано багато питань щодо бюлогп збудника. Неоднозначно висвгглено у лiтературi патогенний вплив цього паразита на оргашзм хазяша. Не досль джено у повнiй мiрi патогенез та не вщомо про роль рiзних рибо!дних птахiв у циркуляцп паразита. 1снуе також ймовiрнiсть зараження людини як потенцiйного остаточного хазяша для даного паразита.
Збудник криптокотильозу паразитуе у кишках ри-бо!дних птахiв, морських ссавцiв, собак, а також у людини (Kurochkin & Biserova, 1996; Sudarikov et al., 2006; Moshu, 2014). Промiжна стада розвитку, мета-
церкарiй, паразитуе в тканинах риб, в основному ро-дини Gobiidae (Malek, 2004).
Встановлено поширення даного паразита у морсь-ких та лиманних водах ряду кран: Роси, Нiмеччини, Болiвil, Великобритани, Болгари, Францп, Молдови, Польщi тощо (Gardner & Thew, 2006; Thieltges et al., 2006; Rolbieсki, 2006; Martynenko, 2016). На територп Укра1ни зареестровано паразитування C. jejuna в Кер-ченськ1й протоцi у чайки Larus cachinnans Pallas, 1811. Представнишв цього виду рашше на зазначенш територп не реестрували (Martynenko, 2012).
Промiжними хазяями паразита е молюски Hy-drobia ulvae (Peringia ulvae) Pennant, 1777, яш заселили води Атлантичного океану. Останш, як вщомо, омивають Великобританш, Францiю та 1рландш (Field & Irwin, 1999; Thieltges et al., 2006). В УкраЫ зареестровано паразитування збудника криптокотильозу в молюсшв Hydrobia acuta Pennant, 1777 (Martynenko & Kornyychuk, 2013).
Наявш лггературш джерела недостатньо описують бюлопю збудника, патогенез хвороби у риб, хоча й шдтверджують факт його широкого поширення на територп багатьох кран. Водночас даних щодо поширення трематоди родини Heterophyidae у риб на територи Укра1ни майже немае.
За повщомленням ряду науковщв метацеркарп трематоди родини Heterophyidae становлять небезпе-ку для здоров'я людини при споживант риби та риб-но! продукцп, що була тддана недостатнiй кулiнарнiй обробщ (Kurochkin & Biserova, 1996; Sudarikov et al., 2006; Moshu 2014). Також паразитування статевозрь лих трематод у шлунково-кишковому каналi виявлено у копв, собак та морських ссавщв (Gardner & Thew, 2006; Thieltges et al., 2006; 2009).
Метою дослгджень було встановити розподшення личинок паразитично1 тремадоди родини Heterophyidae в тш бичкових видiв риб, виловлених у природних водоймах Микола1всько1 та Одесько1 областей.
Матерiал i методи досл1джень
Ввдбирали рибу тд час проведення планових кон-трольних обловiв. Вiдловлювали и вудочками, а також купляли у рибалок на мiсцi вилову. Вiдбiр зразшв риби проводили вздовж берегово1 лшп Чорного моря,
а також у дшянцИ ДнИпро-Бузького лиману, в адмИнИс-тративних межах Микола!всько! областИ (мис АджИ-гол, mícto ОчакИв, село Рибакiвка Березанського району) та у частинИ акваторй' Чорного моря, що адмИнИстративно розташоване в Одеськ1й областi (мiста ПИвде-ний та Одеса, а також Чорноморськ).
Упродовж 2015-2018 рок1в було дослИджено 572 бички рiзних видiв. Iхтiопатологiчному дослiдженню поддавали всi види риб, що належали до родини Gobi-idae. КлИнИчне дослИдження проводили шляхом уваж-ного огляду поверхнИ луски та шк1рних покривiв. Окремо дослИджували ротову та зяброву порожнини. Розтинали черевну порожнину розрiзом, який починали вИд анального отвору та спрямовували до голови. Препарували та вiдокремлювали кожен орган. Окремо вИддшяли i дослИджували кишечник та його вмИст. Для дослИдження м'язово! тканини попередньо знИма-ли шкИру. Проводили поперечнi надрiзи м'язiв шд косим кутом вiд хребта. На яскравому свiтлi прогля-дали кожен надрИз. Видiляли та дослИджували голов-ний та спинний мозок, а також кришталик ока (Bikhovskaya-Pavlovskaya, 1986).
При проведеннi розтину вИдбирали тканини та до-слИджували компресорним методом за допомогою компресорИю МИС-7. Мiкроскопiю проводили за допомогою оптичного обладнання: мiкроскопа триноку-лярного Micromed XS-4130 та мИкроскопа бИнокулярного, стереоскопiчного Micromed XS-6320. Виявляли метацеркари на поверхнi тша, на плавцях, зябрах, а також на внутрИшньому боцi черевно! стИнки риб родини Gobiidae: Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814, Neogobius melanostomum Pallas, 1814, Neogobius fluviatialis Pallas, 1814.
ПИсля видшення метацеркарив з навколишнiх тканин проводили ексцистування, тобто видiлення личинки трематоди з оболонок цисти.
Видiленi цисти помiщали в 0,5% розчин хИмотрип-сину, нагрiтого до температури 38-40 °С та витриму-вали 7-10 хв. ВнаслИдок чого навколишнИ тканини починали л1зуватися i циста легко вилучалася iз за-лишкiв тканин, шляхом незначного механИчного впливу.
Вилученi цисти переносили на предметне скло та вносили тонкий шар глИцерину. Для фИксацИ! i розри-вання капсули використовували медичнИ скарифИкато-ри для взяття кашлярно! кровi, як1 для зручностi фИк-сували у гемостатичному пiнцетi тд кутом 45° щодо уявно!' осИ його закритих браншiв. Одним скарифИкатором фiксували метацеркарiй, а Иншим обережно розривали стИнку цисти, дал1 - метацеркарiй протягом одше! хвилини самостИйно залишав цисту без додат-кових механИчних машпуляцш (Soroka & Goncharov, 2015).
ВидИлених метацеркарив промивали у фИзюлопч-ному розчинИ, фарбували квасцевим кармИном, дифе-ренцИювали в розчинИ солянокислого спирту, зневод-нювали у спиртах зростаючо! концентрацИ!, просвИт-лювали у гвоздичнИй олИ! та заливали у бальзам (Sudarikov et al., 2006).
Результата та ix обговорення
Проводили Ихтюпатолопчне дослИдження вщбра-них зразкИв риб родини Gobiidae. При зовнИшньому клИнИчному оглядИ на поверхнИ тша риб, 1'хшх плавцях виявляли чорнИ шгментш плями, що мали читке окре-слення порИвняно з навколишнИми тканинами. Плями були Интенсивно чорного кольору. Гострих запальних процесИв навколишнИх тканин у риб не виявляли (рис. 1).
.-n
ш
' íj
к ^
— 'Л "
д
л
Рис. 1. Метацеркари трематоди родини Heterophyidae на поверхш тша та плавцях N. fluviatialis
При мшроскопй гепатопанкреаса, жовчного Mixy-ра, кришталика ока, а також тканин серця, нирок, мозку метацеркарив не виявляли. Водночас при мж-роскопи поверхневих тканин, вiдiбраниx з рiзниx дiлянок тiла риби, зокрема плавщв та зябер, знаходи-ли метецеркари C. jejuna i С. cancavum. Шд час розтину виявляли метацеркари трематоди шд парieталь-ним листком очеревини.
Ексцистоваш метацеркари С. cancavum мали тшо овально! форми, завдовжки 0,42 мм, завширшки -0,37 мм. Кутикула була щшьна, вкрита дрiбними ши-пиками. Ротова присоска термiнальна, округла, 0,055 мм у дiаметрi. Префаринкс короткий - 0,011 мм, фаринкс овальний, 0,038 мм; за ним слвдуе розгалу-ження кишечника, стовбури якого спрямоваш до кау-дально! частини тiла та слiпо заюнчуються позаду сiм'яникiв. Статевий синус з рудиментарною черев-ною присоскою, округло! форми, мютиться у заднiй частиш тша. Ом'яники овально! форми, симетрично розмiщенi в кiнцi тiла. Попереду сiм'яникiв лежить яечник довжиною 0,088 мм. Екскреторний орган вшк-риваеться на кiнцi тiла (рис. 2).
Велику зашкавлешсть викликали метацеркари C. jejuna, оскшьки ранiше в акваторiяx зазначено! дiлянки природних водойм пiвдня Укра!ни !х не виявляли. Цисти у них мали овальну форму. Тшо метацер-карiя було видовжено-овально! форми, дещо загост-рене спереду та заокруглене ззаду. Кутикула вкрита дрiбними шипиками. Ротова присоска субтермшаль-на, 0,048 мм. Префаринкс добре виражений, 0,013 мм, фиринкс невеликий, шароподiбний. Стравоxiд за довжиною дорiвнюе префаринксу. Кишковi стовбури добре вiзyалiзyються та слiпо зак1нчуються в заднш
частиш тша, огинаючи зачатки сш'яникш. Генгталь-ний синус розмщуеться у середнш частиш тша. Реду-кована черевна присоска метиться бшя переднього краю синуса, вщдшена ввд нього мембраною. Зачатки ам'янишв та яечник1в лежать у заднш частин тша (Naidenovа, 1974; Gibson et al., 2002; 2005; 2008).
нишв штенсивносп швази зябра були вкрип невеликою кшьшстю в'язкого непрозорого слизу. Деяк1 зяб-ров1 пелюстки були дещо анем1чшшими за mmi. При стереоскошчнш мшроскопп виявляли набряк та пов-нокровшсть зябрових пелюсток, як1 були уражеш метацеркар^ями трематоди, що мали менш штенсивну шгментащю. Зябров1 пелюстки, на поверхш яких розташовувалися метацеркари 1з бшьш штенсивним чорним забарвленням, - були менш повнокровними, дещо анем1чними. Такий контраст вщпншв створю-вав певну "моза!чшсть" зябер. Ймов1рно, метацеркари 1з менш штенсивним забарвленням е такими, що не-щодавно швазували бичк1в та в процес проникнення викликають запальн процеси навколишшх тканин, яш проявляються г1перем1ею зябрових пелюсток (рис. 3).
Рис. 2. Ексцистований метацеркарш трематоди Cryptocotyle concava. Нативний препарат.
Збшьшення х 280
Варто зазначити, що екцистування метацеркарпв трематод родини Heterophyidae проводити достатньо просто за рахунок не надто щшьно! !х цисти.
Виявляючи метацеркарпв шд час дослщження, !х пвдраховували в певних дшянках тша бичк1в. Розме-жування дшянок проводили за умовними анатом1ч-ними межами: поверхня голови (1), зябра (2), дорса-льно - д1лянки першого (3) та другого спинного плав-цш (4), вентрально - дшянки грудного (5) та анального плавшв (6), хвостовий плавець (7) та внутршня сторона черевно! стшки (8) (рис. 3).
Рис. 3. Ддлянки тша риб, в яких проводили шдрахунок метацеркарпв паразипв
Так, д1лянка голови, обмежувалась крашально -кшчиком носових исток черепа та каудально потили-чною шсткою. В данш дшянщ тша було виявлено 19,4 ± 1,4% (Р < 0,05) метацеркарпв криптокотилюав. В деяких випадках ввдзначали довол1 високий стушнь ураженосп голови бичшв. 1нод1 реестрували уражен-ня ропвки ока бичк1в метацеркар!ями паразипв. Цей процес супроводжувався помутншням ропвки, утво-ренням секвестр1в, а при хрошчних процесах спосте-рпали утворення щшьних сполучнотканинних ущшь-нень, що пщдавалися мелашзацп.
При дослвдженн зябер виявляли шгментоваш цисти на поверхш зябрових пелюсток. За значних показ-
Рис. 3. Метацеркарш трематоди Cryptocotyle concava на поверхш зяброво! пелюстки. Нативний препарат.
Зб1льшення х 280
Личинки паразита, що забарвленш б1льш штенси-вно, довше перебувають в орган1зм1 риби i в процеа паразитування призводять до хрончного запалення зяброво! тканини зi значними пролiферативними явищами. Метацеркарпв знаходили i на тканинах зябрових дуг. Варто зазначити, що шгенсившсть шг-ментаци метацеркарпв, що були встановленi на поверхш зябер, була менш насиченою, ангж пiгментацiя цист, виявлених на поверхневих тканинах бичк1в, зокрема тканинах голови та тша. Кшьшсть личинок криптокотилюав, що були виявлеш на поверхш зябер, становила 11,5 ± 0,9% (Р < 0,05) ввд загально! кiлькостi метацеркарпв, що були встановленш у дос-лвдних бичк1в (табл. 1).
Ддлянка першого спинного плавця обмежувалася спереду потиличною к1сткою черепно! коробки, а позаду - каудальним краем зазначено плавця. Вентра-льш меж1 дiлянки формувалися умовною серединною лшею тiла бичка. Так, шльшсть метацеркарпв у тре-тш дiлянцi склала 20,8 ± 1,1% (Р < 0,05) ввд загально! шлькосп виявлених цист паразита. Четверта дшянка анатомiчно мала такi меж1: кранiально - переднiй край другого спинного плавця. Каудальш меж1 були сформован початком променiв хвостового плавця. Вентрально дана дмнка обмежувалась серединною лшею.
TaS^^H 1
.HoKani3ania MeTauepKapiiB TpeMagogu pogHHH Heterophyidae y Tini 6hhkobhx pu6, n = 50, M ± m
ginaHKH Tina 6HHKa ronoBa 3a6pa ginaHKa nepmoro cnHHHoro nnaBua ginaHKa gpyroro cnHHHoro nnaBua ginaHKa rpygHoro nnaBua ginaHKa aHanbHoro nnaBua Xboctobhh nnaBeut BHyTpimHa cTopoHa nepeBHoi cTiHKH
HoMep gocnigxy- 1 2 3 4 5 6 7 8
BaHoi ginaHKH
CepegHa KintKicTt 19,4 11,2 20,8 19,9 10,7 2,6 15,1 0,3
napa3HTiB, %
M ± m 1,4 0,9 1,1 1,5 0,87 0,38 1,61 0,07
npuMimKa: P - < 0,05
Uen noKaniTeT Tina pu6 xapaKTeproyBaBca noKa3HH-KaMH iHTeHCHBHocTi iHBa3ii 19,9 ± 1,5% (P < 0,05) Big 3aranbHoro nucna nigpaxoBaHHx napa3HTiB. n'aTa gina-HKa 6yna o6MeKeHa KpaHianbHo 3a6poBow gyrow, a KayganbHo - yaBHow niHiew, ^o 6yna npoBegeHa Big nepegHboro Kpaw gpyroro cnHHHoro nnaBua. ,3,opcanbHi MeK 6ynu c^opMoBaHi cepegHHHow niHiew Tina. B garnn ginaHui noKa3HHKH ypaKeHHa Big3Hananuca 10,7 ± 0,87% (P < 0,05). fflocTa ginaHKa 6yna BigMiHeHa KpaHianbHo yaBHow niHiew, ^o npoxoguna Big nepegHboro Kpaw gpyroro cnHHHoro nnaBua. KayganbHi MeK 6ynu oKpecneHi nouaTKoM npoMeHiB xBocToBoro nnaBua. ginaHKa aHanbHoro nnaBua xapaKTeproyBanacb Hau-MeHmHMH noKa3HHKaMH iHBa3oBaHocTi. TaK noKa3HHKH
ypaKeHHa cTaHoBunu 2,6 ± 0,38% (P < 0,05). ^narnca XBocToBoro nnaBua xapaKTeproyBanacb aHaTOMiuHo nouancoM npoMeHiB nnaBua KpaHianbHo Ta ix 3aKiHieH-HaM - KayganbHo. ^opcanbHi Ta BeHTpanbHi MeKi cniB-naganu i3 BepxHiM Ta HHKHiM KpaaMH XBocToBoro nnaBua BignoBigHo. noKa3HHKH iHBa3ii 6ynu b MeKax 15,1 ± 1,61% (P < 0,05) Big 3aranbHoi KinbKocTi BcTaHo-BneHHx MeTauepKapiiB TpeMaTog pogHHH Heterophyidae. BenHKy 3auiKaBneHicTb BHKnHKana BocbMa ginaHKa -BHyTpimHa cTopoHa uepeBHoi' cTiHKH. npu po3THHi 6yno BHaBneHo, ^o nig napieTanbHHM nucTKoM ouepeBHHH 3Haxogunu noogHHoKi MeTauepKapii C. jejuna i C. cancavum, aKi Manu go6pe nirMeHToBaHi TKaHUHH, ^o orouyBanu Kancyny napa3HTa (puc. 4).
Phc. 4. ^HHHHKa TpeMarogu pogHHH Heterophyidae Ha BHyTpimHiu cTopoHi uepeBHoi' cTiHKH 6uuKa-KpyrnaKa
^aHa ginaHKa Tina 6hhk1b He e xapaKTepHow gna na-pa3HTyBaHHa, BpaxoBywuu KUTTeBHH uHKn gaHoi TpeMa-Togu. npu geTanbHoMy npenapyBaHHi uepeBHoi' cTiHKH o3HaK Toro, ^o uepKapiu npoHHK 3oBHi He 6yno BcTaHo-BneHo. BoneBugb, noaBa MeTauepKapiiB Ha BHyTpimHbo-My 6oui nepeBHoi cTiHKH noacHweTbca 3aKoBTyBaHHaM uepKapiiB KpHnToKoTHnwciB Ha eTani Mirpauii Ta npoxo-gKeHHa ocraHHix uepe3 cTiHKy KHmKoBoi Tpy6KH. hmo-BipHo, 3a neBHHx yMoB uepKapii y mnyHKoBo-KHmKoBoMy KaHani pH6 He 3aBKgu iHaKTHBywTbca nig giew TpaBHHx coKiB Ta ^epMeuTaTHBHux cHcTeM. Ha Hamy gyMKy, BpaxoBywuu uacTOTy ypaKeHHa gaHoi ginaHKH, - 0,3 ± 0,07% (P < 0,05), ue cKopime BHnagKo-BicTb, aHiK 3aKoHoMipHicTb y KUTTeBoMy uHKni BKa3aHo-ro napa3HTa, aKy Heo6xigHo BpaxoByBaTH aK npH giarHo-cTHui napa3HTo3iB, TaK i npH BeTepHHapHo-caHiTaprnu ouiHui ph6hoi npogyKuii.
neBHy 3auiKaBneHicTb BHKnHKae $aKT BigHeceHHa KpHnToKoTHnbo3y go TaK 3BaHHx "uopHonnaMHcTHx", a6o "uopHunbHux" xBopo6 pH6. TaK, npH gaHoMy 3axBo-pwBaHHi BHaBnawTb 3HauHe BigKnagaHHa nirMemy Me-naHiHy HaBKono KancynH MeTauepKapia KpHnToKoTHnwciB. npouec MenaHoreHe3y npoxogHTb nig BnnHBoM anb^a-MenaHiHcTHMynwwnoro ropMoHy, aKHH cHHTe3y-eTbca b cepegrnu goni rino$i3y xpe6eTHHx TBapHH, 3ok-peMa i rigpo6ioHTiB. BKa3aHHH ropMoH B3aeMogie i3 noBepxHeBow MeM6paHow MenaHouHTa Ta 3anycKae KacKagHHH npouec yTBopeHHa MenaHiHy b TKaHHHax opraHi3My (Britton, 1986). Ua oco6nHBicTb xapaKTepHa He nHme gna KpHnToKoTHnbo3y, a h gna geaKHx iHmHx MeTauepKapHHx TpeMaTogo3iB, 3oKpeMa TaKHMH BnacTH-BocTaMH BonogiwTb napa3HTH pogHHH Diplostomatidae: Postodiplostomum cuticola Ta iHmi. 3a3HauHMo, ^o gaHe 3a6apBneHHa Ha6yBaeTbca ^e h 3a paxyHoK yTBopeHHa reMoMenaHiHy - npogyKTy po3nagy reMorno6iHy, aKHH yTBopweTbca B pe3ynbTaTi gecTpyKTHBHoro BnnHBy na-pa3HTa Ha TKaHHHH xa3aiHa. He Bci MeTauepKapHi TpeMa-Togo3H BonogiwTb TaKHMH BnacTHBocTaMH: TpeMaTogH pogHHH Cyathocotylidae, Opishtorchiidae Ta pag iHmHx He BHKnHKawTb BigKnagaHHa nirMeHTy HaBKono KancynH MeTauepKapia (Kurochkin & Biserova, 1996).
ToMy MoKnHBo npHnycTHTH, ^o b npoueci napa3H-TyBaHHa TpeMaTogH pogHHH Heterophyidae BHginawTb y BHyTpimHe cepegoBH^e xa3aiHa He nHme npogyKTH cBoei KHTTegianbHocTi, a h 6ionoriuHo aKTHBHi peuoBH-hh, ^o, MoKnHBo, cTHMynwwTb nigBH^eHHH cHHTe3 anb$a-MenaHiHcHHTe3ywnoro ropMoHy. Ane BapTo 3a-
значити, що тдвищена мелашзацш вшбуваеться не хаотично, а лише в м1сцях фгксаци метацеркарив у тканинах. Вочевидь, тканини навколо метацеркар1я слугують "мшенню" для процесу меланогенезу, а продукти розпаду тканин i продукти життед1яльност1 паразита - шдуктором деструктивних процесiв у тканинах та, як результат - утворення гемомелашну.
Висновки
За результатами наукових дослщжень було вста-новлено, що переважним мiсцем локалiзацi! збуднишв криптокотильозу е дорсо-кранiальна частина тша. Найбiльшi показники зараження реестрували у дшян-цi першого та другого спинного плавця - 20,8 та 19,9% ввдповшно. На поверхш голови реестрували 19,4% вш загально! кiлькостi виявлених паразитiв. Дiлянка хвостового плавця також вирiзнялася досить високими показниками швазп - 15,1%. Зябра, iз дор-сально розмiщених дмнок, мали найменший показ-ник зараженосл - 11,2%. Ймовiрно, це пов'язано iз тим, що певною мiрою зябра захищенi зябровими кришками. У дмнш грудного плавця було зареестро-вано 10,7% ввд усiх виявлених паразипв дослвджува-ного виду. Найменшими показниками вирiзнялася дiлянка анального плавця - 2,6%. За результатами дослщжень було встановлено, що збудник криптокотильозу може локал1зуватися також i мюцях, що неха-рактернi для його життевого циклу - на внутршнш сторонi черевно! стiнки. Встановлено, що в даному локалiтетi вiдмiчали лише 0,3% криптокотилюсiв.
References
Bikhovskaya-Pavlovskaya, I.E. (1986). Parasites of fish: Study Guide. Nauka, Leningrad, 1985. 1- 121. Britton G. Biochemistry of natural pigments. Moscow. Publisher: Mir.
Field, L.C., & Irwin, S.W.B. (1999). Digenean larvae in Hidrobia ulvae from Belfast Loungh (Northern Ireland) and the Ythan Estuary (North-east Scotland). Journal of the marine Biological Association of the United Kingdom, 79(3), 431-435. doi: 10.1017/S0025315498000551. Gardner, S.L., & Thew, P.T. (2006). Redescription of Cryptocotyle thapari Mcintosh, 1953 (Trematoda: Heterophyidae), in the river Otter Luttra longicaudis from Bolivia. Comparative Parasitoligy, 73, 20-23. doi: 10.1654/0001.1. Gibson, D.I., Jones, A., & Bray, A. (2002). Keys to the Trematoda. Vol. 1. Wallingford: CABI Publ. London. Gibson, D.I., Jones, A., & Bray, A. (2005). Keys to the Trematoda. Vol. 2. Wallingford: CABI Publ. London. Gibson, D.I., Jones, A., & Bray, A. (2008). Keys to the Trematoda. Vol. 3. Wallingford: CABI Publ. London
Kurochkin, Y.V., & Biserova, L.I. (1996). On the etiology and diagnosis of "black-and-spotted diseases" of fish. Parasitologiya, 30(2), 117-125.
Malek, M. (2004). Parasites as discrimination Keys in two sympatric species of gobies. European Assotiatin of fish Pathologist, 24(4), 173-179.
https://www.researchgate.net/publication/234033329_P arasites_as_discrimination_keys_in_two_sympatric_sp ecies_of_gobies.
Martynenko, I.M. (2012). On the finding of Cryptocotyle jejuna (Nicoll, 1907) Ransom, 1920 in the Kerch Strait. Reports of the conference of young researchers zoologists. Institute of Zoology NAS of Ukraine. Kiev, 21.
Martynenko, I.M., & Kornyychuk, Y.M. (2013). Trematodes Cryptocotyle jejuna in mollusks Hydrobia acuta in the Kerch Strait. XV conference of Ukrainian Scientific Society of Parasitologists, Chernivtsi, 58.
Martynenko, I.M. (2016). About morphological differentiation of species of the genus Cryptocotyle. Modern problems in theory and Marine Parasitology, Sevastopol, 242.
Moshu, A. (2014). Helminths of fish ponds between the rivers Dniester and Prut, potentially dangerous to human health. Kishineu: Eco-Tiras.
Naidenova, N.N. (1974). Parasites Fauna of fishes of the family gobiidae of the Black and Azov Seas. Kiev: "Nukova Dumka".
Rolbieсki, L. (2006). Parasites of the round goby Neogobius melanostomus (Pallas, 1811), an invasive species in the Polish fauna of the Vistula Lagoon ecosystem. Oceanologia, 48(4), 545-561.
http://yadda.icm.edu.pl/yadda/element/bwmeta1.eleme nt.agro-article-d6439c12-eb02-42c0-9ce2-b186af8c9311.
Soroka, N., & Goncharov, S. (2015). Method of allocation metacercariae trematodes Paracoenogonimus ovatus; The applicant and patentee National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. № 103347; 06.25.2015 claimed; publ. 12.10.2015, bull. № 23.
Sudarikov, V.J., Lomakin, V.V., Atajev, A.M., & Semenova, N.N. (2006). Metacercaria of trematodaes, parasites of fish in the Caspian Sea and the Volga River Delta. Nauka, Moskow, 1-183.
Thieltges, D.W., Ferguson, A.D., & Jones, C.S. (2009). Biogeographical patterns of marine larval trematode parasites in two intermediate snail host in Europe. Journal of Biogeography, 36(8), 1493-1501. doi: 10.1111/j .1365-2699.2008.02066.x.
Thieltges, D.W., Krakau, M., & Andresen, H. (2006). Makroparasite community in molluscs of a tidal basin in the Wadden Sea. Helgol. Mar. Res, 60, 307-316. doi: 10.1007/s10152-006-0046-3.
